Роль локальної політичної ідентичності в формуванні спроможності територіальних громад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль локальної політичної ідентичності в формуванні спроможності територіальних громад

Степан Махсма, аспірант кафедри політології та міжнародних відносин Маріупольського державного університету

Анотація

У статті показано, що у зв'язку з реформами децентралізації, завданням яких є забезпечення гідного рівня життя українських громадян, актуалізується проблема впливу локальної політичної ідентичності на спроможність та сталий розвиток громад. Наголошується, що окрім соціально-економічних, фінансових, правових та ін. факторів важливу роль відіграють фактори, які пов'язані з людським ресурсом, з активною участю громадян у житті громади, зацікавленістю членів громади у розвитку спроможності своєї території. Вказується, що найважливішим механізмом активізації та мобілізації територіальної громади є формування та зміцнення локальної ідентичності, виховання почуття приналежності до громади, причетності до її справ, зміцнення спільних цінностей та цілей, що об'єднують локальне співтовариство у єдиний колектив. Особливо актуальною проблема позитивної ідентичності, самоорганізації на основі взаємодії та взаємної довіри є в об'єднаних громадах, які не мали раніше досвіду спільних дій на основі спільних інтересів.

Акцентовано, що одним із важливих факторів позитивної ідентичності та місцевого патріотизму є ефективна робота місцевої влади, комунікація між місцевою владою та громадою, між членами та групами локальної спільноти, створення комфортних, сприятливих та безпечних умов для життя, надання якісних публічних послуг.

Приділяється увага механізмам впливу людського ресурсу на спроможність громади таким, як згуртованість та мобілізація мешканців громади задля спільного вирішення проблем на основі локальної ідентичності.

Підкреслено, що складовою локальної ідентичності є локальна політична ідентичність, яка через механізми виборів і інструменти місцевої демократії посилює легітимність ОМС, впливає на формування місцевої політики і соціально-економічних практик.

Робиться висновок, що локальна політична ідентичність має потужний організаційний потенціал соціально-економічного розвитку територіального співтовариства, консолідація представників різних політичних сил навколо пріоритетних завдань та цінностей розвитку є важливою умовою згуртованості локальної спільноти, зміцнення спроможності громад і їхньої інституційної стійкості.

Ключові слова: локальна ідентичність, локальна політична ідентичність, територіальна громаді, спроможна територіальна громада.

Abstract

The role of local political identity in forming the capacity of territorial communities

Stepan Makhsma, postgraduate student of the Department of Political Science and International Relations of the Mariupol State University

The article highlights the problem of the influence of local political identity on the capacity and sustainable development of communities because of the decentralization reforms, the task of which is to ensure a decent standard of living for Ukrainian citizens.

It is emphasized that in addition to socio-economic, financial, legal, etc. factors, the ones related to human resources, active participation of citizens in the life of the community, and interest of community members in developing the capacity of their territory play an important role. It is indicated that the most important mechanism of activation and mobilization of the territorial community is the formation and strengthening of local identity, the cultivation of a sense of belonging to the community, involvement in its affairs, promoting of common values and goals that unite the local community into a single team.

The issue of positive identity, self-organization based on interaction and mutual trust is especially relevant in communities that have not previously had experience of joint actions based on common interests.

It is emphasized that one of the important factors of a positive identity and local patriotism is the effective work of the local government, communication between the local government and the community, between members and groups of the local community, the creation of comfortable, favourable and safe living conditions, and the provision of quality public services.

Attention is also paid to mechanisms of influence of human resources on community capacity, such as cohesion and mobilization of community residents for joint problem-solving based on local identity.

It is emphasized that a component of local identity is local political identity, which through election mechanisms and tools of local democracy strengthens the legitimacy of local government, and influences the formation of local politics and socio-economic practices.

It is concluded that the local political identity has a powerful organizational potential for the socio-economic development of the territorial community, the consolidation of representatives of various political actors around the priority tasks and values of development is an important condition for the cohesion of the local community, strengthening the capacity of communities and their institutional stability.

Keywords: local identity, local political identity, territorial community, capable territorial community.

Постановка проблеми

Досвід формування спроможних територіальних громад в Україні та зарубіжних країнах показує, що окрім об'єктивних факторів (соціально-економічних, фінансових, правових та ін.) важливу роль відіграють фактори суб'єктивні, які пов'язані з людським ресурсом, здатністю до саморозвитку локальної спільноти, активною участю громадян у житті громади, які базуються, перш за все, на локальній ідентичності та місцевому патріотизмі, реалізації локальної політичної ідентичності в соціально-економічні практики сталого розвитку.

Зміни територіальних кордонів громад та районів у процесі реформи децентралізації значним чином вплинули на локальну ідентичність. Переформатування (у плані кордонів) локальної ідентичності, створення її нового каркасу в рамках нової території об'єднаної громади є необхідною умовою успішності громади на основі створення локальної спільноти. Представництво в органах місцевого самоврядування та формування спільної політики щодо вирішення завдань розвитку громади зміцнює локальну ідентичність та її політичну складову. У свою чергу, локальна політична ідентичність впливає на склад представницької влади та домінанти місцевої політики, відображає особливості політичної культури та пріоритети політичних цінностей.

Таким чином, щоб бути життєздатною громада має відбутися як соціально-психологічний колектив, здатний на спільну дію на основі спільних завдань розвитку, соціальних взаємозв'язків та локальної ідентичності. Виходячи з цього, об'єднання територіальних громад, спрямоване на зміцнення їхньої спроможності, передбачає не лише об'єднання матеріальних, нематеріальних ресурсів та формування загального соціально-економічного комплексу за принципом спільної адміністративної належності, але й розвиток єдиного соціального територіального організму на основі спільних завдань та цілей, цінностей та ідентичності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Концептуальні та методологічні підходи, категоріальні параметри політичної ідентичності, особливості політичних ідентичностей у сучасній Україні визначено в роботах українських авторів: Т. Бевз, М. Кармазіної, О. Майбороди, Л. Нагорної, Н. Пашиної, М. Розумного, М. Ротар, М. Рябчука, М. Степіко та ін.

Дослідження локальної ідентичності та її політичної складової представлено в роботах низки зарубіжних авторів: М. Кітінга, А. Паасі, А. Слиза, С. Роккана, Д. Урвін, М. Щепаньського, а також в роботах українських вчених: Т. Андрущенко, О. Гнатюка, Г.Коржова, Л. Нагорної, Г. Носової, Я. Олійника, С. Ростецької та ін.

Теоретико-методологічні основи дослідження локальних ідентичностей та їх роль у розвитку територіальних громад розглядають українські автори: М. Бриль, О. Евтушенко, Я. Котенко, Н. Наталенко, Л. Овчиннікової, О. Ольшанського, Є. Сергієнко, М. Суслова, А. Ткачука та ін.

Метою статті є визначення впливу локальної політичної ідентичності на формування спроможності територіальних громад, на основі саморозвитку локальної спільноти, політичної участі, консолідації та згуртованості громади навколо існуючих цінностей, цілей та планів розвитку.

Виклад основного матеріалу

В «Методиці формування спроможних територіальних громад» від 8 квітня 2015 р. (у 2020 р. було внесені зміни) визначено поняття «спроможної громади» як «територіальних громад сіл (селищ, міст), які внаслідок добровільного об'єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці» [2].

Аналіз процесів децентралізації показує, що формування спроможних територіальних громад залежить від комплексу факторів та критеріїв, пов'язаних із соціокультурними, політичними та економічними особливостями розвитку національних територій, із існуючими правовими умовами розвитку громад. Огляд наукової літератури демонструє, що при аналізі компонентів спроможності територіальних громад основна увага приділяється економічним, фінансовим, природним ресурсам. У той же час частина авторів вважають, що не менш важливу роль, а в деяких випадках і вирішальну, відіграють нематеріальні фактори, людські ресурси, зацікавленість і мобілізація членів громади у розвитку спроможності своєї території. Показовим у цьому аспекті є дослідження О. Євтушенко та Т. Лушагіної Веселинівської, Воскресенської і Олександрівської територіальних громад Миколаївської області [1].

У результаті проведеного аналізу О. Евтушенко і Т. Лушагіна приходять до висновку, що індикаторами «формули успіху» в об'єднаних громадах є [1, с. 415-416]:

1. Людський ресурс, який є найголовнішим фактором розвитку ОТГ. Це її люди та молодіжний потенціал, який необхідно зберігати, створювати сприятливі соціально-економічні умови для його розвитку, робочі місця, інфраструктуру, що у майбутньому створить можливість залучати нові інвестиції.

2. Здатність створення «розумної громади», раціонального використання ресурсів, вкладення фінансових коштів на перспективу.

3. Залучення донорських, грантових та меценатських коштів на реалізацію нових амбітних проєктів.

4. Бачення конкретних шляхів та перспектив розвитку ОТГ, які сформульовані у стратегічному плануванні на основі принципів об'єктивізму та моніторингу ситуації.

5. Розвиток місцевої ідентичності, впевненості членів громади у своїх силах, що вони можуть брати участь у розробці локальної політики та впливати на прийняття управлінських рішень, формування ментального та психологічного підґрунтя єдності територіальної спільноти.

Автори роблять висновок, що площа ОТГ, значні природні ресурси та кількість громад, що входять в об'єднану територіальну громаду, не будуть мати значення, якщо не буде свідомої політичної та соціальної зацікавленої активності членів громади, яка ґрунтується на єдності території та ідентичності.

Цю тезу підтримують і О. Ткачук та М. Дацишин. Вчені вважають, що ключовим внутрішнім ресурсом розвитку громади є люди, які завдяки своїм знанням та вмінням роблять свій щоденний внесок у формування спроможності громади. Тобто кожен член громади є її потенційним ресурсом розвитку на основі взаємодії, взаємної довіри та спільних цінностей, що називається соціальним капіталом [5, с. 6-7].

Для того, щоб людський ресурс конвертувався у соціальний капітал, потрібна практика взаємодії на основі взаємної довіри, місцевого патріотизму та ідентичності, почуття причетності до локальної спільноти, усвідомлення спільних цілей. Особливо актуальною проблема самоорганізації на основі взаємодії та взаємної довіри є в об'єднаних громадах, які не мали раніше досвіду спільних дій на основі спільних інтересів.

Автори роблять акцент на проблемі зростання локальної ідентичності та механізмах її перетворення на соціальний капітал, тобто на корисні для громади соціально-політичні та економічні практики. На думку авторів, необхідно створювати майданчики для взаємодії членів громади (події, символи, свята, спортивні змагання та ін.), підтримувати місцеві традиції, міфи, сформувати місцевий бренд, геральдику, тобто проводити активну політику локальної ідентичності і патріотизму.

Одним із важливих факторів позитивної ідентичності та місцевого патріотизму, гордості за своє місто, громаду є, на думку А. Ткачука та М. Дацишина, ефективна робота місцевої влади, створення комфортних, сприятливих та безпечних умов для життя, надання якісних публічних послуг [5, с. 48-53]. Ключовим фактором розбудови соціального капіталу вчені вважають комунікацію між місцевою владою та громадою, між членами та групами локальної спільноти, отримання «зворотного зв'язку» на події у громаді. Тому, на думку дослідників, необхідно в громаді розвивати різні форми комунікації, формувати сучасний інформаційний простір громади у вигляді місцевих ЗМІ, використовувати соціальні мережі [5, с. 91-100].

Автори посібника «Успішна територіальна громада: будуємо разом» (М. Бриль, О. Врублевський, О. Данчева, А. Сеїтосманов, Е. Чубаров) [6], також вважають, що запорукою спроможної громади є не тільки наявність матеріальних ресурсів, розвинутої інфраструктури, але й її людські ресурси. Вчені роблять наголос, що людські ресурси - це не тільки демографічна категорія, але й соціально-економічна, яка характеризує працездатний потенціал громади, її знання, вміння, навички, здатність до самореалізації. Особливу роль для розвитку громади відіграє, на думку авторів, кадровий потенціал органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади, від професіоналізму яких, їхнього світоглядного бачення, ціннісних пріоритетів, здібностей організувати та мобілізувати громаду, багато в чому залежить виконання стратегічних планів розвитку території.

Одним із суттєвих механізмів впливу людського ресурсу на спроможність громади є згуртованість її мешканців на основі локальної ідентичності (відчуття «ми»), міцних соціальних зв'язків, визначення спільних цінностей та цілей розвитку, вміння співпрацювати разом. У науковій літературі визначають наступні ознаки згуртованості громади [6, с. 62-63]:

- відчуття приналежності до громади;

- схожість ціннісних орієнтацій та бачення розвитку громади;

- кооперативна взаємозалежність в процесі спільної діяльності;

- особливі взаємозв'язки на основі єдності оцінок і позицій щодо значущих для громади ідей і подій;

- частота і розгалуженість комунікативних зв'язків;

- можливості самореалізації та самоствердження в громаді;

- реалізації прав та обов'язків, доступність публічних послуг в громаді;

- толерантність як норма життя в громаді;

- взаємна підтримка та допомога між членами громади;

- довіра до місцевих ОМС та виконавчої влади;

- можливість громадського контролю за діяльністю місцевих інституцій влади.

Таким чином, локальна ідентичність (відчуття «ми») формує згуртованість, готовність та зацікавленість членів громади у вирішенні конкретних проблем громади, спонукає включатися до спільних справ, активізує громадську діяльність. Позитивна локальна ідентичність формує впевненість мешканців громади, що в рамках громади можна самореалізуватися, досягнути професійного та соціального росту. Локальна ідентичність та згуртованість членів громади навколо спільних цілей та цінностей є суттєвим ресурсом соціально-економічного розвитку громади.

Існує взаємозв'язок між рівнем економічного розвитку та локальною ідентичністю [6, с. 64]. Так, сильна локальна ідентичність є фактором активізації громади і розвитку території, а ефективна локальна економіка і соціальна політика значним чином здійснюють вплив на почуття гордості за свою громаду та патріотизм, впевненість у завтрашньому дні та відчуття безпеки. У той же час, слабка локальна ідентичність не може бути основою згуртованості населення навколо спільних справ громади, а неефективна соціально-економічна політика в громаді породжує апатію, пасивність, бажання виїхати, зокрема в молодіжному середовищі.

Локальна політична ідентичність (що є складовою локальної ідентичності) через механізми виборів і інструменти місцевої демократії посилює легітимність ОМС, впливає на формування місцевої політики і соціально-економічних практик. Консолідація представників різних політичних сил навколо пріоритетних завдань та цінностей розвитку є важливою умовою згуртованості локальної спільноти, зміцнення спроможності громад і їхньої інституційної стійкості.

Найважливішим механізмом трансформації локальної ідентичності у соціально-економічні практики розвитку громад, активізації політичної локальної ідентичності є мобілізація мешканців громади задля спільного вирішення проблем.

Мобілізація поєднує процеси «знизу - вгору» та «зверху - донизу» і приносить користь як органам місцевої влади, так і мешканцям громади. Наприклад, для органів місцевого самоврядування та виконавчої влади вирішується багато проблем соціальної політики (надання соціальних послуг), залучаються додатково фінансові ресурси (за рахунок меценатства), знижується конфліктність та напруження за рахунок вирішення ініціативною групою (волонтерами) назрілих проблем. Для мешканців громади розширюється можливість впливати на ухвалення політичних рішень, відстоювати свої права та інтереси, здобувати нові навички та компетенції. За рахунок діяльності мобілізаційних груп покращується надання соціальних послуг, вирішуються проблемні ділянки інфраструктури громади, і підтримка бізнесом громадянських ініціатив слугує йому додатковим PR та рекламою. Процеси мобілізації поєднують різні за соціальною, демографічною та ґендерною приналежністю соціальні суб'єкти, зміцнюється їхня згуртованість та ідентичність з громадою [4].

Необхідно зазначити, що процеси самоорганізації, мобілізації у громадах обумовлені низкою суб'єктивних і об'єктивних чинників, тому розвиваються у різних громадах нерівномірно. Наприклад, негативне ставлення до цих процесів або відсутність зацікавленості може бути пов'язано із нестачею належної комунікації та поінформованості у громаді, слабкими соціальними зв'язками між групами та окремими мешканцями громади, нерозумінням мети мобілізації, відсутністю загального розуміння цінностей, слабкою ідентичністю з громадою, патерналізмом свідомості та нехваткою соціальної довіри. Крім того, на процеси мобілізації у громаді впливають такі фактори, як: ігнорування чи перешкода процесам мобілізації з боку місцевої влади, слабка згуртованість локальної спільноти, типи вирішуваних проблем та рівень мотивації в участі щодо їх вирішення з боку окремих громадян, соціальних груп та організацій громади. Негативним чинником мобілізації можуть бути політичні розбіжності окремих членів та груп у громаді, невміння знайти компроміс задля досягнення спільних цілей. У той же час фактором, що стимулює соціальну мобілізацію, може бути загальна політична ідентичність членів громади та груп або консолідація представників різних політичних ідентичностей щодо значущих, пріоритетних проблем розвитку локальної території, здатність знайти консенсус на основі балансу інтересів для досягнення спільних цілей.

Українські вчені Т. Семигіна і Д. Лиховид вважають, що для стимулювання самоорганізації та соціальної мобілізації територіальних громад необхідно застосовувати різнопланові соціальні технології розвитку [3]:

1. Комунікативні технології, спрямовані на поінформованість населення про проблеми у громаді та необхідність колективних дій щодо їх усунення.

2. Технології залучення населення до вирішення місцевих проблем через розподіл повноважень та відповідальності між органами місцевої влади та громадськими організаціями.

3. Технології активізації громади на основі колективної роботи (імпаурменту), яка робить людей сильнішими, перерозподілу та залучення суспільних ресурсів та умінь.

Висновки

Таким чином, найважливішим механізмом активізації та мобілізації територіальної громади є формування та зміцнення локальної ідентичності, виховання почуття приналежності до громади, причетності до її справ, зміцнення спільних цінностей та цілей, що об'єднують локальне співтовариство у єдиний колектив. У цьому випадку причетність та тотожність (ідентичність) з громадою стане ресурсом розвитку території та її спроможності.

Дослідники, які вивчають роль локальної ідентичності в процесах децентралізації та формування спроможних громад, підкреслюють, що розвиток територіальних громад (у тому числі і об'єднаних) залежить від саморозвитку локальної спільноти, яка базується на самоідентифікації членів громади з локальним простором, їх консолідації та згуртованості навколо існуючих цінностей громади, територіальних цілей та планів розвитку, комунікацій і взаємодії всередині громади.

Локальна ідентичність має потужний організаційний потенціал сталого соціально-економічного розвитку територіального співтовариства, реалізується у соціально-економічних практиках та, зрештою, у прийнятих політичних рішеннях щодо зміцнення спроможності територіальних громад. У цих процесах активізується політична складова локальної ідентичності, мобілізується її політичний потенціал, який формує локальну політику, ракурс та сутність прийнятих соціально-економічних політичних планів та рішень, політичну суб'єктність громади.

Література

1. Евтушенко О., Лушагіна Т. Об'єднані територіальні громади Миколаївської області в умовах децентралізації: індикатори ефективності. Публічне управління та регіональний розвиток. Миколаїв, 2020. № 8. С. 396-421.

2. Методика формування спроможних територіальних громад: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34).

3. Семигіна Т.В. Як перетворити населення на спільноту? (Соціально-технологічні аспекти розвитку територіальної громади) / Т.В. Семигіна, Д.О. Лиховид. Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. 2015. Т. 174. - С. 81-85.

4. Сила, Т., Форестер, С. Мобілізація громад: досвід ПРООН у реалізації підходу громадської безпеки і соціальної згуртованості. 2018.

5. Ткачук А.Ф. Внутрішні та зовнішні ресурси для розвитку громади або Чому брак грошей не є первинною проблемою громади? / Анатолій Ткачук, Маркіян Дацишин. К.: ІКЦ «Легальний статус», 2016. 152 с.

6. Успішна територіальна громада: будуємо разом / Бриль М., Врублевський О., Данчева О., Сеїтосманов А., Чубаров Е. Харків: Видавничий будинок Фактор, 2018. 128 с.

громада спроможність політичний ідентичність

References

1. Yevtushenko O., Lushagina T. (2020). Obiednani terytorialni hromady Mykolaivskoi oblasti v umovakh detsentralizatsii: indykatory efektyvnosti [United territorial communities of the Mykolaiv region in the conditions of decentralization: performance indicators]. Public administration and regional development. Mykolaiv, 2020. № 8. P. 396-421. [In Ukrainian].

2. Metodyka formuvannia spromozhnykh terytorialnykh hromad: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy [Methodology for the formation of capable territorial communities: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. Dated 08.04.2015 № 214 (as amended by Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 24.01.2020 № 34). [In Ukrainian].

3. Semigina T. (2015). Yak peretvoryty naselennia na spilnotu? (Sotsialno-tekhnolohichni aspekty rozvytku terytorialnoi hromady [How to turn the population into a community? (Socio-technological aspects of the development of the territorial community)]. Bulletin of NaUKMA. Sociological sciences. 2015. Vol. 174. P. 81-85. [In Ukrainian].

4. Sila T., Forester S. (2018). Mobilizatsiia hromad: dosvid PROON u realizatsii pidkhodu hromadskoi bezpeky i sotsialnoi zghurtovanosti [Mobilization of communities: experience of UNDP in implementing the approach of public security and social cohesion]. Kyiv: Programs of peace building and recovery of UNDP, 2018. 90 p. [In Ukrainian].

5. Tkachuk A. (2016). Vnutrishni ta zovnishni resursy dlia rozvytku hromady abo Chomu brak hroshei ne ye pervynnoiu problemoiu hromady? [Internal and external resources for community development or Why is lack of money not the primary problem of the community?]. Kyiv: Legal Status Institute, 2016. 152 p. [In Ukrainian].

6. Bryl M., Vrublevskyi O., Dancheva O., Seitosmanov A., Chubarov E. (2018). Uspishna terytorialna hromada: buduiemo razom [Successful territorial community: building together]. Kharkiv: Factor Publishing House, 2018. 128 p. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru