Размещено на http://www.allbest.ru/

Політична реклама як складова формування громадської думки

Науменко Ольга Михайлівна кандидат політичних наук,

доцент кафедри політичних технологій Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Київ

У статті розглядається політична реклама як складова формування громадської думки. Визначено формування сутності поняття «політична реклама» в норма- тивних документах України. Політична реклама відіграє ключову роль у впливі на сприйняття політичних систем, обраних лідерів і думок, особливо перед виборами. Проаналізовано правильність визначення політичної реклами в стандартах Ради Європи. Відповідно до рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи має включатися заборона на розповсюдження партійних передвиборчих повідомлень на день, що пере- дує голосуванню. При опитуваннях громадської думки, регуляторна база повинна гарантувати, що їх поширення включає: назву політичної партії чи іншої організації або особи, яка замовила та оплатила опитування; визначити організацію, яка прово- дить опитування, та використану методологію; вказати вибірку та похибку опиту- вання; вказати дату та/або період проведення опитування. Метою статті є дослі- дження політичної реклами як складової формування громадської думки. В дослідженні використано історичний метод, що допоміг простежити еволюцію формування на законодавчому рівні сутності політичної реклами. Порівняльний метод надав зістав- лення громадської думки населення до початку парламентських виборів. Інститу- ційний метод дозволив визначити формування виборчого фонду президентської виборчої кампанії як складової виборчого процесу. Структурно-функціональний метод показав аналіз особливостей структури політичної реклами. Проаналізовано витрачену на засоби масової інформації та виготовлення передвиборчої агітації значну кількість коштів з виборчих фондів кандидатів на пост Президента 2014 р. Оскільки, засоби масової інформації були ефективним засобом впливу на свідомість людей і їх електоральну поведінку. Лідерами щодо обсягів витрат на використання ЗМІ впродовж електорального процесу були: Бойко Ю. А., Тягнибок О. Я., Тігіпко С. Л., Рабінович В. З., Коновалюк В. І. Найменшу кількість коштів на застосування засо- бів масової інформації з виборчого фонду витратили: Симоненко П. О. та Богомо- лець О. В. Розглянуто громадську думки України відповідно до загальнонаціонального дослідження, яке було проведене з 12 по 21 вересня 2014 р. Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з Київським міжнародним інститутом соціології. В Україні цифрова політична агітація мала значні оберти в виборчому циклі 2019 р. Витрати на політичну рекламу в Інтернеті були рекордними. Завдяки президент- ській кампанії Володимира Зеленського, українські вибори 2019 р. першими зазнали особливого впливу цільової цифрової політичної комунікації. Політичні партії активно проводили кампанію в шести найпопулярніших соціальних мережах країни, включаючи додатки Telegram і Viber, запускали чат-боти, керували списками розсилки та роз- робляли індивідуальні мобільні додатки. політична реклама парламентський вибір

Ключові слова: політична реклама, парламентські вибори, громадська думка, виборча кампанія, цифрова політична агітація.

Political advertising as a component of public opinion formation

Naumenko Olha Mykhaylivna

Ph.D. in Political Science,

Associate Professor at the Department of Political Technologies

Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman, Kyiv

The article considers political advertising as a component of public opinion formation. The formation of the essence of the concept of «political advertising» in the normative documents of Ukraine has been determined. Political advertising plays a key role in influencing perceptions of political systems, elected leaders and opinions, especially before elections. The correctness of the definition of political advertising in the standards of the Council of Europe is analyzed. According to the recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe, a ban on the distribution of party pre-election messages on the day before the vote should be included. In the case of public opinion polls, the regulatory framework should ensure that their distribution includes: the name of the political party or other organization or person who ordered and paid for the poll; identify the organization conducting the survey and the methodology used; specify sampling and survey error; specify the date and/or period of the survey. The purpose of the article is to study political advertising as a component of public opinion formation. The historical method was used in the study, which helped to trace the evolution of the formation of the essence of political advertising at the legislative level. The comparative method provided a comparison of the public opinion of the population before the beginning of the parliamentary elections. The institutional method made it possible to determine the formation of the election fund of the presidential election campaign as a component of the election process. The structural- functional method showed the analysis of the features of the structure of political advertising. A significant amount of money from the election funds of candidates for the post of President in 2014 spent on mass media and production of pre-election campaigning was analyzed. Because mass media were an effective means of influencing people's consciousness and their electoral behavior. The leaders in the volume of expenses for the use of mass media during the electoral process were: Boyko Yu. A., Tyagnibok O. Ya., Tihipko S. L., Rabinovych V. Z., Konovalyuk V. I. The smallest amount of funds for the use of mass media from the election fund was spent by: Simonenko P. O. and Bogomolets O. V. The public opinion of Ukraine was considered according to the national survey, which was conducted from September 12 to 21, 2014 by the Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation with the Kyiv International Institute of Sociology. In Ukraine, digital political campaigning gained significant momentum in the 2019 election cycle. Spending on political advertising on the Internet was a record. Thanks to the presidential campaign of Volodymyr Zelenskyi, the 2019 Ukrainian elections were the first to be particularly influenced by targeted digital political communication. Political parties actively campaigned on six of the country's most popular social networks, including Telegram and Viber, launched chatbots, managed mailing lists, and developed custom mobile apps.

Key words: political advertising, parliamentary elections, public opinion, election campaign, digital political campaigning.

Вступ

Основні засоби політичної реклами спрямовані на цілеспрямований вплив на гро- мадську думку. Важливість політичної реклами є високою під час проведення виборів. Політична реклама як складова комунікативного процесу відбувається задля адресного впливу на визна- чені електоральні групи і групи населення, в спо- нуканні їх членів до відповідних дій, політичного вибору та у цілому до участі в політичних проце- сах. Політична реклама як концентроване комуні- кативне вираження політичної платформи відпо- відних політичних сил, допомагає впровадженню в масову свідомість зрозумілого уявлення про їх характер і формування бажаних психологічних настанов відповідного політичного вибору. Дане впровадження та формування здійснюється на основі емоційних та раціональних засобів впливу на аудиторію, які спрямовані на неусвідомлювані та усвідомлювані реакції індивідів [11, с. 96].

Мета та завдання

Метою статті є дослідження політичної реклами як складової формування громадської думки. Головною особливістю є визна- чення сутності поняття «політична реклама» та «громадська думка». Аналіз політичної реклами в українському законодавстві та на європейському просторі. Виявлення та дослідження громадської думки під час президентської та парламентських електоральних виборчих кампаній. Простеження впливу цифрової політичної агітації в ході вибор- чої кампанії.

Методи дослідження

Методологічна скла- дова дослідження включає ряд методів, які допо- магають здійснити аналіз політичної реклами та її вплив на громадську думку. В дослідженні вико- ристано історичний метод, що допоміг простежити еволюцію формування на законодавчому рівні сутності політичної реклами. Порівняльний метод надав зіставлення громадської думки населення до початку парламентських виборів. Інституційний метод дозволив визначити формування вибор- чого фонду президентської виборчої кампанії як складової виборчого процесу. Структурно-функціональний метод показав аналіз особливостей структури політичної реклами.

Результати

Засоби масової інформації віді- грають важливу роль у проведенні демократичних виборів. Засоби масової інформації забезпечують партії та кандидата платформою для висловлення своїх політичних поглядів, але вони також надають різноманітну та плюралістичну інформацію вибор- цям і можуть служити «сторожовим псом» за діями уряду та всіх політичних акторів загалом [13, p. 45]. Політична реклама, офлайн чи онлайн, відіграє ключову роль у впливі на сприйняття політичних систем, обраних лідерів і думок, особливо перед виборами.

Останніми роками виборчу кампанію змінили цифрові технології та соціальні медіа, які пропо- нують політичним діячам широке охоплення за низьку ціну.

НовимиправиламиЄСщодополітичної реклами задля допомоги створення безпечнішої та справедливої цифрової сфери, у 2022 р. Євро- пейським парламентом було ухвалив Закон про цифрові послуги (DSA) і Закон про цифрові ринки. У лютому 2023 р. Європейський парламент підтримав пропозицію щодо додаткових правил, спрямованих на запобігання образливій політич- ній рекламі в Інтернеті та офлайн. Учасники пар- ламентських переговорів прагнуть досягти згоди щодо правил з країнами ЄС до виборів до Європарламенту 2024 р. [16].

Надзвичайно важливою є необхідність правиль- ного визначення політичної реклами та політич- них повідомлень. Це наголошується в стандартах Ради Європи: «громадськість має бути усвідомле- ною, що повідомлення є проплаченою політичною рекламою». На практиці це також має включати деталі того, хто розмістив рекламу [13, p. 54].

Громадською думкою є сукупність загальновиз- наних та узвичаєних в певному суспільстві оцінок, уявлень, суджень щодо суспільно значущих подій, явищ, проблем та особистостей. Формування суспільних уявлень залежить від змісту, форм та засобів поширення соціальної інформації. На зміну природи суспільної свідомості впливає роз- виток інформаційних технологій і масових комуні- кацій, зокрема, збільшення кількості електораль- них засобів масової інформації [7].

Політична реклама є одним із впливових і ваго- мих інструментів проведення політичних кам- паній, надаючи суб'єктам політичного процесу значні можливості щодо маніпуляції свідомістю електорату [3, с. 1]. Зокрема, політична реклама це невід'ємна частина політичного маркетингу, який застосовується суб'єктами політичного про- цесу для з метою впливу на громадську думку. Політична реклама здійснюючи пропагандистську і інформаційну функції, впливає на якість і зміст традицій та норм, соціальних цінностей, що регулюють політичні відносини. Стан політичної куль- тури в суспільстві встановлюється характером і рівнем політичних знань, оцінок та дій громадян, на що здійснює вплив політична реклама. Полі- тична реклама є невіддільною складовою перед- виборчої кампанії на виборах до органів влади усіх рівнів [6, с. 77-78].

Формування громадської думки є складним системним процесом, як невіддільна частина полі- тичної сфери суспільства. В абсолютних величи- нах громадська думка може бути фікцією, оскільки цілковита згода всіх індивідів в межах одного соці- уму є сумнівною. Громадською думкою є позиція значної кількості соціальних груп чи верств або експертних середовищ. Важливість громадської думки полягає у формуванні внутрішньої і зовніш- ньої політики держави [5, с. 69].

Політична реклама спроможна інтегрувати дії різноманітних чинників, створюючи даний вплив та підпорядковуючи його виборчій стратегії від- повідної партії чи кандидата. Політична реклама є відповідним вектором, який з'єднує воєдино можливі поведінкові реакції електорату та надає їм одного напрямку, що в змозі створити успіх на виборах. Вагомим наповненням політичної реклами є окреслення проблем електорату. Кому- нікаційним завданням політичної реклами є поєд- нання запису об'єкта і пропозиції суб'єкта [3, с. 5].

Відповідно до Закону України від 17.11.2011 р. № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України», ст. 68. п. 3 «політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передви- борної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також викорис- тання символіки або логотипів партій - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друко- ваних видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою» [8].

До Верховної Ради України у 2000 р. вно- сився проект Закону України «Про політичну рекламу та політичну агітацію», реєстровий номер № 6123 від 5.10.2000 р., внесений народним депу- татом України В. Мішурою, який набрав 127 голо- сів і було відхилено [10].

Проект Закону України «Про політичну рекламу» (реєстровий номер № 3143 від 21.01.2004 р.) де «політична реклама - це будь-які не заборонені законодавством України друковані, усні, звукові і аудіовізуальні види і форми інфор- маційного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів політичного процесу, сформувати у сус- пільстві і у свідомості громадян позитивне до них (суб'єктів) ставлення та/або спрямувати поведінку громадян на підтримку суб'єктів політичного про- цесу, в тому числі на виборах і референдумах», що не став чинним [9].

Відповідно до ст. 57 п. 8 Виборчого кодексу України № 396-IX 19 грудня 2019 р. зазначено, що «включення до інформаційних теле-, радіопро- грам передвиборних агітаційних матеріалів канди- датів на пост Президента України або політичної реклами забороняється. Політична реклама пови- нна бути відокремлена від інших матеріалів і озна- чена як така».

Зокрема, в Р. XXXXII. Прикінцеві та перехідні положеннях Виборчого кодексу зазначено про вне- сення змін до ст. 1 Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами) після абзацу вось- мого доповнити новим абзацом такого змісту:

«політична реклама - інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії (організації партії), привернення уваги до діяль- ності політичної партії (організації партії) та її пози- ції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення. До політичної реклами належать також використання символіки або логотипів політичних партій (організацій партій), повідомлення про під- тримку політичною партією (організацією партії) видовищних чи інших публічних заходів або при- вернення уваги до участі у таких заходах політич- ної партії (організації партії)» [1].

Проаналізувавши позачергові вибори Прези- дента України 2014 р. можна побачити, що вибор- чий фонд кандидата на пост Президента України формувався за рахунок власних коштів кандидата, добровільних членських внесків фізичних осіб, та кошти політичних партій, яка висунула канди- дата. Під час позачергових Президентських вибо- рів 2014 р. добровільний внесок фізичної особи до виборчого фонду одного кандидата не міг перевищувати чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. На 2014 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 1218 грн., тоді як добро- вільний внесок фізичної особи не мав переви- щувати 487 200 грн., чи близько 42 500 доларів. Основною утворення виборчого фонду кандидата на пост Президента являється фінансування полі- тичної реклами і передвиборчої агітації.

Відповідно до каналів комунікації існують такі форми політичної реклами: застосування друкова- них матеріалів у вигляді листівок, журналів, газет; публічні заходи; використання друкованих та елек- тронних ЗМІ. Значна кількість коштів з виборчих фондів кандидатів на пост Президента 2014 р. були витрачені на ЗМІ та виготовлення передвиборчої агітації. ЗМІ були ефективним засобом впливу на свідомість людей і їх електоральну пове- дінку. Лідерами щодо обсягів витрат на викорис- тання ЗМІ впродовж електорального процесу були: Бойко Ю. А. - 97,7 % всіх витрат, Тягнибок О. Я. - 97,3 %, Тігіпко С. Л. - 95,8 %, Рабінович В. З. - 95,78 %, Коновалюк В. І. - 90,37 %. Найменшу кіль- кість коштів на застосування ЗМІ з виборчого фонду витратили: Симоненко П. О. - 0 % та Бого- молець О. В. - 25,5 %. Найрозповсюдженішим каналом політичної реклами і політичної агітації були ЗМІ телевізійного формату [6, с. 78; 80-81].

Відповідно до загальнонаціонального дослі- дження громадської думки України, яке було проведене з 12 по 21 вересня 2014 р. Фондом

«Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з Київським міжнародним інститутом соціології. На питання «Чи збираєтеся Ви взяти участь у виборах до Верховної Ради, які мають відбутися 26 жовтня 2014 року?», - вересень 2012 р.: безумовно, так - 56, 7 %; скоріше, так - 21,3 %; скоріше, ні - 3,8 %; точно, ні - 13,9 %; важко сказати - 4,3 %; вере- сень 2014 р.: безумовно, так - 46, 1 %; скоріше, так - 18,9 %; скоріше, ні - 9,1 %; точно, ні - 17,8 %; важко сказати - 8,1 %.

На питання «Якби у найближчу неділю відбува- лися вибори до Верховної Ради України, чи взяли б Ви участь у голосуванні? ЯКЩО «ТАК». А яким був би Ваш вибір, якби у виборах брали участь такі партії?», - Блок Петра Порошенка (Ю. Луценко): населення загалом - 18,3 %; до тих, хто збирається брати участь у виборах - 26,9 %; Комуністична партія України (П. Симоненко): 2,1 %; 3,0 %; Партія

«Батьківщина» (Ю. Тимошенко): 3,6 %; 5,5 %; Партія

«Воля» (Є. Соболєв): 0,1 %; 0,15 %; Партія «Грома- дянська позиція» (А. Гриценко): 3,2 %; 4,6 %; Партія

«Народний фронт» (А. Яценюк): 2,7 %; 3,9 %; Пар- тія «Об'єднання Самопоміч» (А. Садовий): 1,2 %; 1,7 %; Партія «Правий сектор» (Д. Ярош): 0,7%; 0,9 %; Партія регіонів (В. Рибак): 0,8 %; 0,9 %; Пар- тія розвитку України (Ю. Мірошниченко): 0,3 %; 0,2 %; Партія «Свобода» (О. Тягнибок): 2,2 %; 3,3 %; Партія «Сильна Україна» (С. Тігіпко): 2,4 %; 2,8 %; Партія «УДАР» Віталія Кличка: 2 %; 2,8 %; Партія

«Україна-Вперед!» (Н. Королевська): 0,3 %; 0,4 %; Партія «Україна Майбутнього» (С. Олійник): 0 %; 0,0 %; Партія «Центр» (В. Рабінович): 0,8 %; 1,3 %; Радикальна партія Олега Ляшка: 4,8 %; 6,2 %; Соці- алістична партія України (М. Рудьковський): 0,2 %; 0,2 %; за іншу партію: 0,6 %; 0,7 %; закреслив би всі політичні партії у бюлетені/зіпсував бюлетень: 2 %; 1,5 %; не брав би участі в голосуванні: 22,5 %; 0 %; важко сказати: 29 %; 32,8 % [2].

В Україні цифрова політична агітація мала зна- чні оберти в виборчому циклі 2019 р. Витрати на політичну рекламу в Інтернеті були рекордними. Завдяки президентській кампанії Володимира Зеленського, українські вибори 2019 р. першими зазнали особливого впливу цільової цифрової політичної комунікації. Їхня аудиторія включала понад 21 мільйон користувачів Інтернету (13 міль- йонів з них у Facebook), причому 23,5 % українців отримують новини переважно з соціальних мереж.

Політичні партії активно проводили кампанію в шести найпопулярніших соціальних мережах кра- їни, включаючи додатки Telegram і Viber, запускали чат-боти, керували списками розсилки та розро- бляли індивідуальні мобільні додатки. Використо- вуючи дані Facebook, українська виборча «Громад- ська мережа «ОПОРА» встановила, що за період активної кампанії партії розмістили 40 427 таргето- ваної політичної реклами, витративши на це понад 1 мільйон 800 тисяч доларів США.

Українське виборче законодавство не розмеж- увало між офлайн- та онлайн-кампанією та не змо- гло встановити чіткі механізми звітності про кошти, витрачені на цифрову рекламу. Політична агітація в Інтернеті залишається переважно нерегульова- ною в Україні, незважаючи на зусилля громадян- ського суспільства [12].

За час війни зросла зацікавленість населення політикою: політикою цікавляться - 60,5 %, дуже цікавляться - 29,9 %. Щодо вільного висловлення своїх поглядів, то погоджуються 75,9 % респонден- тів. Рівень згоди з тим, що в Україні наявні полі- тичні лідери, які мають змогу ефективно керувати державою досить висока - 60,2 %. Зросла кіль- кість довіри надання влади політичним партіям та рухам - з 24 % у 2021 р. до 34,5 % у 2022 р. [4]. Перемога на Президентських виборах 2019 р.

В. Зеленського зумовлена декількома факторами, що являють собою своєрідне поєднання «надії на диво» (типова для слов'янської ідентичності), нетерплячість електорату, його своєчасна поява на політичній арені та низка стратегічних помилок П. Порошенка і його команди.

Необхідно підкреслити два додаткові фактори:

1) Фактор «Голобородько». Запущене у 2015 р. телешоу «Слуга народу» показав ідеалістичну кар- тину того, як звичайний шкільний вчитель Василь Голобородько (у виконанні Зеленського) зумів стати справді національним (народним) президен- том у країні, контрольованій і нещадно експлуа- тованою олігархами. Образ Голобородька та його шлях до президента - з його знаменитою промо- вою (щедро насиченою прихованою нецензурною лексикою), яка завершується словами «Якби я був там [президентський офіс] хоч тиждень, я б їм показав!» - могла стати однією з головних причин успіху Зеленського. З поширенням серіалу пере- січні українці стали міцно асоціювати Зеленського з його екранним героєм, а його екранних опонен- тів - зі справжньою українською політичною елітою.

2) Фактор «Квартал 95». Ефект «Слуги народу» підсилили й інші надзвичайно популярні продукти «Кварталу 95», які наприкінці 2018 р. перетворили на відкритий агітаційний майданчик, що команда Зеленського використовує як рупор і невід'ємну частину виборчої кампанії. В. Зеленський заявив про рішення балотуватися в президенти на теле- каналі 1+1 під час новорічного шоу. Передвиборча риторика Зеленського представляла надзвичайно цікаве поєднання цинізму та висміювання опонен- тів на різних підставах, донесена до пересічних українців простою мовою, тому, легко зрозуміла широкій аудиторії.

В. Зеленський був обраний завдяки своєму імі- джу і значним сподіванням, які покладалися на поєднання його реального та образу екранного героя Василя Голобородька [15].

Парадигма президентських виборів 2019 р. змінилася разом із європейським цивілізаційним вибором України. Громадськість вимагала вищих стандартів, більшої прозорості та була більше не задоволена сприйняттям заяв своїх лідерів за чисту монету. Наразі українці мають повно- важення, а розширене громадянство - це те, що вестиме Україну вперед, довго після того, як старі політичні обличчя зникнуть [14].

Комітет міністрів Ради Європи також рекомен- дував, щоб «держави-члени могли розглянути переваги включення положення в їхній норматив- ній базі про заборону розповсюдження партійних передвиборчих повідомлень на день, що передує голосуванню». Це також може включати публіка- цію опитувань громадської думки та екзит-полів. Щодо опитувань громадської думки, регуляторна або саморегулююча база повинна гарантувати, що їх поширення включає: назву політичної партії чи іншої організації чи особи, яка замовила та опла- тила опитування; визначити організацію, яка про- водить опитування, та використану методологію; вказати вибірку та похибку опитування; вказати дату та/або період проведення опитування.

Будь-які обмеження держав-членів щодо забо- рони публікації/трансляції опитувань громадської думки (про голосування намірів) у день голосу- вання або за кілька днів до виборів має відпові- дати ст. 10 Закону Європейська конвенція з прав людини у тлумаченні Європейського суду з прав людини [13, p. 54].

Висновки

Політична реклама в передвибор- чій кампанії 2014 р. фахівцями з рекламного біз- несу була визнана найгіршою. Під час електораль- ного процесу відбувається активна «політизація» реклами і «комерціалізація» політики. Найбільший вплив на електоральну поведінку здійснювали засоби масової інформації. Політична реклама здій- снює суттєвий вплив на поведінку виборців, тому необхідним є її якість і канали розповсюдження. Але не завжди значні кошти та якісний рекламний про- дукт є гарантією успіху на виборах [6, с. 81].

Здійсненний аналіз витрачених на засоби масо- вої інформації та виготовлення передвиборчої агітації значної кількості коштів з виборчих фондів кандидатів на пост Президента 2014 р. Оскільки, засоби масової інформації були ефективним засо- бом впливу на свідомість людей і їх електоральну поведінку. В Україні цифрова політична агітація мала значні оберти в виборчому циклі 2019 р. та витрати на політичну рекламу в Інтернеті були рекордними. Особливого впливу цільової цифро- вої політичної комунікації зазнали першими україн- ські вибори 2019 р. під час президентської кампанії В. Зеленського. В парламентській виборчій кампанії 2019 р. політичні партії активно проводили кампа- нію в найпопулярніших соціальних мережах країни.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Виборчий кодекс України : Закон України від 19 груд. 2019 р. № 396-IX. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text (дата звернення: 20.05.2023).

2. Громадська думка населення України: парла- ментські вибори-2014, вересень. Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва : веб-сайт. URL: https://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya- ukraini-parlamentski-vibori-2014-veresen (дата звер- нення: 11.06.2023).

3. Гурицька М. С. Політична реклама як невід'ємна складова виборчого процесу. Політоло- гічні записки. 2013. № 7. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Polzap_2013_7_24 (дата звернення: 06.06.2023).

4. Дембіцький С. Соціологічний моніторинг

«Українське суспільство» Громадська думка в Україні після 10 місяців війни. Київський міжнародний інститут соціології. URL: https://www.kiis.com.ua/

?lang=ukr&cat=reports&id=1175&page=1 (дата звер- нення:11.06.2023).

5. Калініченко Б. М. Формування громадської думки як чинник забезпечення успіху в інформа- ційній війні. Науковий часопис НПУ імені М.П. Дра- гоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2020. № 22 (27). С. 69-74. URL: https://sj.npu.edu.ua/ index.php/pnspd/article/view/856/778 (дата звернення: 07.06.2023).

6. Музиченко Г. В. Ефективність політичної реклами в електоральному процесі: досвід поза- чергових виборів Президента України 2014 р. Грані. 2014. № 9 (113). С. 76-82.

7. Розумний М. М. Громадська думка. Енци- клопедія Сучасної України. Т. 6: «Го» - «Гю» / Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопе- дичних досліджень НАН України, 2006. 712 с. URL: https://esu.com.ua/article-31955 (дата звернення: 11.06.2023).

8. Про вибори народних депутатів України : Закон України від 17 лист. 2011 р. № 4061-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17#Text (дата звернення: 20.05.2023).

9. Про політичну рекламу : Проект Закону від 21 січ. 2004 р. № 3143. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=3143&skl=5 (дата звернення: 20.05.2023).

10.

11. Таблиця поправок Про політичну рекламу та політичну агітацію (Друге читання). Верховна Рада України : офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/pt/reports.ptable?ptid=1354 (дата звер- нення: 20.05.2023).

12. Шпортько О. Особливості політичної реклами як елемента комунікативного процесу. Політичний менеджмент. 2007. № 6. С. 96-105.

13. Bohdanova T. (2020). In Ukraine, digital political campaigning ramps up - with little oversight. openDemocracy free thinking of the world : web portal. URL: https://www.opendemocracy.net/en/odr/ukraine- digital-political-campaigning-ramps-little-oversight/ (Last accessed: 07.06.2023).

14. Furnйmont J.-F., Kevin D. (2020). Regulation of political advertising: A comparative study with reflections on the situation in South-East Europe. Council of Europe. pp. 74. URL: https://rm.coe.int/study-on-political- advertising-eng-final/1680a0c6e0 (Last accessed: 07.06.2023).

15. Mefford B. (2019). Ukraine's 2019 elections may be completely unpredictable but five things are certain. Atlantic Council. URL: https://www.atlanticcouncil.org/ blogs/ukrainealert/ukraine-s-2019-elections-may-be- completely-unpredictable-but-five-things-are-not/ (Last accessed: 25.06.2023).

16. Sukhankin S. (2019). Ukrainian Presidential Elections 2019 and their Consequences: A Pessimist's view. The International Centre for Defence and Security (ICDS). Estonia. URL: https://icds.ee/en/ukrainian- presidential-elections-2019-and-their-consequences-a- pessimists-view/ (Last accessed: 25.06.2023).

17. Why new EU rules for political advertising are important. (2023). News European Parliaments : web portal. URL: https://www.europarl.europa.eu/news/ en/headlines/society/20230202STO71504/why-new- eu-rules-for-political-advertising-are-important (Last accessed: 08.06.2023).

REFERENCES:

1. Vyborchyi kodeks Ukrainy [Election Code of Ukraine] : Zakon Ukrainy vid 19 hrud. 2019 r. № 396-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text (data zvernennia: 20.05.2023). [in Ukrainian].

2. Hromadska dumka naselennia Ukrainy: parlamentski vybory-2014, veresen. (2013). [Public opinion of the population of Ukraine: parliamentary elections-2014, September.]. Fond Demokratychni initsiatyvy imeni Ilka Kucheriva : veb-sait. URL: https:// dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-ukraini- parlamentski-vibori-2014-veresen (data zvernennia: 11.06.2023). [in Ukrainian].

3. Hurytska M. S. (2013). Politychna reklama yak nevid'iemna skladova vyborchoho protsesu. [Political advertising as an integral part of the election process]. Politolohichni zapysky. № 7. URL: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Polzap_2013_7_24 (data zvernennia: 06.06.2023). [in Ukrainian].

4. Dembitskyi S. (2023). Sotsiolohichnyi monitorynh

«Ukrainske suspilstvo» Hromadska dumka v Ukraini pislia

10 misiatsiv viiny. [Sociological monitoring «Ukrainian society» Public opinion in Ukraine after 10 months of war.]. Kyivskyi mizhnarodnyi instytut sotsiolohii. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=repor

ts&id=1175&page=1 (data zvernennia:11.06.2023). [in Ukrainian].

5. Kalinichenko B. M. (2020). Formuvannia hromadskoi dumky yak chynnyk zabezpechennia uspikhu v informatsiinii viini. [The formation of public opinion as a factor in ensuring success in the information war]. Naukovyi chasopys NPU imeni

M.P. Drahomanova. Seriia 22. Politychni nauky ta metodyka vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin.

№ 22 (27). S. 69-74. URL: https://sj.npu.edu.ua/index. php/pnspd/article/view/856/778 (data zvernennia: 07.06.2023). [in Ukrainian].

6. Muzychenko H. V. (2014). Efektyvnist politychnoi reklamy v elektoralnomu protsesi: dosvid pozacherhovykh vyboriv Prezydenta Ukrainy 2014 r. [The effectiveness of political advertising in the electoral process: the experience of the 2014 extraordinary presidential elections of Ukraine]. Hrani. № 9 (113). S. 76-82. [in Ukrainian].

7. Rozumnyi M. M. (2006). Hromadska dumka. [Public Opinion]. Entsyklopediia Suchasnoi Ukrainy. T. 6:

«Ho» - «Hiu» / Hol. redkol.: I.M. Dziuba, A.I. Zhukovskyi,

M.H. Zhelezniak ta in.; NAN Ukrainy, NTSh. Kyiv: Instytut entsyklopedychnykh doslidzhen NAN Ukrainy. 712 s. URL: https://esu.com.ua/article-31955 (data zvernennia: 11.06.2023). [in Ukrainian].

8. Pro vybory narodnykh deputativ Ukrainy [About the elections of People's Deputies of Ukraine] : Zakon Ukrainy vid 17 lyst. 2011 r. № 4061-VI. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17#Text(data zvernennia: 20.05.2023). [in Ukrainian].

9. Pro politychnu reklamu [About political advertising] : Proekt Zakonu vid 21 sich. 2004 r. № 3143. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2? id=&pf3516=3143&skl=5 (data zvernennia: 20.05.2023). [in Ukrainian].

10. Tablytsia popravok Pro politychnu reklamu ta politychnu ahitatsiiu (Druhe chytannia). [Table of amendments On political advertising and political

campaigning (Second reading)]. Verkhovna Rada Ukrainy : ofitsiinyi veb-portal. URL: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/pt/reports.ptable?ptid=1354 (data zvernennia: 20.05.2023). [in Ukrainian].

11. Shportko O. (2007). Osoblyvosti politychnoi reklamy yak elementa komunikatyvnoho protsesu. [Peculiarities of political advertising as an element of the communicative process]. Politychnyi menedzhment.

№ 6. S. 96-105. [in Ukrainian].

12. Bohdanova T. (2020). In Ukraine, digital political campaigning ramps up - with little oversight. openDemocracy free thinking of the world : web portal. URL: https://www.opendemocracy.net/en/odr/ukraine- digital-political-campaigning-ramps-little-oversight/ (Last accessed: 07.06.2023). [in English].

13. Furnйmont J.-F., Kevin D. (2020). Regulation of political advertising: A comparative study with reflections on the situation in South-East Europe. Council of Europe. pp. 74. URL: https://rm.coe.int/study- on-political-advertising-eng-final/1680a0c6e0 (Last accessed: 07.06.2023). [in English].

14. Mefford B. (2019). Ukraine's 2019 elections may be completely unpredictable but five things are certain. Atlantic Council. URL: https://www.atlanticcouncil.org/ blogs/ukrainealert/ukraine-s-2019-elections-may-be- completely-unpredictable-but-five-things-are-not/ (Last accessed: 25.06.2023). [in English].

15. Sukhankin S. (2019). Ukrainian Presidential Elections 2019 and their Consequences: A Pessimist's view. The International Centre for Defence and Security (ICDS). Estonia. URL: https://icds.ee/en/ukrainian- presidential-elections-2019-and-their-consequences-a- pessimists-view/ (Last accessed: 25.06.2023). [in English].

16. Why new EU rules for political advertising are important. (2023). News European Parliaments : web portal. URL: https://www.europarl.europa.eu/news/ en/headlines/society/20230202STO71504/why-new- eu-rules-for-political-advertising-are-important (Last accessed: 08.06.2023). [in English].

Размещено на Allbest.ru