Гібридна війна нового типу як загроза політичній безпеці держав

Размещено на http://www.allbest.ru

Гібридна війна нового типу як загроза політичній безпеці держав

Когут Юрій Іванович, кандидат юридичних наук, генеральний директор, ТОВ «Консалтингова компанія «СІДКОН»

Анотація

Війна за своїми формами та методами, зокрема й гібридна, на очах світової спільноти змінює свої основні параметри. Держави можуть впливати одна на одну вже не тільки у класичний воєнний спосіб, а й енергетичними, продовольчими, торговельними, фінансовими, кібернетичними та іншими війнами. З початком повномасштабної військової агресії Росії проти України в лютому 2022 року, на думку багатьох експертів, виникло нове поняття - «гібридна війна нового типу». До вже відомих та описаних складових «гібридної війни» стали додаватися нові елементи, форми та методи.

Сьогодні нікого не дивує незмінний російський шантаж Європи постачанням вуглеводнів, російські диверсії на газопроводах, постійні погрози РФ застосувати ядерну зброю. А це вже не що інше, як прояви енергетичної війни. На тлі нестачі продовольства у багатьох країнах світу створення «зернового коридору» з України та стійкі погрози Росії його припинення - явні ознаки продовольчої війни. Інформаційна безпека та кібератаки стали вже прикметами сьогодення. Водночас усі ці складові зберігають чіткий тренд на осяжну перспективу. Тому у сфері дослідження ухвалення рішень щодо забезпечення національної безпеки держави важливу роль відіграють події, яких ніхто не очікує. На жаль, російська агресія нас до цього привчає.

Гібридна війна нового типу - це не лише виключно військове протистояння на полі бою, а й економічне, психологічне, диверсійне, терористичне, інформаційне протистояння. Її цілей досягають не лише діями у певному фізичному середовищі, а й в енергетичній та продовольчій сфері, у кібер- та інформаційному просторі. З огляду на це у книжці проаналізовано основні складові нинішньої гібридної війни нового типу, включно з використанням технологій, методів та інструментів енергетичних і продовольчих війн, кібер- та інформаційних війн, можливості застосування кіберзброї в сучасній мережецентричній війні.

Ключові слова: гібридна війна, кібер-, інформаційна та продовольча війни, війна Росії проти України, національна безпека.

Kohut Yurii Ivanovich, PhD Legal Sciences, The Director General, "SIDCON" International Consulting Company"

A NEW TYPE OF HYBRID WAR AS A THREAT TO THE POLITICAL SECURITY OF STATES

Abstract

The war in its forms and methods, in particular the hybrid one, is changing its main parameters in the eyes of the world community. States can influence each other not only in the classical military way, but also through energy, food, trade, financial, cyber and other wars. With the beginning of Russia's full-scale military aggression against Ukraine in February 2022, according to many experts, a new concept emerged - "hybrid war of a new type." New elements, forms and methods began to be added to the already known and described components of "hybrid war".

Today, no one is surprised by Russia's constant blackmailing of Europe with the supply of hydrocarbons, Russian sabotage of gas pipelines, and Russia's constant threats to use nuclear weapons. And this is nothing but manifestations of energy war. Against the background of food shortages in many countries of the world, the creation of a "grain corridor" from Ukraine and Russia's persistent threats to stop it are clear signs of a food war. Information security and cyberattacks have already become signs of today. At the same time, all these components maintain a clear trend for the foreseeable future. Therefore, in the field of research and decision-making on ensuring the national security of the state, events that no one expects play an important role. Unfortunately, Russian aggression is getting used to this.

A hybrid war of a new type is not only an exclusively military confrontation on the battlefield, but also an economic, psychological, sabotage, terrorist, and informational confrontation. Its goals are achieved not only by actions in a certain physical environment, but also in the energy and food spheres, in the cyber and information space. With this in mind, the book analyzes the main components of the current hybrid war of a new type, including the use of technologies, methods and tools of energy and food wars, cyber and information wars, the possibility of using cyber weapons in a modern network-centric war.

Keywords: hybrid war, cyber, information and food wars, Russia's war against Ukraine

Постановка проблеми. Під час прес-конференції 27 липня 2022 р. в Беніні Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Росія своїми діями в Україні (з лютого 2022 р.) розв'язала глобальну гібридну війну нового типу [1]. За його словами, в якості зброї РФ використовує інформацію, енергоресурси та продовольство. У гібридній війні нового типу передбачено використання технологій, методів та інструментів кібервійн, інформаційних, енергетичних та продовольчих війн, можливості застосування кіберзброї в сучасній мережецентричній війні. Гібридна війна не є винятково протистоянням на полі бою, а містить елементи економічного, психологічного, диверсійного, терористичного, інформаційного протистояння, тож цілей гібридної війни досягають не лише діями в певному фізичному середовищі, зокрема енерге - тичній та продовольчій сферах, а й в інформаційному та кібернетичному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти розвитку сучасних досліджень на тему гібридних воєн висвітлюються такими дослідниками та фахівцями як Ткаченко К., Мельник С., Калатур А., Магда Є. Ю., Золотар О. О. Однак на нашу думку тему гібридних воєн було розкрито не достатньо в системі її елементів, що сприяло б кращому розумінню гібридної війни як комплексу явищ.

Мета статті - розкрити природу та зміст гібридної війни нового типу, що сприятиме напрацюванню ефективних механізмів протидії інструментам та методам такої війни, її гібридним та асиметричним проявам. Робота з протидії проявам гібридної війни нового типу є важливою складовою державного забезпечення національної безпеки з метою формування відповідного захисту держави в міжнародних конфронтаціях.

Виклад основного матеріалу. Матеріал містить низку розкритих і систематизованих у ній тем і проблем, які стосуються: кібератак на критично важливі об'єкти у світі; особливостей діяльності міжнародних та національних організацій, що забезпечують кібербезпеку, енергетичну та продовольчу безпеку на глобальному рівні; основ концепцій інформаційної, психологічної, кібер-, мережецентричної війн; історії енергетичних та продовольчих війн. гібридна війна політична безпека

Військовий, політичний та економічний конфлікт РФ з Україною значною мірою спровокований розбіжностями щодо транзиту та постачання газу [2, с. 101-108]; поверненням державного контролю над російською енергетичною сферою [2, с. 111]; залежністю державного бюджету Росії від нафтогазових доходів [2, с. 109] та іншими обставинами.

Проблемність енергетичних відносин ЄС із Росією найяскравіше проявилася після 2014 р. як наслідок українсько -російської війни і полягає в політично обґрунтованій протидії з боку країн ЄС як новим енергетичним проєктам Росії, так і загалом російському постачанню енергоресурсів.

У 2021 р., коли відбувалося відновлення економіки й попит на енергоресурси різко зріс, відновлювані джерела енергії виявилися нездатними задовольнити його, тож економіка закономірно звернулася до викопних видів палива - природного газу, нафти й навіть вугілля. У підсумку з вересня 2021 р. різко зростали спотові ціни на енергоносії, зокрема на природний газ і вугілля; це явище зачепило не тільки ЄС, а й інші частини світу, зокрема Азію та Америку. Ціни на нафту також зазнали вагомого підвищення впродовж 2021 р.

Аналіз загроз енергетичній безпеці країн-членів ЄС дає змогу дійти кількох важливих висновків щодо зміни сприйняття енергетичної безпеки та Росії з боку найважливіших політичних інститутів ЄС, починаючи з 2000 р., яке не призвело до диверсифікації постачань енергоресурсів до ЄС та відмови від співпраці з РФ наслідком чого стала масштабна енергетична криза в ЄС 2021-2022 рр., що особливо загострилася після російського вторгнення в Україну наприкінці лютого 2022 р.:

Змінилося сприйняття основних загроз енергетичній безпеці ЄС. Якщо у 2000 -2001 рр. основна увага приділялася забезпеченню безпеки постачань нафти, то у 2006 р. на перше місце вийшли питання газозабезпечення, хоча доцільно було розглядати енергетичну безпеку ЄС одночасно і в газовій, і в нафтовій, і у вугільній галузях, а також не залишати поза увагою енергетичну безпеку в атомній та альтернативній енергетиці, причому всі ці питання варто було розглядати системно та комплексно.

Актуалізувалося питання про проведення єдиної енергетичної політики та загальноєвропейського регулювання енергетичних ринків. З 2006 р. ці питання згадують набагато частіше порівняно з періодом 20002001 рр. у головних європейських документах.

Змінилося сприйняття Росії як головного постачальника енергоресурсів до ЄС. У 2000-2001 рр. Росію в цьому статусі в Європі сприймали загалом нейтрально. Прогнозоване збільшення імпортозалежності від постачання газу з Росії на той момент не викликало в ЄС сильного занепокоєння. У 2006 р. в офіційних документах ЄС уже зазначається, що російсько-український конфлікт 2006 р. у нафто- і газоенергетиці підкреслив уразливість систем постачання та розподілу енергоносіїв.

Сприйняття основних загроз для енергетичної безпеки ЄС та можливостей їх нівелювання в політичних інститутах ЄС, як-от Єврокомісія, Європарламент і Рада ЄС, значною мірою збігається.

Інакше кажучи, російсько-український конфлікт 2006 р. щодо питань енергетичної взаємодії, що призвів до напруженості відносин Росії як постачальника енергоресурсів та ЄС як покупця, викликав закономірний результат, який можна було спрогнозувати ще у 2006 р., а саме до гострої європейської енергетичної кризи 2021-2022 рр., в умовах якої вже складно виробити швидкі, ефективні та безболісні заходи щодо диверсифікації постачань енергоресурсів та швидкої трансформації європейської енергетичної політики, оскільки дорогоцінний час утрачено.

У грудні 2021 р. у європейському медіапросторі наголошували, що, незважаючи на відновлення попиту в ЄС, постачання російського газу не сягнуло допандемійного рівня та залишалося відносно низьким, на спотових ринках продажі газу Росією вважалися недостатніми [3]. Крім того, зазначали, що ще у 2 кварталі та в літній період 2021 р. «Газпром» забронював менші транзитні потужності через газотранспортну систему України та газопроводом «Ямал - Європа», що було інтерпретовано як спосіб переконати ЄС у необхідності якнайшвидшого введення в експлуатацію «Північного потоку-2» [4]. З цієї причини Росія прагнула зберегти своє енергетичне домінування в Європі і в такий спосіб наростити геополітичний вплив в період енергетичної кризи кінця 2021 р.- початку 2022 р. для своєї вигоди [5]. На цьому прикладі кейса енергетичної кризи можна стверджувати, що Росія використовує енергетику як інструмент політичного тиску.

У минулому Росія вже використовувала постачання енергоресурсів як «енергетичну зброю», через що ЄС довелося вперше зіткнутися з гострими проблемами у сфері газопостачання. Два російсько -українські газові конфлікти у 2006 р. та 2009 р. вилилися в переривання постачання російського газу в Європу. У 2014 р. напружений стан відносин Москви і Києва загрожував повною зупинкою транзиту російського газу до Європи через українську територію (майже 20% газового імпорту ЄС), а поглиблення політичних розбіжностей Москви і Брюсселя щодо українського питання - припиненням постачання російського газу до країн ЄС (майже 40% газового імпорту ЄС).

Отже, європейські та інші країни вже у 2006 р. мали чіткі та справедливі підстави непокоїтися щодо своєчасності та повноти постачання енергоресурсів з боку РФ. Газовий шантаж - головний інструмент впливу Росії на європейських сусідів.

В умовах розв'язаної РФ війни проти України також підвищується загроза кібератак з боку країни-агресора на об'єкти критичної енергетичної інфраструктури в Україні. Імовірність таких суспільно небезпечних дій велика, особливо на тлі вже реалізованого Росією фізичного захоплення Запорізької АЕС (ЗАЕС), що може становити загрозу ядерної катастрофи. Росія активно працює над можливостями відключення Запорізької АЕС від української мережі, адже Україна фізично вже її не контролює.

Як зазначає низка незалежних експертів, у Росії спостерігається підвищений інтерес до української головної енергетичної інфраструктури - атомної [6]. Нині російські загарбники перетворюють окуповану Запорізьку атомну електростанцію на військову базу, на якій, окрім представників «Росатому», перебуває близько 500 російських військових - і це на тлі існування постійного ризику можливості боїв біля ядерних реакторів.

До війни в Україні низка країн уже перебувала в дуже нестабільному становищі через економічні, кліматичні та пов'язані з безпекою проблеми, зокрема, наслідки пандемії COVID-19, що призвела до збільшення майже на 120 мільйонів людей, які потерпають від голоду в усьому світі [7].

Війна в Україні погіршила й без того тривожну ситуацію з глобальною продовольчою безпекою. Сьогодні, за словами генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, майже 140 мільйонів людей у десяти країнах світу, включно з Афганістаном, Сирією та Єменом, а також низкою африканських

держав, відчувають гостру нестачу продуктів харчування [8]. Водночас генеральний секретар ООН заявляє, що «в сьогоднішньому світі достатку» смерть від голоду неприпустима.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року та блокада чорноморських портів загрожують світові нестачею продовольства, яка може тривати роками [9; 8]. Як заявив генсек ООН, виступаючи в травні 2022 р. на засіданні Ради безпеки ООН, присвяченому глобальній продовольчій кризі в контексті військового конфлікту в Україні, 49 млн жителів 43 країн світу загрожує голодна смерть [8]. Повномасштабний голод переживають близько пів мільйона жителів Ефіопії, Південного Судану, Ємену та Мадагаскару [8]. У квітні 2022 р. Всесвітня продовольча програма надала допомогу трьом мільйонам українців, а лище за три місяці до цієї дати Україна - «світова житниця», як її часто називають, - мала надлишок продовольства [8].

Тому для світової продовольчої безпеки важливо, як довго триватиме війна в Україні, розв'язана Росією, і як поводитимуться стосовно Росії основні постачальники матеріально-технічних ресурсів. Здебільшого це глобальні міжнародні компанії, вони частково призупинили роботу в Росії. І якщо 2022 рік аграрний сектор РФ мине відносно спокійно, тому що всі засоби захисту рослин, насіння тощо завезено дуже заздалегідь, то щодо 2023 р. є питання [9].

Велику стурбованість викликає те, що Росія може вирішити використати експортні обмеження як «зброю» на продовольчому ринку. Україна станом на травень 2022 р. у 2021/22 маркетинговому році експортувала 18,5 млн т пшениці [10]. Частка України у світовій торгівлі пшеницею становить 8% [10].

Росія та Україна посідають важливе місце у світовому виробництві та постачанні сільськогосподарської продукції. Зокрема, Російська Федерація та Україна належать до числа найважливіших світових експортерів деяких видів сільськогосподарської продукції. Протягом останніх трьох років на частку Росії та України припадало майже 30% світового експорту пшениці та 20% світового експорту кукурудзи [11; 12]. До 24 лютого 2022 р. Україна була четвертим у світі експортером кукурудзи і п'ятим у світі експортером пшениці [13; 14]. Водночас Росія є експортером пшениці номер один у світі [9; 10].

Відповідно до угоди, підписаної за посередництва Туреччини та Організації Об'єднаних Націй задля розв'язання глобальної продовольчої кризи та проблеми зростання цін на продовольство, 26% зерна та іншої сільськогосподарської продукції, експортованої з України, доправлено до Туреччини [15].

Підсумовуючи й узагальнюючи стан справ і загрози у сфері продовольчої безпеки у світі, зазначимо, що окрім впливу наслідків війни в Україні на глобальну продовольчу безпеку, слід також констатувати, що вже раніше склалися вкрай негативні умови для світового ринку продовольства. Тож ситуація в Україні у сфері сільськогосподарського виробництва дуже позначається на світових цінах, однак казати, що це причина глобальних проблем на світовому продовольчому ринку - гіперболізація [16]. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (The Food and Agriculture Organization), із середини 2020 р. через пандемійні локдауни, рекордну грошову емісію провідних центробанків, зростання вартості енергоносіїв та природні чинники світові ціни майже на всі категорії харчових продуктів постійно, швидко та неухильно зростали. На тлі цих чинників, а особливо війни в Україні, на початок травня 2022 р. індекс продовольчих цін (FFPI) зріс на 41% порівняно з початком 2021 р.

На початку травня 2022 р. спеціалізована установа ООН - Продовольча та сільськогосподарська організація, що очолює міжнародні зусилля щодо боротьби з голодом, опублікувала інформаційну доповідь з продовольчої безпеки, у якій підкреслено, що «Російська Федерація та Україна є одними з найбільших виробників сільськогосподарської продукції у світі. Обидві країни є чистими експортерами сільськогосподарської продукції, і обидві вони відіграють провідну роль у постачанні на світові ринки продовольства та добрив, де експортне постачання часто концентрують кілька країн. Така концентрація може піддати ці ринки підвищеній уразливості до потрясінь і волатильності».

Утрата Україною на тлі війни свого морського судноплавства через замінування акваторії Чорного моря поблизу українських портів не може бути компенсована іншими видами транспорту, до того ж внутрішня цивільна автомобільна та залізнична інфраструктура вже зачеплена військовим конфліктом. Водночас п'ята частина світового експорту пшениці та шоста частина світового постачання кукурудзи (Росія, Україна, Казахстан) проходять через турецькі протоки Босфор і Дарданелли, а ризики, вартість транспортування та вартість страхування суден у Чорноморському регіоні постійно зростають.

Отже, перебої в експорті продовольства з Росії та України на світові ринки створюють непередбачувані ризики та скорочують пропозицію, що також веде до підвищення світових цін на продовольство.

Потрібно зазначити, що агробізнес - це локомотив української економіки. Україну історично називають житницею Європи, оскільки тут зосереджено майже 25% світових чорноземних ґрунтів, відомих високим рівнем родючості [17]. Країна також є найбільшим у світі експортером соняшникової олії та одним із найбільших експортерів зерна. Виробляючи 90-100 мільйонів тонн зернових культур щорічно, Україна є третім найбіль - шим експортером зерна у світі: щорічний експорт становить 50-60 мільйонів тонн [17]. Величезну роль сільське господарство відіграє і в структурі експорту України. Станом на кінець 2019 р. агросектор України приніс країні майже 40% валютного виторгу, демонструючи стабільність протягом останніх трьох років [17]. З моменту підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС експорт аграрної продукції України до ЄС збільшився на понад третину [17].

Інша особливість гібридної війни проявилася нині під час війни, розв'язаної Росією в Україні наприкінці лютого 2022 р., коли крім військових дій противник активно веде енергетичну, продовольчу, інформаційну війни, а до того на Донбасі під час здійснення Україною спочатку антитерористичної операції (АТО), а потім Операції об'єднаних сил (ООС) Росія використала технології кібервійни, наслідком чого стало те, що Україна впродовж тривалого часу є пріоритетною мішенню для кібератак і здійснення негативного інформаційно-психологічного впливу з боку РФ на шкоду людині та суспільству в національному інформаційному просторі.

Прикладом гібридної війни, у якій держава-агресор домовляється з недержавними виконавцями - групами місцевого населення та бойовиками, - зв'язок з якими вона формально повністю заперечувала, є російська диверсійна діяльність в Україні, що відбувалася на Донбасі з весни 2014 року та переросла в лютому 2022 року у військову агресію класичної війни з асиметричними елементами - енергетичною (газовою), продовольчою, інформаційною війнами. Анексія Криму Російською Федерацією також є операцією розглядуваної гібридної війни.

Гібридну війну у воєнному вимірі розглядають переважно як поєднання класичного ведення війни з використанням нерегулярних збройних формувань. Як зазначає генерал-майор у відставці, який служив у військах НАТО, Франк ван Каппен, недержавні виконавці бойових завдань «можуть робити такі речі, які сама держава робити не може, тому що будь -яка держава зобов'язана дотримуватися Женевської конвенції та Гаазької конвенції про закони сухопутної війни, домовленостей з іншими країнами. Усю брудну роботу можна перекласти на плечі недержавних формувань» [18]. Водночас у гібридній війні держава-агресор повністю заперечує факт агресії, що в короткостроковій перспективі є дуже виграшною тактикою.

У гібридній війні принаймні одна зі сторін формально відчуває брак легітимності. Тоді на допомогу приходить пропаганда або створення маріонеткових урядів. Така війна має всі шанси вилитися в нескінченне насильство в регіоні, що й сталося у 2022 р., коли Росія віроломно напала на Україну з розв'язанням класичної війни. Поряд із цим стираються межі гібридної війни та сценарії її початку й закінчення [19].

Глобальною метою гібридної війни є закріплення частини стратегічно важливих ресурсів країни-жертви за агресором. Причому «передавання» таких ресурсів здійснюється елітою «країни-жертви» добровільно, адже сприймається нею не як захоплення, а як рух шляхом розвитку та зміни ментальності народу, яка внаслідок трансформації втрачає свої основні цілі та духовні цінності, замінюючи їх морально-психологічними ілюзіями та міфами агресора [19, с. 125].

Гібридні війни надзвичайно важко завершити класичним чином, уклавши перемир'я. Такі конфлікти взагалі не можуть бути завершені, оскільки вони, як правило, мають тенденцію до розростання та розширення [20, с. 207], як у разі з Україною, проти якої впродовж восьми років РФ вела гібридну війну, що, зрештою, переросла у класичну війну. Повна воєнна перемога в гібридній війні неможлива для жодної зі сторін.

У червні 2017 р. була здійснена кібератака вірусу-вимагача Petya.A, який уразив IT-системи компаній у кількох країнах світу, переважно в Україні. Зараження почалося 27 червня 2017 р. з України. Атак зазнали комп'ютери нафтових, енергетичних, телекомунікаційних, фармацевтичних компаній, а також державних органів різних країн. Зокрема, це була найбільша кібератака в історії України - вірус-вимагач уразив десятки державних установ, банків, системи аеропортів, енергокомпаній, залізниць, мереж заправок. У результаті кібератаки з використанням вірусу Petya.A в Україні було виведено з ладу до 10% приватних, урядових та корпоративних комп'ютерів; усі файли, що зберігалися на комп'ютерах, ставали недоступними [21, с. 22].

Таким чином поширеним у світі стає кібершпигунство та крадіжки інтелектуальної власності. Наприклад, хакерське угруповання Kimsuky з КНДР, що займається кібершпигунством, у 2014 р. здійснило одну із своїх наймасштабніших кібератак - злом мережі південнокорейського оператора 23 ядерних реакторів, під час якого кібертерористичне угруповання вкрало конфіденційні документи та виклало їх у твіттер-акаунті «борців з ядерною енергетикою з Гавайських островів». На думку переважної більшості експертів, РФ також відома своїми кібератаками на енергетичні компанії України: у 2015 р. - троян BlackEnergy, а у 2016 р. - здійснено кібератаку на підстанцію «Північна» компанії «Укренерго» [22]. Шляхом несанкціонованого втручання в кіберпростір України РФ системно намагалася захопити інформаційні дані на віддалених комп'ютерах, отримати повний контроль над наявними ресурсами та вивести з ладу системи управління в різних галузях економіки України.

Інструменти та методи ведення інформаційного протиборства дають змогу отримати високоефективний і малобюджетний засіб якщо не перемоги, то впливу, а також сформувати необхідну «інформаційно-віртуальну реальність», що забезпечить управління громадською думкою, наприклад, як в умовах війни, розв'язаної РФ в Україні наприкінці лютого 2022 р., начебто на підтвердження необхідності, «законності» та ефективності застосування військової сили. Інформаційна війна - це процес впливу на населення за допомогою поширення конкретної інформації з метою сформувати в населення певні погляди на події або процеси, що відбуваються.

Слід визнати, що станом на сьогодні діапазон можливостей інформаційної зброї є настільки великим, що можна спостерігати прецеденти досягнення перемоги в операціях і конфліктах тільки за рахунок її застосування, без використання традиційних засобів збройної боротьби.

Однак далеко не завжди інформаційні війни є лише супроводом до бойових дій. Найчастіше їх використовують як самостійні кампанії для вирішення тих чи інших завдань.

Водночас кібершпигунство в якості кіберрозвідки тісно пов'язане з інструментами кібервійн. Кібершпигунство дедалі частіше стає елементом спеціальних інформаційних операцій спецслужб іноземних держав та інструментом впливу на геополітичне середовище [23]. Наприклад, протягом 2014-2021 рр. було зафіксовано численні факти кібершпигунства, спрямовані на інформаційно-телекомунікаційні системи державних органів України, де циркулює інформація з обмеженим доступом стратегічного характеру.

Висновки

Особливості гібридної війни нового типу значною мірою проявилися під час війни, розв'язаної Росією в Україні наприкінці лютого 2022 р., коли, окрім військових дій, противник активно веде енергетичну, продовольчу, інформаційну війни. А до того на Донбасі під час здійснення Україною спочатку антитерористичної операції (АТО), а потім Операції об'єднаних сил (ООС) Росія використовувала технології кібервійни, наслідком чого стало те, що Україна впродовж тривалого часу була/є пріоритетною мішенню для кібератак і здійснення в національному інформаційному просторі негативного інформаційно-психологічного впливу з боку РФ на шкоду людині та суспільству.

Гібридна війна поєднує одночасне застосування конвенційних, мілітарних сил із використанням іррегулярних утворень, веденням дій у кіберпросторі, а також інформаційних операцій, економічних (енергетичних, продовольчих) засобів та дипломатичного тиску на противника. Отже, сутність гібридної війни розкривається через синергію різних вимірів протистояння - інформаційного, політичного, економічного, соціального, гуманітарного, воєнного. Гібридизація методів війни нового типу характеризується поєднанням «жорсткої» військової сили зі стратегією «м'якої» сили як системи дипломатичних, економічних, юридичних, політичних та культурологічних інструментів несилового впливу на ситуацію у державах з метою здійснення впливу на еліти та населення країни-жертви. Під час ведення нової моделі війни противники намагаються отримати перевагу в бойових діях, застосовуючи асиметричні варіанти дій. З розвитком інформаційних систем елементом гібридних війн також стають кібервійни.

Література

Росія розв'язала світову гібридну війну нового типу, -- Макрон. URL: https://focus.ua/ uk/world/523583-rosiya-razviazala-mirovuyu-gibridnu-voynu-novogo-tipa-makron.

Daniel Yergin. The New Map: Energy, Climate, and the Clash of Nations. Penguin Press, 2020. 512 p.

Europe's energy crisis is making the market nervous. And analysts expect record-high prices to persist. CNBC. URL: https://www.cnbc.com/2021/09/16/europes-energy-crisis-is- making-the-market-nervous-ahead-of-winter.html.

Quarterly Report on European Gas Markets with focus on the impact of the global LNG market on EU gas prices. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/energy/sites/default/ files/quarterly_report_on_european_gas_markets_q2_2021_final.pdf.

Putin exploits Europe's energy crisis. Axios. URL: https://www.axios.com/putin- europe-gas-energycrisis-d67d61d8-1424-4d4b-843 d-3c35d9040ed6.html.

Україна скоро втратить зв'язок з Запорізькою АЕС, Росатом працює над цим. Віктор Куртев. URL: https://www.youtube.com/watch?v=UyzagTV3XUs.

Food crises: for an effective and inclusive response to the consequences of the war in Ukraine. URL: https://www.diplomatie.gouv.fr/en/french-foreign-policy/development-assistance/ food-security-nutrition-and-sustainable-agriculture/food-crises-for-an-effective-and-inclusive- response-to-the-consequences-of-the/.

Генсек ООН: нельзя допускать, чтобы люди умирали от голода в сегодняшнем «мире изобилия». URL: https://news.un.org/ru/story/2022/05/1424192.

Первая зерновая война. URL: https://istories.media/opinions/2022/05/25/pervaya- zernovaya-voina/.

Ткаченко К. «Українська рана» на ринку пшениці. Хто замінить нас на ринках Близького Сходу та Африки? URL: https://latifundist.com/spetsproekt/971-pshenichna-ukrayinska- rana-v-svitovomu-eksporti-zerna-hto-stane-plastirem.

Мельник С. У Німеччині попередили про загрозу найсильнішого голоду з 1945 року. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2022/05/8/686792/.

International Food and Agriculture Resilience Mission (FARM) initiative for food security in the most vulnerable countries. URL: https://www.diplomatie.gouv.fr/en/french-foreign- policy/development-assistance/food-security-nutrition-and-sustainable-agriculture/international- food-and-agriculture-resilience-mission-farm-initiative-for-food/article/international-food-and- agriculture-resilience-mission-farm-initiative-for-food.

Калатур А. ЗМІ: G7 домовилася створити Альянс, щоб запобігти глобальному голоду. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/05/20/7347332/.

Россия и Украина: ФАО предлагает новые сценарии обеспечения глобальной продовольственной безопасности. URL: https://news.un.org/ru/story/2022/03/1420752.

Туреччина - лідер імпорту українського зерна по зернових коридорах - Anadolu. URL: https://latifundist.com/novosti/59712-turechchina--lider-importu-ukrayinskogo-zerna--anadolu.

Як ООН голодом лякає, або Про реальні причини світової продовольчої кризи.

URL: https://latifundist.com/blog/read/2892-yak-oon-golodom-lyakaye-abo-pro-realni-prichini-

svitovoyi-prodovolchoyi-krizi.

Сільське господарство в Україні. URL: https://dlf.ua/ua/silske-gospodarstvo-v-ukrayini/.

Магда Є. Ю. Гібридна війна: сутність та структура феномену. URL: http:// journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2489.

Золотар О. О. Особливості інформаційної безпеки людини в умовах гібридної війни. Інформація і право. 2017. № 3 (22). С. 124-131.

Сабрі К. Н. Інформаційно-іміджевий аспект гібридної війни. Молодий вчений. 2018. № 5 (57). С. 206-210.

Корпоративна безпека для власників бізнесу в сучасних умовах / ТОВ «Консалтингова компанія «СІДКОН» : за наук. ред. Ю. І. Когута. К. : ТОВ «Підприємство «ВІ ЕН ЕЙ», Київ, 2018. 287 с.

Лінія кібернетичної оборони України: перші подробиці про новий кібер-центр (відео). URL: https://defence-ua.com/weapon_and_tech/v_ukrajini_rozgornutij_kiber_tsentr_ navischo_ta_j aki_zavdannj a_viri shuj e_video-1328. html.

Ткачук Н. А. Актуальні кіберзагрози сучасного безпекового середовища. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Юридичні науки». 2018. № 7. URL: https://www.mter- nauka. com/uploads/public/15381330973208.pdf.

References

Rosiia rozviazala svitovu hibrydnu viinu novoho typu, -- Makron URL: https://focus.ua/ uk/world/523583-rosiya-razviazala-mirovuyu-gibridnu-voynu-novogo-tipa-makron [in Ukrainian]

Daniel Yergin. The New Map: Energy, Climate, and the Clash of Nations. Penguin Press, 2020. 512 p.

Europe's energy crisis is making the market nervous. And analysts expect record-high prices to persist. CNBC. URL: https://www.cnbc.com/2021/09/16/europes-energy-crisis-is- making-the-market-nervous-ahead-of-winter.html.

Quarterly Report on European Gas Markets with focus on the impact of the global LNG market on EU gas prices. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/energy/sites/default/ files/quarterly_report_on_european_gas_markets_q2_2021_final.pdf.

Putin exploits Europe's energy crisis. Axios. URL: https://www.axios.com/putin- europe-gas-energycrisis-d67d61d8-1424-4d4b-843 d-3c35d9040ed6.html.

Ukraina skoro vtratyt zviazok z Zaporizkoiu AES, Rosatom pratsiuie nad tsym. Viktor Kurtev. URL: https://www.youtube.com/watch?v=UyzagTV3XUs.

Food crises: for an effective and inclusive response to the consequences of the war in Ukraine. URL: https://www.diplomatie.gouv.fr/en/french-foreign-policy/development-assistance/ food-security-nutrition-and-sustainable-agriculture/food-crises-for-an-effective-and-inclusive- response-to-the-consequences-of-the/.

Hensek OON: ne mozhna dopuskaty, shchob liudy pomyraly z holodu v sohodnishnomu «sviti dostatku». URL: https://news.un.org/ru/story/2022/05/1424192.

Persha zernova viina. URL: URL: https://istories.media/opinions/2022/05/25/pervaya- zernovaya-voina/

Tkachenko K. «Ukrainska rana» na rynku pshenytsi. Khto zaminyt nas na rynkakh Blyzkoho Skhodu ta Afryky? URL: https://latifundist.com/spetsproekt/971-pshenichna-ukrayinska- rana-v-svitovomu-eksporti-zerna-hto-stane-plastirem.

Melnyk S. U Nimechchyni poperedyly pro zahrozu naisylnishoho holodu z 1945 roku. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2022/05/8/686792/. [in Ukrainian]

International Food and Agriculture Resilience Mission (FARM) initiative for food security in the most vulnerable countries. URL: https://www.diplomatie.gouv.fr/en/french-foreign- policy/development-assistance/food-security-nutrition-and-sustainable-agriculture/international- food-and-agriculture-resilience-mission-farm-initiative-for-food/article/international-food-and- agriculture-resilience-mission-farm-initiative-for-food.

Kalatur A. ZMI: G7 domovylasia stvoryty Alians, shchob zapobihty hlobalnomu holodu. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/05/20/7347332/. [in Ukrainian]

Rosiia ta Ukraina: FAO proponuie novi stsenarii zabezpechennia hlobalnoi prodovolchoi bezpeky. URL: https://news.un.org/ru/story/2022/03/1420752.

Turechchyna - lider importu ukrainskoho zerna po zernovykh korydorakh - Anadolu. URL: https://latifundist.com/novosti/59712-turechchina--lider-importu-ukrayinskogo-zerna--anadolu.

Yak OON holodom liakaie, abo Pro realni prychyny svitovoi prodovolchoi kryzy. URL: https://latifundist.com/blog/read/2892-yak-oon-golodom-lyakaye-abo-pro-realni-prichini- svitovoyi-prodovolchoyi-krizi.

Silske hospodarstvo v Ukraini. URL: https://dlf.ua/ua/silske-gospodarstvo-v-ukrayini/.

Mahda Ye. Yu. Hibrydna viina: sutnist ta struktura fenomenu. URL: http://journals.iir. kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2489.

Zolotar O. O. (2017) Osoblyvosti informatsiinoi bezpeky liudyny v umovakh hibrydnoi viiny [Peculiarities of human information security in conditions of hybrid warfare]. Informatsiia i pravo - Information and law, 3, 124-131 [in Ukrainian].

Sabri K. N. (2018) Informatsiino-imidzhevyi aspekt hibrydnoi viiny [Information and image aspect of hybrid war]. Molodyi vchenyi - A young scientist, 5, 206-210

TOV «Konsaltynhova kompaniia «SIDKON» (2018) Korporatyvna bezpeka dlia vlasnykiv biznesu v suchasnykh umovakh [Corporate security for business owners in today's environment]. Yu. I. Kohut (Ed.). Kyiv: TOV «Pidpryiemstvo «VI EN EI» [in Ukrainian]

Liniia kibernetychnoi oborony Ukrainy: pershi podrobytsi pro novyi kiber-tsentr (video). URL: https://defence-ua.com/weapon_and_tech/v_ukrajini_rozgornutij_kiber_tsentr_navischo_ ta_j aki_zavdannj a_viri shuj e_video-1328. html.

Tkachuk N. A. (2018). Aktualni kiberzahrozy suchasnoho bezpekovoho seredovyshcha [Actual cyber threats of the modern security environment]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Internauka». Seriia: «Yurydychni nauky» - International scientific journal "Internauka". Series: "Juridical Sciences", 7. Retrieved from: https://www.inter-nauka.com/uploads/public/153813309 73208.pdf

Размещено на Allbest.ru