Мережеві війни як соціокультурне тло забезпечення інформаційної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мережеві війни як соціокультурне тло забезпечення інформаційної безпеки

Данильян О.Г., доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри філософії Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого

Дзьобань О.П., доктор філософських наук, професор,

головний науковий співробітник Державної наукової

установи «Інститут інформації, безпеки і права

Національної академії правових наук України»

Сучасне буття соціальних систем, динамізм і специфіка якого обумовлені інтенсивним розвитком інформаційних технологій і мережевих комунікацій, кардинальним чином змінило характер розв'язання конфліктів та ведення війни, про що яскраво свідчить широкомасштабна віна Росії проти України. сучасні російсько-українська війна продемонструвала стирання меж між власне воєнною і мирною формами протиборства держав. Сучасне суспільство оперативно формує й нові стратегічні категорії у будівництві й застосуванні збройних сил, такі як: «інформаційна війна», «мережева війна», «мережецентрична війна», «інформаційні операції» тощо.

Поняття мережевої війни - це новий якісний рівень розуміння цілей і завдань сучасної війни, збройних конфліктів. У сутнісному плані мережева війна зводиться до особливої форми ведення конфліктів, коли їх учасники застосовують мережеві форми організації, доктрини, стратегії та технології, максимально пристосовані до умов сучасного етапу розвитку інформаційного суспільства.

У концепції мережевих війн основним поняттям є термін «мережа» - новий інформаційний простір, у якому і розгортаються основні стратегічні операції (війни) як розвідувального, так і воєнного характеру, а також відбувається їхнє медійне, дипломатичне, економічне, технічне та інше забезпечення.

Мережева війна здійснює тотальне руйнування базових характеристик певної нації у всіх типах геополітичних просторів і здійснюється, як правило, у прихованій формі. У зв'язку з цим, загострюється проблема дослідження характерних особливостей і принципів мережевих війн і їх впливу на безпеку особистості, суспільства й держави.

Повномасштабна війна Росії проти України яскраво демонструє наступні характерні особливості мережевої війни:

- об'єктивація інформаційної сфери (інформаційна сфера - така ж сфера бойових дій, як повітряно-космічний, морський і наземний простір);

- асиметричний характер, тобто держава, що має невеликі збройні сили, може завдати серйозної шкоди державі, яка значно перевершує її за кількістю збройних сил;

- ведення просторово локалізованої мережевої війни безпосередньо або побічно впливає на події в міжнародному масштабі;

- мережева війна суттєво впливає на когнітивні й емоційні процеси людей, на їх сприйнятливість і оцінку подій, на рішення, що приймаються;

- неясність і невизначеність правил застосування, відсутність повноцінних даних про можливості, швидкість та ефективність реакції радіоелектронних засобів і окремих елементів різних комп'ютерних систем;

- наявність труднощів у розпізнаванні навмисних і ненавмисних (випадкових) дій і процесів у кіберпросторі;

- необхідність одночасного використання сил і засобів операцій як для впливу на супротивника, так і для захисту своїх збройних сил і сил союзників;

- відстань до цілі впливу не має значення;

- противник може наносити атаки анонімно і приховано;

- метою мережевої війни є забезпечення ефективності бойових дій в умовах мережевого управління військами тощо;

- успіх мережевої війни ґрунтується на методології використання інтегрованих можливостей усіх сил інформаційних операцій, сил їх забезпечення або пов'язаних з їх застосуванням.

Відмітною рисою мережевої війни є наступна: те, що раніше сприймалося як звичайні партизанські війни й заколоти, тепер плавно переходить у форму соціальної мережевої війни і стає глобальною війною. Спостерігаються так звані «мікродії» і «сутички»: різного роду публічні й масові заходи, сюжети у ЗМІ, вміло нав'язані діалоги й переговори, збройні зіткнення тощо. Війна поширюється у багатовимірному просторі: у політиці, культурі та економіці, науці й технологіях, на вулицях міст і у мережі Інтернет. У цій війні в хід йдуть і вбивства, і терористичні акти, і цілком демократичні дебати, статті у пресі й спроби політичних переворотів (події в Молдові у березні 2023 року). І усе це поєднується з прямими ракетними та авіаударами.

Цілком зрозуміло, що мережева інтервенція суттєво позначається на суспільному житті, структурі соціуму, специфіці відносин усередині нього, функціонуванні основних інститутів тощо. Різні мережеві структури (мас-медіа, транснаціональні корпорації, релігійні організації, політичні еліти, спецслужби) інтегруються у загальну, гнучку й різноманітну мережу, що ставить під загрозу суверенітет і політичну незалежність цілих держав і народів.

Як свідчить досвід російсько-української війни, основною ідеєю мережевої війни є інформаційний вплив на людину і суспільство з метою управління та регулювання суспільних процесів країною-агресором, руйнування базових цінностей народу й держави, національної, конфесійної та культурної ідентичності, також, створення інформаційного та ідеологічного вакууму, який має обмежувати стратегічний вибір країни у глобалізованому світі й зробити її частиною системи контролю з боку агресора. У зв'язку з цим, фронт мережевої війни (окрім реальної лінії фронту) розташовується у ментальному просторі, де метою супротивника є руйнування традиційних базових цінностей нації й імплантація власних. Ще військовий китайський теоретик Чтуге Лян, який жив у III ст. до н.е. писав: «У військових діях атака на уми - головне завдання, атака на укріплення - завдання другорядне».

Мережева війна тісно пов'язана з інформаційною або інформаційно-психологічною війною, оскільки в сучасному суспільстві інформаційно-психологічна війна є невід'ємною складовою соціально-політичних відносин і тим фактором, який може помітно змінити спрямованість геополітичних і соціокультурних процесів. Крім того, інформаційно-психологічна війна змінює сам інформаційний простір, призводить до економічного, політичного, культурного відчуження частини території держави і перерозподілу інших видів стратегічно важливих ресурсів.

Об'єктом інформаційно-психологічної війни є як масова, так і індивідуальна свідомість. Досвід сучасної російсько-української війни дає можливість виділити наступні основні складові впливу на масову й індивідуальну свідомість: дезінформування, лобіювання, маніпулювання, пропаганда, управління кризами, шантаж. Тому, у процесі психологічних операцій, як правило, використовуються інформаційно-пропагандистські акції, спрямовані на дестабілізацію суспільного життя, розкладання зсередини, що готують ґрунт для успішного здійснення політичних, економічних і військових дій. Основним завданням подібних операцій є вплив на суспільну думку і настрої, ціннісні орієнтації, погляди, соціально-психологічний клімат.

Таким чином, у процесі мережевої та інформаційно-психологічної війни важливо посіяти у людей страх і невпевненість перед майбутнім. Як правило, використовувана дезінформація орієнтована на зміну моделей людської поведінки, наведення страху на максимальну кількість людей за допомогою максимального інформування. ЗМІ ж доносять до читачів, глядачів і слухачів жах усього того, що відбувається і може відбутися, який повинен зламати волю суспільства й індивіда до опору агресору. Інформаційна війна трансформується у війну смислову.

У статті «Перша смислова війна у світі (Україна, Крим, Росія)» Г Почепцов зазначає, що смислова війна у нормі є використанням чужих смислів. Експансія ж Росії трималася на старих, а не нових для аудиторії сенсах, на активації й утриманні радянських ментальних конструкцій. Російсько-українська смислова війна реалізувалася у постійній реінтерпретації того, що відбувається, коли з двох альтернативних джерел для описання обирається те, яке більше відповідає запланованим цілям війни. Наприклад, посилення негативної характеристики супротивника: «бойовики», «карателі», «каральна операція» тощо. Практично ті ж самі наративи використовуються російськими ідеологами і сьогодні.

Таким чином, мережева війна - це ефективний засіб впливу, за яким слідують реальні геополітичні зміни. Фронт мережевої війни розташовується у ментальному просторі, де метою супротивника є руйнування традиційних базових цінностей даної нації і імплантація власних.

Аналіз концепції «мережецентричної війни» і досвіду широкомасштабної війни Росії проти України дозволяє зробити висновок, що це не новий специфічний спосіб або форма ведення війни, а лише спосіб інтеграції технічних засобів розвідки, автоматизації управління і вогневого ураження за допомогою інформаційно-телекомунікаційних мереж зв'язку та передачі даних з метою підвищення ефективності ведення бойових дій шляхом узгодження та координації дій наявних сил і засобів на основі єдиного інформаційного простору і прискорення, внаслідок цього, темпів операції й ефективності ураження супротивника.

Одна з цілей впливу мережевих війн на суспільство - це руйнування смислової єдності світу й людини, руйнування базових цінностей народу й держави, національної, конфесійної та культурної ідентичності.

Тому, мережева війна є фактором формування соціальних страхів і «екзистенційного вакууму», оскільки інформаційний простір активно впливає на суспільні відносини і безпосередньо на сферу безпеки.

мережева війна інформаційний психологічний

Размещено на Allbest.ru