Гендерна політика й політичне лідерство: стан і динаміка розвитку в сучасній Україні
Позитивна динаміка змін щодо гендерної рівності у системі державної влади України до війни з РФ, що сприяє розвитку парламентаризму як особливої системи публічного управління, яка ґрунтується на демократичних засадах, розмежуванні різних гілок влади.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.12.2023 |
| Размер файла | 34,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Гендерна політика й політичне лідерство: стан і динаміка розвитку в сучасній Україні
Гошовська Валентина Андріївна доктор політичних наук, професор, завідувачка кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Даниленко Лідія Іванівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри парламентаризму, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Анотація
Акцентована увага на взаємозв'язку і взаємозалежності державної гендерної політики як системи нормативно-правових актів і дій, спрямованих на досягнення рівності між чоловіками і жінками в усіх сферах їх життєдіяльності, та політичного лідерства як невід'ємної складової демократичного розвитку держави, що характеризується здатністю особистості політичного керівника ухвалювати консенсусні рішення, формувати команди фахівців для їх успішного, і прийнятного для більшості людей, вирішення.
Визначено, що керівники, які обіймають політичні посади, є суб'єктами політичного лідерства та трансформаційних змін у суспільстві, пов'язаними, зокрема, з формуванням і реалізацією державної гендерної політики.
Здійснено порівняльний аналіз стану і динаміки розвитку державної гендерної політики за основними показниками й індикаторами, що вимірюють прогрес досягнення національних Цілей сталого розвитку України. Встановлено частковий прогрес у цьому напрямі, пов'язаний з політичним лідерством публічних службовців центральних і місцевих органів державної влади, активної позиції інституцій політичної влади - парламенту, уряду, політичних партій, інших громадських об'єднань.
Підтверджено позитивну динаміку змін щодо гендерної рівності у системі державної влади України до війни з рф, що сприяє розвитку парламентаризму як особливої системи публічного управління, яка ґрунтується на демократичних засадах, чіткому розмежуванні різних гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), домінуючій ролі парламенту у прийнятті законодавчих актів, спрямованих на забезпечення добробуту й формування рівноправного і справедливого суспільства та держави.
Запропоновано практичні рекомендації органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо підвищення динаміки розвитку гендерної політики шляхом забезпечення політичного лідерства жінок- політичних лідерів й удосконалення професійної підготовки публічних службовців, зокрема за освітніми програмами з парламентаризму та парламентської діяльності з метою забезпечення гендерної рівності у період воєнного стану в Україні і повоєнної відбудови держави.
Ключові слова: парламент, парламентаризм, гендерна політика, політичне лідерство, лідер, гендер, публічна влада, публічне управління, публічний службовець. гендерна рівність влада демократичний
Goshovska Valentyna Andriivna Doctor of Political Sciences, Professor, Head of the Department of Parliamentarism of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko Kyiv National University
Danylenko Lidia Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor Department of Parliamentarism, Taras Shevchenko Kyiv National University
GENDER POLICY AND POLITICAL LEADERSHIP:
STATE AND DYNAMICS OF DEVELOPMENT IN MODERN UKRAINE
Abstract. Attention is focused on the relationship and interdependence of the state gender policy as a system of legal acts and actions aimed at achieving equality between men and women in all areas of their life, and political leadership as an integral component of the democratic development of the state, characterized by the ability of the individual of a political leader to make consensus decisions, to form teams of specialists for their successful, and accepted for the people involved, decision.
It is determined managers who hold political positions are subjects of political leadership and transformational changes in society, related, in particular, to the formation and implementation of state gender policy.
A comparative analysis of the state and dynamics of the development of the state gender policy is carried out according to the main indicators and indicators that measure the progress of achieving the national goals of sustainable development of Ukraine. Partial progress in this direction has been established, related to the political leadership of public servants of central and local state authorities, the active position of institutions of political power - the parliament, the government, political parties, and other public associations.
The positive dynamics of changes regarding gender equality in the system of state power of Ukraine before the war with the Russian Federation is confirmed, which contributes to the development of parliamentarism as a special system of public administration, which is based on democratic principles, a clear demarcation of different branches of power (legislative, executive, judicial), the dominant role of the parliament in the adoption of legislative acts aimed at ensuring welfare and the formation of an equal and just society and state.
Practical recommendations are offered to state authorities and local selfgovernment bodies on increasing the dynamics of gender policy development by ensuring the political leadership of female political leaders and improving the professional training of public servants, in particular through educational programs on parliamentarism and parliamentary activity with the aim of ensuring gender equality during the period of martial law in Ukraine and post-war state reconstruction.
Keywords: parliament, parliamentarian sm, gender policy, political leadership, leader, gender, public power, public administration, public servant.
Постановка проблеми
Гендерна політика і політичне лідерство є невід'ємними складовими демократичного суспільства, в якому жінки і чоловіки мають однакові можливості щодо реалізації власних здібностей в усіх сферах їх життєдіяльності. Тому у високорозвинених країнах із високим індексом демократії, як правило, встановлюються й високі показники гендерної рівності, досягається гендерна паритетність в усіх інституціях й організаціях, визначена Пекінською Платформою дій у 1995 році.
За цей час більшість демократичних держав світу досягли гендерного мейнстримінгу, створивши, відповідно, паритетні парламенти, уряди, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші організації і підприємства. Це дало їм можливість посилити економіку і соціальну сферу у своїх державах, створити умови для активної участі в усіх політико- управлінських процесах представників обох статей.
В Україні цей процес також набув свого розвитку, але за роки незалежності такі міжнародні індекси, як індекс демократії та індекс гендерної рівності, зростали досить повільно і не набули високих значень. Наприклад, рейтинг України в Індексі демократії 2022 року відповідав 87 місцю зі 167 країн світу і належав до категорії «гібридні режими» [1]; Індекс гендерної нерівності у 2021 році становив 0,2 («0» означає повну рівність статей за всіма показниками, «1» - повну нерівність) [9]. Нині - під час воєнного стану в Україні, ці показники ще погіршилися.
Наведені показники міжнародних індексів оцінювання стану справ в Україні до війни з рф за цими напрямами, свідчать про низькі темпи розвитку гендерної демократії, зокрема. Серед комплексу чинників такого стану ми визначаємо низький рівень політичного лідерства керівників центральних органів державної влади (далі - ОДВ) і керівників органів місцевого самоврядування (далі - ОМС), особливо серед жінок. Політичне лідерство при цьому ми розглядаємо як «пріоритетну якість особистості посадової особи керівника в державних і політичних інституціях, особливий вид та рівень їх політичної діяльності, який поширюється в усі сфери людського життя» [15, с.40].
Тому, порівняння стану і динаміки розвитку гендерної політики в сучасній Україні на засадах підвищення рівня політичного лідерства за відповідними параметрами й індикаторами на різних етапах розвитку держави залишається актуальним напрямом наукових пошуків.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Тематика гендерної політики є достатньо розвинутою у різних галузях науки, зокрема у політології і публічному управлінні, на відміну від проблеми політичного лідерства, хоча й ця тема є актуальною упродовж багатьох віків і стосується влади. Нами досліджено питання політичного лідерства, що впливає на формування політичної еліти в державі, від якої залежить вибір політичного устрою і форми правління. Саме політичні лідери керують партіями, працюють у парламентах і урядах, здійснюють міжнародну діяльність, вирішують питання оборони країни, економічні та соціальні питання, впливають на освіту і культуру. І як говорив Платон «... саме вони несуть смолоскип і передають його іншим. Вони першопрохідці чи носії заскорузлості та вузьких меркантильних інтересів - це все безпосередньо впливає на суспільство, його правові засади, соціальну базу, життя в цілому» [7, с. 5 ].
З розвитком демократії, питання політичного лідерства набуло свого нового значення і розглядається науковцями як складне соціокультурне явище, яке впливає на встановлення відносин між суспільством і владою, які, за висловом Макса Вебера, є «кращими» представниками народу, а «легітимними» вони стають не лише тому, «що наділені офіційними повноваженнями, а й тому, що мають особливі якості і є моральними авторитетами» [8, с.145 - 146]. М. Вебер у свій час запропонував систематизовану концепцію політичного лідерства в умовах функціонування держави і передбачив появу категорії професійних політиків. Але, у зв'язку з тим, що у більшості держав влада багато часу належала чоловікам, тому дослідження гендерних питань у владі і формування гендерної політики стали актуальними практично з сучасним розвитком ідей демократії - гендерної, плюралістичної, деліберативної, консоціативної, компетентнісної тощо.
У плані розвитку гендерної демократії нам цікаві наукові дослідження таких вітчизняних науковців, як Бучин М.А. [2], Грицай І.О. [4], Даниленко Л.І. [6], Сичова В.В., Гонюкова Л.В. [19] та ін.; питання політичного лідерства представлені у працях Пахарєва А.Д. [12], Рудича Ф.М. [13] та ін.
Дослідження зазначеної проблеми є інтегрованим, тому, не зважаючи на значні їх результати, все ж питання гендерної політики і політичного лідерства у визначенні стану і динаміки їх розвитку в сучасній Україні, окремо не досліджувалось і тому представляє особливий інтерес, для розгляду якого нами застосовано відповідні методи, серед яких: метод порівняльного аналізу - з метою визначення не лише стану розвитку гендерної політики у конкретний період розвитку незалежної України, а й впливу політичних лідерів на результат її реалізації; метод аналізу статистичних даних - для порівняння відповідних показників й індикаторів, що характеризують гендерну політику і політичне лідерство; метод теоретичного аналізу - для уточнення базових понять дослідження, зокрема, «гендерна політика», «політичне лідерство» тощо; метод систематизації і прогнозування - для розробки практичних рекомендацій для органів державної влади з покращення показників динаміки розвитку державної гендерної політики.
Мета статті - охарактеризувати стан, позитивну і негативну динаміку змін у гендерній політиці сучасної України, пов'язаної з політичним лідерством, сформованим у державі, та визначити шляхи її прискорення.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
- визначити стан гендерної політики в сучасній Україні та динаміку її змін на різних етапах демократичного транзиту за показниками й індикаторами, визначеними міжнародними індексами демократії та гендерної нерівності;
- порівняти результати реалізації гендерної політики в сучасній Україні з розвитком політичного лідерства в державі та встановити їх взаємозалежність;
- запропонувати шляхи вдосконалення показників динаміки розвитку державної гендерної політики.
Виклад основного матеріалу
Для проведення дослідження нами використано звітні матеріали з державної гендерної політики України у різні періоди її демократичного транзиту і сучасного розвитку, починаючи від визнання нею відповідних міжнародних актів до формування власного гендерного законодавства, адаптованого до міжнародних стандартів.
Україна, практично зі встановленням незалежності, активно включилась у реалізацію й імплементацію різних міжнародних актів, спрямованих на розвиток демократії, серед яких ті, що пов'язані з рівністю статей у реалізації власних можливостей в усіх сферах життєдіяльності. Це передбачило зміну еліт, які відстоювали демократичні засади розвитку держави і зокрема ідею парламентаризму, яка забезпечується концепціями рівності, свободи слова, плюралізму думок, колективними й консенсусними політико-управлінськими рішеннями.
Найбільш значимими для нашого дослідження були ті періоди, коли приймалися Державні програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на певний період (далі - Державна програма).
Перша Державна програма «Відкритість, дієвість, результативність» була прийнята Кабінетом міністрів України (далі - КМУ) у 2006 році, якою, спільно з іншими країнами-учасницями ООН, Україна визнала своїми зобов'язаннями до 2010 року здійснити викорінення гендерної нерівності на всіх рівнях, досягти високої зайнятості жінок та пропорційності їх участі у представницьких та виборних органах. «Вперше в історії незалежної України до Державної програми було включено питання забезпечення гендерної рівності до списку питань для невідкладного вирішення» [3, с.7].
Цією Державною програмою передбачалася зміна концепцій, спрямованих на подолання гендерної нерівності в усіх сферах суспільного розвитку та ліквідацію всіх форм дискримінації: з концепції поліпшення становища жінок на концепцію забезпечення розвитку, прогресу і справедливості.
У цей період часу науковці фіксували, що в українському суспільстві було більше жінок (53% населення країни); вони були більше освічені (57% випускників середніх шкіл, 52% студентів вищих навчальних закладів), науковий ступінь кандидата наук мають 34,7% жінок, доктора наук - 15,2%; ними вироблялося 45% національного доходу [3].
Не зважаючи на ці статистичні показники наприкінці 90-х - напочатку 2000 років, українське суспільство все ж не було готово до виконання цієї Державної програми. І основною причиною було нерозуміння і небажання високопосадовцями розуміти суть цього питання. В кінцевому рахунку це призвело до збільшення кількості безробітних серед жінок (біля 80%), низького рівня представництва жінок у найвищих щаблях законодавчої влади (8,5%) і в органах виконавчої влади (7%) [3].
Однак така ситуація стимулювала освітян розробити велику кількість нових навчальних програм із підвищення кваліфікації керівних кадрів та підготовки магістрів. Наприклад, як зазначають науковці «з листопада 2010 до грудня 2011 пройшло 891 тренінг для 17 921 державних службовців, які провели 50 сертифікованих тренерів та тренерок у сфері комплексного тендерного підходу в системі державної політики та державного управління в Україні» [16, с.4].
Нами також була започаткована освітня програма зі спеціальності 8.15010012 «Парламентаризм та парламентська діяльність» напряму освіти «Державне управління» - «Основи тендерної політики в парламентській діяльності», розроблена за підтримки Програми розвитку ООН та Європейського Союзу [11], якою було передбачено: ознайомлення із законодавчим і нормативно-правовим забезпеченням тендерної політики в Україні; аналіз тендерної проблематики в діяльності Верховної Ради України; формування іміджу жінки-політичного лідера.
У результаті застосування цих та інших освітніх програм в українському суспільстві активізувався рух з формування «політичного лідерства як особливого виду та рівня політичної діяльності управлінської еліти, який поширюється в усі сфери людського життя» [15, с.40]. Серед політичних лідерів з'явилися жінки, які очолили політичні партії, державні, місцеві і приватні організації і підприємства.
Тобто, у період 2006-2010 рр. в Україні активізувався жіночий рух, але він був недостатній для вирішення завдань, визначених цією Державною програмою «Відкритість, дієвість, результативність», затвердженою КМУ у 2006 році на період до 2010 року [17].
Також важливими причинами такого стану у політичному лідерстві жінок і гендерній політиці України були економічна і політична кризи, які існували на той час у державі, і низький рівень політичної культури, сформованої в суспільстві [14].
Такий висновок підтверджують і результати громадського моніторингу Державної програми, проведеного Жіночим консорціумом України за підтримки Програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» [5].
Нами проаналізовано результати зазначеного громадського моніторингу за трьома напрямами (національний рівень, регіональний рівень, фінансування), які розкриті за допомогою таблиці (див.: табл.1).
Таблиця 1
Основні напрями аналізу стану тендерної політики в Україні (станом на 2010 рік)
|
Національний рівень |
Регіональний рівень |
Фінансування |
|
|
- не створено ефективного інструменту імплементації гендерної політики на найвищому виконавчому рівні; - формальне і повільне формування консультативно- дорадчих органів із ґендерних питань при ОДВ; - різноманітність підходів до формування робочих груп з ґендерних питань; - часто у тренінгах беруть участь не члени робочих груп; - на веб-сайтах не відображено інформації із зазначеної проблематики |
- розроблення механізму утвердження ґендерної рівності; - наявний брак ресурсів для створення дієвого механізму утвердження ґендерної рівності; - зміст програм практично не враховує регіональної специфіки; - рівень виконання обласних програм є частково задовільним; - проекти обласних програм не проходять ґендерно-правову експертизу й попереднє публічне обговорення; - потребує активізації робота зі створення і забезпечення діяльності обласних ґендерних ресурсних і освітніх центрів; - відсутня ефективна співпраця з обласними управліннями статистики у ґендерному розрізі та з експертною спільнотою для аналізу зібраних даних |
- недостатнє фінансування (15-25 % від потреби); - проблеми ґендерної політики не є пріоритетними; - ґендерні питання не є наскрізними для інших програм; - позитивним є фінансування заходів програми через рахунки громадських об'єднань та комунальних установ |
Авторська розробка на основі [5].
Як видно з таблиці 1, аналіз громадського моніторингу Державної програми показав неготовність посадових осіб ОДВ та ОМС до її виконання. Це спонукало до розроблення нової програми.
Друга Державна програма була прийнята у 2018 році - Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, якою передбачено: «удосконалення нормативно-правової бази; урахування гендерного компонента в програмах економічного та соціального розвитку; удосконалення механізму проведення гендерно-правової експертизи; розширення переліку статистичних показників, диференційованих за статтю; зменшення гендерного дисбалансу у сферах державної служби та управління людськими ресурсами (зокрема, розроблення та внесення до програм курсів підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків); удосконалення механізмів реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі; внесення гендерної складової до програми реформ» [18].
Завдячуючи цій Державній програмі, гендерна політика набула своєї системності і стала однією з пріоритетних Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року - «Гендерна рівність» [20].
У 2020 році було підведено підсумки системної роботи з Цілями сталого розвитку в рамках проведення Добровільного національного огляду за 2015-2020 рр. [21]; у березні 2022 року - здійснено Оперативний тендерний аналіз ситуації в Україні ООН Жінки у партнерстві з CARE International в Німеччині за фінансової підтримки урядів Норвегії, Канади та Данії станом на 2021 рік [10].
Проаналізуємо ці два звіти більш детально і виявимо позитивну і негативну динаміку змін у державній гендерній політиці на сучасному етапі розвитку України.
1. За результатами аналізу Добровільного національного огляду спостерігається позитивна динаміка стану досягнення 5-ї національної Цілі сталого розвитку - «Гендерна рівність», яку визначають 20-ь індикаторів, що вимірюють прогрес її досягнення. Експертами встановлено, що 8-ь індикаторів із них не є чіткими і тому стан їх виконання не можна перевірити; з інших 12-ти індикаторів 9-ть мають позитивну динаміку розвитку. Це індикатори, які зафіксували:
- удосконалення гендерного законодавства шляхом ухвалення конкретної кількості додаткових нормативно-правових актів;
- посилення довіри до органів влади шляхом збільшення кількості звернень щодо домашнього насильства та збільшення кількості наданих соціальних послуг відповідно до потреб осіб, які звернулися щодо домашнього насильства;
- розвиток кадрового потенціалу ОДВ і ОМС шляхом збільшення кількості фахівців, які пройшли відповідне навчання з гендерних питань та збільшення кількості проведених інформаційних компаній щодо протидії домашньому насильству;
- формування паритетних органів влади шляхом збільшення частки жінок серед депутатів обласних рад та місцевих рад міст обласного значення;
- прагнення до зменшення коефіцієнту народжуваності у віці до 20 років, на 1000 жінок віком 15-19 років, зменшення співвідношення середньої заробітної плати жінок і чоловіків, збільшення рівня зайнятості жінок віком 25-44 роки, які мають дітей віком 3-5 років.
Тобто, спостерігається позитивна динаміка розвитку гендерної політики, яка суттєво впливає на трансформаційні перетворення в системі забезпечення дотримання прав людини, прав дитини та гендерної рівності. Однак, як стверджують експерти, практично без прогресу залишилися індикатори, які вказують на присутність жінок на державній службі на посадах категорії «А», «Б», «В»; кількість спеціалістів, які пройшли навчання з питань запобігання та протидії дискримінації стосовно жінок; кількість дітей, постраждалих від жорстокого поводження.
У зв'язку з цим в державі було проведено ряд політичних актів, які залежали від політичної волі лідерів держави. До таких заходів нами віднесено:
- прийняття Виборчого Кодексу, яким вдалося зміцнити національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на центральному та місцевому рівнях шляхом прийняття відповідних гендерних квот;
- удосконалення нормативно-правової бази, зокрема щодо сексуального- насильства, пов'язаного з війною України з рф;
- упровадження гендерного бюджетування;
- удосконалення процедури гендерно-правової експертизи чинного законодавства;
- прийняття Національної комунікаційної стратегії України у сфері гендерної рівності;
- удосконалення статистичної та адміністративної звітності в частині розширення показників із розподілом за статтю, віком та іншими необхідними ознаками;
- усунення непропорційного розподілу неоплачуваної роботи в домашньому господарстві між жінками та чоловіками, за допомогою проведення спеціальних обстежень населення, програми яких ґрунтуються на міжнародних стандартах;
- забезпечення сталості місцевих механізмів запобігання і протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, розвитку системи послуг для постраждалих, запуску та підтримки спеціалізованих служб на рівні місцевих громад тощо.
Вирішенню цих сприяла реалізація й інших програм, ініційованих різними вітчизняними і міжнародними інституціями. Наприклад, Програма розвитку ООН в Україні у 2003-2010 роках - за підтримки Шведського агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA); Програма рївних можливостей та прав жінок в Україні - за підтримки ЄС та Програми розвитку ООН у 2008-2011 роках [16]. Їхня ініціатива зробила значний внесок у розвиток українського законодавства та загальної політики щодо запровадження тендерної рівності. І, однозначно, цьому сприяло політичне лідерство лідерів країни у період з 2014 року по теперішній час, які цілеспрямовано відстоювали і відстоюють, у т.ч. у жорстокій боротьбі за незалежність на полі бою з військами рф, європейський вектор розвитку України та її сталий розвиток шляхом залучення професіонально підготовлених фахівців.
Таку професіональну підготовку забезпечували в основному в НАДС України, НАДУ при Президентові України, а з 2021 року - в ННІ публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка, а також в інших ЗВО за освітніми програмами зі спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування».
2. За результатами нашого розгляду «Оперативного тендерного аналізу ситуації в Україні» з'ясовано, що у складі населення України станом на 2021 рік налічувалось більше 130 етнічних груп, 54% складали жінки, 46% - чоловіки, 71% від кількості голів домогосподарств складали жінки. Однак, у зв'язку з війною України з рф до існуючих гендерних стереотипів, які перешкоджали досягненню тендерної рівності в усіх сферах життя суспільства до війни, додалися ще й такі чинники війни, на які вказують дослідники ООН Жінки в Україні, зокрема:
- на 76% збільшилось повідомлень про випадки гендерно зумовленого насильства у постраждалій від конфлікту Донецькій області та на 158% - у постраждалій від конфлікту Луганській області, порівняно з середніми показниками за попередні три роки;
- рівень участі жінок у робочій силі в Україні знизився з 67% у 1991 році до 60,8% у 2021 році; рівень зайнятості жінок нижчий, ніж чоловіків: 51% у порівнянні з 62% у 2020 році; 43% жінок із числа внутрішньо переміщених осіб знайшли роботу, у порівнянні з 58% чоловіків, що свідчить про посилення гендерної сегрегації та дискримінаційного ставлення до жінок на роботі;
- Індекс ґендерного розриву знизився з 24-ї до 44-ї позиції і становить 23%;
- 92,2% одиноких батьків становлять матері, які поєднують роботу з догляду, домашню працю та роботу, що приносить дохід.
Ці та інші показники, наведенні у зазначеному дослідженні, вказують на антиґендерну політику, незважаючи на приєднання України до міжнародних угод та прийняття національного законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Така політика, на жаль, підтримується ЗМІ та сектором формальної освіти. І це, не зважаючи на те, що військові-жінки становлять 12% від особового складу ЗСУ, 22% жінок представлені в усьому особовому складі ЗСУ. Такій негативній динаміці сприяють і нові виклики - велика кількість жінок-біженок, які виїхали разом із дітьми за межі України і потенційно позбавлені можливості брати активну участь у подоланні гуманітарної кризи всередині країни, формуванні політики повоєнного відновлення України, прийнятті загальнодержавних рішень під час війни.
Тому важливим є політичне лідерство керівників держави щодо забезпечення проведення конкретних дій у питаннях гендерної рівності в державі в усіх сферах життя.
Вважаємо, що політичне лідерство у цій сфері має стати загальнонаціональною цінністю, яка сприятиме забезпеченню реалізації гендерних зобов'язань нашої держави, завершенню системних реформ у державі та перемозі у війні з рф. До політичного лідерства має долучитися більше жінок. Для цього нами запропоновано технологію формування іміджу жінки-політичного лідера, яка включає: мотиваційну сферу (потреби, інтереси, цілі, наміри, прагнення, збудники, настрої, почуття тощо); політичну культуру (система поглядів, знань, почуттів, цінностей та уявлень); особливості політика та її команди ( психофізіологічні, соціальні, політичні, економічні, національні, культурні); її статус та статус її цільової аудиторії (соціально-економічний, матеріальний, освітній, культурний, територіальний); концепцію політичної реклами (відкриту, маніпулятивну, закриту) [11].
Висновки
Утвердження ґендерної рівності як політики Української держави можливе за умов сформованості політичного лідерства в діяльності керівників ОДВ та ОМС, яке має стати загальнонаціональною цінністю і сприяти формуванню паритетних органів влади, здатних ухвалювати гендерно збалансовані управлінські рішення.
Важливим є закріплення позитивної динаміки змін щодо гендерної рівності у системі державної влади України за всіма індикаторами, визначеними, зокрема міжнародними індексами демократії і гендерної нерівності для перемоги нашої держави у війні з рф та забезпечення добробуту й формування рівноправного і справедливого суспільства та держави, в якому рівноправно реалізуються права і можливості всіх її членів - чоловіків і жінок.
Література:
1. Боротьба України за захист своїх кордонів є демонстрацією демократії в дії - дослідження «Індекс демократії» від The Economist. URL: https://www.oporaua.org/viyna/ borotba-ukrayini-za-zakhist-svoyikh-kordoniv-ie-demonstratsiieiu-demokratiyi-v-diyi-doslidzhennia- indeks-demokratiyi-vid-the-economist-24517 (дата звернення 16.08.2023).
2. Бучин М. А., Данчук Г. Д. Основні механізми забезпечення принципу гендерної рівності у виборчому процесі. Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право. 2022. № 2(54). С. 12-16. URL: http://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/264388/260510 (дата звернення 16.08.2023).
3. Впровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. URL: https://pdp.nacs.gov.ua/courses/vprovadzhennia- hendernykh-pidkhodiv-u-diialnist-orhaniv-vykonavchoi-vlady-ta-orhaniv-mistsevoho- samovriaduvannia (дата звернення 16.08.2023).
4. Грицай І. О. Реформування гендерної політики в умовах євроінтеграції. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2022. Спец. вип. № 2. С. 210-216. URL: https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/uploads/2023/04/S2/s- 2-2022-210-216.pdf/ (дата звернення 16.08.2023).
5. Громадський моніторинг Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві (до 2010 р.). Жіночий консорціум України. Київ, 2011. 68 с. URL: https://wcu-network.org.ua/public/upload/files/Gender%20Monitorin%20Fin.pdf (дата звернення 16.08.2023).
6. Даниленко Л. І., Горулько О. Ю. Гендерна політика у сфері парламентської діяльності: суб'єкти та їх повноваження. Наукові перспективи. 2023. № 8(38). URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/np/issue/archive (дата звернення 16.08.2023).
7. Елітознавство : підручник / кол. автор.; за ред. В. А. Гошовської, Л. Г. Комахи. 2-е вид., перероб. та допов. Київ : Вид-во «Центр учбової літ-ри», 2022. 220 с.
8. Елітознавство : підручник; за заг. ред. В. А. Гошовської. Київ : НАДУ, 2013. 268 с. URL: https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2014/02/ELITOZNAVSTVO-2013.pdf (дата звернення 16.08.2023).
9. Індекс гендерної нерівності в Україні та Європі. URL: https://www.slovoidilo.ua/ 2023/03/08/infografika/suspilstvo/indeks-hendernoyi-nerivnosti-ukrayini-ta-yevropi (дата звернення 16.08.2023).
10. Оперативний ґендерний аналіз ситуації в Україні: огляд вторинних даних. 29 березня 2022 р. URL: https://eca.unwomen.org/sites/default/files/2022-05/UNWomen_ BRIEF_A4_2022_UKR-1.pdf (дата звернення 16.08.2023).
11. Основи ґендерноїполітики в парламентській діяльності : навч. посібник / автор. кол.: В. А. Гошовська, Н. Б. Ларіна, В. В. Святненко; за заг. ред. В. А. Гошовської. Київ : НАДУ, 2011. 100 с. URL: https://gender.org.ua/images/lib/osnovy_v_parlamenti.pdf (дата звернення 16.08.2023).
12. Пахарєв А. Політичне лідерство в умовах трансформації пострадянських владних режимів. Політичний менеджмент. 2011. № 5. С. 68-75. URL: https://ipiend.gov.ua/ wp-content/uploads/2018/08/paharev_politychne.pdf (дата звернення 16.08.2023).
13. Політика в особах. Політичне лідерство на постсоціалістичному просторі: національний і регіональний контексти: монографія / за заг. ред. Ф. М. Рудича. Київ : Парламентське вид-во. 2008. 352 с. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/ Politika-v-osobah_54.pdf (дата звернення 16.08.2023).
14. Політична культура в забезпеченні єдності та консолідації українського суспільства : монографія / авт. кол. : В. А. Гошовська та ін.; за заг. ред. В. А. Гошовської. Київ : НАДУ, 2021. 144 с. (Наукова школа вітчизняного парламентаризму. Серія «Бібліотека народного депутата»).
15. Політичне лідерство : навч. посіб. / за заг. ред. В. А. Гошовської, Л. А. Пашко. Київ : НАДУ, 2013. 300 с.
16. Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні. URL: https://donmolod.gov.ua/downloads/prog_rivnyh_mojlyvostei.pdf (дата звернення 16.08.2023).
17. Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006р. № 1834. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1834-2006-%D0% BF#Text (дата звернення 16.08.2023).
18. Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року. Постанова Кабінету міністрів України від 11 квітня 2018р. № 273. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-% D0%BF#Text (дата звернення 16.08.2023).
19. Сичова В. В., Гонюкова Л. В. Гендерний аналіз в управлінні соціальним розвитком в умовах збройної агресії росії проти України. Актуальні проблеми державного управління. 2022. Т. 1. № 60. С. 132-143. URL: https://periodicals.karazin.ua/apdu/article/ view/21193/19812 (дата звернення 16.08.2023).
20. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 2017. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/ sites/1/natsionalna-dopovid-csr-Ukrainy.pdf (дата звернення 16.08.2023).
21. Добровільний національний огляд щодо Цілей сталого розвитку в Україні. Міністерство економіки України. 2020. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail? lang=uk-UA&id=a0fc2a99-ada3-4a6d-b65b-cb542c3d5b77&title=DobrovilniiNatsionalniiOgliad SchodoTsileiStalogoRozvitkuVUkraini (дата звернення 16.08.2023).
References:
1. Borotba Ukrainy za zakhyst svoikh kordoniv ye demonstratsiieiu demokratii v dii - doslidzhennia «Indeks demokratii» vid The Economist [Ukraine's struggle to protect its borders is a demonstration of democracy in action - The Economist's "Democracy Index" study]. Retrieved from https://www.oporaua.org/viyna/borotba-ukrayini-za-zakhist-svoyikh-kordoniv-ie-demonstratsiieiu- demokratiyi-v-diyi-doslidzhennia-indeks-demokratiyi-vid-the-economist-24517 [in Ukrainian].
2. Buchyn M. A., Danchuk H. D. (2022). Osnovni mekhanizmy zabezpechennia pryntsypu hendernoi rivnosti u vyborchomu protsesi [The main mechanisms for ensuring the principle of gender equality in the electoral process]. Visnyk NTUU «KPI» Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo. 2(54), 12-16. Retrieved from http://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/264388/ 260510 [in Ukrainian].
3. Vprovadzhennia hendernykh pidkhodiv u diialnist orhaniv vykonavchoi vlady ta orhaniv mistsevoho samovriaduvannia [Implementation of gender approaches in the activities of executive authorities and local self-government bodies]. Retrieved from https://pdp.nacs.gov.ua/ courses/vprovadzhennia-hendernykh-pidkhodiv-u-diialnist-orhaniv-vykonavchoi-vlady-ta-orhaniv- mistsevoho-samovriaduvannia [in Ukrainian].
4. Hrytsai I. O. (2022). Reformuvannia hendernoi polityky v umovakh yevrointehratsii [Reforming gender policy in the conditions of European integration]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Spets. vyp. 2, 210-216. Retrieved from https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/uploads/2023/04/s2/s-2-2022-210-216.pdf/ [in Ukrainian].
5. Hromadskyi monitorynh Derzhavnoi prohramy z utverdzhennia gendernoi rivnosti v ukrainskomu suspilstvi (do 2010 r.) [Public monitoring of the State program for the establishment of gender equality in Ukrainian society (until 2010)]. Zhinochyi konsortsium Ukrainy. Kyiv, 2011. 68 s. Retrieved from https://wcu-network.org.ua/public/upload/files/Gender%20Monitorin% 20Fin.pdf [in Ukrainian].
6. Danylenko L. I., Horulko O. Yu. (2023). Henderna polityka u sferi parlamentskoi diialnosti: subiekty ta yikh povnovazhennia [Gender policy in the field of parliamentary activity: subjects and their powers]. Naukoviperspektyvy, 8(38). Retrieved from http://perspectives.pp.ua/ index.php/np/issue/archive [in Ukrainian].
7. Elitoznavstvo [Elite science]: pidruchnyk / kol. avtor.; za red. V. A. Hoshovskoi, L. H. Komakhy. 2-e vyd., pererob. ta dopov. Kyiv : Vyd-vo «Tsentr uchbovoi lit-ry», 2022. 220 s.
8. Elitoznavstvo [Elite science]: pidruchnyk; za zah. red. V. A. Hoshovskoi. Kyiv :
NADU, 2013. 268 s. Retrieved from https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2014/02/
ELITOZNAVSTVO-2013.pdf [in Ukrainian].
9. Indeks hendernoi nerivnosti v Ukraini ta Yevropi [Index of gender inequality in Ukraine and Europe]. Retrieved from https://www.slovoidilo.ua/2023/03/08/infografika/ suspilstvo/indeks-hendernoyi-nerivnosti-ukrayini-ta-yevropi [in Ukrainian].
10. Operatyvnyi gendernyi analiz sytuatsii v Ukraini: ohliad vtorynnykh danykh [Operational gender analysis of the situation in Ukraine: review of secondary data]. 29 bereznia 2o22 r. Retrieved from https://eca.unwomen.org/sites/default/files/2022-05/UNWomen_BRIEF_ A4_2022_UKR-1.pdf [in Ukrainian].
11. Osnovy gendernoi polityky v parlamentskii diialnosti [Basics of gender policy in parliamentary activity]: navch. posibnyk / avtor. kol.: V. A. Hoshovska, N. B. Larina, V. V. Sviatnenko; za zah. red. V. A. Hoshovskoi. Kyiv : NADU, 2011. 100 s. Retrieved from https://gender.org.ua/images/lib/osnovy_v_parlamenti.pdf [in Ukrainian].
12. Pakhariev A. (2011). Politychne liderstvo v umovakh transformatsii postradianskykh vladnykh rezhymiv [Political leadership in the conditions of transformation of post-Soviet regimes]. Politychnyi menedzhment, 5, 68-75. Retrieved from https://ipiend.gov.ua/wp- content/uploads/2018/08/paharev_politychne.pdf [in Ukrainian].
13. Polityka v osobakh. Politychne liderstvo na postsotsialistychnomu prostori: natsionalnyi i rehionalnyi konteksty [Politics in individuals. Political leadership in the postsocialist space: national and regional contexts]: monohrafiia / za zah. red. F. M. Rudycha. Kyiv : Parlamentske vyd-vo. 2008. 352 s. Retrieved from https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/ 2018/07/Politika-v-osobah_54.pdf [in Ukrainian].
14. Politychna kultura v zabezpechenni yednosti ta konsolidatsii ukrainskoho suspilstva [Political culture in ensuring unity and consolidation of Ukrainian society]: monohrafiia / avt. kol.: V. A. Hoshovska ta in.; za zah. red. V. A. Hoshovskoi. Kyiv : NADU, 2021. 144 s. (Naukova shkola vitchyznianoho parlamentaryzmu. Seriia «Biblioteka narodnoho deputata»).
15. Polity chne liderstvo [Political leadership]: navch. posib. / za zah. red. V. A. Hoshovskoi, L. A. Pashko. Kyiv : NADU, 2013. 300 s.
16. Prohrama rivnykh mozhlyvostei ta prav zhinok v Ukraini [Program of equal opportunities and rights of women in Ukraine]. Retrieved from https://donmolod.gov.ua/ downloads/prog_rivnyh_mojlyvostei.pdf [in Ukrainian].
17. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi prohramy z utverdzhennia gendernoi rivnosti v ukrainskomu suspilstvi na period do 2010 roku [On the approval of the State program for the approval of gender equality in Ukrainian society for the period until 2010]. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid27 hrudnia 2006 r. № 1834. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1834-2006-%D0%BF#Text [in Ukrainian].
18. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi sotsialnoi prohramy zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv na period do 2021 roku [On the approval of the State social program for ensuring equal rights and opportunities for women and men for the period until 2021]. Postanova Kabinetu ministriv Ukrainy vid 11 kvitnia 2018 r. № 273. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF#Text [in Ukrainian].
19. Sychova V. V., Honiukova L. V. (2022). Hendernyi analiz v upravlinni sotsialnym rozvytkom v umovakh zbroinoi ahresii rosii proty Ukrainy [Gender analysis in the management of social development in the conditions of Russia's armed aggression against Ukraine]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia, 1(6), 132-143. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/ apdu/article/view/21193/19812 [in Ukrainian].
20. Tsili staloho rozvytku: Ukraina. Natsionalna dopovid [Goals of sustainable development: Ukraine. National report]. Minister stvo ekonomichnoho rozvytku i torhivli Ukrainy. 2017. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/natsionalna-dopovid-csr-Ukrainy.pdf [in Ukrainian].
21. Dobrovilnyi natsionalnyi ohliad shchodo Tsilei staloho rozvytku v Ukraini. Ministerstvo ekonomiky Ukrainy [Voluntary national review of the Sustainable Development Goals in Ukraine]. 2020. Retrieved from https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=a0fc2a99- ada3-4a6d-b65b-cb542c3d5b77&title=DobrovilniiNatsionalniiOgliadSchodoTsileiStalogoRozvitku VUkraini [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття державної влади і конституційне визначення її меж. Співвідношення законодавчої і виконавчої гілок державної влади в аспекті політичного режиму. Політична реформа - засіб подолання протистояння між інститутами влади і зміцнення демократичних засад.
дипломная работа [106,2 K], добавлен 18.11.2010Поняття "державної влади" як політологічної категорії, теоретичні підходи до розуміння її природи. Концепція поділу і єдності влади Дж. Локка, Ш. Монтеск'є і Гегеля. Реалізація доктрини функціонального поділу влади в сучасній Україні, її ефективність.
реферат [18,9 K], добавлен 10.03.2010Розвиток політичних еліт та поява їх в Україні, основні представники лідерства того часу та їх роль у подальшому розвитку політичної думки України. Типологія та класифікація лідерства. Проблеми політичного лідерства в Україні та способи їх вирішення.
реферат [323,7 K], добавлен 15.12.2010Особливості формування органів влади на основі демократичних принципів та ідеалів. Закономірності побудови законодавчої, виконавчої та судової гілок влади в Ірані, специфіка їх діяльності та функції, правові засади, що відображені в Конституції.
реферат [16,2 K], добавлен 27.06.2010Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні та суть вдосконалення її організації і діяльності. Шляхи оптимізації взаємодії інститутів президента України та Верховної Ради України у рамках парламентсько-президентської форми правління.
курсовая работа [50,4 K], добавлен 02.06.2010Роль національних еліт у розвитку суспільства. Закономірності трансформація політичної системи в Україні. Тенденції регіонального і місцевого процесу демократичної розбудови держави. Аналіз небезпек та ризиків у діяльності представницьких органів влади.
курсовая работа [27,8 K], добавлен 20.10.2015Характеристика демократичних змін політичної системи Польської держави. Передумови прийняття конституції 1997 року та розвиток парламентаризму в країні. Формування парламентсько-президентської моделі та повернення до ліберально-демократичних цінностей.
реферат [33,1 K], добавлен 09.06.2011Політичні еліти. Феномен лідерства. Політичне лідерство як суспільне явище. Концепція послідовників. Ставлення оточення до лідера. Функції політичного лідерства. Типологія політичного лідерства. Роль лідерства в умовах армії. Шляхи приходу до влади.
реферат [38,4 K], добавлен 14.01.2009Вимоги інформаційного суспільства до органів державної влади. Аксіома відкритості влади як єдина відповідь на можливості інформаційних технологій з управління масовою свідомістю з боку влади. Значення інформації в політичній аналітиці, її джерела.
реферат [60,6 K], добавлен 06.10.2012Визначення політичної еліти України як привілейованої меншості суспільства, яка бере участь у прийнятті і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади. Антрепренерська (підприємницька) система формування еліти демократичних держав.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 11.06.2011
