Екологічна безпека в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна безпека в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії

Білоконь Михайло Вячеславович кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції ННІ «Інститут державного управління» ХНУ ім. В.Н. Каразіна, м. Харків

Мирна Надія Володимирівна кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції ННІ «Інститут державного управління» ХНУ ім. В.Н. Каразіна, м. Харків

Анотація

Наукова стаття «Екологічна безпека в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії» аналізує такі проблеми: сутність, форми та методи гібридного впливу на екологічну безпеку України; сучасний стан та наслідки гібридної та повномасштабної війни для екології України; сильні та слабкі сторони, можливості та загрози екологічної безпеки; основні проблеми, виклики та ризики, які стоять перед Україною в сфері екологічної безпеки. Стаття розкриває зміст та напрями державної політики з охорони довкілля, адаптації до зміни клімату, запобігання та ліквідації наслідків екологічних та техногенних катастроф - в умовах цілеспрямованої деструктивної ворожої діяльності.

Стаття відзначає, що екологічна безпека є важливою складовою національної безпеки України, яка потребує комплексного та системного підходу, активної державної політики, громадської участі та міжнародної підтримки. У статті підкреслюється, що рф використовує комплекс гібридних інструментів впливу на екологічну безпеку України.

У статті окрему увагу приділено аналізу ситуації в зоні бойових дій, де екологічна ситуація є надзвичайно складною та небезпечною, внаслідок знищення інфраструктури, шкоди екосистемам, природним ресурсам, здоров'ю населення, економіки та соціальної стабільності. У статті розглянуто основні екологічні проблеми та ризики, які виникли в зоні бойових дій.

У підсумку, стаття «Екологічна безпека в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії» робить акцент на необхідності застосування ряду заходів щодо підвищення стійкості України до гібридних загроз, зокрема розробки, оновлення та реалізації ефективної державної політики з охорони довкілля, сталого розвитку, енергетичної безпеки, адаптації до зміни клімату, запобігання та ліквідації наслідків екологічних та техногенних катастроф; зміцнення законодавчої та інституційної бази екологічної безпеки, зокрема створення спеціалізованого органу виконавчої влади, для координації дій різних міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, наукових установ, приватного сектору та міжнародних партнерів - й у сфері протидії цілеспрямованому гібридному впливу, й контексті та наслідкам війни для екології; підвищення рівня екологічної освіти, свідомості та культури населення, формування екологічної етики, відповідальності та патріотизму, залучення громадян до участі в екологічному моніторингу, контролі, захисті та відновленні довкілля; посилення міжнародної співпраці з питань екологічної безпеки, зокрема з ЄС, та його країнами членами. екологічна безпека гібридна загроза

Ключові слова: екологічна безпека; національна безпека; війна; зовнішня агресія; гібридні загрози; державна політика; охорона довкілля; сталий розвиток; Європейський Зелений Курс.

Bilokon Mykhailo Vyacheslavovych PhD in Public Administration, Associate Professor of Law, National Security and European Integration сhair, Institute of Public Administration of V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv,

Myrna Nadiya Volodymyrivna PhD in Public Administration, Associate Professor of Law, National Security and European Integration ^air, Institute of Public Administration of V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

ENVIRONMENTAL SECURITY IN THE CONTEXT OF HYBRID THREATS AND EXTERNAL AGGRESSION

Abstract. The scientific article «Environmental Security in the Context of Hybrid Threats and External Aggression» analyzes the following issues: the essence, forms and methods of hybrid influence on the environmental security of Ukraine; the current state and consequences of hybrid and full-scale war for the ecology of Ukraine; the strengths and weaknesses, opportunities and threats of environmental security; the main problems, challenges and risks facing Ukraine in the field of environmental security. The article reveals the content and directions of state policy on environmental protection, adaptation to climate change, prevention and elimination of the consequences of environmental and man-made disasters - in the conditions of purposeful destructive hostile activity.

The article notes that environmental security is an important component of national security of Ukraine, which requires a comprehensive and systematic approach, active state policy, public participation and international support. The article emphasizes that the Russian Federation uses a complex of hybrid tools to influence the environmental security of Ukraine.

The article pays special attention to the analysis of the situation in the zone of hostilities, where the environmental situation is extremely complex and dangerous, due to the destruction of infrastructure, damage to ecosystems, natural resources, health of the population, economy and social stability. The article considers the main environmental problems and risks that arose in the zone of hostilities.

In conclusion, the article «Environmental Security in the Context of Hybrid Threats and External Aggression» focuses on the need to apply a number of measures to increase the resilience of Ukraine to hybrid threats, in particular the development, updating and implementation of effective state policy on environmental protection, sustainable development, energy security, adaptation to climate change, prevention and elimination of the consequences of environmental and man-made disasters; strengthening the legislative and institutional basis of environmental security, in particular the creation of a specialized executive body, to coordinate the actions of different ministries, departments, local authorities, public organizations, scientific institutions, private sector and international partners - both in the field of counteracting the targeted hybrid influence, and in the context and consequences of the war for the ecology; increasing the level of environmental education, awareness and culture of the population, forming environmental ethics, responsibility and patriotism, involving citizens in environmental monitoring, control, protection and restoration; enhancing international cooperation on environmental security issues, in particular with the EU and its member states.

Keywords: environmental security; national security; war; external aggression; hybrid threats; state policy; environmental protection; sustainable development; European Green Deal.

Постановка проблеми

Актуальність теми статті обумовлена серйозною загрозою екологічній безпеці внаслідок агресії рф проти України (спочатку гібридної, а згодом - повномасштабної). Гібридна війна створює нові виклики та проблеми для охорони довкілля, природних ресурсів, здоров'я населення, сталого розвитку суспільства. У зв'язку з цим, необхідно розробити та реалізувати ефективні заходи щодо протидії гібридним загрозам в сфері екології, зміцнення стійкості України до такого впливу.

Екологічна безпека - це стан захищеності природного середовища, природних ресурсів, здоров'я та життя людей від негативного впливу антропогенної діяльності, техногенних та природних катастроф, а також забезпечення сталого розвитку суспільства. Екологічна безпека є невід'ємною частиною національної безпеки кожної держави, а також глобальної безпеки всього людства. Однак, в умовах сучасного світу, екологічна безпека зазнає нових викликів та загроз, пов'язаних у тому числі й із гібридними загрозами.

Гібридна війна - це комплексна стратегія ведення військового конфлікту, яка поєднує традиційні та нетрадиційні засоби впливу. Така стратегія має на меті досягнення цілей шляхом дестабілізації, деморалізації та руйнування суспільства, держави та її інститутів. Екологічна безпека є одним з ключових напрямків, в межах якого рф намагається знищити українську державність, використовуючи комплекс гібридних інструментів:

У зв'язку з цим, важливим є дослідження сутності, характеру, форм та методів гібридного впливу на екологічну безпеку України, а також розробка заходів щодо протидії та запобігання такому впливу, зміцнення стійкості України до гібридних загроз в сфері екології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У ході роботи над науковою статтею були проаналізовані офіційні документи та ресурси України та ЄС, а також деякі аналітичні публікації [3; 4; 10; 14; 16; 18; 20; 22; 23].

Серед наукових досліджень варто виділити «Публічно-правові та приватноправові аспекти визначення дефініції «екоцид» під час військової агресії» [1], де розглядається питання, які стали актуальними під час військової агресії росії в Україні, а саме екоциду. Також важливою є стаття «Проблеми реалізації окремих організаційно-правових форм забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану та перспективи їх удосконалення» [5], де висвітлюються шляхи вдосконалення національного законодавства, що визначає правові засади реалізації цих організаційно- правових форм гарантування екологічної безпеки з урахуванням Європейського зеленого курсу.

В публікації «Гібридні загрози: комплексна екосистема стійкості» [19] Європейський центр з протидії гібридним загрозам та Об'єднаний дослідницький центр Європейської комісії розробили модель, яка пропонує основу для всебічного перегляду стійкості гібридним загрозам.

Мета статті - аналіз сучасного стану та перспектив розвитку екологічної безпеки України в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії, виявлення основних проблем та викликів, а також пропозиції щодо підвищення ефективності державної політики у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

В Україні основи екологічної безпеки закріплені у Конституції. Екологічна безпека включає збереження екосистем, раціональне використання ресурсів та захист довкілля.

В цілому, безпеку можна визначити спрощено як ситуацію, захищену від небезпеки, але стан захищеності не усуває потреби захисту, а захищеність сама по собі не усуває потребу в безпеці. Безпека інтегрованої системи визначається не тільки її суб'єктом захисту або зовнішніми факторами захисту, а й її внутрішніми властивостями - стабільністю, надійністю, здатністю до саморегулювання [15]. Розглядаючи вже екологічну безпеку, важливо акцентувати на тому що це не лише завдання охорони природи від загроз. Внутрішні властивості системи, такі як стабільність, надійність та здатність до саморегулювання, також грають важливу роль - інтегрована система безпеки повинна бути здатною оптимально функціонувати, адаптуватися до змін навколишнього середовища та ефективно реагувати на зовнішні чинники, що можуть впливати на неї.

Об'єктом екологічної безпеки є біосфера, а суб'єктами - людина, суспільство, держава та міжнародне співтовариство. Природна та техногенна безпека розглядаються як частини екологічної безпеки, а також як самостійні складові національної безпеки [7]. Дослідження екологічної безпеки спирається не стільки на вивчення стану природи, але навіть більшою мірою на розуміння глибокого взаємозв'язку між природним середовищем та суспільством. Визнання впливу людини на екосистеми, її поведінкові звички та виробничі практики - підкреслює соціальний характер цієї проблематики. Екологічна безпека враховує не лише природні аспекти, а й соціально- економічні та етичні виміри, об'єднуючи різні галузі науки та діяльності у міждисциплінарному підході. Цей підхід визнає потребу в комплексному вирішенні проблеми та акцентує важливість відповідального відношення до природи для забезпечення сталого розвитку та перспективи для майбутніх поколінь.

Тож, дослідження екологічної безпеки є міждисциплінарними та об'єднують географію, екологію та соціальну економіку [21], а також інші домени суспільної діяльності.

Екологічна безпека стає важливим фактором для розвитку держави в умовах зовнішніх загроз національній безпеці, бо вона спрямована не лише на захист здоров'я нації і забезпечення економічної стійкості, але й має ключовий вплив на продовольчу безпеку та міжнародні відносини. Зміни в екосистемі можуть спричинити екологічну міграцію та викликати загрози національній безпеці через соціально-політичну напругу. Комплексний підхід до розуміння екологічної безпеки має сприяти не лише протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам, але й забезпечить стійкість соціально-економічного розвитку держави.

Відповідно, екологічна безпека полягає у здатності підтримувати гармонію та рівновагу між екологією, економікою та соціумом. Це створює потенційні можливості для протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам і викликам, а також забезпечує стійкість соціально-економічного розвитку [11]. Іншою мовою, рівновага між людиною та природою й визначає екологічну безпеку, яка є основою для сталого розвитку та забезпечення національної безпеки. Ця рівновага обумовлює гармонійну взаємозалежність екології, економіки та суспільства, враховуючи важливість збереження природи для економічної стійкості та створення безпечного середовища для людей. Відновлення та охорона природних ресурсів є необхідними для соціальної безпеки, а також захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз. Збереження екологічної рівноваги є ключовим елементом системи національної безпеки, оскільки нездатність довкілля забезпечувати життя та діяльність людини підриває будь-який інший аспект національної безпеки.

Таким чином, у випадку нездатності довкілля забезпечувати життя та діяльність людини, будь-який аспект національної безпеки, будь то економічний, технологічний або оборонний, втрачає свою значимість. Отже, екологічний компонент кожного з цих видів безпеки може стати інтегратором, що об'єднує їх у систему національної безпеки [8].

Концепція екологічної безпеки формувалася протягом ХХ століття, а особливу актуальність отримала в контексті зміни клімату. Римський клуб, заснований в 1968 році, вніс вагомий внесок у розробку концепцій екологічної безпеки, пропонуючи шляхи запобігання екологічній кризі. Найбільш популярними є концепції обмеженого росту, глобального управління природним довкіллям, екологічної революції та охорони і розвитку [13].

Відповідно, екологічна безпека базуючись на теоретичних концепціях та наукових дослідженнях - знаходить своє втілення в практиці через впровадження екологічної політики, спрямованої на збереження біорізно- маніття, раціональне використання природних ресурсів, зменшення викидів та інші стратегії для забезпечення екологічної стійкості. Це включає в себе прийняття законодавства, спрямованого на заборону або обмеження діяльності, що може завдати шкоди довкіллю. Крім того, реалізація екологічної політики включає в себе розвиток технологій для очищення води та повітря, вдосконалення систем управління відходами та стимулювання використання відновлювальних джерел енергії. Міжнародне співтовариство активно діє для вирішення глобальних екологічних проблем. Створення та підтримка міжнародних угод і конвенцій, спрямованих на збереження клімату, лісів та інших природних ресурсів, є важливою складовою практичної реалізації екологічної політики. Важливою частиною екологічної політики є інформаційна робота та освіта громадськості щодо екологічних питань. Сприяння формуванню екологічно свідомого суспільства допомагає забезпечити активну підтримку громадянами заходів, спрямованих на збереження навколишнього середовища.

Тож, екологічна політика націлена на вирішення наявних екологічних проблем та запобігання їх можливим негативним екологічним, соціальним та економічним наслідкам [8]. Більше того, успішне забезпечення екологічної безпеки має значний вплив на демократизацію суспільства та розвиток європейських структур.

Законодавче регулювання охорони навколишнього середовища заслуговує на особливу увагу як один з ключових інструментів управління цим процесом. Кожна складова системи має власні функції та вирішує конкретний набір завдань [6].

Демократія, яка сприяє громадській участі та відкритості в управлінні, є важливим каталізатором для забезпечення екологічної безпеки. Цей процес включає формування ефективної законодавчої бази для охорони довкілля, незалежність громадських організацій та підвищення екологічної свідомості громадян. У свою чергу, забезпечення екологічної безпеки є важливим фактором для досягнення сталого розвитку. Такий взаємозв'язок сприяє гармонійному розвитку суспільства, де увага до екології є не лише окремою складовою, але і важливим фактором у формуванні економічного та соціального простору.

Всі аспекти сталого розвитку повинні розглядатися одночасно й з однаковою важливістю. Ці аспекти включають економічне процвітання, соціальну рівновагу, збереження здорового довкілля, а також культурні та оздоровчі аспекти [7; 20]. У сучасному світі глобальне потепління стало не лише екологічною проблемою, а й ключовим фактором, який визначає соціальний та економічний порядок денний. Зміни клімату створюють загрозу для екосистем, але водночас ставлять питання перед виживанням людини та безпекою держав. Екологічні проблеми стають об'єктом уваги як громадськості, так і урядів. Проте, важливо розуміти, що екологічний ризик не є єдиним та виключним для життєдіяльності людини. Поряд із ним існують інші соціальні ризики. Важливо враховувати, що національна безпека залежать від комплексного підходу до ризиків. Збалансована політика повинна охоплювати не лише екологічні аспекти, а й враховувати інші фактори.

Якщо екологічний ризик не є єдиним та основним ризиком для життєдіяльності, здоров'я та добробуту людей, то він має бути рівним іншим соціальним ризикам. Проте, подекуди виникає феномен екофобії [15] - страху людей постраждати від небезпечних факторів навколишнього середовища. Після Хіросіми та Чорнобиля у свідомості багатьох людей залишається те, що вони частіше помирають і хворіють від радіації, ніж від промислових і транспортних аварій, бійки, пияцтва, ураження електричним струмом та інші причини смерті. Проте, очевидно що це не так.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на ідеї забезпечення інтересів сучасного суспільства, з урахуванням інтересів майбутніх поколінь. Ключовим аспектом її реалізації є увага до екологічної безпеки, що виявляється у відповідальному ставленні до природних ресурсів та середовища. В такому контексті, сталий розвиток визначається раціоналізацію використання природних ресурсів, збереженням біорізноманіття та обмеженням забруднення. Важливою є також перехід до екологічно чистих технологій, зменшення викидів газів та збереження природних середовищ.

Дослідження сталого розвитку зосереджуються на концепціях вразливості та її зменшення, в той час як дослідження екологічної безпеки зосереджені на вивченні загроз та зменшенні їх впливу. Сталість розвитку спрямована на забезпечення економічного зростання та ефективного використання ресурсів. З іншого боку, екологічна безпека спрямована на збереження соціальних і політичних інститутів та підтримку сталого розвитку. У цьому контексті, занадто великий акцент на сталий розвиток може негативно вплинути на економічний розвиток, коли інтереси сучасних поколінь не беруться до уваги в контексті майбутніх [17]. Це може бути контроверсійною, але ймовірною ситуацією.

Безперечно, забезпечення інтересів майбутніх поколінь обов'язково передбачає протидію глобальному потеплінню, що є важливим напрямком забезпечення екологічної безпеки. Проте, скорочення викидів має сповільнити нагрівання Землі протягом кількох десятиліть, можливо навіть зупинити до кінця століття - але це жодним чином не забезпечить охолодження Землі. Можливо, тільки сонячна геоінженерія є єдиним, що може це забезпечити.

Сонячна геоінженерія [16] - це ідея впливу на клімат за допомогою технологій, щоб уповільнити глобальне потепління шляхом зниження кількості сонячної енергії, яка потрапляє на поверхню Землі, наприклад, за допомогою розпилення діоксиду сірки в стратосфері. Це досить конртавер- сійна концепція, дослідження якої відійшли на другий план, а її можлива роль у кліматичній політиці майже не обговорюється. Усі, хто бере участь у таких дискусіях, наголошують на тому, що сонячну геоінженерію слід у кращому випадку розглядати як доповнення до декарбонізації, уникаючи надзвичайних ризиків, поки світ рухається до економіки без використання викопних палив.

Державна політика у сферах національної безпеки спрямовується, серед інших аспектів, на забезпечення екологічної безпеки [9]. Відповідно, державна політика у сфері забезпечення екологічної безпеки спрямована на захист природного довкілля і формування сприятливого середовища людського проживання. Це важливе завдання, яке вимагає негайного ухвалення термінових рішень. Тим більше, що загальним наративом стало те що погіршення стану природного довкілля поставило під питання існування усієї людської цивілізації [13].

Уряд України, знаходячись в умовах повномасштабної війни та цілеспрямованих атак на екологічну безпеку в країні, повинен вжити ефективних заходів для збереження та відновлення природних ресурсів, а також забезпечити безпеку населення.

Державна і регіональна політика у сфері охорони довкілля є діями, спрямованими на реалізацію концепції екологічної безпеки. Концепція включає нормативно-правові акти, відображає стан екологічної безпеки, формує позицію держави та реалізується через програмні документи. Основною метою є забезпечення безпечного існування суспільства та держави, збереження довкілля і захист екосистем. Для цього необхідна єдина цілісна державна політика і відповідні заходи для збереження об'єктів безпеки [13]. Проте, окремі положення концепції екологічної безпеки містяться в різних розрізнених нормативних правових актах, що ускладнює її реалізацію [13].

Зовнішня агресія росії проти України очевидно деструктивно впливає на концепцію екологічної безпеки та реалізацію політики охорони довкілля. Війна призводить до серйозних наслідків для природного середовища та екосистем, що може погіршити стан екологічної безпеки в країні. Наслідком воєнних дій є значне забруднення повітря, води та ґрунту через вибухи, пожежі та використання військової техніки. Крім того, наслідком є руйнування інфраструктури, яка відповідає за контроль за забрудненням та екологічною безпекою.

Очевидно, екологічна складова видається не найбільшою проблемою, але у перспективі буде мати суттєвий негативний вплив як на здоров'я людей та й на майбутнє всієї країни. Враховуючи ці виклики, важливо, щоб держава розробила та впроваджувала ефективні стратегії в умовах повномасштабної війни, спрямовані на мінімізацію впливу наслідків воєнних дій на природне середовище та забезпечення швидкої реакції на екологічні надзвичайні ситуації. Також важливо враховувати екологічні аспекти при плануванні відновлення після завершення активних бойових дій, щоб забезпечити сталість та стійкість природного середовища на довгострокову перспективу для розвитку України.

Для ефективного управління охороною довкілля та природокористування важливими є проєкти та заходи, спрямовані на реформу державного управління в цій сфері. Вдосконалення інструментів реалізації державної екологічної політики, зміцнення екологічного контролю та юридичної відповідальності, моніторинг довкілля, доступ громадськості до екологічної інформації та їх участь у прийнятті рішень - все це складові ефективного державного управління у цій сфері. Варто відзначити, що ця робота розпочалася ще до повномасштабного вторгнення та досягнуто певний прогрес, зокрема в узгодженні законодавства з Європейським Союзом щодо оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки та моніторингу водних ресурсів і атмосферного повітря [5]. Проте, війна та незавершеність реформ загальмували цей процес.

Введення воєнного стану в Україні суттєво змінило підходи до забезпечення національної безпеки, включаючи й її екологічну складову. Ресурси держави спрямовані на інші гостріші напрямки, такі як оборона, енергетика, транспорт, зовнішня політика тощо. Екологічна безпека втратила пріоритетність і отримала менше фінансування та уваги.

Крім того, введення воєнного стану в Україні призвело до встановлення обмежень окремих конституційних прав і свобод людини та громадянина, включаючи обмеження в процедурі Оцінки впливу на довкілля. Проте, зміни, що внесені до режиму доступу до документації з оцінки впливу на довкілля в умовах воєнного стану, значно обмежують права та можливості громадськості, порушуючи при цьому ряд міжнародних зобов'язань і положень національного законодавства [5].

Ще одним наслідком війни в Україні стане значне зменшення сільського населення та збільшення міського. Велика частина тимчасово переселених осіб (через військові дії) не зможе повернутись додому, через значні руйнування. Це може призвести до концентрації населення у великих містах і значного зменшення не тільки сільського населення, але й населення невеликих міст.

За даними міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, до початку лютого 2022 року в Україні було зареєстровано 1,4 млн внутрішніх переселенців. Але станом на 16 лютого 2023 року, ВПО вже налічується 4 855 344 особи [14]. Більшість з них проживають у великих містах, зокрема у Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі та інших. Й очевидно що значна частина не зможе повернутись додому через руйнування, відсутність інфраструктури, небезпеку та нестабільність. Багато з них втратили свої документи, майно, роботу, соціальні зв'язки та перспективи. Деякі з них стикаються з дискримінацією, бюрократією, бідністю та ізоляцією у місцях свого перебування.

Таке поєднання природньої тенденції до урбанізації із інтенсифікацією цього процесу викликаною війною може мати різні наслідки для суспільства та довкілля.

З одного боку, урбанізація може сприяти економічному розвитку, соціальній мобільності, культурній різноманітності, інноваційності, демократизації та іншим позитивним змінам. Міста є центрами промисловості, торгівлі, освіти, науки, медицини, культури, розваг тощо. Вони пропонують більше можливостей для заробітку, навчання, самореалізації та покращення якості життя. Вони також стимулюють творчість, співпрацю, толерантність, громадянську активність та інші цінності сучасного суспільства.

З іншого боку, урбанізація може призводити до екологічних, соціальних, культурних, політичних та інших проблем. Міста споживають багато ресурсів, виробляють багато відходів, забруднюють повітря, воду, ґрунт, впливають на клімат тощо. Вони також створюють умови для перенаселення, бідності, безробіття, злочинності, корупції, дискримінації, сегрегації, стресу, депресії та інших негативних явищ. Вони також можуть втрачати свою ідентичність, різноманітність, традиції, спільноту та інші характеристики міської культури. Право урбоекологічної безпеки [7] - це сукупність правових норм, які встановлюють порядок урбоекологічних відносин між суб'єктами щодо забезпечення безпеки міського середовища, а також захисту життя та здоров'я мешканців міста, природи та ресурсів міста від небезпечних впливів, загроз та їх наслідків, запобігання, попередження та усунення екологічних ризиків, задоволення та забезпечення урбоекологічних прав, інтересів та свобод відповідних суб'єктів, а також підтримання сталого розвитку та екологічної рівноваги в місті.

Ще очевиднішими наслідками повномасштабної війни стало руйнування промисловості, транспорту та сховищ відходів, що спричинило забруднення атмосфери, водойм та ґрунтів. Також було знищено багато природних ландшафтів, таких як ліси та степи [2]. Однією з найбільших екологічних загроз стала можливість катастрофи на Запорізькій АЕС. Окупанти часто порушували роботу станції, а їх подальші дії могли призвести до незворотних наслідків. Іншою важкою екологічною проблемою стало забруднення ґрунтів і води. Вугільні шахти, які зупинили свою діяльність ще з початку війни на Донбасі, забруднювали довкілля. Також забруднення виникало через обстріли промислових об'єктів, сховищ відходів та транспортної інфраструктури.

Тим не менш, брак відповідальності за наслідки агресії проявляється навіть у тому, що МАГАТЕ продовжує підтримувати позицію, згідно з якою Україна повинна забезпечувати безпеку всіх ядерних об'єктів і матеріалів на своїй території відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262, що визнала суверенітет і територіальну цілісність України [12]. Таким чином, Україна несе відповідальність перед МАГАТЕ навіть за ядерні об'єкти, які знаходяться на незаконно анексованих і окупованих територіях, незважаючи на те, що українські спеціалісти не мають доступу до цих об'єктів.

Екологічні проблеми спричинені російським вторгненням матимуть довгострокові наслідки для України та світу. Вартість екологічних збитків від війни в Україні оцінюється в трильйони гривень [2]. Війна спричинила зникнення багатьох видів фауни та флори, погіршила здоров'я людей в Україні. Тому, війна стала великою екологічною проблемою, яка матиме довготривалі наслідки як для України так й для всього світу.

Сучасні часи принесли значні зміни у методах і засобах ведення війни. Особливо варто відзначити, що військові дії тепер спрямовані на нанесення шкоди навколишньому середовищу. З'явилися нові терміни для опису таких явищ, як «екологічна агресія», «екоцид» і «біоцид» [12]. Вплив воєнних дій на природні екосистеми з довготривалими наслідками, різноманітність форм цього впливу, а також значний масштаб та ступінь ураження довкілля свідчать про факт екоциду, який вчинено окупантами в Україні [5].

Проте, на сьогодні відсутня правова база для боротьби з екоцидом на міжнародному рівні. Це означає, що не існує механізму притягнення до відповідальності корпоративних і державних суб'єктів, які здійснюють злочинні дії проти навколишнього середовища, такі як розливи нафти, вирубка лісів, забруднення світового океану та інші. Включення екоциду в міжнародне право дозволить судове переслідування екологічних злочинців, навіть на рівні держав-агресорів [1].

На даний момент, згідно з Римським Статутом, Міжнародний кримінальний суд може розглядати питання, пов'язані лише з чотирма категоріями злочинів: геноцидом, військовими злочинами, злочинами проти людяності та злочинами агресії. Ці категорії стосуються виключно добробуту людей, але не враховують негативний вплив на навколишнє середовище. Екоцид завдає шкоди не тільки людству, але й природному середовищу. Визнання його п'ятим найтяжчим злочином, могло б відобразити новий, не людино-центричний підхід, де увагу було б переведено на збереження природи і поставленню довкілля у центр міжнародного права. Такий крок дозволив би боротися з екологічними порушеннями на більш широкому і глобальному рівні [1], в тому числі у контексті протидії гібридним загрозам спрямованим на шкоду навколишньому середовищу.

Забезпечення екологічної безпеки в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії потребує посилення міжнародної співпраці зокрема з ЄС, та його країнами-членами. Оскільки сьогодні екологічні загрози та виклики пов'язані зі зміною клімату та втратою біорізноманіття є глобальними і не обмежені національними кордонами, ЄС намагається використовувати свій вплив, досвід і фінансові ресурси, щоб будувати альянси з однодумцями, мобілізувати дії своїх сусідів і партнерів.

Екологічна політика Європейського Союзу, заснована на статті 191 Договору про функціонування ЄС акцентує увагу на розумному використанні природних ресурсів і сприяє реалізації міжнародних заходів, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних екологічних проблем, таких як зміна клімату та втрата біорізноманіття.

Діяльність у сферах екологічної політики, таких як боротьба з забрудненням повітря та води, охорона та відновлення природи, управління відходами та адаптація до зміни клімату регулюється законодавством ЄС на наднаціональному рівні. Принцип субсидіарності, однак, визначає межі впливу ЄС у сферах, пов'язаних із податками, просторовим плануванням і землекористуванням, а також щодо управління водними ресурсами [18].

У грудні 2019 року Європейська комісія прийняла Європейський зелений курс (European Green Deal), дорожню карту для боротьби зі зміною клімату та погіршенням навколишнього середовища. Зелений курс був офіційно представлений Президентом ЄК Урсулою фон дер Леєн в Європарламенті 11 грудня 2019 року.

Європейський зелений курс (ЄЗК) є невід'ємною частиною стратегії ЄС щодо реалізації Порядку денного ООН на період до 2030 року та цілей сталого розвитку [23]. Він повинен зробити стійкість та добробут громадян головними пріоритетами у сфері економічної політики, а цілі сталого розвитку повинні бути центральним елементом формування політики та реалізації стратегій Європейського Союзу.

Дорожня карта в рамках ЄЗК спрямована на перетворення ЄС на сучасну, ресурсоефективну та конкурентоспроможну економіку шляхом підвищення ефективності використання ресурсів; переходу до чистої циркулярної економіки; відновлення біорізноманіття і зменшення забруднення [22].

14 червня 2021 року набув чинності Європейський кліматичний закон (European Climate Law), а рівно через місяць Європейська Комісія ухвалила пакет законодавчих ініціатив під назвою «Fit for 55 package», спрямований на приведення політик ЄС у царинах клімату, енергії, транспорту, землекористування та оподаткування у відповідність до вимог цього Закону для досягнення скорочення викидів парникових газів на 55% до 2030 року (у порівнянні з рівнем 1990 року). Крім цього, за неповних два роки від старту ЄЗК, були прийняті та/або розроблені Стратегія ЄС щодо біорізноманіття до 2030 року, Лісова стратегія ЄС, Нова стратегія ЄС щодо адаптації до зміни клімату, стратегії стосовно ґрунтів, пластику, хімічних речовин, Плани дій щодо нульового забруднення, циркулярної економіки, виробництва органічної продукції. Також сформовано систему ЄС щодо торгівлі викидами енергетики, авіації, суден та наземного транспорту, Механізм коригування вуглецю та Кліматичний соціальний фонд [4].

Україна, яка є країною-кандидатом на членство в ЄС активно працює над гармонізацією своїх законодавчих актів та стандартів з європейськими наднаціональними правовими нормами у сферах охорони навколишнього середовища, енергетики, транспорту та інших галузях.

13 серпня 2020 року Україна передала Єврокомісії позиційний документ щодо участі України у ЄЗК. В ньому пропонувалося встановити регулярний діалог з ЄС щодо залучення України до розробки та реалізації політик у рамках ЄЗК і розробити спільну Дорожню карту участі України у наднаціональній екологічній політиці ЄС.

6 жовтня 2020 року на саміті Україна-ЄС було підписано угоду “Кліматичний пакет для стабільної економіки в Україні” (CASE) на суму 10 млн євро, що мала сприяти фінансуванню проектів з переходу до чистої і кліматично нейтральної економіки.

Діалог ЄС-Україна щодо Європейського зеленого курсу та довгострокової стратегії кліматичної нейтральності було розпочато у лютому 2021 року. Керуючись відповідними положеннями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Україною було розроблено та представлено до розгляду Національну концепцію «зеленого переходу» до 2050 року, яка за структурою і духом дуже близька до Європейського зеленого курсу [4].

Угодою про асоціацію (ст. 293 «Торгівля на користь сталого розвитку») передбачено сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов'язаних із цим нетарифних бар'єрів. Крім цього Угода про асоціацію (ст. 360, глава 6 «Навколишнє середовище») передбачає розвиток та зміцнення співробітництва з питань охорони навколишнього середовища й сприяння реалізації довгострокових цілей сталого розвитку і зеленої економіки.

Згідно з Додатком ХХХ до Угоди про Україна має адаптувати своє законодавство до 26 директив та 3 регламентів ЄС у таких секторах як: управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузеві політики, якість атмосферного повітря, управління відходами та ресурсами, якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище, охорона природи, промислове забруднення та техногенні загрози, зміна клімату та захист озонового шару, генетично модифіковані організми [10].

Станом на 2022 рік загальний прогрес виконання Угоди про асоціацію за напрямом «Навколишнє природне середовище та цивільний захист» передбачені Главою 6 «Навколишнє середовище» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію складає 77% від загального обсягу забовязань.

На виконання Директиви Європейського Парламенту та Ради від 19.11.2008 № 2008/98/ЄС про відходи було ухвалено Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-ІХ, який набирав чинності 9 липня 2023 року.

Прийняття Закону України «Про хімічну безпеку та управління хімічною продукцією» від 01.12.2022 № 2804-ІХ дозволило створити законодавче підґрунтя для імплементації в національне законодавство вимог Регламенту (ЄС) № 1907/2006 Європейського Парламенту і Ради від 18 грудня 2006 р. стосовно реєстрації, оцінки, авторизації та реєстрації хімічних речовин (REACH) та Регламенту (ЄС) № 1272/2008 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей, внесення змін та скасування Директив 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄС, а також поправки до Регламенту (ЄС) № 1907/2006.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 №2805- IX має сприяти створенню прозорої та зрозумілої системи користування надрами, зменшенню надмірного державного впливу на галузь, підвищенню конкуренції та легалізація відносин у сфері користування надрами.

Наступним кроком на шляху гармонізації законодавства було Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Водної стратегії України на період до 2050 року» від 09.12.2022 № 1134. Стратегія мала розв'язати основні водні проблеми країни, серед яких забезпечення рівного доступу до якісної та безпечної для здоров'я людини питної води; досягнення «доброго» екологічного стану вод; запобігання посухам, паводкам та іншим шкідливим діям вод; стале управління водними ресурсами за басейновим принципом.

Впродовж 2022 року розроблено:

- проєкт Закону України «Про водовідведення стічних вод населених пунктів» реєстр. № 6478, який 01 липня 2022 року прийнято Верховною Радою України за основу в першому читанні;

- проєкти Законів України «Про упаковку та відходи упаковки», «Про відходи видобувної промисловості», з метою подальшого розвитку законодавчого регулювання сфери поводження з відходами;

- проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля» (реєстр. № 7327 від 28.04.2022) [3].

Європейська інтеграція та Європейський зелений курс є важливими для України, оскільки вони сприяють підвищенню екологічної безпеки в умовах гібридних загроз та зовнішньої агресії. Окрім отримання фінансової та технічної допомоги від ЄС для реалізації проектів з екологічної модернізації, адаптації до зміни клімату, відновлення екосистем, підвищення енергоефек- тивності та використання відновлюваних джерел енергії, актуальним є й зближення з європейськими нормами та стандартами у сфері охорони довкілля, енергетики, сільського господарства, транспорту сприятиме зменшенню викидів парникових газів, забрудненню ґрунтів та води та іншим екологічним проблемам.

Європейська інтеграція та долучення до Європейського зеленого курсу надасть Україні значний поштовх до формування власної екологічної стійкості, що є важливо в умовах гібридних загроз.

В цілому, стійкість означає здатність суб'єкта долати труднощі, причому в основі розуміння стійкості лежать дві основні перспективи: реактивна та проактивна. Реактивне розуміння стійкості розглядає її як внутрішню властивість системи яка дозволяє їй відновлюватися після отриманої шкоди. Проактивне розуміння стійкості розглядає її як здатність системи передбачати отримання шкоди та можливість уникнення шкоди або зменшення її наслідків [19]. Європейський досвід та тенденції формування «Зеленого курсу» вимагають забезпечити формування «стійкості» в умовному екологічному домені, який потерпає від деструктивних впливів як в умовах повно- масштабної війни, так й в умовах гібридного впливу.

Висновки

Екологічна безпека є важливою складовою національної безпеки України, яка потребує комплексного та системного підходу, активної державної політики, громадської участі та міжнародної підтримки.

Очевидні негативні наслідки повномасштабної війни для екології, такі як знищення інфраструктури, шкода екосистемам, природним ресурсам, здоров'ю населення, економіки та соціальної стабільності - це лише частина загальної проблеми яка постала перед Україною в цьому контексті. Навіть після завершення активних бойових дій, РФ буде намагатись нанести в тому числі й екологічну шкоду Україні ще багато років (якщо не десятиріч), використовуючи гібридні інструменти впливу.

Для підвищення стійкості України до гібридних загроз в сфері екології, необхідно застосувати ряд заходів:

- розробка, оновлення та реалізація ефективної державної політики з охорони довкілля, сталого розвитку, енергетичної безпеки, адаптації до зміни клімату, запобігання та ліквідації наслідків екологічних та техногенних катастроф - в умовах цілеспрямованої деструктивної ворожої діяльності;

- зміцнення законодавчої та інституційної бази екологічної безпеки, зокрема створення спеціалізованого органу виконавчої влади, для координації дій різних міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, наукових установ, приватного сектору та міжнародних партнерів - й у сфері протидії цілеспрямованому гібридному впливу, й контексті наслідків війни для екології;

- підвищення рівня екологічної освіти, свідомості та культури населення, формування екологічної етики, відповідальності та патріотизму, залучення громадян до участі в екологічному моніторингу, контролі, захисті та відновленні довкілля;

- посилення міжнародної співпраці з питань екологічної безпеки, зокрема з ЄС, та його країнами членами.

Література:

1. Борщевська О.М. Публічно-правові та приватноправові аспекти визначення дефініції «екоцид» під час військової агресії. Екологічне право. № 49, 2023. URL: http://pd.onu.edu.ua/article/view/276017.

2. Диха М.В. Екологічна безпека під призмою війни в Україні. Глобальні та національні тенденції у галузі наук про життя : зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. наук.- практ. конф. (6 квітня 2023 р.). Ніжин : ВП НУБіП «Ніжинський агротехнічний інститут», 2023. С. 145-147. URL: https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/13751.

3. Звіт про виконання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом за 2022 рік. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/55-GOEEI/zvit_pro_vykonannya_ ugody_pro_asociaciyu_za_2022_rik.pdf.

4. Зелена угода / Представництво ЄС в Україні. URL: https://eu4ukraine.eu/greengeal-ua.

5. Ільків Н.В. Проблеми реалізації окремих організаційно-правових форм забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану та перспективи їх удосконалення. Науковий вісник. №2. 2023. Львівського державного університету внутрішніх справ. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/5648/1/6.pdf.

6. Качурінер В.Л. Співпраця України та ЄС у сфері екологічної безпеки регіону. Безпековий сектор держави: вітчизняний досвід та кращі міжнародні практики : матеріали всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації, 5 грудня - 15 січня 2023 року. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2023. 152 с. URL: http://dspace.op.edu.ua/jspui/bitstream/ 123456789/13696/1/%D0%9C%D0%BE%D1%96%D1%81%D0%B5%D1%94%D0%B2%D0% B0%20%D0%A2.%20%20%D0%91%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0% B0%20%D0%91%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%BE-%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0% BD.%20%D0%A2%D0%B5%D0%B7%D0%B8.pdf#page=44.

7. Кірін Р.С. Правові інструменти реалізації стратегічних напрямів розвитку системи екологічної безпеки міста: міжнародний та європейський рівні. Економіка та право. 2022, No 2. С. 39-55. URL: https://doi.org/10.15407/econlaw.2022.02.039.

8. Кобець Ю. Екологічна безпека в системі національної безпеки. Збірник тез II Міжнародної наукової конференції «Воєнні конфлікти та техногенні катастрофи: історичні та психологічні наслідки», С. 78-80. URL: https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/ 37892/2/MCTD_2022_Kobets_Yu-Ecological_safety_in_the_78-80.pdf.

9. Мельник В., Єременко С., Пруський А., Скоробагатько Т. До питання забезпечення екологічної безпеки як частини загальної державної безпеки. XVIII Міжнародна науково- практична конференція молодих вчених, курсантів та студентів, 2023. URL: https:// sci.ldubgd.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/11806/1/382%20-%20%20386.pdf#page=503.

10. Навколишнє середовище / Євроінтеграційний портал. URL: https://eu-ua.org/ yevrointehratsiia/navkolyshnie-seredovyshche.

11. Теребух А.А., Паньків Н.Є., Роїк О.Р. Актуальні питання екологічної безпеки в умовах ескалації російсько-української війни. Сталий розвиток: захист навколишнього середовища. Енергоощадність. Збалансоване природокористування : колективна монографія / [авт. кол. : Мадані М. М., Крутоголова І. О., Андрєєва Н. М. та ін.] / за ред. проф. Мальованого М. С. Київ : Яроче нко Я. В., 2022 - 566 с. : рис., таблиці / Online-видання. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/attachments/2022/dec/29428/staliyrozvitokzahist navkolishnogoseredovishchaenergooshchadnistzbalansovaneprirodokoristuvannyakolek.pdf#page=482.

12. Тищенко В., Пруський А., Васильєв І., Скоробагатько Т. (2023). Екологічна безпека-поняття та проблемні аспекти. Розвиток сучасної освіти і науки: результати, проблеми, перспективи. Том XIV: Виміри сталого розвитку в теорії та практиці / Ред.: Я. Ґжесяк,

І.Зимомря, В. Ільницький. Конін - Ужгород - Перемишль - Херсон: Посвіт, 2023. 182 с. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/51920/1/54.%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0% B8%20%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1% 97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5% D0%BD%D 1%86%D 1%96%D 1%97.pdf#page= 162/

13. Форсюк В.О. Проблеми і перспективи формування державної політики екологічної безпеки в Україні. 2023. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/17785/ 1/Forsyuk.pdf.

14. 4,8 млн українців стали внутрішніми переселенцями у 2022 році. Фокус, 2023. URL: https://focus.ua/uk/ukraine/550391-4-8-mln-ukraincev-stali-vnutrennimi-pereselencami-v- 2022-godu-minreintegracii.

15. Allamuratov M., Tlepbergenova P. Problems of maintaining and ensuring environmental safety. Scientific Approach To The Modern Education System. Vol. 1 No. 12, 2023. URL: https:// interonconf. org/index.php/fra/ arti cl e/vi ew/1905.

16. Are heatwaves evidence that climate change is speeding up? The Economist, 2023. URL: https://www.economist.com/science-and-technology/2023/07/19/are-the-current-heatwaves- evidence-that-climate-change-is-speeding-up.

17. Bulba V.H., Rudenko O.M., Ivanova T.V., Sokolova I. O., Stankevych S. European public administration and Ukrainian ecological safety. Journal of Ecology, 2021, 11(9), P. 95-98. URL: https://www.ujecology.com/articles/european-public-administration-and-ukrainian-ecological- safety-88009.html.

18. EU environmental policy / Publications Office of the European Union. 2022. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=LEGISSUM:environment.

19. Hybrid threats: A comprehensive resilience ecosystem / by Aho A., Alonso Villota M., Giannopoulos G., Jungwirth R., Lebrun M., Savolainen J., Smith H., Willkomm E. Hybrid CoE, 2023. URL: https://www.hybridcoe.fi/publications/hybrid-threats-a-comprehensive-resilience-ecosystem.

20. Leipzig Charter on Sustainable European Cities. 2007. URL: https://territorialagenda.eu/ wp-content/uploads/leipzig_charter_2007.pdf.

21. Liu C., Li W., Xu J., Zhou H., Li C., Wang W. Global trends and characteristics of ecological security research in the early 21st century: A literature review and bibliometric analysis. Ecological Indicators, №137, 2022. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/ S1470160X22002059.

22. The European Green Deal / Communication From The Commission To The European Parliament, The European Council, The Council, The European Economic And Social Committee And The Committee Of The Regions. 2019. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=celex%3A52019DC0640.

23. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development / United Nations. URL: https://sdgs.un.org/2030agenda.

References:

1. Borshchevska, O.M. (2023) Publichno-pravovi ta pryvatnopravovi aspekty vyznachennya definitsiyi «ekotsyd» pid chas viys'kovoyi ahresiy [Public-law and private-law aspects of defining the definition of «ecocide» during military aggression]. Ekolohichne pravo - Environmental law, 49. Retrieved from: http://pd.onu.edu.ua/article/view/276017 [in Ukrainian].

2. Dykha, M.V. (2023) Ekolohichna bezpeka pid pryzmoiu viiny v Ukraini [Environmental security under the prism of war in Ukraine]. Hlobalni ta natsionalni tendentsii u haluzi nauk pro zhyttia - Global and national trends in the field of life sciences: collection. of science pr. according to the materials of the International science and practice conf. (pp. 145-147). Retrieved from: https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/13751 [in Ukrainian].

3. Zvit pro vykonannia uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta Yevropeiskym Soiuzom za 2022 rik [Report on the implementation of the association agreement between Ukraine and the European Union for 2022]. Retrieved from: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/U55- GOEEI/zvit_pro_vykonannya_ugody_pro_asociaciyu_za_2022_rik.pdf [in Ukrainian].