Траєкторія відновлення сучасного вчителя у воєнний і повоєнний час як ресурсність психологічного благополуччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Траєкторія відновлення сучасного вчителя у воєнний і повоєнний час як ресурсність психологічного благополуччя

Кушнікова С.В., Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти»

Вступ

В умовах сьогодення вчитель стикається з викликами, які принесла війна, тому основними завданнями сучасного вчителя в умовах, зумовлених війною, повинні стати набуття здатності швидко реагувати на зміни, жити та працювати в умовах невизначеності, працювати з дітьми, які перебувають в різних умовах, підтримувати ресурсність психологічного благополуччя на відповідному рівні з метою забезпечення спокою і безпеки дітей.

Особливістю професійної діяльності вчителів у період воєнного стану є забезпечення належної організації освітнього процесу. Безперервні повітряні тривоги із сиренами, загроза обстрілу закладів освіти, несправність бомбосховищ, відповідальність за життя та здоров'я багатьох дітей - усе це робить професійну діяльність сучасних вчителів надзвичайно складною та екстремальною, а від їхніх дій залежить емоційний стан дітей. Вчитель сьогодення має бути взірцем і прикладом для дітей, вміти знаходити вихід із стресових ситуацій, виявляти спокій і доброзичливе ставлення, створювати позитивний емоційний клімат у класі, вчити дітей саморегулювати свою поведінку. психологічне благополуччя суспільство

У сучасних умовах емоційне перевантаження вчителів часто призводить до тривалої стресової реакції, підвищує нервово-психічну напругу, дезорганізує побут і роботу, призводить до виснаження нервової системи та відповідно емоційного виснаження. Це підкреслює необхідність навчити сучасних вчителів керувати своїм емоційним станом, щоб забезпечити психічне здоров'я, емоційне відновлення та ресурсність психологічного благополуччя.

Реальність повномасштабної російсько-української війни та надзвичайно складна соціально-політична ситуація в суспільстві зумовили необхідність пошуку шляхів відновлення сучасного вчителя у воєнний і повоєнний час, які сприятимуть формуванню ресурсності психологічного благополуччя.

Мета дослідження полягає у висвітленні траєкторії відновлення сучасного вчителя у воєнний і повоєнний час як ресурсності психологічного благополуччя.

Виклад основного матеріалу

Психологічне благополуччя сучасного вчителя є запорукою високої продуктивності освітнього процесу. Оскільки кількість стресових чинників у професії продовжує зростати, збереження психічного здоров'я стає все більш важливим. Результатом впливу таких чинників є постійне занепокоєння, дратівливість, тривога, перезбудження та страхи, які негативно впливають на здоров'я сучасного вчителя та призводять до професійного вигорання.

Умови сьогодення засвідчують, що сучасний вчитель перебуває у постійному стресовому стані і при тому несе соціальну відповідальність за навчання, безпеку та здоров'я дітей. Освітня діяльність не дарма вважається однією з найбільш стресових. Тому уміння вчителя розпізнавати власні симптоми стресу та знаходити їх причини дає можливість подолати наслідки.

Подолання стресу є однією із складових забезпечення ресурсності психологічного благополуччя сучасних вчителів. Доцільно виділити чотири групи симптомів стресу, які потрібно неодмінно подолати. Це: підвищена тривожність та погіршення пам'яті; розлади уваги, які мають емоційний характер - дратівливість, депресія і постійне занепокоєння; розлади поведінки, які не дозволяють розслабитися - зниження апетиту або, навпаки, надмірне споживання їжі,

безсоння або надмірна сонливість; занепокоєння та недовіра до оточення, поява нервових звичок, таких як гризіння нігтів, клацання пальцями, фізіолого-фізична слабкість, небажання виконувати професійні обов'язки, головний біль.

Інші причини стресу включають надмірну зайнятість і надмірне бажання досконалості в усьому. Крім того, професійна діяльність сучасного вчителя пов'язана з професійними навантаженнями, а саме: відповідальністю, постійною увагою та контролем за ходом освітньої програми, постійною атестацією своїх здібностей, зміною освітньої програми. Багатофункціональність професійної діяльності сучасного вчителя вимагає одночасного виконання різних функцій з великим потоком професійно важливої інформації, що призводить до постійного страху щодо можливості засвоєння, необхідності контролю за дотриманням професійних вимог у конфліктних і стресових ситуаціях, що виникають при тривалому міжособистісному спілкуванні та взаємодії з колегами, дітьми та батьками.

Тому, варто відзначити, що в умовах війни та у повоєнний час ефективним засобом зниження впливу стресу на організм сучасного вчителя є психологічні методи, які допомагають виробити стійкість до стресу та особистісні якості.

Варто звернути увагу, що в умовах війни вчителі стикаються з більш руйнівними наслідками стресу для їх психічного здоров'я. Для них характерна ригідність слів для опису подій у важких життєвих ситуаціях, ригідність власних позицій. За таких умов механізми переробки проблемних переживань розвинені слабо, спогади про неприємні події супроводжуються гнівними емоційними реакціями. Тоді вчителі не шукають дієвих способів змінитися на краще. Вони відчувають високий рівень емоційного збудження, схильні чіплятися за протиріччя,

виявляють готовність до деструктивних дій, агресивних проявів. Вони, як правило, не шукають вирішення конфлікту, не знають, як використовувати досвід конфлікту для трансформації та поглиблення міжособистісних стосунків, чіпляються за стратегії домінування та насильства [1].

Варто відзначити, що стрес передається від вчителів до учнів. Учні в класах, де є вчителі, які відчувають виснаження, мають високий рівень кортизолу - свого роду гормону стресу. Це головна причина, чому всі вчителі повинні приділяти увагу своєму психічному здоров'ю та самопочуттю. Незалежно від того, чи це проблеми з пам'яттю, контролем сну, плануванням уроків чи завершенням навчального плану, вчитель, який зіткнувся зі стресом, може мати згубний вплив на своїх учнів і школу.

Психічне здоров'я вчителя можна визначити як відсутність проблем з особистісним розвитком і здатністю керувати стресом. З огляду на те, психічне здоров'я сучасного вчителя залежить від: ставлення до себе, ставлення до інших та ставлення до життєвих потреб [2].

Підтримка психічного здоров'я та психологічного

благополуччя сучасного вчителя потребує добре

структурованих втручань: навичок самосвідомості та

самовираження; навичок конструктивної та безпечної

взаємодії з суспільством; здібностей до самозбереження та самовідновлення.

Варто відзначити, що ефективність педагогічного впливу сучасного вчителя на дітей безпосередньо залежить від стану його ресурсності психологічного благополуччя, оскільки це відображається на якості всього освітнього процесу.

В умовах війни та у повоєнний час сучасним вчителям дуже знадобиться підтримка психологів. У той же час, повернення до роботи та навчання може бути формою

терапії. Саме відновлення освітнього процесу дозволило багатьом вчителям знайти свої ресурси та відчути себе потрібними, і тим самим, сприяло підвищенню ресурсності психологічного благополуччя.

Важливими кроками підвищення ресурсності психологічного благополуччя сучасного вчителя має стати: адаптація до нових реалій; розвиток емоційного інтелекту, використання арт-терапії, збереження спокою, покращення життя та наближення себе до стресостійкості.

одна з форм на формування що сприяють

Психологічна профілактика як психологічної підтримки спрямована необхідних якостей стресостійкості, відновленню сучасного вчителя з-під впливу наслідків війни та його адаптації до кризових умов життя. Водночас профілактика емоційного вигорання має бути спрямована на покращення міжособистісних стосунків, набуття оптимальної моделі поведінки, ефективне подолання складних життєвих ситуацій та гнучке реагування на умови, що постійно змінюються.

Доцільно виділити такі шляхи відновлення сучасного вчителя у воєнний та повоєнний час, що сприятиме підвищенню ресурсності психологічного благополуччя:

1. Потрібно постійно дбати про власну безпеку та безпеку оточуючих. Коли людина позбавлена відчуття безпеки, особливо коли її життя знаходиться під цілковитою загрозою через війну, щоденні завдання, такі як догляд за собою, турбота про себе та своїх близьких, стають справжнім викликом і своєрідним тестом на витривалість. З іншого боку, якщо є надійний фундамент безпеки, то можна знайти нові можливості та способи реагування на нього. Відсутність почуття безпеки змушує сучасного вчителя шукати якогось заступництва. Він стає надмірно залежним від чужої уваги, співчуття, підтримки тощо. У той же час потреба відновити

почуття безпеки може призвести до конфліктів і, наприклад, агресії. Тому важливо розуміти, що ознаки аномалій, з якими сучасний вчитель стикається в освітньому процесі, іноді є результатом втрати почуття безпеки. Це нормальна психологічна реакція на незвичайну ситуацію.

2. Реагування на емоції та допомога дітям жити зі своїми емоціями. Сучасним вчителям необхідно узаконити досвід страху, тривоги, гніву, ненависті й огиди. Дуже важливо навчитися виражати почуття та емоції, не завдаючи один одному невимовного болю, не ігноруючи, не знецінюючи, не перебільшуючи та не замовчуючи. При цьому ні в якому разі не можна провокувати на емоційно виснажливі розмови. А «обтяжувати» дітей подробицями переживань взагалі заборонено, особливо в ситуаціях, коли щодня відчуваються емоційні «потрясіння». При цьому сучасний вчитель має уважно спостерігати за почуттями дітей і виявляти достатню емпатію і толерантність до почуттів, які вони поділяють.

3. Слідкувати, як працює мозок під час стресу. Важливо усвідомлювати, що сильний стрес і травматичний досвід завжди супроводжуються когнітивними змінами. І обробка нової інформації є для нього справжнім випробуванням. Тому варто створити середовище зі спільними цінностями. Окрім виконання навчальних обов'язків, важливою функцією сучасного вчителя є встановлення співчутливого спілкування з душевним контактом, що допомагає підтримувати ресурсність психологічного благополуччя в умовах емоційно насиченого повсякденного життя. У складні освітні часи особистість сучасного вчителя (тобто ставлення до життя, емпатія, альтруїзм, самооцінка, рівень залучення до освітнього процесу, громадянський статус) залишається важливим чинником впливу на дітей. Середовище спільних цінностей - це спільне створення, турбота один про одного,

психологічна стійкість, взаємоповага до переживань, взаємний захист від деструктивних наслідків

міжособистісних конфліктів, віра в беззаперечну перемогу, почуття єдності.

4. Потрібно розвивати вміння піклуватися про себе. Сучасний вчитель, який піклується про себе, - це приклад для наслідування у питаннях фізичного, психологічного та емоційного благополуччя. Піклуючись про себе, сучасний вчитель розвиває винахідливість, щоб могти піклуватися про своїх рідних, допомагати іншим, бути корисним дітям і колегам [3].

Психологічна стійкість сучасного вчителя - це здатність переносити життєві випробування, зберігаючи розсудливість і особисту недоторканість. Психологічну стійкість складають такі елементи:

1) діяти ефективно: ефективно організовувати дії, діяти з надією, діяти відповідно до цінностей, діяти разом;

2) корисне мислення: здатність розпізнавати ситуації та орієнтуватися за допомогою розумного, освіченого мислення;

3) розумна регуляція енергії та емоцій: здатність розпізнавати емоції та керувати ними;

4) міцні стосунки: варто об'єднувати зусилля з іншими для подолання труднощів, розвитку спільної стійкості, взаємної підтримки та ефективної співпраці [4].

Центральна ідея взаємодії цих складових полягає в тому, що необхідно розвивати психологічну стійкість з метою профілактики професійного вигорання, підтримки психічного здоров'я та підвищення ресурсності психологічного благополуччя.

У воєнній обстановці множаться чинники процесу формування, що сприяють виникненню конфлікту, що стає перепоною відновлення вчителя та підвищення його

ресурсності психологічного благополуччя. Проте частота та гострота педагогічних конфліктів значною мірою визначається психолого-педагогічною культурою сучасного вчителя. Тому психопедагогічна підтримка є важливою для розвитку життєвих сил вчителів, відновлення їх ресурсів через розвиток навичок самоменеджменту, уміння визначати постстресові симптоми у дітей та надавати психологічну підтримку, здатність аналізувати, попереджати та конструктивно вирішувати причини виховних конфліктів, спираючись на розуміння природи, структури та динаміки виховного процесу конфліктів.

Емоційне вигорання сучасних вчителів у воєнних умовах може негативно позначитися на самопочутті та педагогічній ефективності. Для зниження емоційного вигоряння сучасних вчителів доцільно перш за все звернути увагу на такі складові, як інформаційна гігієна, відповідальне використання соціальних мереж, самодопомога, рефлексія та пошук професійної підтримки. Дотримуючись цих стратегій, вчителі можуть підвищити стійкість і зберегти психологічне благополуччя під час війни та у повоєнний час. Турбота про себе та поповнення ресурсів є важливими для підтримки ресурсності психологічного благополуччя [5].

Тому в сьогоднішніх реаліях вчителі повинні надавати пріоритет методам самодопомоги, включаючи хороший сон, регулярні фізичні вправи та методи релаксації, такі як прийняття ванни або перегляд матеріалів, що підбадьорюють. Також вони повинні здійснювати пошук діяльності, яка заряджає енергією та приносить радість, як-от хобі, спорт, мистецтво чи садівництво. Це допоможе відновити емоційні ресурси та принести у життя відчуття повноти. Рефлексія та ведення щоденника відіграють важливу роль у запобіганні емоційного вигорання. Ведення щоденника, щоб записувати думки, переживання та почуття,

сприяє розвитку самосвідомості і здатності розпізнавати закономірності. Це служить інструментом спостереження ззовні, заохочує особистісне зростання та рефлексію.

З метою збереження професійного ентузіазму та енергії, що сприятиме підвищенню ресурсності психологічного благополуччя та відновленню у воєнний та повоєнний час, сучасним вчителям доцільно виконувати такі поради:

1. Використання особистих органів чуття допоможе відновити рівновагу. Варто згадати, чому було обрано професію вчителя та цінність таких видів діяльності, як натхнення та мотивація. Тому, доцільно формувати думки одним-двома реченнями, записувати їх і розміщувати на рівні очей у робочому місці.

2. Варто визначати сферу знань: проблеми, на які можна вплинути, і проблеми, на які не можна вплинути.

3. У сьогоднішньому середовищі потрібно думати про те, як трансформація діяльності може зробити навчання та викладання більш актуальним, ефективним та зручним. Наприклад, включити в план уроку пошук вправ або ресурсів для саморегуляції.

4. Доцільно інвестувати в професійні та особисті відносини. Не варто обмежувати себе в роботі та спілкуванні з колегами, а також не треба забувати про особистий спокій, адже дружня підтримка завжди допомагає подолати стрес.

5. Також треба знайти час та ресурси для відпочинку (хобі, спорт тощо).

6. Потрібно розставляти пріоритети та поставити чіткі цілі. Для цього варто скласти список завдань, які потрібно виконувати щодня або щотижня (не більше 10). Тоді важливо визначити пріоритетність кожного окремого завдання, щоб сформувати своєрідний «ранг» завдань.

7. Не треба забувати про винагороду себе, тому важливо навчитися відзначати малі та великі успіхи [6].

Психоедукаційні зустрічі позитивно впливають на психічне здоров'я вчителя і теж є ресурсом психологічного благополуччя. Обговорення психологічних негараздів, які негативно впливають на особистість, усвідомлення наслідків нехтування власним здоров'ям - все це мотивує до формування психологічної культури і культури звернення за психологічною допомогою. Наслідки від травматичних подій, стресу війни можна мінімізувати за умови раннього звернення до фахівців. Важливо розуміти який вплив мають травматичні події на життя людини.

З метою визначення ступеня емоційних переживань вчителів Дніпропетровської області, які живуть і працюють на лінії зіткнення, зазнають постійних артобстрілів та вчителів з м. Дніпра, які переживають ракетні удари у воєнний час, на початку психоедукаційної зустрічі і після психоедукаційної зустрічі нами було використано експрес- діагностику «Шкала диференціальних емоцій» за методикою К. Ізарда. Під час опитування 20 респондентам було запропоновано перелік емоційних переживань; оцінити на скільки кожне з перерахованих переживань властиво їм в даний момент часу.

Ті, хто в сумі мав від 1 до 6 балів, виявили слабкий ступінь емоційних переживань, від 7 до 13 балів - помірний ступінь емоційних переживань, від 14 до 20 балів - виражений ступінь емоційних переживань, від 21 до 25 балів - сильний ступінь емоційних переживань. Отримані результати узагальнено і представлено на діаграмах по кожному ступеню емоційного переживання.

Рис. 1. Діаграма ступеня ЕП «Страх»