Особливості формування та діяльності військових і медичних капеланів в умовах російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування та діяльності військових і медичних капеланів в умовах російсько-української війни

Ярощук Інна Володимирівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри політичних наук і права, Київський національний університет будівництва та архітектури, м. Київ

Анотація

Стаття присвячена особливостям формування та діяльності військових і медичних капеланів, дослідженню їх ролі у збереженні бойового духу та психологічної стійкості Збройних сил України в умовах російсько- української війни.

У статті було висвітлено, що збройна агресія росії у 2014 році та повномасштабна війна - стали рушійною силою у розвитку військового та медичного капеланства.

Доведено, що процес становлення інституту військових та медичних капеланів в Україні став результатом довготривалого процесу практичних кроків та теоретичного переосмислення ролі капеланів у формуванні духовно- моральних якостей і задоволенні духовно-релігійних потреб військовослужбовців Збройних сил України.

Визначено, що душпастирська опіка у Збройних Силах України пройшла складний процес становлення, але, завдяки законодавчому унормуванню, капеланська служба набула офіційного статусу, а військові капелани отримали однакові соціальні гарантії з військовослужбовцями.

В результаті дослідження встановлено, що капеланська служба в Збройних силах України є організованою, а саме допомагає польовим духівникам здійснювати ефективну діяльність як на фронті, так і в тилу.

Розглядаються проблеми створення служби капеланів у медичній системі України. Показано необхідність подальшого державного та законодавчого забезпечення цього процесу, пошуку нових можливих шляхів організації функціонування служби капеланів у медичній системі України для забезпечення духовно-гуманітарної та морально-психологічної підтримки українських військових у складних життєвих обставинах.

Зазначається, що наразі медичне капеланство має недостатнє державне та правове регулювання для повноцінного функціонування, розвитку і функціонує переважно за ініціативи церков і релігійних організацій. Оскільки військові потребують душпастирської діяльності в лікарнях, наголошено на необхідності закріплення роботи капеланів у медичних закладах, створення належного регулювання їх діяльності.

Викладено, що в ряді медичних закладів України запроваджений досвід діяльності шпитальних капеланів, які працюють з військовими та цивільними. Медичне капеланство - це служба капеланів, які представляють різні конфесії, мають богословську і спеціалізовану душпастирську клінічну освіту та уповноважені релігійними організаціями здійснювати душпастирську опіку в закладах охорони здоров'я, що спрямована на забезпечення релігійних і духовних потреб пацієнтів, їхніх сімей та медичного персоналу.

Медичне капеланство - як форма співпраці Церков і релігійних організацій у сфері медицини, потребує уважного розгляду, вивчення, підтримки, законодавчого врегулювання, відповідної освіти. Наразі МОЗом розроблено проекти нормативно-правових актів, згідно з якими щодо професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров'я, буде поширено вимоги щодо здійснення безперервного професійного розвитку, визначено порядок атестації цих працівників та затверджено перелік циклів спеціалізації і тематичного удосконалення працівників.

Враховуючи вищесказане, для ефективного служіння Церквами та релігійними організаціями у закладах охорони здоров'я необхідна тісна міжконфесійна співпраця.

На основі наукових досліджень, періодичних видань, інтерв'ю з капеланами, опублікованих документів - розглядаються особливості формування та діяльність військових і медичних капеланів в умовах російсько-української війни.

У процесі підготовки статті були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз джерел з проблеми; діалектичний метод, загально- наукові методи дослідження (аналіз і синтез фактичного матеріалу, індукція, дедукція). душпастирська опіка релігійна організація

Ключові слова: військове капеланство; душпастирство; Збройні сили; медичне капеланство, душпастирська опіка, релігійні організації, міжконфесійні відносини, співпраця.

Yaroshchuk Inna Volodymyrivna PhD in History, Docent, Associate Professor at the Department of Political Sciences and Law, Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture, Kyiv

PECULIARITIES OF FORMATION AND ACTIVITY OF MILITARY

AND MEDICAL CHAPLAINS IN THE CONTEXT OF THE RUSSIAN-

UKRAINIAN WAR

Abstract. The article is devoted to the peculiarities of the formation and activities of military and medical chaplains, the study of their role in maintaining the fighting spirit and psychological stability of the Armed Forces of Ukraine in the context of the Russian-Ukrainian war.

The article highlights that Russia's armed aggression in 2014 and the full-scale war became a major force in the development of military and medical chaplaincy.

It is proved that the process of formation of the institute of military and medical chaplains in Ukraine was the result of a long process of practical steps and theoretical rethinking of the role of chaplains in the formation of spiritual and moral qualities and meeting the spiritual and religious needs of the military personnel of the Armed Forces of Ukraine.

It has been determined that pastoral care in the Ukrainian Armed Forces has been through a difficult process of formation, but as a result of legislative regulation, the chaplaincy service has acquired official status, and military chaplains have received the same social guarantees with military personnel.

The study found that the chaplaincy service in the Ukrainian Armed Forces is organized and helps field chaplains to carry out effective activities both at the front and in the rear.

The problems of establishing a chaplaincy service in the medical system of Ukraine are considered. The author demonstrates the importance of further state and legislative support for this process, the search for new possible ways to organize the functioning of the chaplains' service in the medical system of Ukraine to provide spiritual, humanitarian, moral and psychological support to Ukrainian military in difficult life circumstances.

It is pointed out that at present, medical chaplaincy has insufficient state and legal regulation for its full functioning and development and operates mainly on the initiative of churches and religious organizations. Since the military needs pastoral care in hospitals, the author emphasizes the need to consolidate the work of chaplains in medical institutions and to create an appropriate regulation of their activities.

It is noted that a number of medical institutions in Ukraine have introduced the experience of hospital chaplains working with military and civilians. Medical chaplaincy is the service of chaplains representing different denominations, who have theological and specialized pastoral clinical education and are authorized by religious organizations to provide pastoral care in health care facilities, aimed at meeting the religious and spiritual needs of patients, their families and medical staff.

Medical chaplaincy - as a form of cooperation between churches and religious organizations in the field of medicine - requires careful consideration, study, support, legislative regulation, and appropriate education. Currently, the Ministry of Health is drafting regulations that will extend the requirements for continuing professional development to professionals with higher non-medical education who work in the health care system, define the procedure for certification of these workers, and approve a list of cycles of specialization and thematic improvement for workers.

In this context, for the effective performance of ministry by churches and religious organizations in health care institutions, close interfaith cooperation is necessary.

Based on scientific research, periodicals, interviews with chaplains, published documents, the article examines the peculiarities of the formation and activities of military and medical chaplains in the context of the Russian-Ukrainian war.

In the process of preparing the article, following research methods are used: theoretical analysis of sources of the problem; dialectical method, general scientific research methods (analysis and synthesis of factual material, induction, deduction).

Keywords: military chaplaincy; pastoral care; Armed forces; medical chaplain; pastoral care, religious organizations; interfaith relations, cooperation.

Постановка проблеми

У війни російської федерації проти України роль військового капеланства у духовно-моральній підтримці захисників нашої держави набула абсолютно нового значення і стало очевидним, що священики-капелани в умовах війни постають перед нами в образі сучасних героїв особливої категорії учасників війни, які не тільки свідчать про події на передовій з перших вуст, але й підтримують духовно-моральний стан військовослужбовців, надають їм практичну психологічну, соціальну та волонтерську допомогу, а згодом, на етапі тимчасової або постійної демобілізації, сприяють реабілітації військовослужбовців і їхніх родин. Душпастири разом із воїнами ЗСУ знаходяться на передовій та всебічно підтримують їх. Сьогодні вони і надалі продовжують свою військову та волонтерську діяльність допомагаючи українському війську [1, с. 27].

Нові реалії суспільної та військово-політичної ситуації змушують глибше зануритись в проблему морально-психологічного забезпечення військовозобов'язаних, тому роль духовного наставника в армії сьогодні набуває ще більшої актуальності. У цьому контексті важливим виступає питання врегулювання порядку створення комфортних умов праці капеланів та здійснення ними душпастирської опіки військовослужбовців [2, с. 52].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В умовах широкомасштабної військової агресії росії, у тому числі гуманітарно-релігійної агресії, проти незалежної України, питання релігійного чинника у військовій службі, стану, проблем та перспектив капеланського служіння становить значний практичний і науковий інтерес. Питання військового капеланства досліджується багатьма науковцями. Вагомий історичний матеріал щодо діяльності капеланів- волонтерів має колективна праця Інституту Українознавства імені Івана Крип'якевича «Про гідність. Волонтерський рух в Україні 2013-2017 років» та колективна робота Українського інституту національної пам'яті «Капелани на службі Богу і Україні», що містить спогади військових капеланів різних конфесій, які від початку війни на Сході України здійснили душпастирське служіння серед українських воїнів.

Значну історичну цінність мають праці О. Аркуша, Ю. Буракова Л. Владиченко, М. Долганової, А. Зелінського, Ю. Кривенко, Т. Ковтунович, М. Литвина, Т. Привалко, Л. Непіпенко, О. Томчука, І. Чобіт, А. Харук та інших.

Мета статті - є аналіз ролі капеланської служби для визначення оптимальних шляхів підвищення морально-психологічної стійкості та бойового духу військовослужбовців через ефективну роботу капеланів в ЗСУ та в медичних установах, де перебувають військові на лікуванні та реабілітації.

Виклад основного матеріалу

Новий етап відродження капеланського руху у ЗС України розпочався у 2014 році, коли рф розпочала війну проти України. Поруч з військовими були священнослужителі, які опинилися в районі бойових дій. Свою душпастирську опіку військові настоятелі почали із волонтерського руху. Волонтерська душпастирська допомога відіграла одну з ключових ролей у створенні інституту військового капеланства для ЗС України. Військові настоятелі організовували при храмах пункти прийому пожертв, брали активну участь у різноманітних волонтерських організаціях.

З початком війни сотні священиків-волонтерів разом із тисячами військових вирушили захищати свою державу. Першими поїхали на війну у 2014 році капелани, які почали своє душпастирське служіння ще на Майдані. Вони масово їздили з гуманітарною допомогою, везли все, що було необхідно для воїнів: продукти, одяг, медикаменти, амуніцію, передавали техніку як легкову, так і вантажну.

Упродовж 2014-2015 років діяльність військових капеланів набула найбільш масового характеру, адже саме в цей період була фаза найзапекліших боїв на сході України. Було засновано багато як церковних, так і громадських організацій, що об'єднали священнослужителів різних конфесій навколо єдиної мети - допомоги українському війську.

Держава долучала капеланів до самоорганізації через різні типи освітніх навчань. Так у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного були організовані навчальні курси з метою підвищення кваліфікації для військових капеланів ЗС України, в яких взяли участь капелани різних релігійних конфесій. Темою для обговорення була проблематика форм та методів роботи капеланства. Настоятелі обговорювали власний український та іноземний досвід роботи, який їм передавали представники королівської служби капеланів Канади. Схожі заходи відбулися у Київській семінарії, в парафіях УГКЦ [3, с. 170].

Прийняттю Закону України «Про Службу військового капеланства» (восени 2021 р.) передував тернистий шлях, пов'язаний як з боротьбою між прихильниками і противниками ідеї присутності представників церков і релігійних організацій на території військових частин, так і з дією низки чинників об'єктивного характеру, з якими зіткнулася країна після здобуття незалежності. Мова йде про соціокультурні реалії України, а саме: про виразну регіональну і політико-культурну специфіку найбільших церков країни; міжконфесійне і між церковне протистоянням; розкол українського православ'я; політизацію релігійного життя, що могло привнести політичне протистояння у військові підрозділи; досить низьку цінність релігії, як чинника національної інтеграції; активний імпорт різних релігійних потоків, який актуалізував проблему збереження національної ідентичності; неоднозначне розуміння громадянами і фахівцями участі церков у виховній та соціально-психологічній роботі в армії та силових структурах; атеїстичні погляди значної частини населення, наявність вагомої частини військовослужбовців, які не вважали себе віруючими; законодавчо закріплений принцип світського характеру освіти та виховання в державних закладах, який поширюється і на армію та силові структури; характер законодавства України, що заперечує фінансування діяльності організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Проте розвиток військово-релігійної співпраці не припинявся, чому сприяли процеси демократизації суспільства, зміни у його духовному житті, активна позиція глав і представників різних Церков і релігійних організацій [4, с. 126].

Тому надзвичайно важливим кроком для військового душпастирства стало затвердження Верховною Радою України Закону про військове капе- ланство

№ 1915-IX від 30 листопада 2021 р [5]. Це чітко показало наскільки важлива робота душпастирів у війську. Закон передбачає різні ранги капеланів з відповідними рівнями відповідальності: батальйону, бригади тощо. Військові настоятелі мають звання військово-службовців офіцерського складу. Законом визначено правовий статус капеланів та забезпечення соціальних гарантії військових капеланів на рівні з військовослужбовцями. Документ був ухвалений Верховною Радою 15 березня 2022 року. Він запустив Службу військового капеланства та змінив статус капеланів на війні. Нині капелани військовослужбовці, як і інші солдати, складають військову присягу та забезпечені соціальним захистом держави.

Лінія фронту простягається більше ніж тисячу кілометрів, на захист країни стали майже мільйонні сили оборони, а необхідність у духовних наставниках зросла в рази. Кількість самих священнослужителів, що вирішують бути поряд з військовими, збільшилась.

Капелани це також і ті, хто привозить їжу та одяг військовим і цивільним у міста і села під обстрілами, допомагає знайти тимчасове житло для бійців, яким потрібна психологічна реабілітація, займається соціальною роботою. Своїми спогадами ділиться Отець Сергій Дмитрієв, військовий капелан 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького: "Оформив організацію, знайшов ресурси та людей, очолив команду "Елеос- Україна", яка стала офіційним представником Синодального управління соціального служіння Православної Церкви України. Фундаментом релігійних організацій повинно бути служіння людям, соціальне служіння, - пояснює "Падре". - Це можна назвати "соціальною роботою". Зараз "Елеос-Україна" має 16 представництв, свої будівлі, прихистки, школи бізнесу для жінок- переселенок та діяльність з бюджетом у майже 5 млн доларів. "Наші основні напрямки роботи: гуманітарна підтримка людей в біді, захист прав жінок, постраждалих від домашнього та інших видів насильства, допомога внутрішнім переселенцям, робота з ветеранами російсько-української війни, допомога людям з ВІЛ/СНІД та гепатитом, медичне капеланство та багато іншого", - говорить Сергій Дмитрієв. Соціальне служіння "Падре" поєднує з капеланством та поїздками на передову до військових своєї бригади. За його словами: "Капеланське служіння потрібне і в тилу, і у військовому госпіталі, і у роботі з сім'ями загиблих". Військові, розповідає отець Сергій, для нього такі самі як, і інші віряни у тилу, з такими ж запитами, проблемами та болями. Навертати когось до Бога задачі немає, а от підтримувати - так. "Я хрестив багато разів людей на фронті, але це нічим для мене не відрізняється від хрещення в тилу. Нині капелан -- повноцінний військовослужбовець. Крім того, військовий підрозділ без капелана тепер вважається недоукомплектованим. А якщо недоукомплектований, значить - небоєздатний", - казав отець Сергій. Згідно з новим законом про військових капеланів, в середньому на одного капелана - 500 бійців. За словами отця Сергія, зараз є достатньо людей, які хочуть йти служити капеланами. З часом, каже, у війську буде все більше капеланів з різних конфесій. Щоб визначити якого саме капелана найбільше потребує підрозділ, проводять опитування [6].

Наразі найчисельнішою групою серед конфесій у військовому капеланстві у ЗС України є представники Православної церкви України (ПЦУ). Другою за чисельністю є Українська греко-католицька церква (УГКЦ), після неї Римо-Католицька церква (РКЦ), далі Українська християнська Євангельська церква (УХЄЦ) та служителі протестантських церков.

Тому основним призначенням військового священника (капелана) є релігійна опіка особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей з метою заохочення, поглиблення релігійного життя, сприяння укріпленню позитивних рис характеру та моральних цінностей.

В Україні запроваджений досвід діяльності шпитальних капеланів, які працюють і з цивільними, і з військовими у шпиталях та звичайних лікарнях [7].

Для визначення ролі душпастирської опіки у закладах охорони здоров'я, враховуючи мультирелігійний контекст, вважаємо за доцільне здійснити огляд наукових досліджень щодо даної проблематики. Фаховими матеріалами у сфері душпастирства охорони здоров'я є книги О. Арнальдо Панграці: «Слідами Доброго Самарянина», «Мозаїка милосердя», «Будь соняшником біля плакучих верб», що стосуються служіння медичного капеланства, соціально-медичного волонтерства, подолання втрати і скорботи, функціонування терапевтичних груп. Особливої уваги заслуговують праці, видані Комісією УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я із серії «Бібліотека медичного капелана»: «Середина темної ночі є початком нового дня. Душпастирство у кризових ситуаціях», «Мистецтво бути поруч», «Душпастирство Віл-інфікованих», «Психологічний супровід та духовна опіка паліативного пацієнта», які систематично та ґрунтовно розкривають суть служіння Церкви у різних ділянках медицини.

В умовах серйозної загрози життю і здоров'ю населення, спричиненої великою кількістю постраждалих за час російсько-української війни та необхідністю лікування розладів і бойових стресів, спричинених повномасштабним військовим вторгненням російських військ на територію України, як ніколи важливо підтримувати хворих. У лікарнях необхідно створити умови для надання морально-духовної підтримки пацієнтам, адже коли їм необхідно спілкування з духовним наставником і немає можливості встати з ліжка, то медичний капелан може стати справжнім порятунком душі і тіла хворого, посприявши його швидшому одужанню.

Поява штатного капелана в лікарнях дасть пасторам, священникам, імамам соціально-економічні гарантії та забезпечить духовні, соціальні і релігійні права пацієнтів. На нашу думку, кожен представник духовенства, який сьогодні безкоштовно на волонтерських засадах у певні дні тижня відвідує хворих у медичних закладах, має в майбутньому стати соціально захищеним штатним працівником та отримувати заробітну плату на рівні з іншим медичним персоналом.

В Україні і досі залишається неврегульованою сфера душпастирської опіки над пацієнтами, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Медичне капеланство є особливим служінням, яке покликане допомагати потребуючим. Тому однією із обов'язкових передумов для впровадження медичного капеланства в Україні є налагодження дієвої співпраці на рівні державно-конфесійних та міжконфесійних стосунків.

Основними напрямами діяльності капеланів у закладах охорони здоров'я є: задоволення релігійних і духовних потреб пацієнтів, членів їх сімей та працівників закладу охорони здоров'я; забезпечення свободи совісті і віросповідання; надання консультацій керівництву закладу охорони здоров'я щодо релігійної ситуації в ньому; духовно-просвітницька робота [8].

Сучасне суспільство є мультикультурним та багатоконфесійним. Війна об'єднала у боротьбі за незалежність представників різних конфесій, які під час лікування, реабілітації в медичних та соціальних закладах опиняються разом. В одній кімнаті можна зустріти людей різних національностей та релігій: християнина і мусульманина, віруючого та атеїста - і кожен має власну історію, культурну та релігійну спадщину. У мозаїці національностей і релігійних культур медичний капелан покликаний зрозуміти різні елементи духовності, які проявляються у взаєминах з людьми. Медичний капелан має відкривати духовний простір для спілкування. Це включає в себе, не насаджування конфесійної точку зору, а також впевненість у тому, що пацієнт, незважаючи на його приналежність до іншої конфесії чи релігії є тут і зараз завжди важливішим, ніж все, що роз'єднує [9, с. 134].

Важливим є надання доступу медичним капеланам до закладів охорони здоров'я. Через суб'єктивну оцінку роботи капеланів-волонтерів директори не всіх медичних закладів пускають до пацієнтів пастирів та священників на волонтерських засадах. Коли їхні повноваження будуть законодавчо закріплені, а капелани будуть працевлаштовані відповідно до вимог законодавства України про працю, таких непорозумінь можна буде уникнути. Тому духовні лідери потребують надання повноважень на здійснення заходів душпастирської опіки. Доцільним є побудова механізму взаємодії між релігійними організаціями, органами державної влади, місцевого самоврядування та закладами охорони здоров'я. Право на душпастирську опіку з боку медичних капеланів варто передбачити як для пацієнтів, так і для персоналу закладів охорони здоров'я. Медики також потребують їх духовної підтримки, особливо у стресових ситуаціях, перед складними операціями або у випадку неможливості вилікувати пацієнта, що призвело до летального наслідку.

Дослідник О. Устінов в своїй науковій статті «Капелан в охороні здоров'я - нова спеціальність з вищою немедичною освітою», зазначає: «В умовах повномасштабної війни в Україні надзвичайно важливо запровадити цілісний підхід до надання медичної допомоги, який враховує як фізичні, так і психосоціальні аспекти кожного пацієнта». Зауважимо, що цій темі було присвячено засідання Комісії з питань соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яке відбулося 15 вересня 2023 року у місті Києві. до Національного класифікатора медичних інтервенцій НК 026:2021 вже включено такий вид втручання з підтримки пацієнтів - як духовна опіка. Це, зокрема, є невід'ємною складовою паліативної допомоги відповідно до Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 04.06.2020 р. № 1308. Наказом визначено вимоги до спеціальності та спеціалізації капеланів. Передбачається, що до роботи на посаді «капелан в охороні здоров'я» допускаються особи, які здобули вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Богослов'я» або вищу духовну освіту еквівалентного рівня, із умовою до 1 січня 2026 р. пройти спеціалізацію за фахом «Клінічне душпастирство».

Вже сьогодні в окремих закладах охорони здоров'я, зокрема в Національному Інституті Раку, медичних закладах Франківщини, Київщини та Львівщини, капеланів офіційно прийнято на роботу.

Крім того, паралельно за участю Громадської ради при МОЗ з питань співпраці з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій та Асоціації капеланів в охороні здоров'я України опрацьовуються вимоги до клінічної підготовки капеланів відповідно до кращих міжнародних стандартів. Так, номенклатура спеціальностей професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров'я, відтепер включатиме 13 спеціальностей, з яких 9 - відносяться до медико-лабораторної справи, 3 - психологічної допомоги та духовної опіки, 1 - медико-профілактичної справи.

Зараз МОЗ розроблено проекти нормативно-правових актів, згідно з якими на професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров'я, буде поширено вимоги щодо здійснення безперервного професійного розвитку, визначено порядок атестації цих працівників та затверджено перелік циклів спеціалізації і тематичного удосконалення працівників.

Тому для ефективного служіння Церквами та релігійними організаціями у закладах охорони здоров'я необхідна тісна міжконфесійна співпраця. На даний час функціонує Громадська рада при Міністерстві охорони здоров'я України з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій та Асоціація капеланів в охороні здоров'я України, які уже напрацьовують документи, кодекс, положення, рекомендації для капеланства у закладах охорони здоров'я в Україні.

Позитивним зрушенням є включення професій священнослужителя і капелана в охороні здоров'я до Класифікатора професій. Необхідно продовжувати налагоджувати співпрацю з європейською та американською мережами капеланів в охороні здоров'я. Одним із важливих кроків також є створення в релігійних організаціях підрозділів, відповідальних за капеланське служіння в охороні здоров'я. Цю практику необхідно примножувати та популяризувати.

14 квітня 2020 року в Україні було офіційно зареєстровано Асоціацію капеланів в охороні здоров'я (АКОЗУ), основною метою якої є сприяння впровадженню, ефективному функціонуванню й розвитку інституту капеланства у сфері охорони здоров'я та соціального захисту України.

Асоціація є добровільною самоврядною неприбутковою громадською організацією, яка створена на засадах професійної незалежності та об'єднує працівників галузей релігії, охорони здоров'я, соціальної роботи та інших осіб, які поділяють статутні цілі організації. Функціонування подібних організацій є поширеною практикою у розвинутих країнах Європи, Америки та Азії. Першочерговими завданнями Асоціації було визначено:

> участь у розробці нормативно-правової бази для впровадження професії капелана в охороні здоров'я;

> розробка етичного кодексу та професійного стандарту капелана в охороні здоров'я;

> розробка уніфікованих програм ступеневої підготовки капеланів з клінічної душпастирської освіти;

> сприяння створенню міжконфесійних капеланських служб при закладах охорони здоров'я;

> формування робочих органів та територіальних відділень Асоціації;

> налагодження партнерських відносин та співпраці з МОЗ України, а також капеланськими зарубіжними та міжнародними організаціями, зокрема такими, як European Network of Health Care Chaplaincy, Health Care Chaplaincy Network (США), Canadian Association for Spiritual Care та інші.

Так, станом на сьогодні члени Асоціації взяли участь у розробці проектів таких документів, як: Положення про капеланство у сфері охорони здоров'я України, проекти кваліфікаційних характеристик та схеми тарифних розрядів капелана в охороні здоров'я і помічника капелана в охороні здоров'я, проект змін до Національного класифікатора професій в частині впровадження вказаних професій тощо. Важливо зазначити, що до проекту Положення про капеланство включено окремий розділ, що визначає порядок богословської і клінічної підготовки, підвищення кваліфікації, безперервного професійного розвитку та атестації капеланів.

Висновки

Констатується, що відродження душпастирської служби є серйозною духовною основою зміцнення морально-психологічного стану військ, згуртування військових колективів і успішного виконання бойових завдань [10, с. 169].

Діяльність військових духівників охоплювала набагато ширше коло обов'язків, ніж на них були покладені, адже вони активно працюють в напрямках шпитальної, волонтерської та культурно-просвітницької діяльності. Найяскравіше це проявилось в лікарнях та госпіталях, де капелани продовжили свою службу з метою підтримки морального стану та бойового духу солдатів.

Ключову роль у сприянні впровадженню та розвитку капеланського служіння в системі охорони здоров'я відіграють релігійні організації. Душпастирська опіка у сфері охорони здоров'я визначається - як діяльність в закладах охорони здоров'я, яка спрямована на забезпечення релігійних і духовних потреб як пацієнтів, членів їх сімей, так і медичного персоналу. Це дає підстави зробити висновок, що не можна нехтувати капеланською службою, адже перемога - це не лише успішне відбиття російської агресії, а й здатність будувати державу після закінчення війни.

Присутність капелана в лікарні сприятливо впливає на психоемоційний стан у медичному колективі та швидкість одужання хворих. Нова сторінка історії військового та медичного капеланства в Україні пишеться в умовах війни рф проти України, в якій українська нація прагне відстояти незалежність власної держави та загальнолюдські цінності свободи людини, зокрема і право на свободу віросповідання. Капелани у своєму служінні Богові і народові підтримують моральний дух воїнів і суспільства, сприяють формуванню сучасної української нації. Поява штатного капелана в лікарнях дасть духовенству соціальні гарантії та забезпечить духовні і релігійні права передусім військових, що знаходяться на лікуванні і реабілітації. Але має бути і зворотній зв'язок. Капелани що працюють у сфері охорони здоров'я мають отримувати соціальний захист, як і медичні працівники. Діяльність держави необхідно спрямувати на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечить задоволення професійних та матеріальних потреб капеланів у сфері охорони здоров'я відповідно до особливого виду їх професійної діяльності та визначної ролі в суспільстві [11, с. 129].

Запровадження Служби військового капеланства та її законодавче регулювання свідчить про реальні кроки України на шляху до формування нової моделі державно-конфесійних відносин на підставі державно- партнерських відносин з урахуванням міжнародних стандартів, адже забезпечення основоположних принципів свободи совісті та віросповідання, реалізація цих прав у практиці таких відносин - одна з надзвичайно важливих функцій демократичної держави. Сучасне розуміння прав людини, визначене у Загальній декларації прав людини, у Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини, документах ОБСЄ, Парламентської Асамблеї Ради Європи - ґрунтується на тому, що дотримання релігійних свобод, що виходять за межі індивідуальних переконань і персонального сумління, є сферою, де держава бере на себе чіткі зобов'язання [12, с. 169].

Принципова новація сучасної моделі державно-конфесійних відносин полягає в тому, що держава і церква визнаються як рівноправні суб'єкти державно-церковних відносин, кожен з яких діє в сфері своєї компетенції. При цьому релігійні організації діють в правовому полі держави, а держава не втручається в канонічно визначені справи церкви, забезпечуючи свободу релігії, свободу соціально значущої діяльності церкви та сприятливі умови її морально-просвітницької роботи.

Література:

1. В. Гоголь, Р. Делятинський. Історія становлення військового капеланства в Збройних силах України (1991-2022 роки). // Вісник Львівського університету. Серія філос.- політолог. студії. 2022. Випуск 42, с. 26-38.

2. Павловей І.М. Капеланська служба в Українській Галицькій Армії. // Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Історичні науки Том 34 (73) № 4 2023, с. 52-57.

3. Долганова М.В., Чобіт І.Р. Осбливості діяльності військових капеланів під час Російсько-Української війни (2014-2022 рр).// Військово-науковий вісник. 2022. № 38. с. 167-181.

4. Л. Непіпенк. Військове капеланство в незалежній Україні: Поступ власної моделі.// Вісник Львівського університету. Серія філос.- політолог. студії. 2022. Випуск 43, с.126-138.

5. Про Службу військового капеланства: Закон України від 30 листопада 2021 року № 1915-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1915-20

6. «Сьогодні він хоче прийняти Бога, а завтра йому йти у бій». Як служать українські капелани. https://portal.cx.ua/sogodni-vin-hoche-priiniati-boga-a-zavtra-iomy-iti-y-bii-iak-slyjat- ykrainski-kapelani/

7. У медзакладах України з'явиться посада медичного капелана. Чому це важливо https://suspilne.media/476707-u-medzakladah-ukraini-zavitsa-posada-medicnogo-kapelana-comu- ce-vazlivo/

8. Кодекс медичного капелана. Розвиток медичного капеланства в Україні: передумови, потреби та перспективи розвитку.// Матеріали Всеукраїнської міжконфесійної конференції. Київ, 2016. с. 65-67.

9. Руслан П'яста. Екуменічний аспект медичного капеланства. //Вісник Львівського університету. Серія філос.- політолог. студії. 2022. Випуск 42, с. 133-139.

10. Бураков Ю., Томчук О. (2021). Відродження капеланства в сучасному українському війську. //Військово-науковий вісник. Вип. №36, с. 31-35. URL: http://vnv.asv.gov.ua/article/ view/243901

11. Влада Співак. Окремі питання функціонування законодавства України про соціальне забезпечення медичних капеланів. //Вісник ХНУВС - Bulletin of KhNUIA. 2022. № 2 (97), с.118-131.

12. Ігнатченко І. Г. Теоретико-історичні засади впровадження Служби військового капеланства в адміністративному праві в Україні.// Право і суспільство. 2022. № 6. с.164-170.

References:

1. V. Hohol, R. Deliatynskyi (2022). Istoriia stanovlennia viiskovoho kapelanstva v zbroinykh sylakh Ukrainy (1991-2022 roky) [The history of the formation of military chaplaincy in the Armed Forces of Ukraine (1991-2022)]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos.- politoloh. Studii - Lviv University Bulletin. Series of philosophical and political studies, 42, 26-38 [in Ukrainian],

2. Pavlovei I.M. (2023) Kapelanska sluzhba v Ukrainskii Halytskii Armii [Chaplaincy service in the Ukrainian Galician Army], Vcheni zapysky TNU imeni VI. Vernadskoho. Seriia: Istorychni пайку - Scientific Notes of Vernadsky TSNU. Series: Historical Sciences, 34 (73), №. 4, 52-57 [in Ukrainian],

3. DolhanovaM.V., Chobit I.R (2022). Osblyvosti diialnosti viiskovykh kapelaniv pid chas Rosiisko-Ukrainskoi viiny (2014-2022 rr) [Features of the activity of military chaplains during the Russian-Ukrainian war (2014-2022)]. Viiskovo-naukovyi visnyk - Military Scientific Bulletin, 38, 167-181 [in Ukrainian],

4. L. Nepipenk (2022). Viiskove kapelanstvo v nezalezhnii Ukraini: Postup vlasnoi modeli [Military chaplaincy in independent Ukraine: Progress of its own model], Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos.- politoloh. Studii - Visnyk of Lviv University. Series of philosophical and political studies 43, 126-138 [in Ukrainian],

5. Zakon Ukrainy «Pro Sluzhbu viiskovoho kapelanstva»: vid 30 lystopada 2021 roku, № 1915- IX [Law of Ukraine «On the Military Chaplaincy Service» from November 30, 2021, No. 1915-ІХ]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1915- 20 [in Ukrainian],

6. «Sohodni vin khoche pryiniaty Boha, a zavtra yomu yty u bii». Yak sluzhat ukrainski kapelany ["Today he wants to accept God, and tomorrow he has to go into the fight." How Ukrainian chaplains serve]. Retrieved from https://portal.cx.ua/sogodni-vin-hoche-priiniati-boga- a-zavtra-iomy-iti-y-bii-iak-slyjat-ykrainski-kapelani/ [in Ukrainian],

7. U medzakladakh Ukrainy ziavytsia posada medychnoho kapelana. Chomu tse vazhlyvo [The position of medical chaplain will be created in medical facilities in Ukraine. Why it is important]. Retrieved from https://suspilne.media/476707-u-medzakladah-ukraini-zavitsa-posada- medicnogo-kapelana-comu-ce-vazlivo/ [in Ukrainian],

8. Kodeks medychnoho kapelana. Rozvytok medychnoho kapelanstva v Ukraini: peredumovy, potreby ta perspektyvy rozvytku [Code of medical chaplain. The development of medical chaplaincy in Ukraine: prerequisites, needs and prospects for development], Materialy Vseukrainskoi mizhkonfesiinoi konferentsii -Materials of the National Interfaith Conference, Kyiv (2016), 65-67 [in Ukrainian],

9. Ruslan Piasta (2022). Ekumenichnyi aspekt medychnoho kapelanstva [The ecumenical aspect of medical chaplaincy], Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos.- politoloh. Studii - Herald of Lviv University. Series of philosophical and political studies, 42, 133-139 [in Ukrainian],

10. Burakov Yu., Tomchuk O. (2021). Vidrodzhennia kapelanstva v suchasnomu ukrainskomu viisku [The revival of chaplaincy in the modem Ukrainian army], Viiskovo-naukovyi visnyk - Military scientific bulletin, 36, 31-35. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://vnv.asv.gov.ua/article/view/243901 [in Ukrainian],

11. Vlada Spivak (2022). Okremi pytannia funktsionuvannia zakonodavstva Ukrainy pro sotsialne zabezpechennia medychnykh kapelaniv [Some issues of the functioning of the legislation of Ukraine on social security of medical chaplains], Visnyk KhNUVS - Bulletin of KhNUIA - Bulletin of KhNUIA, 2 (97), 118-131 [in Ukrainian],

12. Ihnatchenko І. Н. (2022). Teoretyko-istorychni zasady vprovadzhennia Sluzhby viiskovoho kapelanstva v administratyvnomu pravi v Ukraini [Theoretical and historical foundations of the introduction of the Military Chaplaincy Service in administrative law in Ukraine], Pravo і suspilstvo - Law and society, 6, 164-170 [in Ukrainian],

Размещено на Allbest.ru