Громадянська (громадсько-політична) адвокація як чинник сучасних демократичних перетворень

Размещено на http://allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Громадянська (громадсько-політична) адвокація як чинник сучасних демократичних перетворень

Цаценко Олексій Вікторович, аспірант кафедри політології,

соціології та публічного управління

Анотація

В умовах російсько-української війни актуалізується питання стійкості волонтерського руху та громадської підтримки ЗСУ. В цьому контексті, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є фіксації та узагальнення кращих практик волонтерської діяльності. Протягом останніх десятиліть Актуальним є аспект спроможності практик та інституцій громадської адвокації в умовах демократичного транзиту.

Політичний розвиток України як під час війни так і під час повоєнного відновлення вимагає підвищення стійкості демократичних політичних інститутів.

При цьому належного опрацювання вимагають умови досяжності практик адвокації, вимірів їх результативності, а також перспектив громадської адвокації в умовах соціально-економічних трансформацій. Останнє необхідно для встановлення зв'язку між громадянською адвокацією та демократією та з'ясовуючи, як їхня синергія сприяє розширенню можливостей та інституціоналізації.

Виявлено, що громадянська адвокація розширює можливості людей, надаючи їм платформу для висловлення своїх проблем, прагнень і скарг. У результаті проведення демократичних реформ Активно беручи участь у практиках адвокації, громадяни стають зацікавленими сторонами демократич - ного процесу. адвокація політичний соціальний волонтерський україна

З'ясовано значення зосередженості на громадянській залученості як підстави для просування тези, згідно з якою громадянська участь або громадська участь життєво важливі для виживання та процвітання демократії. Доведено, що необхідність репрезентації демократичного етосу інклюзивності на локальному рівні, який гарантує, що маргіналізовані групи та меншини мають право голосу в процесі громадсько-політичної адвокації.

Зазначено, що розширюючи повноваження окремих осіб, заохочуючи демократичні принципи та інституціоналізуючи практики адвокації, локальні суспільства можуть використовувати трансформаційний потенціал залучення громадян. Зроблено висновок, що потенціал громадсько-політичної адвокації для демократичних трансформацій розкривається на основі укріплення регулярності самоврядних політичних дій громадянське відстоювання.

Ключові слова: громадянська адвокація, демократична трансформація, політичне представництво, громадянське залучення, публічний дискурс.

Abstract

Civic (public and political) advocacy as a factor of modern democratic transformations

Tsatsenko Oleksii Viktorovych, postgraduate student of the Department of Political Science, Sociology and Public Administration, Dnipro National University named after Oles Honchar

In the conditions of the Russian-Ukrainian war, the question of sustainability of the volunteer movement and public support of the Armed Forces of Ukraine is becoming relevant. In this context, the most important task facing the state is the fixation and generalization of the best practices of volunteering. During the last decades, the aspect of the capacity of practices and institutions of public advocacy in the conditions of democratic transit is relevant.

The political development of Ukraine both during the war and during the post-war reconstruction requires increasing the stability of democratic political institutions. At the same time, the conditions of attainability of advocacy practices, measures of their effectiveness, as well as the prospects of public advocacy in the conditions of socio-economic transformations require proper elaboration. The latter is necessary for establishing the link between citizen advocacy and democracy and exploring how their synergy contributes to empowerment and institutionalization.

Citizen advocacy has been found to empower people by giving them a platform to voice their concerns, aspirations and grievances. As a result of democratic reforms by actively participating in advocacy practices, citizens become stakeholders in the democratic process.

The significance of the focus on civic engagement as a basis for advancing the thesis that civic engagement or public participation is vital to the survival and flourishing of democracy is explored. It is proven that the need to represent the democratic ethos of inclusiveness at the local level, which ensures that marginalized groups and minorities have the right to vote in the process of public and political advocacy.

It is noted that by expanding the powers of individuals, encouraging democratic principles and institutionalizing advocacy practices, local societies can use the transformative potential of citizen involvement. It was concluded that the potential of public and political advocacy for democratic transformations is revealed on the basis of strengthening the regularity of selfgoverning political actions, civil advocacy.

Key words: civic advocacy, democratic transformation, political representation, civil involvement, public discourse.

Вступ

Постановка проблеми. Громадсько-політична адвокація стає поширеною темою для сучасних політологічних досліджень. Демократичні перетворення вимагають деталізації в контексті форм демократичної політичної участі та громадського утвердження політичних рішень. Способи політичної активності сучасних громадян значно диверсифікуються в контексті процесів діджиталізації. В умовах російсько-української війни актуалізується питання стійкості волонтерського руху та мультиплікації громадської підтримки ЗСУ. Кращі практики волонтерської діяльності підлягають фіксації та узагальнення. Також актуальним є рівень громадської активності в порівняльному контексті трансформаційних та сталих демократій. Актуальним є аспект спроможності практик та інституцій громадської адвокації в умовах демократичного транзиту. Наявність форм формальних підстав та нормативних підстав для адвокації неповною мірою відображає рівень завдань які постають перед сучасним громадянським суспільством. Вимагає оцінки та аналізу процедури та практики розширення політичної участі щодо відстоювання прав та свободи громадян на основі їх власної ініціативи.

Підвищення стійкості демократичних політичних інститутів в умовах соціально-економічних трансформацій розкриває контекст умов досяжності практик адвокації вимірів їх результативності перспектив громадської адвокації. Отже, актуальність даної статті зумовлена станом теоретичного дискурсу та процесами прикладного застосування громадсько-політичної адвокації.

Аналіз публікацій. Значення громадських практик для демократизації простежується багатьма дослідженнями на матеріалі країн, що розвиваються. Зокрема, Г. Сен досліджує складний зв'язок між соціальними потребами та громадською підзвітністю, зокрема, в контексті кейсу індійського штату Керали, де підкреслюється важливість задоволення соціальних потреб у рамках публічної підзвітності [5], доробок Дж. Сівалона досліджує співпрацю між католицькою церквою та державою Танзанії у наданні соціальних послуг [6]. П.Сундар пропонує огляд участі НУО в ініціативах у галузі охорони здоров'я, зокрема в Індії [7], стаття Р. Сандін заглиблюється в концепцію спільного виробництва та її наслідки для місцевих адміністраторів [8], Х. Таал вносить свій внесок у дискурс про децентралізацію та участь громади в наданні послуг через емпіричний підхід [9]. В цілому емпірично орієнтовані дослідні підходи на матеріалі країн Третього світу передбачають аналіз даних і тематичні дослідження для оцінки ефективності ініціатив децентралізації в покращенні результатів надання послуг. Саме це й стає причиною залучення громадян до акцій та ініціатив громадянської адвокації. Однак, існує потреба поглибити уявлення щодо механізмів впливу громадянсько-політичної адвокації на процеси демократизації.

Мета статті встановити особливості та значення громадсько -політичної адвокації як чиннику демократичних трансформацій. Завданням статті є виокремлення векторів еволюції практик громадсько-політичної адвокації.

Основний зміст статті

Громадянська адвокація та демократія роблять можливим розширення можливостей та інституціоналізацію політичної участі. Громадсько-політична адвокація є ключовим інституційним елементом демократії, втілюючи голоси людей і сприяючи суспільним змінам. Означене дає громадянам можливість брати активну участь у формуванні політики та рішень, які керують їхнім життям. Інституціоналізація громадянської адвокації (civic advocacy) в демократичних рамках посилює її вплив, сприяючи формуванню суспільства, де голоси громадян мають значну вагу в коридорах влади. Тому доречним є дослідження зв'язку між громадянською адвокацією та демократією, з'ясовуючи, як їхня синергія сприяє розширенню можливостей та інституціоналізації демократичних політичних практик.

Американська громадська ініціатива «Propel Y&G» («Стимулювання молоді та гендерної рівності») передбачає сценарій майбутнього, де «підлітки, молодь та люди будь-якої статі матимуть свободу волі, активи, навички та можливості реалізувати свої права та робити усвідомлений вибір щодо власного сексуального та репродуктивного життя, що дозволить їм здобувати освіту та економічні можливості для розвитку їхнє майбутнє.

Проект використовує інклюзивний системний підхід для посилення сприятливого середовища та буде пов'язаний із секторами освіти та економічного зростання (наприклад, розвиток робочої сили, розширення економічних можливостей) для вирішення соціальних, економічних і політичних детермінант, які впливають на доступ до охорони здоров'я та його використання.

Наші основні принципи позитивного розвитку молоді, значущого залучення та інклюзії молоді, гендерних трансформаційних підходів, не нашкодь, місцевого лідерства, підзвітності та втручання, заснованого на фактичних даних, лежатимуть в основі всіх наших заходів і взаємодії в рамках глобальної програми» [10].

Розширення прав і можливостей через громадянську (громадсько- політичну) адвокацію дає істотні ресурси для зміцнення демократії. Громадянська адвокація розширює можливості людей, надаючи їм платформу для висловлення своїх проблем, прагнень і скарг. У демократичних суспільствах громадяни мають право на свободу слова та зібрань, що дає їм змогу організовуватися та відстоювати інтереси, у які вони вірять. За допомогою низових рухів, громадських організацій та онлайн -кампаній громадяни можуть мобілізувати підтримку та підвищувати обізнаність щодо нагальних проблем, починаючи з від збереження довкілля до соціальної справедливості.

У цьому контексті громадські активісти США ставлять за мету підвищити грамотність та розширити можливості громадських спільнот і організацій надихати надію, силу та радість у знедолених і недостатньо забезпечених дітей через грамотність [12].

Крім того, громадянська (громадсько-політична) адвокація розвиває почуття власності та відповідальності серед громадян перед їхніми громадами та урядами. Активно беручи участь у практиках адвокації, люди стають зацікавленими сторонами демократичного процесу, стимулюючи значні зміни та притягаючи обраних представників до відповідальності за свої дії. Це розширення можливостей не обмежується кількома вибраними напрямками, але є всеохоплюючим, дозволяючи «голосам» різного соціального походження робити внесок у колективний дискурс. Згідно з проєктами щодо покращення доступу до громадянської активності, загальні масиви інформації про права людини, такі як законодавство, політика, юриспруденція тощо, залишаються прихованими у важкодоступних pdf-файлах і стосах паперу. Ситуація впливає на багатьох учасників глобального правозахисного руху: від юристів, які розглядають справи в міжамериканському суді з прав людини, і дипломатів, які лобіюють держави в раді ООН з прав людини, до місцевих активістів, які перетворюють судові рішення на відчутні зміни для своїх громад [2].

Спільнотна (або локальна) демократія як основа громадянської адвокації має різні форми та можливості. Місцева демократія забезпечує сприятливе середовище, на якому процвітає громадянська адвокація. Принципи демократії, включаючи верховенство права, рівність та участь, створюють сприятливе середовище для реалізації громадянами своїх прав та участі в адвокатській діяльності. У демократичних суспільствах такі інституції, як судова система, законодавча влада та засоби масової інформації, відіграють життєво важливу роль у відстоюванні демократичних цінностей і захисті свобод, необхідних для ефективної адвокатури. Зосередженість на громадянській залученості є підставою для просування тези, згідно з якою громадянська участь або громадська участь життєво важливі для виживання та процвітання демократії. Громадянська участь передбачає колективні дії для вирішення питань, які вимагає суспільство, роботу над зміною громадянського життя в межах громади та розвиток знань і навичок, щоб змінити ситуацію. Існує низка видів діяльності, які становлять громадську участь (включаючи голосування, індивідуальне волонтерство та громадські роботи). Незважаючи на те, що деякі з цих видів діяльності виконуються поза освітнім досвідом, багато з них є частиною більших зусиль [1].

Крім того, локальна демократія сприяє діалогу та співпраці, що є основними компонентами успішних кампаній з адвокації. За допомогою демократичних процесів, зокрема таких, як вибори, громадські слухання та консультації, громадяни можуть впливати на політичні рішення та формувати напрямок свого суспільства. Демократичний етос інклюзивності на локальному рівні гарантує, що маргіналізовані групи та меншини мають право голосу в процесі громадсько-політичної адвокації. Цим вона сприяє соціальній згуртованості та усуває системну нерівність соціальних груп.

Американські дослідники Г.Вест, К.Сіммонс та Х.Фрумкін наводять приклад, згідно з яким у 2014 році міська влада вашингтонського приміського району Венатчі звернулася до НУО «Trust for public land», національної природоохоронну організації, яка відтворює парки та охороняє землі для людей, щоб залучити місцевих мешканців до благоустрою місцевого парку Methow.

Понад рік звичайні спроби залучити громаду (такі, як зустрічі в шкільних спортзалах та онлайн-опитування), не давали результатів. Крім того, благоустрій парку здавався дрібницею порівняно з більш значущими громадськими проблемами та проблемами охорони здоров'я громади. Жителі Південного Венатчі пережили десятиліття депресивного існування міста, недостатнє представництво в місцевих органах влади та відсутність латиноамериканських правозахисних груп [11, Р.48].

Громадянська адвокація та демократія є взаємозалежними основами, які підтримують інститути спільного врядування та соціальної справедливості. Розширюючи повноваження окремих осіб, заохочуючи демократичні принципи та інституціоналізуючи практики адвокації, локальні суспільства можуть використовувати трансформаційний потенціал залучення громадян.

Оскільки людство стикається зі складними глобальними проблемами, синергія між громадською адвокацією та демократією залишається важливою для побудови інклюзивних, відкритих і сталих суспільств. Дослідники Г. Вест, К. Сіммонс та Х. Фрумкін відзначають зміну динаміки низової громадянської адвокаційної співпраці, коли команда неурядової організація взяла на себе зобов'язання зустрічатися з місцевою громадою.

Програмний директор «Trust for public land» намагалася залучити іспановмовних відвідувачів. Пізніше вона зв'язала НУО із сусідською громадою парку Methow. Замість того, щоб проводити застарілі публічні збори, «Trust for public land» почав винаймати мешканців, щоб оживити парк за допомогою занять, які ви світлювали таланти сусідів, (такі, як техніки в'язання та фольклорні танці). «Ми об'єднували спільноту з парком і одне з одним», -- заявляли активісти «Trust for public land» влітку 2018 року [11, Р.49].

Громадянська адвокаційна участь служить джерелом життя демократії, вливаючи життєздатність, інклюзивність і підзвітність у структуру суспільства. По суті, громадянська активність дає громадянам можливість брати активну участь у процесах прийняття рішень, які формують їх життя та громади. Теорія та практика громадсько-політичної адвокації висвітлює трансформаційні спроможності громадянської активності, з'ясовуючи, як вона відтворює та підтримує демократичні цінності, сприяє соціальній згуртованості та сприяє позитивним змінам. Як практичний приклад Г.Вест, К.Сіммонс та Х.Фрумкін наводять кейс затвердження та розвитку паркової зони.

У рамках цього громадсько-адвокаційного проєкту довіра зростала, внесок громади збільшувався, створюючи амбітний проєкт парку, який перевищив початковий бюджет у 2 млн доларів. Замість того, щоб пожертвувати зручностями, частина мешканців Південного Венатчі відвідали своє перше засідання міської ради, щоб вимагати розширення бюджету парку. Їм це вдалося. Розуміючи, що парк Метов потребуватиме захисників після завершення його реконструкції, учасники, прийняли назву «parque padrinos» (хрещені батьки парку) і почали планувати функціонування та управління парком [11, Р.50].

Громадянська адвокаційна активність сприяє розвитку демократичних цінностей. Йдеться про свободу, рівність і справедливість, які надають громадянам можливість реалізувати свої права та обов'язки. За допомогою таких засобів, як голосування, адвокація та громадська самоорганізація, громадяни можуть зробити внесок в управління своєю локальною спільнотою, гарантуючи, що політика та рішення відображають волю людей. Беручи участь в адвокаційному публічному дискурсі та обговоренні, громадяни виховують почуття громадянського обов'язку та колективної власності на демократичний процес, зміцнюючи основи демократії. Г. Вест, К. Сіммонс та Х. Фрумкін слушно підсумовують, що влада громади спроможна формувати своє соціальне, культурне та фізичне середовище. Вказане є наріжним каменем здорової демократії, але для багатьох громадян це бачення недосяжне.

Опитування 2022 року показало, що лише кожен четвертий американець погоджується, що «такі, як вони», можуть впливати на політичну систему. Той факт, що американці менше довіряють один одному і значно більше відчувають самотність, ніж 50 років тому, відповідає рівню поляризації, що наближається до історичних максимумів. Усе це відчуження розгортається через відокремленість міст, які відокремлюють сусідів за походженням, перспективами та рівнем доходу, відмінними від їхніх власних [11, Р.50].

Зарубіжний науковець М. Макафі, міркуючи про неординарні засоби розвитку громадянського залучення, відстоює думку, що такий спосіб мислення <як любов> надто банальний, недостатньо революційний чи конфронтаційний для викликів, з якими ми стикаємося. Але «любов» -- це та сила, яка керувала найбільш пророчими лідерами та мислителями США: преподобний доктор Мартін Лютер Кінг молодшим, Белл Хукс, Томасом Мертоном, Грейс Лі Боггс, Вілмою Менкіллер тощо. Коли спікери представили «любов» як основу, необхідну для трансформації громадян, деякі скептики охарактеризували її як занадто м'яку стратегію, щоб мати результативність [4].

Громадянська адвокаційна активність сприяє соціальній згуртованості шляхом подолання розбіжностей, зміцнення довіри та зміцнення солідарності між різними громадами. У сучасних демократичних суспільствах громадянська активність слугує каталізатором діалогу, співпраці та взаєморозуміння, долаючи відмінності раси, релігії, етнічної приналежності та ідеології.

Завдяки спільним проєктам, громадським ініціативам і волонтерству залучені громадяни формують так звані «зв'язки співчуття» та взаємності, долаючи бар'єри та створюючи стійкі спільноти. М. Макафі наголошує, що це означало боротьбу за створення «доброзичливої» та підзвітної установи. Роздуми привели нас до того, що 100 млн осіб в Америці, які намагаються звести кінці з кінцями, є тією популяцією, на яку слід поставити пріоритет, щоб покращити їхні життєві результати. Так званий «момент любові» з'явився, коли персонал запитав, чи необхідно надавати допомогу кольоровому населенню [4].

Крім того, громадянська адвокаційна активність сприяє соціальній інтеграції, посилюючи голоси маргіналізованих груп і надаючи їм можливість відстоювати свої права та інтереси. Створюючи простір для участі та представництва, громадянська активність гарантує, що всі члени суспільства беруть участь у процесах прийняття рішень, тим самим зменшуючи диспропорції та сприяючи соціальній справедливості. Таким чином, громадянська активність не тільки зміцнює соціальну структуру, але й «будує мости» співчуття та солідарності між різними громадами. Згідно з М. Макафі, альтернативний вибір увічнити поточну шкоду й конфліктність коштує дорожче - для муніципалітетів, громад і спільного добробуту -- ніж зупинити це. Демократія, «оживлена любов'ю» (безконфліктністю), означає, що громадяни можуть зазнати та завдати менше шкоди. Можна гарантувати, що потенціал жодного покоління не буде обмежений шкодою, завданою попереднім. Ми можемо розглядати здатність визнавати та відшкодовувати шкоду і як передумову, і як рушійний чинник для процвітаючої демократії [4].

Таким чином, громадянська адвокаційна активність слугує каталіза- тором позитивних змін, стимулює інновації, стійкість і адаптивність перед обличчям суспільних проблем. Завдяки адвокації, активізму та соціальному підприємництву заангажовані громадяни виявляють нагальні проблеми, мобілізують ресурси та впроваджують рішення, спрямовані на усунення першопричин і системної несправедливості. Незалежно від того, чи йдеться про боротьбу зі зміною клімату, просування гендерної рівності чи сприяння освіті (грамотності), громадська участь дає людям можливість бути агентами змін, трансформуючи свої спільноти в напрямку демократії.

Більше того, громадянська адвокаційна активність формує демократичну культуру інновацій та експериментів, де різноманітні точки зору та ідеї об'єднуються для вирішення складних проблем. Стимулюючи співпрацю між урядом (публічною владою), громадянським суспільством і приватним сектором, громадянська адвокація використовує, так би мовити, колективну мудрість і ресурси, необхідні для каталізації трансформаційних змін. Таким чином, громадянська адвокаційна активність не лише розширює можливості окремих осіб, але й стимулює колективні дії, розкриваючи потенціал для більш справедливого, інклюзивного та сталого майбутнього. Громадянська адвокаційна участь є наріжним каменем демократії, втілюючи трансформаційну силу громадянської участі, залучення та підзвітності. Розвиваючи демократичні цінності, сприяючи соціальній згуртованості та сприяючи позитивним змінам, громадська участь збагачує структуру суспільства. Це до певної міри гарантує, що демократія залишається стійкою та «чутливою» до потреб та прагнень громадян.

Висновки

Наведений матеріал свідчить, що теоретичний дискурс сучасних соціальних та політичних наук, а також практика громадської діяльності у рамках громадсько-політичної адвокації розкриває її значення в контексті укріплення громадянського суспільства. Йдеться про посилення індивідуальної групової політичної участі, зростання рівня консенсусу стосовно демократичних політичних цінностей.

Сучасні практики громадсько - політичні адвокації в країнах сталої демократії є системотворним елементом демократичної політичної системи. Громадсько-політична адвокація є з'єднувальною ланкою між станом громадської думки в демократичному суспільстві та відстоюванням його прагматичних потреб.

В умовах ліберального соціуму громадсько-політична адвокація є інструментом діалогу громадян з публічною владою, утвердження вектору політичного порядку денного.

Приклади кампаній громадської непокори, зокрема «Black Lives Matter»(BLM), демонструють, що громадсько-політична адвокація може бути інтегрованою до протестної політичної активності як конкретний спосіб відстоювання соціальних вимог.

Також громадсько-політична адвокація стає логічним етапом громадських слухань, вимог та потреб локальних спільнот. Потенціал громадсько-політичної адвокації для демократичних трансформацій розкривається на основі укріплення регулярності самоврядних політичних дій громадянське відстоювання.

На відміну від правозахисної діяльності, вона має менш формальний характер та є досяжною для більш широкого кола осіб. Громадсько-політична адвокація сприяє зростанню політичної публічності та відкритості процесів представництва політичних інтересів та ухвалення політичних рішень.

Залучення громадян України до широкого кола ініціатив за громадянського відстоювання є шляхом до укріплення громадсько -політичної участі в післявоєнний період.

Популяризація електронного врядування, петиційної активності та громадських дискусій на онлайн-платформах сприятимуть руху України до наступного етапу демократизації. Це окреслює перспективи подальших досліджень в контексті теми даної статті.

Література

1. A Focus on Civic Engagement, Advocacy, and Justice. URL:https://www.una.edu/blog/ socialinclusion/civic-engagement.html

2. Improving access to human rights information. URL:https://huridocs.org/initiatives/ improving-access-to-human-rights-information/?gad_source=1&gclid=Cj0KCQjw0_WyBhDMA RIsAL1Vz8sfwu9V07jaGFKLn6VeBCvSNcH-BKtM86GCz22vQkx0uGMmxGBQ99IaAnjwEA Lw_wcB

3. Mahdavi Y. Volunteerism's Diversity Problem. Stanford Social Innovation Review. 2024. 22(3). 67-68.

4. McAfee M. Love Is the Key to Democracy. Stanford Social Innovation Review. 2024. URL:https://doi.org/10.48558/NMPA-XE98

5. Sen G. Social Needs and Public Accountability: The Case of Kerala. In Development Policy and Public Action, edited by Wuyts et al., Oxford: Oxford University Press. 1992. 253 -278.

6. Sivalon J. C. The Catholic Church and the Tanzanian State in the Provision of Social Services. In Service Provision Under Stress in East Africa. edited by J. Semboja and O. Therkildsen, London: 1995. James Currey. 179-191.

7. Sundar P. NGO Experience in Health: An Overview. In Reaching India's Poor: NonGovernmental Approaches to Community Health, edited by S. Panchauri, New Delhi: 1994 Sage. 309-333.

8. Sundeen R. A. Coproduction and Communities: Implications for Local Administrators. Administration and Society. 1985. 16(4) (February): 370-402.

9. Taal H. Decentralization and Community Participation for Improving Access to Basic Services: An Empirical Approach. Innocenti Occasional Papers. Economic Policy Series, No. 35. 1993. 231 - 244.

10. Propel Youth & Gender URL:https://iyfglobal.org/initiatives/propel-youth-gender? utm_ source=google&utm_medium=cpc&utm_campaign=propel2024&gad_source=1&gclid=Cj0KCQ jw0_WyBhDMARIsAL1Vz8s6saEnmmYb5kuq8vD0Isl6W3MoMQG1dRN2SCWcUGQh7_dkZ alRlHYaAqc 1EALw_wcB

11. Vest G., Simmons C., Frumkin H. Revitalize Parks to Strengthen Democracy. Stanford Social Innovation Review. 2024. 22(3). 48-57.

12. Why literacy. URL:https://smilesbyangels.org/why-literacy/?gad_source=1&gclid=Cj 0KCQjw0_WyBhDMARIsAL 1Vz8uH6pRb9OAkHYqJRp8Kls7LymINV6NfDWXm7_akF2-hG- wAaYcPn2AaAkx2EALw_wcB

References

1. A Focus on Civic Engagement, Advocacy, and Justice. URL:https://www.una.edu/blog/ socialinclusion/civic-engagement.html

2. Improving access to human rights information. URL:https://huridocs.org/initiatives/ improving-access-to-human-rights-information/?gad_source=1&gclid=Cj0KCQjw0_WyBhDMA RIsAL1Vz8sfwu9V07jaGFKLn6VeBCvSNcH-BKtM86GCz22vQkx0uGMmxGBQ99IaAnjwEA Lw_wcB

3. Mahdavi Y. Volunteerism's Diversity Problem. Stanford Social Innovation Review. 2024. 22(3). 67-68.

4. McAfee M. Love Is the Key to Democracy. Stanford Social Innovation Review. 2024. URL:https://doi.org/10.48558/NMPA-XE98

5. Sen G. Social Needs and Public Accountability: The Case of Kerala. In Development Policy and Public Action, edited by Wuyts et al., Oxford: Oxford University Press. 1992. 253 -278.

6. Sivalon J. C. The Catholic Church and the Tanzanian State in the Provision of Social Services. In Service Provision Under Stress in East Africa. edited by J. Semboja and O. Therkildsen, London: 1995. James Currey. 179-191.

7. Sundar P. NGO Experience in Health: An Overview. In Reaching India's Poor: NonGovernmental Approaches to Community Health, edited by S. Panchauri, New Delhi: 1994 Sage. 309-333.

8. Sundeen R. A. Coproduction and Communities: Implications for Local Administrators. Administration and Society. 1985. 16(4) (February): 370-402.

9. Taal H. Decentralization and Community Participation for Improving Access to Basic Services: An Empirical Approach. Innocenti Occasional Papers. Economic Policy Series, No. 35. 1993. 231 - 244.

10. Propel Youth & Gender URL:https://iyfglobal.org/initiatives/propel-youth-gender? utm_ source=google&utm_medium=cpc&utm_campaign=propel2024&gad_source=1&gclid=Cj0KCQ jw0_WyBhDMARIsAL1Vz8s6saEnmmYb5kuq8vD0Isl6W3MoMQG1dRN2SCWcUGQh7_dkZ alRlHYaAqc1EALw_wcB

11. Vest G., Simmons C., Frumkin H. Revitalize Parks to Strengthen Democracy. Stanford Social Innovation Review. 2024. 22(3). 48-57.

12. Why literacy. URL:https://smilesbyangels.org/why-literacy/?gad_source=1&gclid=Cj 0KCQjw0_WyBhDMARIsAL 1Vz8uH6pRb9OAkHYqJRp8Kls7LymINV6NfDWXm7_akF2-hG- wAaYcPn2AaAkx2EALw_wcB

Размещено на Allbest.ru