"Slow life" i "die-in" як явища антропоцентризму у періоди історичної турбулентності

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Slow life" i "die-in" як явища антропоцентризму у періоди історичної турбулентності

Голованова Наталя Вікторівна кандидат наук з державного управління



Анотація

Уточнені особливості конвергентної війни. Наголошено, що така війна являє собою поєднання фізичних і когнітивних дій і точиться у всіх просторах відразу: соціальному, ментальному, геополітичному, економічному, екологічному, локальному і глобальному, - тому більшість запитань вичерпних відповідей поки що не мають, при цьому вони важливі і потребують нових запитань і аналізу. Названі основні злочинні явища повномасштабної війни, яка розпочалася в Україні 24 лютого 2022 року. Уточнено особливості когнітивно-ментального терору з боку Росії. Зазначено, що пауза споглядання, сам простір споглядання, розмірковування і мовчання стають потужним інструментом дослідження витоків і причин цієї війни.

Визнано, що безпрецедентно глибоким дослідженням російської кривавої історії є праця Мирослава Поповича «Червоне століття», у якій він відзначає, що Росія належить до православного цивілізаційного типу, досліджує цей тип на прикладах бачення Росії «зсередини» і звертається до праць Данилевського, Достоєвського, Ламанського та слов'янофілів.

Представлені основні принципи філософії Slow Life (уповільненого, вдумливого життя), а також суміжних із нею філософії медитації, майндфулнесу та недії, філософії небуття і ву-вей як проявів антропоцентризму і водночас інструментів дослідження причин і наслідків російської агресії. Розглянуті інтерпретації понять Лалу і Плотина. Проаналізовані основні принципи управління майбутнього. Завдано критики практикам насильства та двобою як традиції суспільного життя. Особлива увага приділена обгрунтуванню філософії пацифізму - зокрема представлені висновки Айнштейна, Рассела та Кінга, а також приведені імена пацифістів- сучасників з різних країн світу та названі пацифістські рухи. Розглянуті принципи миру у Європі та світі.

Зроблено висновок про важливість спирання на історичні витоки української державності і про те, що Україна здатна втілити у європейському медіапросторі цінності, які їй притаманні з часів Київської Русі. Уточнено, що особливостями саме філософії Київської Русі є синкретизм, різноманітність підходів і поліфонія, кордоцентризм і любомудріє, києвоцентризм, єрусалимоцентризм і подорож, погляд на Київ як на втілення ідеї «граду Божого» на землі. Наголошено, що головним надбанням України як нової незалежної держави є вільний, тобто достатній, гідний розвиток кожного українця. Підкреслено, що захист цієї свободи як основоположної засади і підгрунтя єдності українського суспільства є головною передумовою її сталої безпеки, безпеки Європи, світу у повоєнні часи.

Запропоновані принципи збереження миру у світі, зміцнення української державності, удосконалення інформаційної політики і шляхи початку вивчення країни-агресора «зсередини» з метою сталого убезпечення України і світу у повоєнні часи. конвергентна війна цивілізація агресія

Ключові слова: наративи, конвергентна війна, цивілізація, агресія Росії, принципи управління, медитація, майндфулнес, насильство, двобій, пацифізм, мирний договір, ву-вей, європейська єдність, інформаційна політика, безпека



Holovanova Natalia Viktorivna Ph.D. of sciences in public administration

«SLOW LIFE» and «DIE-IN» AS PHENOMENA OF ANTHROPOCENTRISM IN A PERIOD OF HISTORICAL TURBULENCE

Abstract. Features of convergent warfare are clarified. It is emphasized that such a war is a combination of physical and cognitive actions and takes place in all spaces at once: social, mental, geopolitical, economic, ecological, local and global, so most of the questions don't yet have comprehensive answers, while they are important and need new questions and analysis. The main criminal phenomena of the full-scale war, which began in Ukraine on February 24, 2022, are named. The peculiarities of cognitive and mental terror on the part of Russia are specified. It is noted that the pause of contemplation, the very space of contemplation, reflection and silence become a powerful tool for researching the origins and causes of this war.

It is recognized that the work of Myroslav Popovich «The Red Age» is an unprecedentedly deep study of Russian bloody history, in which he notes that Russia belongs to the Orthodox civilizational type, examines this type using the examples of seeing Russia «from the inside» and refers to the works of Danilevsky, Dostoevsky, Lamansky and Slavophiles.

The main principles of the philosophy of Slow Life (slowed down, thoughtful life) are presented, as well as the related philosophies of meditation, mindfulness and non-action, the philosophy of nothingness and woo-wei as manifestations of anthropocentrism and at the same time tools for researching the causes and consequences of Russian aggression. Interpretations of the concepts of Lalu and Plotinus are considered. The main principles of future management are analyzed. The practices of violence and dueling as a tradition of social life are criticized. Special attention is paid to the justification of the philosophy of pacifism - in particular, the conclusions of Einstein, Russell and King are presented, as well as the names of contemporary pacifists from different countries of the world and named pacifist movements. The principles of peace in Europe and the world are considered..

The conclusion is made about the importance of relying on the historical origins of Ukrainian statehood and that Ukraine is able to embody in the European media space the values inherent to it since the days of Kyivan Rus. It is clarified that the peculiarities of the philosophy of Kyivan Rus are syncretism, diversity of approaches and polyphony, cordocentrism and libertarianism, Kyivocentrism, Jerusalemocentrism and travel, a view of Kyiv as the embodiment of the idea of «God's hail» on earth. It was emphasized that the main asset of Ukraine as a newly independent state is the free, i.e. sufficient, dignified development of every Ukrainian. It is emphasized that the protection of this freedom as the fundamental basis and foundation of the unity of Ukrainian society is the main prerequisite for its permanent security, the security of Europe, and the world in post-war times.

Principles of preserving peace in the world, strengthening Ukrainian statehood, improving information policy, and ways to start studying the aggressor country «from the inside» with the aim of permanently securing Ukraine and the world in the post-war era are proposed.

Keywords: narratives, convergent war, civilization, Russian aggression, management principles, meditation, mindfulness, violence, duel, pacifism, peace treaty, woo-wei, European unity, information policy, security



Постановка проблеми

Якщо говорити про російську агресію 2014-2023 рр., то поки що маємо час конкретних історій, трагічних і тих, які надихають. Ці історії творять літопис подій і надають перші пояснення цим подіям, їх причинам та прогнозують наслідки. Це час наративів.

Час історій реальних у неодноскладовому викладенні, з розгортанням сюжетів у глибину ще не настав. Відповідно непростим бачиться науковий аналіз конвергентної війни, яка являє собою поєднання фізичних і безконтактних (когнітивних - інформаційних, ментальних) дій і точиться у всіх просторах відразу: соціальному, ментальному, геополітичному, економічному, екологічному, локальному і глобальному. І більшість запитань вичерпних відповідей поки що не мають. При цьому вони важливі і потребують нових запитань і аналізу.

Більш того, історії, які розповідаються вголос, міфологізовані. Міф є способом ідентифікації і виживання.

У періоди турбулентності у суспільстві посилюється практика двобою - дзеркальна відповідь на чорно-білі кольори і водночас їх першопричина (двобій як парадигма існування модерного і постмодерного людства, коли співіснування пропорційне, на рівних умовах майже неможливе, володарює принцип - хто кого).

Тому сам метод дослідження явищ, які викликають численні запитання, мають щодня розвиток і змінюють картину війни, чи навряд може бути одномірним, заздалегідь відомим, таким, який передбачає остаточні або навіть приблизно остаточні відповіді.

Назвемо основні злочинні явища повномасштабної війни, яка розпочалася в Україні 24 лютого 2022 року:

фізичний тероризм російських військ, порушення Росією міжнародних конвенцій щодо ведення бойових дій;

екологічний тероризм;

акустичний тероризм;

інформаційний і когнітивно-ментальний терор з боку Росії (фейки, симулякри і брехливі наративи Кремля; боротьба за символи, насадження рашистської ідеології, намагання позбавити українців волі та української ідентичності шляхом окупації, вимкнення зв'язку і інтернету, катування, загроз і розстрілів, застосування окупаційного телерадіомовлення на прикордонні).

Війна як така не має пояснень і теоретичного обгрунтування. Агресія із застосуванням фізичної зброї, яка спричинює загибель людей, виходить за межі права, норм моралі і є злочином. Між тим, війну та її причини, причини насильницьких дій агресора треба дослідити. Чи це можливо?

Навіть уявна сфера сприйняття подій гальмує і потребує додослідження, домислення, урахування усіх потуг зрозуміти і вдіяти, і навіть метапотуг, використання метаметодів, метадій, метанамірів.

Це зрозуміло: новітність явища сучасної конвергентної війни потребує додаткового визначення методів дослідження і надає самим проявам і подіям дещо інакший характер. Slow Life - уповільнене, вдумливе життя, - і Die-in - вмирання живцем (вільна інтерпретація) - приклади такої «іншості», які зі свого боку продукують «інші» практичні підходи і пропозиції.

Маємо нове понад'явище - співпадіння сутності явища і метода його дослідження. Зрозуміла сутність - зрозумілий метод, і навпаки.

У метачасі російсько-українського протистояння продукування відповідей на важливі, тим паче актуальні запитання уповільнює невизначеність як одна з головних характеристик цього часу. Тим не менш мусимо рушити з місця - з точки невизначеності, відійти від стану «запитань без відповідей».



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значний внесок у дослідження теми війни та її причин внесли зокрема Роберт Геддес, англійський історик та політолог, автор книги "Стратегія миру"; Карл фон Клаусвіц, німецький військовий теоретик та письменник, автор книги "Про війну"; Майкл Корт, американський історик, автор книги "Війна у світі сьогодні"; Фрідріх Шелдон, німецький соціолог, автор книги "Соціологія війни"; також українські автори Дмитро Кулеба, автор книги «Війна за реальність. Як перемогти у світі фейків, правд і спільнот»; Георгій Почепцов, автор книг «Сучасні інформаційні війни», «Когнітивні війни», та ін.

Зокрема війну як зіткнення цивілізацій розглядають Стівен Пінкер («Наукове обґрунтування насильства в людській історії»), Едвард Саїд («Орієнталізм») і Семюел П. Хантінгтон («Зіткнення цивілізацій і новий світовий лад»).

Безпрецедентно глибоким дослідженням російської кривавої історії є праця Мирослава Поповича «Червоне століття» [1]. Мирослав Попович наводить відомості щодо типологізації по С. Хантінгтону, відзначає, що Росія належить до православного цивілізаційного типу.

«Що ж таке російський («православний») цивілізаційний тип? Характеристики православного суспільства у західних авторів нас, що знають Росію «зсередини», не можуть задовольнити. Краще звернутись до істориків та історіософів самої Росії, які добре знали і свою, і європейську історію а культуру. До того ж, концепція культурно-історичних типів виникла саме в Росії тих пророчих сімдесятих років дев'ятнадцятого століття» [1, с. 16].

Мирослав Попович підкреслює, що першим сформулював ідею і створив класифікацію культурно-історичних типів Микола Данилевський («Россия и Европа», 1869-1871 рр.). Він звертається до думок російських славістів, письменників Володимира Ламанського, Федора Достоєвського, Федора Тютчева, слов'янофілів. Важливо, що Мирослав Попович аналізує їх систему поглядів різнобічно, теж «зсередини».

Ми можемо приводити ще цікаві джерела, які стосуються дослідження контекстних питань війн, їх причин, конкретно агресії Росії.

І вже на етапі дослідження джерел і обмірковування питання: «Що нового я можу сказати про війну російську агресію 2022-2023 рр.?» - ми мусимо визнати, що пауза споглядання, сам простір споглядання, розмірковування і мовчання стає інструментом дослідження на даному етапі. Інструментарій визначає характер і у певній мірі якість дослідження, а також забезпечує отримання певних результатів.

Метою статті є з'ясування сутнісних характеристик новітніх явищ Slow Life - уповільнене і вдумливе життя, - і Die-in - вмирання живцем, у контексті періодів турбулентності, зокрема російської агресії 2014-2023 рр., як інструментів дослідження цієї агресії.

Виклад основного матеріалу

Стиль життя Slow Life не має конкретної організації чи руху, однак у світі є багато людей, які віддають перевагу повільному та збалансованому підходу до життя - це філософи, письменники, художники, музиканти та інші творчі та креативні особистості, які пропагують цінності, що відповідають принципам Slow Life. Серед апологетів Slow Life - англійський письменник та психотерапевт Аллен Карр, британський журналіст та автор книг Карл Гоноре, прибічники філософії Ікігай, концепції життя та її впливу на японську культуру Гектор Гарсія, Барнс Джастін, Юкарі Мітцухаші, Кен Могі, провідники принципів гуманократії та антропоцентризму у діловому житті соціуму Мікеле Занін, Фредерік Лалу, Хемін Сунім, та ін.

Гасло праць британського журналіста та автора книг Карла Гоноре: «У світі, залежному від швидкості, повільність є суперсилою» [2].

Фредерік Лалу - французький економіст, який займається проблемами соціальної теорії та антропології. Відомі його праці «Антропологія світової системи: глобалізація, міжнародні відносини та культура» (Anthropologie de la mondialisation: Globalisation, mondialite, universalisation, 2007); «Загальна економічна теорія: різні підходи» (Theorie economique generale: les grands courants, 2012); «Орієнтири для трансформації світової системи» (Reperes pour une transformation de la mondialisation, 2011); «Антропологія сучасних світових проблем» (Anthropologie des mondes contemporains, 2015)» та ін. [3].

Принципи управління майбутнього Фредерік Лалу бачить такі: ніхто не може занапастити хорошу ідею; кожен може зробити свій внесок; кожен може стати лідером; ніхто не може диктувати іншим свою волю; вам не потрібно миритися з хуліганами та тиранами тощо.

Фредерік Лалу висуває ідею натхненних робочих спільнот і будує модель динамічної спіралі. Парадигмам устрою управлінського процесу він надає кольори, від інфрачервоної парадигми до опалової, опалова - це самоврядування/самоуправління, цілісність, еволюційне призначення.

У турбулентні часи особливої актуальності набуло платонівське metaxis - коливання між протилежним і одночасне їх використання. Платонівське поняття частково визначає зміст метапросторів. А вчення Плотіна про подвійну діяльність продукує таке: «від Єдиного «через розмаїття» походить множинність іншого - необмежена «вторинна» діяльність, яка ще не є Розумом, а є утворюючою силою - таку діяльність Плотин називає «невизначене життя» (або «невизначена діада» - принцип множинності і невизначеності, існування якого було сформоване в найдавнішій платонівській традиції); вторинна і необмежена діяльність, яка бере початок від Єдиного, до нього, зрештою, і повертається з певного роду «оберненням». [4, с. 393].

У зв'язку з цим Плотин говорить про «погляд, який ще не бачить». Такий тип мислення - не «дискурсивний», не «інференційний», а охоплює «все відразу». За Плотином, «бачення форм з боку Розуму уподібнюється світлу, що бачить інше світло, без зовнішніх засобів» [4, с. 394-395; 5].

Slow Life -- це філософія та спосіб життя, який наголошує на уповільненні темпу життя, спрощенні повсякденної діяльності та зосередженні на значущих враженнях.

Рух Slow Life виник у Італії у 1980-х роках як реакція на стрімкий і стресовий спосіб життя, який вели багато людей. Відтоді рух поширився на інші частини світу, включаючи Північну Америку та Японію.

Деякі з ключових принципів філософії Slow Life включають: уповільнення темпу життя з метою підвищення зосередженості і усвідомлення; розвиток уважності: усвідомленість передбачає бути повністю присутнім і залученим у поточний момент, без засудження чи відволікання; спілкування з іншими; повагу до навколишнього середовища; позбавлення людьми самих себе надмірного споживання та егоїзму.

З філософію Slow Life тісно пов'язана філософія споглядання та спостереження (іноді називається «філософією уважності»), яка відноситься до концепцій, що розвиваються в галузі медитації та майндфулнесу. Головна ідея полягає в тому, щоб стати свідомим спостерігачем своїх думок, емоцій та фізичних відчуттів, зосередитися на моменті «тут і зараз», а також розвивати уважність і відчуття присутності. Основоположниками філософії медитації та майндфулнесу вважаються Джон Кабат-Зінн, Джон Каплан, Шарон Салзберг, Джон Хайнс, Тхіч Нат Хань.

Майндфулнес - це практика уважності та свідомості, яка полягає в тому, щоб бути присутнім в даний момент і свідомо сприймати свої думки, емоції та фізичні відчуття. Це також може включати уважне спостереження довкілля та взаємодії з іншими людьми.

З філософію Slow Life також тісно пов'язана філософія недії, також відома як філософія бездіяльності або філософія нечинення. Ця філософська концепція ґрунтується на ідеї про те, що досягнення глибокого розуміння і гармонії можливе через прийняття невтручання та недії. Така філософія має свої корені в традиціях Давнього Сходу, зокрема, в китайській філософії даосизму та в індійській філософії йоги. У філософії даосизму поняття "ву- вей" (бездіяльність, нечинення) займає важливе місце як символ природної гармонії та духовної спокою. У філософії йоги практикування ахімси (ненасильства) та асан (пози для медитації) також використовується для досягнення внутрішньої гармонії та спокою. Серед відомих представників філософії недії можна виділити Лао-цзе, Рамана Махарші, Жанну де Салзман та Чуан-цзи.

Хоча концепція недії зазвичай асоціюється з пасивністю, це не означає, що ця філософія не передбачає дії взагалі. Натомість, вона підкреслює значення дії, яка випливає з глибокого розуміння природи речей та ситуацій. За цією філософією, дії повинні бути природними та ефективними, а не нав'язаними та маніпулятивними.

Філософія недії продовжує бути актуальною в сучасному світі, зокрема у обгрунтуванні пацифізму.

Пацифізм - це філософія, що вважає війну і насильство неприпустимими засобами вирішення конфліктів і пропонує мирні шляхи вирішення різних питань. В основі пацифізму лежать ідеї про знищення війни як форми насильства, розвиток і мирне співіснування між людьми, незалежно від їхньої національності, раси, релігії та інших характеристик.

Ідеї пацифізму були висловлені в різних культурах та релігіях на протязі історії людства. Зокрема, Ганді в Індії та Мартін Лютер Кінг у США застосовували пацифістські методи боротьби за свої права.

Основоположником нової концепції миру у Європі став Іммануїл Кант. Ідеї його «Проекту вічного миру» такі: мирний договір знищує всі причини майбутніх воєн; жодна держава не може бути захоплена іншою як спадок або в результаті обміну, купівлі, або як подарунок; постійні армії згодом повинні зникнути; має бути заборонене використання державних позик на підготовку до війни та її ведення; жодна держава не має права втрутитися у справи іншої держави; жодна держава під час війни не може проводити такі дії, які унеможливлять взаємну довіру в майбутньому.

Після Другої світової війни популярність пацифізму зросла в багатьох країнах, особливо серед молоді та інтелектуалів, які відчули на собі жахливі наслідки війни. Було створено різні організації та рухи, присвячені пропаганді пацифізму та мирного вирішення конфліктів.

Один з найбільш відомих пацифістських рухів після Другої світової війни - це Міжнародна антивоєнна коаліція (International Peace Campaign), створена в 1949 році у Лондоні, що об'єднала понад 200 організацій у більш ніж 40 країнах світу. У 1950-х роках з'явилися інші рухи, такі як Американський комітет з відмови війни (American Committee for Non-Violent Action), Лондонський антивоєнний рух (London Pacifist Action), Міжнародна федерація для прав людини (International Federation for Human Rights) та багато інших.

Популяризації пацифізму сприяли видатні публічні діячі та мислителі, які відкрито виступали проти війни та насильства, зокрема Альберт Айнштейн, Мартін Лютер Кінг, Бертранд Рассел та інші.

Альберт Айнштейн вважав, що війна - це зло, якому можна запобігти тільки шляхом здійснення міжнародних зусиль з розвитку мирних відносин. Одна з його відомих цитат, яка відображає його погляди на війну, звучить наступним чином: «Я не знаю, якою зброєю здійснюватиметься третя світова війна, але у четвертій війні будуть використовувати палиці та камені».

У 1932 році Айнштейн створив Міжнародну спілку роззброєння (International Disarmament Association). Він брав участь у роботі Конгресу за світовий мир (Congress for World Peace) у 1949 році. Після закінчення Другої світової війни Айнштейн підписав Заклик до роззброєння, який був надісланий до урядів США та СРСР в 1955 році, а також Маніфест Рассела-Айнштейна, який закликав до заборони використання ядерної зброї.

Айнштейн вважав, що війна - це продукт некультурної та незрілої людської поведінки, яку можна змінити шляхом культурного та духовного розвитку [6].

Основні ідеї пацифізму Альберта Айнштейна можна знайти у його творах «Ідеї та оповіді» (Ideas and Opinions), 1954, і «Моє свідоме ставлення до війни» (My Attitude Towards War), 1931.

Бертранд Рассел вважав, що війна не вирішує справжніх конфліктів, а тільки приводить до страждань, руйнування та втрат людського життя. За Расселом, кожна людина має право на життя та свободу, і вважав, що відмова від війни є необхідною для досягнення цих цілей. Він стверджував, що війни порушують основні принципи справедливості, рівності і свободи і що мир можна досягти тільки шляхом дипломатії, переговорів і співробітництва між країнами. Основні ідеї Бертранда Рассела щодо пацифізму містяться у його ряді творів, зокрема: "The Ethics of War" (1915), "The War and Non-Resistance" (1915), "The Practice and Theory of Bolshevism" (1920), "Proposed Roads to Freedom" (1918), "Power: A New Social Analysis" (1938) [7-11].

Рассел підтримував ініціативи з мирних протестів та сприяв створенню організацій, таких як Комітет 100, що об'єднував вчених, письменників і інших впливових особистостей з метою популяризації ідеї миру, ядерного роззброєння та недопущення війни.

У книзі "Історія західної філософії" Бертранд Рассел підкреслив, що пацифізм не є просто відмовою від війни, але це активна політична позиція, що вимагає систематичних зусиль для вирішення конфліктів мирними засобами [12].

Рассел розглядав пацифізм як фундаментальну моральну ідею. Він стверджував, що війна часто породжує нові конфлікти і насильство, створюючи безкінечне коло насилля. Він підкреслював, що мир є передумовою для розвитку суспільства, наукового прогресу та благополуччя людей. Рассел активно підтримував рух за встановлення міжнародного суду та міжнародних угод, що б обмежували зброю та регулювали конфлікти. Він вважав, що створення ефективної системи міжнародного права може забезпечити більш мирне і стабільне міжнародне співробітництво. Загалом, погляди Рассела на пацифізм були проникнуті глибокою гуманістичною філософією.

Мартін Лютер Кінг мав багато пацифістських ідей і принципів. Ось декілька з них:

Насильство не може бути вирішенням конфліктів. Насильство вирішує конфлікти тільки тимчасово, і насправді призводить до більшого насильства. Він вважав, що є більш ефективні способи розв'язання конфліктів, такі як мирна демонстрація, переговори і примирення.

Безперервна активна діяльність є ключем до перемоги. Кінг закликав людей залучатися до мирних протестів, боротьби за права і протидії соціальній несправедливості, але робити це без насильства.

Духовність і моральність повинні бути в основі пацифізму. Кінг вірив, що віра і моральні принципи допомагають людям зберегти мирність та відмовитися від насильства.

Ми повинні визнати спільне громадянство всіх людей. Кінг вірив, що ми повинні прийняти всіх людей, незалежно від їхнього расового, релігійного або соціального статусу, як співгромадян, і діяти разом для досягнення спільних цілей.

Основні принципи пацифізму Мартіна Лютера Кінга були висловлені у його знаменитих промовах і статтях, таких як «Я мрію про день, коли наші діти будуть жити в громадянському суспільстві» і «Без насильства - шлях до перемоги» [13].

Серед сучасних пацифістів можна відзначити і Папу Франциска - главу римо-католицької церкви, який засуджує насильство та війну і закликає до миру та солідарності. Також це Десмонд Туту - африканський епископ, лауреат Нобелівської премії миру, який активно бореться з апартеїдом та закликає до ненасильницького спротиву; Малала Юсуфзай - пакистанська активістка, лауреат Нобелівської премії миру, яка бореться за права дівчат на отримання освіти та закликає до ненасильницького спротиву; Надія Мурід - українська журналістка, активістка та лауреатка премії «Сахарова», яка закликає до вирішення конфлікту на сході України мирним шляхом; Ганнія Аль-Самман - сирійська активістка та журналістка, яка бореться за права жінок та закликає до мирного вирішення конфлікту в Сирії.

У Ізраїлі є декілька пацифістських організацій, які діють в різних сферах і ставлять за мету досягнення миру і зменшення насильства. Один із прикладів - Шалом Ахшав, організація, заснована в 1978 році і працює на кшталт "асоціації за мир". Вона бореться за мирне врегулювання конфлікту між Ізраїлем та Палестинською територією шляхом діалогу та переговорів.

У США пацифізм був досить поширеним у 20-х та 30-х роках минулого століття, коли антивоєнний рух був особливо активним. Найбільш відомі пацифісти Америки цього періоду - це Джейн Аддамс, Альберт Айнштейн, Дороті Дей, Джон Дьюї.

Серед сучасних пацифістів США - Медея Бенджамін, Кортні Мартін, Джеремі Скахілл, Ноям Чомський та група «Code Pink».

Серед європейських впливових пацифістських організацій та рухів - «Pax Christi International», християнська організація, що працює з 1945 р., також «International Peace Bureau» (1891), «European Network Against Arms Trade», «Women's International League for Peace and Freedom» (1915).

Серед вчених-пацифістів Європи - Ізайя Берлін, Бернард Рассел, Еріх Фромм, Альберт Швейцер.

Україна має своїх вчених, які підтримують пацифістські ідеї та виступають проти війни та насильства, деякі з них - Василь Іласчук, Олександр Іщенко, Ніна Карпенко, Володимир Павленко.

Серед російських пацифістів - Олена Боннер, Сергій Ковальов, Андрій Сахаров, Лев Толстой. Серед сучасних російських пацифістів - Олександр Невзоров, Марія Альохіна, Сергій Шеховцов, Людмила Алексеєва (померла 2018 р.), Володимир Кара-Мурза, Дмитро Биков, Євген Понасенков, Станіслав Белковський, Віктор Шендерович, Михайло Веллер, Марк Солонін та ін.

Філософія Slow Life і концепція запобігання війні не пов'язані між собою безпосередньо. Однак принципи Slow Life потенційно можуть сприяти створенню більш мирного світу та зменшенню ймовірності конфліктів. Ця філософія підтримує більше співпереживання, розуміння та співчуття до інших, що може сприяти зменшенню конфліктів між окремими особами та групами.

Крім того, такі принципи Slow Life, як скорочення споживання та сприяння стійкості, можуть допомогти усунути деякі основні причини конфліктів, такі як дефіцит ресурсів і погіршення стану навколишнього середовища.

Філософія небуття, Die-in, - дещо викривлений різновид, або одне з крайніх проявів філософії Slow Life - це філософська точка зору, яка стверджує, що життя не має внутрішнього сенсу чи цінності. Філософія небуття сягає своїм корінням у давньогрецьку та індійську філософію, але вона привернула широку увагу наприкінці 19-го та на початку 20-го століть з роботами таких філософів, як Фрідріх Ніцше та Мартін Гайдеггер.

Хоча Die-in можна розглядати як похмуру та песимістичну філософію, деякі науковці стверджують, що вона також може бути позитивною. Відкидаючи ідею про те, що життя має внутрішній сенс або цінність, люди можуть вільно створювати свій власний сенс і цінність, а також жити відповідно до власних бажань і прагнень.

У буддизмі поняття «ніщо» відоме як «шуньята», що часто перекладається як «порожнеча» або «пустота». Однак ця концепція досить сильно відрізняється від нігілістичної філософії небуття, розглянутої раніше.

У буддизмі шуньята означає ідею про те, що всі явища позбавлені внутрішнього існування чи самоприроди. Відповідно до цієї філософії, все у Всесвіті взаємопов'язане та залежить від інших явищ. Таким чином, ніщо не має внутрішнього або незалежного існування, все знаходиться у стані постійної течії.

Однак це не означає, що життя не має сенсу чи цінності. Фактично, буддизм вчить, що страждання виникають через нашу прихильність до ідеї фіксованого та незалежного «я». Визнаючи взаємопов'язану та непостійну природу всіх речей, ми можемо позбутися нашої прихильності до его та досягти стану внутрішнього спокою та звільнення.

Концепція шуньяти є центральним принципом буддизму Махаяни, який підкреслює ідею бодхісаттви, або просвітленої істоти, яка працює на благо всіх живих істот. Відповідно до цієї філософії, визнаючи порожнечу всіх явищ, ми можемо розвивати співчуття та альтруїзм і працювати над метою полегшення страждань інших.

Близька до філософії Die-in філософія бездіяльності, також відома як ву- вей у китайській філософії, -- це концепція, що підкреслює цінність дозволу речам розвиватися природним шляхом, а не намагатися маніпулювати ними шляхом надмірних дій чи зусиль. Відповідно до цієї філософії, багато наших проблем виникають через нашу схильність діяти імпульсивно або намагатися змусити щось статися. Культивуючи стан пасивної усвідомленості та дозволяючи речам розгортатися природним чином, ми можемо досягти більшого відчуття рівноваги та гармонії в нашому житті.

Ву-вей часто асоціюють із даосизмом, китайською філософською та релігійною традицією, яка підкреслює важливість життя в гармонії з природою та Всесвітом. Відповідно до даосизму, Всесвіт постійно змінюється, і найкращий спосіб орієнтуватися у цих змінах -- це слідувати природному плину речей, а не намагатися їм протистояти або контролювати їх. Ву-вей не означає, що ми повинні взагалі нічого не робити, а свідчить скоріше про те, що ми повинні діяти з наміром і уважністю, а також уникати дій, мотивованих его або власним інтересом. Діючи таким чином, ми можемо досягти стану невимушеної дії, яка відповідає природному ходу речей.

З огляду на вище сказане логічно звернутися до споглядання -- розумової або духовної практики, яка передбачає глибокі роздуми або концентрацію на певному предметі, ідеї чи досвіді. Це форма медитації, яка передбачає зосередження уваги та обізнаності на певній темі чи питанні, часто з наміром отримати проникливість або розуміння. Споглядання часто використовується як інструмент для особистісного зростання, духовного розвитку та самодослідження. Це може приймати різні форми, включаючи молитву, медитацію усвідомленості, ведення щоденника або просто проведення тихого часу на природі.

Багато різних філософських і релігійних традицій включають споглядальні практики у свої вчення, включаючи буддизм, християнство, індуїзм, іслам і даосизм. Темами споглядання, духовності і медитації щільно займалися Алан Воттс, Річард Девідсон, Томас Мертон, Тхіч Нат Хань [14].

Уповільнене й більш усвідомлене життя дає можливість побачити недоліки у суспільстві. Воно дає можливість побачити і ірраціональні чинники, а також відчути їхні впливи (щасливі прикмети, щасливі поєднання чисел, явища природи, поведінка тварин та їх присутність тощо).

Однак важливо зазначити, що досягнення миру в усьому світі та запобігання конфліктам потребує набагато більше, ніж просто індивідуальної зміни способу життя. Це вимагає колективних зусиль на суспільному, політичному та міжнародному рівнях, у тому числі для усунення системної нерівності, сприяння дипломатії та підтримки міжнародних інституцій, які сприяють миру та безпеці.

Причинами проблемності збереження миру у світі є ті виклики, з якими стикається сучасна публічна політика держав: процес подальшого розширення Євросоюзу і НАТО; формування нового світопорядку; процеси глобалізації; зміна природи, структури й форм модерних держав («денаціоналізація - ерозія або трансформація національної держави у державу транснаціональну»); зміна характеру цивілізаційних загроз і нездатність національних держав самостійно вирішувати проблеми безпеки; руйнування/стирання кордонів; формування постінформаційного суспільства; зіткнення цивілізацій і культур як таких; потреба альтернативних орієнтирів; зростання рівня масових міграцій людей; появи феномену номадизму як нового способу життя та мислення людини у ХХІ ст.; трансформування смислового поля диспозиції свій-чужий-інший; трансформація ідентичності; масова культура; криза журналістики та ін.

Проблемами вироблення сучасної довоєнної інформаційної політики суто України, а значить, впровадження базових цінностей є: брак універсальності підходів, їх антропоцентричної та когнітивної складової; вплив тоталітарних принципів; недостатньо високі просвітницькі та духовні стандарти як база законотворчості; мінімізована вага особистості в державі; засилля законів та підзаконних актів, часом їх нелаконічність; слабка кадрова політика й мінімальна роль у виробленні рішень спільнот вчених, митців, експертів, громади.

Недостатнє і спирання на історичні витоки української державності як такі. Україна здатна втілити у європейському медіапросторі цінності, які їй притаманні з часів Київської Русі. Адже особливостями саме філософії Київської Русі є синкретизм, різноманітність підходів і поліфонія, кордоцентризм і любомудріє, києвоцентризм, єрусалимоцентризм і подорож; погляд на Київ як на втілення ідеї «граду Божого» на землі. [15, с. 67-125]. А головним надбанням України як нової незалежної держави є вільний, тобто достатній, гідний розвиток кожного українця. Захист цієї свободи як основоположної засади і підгрунтя єдності українського суспільства є головною передумовою її сталої безпеки, безпеки Європи, світу у повоєнні часи.



Висновки

Україна останніми роками зазнала втрати конкурентоспроможності. За умов негараздів економічної глобалізації і воєнної експансії Росії, Україна мусить виробляти адекватну, випереджаючу атаки ворога інформаційну політику.

Агресія Росії, яка за безпринципністю та злочинністю вийшла за всі межі і принципи усіх культурних цивілізацій світу, людських цінностей, не може навіть розглядатися як країна-представник будь-якої з цих цивілізацій, вона порушила навіть принципи співіснування у православній цивілізації, до якої формально належить. Це висуває необхідність вивчення засад існування терористичної держави «зсередини» - тобто першоджерел, які призвели цю країну до стану варварства. Важливе вивчення саме «зсередини», «треба ворога знати у обличчя», - чи час, чи готове суспільство до цього? Чи не завадить нашому незалежному дослідженню актуальна зараз вимушена культура відміни? Яка вимушує нас так чи інакше бути обережними і несвободними у пошуках? Без визначеності у просторі, без усвідомлення наявних кордонів свободи наукового аналізу бути не може. Треба визначатися. Цей час настане після Перемоги. І тільки повний науковий аналіз, всебічне знання терористичної країни, знання інших країн, неодмінно також «зсередини», а також знання природи людини і наукова сміливість та чесність стануть гідною зброєю захисту вільної, незалежної самостійної України.

Треба більше звертатися до творів «словолайферів» - не тільки фахових вчених, а до праць філософів, письменників поетів світу, зокрема України, а також Росії, щоб пізнати країну тероризму «зсередини». Треба залучати експертні спільноти до процесів обговорення і прийняття рішень.

На порядку денному стоїть універсальне міжнародно-правове регулювання Інтернету, кіберпростору, медіапростору. Потрібні підходи й методи постнекласичних наук, потрібна побудова єдиного світового простору на полікультурних креативних засадах.



Література:

1. Попович М. Червоне століття / Київ, «АртЕк» - 2005. - 890 с.

2. Honore C. / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.carlhonore.com/

3. Lalande. F. / La Dёcouverte [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.editionsladecouverte.fr/ catalogue/auteur/1141-frederic_lalande/

4. Кіярдонна Р. Плотин / у кн. «Історія європейської цивілізації. Рим» під ред. Умберто Еко / Харків, «Фоліо» - 2014. - 1104 с.

5. Плотин. Эннеады [Електронний ресурс] / Избранные трактаты / Режим доступу: http://www.theosophy.ru/lib/enne-ogl.htm

6. Einstein A. Quotes About War / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.azquotes.com/author/4399-Albert_Einstein/tag/war

7. Bertrand Russell The Ethics of War International Journal of Ethics / [Електронний ресурс] / Vol. 25, No. 2 (Jan., 1915), pp. 127-142 / Режим доступу: https://www.jstor.org/ stable/2376578

8. Bertrand Russell The War and Non-Resistance: A Rejoinder to Professor Perry International Journal of Ethics / [Електронний ресурс] / Vol. 26, No. 1 (Oct., 1915), pp. 23-30 / Режим доступу: https://www.jstor.org/stable/2376733

9. Bertrand Russell The Practice and Theory of Bolshevism / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=40QWYFquvJA

10. Bertrand Russell Proposed Roads to Freedom / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.gutenberg.org/ebooks/690

11. George Orwell Review of russell's power: a new social analysis / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.lehman.edu/faculty/rcarey/BRSQ/06may.orwell.htm

12. Рассел Б. Історія західної філософії / Переклали з англійської Юрій Лісняк і Петро Таращук / [Електронний ресурс] К., 1995. -- 759 с. / Режим доступу: http://litopys.org.ua/russel/rus.htm

13. Мартін Лютер Кінг I have a dream! / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://ccl.org.ua/posts/2018/01/i-have-a-dream-martin-lyuter-kinh/

14. Thich Nhat Hanh / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://plumvillage.org/ about/thich-nhat-hanh/books/

15. Горський В. Біля джерел / Горський Вілен / К., ВД «Києво-Могилянська академія» - 2006. - 262 с.

References:

1. Popovych M. (2005) Chervone stolittia [Red century ] / ArtEk, Kyiv, Ukraine

2. Honore C. / available at: https://www.carlhonore.com/

3. Lalande. F. / La Decouverte / available at:

https://www.editionsladecouverte.fr/catalogue/auteur/1141-frederic_lalande/

4. Kiiardonna R. (2014) Plotyn / «Istoriia yevropeiskoi tsyvilizatsii. Rym» [History of European civilization], ed. Umberto Eko / Folio, Kharkiv, Ukraine.

5. Plotyn Enneadi [Enneads] / Selected treatises / available at:

http://www.theosophy.ru/lib/enne-ogl.htm

6. Einstein A. Quotes About War / available at:

https://www.azquotes.com/author/4399-Albert_Einstein/tag/war

7. Russell B. (1915) The Ethics of War /International Journal of Ethics / Vol. 25, No. 2 / available at: https://www.jstor.org/stable/2376578

8. Russell B. (1915) The War and Non-Resistance: A Rejoinder to Professor Perry / International Journal of Ethics / Vol. 26, No. 1 available at:

https://www.jstor. org/stable/2376733

9. Russell B. The Practice and Theory of Bolshevism / available at:

https://www.youtube.com/watch?v=40QWYFquvJA

10. Russell B. Proposed Roads to Freedom / available at:

https://www.gutenberg.org/ebooks/690

11. Orwell G. Review of russell 'spower: a new social analysis / available at:

https://www.lehman.edu/faculty/rcarey/BRSQ/06may.orwell.htm

12. Russel B. (1995) Istoriia zakhidnoi filosofii [History of Western philosophy] / Kyiv, Ukraine / available at: http://litopys.org.ua/russel/rus.htm

13. Kinh M. (2018) I have a dream! / available at: https://ccl.org.ua/posts/2018/01/i-have- a-dream-martin-lyuter-kinh/

14. Hanh T. / available at: https://plumvillage.org/about/thich-nhat-hanh/books/

15. Horskyi V. (2006) Bilia dzherel [Near sources] / Horskyi Vilen / VD "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, Ukraine

Размещено на Allbest.ru