Виклики тоталітаризму інформаційному суспільству: освітній аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремлений структурний підрозділ «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного університету»

Криворізький державний педагогічний університет

Виклики тоталітаризма інформаційному суспільству: освітній аспект

Висоцька Любов Віталіївна кандидат педагогічних наук, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін,

Шепілев Дмитро Сергійович, аспірант кафедри інформатики та прикладної математики

Анотація

У статті констатовано, що нинішні тенденції до становлення демократичних форм урядового правління, що демонструють значні успіхи країн у соціальному та економічному аспектах, викликають опір у прибічників інших форм правління. Акцентовано увагу на тому, що за таких умов - тоталітаризм активізуе свої прояви, хоча вже в інших, порівняно із минулими століттями розвитку людської цивілізації формах і умовах, коли, на перший погляд, ніяка інформація не може бути втаемничена. Автори стверджують, що соціальна мімікрія набувае значного розмаху, і тоталітаризм намагаеться представитися тією формою демократизму, що прагне до збереження національної ідентичності, сталих традицій та пам'яті предків. На основі аналізу сучасних наукових публікацій виявлено внутрішню суперечність тоталітаризму, закладену його засновниками (народжений з умовно позитивними настановами (відродження держави, піднесення населення, зміцнення колективної свідомості) тоталітаризм продемонстрував вкрай негативні наслідки свого практичного впровадження як у самих державах, де він став єдиною формою державного правління, так і зовні - у країнах, що постраждали від агресії тоталітарних країн), окреслено сукупність характерних ознак тоталітаризму. Відзначаючи масштабне вивчення тоталітаризму як суспільно-політичного явища, авторами артикульовано актуальність проблеми через витончення механізмів впливу ідеології тоталітаризму на сучасні суспільства, коли інформація стає інструментом маніпуляції та викривлення дійсності. Наголошено, що саме ці аспекти мають бути враховані під час викладання суспільних дисциплін у вітчизняних закладах освіти. Представлено сучасне тлумачення явища та визначено можливості його прояву в цифровізованому суспільстві ХХІ ст. передусім через можливості пришвидшеного поширення інформації, яка може бути маніпулятивною та пропагандистською. Наголошено, що у такій ситуації людина стає вразливою до маніпуляцій, залежною від якості та дозування інформації. Зроблено висновок, щодо поточної політичної ситуація, яка вкотре доводить нелюдську сутність тоталітаризму (російська агресія) та виключні переваги демократичної відбудови України. Автори підкреслюють, що означені виклики з часом можуть лише посилюватися, то ж від рівня готовності молоді до адекватного реагування на прояви тоталітаризму через цифрову інформацію зрештою залежить майбутнє нашої країни.

Ключові слова: тоталітаризм, демократія, маніпуляція, пропаганда, ідеологія, освіта, цифрове суспільство, інформаційний простір.

Abstract

Vysotska Lyubov Vitalyivna Candidate of Pedagogic Sciences, teacher of the social and humanities disciplines, Separated structural subdivision «Kryvyi Rih professional college of National aviation university»

Shepiliev Dmytro Serhiiovych PhD. student of the Department of Informatics and Applied Mathematics, Kryvyi Rig State Pedagogical University

CHALLENGES OF TOTALITARIANISM TO AN INFORMATION SOCIETY: EDUCATIONAL ASPECT

The article states that the current trends towards the establishment of democratic forms of government, which have shown significant success in social and economic aspects, face resistance from proponents of other forms of governance. It emphasizes that under such conditions, totalitarianism intensifies its manifestations, albeit in different forms and conditions compared to previous centuries of human civilization development when seemingly no information could be concealed. The authors argue that social mimicry has gained significant scope, and totalitarianism seeks to present itself as a form of democracy that aims to preserve national identity, enduring traditions, and ancestral memory. Based on the analysis of contemporary scientific publications, the article reveals the internal contradiction of totalitarianism inherent in its founders. Despite its initially conditional positive intentions such as state revival, upliftment of the population, and strengthening collective consciousness, totalitarianism demonstrated extremely negative consequences in its practical implementation both within the states where it became the sole form of government and externally in countries affected by the aggression of totalitarian nations. The article outlines a set of characteristic features of totalitarianism. While acknowledging the extensive study of totalitarianism as a sociopolitical phenomenon, the authors articulate the relevance of the problem due to the sophistication of the mechanisms through which totalitarian ideology influences modern societies, where information becomes a tool of manipulation and distortion of reality. The article presents a contemporary interpretation of the phenomenon and identifies its potential manifestations in the digitized society of the 21st century, primarily through the accelerated dissemination of information that can be manipulative and propagandistic. It emphasizes that in such a situation, individuals become vulnerable to manipulation and dependent on the quality and dosage of information. The authors emphasize that these challenges can intensify over time, and the future of our country ultimately depends on the level of young people readiness to adequately respond to manifestations of totalitarianism through digital information. The article concludes with observations on the current political situation, which once again demonstrates the inhumane nature of totalitarianism (Russian aggression) and the exceptional advantages of democratic reconstruction of Ukraine.

Keywords: totalitarianism, democracy, manipulation, propaganda, ideology, education, digital society, information space.

Постановка проблеми

Сучасна наукова думка прагне до пошуку та встановлення першооснов існування суспільств, пояснення людського буття та виявлення рушійних сил розвитку особистості. На тлі буремних подій ХХІ ст., розвитку інформаційних суспільства, питання, що пов'язані із законами формування, підтримки та функціонування державного устрою актуалізуються у працях вчених, які намагаються пояснити події сьогодення історичними тенденціями, що мали прояв у минулому та мають суттєвий вплив на майбутнє не лише окремої людини, а й всього людства. Саме ці проблеми - безпечного сьогодення та майбутнього - артикульовані і в педагогічному дискурсі.

Нинішні тенденції до становлення демократичних форм урядового правління, що демонструють значні успіхи цих країн у соціальному та економічному аспектах, викликають опір у прибічників інших форм правління. За таких умов, як зазначають науковці, тоталітаризм активізує свої прояви, хоча вже в інших, порівняно із минулими століттями розвитку людської цивілізації формах і умовах, коли, на перший погляд, ніяка інформація не може бути втаємничена. Соціальна мімікрія набуває значного розмаху, і тоталітаризм намагається представитися тією формою демократизму, яка прагне до збереження національної ідентичності, сталих традицій та пам'яті предків. Така ситуація може ввести молодь в оману, створюючи ілюзію неможливості повторення жахіть, що переживали попередні покоління.

Ми повністю поділяємо думку А. Пехник, про те, що «зломлене, проте не знищене до кінця тоталітарне минуле, стримує прогресивний наступ молодих демократій, нагадує про себе залишками тоталітарного і посттоталітарного мислення, ментальності, моральними нормами і політико- ідеологічними стереотипами, ностальгією за минулим порядком, авторитетом влади» [5, с.3]. Припускаємо, що він має свої прояви і в сучасному інформаційному середовищі, а отже має бути врахований в освітньому процесі під час опанування здобувачами освіти дисциплін соціально-гуманітарного спрямування. тоталітаризм політичний цифровий

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сьогодення має значні напрацювання щодо питань, пов'язаних із проблемами тоталітаризму. Серед теоретиків, хто присвятив свої праці означеній темі, традиційно називають: Т. Адорно («Негативна діалектика», 1966 р.), Р. Арона («Демократія та тоталітаризм», 1965 р.), Х. Арендт («Походження тоталітаризму», 1951 р.), Г. Маркузе («Одновимірна людина», 1964 р.), К. Фрідріха та З. Бжезінського («Тоталітарна диктатура та автократія», 1956 р.), К. Поппера («Відкрите суспільство та його вороги», 1945 р.), Е. Фромма («Втеча від свободи», 1941 р.) та ін. У своїх дослідженнях вони першими проаналізували явище тоталітаризму з позицій його характерних рис, передумов виникнення та форм існування. За твердженням А. Пехник «в Україні питання про сутність тоталітаризму почало розглядатися вченими вже після розпаду СРСР. Слід зазначити історичні роботи таких дослідників у цій галузі як І. Біласа, В. Даниленка, Г. Кас'янова, С. Кульчицького, Ю. Шаповала. Хоча, і їхні роботи у більшості випадків охоплюють лише сталінізм, але вже його прояв в Україні. Серед політологічних праць слід відзначити роботи С. Грабовського, В. Кулика, Т. Метельової, Г. Почепцова, О. Шморгуна, в яких піднімаються загальнотеоретичні питання, стосовно тоталітаризму як суспільно-політичного явища» [5, с.5].

У своїй роботі ми спиралися на дослідження науковців, які висвітлюють різні аспекти аналізованого явища: Т. Авксентьєва та Н. Чорна зосереджуються на виявленні сучасних тоталітарних тенденцій, О. Асовський та Ю. Сєкунова представляють компаративний аналіз тоталітаризму, Б. Дем'яненко аналізує паралелі між Веймарською Німеччиною та сучасними пострадянськими державами, П. Ткачук та А. Луньков детально аналізують фашизм як один з різновидів тоталітаризму, В. Томахів розглядає сталінізм як прояв тоталітарного режиму, А. Пехник визначає причини виникнення тоталітаризму, апелюючи до історичного поступу людства, Т. Попович та В. Лемак артикулюють теоретико-правові аспекти тоталітарного державного режиму, М. Чабанна звертає увагу на відмінності між тоталітаризмом та авторитаризмом та подає інтерпретацію явища у науковій думці ХХ ст. тощо.

Педагогічний аспект розгляду проблеми має інший вектор теоретичного вивчення та методичного забезпечення, який передусім стосується демократизації освітнього процесу через змістовий та організаційний складники. Коли, на перший погляд, в освітній царині є набагато важливішим розгляд питань, пов'язаних із формування інституту демократичної освіти. Питання тоталітаризму порушуються лише в межах окремих тем, модулів, пов'язаних із історичним минулим.

Відзначаючи масштабне вивчення тоталітаризму як суспільно- політичного явища, маємо артикулювати актуальність проблеми через витончення механізмів впливу ідеології тоталітаризму на сучасні суспільства, коли інформація стає інструментом маніпуляції та викривлення дійсності. Цей механізм може бути особливо дієвим щодо студентської та учнівської молоді, яка не готова до означених викликів та ставиться до цифрової інформації переважно з утилітарних позицій. Тому метою статті стала конкретизація викликів тоталітаризму, які постали перед сучасною Україною, задля можливості їхнього завчасного виявлення та запобігання, передусім в освітньому процесі.

Виклад основного матеріалу

Появу тоталітаризму як суспільно-політичного явища пов'язують із іменами італійських суспільних діячів Д. Амендола (1882-1926 рр.), П. Гобетті (1901-1926 рр.), Д. Джентіле (1875-1944 рр.), які застосували його стосовно політичного устрою Італії 20-х рр. ХХ ст. У своїх публіцистичних виступах Д. Амендола разом із П. Гобетті (видавець журналу «Centro studi Piero Gobetti») демонстрували антифашистську позицію, виступаючи проти політичного режиму Італії 20-х рр. ХХ ст., що не завадило італійському (і не лише) суспільству «підхопити» визначення та поширювати його з протилежних позицій. Зокрема, саме таку позицію займав Д. Джентіле, італійській філософ, якого вважають теоретиком фашизму, що він сформулював у книзі «Основи фашизму» (1929 р.). Таке поєднання вважаємо доволі символічним. З одного боку, поєдналися антифашисти із фашистами, з іншого, комуністична ідеологія із ліберальною. Вже на цьому етапі, на нашу думку, було закладено суперечливість явища, що спонукало і спонукає науковців поряд із визначенням безсумнівних недоліків тоталітаризму відзначати його «позитивні» риси. Тож «суперечливість» у визначенні тоталітаризму була закладена вже його першими теоретиками.

Характерною ознакою тоталітаризму вважаємо те, що на початку свого існування цей політичний режим оцінюється тогочасною спільнотою як позитивне явище, яке сприяє розвиткові конкретної держави та спрямоване на подолання післявоєнної (Перша світова війна) соціально-економічнічної кризи. Утім розвиток тоталітарних режимів призвів до руйнації громадянських суспільств, військової агресії світового масштабу (Друга світова війна), терору та чисельних жертв серед населення. Таке кардинальне «переродження» тоталітаризму, наслідки поширення його ідеології та практики державного існування призвело до того, що поступово із публіцистичного дискурсу розгляд питання тоталітаризму перемістилося у дискурс науковий, що дозволило вченим сформувати концепцію виникнення тоталітаризму на початку 50-х рр. ХХ ст.

На сьогодні тоталітаризм є одним з найбільш досконало вивчених політичних режимів, утім, на нашу думку, й одним із найбільш складних для узагальненої характеристики політичних режимів саме через його подвійне значення. Народжений з умовно позитивними настановами (відродження держави, піднесення населення, зміцнення колективної свідомості) тоталітаризм продемонстрував вкрай негативні наслідки свого практичного впровадження як у самих державах, де він став єдиною формою державного правління, так і зовні - у країнах, що постраждали від агресії тоталітарних країн.

Також вважаємо доцільним наголосити ще на одному суттєвому аспекті - умови виникнення тоталітаризму, з поміж яких Б. Дем'яненко, А. Калиніна, Т. Попович та В. Лемак називають:

індустріальне суспільство, ускладнення суспільних зв'язків і взаємозалежності;

наростання раціоналізму і організованості в житті суспільства з появою нових можливостей для маніпулювання суспільною свідомістю; (радіо, телебачення, засоби зв'язку, засоби масової інформації і т.п.);

поява монополій, зрощених з державою;

посилення в суспільній свідомості культу держави, розповсюдження колективістських поглядів;

масова емоційна упевненість в можливості швидкого поліпшення життя за допомогою планування і раціональних перетворень;

масова психологічна незадоволеність відчуженням особи при капіталізмі, її незахищеністю і самотністю;

тоталітарні рухи породжують ілюзію залучення до «вічних цінностей»: класу, нації, держави, величної сакральної влади;

гострі соціально-економічні кризи ведуть до маргіналізації суспільства, появи численних прошарків люмпенів, особливо сприйнятливих до тоталітарної ідеології і схильних до політичного радикалізму [3, с.34; 4, с.268].

Означені риси не варто експлікувати на українську дійсність, економіку підірвану війною та піднесення громадянської активності задля державного збереження. Утім подібність умов - завжди спокуса і для теоретичних узагальнень, і для дійсності.

Хронологічно виникнення тоталітарних режимів, як було зазначено на початку розділу, відноситься до 20-х рр. ХХ ст., періоду відновлення держав після Першої світової війни, коли Італія, Німеччина та СРСР віднайшли «свої» варіанти побудови країн, що з ретроспективної точки зору виявилися практично тотожними та призвели людство до Другої світової війни. Представлені в науковій думці визначення щодо тоталітаризму та історичний розвиток окремих держав обґрунтовують підстави для виокремлення декількох видів (моделей) тоталітарних режимів. А. Пехник визначає три моделі тоталітаризму: більшовицька, нацистська та фашистська моделі, які мають спільні риси та деякі розходження, що «детермінуються доктринальними підходами та логікою застосування в межах всього контрольованого політичного простору насильницьких методів щодо їх реалізації» [5, с.11]. На цьому аспекті наголошує А. Калиніна, коли відзначаючи спільність рис тоталітарних режимів, наголошує: «Проте, правда полягає і в тому, що завдання, які поставали перед державами, методи їх реалізації були різними, відмінними були й ідеології» [4]. Б. Дем'яненко до вказаних вище моделей додає маоцзедунівській Китай, полпотівську Кампучію та Румунію Чаушеску [3, с.9]. Утім перші три моделі - загальновизнані як класичні. Звертаючи увагу на думки тих науковців, які відзначають прояви окремих рис тоталітаризму в Північній Кореї, Венесуелі, на Кубі, в країнах Африки та Азії (А. Калиніна), та

Співставлення політичного устрою вказаних держав дозволило науковцям зробити узагальнення щодо характерних ознак тоталітаризму. За спостереженням В. Томахіва перше у вітчизняній науці змістове визначення тоталітаризму було представлене у колективній монографії «Політичні режими сучасності та перехід до демократії» (Львів, 1990 р.), автори якої вважають, що «Тоталітаризм визначається не тільки як певний політичний режим, а й суспільна система, які характеризуються насильницьким політичним, економічним та ідеологічним пануванням правлячої еліти, організованої в цілісний бюрократичний партійно-державний апарат, очолюваний вождем (фюрером, дуче, кауділіо); тотальним контролем над суспільством і особистістю: нічим не обмеженим втручанням в усі сфери життя громадян» [9, c.28-29]. Спільними зусиллями науковців складено систему ознак, які характеризують тоталітаризм. Зокрема, А. Пехник у своїй дисертаційній праці («Поняття, типологія та причини виникнення тоталітаризму», 2000 р.) до провідних ознак тоталітаризму відносить: 1) надання одній політичній партії монопольного права на політичну діяльність; 2) ця партія має ідеологію, якої вона надає статус єдиного авторитету, а надалі - і офіційної державної істини; 3) підпорядкування економічної і професіональної діяльності державі; 4) накладання на всі види діяльності офіційної ідеології; 5) ідеологізація усіх можливих гріхів окремої людини; 6) політичний та ідеологічний терор, як головна форма державного управління [5, с. 9].

Викладене вище представляє сучасне розуміння тоталітаризму як соціально-політичного явища. Утім його осмислення, відбувалося практично впродовж всього ХХ ст. та набуло наукового осмислення як спроба з'ясування причин початку Другої світової війни, як пошук чинників, що неминуче призвели до агресії, протистоянь та нищівних наслідків для людства. Початок дослідження тоталітаризму було покладено практично одночасно з його виникненням у межах соціально-критичного напряму філософії, коли було актуалізоване питання як оцінювати поточні події, які рушійні сили їх обумовлюють, чому привабливі для маси людей гасла уможливлюють самознищення цивілізації, і загалом, що є цивілізаційним розвитком, якщо він веде до руйнації, втрати особистістю волі, пригнічення та занепаду її прагнень. Виявлені дослідниками риси тоталітаризму переконують не лише в його атилюдському характері, що очевидно, з огляду на історичне минуле. Вони несуть загрозу для майбутнього, зокрема завдячуючи своїй близькості до демократії та лібералізму. У цьому вбачаємо значну небезпеку ідеології тоталітаризму для суспільно-політичного життя будь якої країни та особистості загалом, зважаючи на той виклик, який кидає тоталітаризм цивілізації.

Характерною особливістю ХХІ ст. є суцільна цифровізація суспільного простору, що позначається на інтенсивному впровадженні різноманітних інформативних застосунків та сервісів до різних сфер людського життя, зокрема в освіту, роблячи його відкритим та прозорим. За таких умов може скластися враження щодо неможливості зародження неототалітаризму, що з поміж іншого передбачає маніпуляції з інформацією. Утім це не так. На думку д-ра політичних наук, професора О. Сосніна, світ цифрових технологій - «це не тільки новий логічний етап розвитку технологічної сфери людства, а й усієї соціально-політичної реальності», що стала трендом розвитку економіки та пов'язаних з нею соціальних сфер [8]. За таких умов інформація, що набула можливості значного поширення саме завдяки цифровій формі «несе в собі всі ознаки зброї - як із точки зору психологічного, мовного, так і технічного або технологічного впливу» [8]. Тобто в умовах цифрового суспільства інформація стає витонченою зброєю для маніпуляцій та пропаганди, що загрожує людству (за словами Дж. Скотт) дегуманізацією (як втрата спілкування з оточенням, самоізоляція людини), втратою конфіденційності (як вивчення потреб людини інформаційними системами) та втрату громадянських свобод (як інструмент контролю за громадянами з боку уряду) [7].

Розширення інформаційного простору, інформаційний вибух та суцільне занурення молодої людини в інформаційне середовище - стають новими викликами ХХІ ст. Про загрозу нової хвилі тоталітаризму через формування ілюзій політичної активності мас пише О. Березовська-Чміль коли вказує, що у інформативному столітті, столітті Інтернету, «влада над думками людей в значній мірі перейшла до нової касти творців інформації, нових міфів, смислів, образів, іміджів, стилів життя, стереотипів поведінки [2, с.496]. Тоді влада структурує маси на свій розсуд, схиляючи їх до необхідної позиції, психологічно впливаючи на людей. Нам імпонує позиція О. Сосніна, коли він вказує на виключне значення у сучасному вимірі інформації, яка має унікальні можливості, як то: «скритність, масштабність та універсальність, що дозволяє вважати її високоефективною зброєю [8].

Тож і сьогодні тоталітаризм - в окремих його проявах становить загрозу як людству, так і Україні, через низку аспектів, які становлять його привабливість, зокрема для масової свідомості. Передусім - це ілюзія згуртованості мас задля великих цілей під керівництвом лідера (партії, еліти тощо), чому, безумовно, сприяє цифровізоване суспільство. Але це, на нашу думку, лише частина проблеми, так би мовити верхівка айсбергу, що є очевидною. Оскільки для встановлення наявності/відсутності ознак тоталітаризму у конкретній державі (державному устрою), достатньо екстраполювати на державний устрій тієї чи тієї країни визначені науковою думкою риси тоталітаризму. Сама ж проблема набагато складніше. Оскільки тоталітаризм позбавляє людину індивідуальності, особистість - волі. І тоді питання «відродження» тоталітаризму, його загроз має розглядатися у ментальній площині. Прикладом такого викладу проблеми вважаємо позицію Т.Авксентьєвої та Н.Чорної [1].

У своїй статті «Тоталітаризм як соціокультурний феномен: проблема розуміння та нові виклики в інформаційну епоху» дослідниці наголошують на двох аспектах: екстраполяції тоталітаризму «західного зразка» на східні політичні режими та свободу/пригнічення людини в межах цивілізованого, демократичного суспільства. Власне другий аспект, з огляду на освітній компонент, є надзвичайно важливим. Коротко позиція науковців така: «розвиток вільної особистості вочевидь не заперечує зростання тоталітарних тенденцій. Особливо тоді, коли гарантії цієї свободи укорінюються не у вдосконалення соціоментальних засад існування людини, а вважаються залежними від політико-управлінських та інституційних складових суспільної організації» [1]. Доказом цієї позиції слугує спостереження, що «європейська особистість з її ейфорійними очікуваннями щирих та швидких дарунків ліберальної демократії (або будь-якої іншої, за визначенням демократії, однак не менш спроможної створити належні умови для розвитку цієї особистості) надала світові приклади глобальних проектів поневолення людини задля остаточної раціоналізації суспільних відносин» [1]. Цей парадокс складно спростувати, оскільки він ґрунтується на історичних фактах.

Лише ментально вільна особистість знатна протистояти проявам тоталітаризму, що і має становити основне завдання сучасної освіти. Інакше молода людина стає вразливою до маніпуляцій, залежною від якості та дозування інформації. Тож складно говорити наскільки можна вважати вільною людину, яка перебуває під постійним впливом інформації, залежна від гаджетів тощо. Це стосується у першу чергу молоді, яку важливо навчити сприймати інформацію та вплив цифрового середовища з критичних позицій. Тому у цій публікації ми переважно схиляємося до узагальнено-теоретичного викладу думок, що мають становити наукове підґрунтя для подальшої методичної розробки навчальних матеріалів. Ми поділяємо занепокоєння згаданих вище авторів, які ставлять риторичне питання: «Чи впораються суспільства із новими викликами перед обличчям необхідності прискореної модернізації та адаптації до інформаційно-технологічних змін? Не меншу проблему, як видається, у плані підсилення тоталітарних інтенцій становить загроза своєрідної «безвідповідальності» суспільства, що не підготовані до адекватного сприйняття та соціально-екологічного впровадження новітніх суперсучасних технологій, які можуть нести як благо, так і суцільне зло» [1]. Припускаємо, що зазначені виклики з часом можуть лише посилюватися, то ж від рівня готовності молоді до адекватного реагування на прояви тоталітаризму через цифрову інформацію зрештою залежить майбутнє нашої країни.

Висновки

Підсумовуючи, маємо наголосити що повністю поділяємо думку науковців, які вважають, що перед українським суспільством «стоїть завдання навчитися по-новому регулювати нормами права інформаційно- комунікаційні відносини, які мають часто транскордонний характер, і врахувати необхідність формування у своїх громадян нового цілісного світогляду на основі світових тенденцій розвитку права, науки про державне управління, і, безумовно, певної віртуалізації уявлень філософів та психологів на нову реальність електронної доби розвитку» [8]. Також можемо констатувати лише те, що, на жаль, жоден дослідник не схильний стверджувати неможливість України потратити до кола тоталітарних країн. У роздумах дослідників звучать застереження від створення тоталітарного режиму в умовах інформаційного суспільства. З огляду на об'єктивні умови сучасного існування України, яка потерпає від агресії росії, можемо припустити, що саме на наших очах відбувається крах її (росії) спроби зміцнити тоталітарний режим. Поточна ситуація вкотре доводить нелюдську сутність тоталітаризму та виключні переваги демократичної побудови держави.

Переконані, вивчення проблеми тоталітаризму не втрачає своєї актуальності попри значне відсунення від часу його виявлення науковою думкою, яка констатує переважно негативні риси суспільно-політичного явища, що, на нашу думку, пов'язано не лише із попередніми тенденціями розвитку суспільств, які «перехворіли» тоталітаризмом, а й з тим, що сьогодні ознаки тоталітаризму частково виявляються у різних суспільних утвореннях, намагаються адаптуватися під прояв демократичного плюралізму та успішно маніпулюють інформацією у цифровому суспільстві. Тому саме сьогодні важливо говорити з молоддю про тоталітаризм з наукових позицій, уводячи відповідні теми до дисциплін соціально-гуманітарного напряму, що потребують додаткових методичних напрацювань.

Література

1. Авксентьєва Т. Г., Чорна Н. В. Тоталітаризм як соціокультурний феномен: проблема розуміння та нові виклики в інформаційну епоху.

2. Березовська-Чміль О. Неототалітарні тенденції в сучасному світі: виклики для України.

3. Дем'яненко Б. Л. Три моделі тоталітаризму: порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. Монографія. Київ : Нелень, 2020. 254 с.

4. Калиніна А. О. Виникнення тоталітаризму: умови формування та типологія.

5. Пехник А. В. Поняття, типологія та причини виникнення тоталітаризму: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04, Одеса, 2000. 18 с.

6. Попович Т. П., Лемак В. В. Тоталітарний державний режим: теоретико-правові аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». 2013. Вип. 23. С. 57-59.

7. Скот Дж. Цифровізація суспільства.

8. Соснін О. Цифровізація як етап становлення цифрового суспільства знань.

9. Томахів В. Я. Сталінізм як різновид тоталітаризму (історико-політологічний аспект): дис. ... канд. політ. наук : 23.00.01. Львів, 2001. 168 с.

References

1. Avksentieva, T. H., Chorna, N. V. Totalitaryzm yak sotsiokulturnyi fenomen: problema rozuminnia ta novi vyklyky v informatsiinu epokhu [Totalitarianism as a sociocultural phenomenon: the problem of understanding and new challenges in the information age].

2. Berezovska-Chmil, O. Neototalitarni tendentsii v suchasnomu sviti: vyklyky dlia Ukrainy [Neototalitarian tendencies in the modern world: challenges for Ukraine].

3. Demianenko, B. L. (2020) Try modeli totalitaryzmu: porivnialnyi analiz fashyzmu, bilshovyzmu ta natsional-sotsializmu [Three models of totalitarianism: a comparative analysis of fascism, bolshevism, and national-socialism]. Monohrafiia. Kyiv : Nelen. [in Ukrainian].

4. Kalynina, A. O. Vynyknennia totalitaryzmu: umovy formuvannia ta typolohiia. [The emergence of totalitarianism: conditions of formation and typology]

5. 5 Pekhnyk, A. V. (2000) Poniattia, typolohiia ta prychyny vynyknennia totalitaryzmu [Concept, typology, and causes of the emergence of totalitarianism]: avtoref. dys. ... kand. polit. nauk: 23.00.04, odesa, 2000. [in Ukrainian].

6. Popovych, T. P., Lemak, V. V. (2013) Totalitarnyi derzhavnyi rezhym: teoretyko- pravovi aspekty [Totalitarian state regime: theoretical and legal aspects]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: «Pravo», 23, 57-59. [in Ukrainian].

7. Skot, Dzh. Tsyfrovizatsiia suspilstva. [Digitalization of society].

8. Sosnin, O. Tsyfrovizatsiia yak etap stanovlennia tsyfrovoho suspilstva znan. [Digitalization as a stage in the development of a knowledge-based digital society.].

9. Tomakhiv, V. Ya. (2001) Stalinizm yak riznovyd totalitaryzmu (i storyko- politolohichnyi aspekt) [Stalinism as a variety of totalitarianism (historical and political aspect).]: dys. ... kand. polit. nauk : 23.00.01. Lviv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru