Еволюція нафтогазової стратегії в історії зовнішньої політики Азербайджану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція нафтогазової стратегії в історії зовнішньої політики Азербайджану

Парвана Тельман Мустафазаде

Кандидатка політичних наук, наукова співробітниця, ORCID:

Інститут історіїім. А.А. Бакіханова НАН Азербайджану, Баку, Азербайджанська Республіка,

Метою статті є дослідження еволюції формування азербайджанської нафтової промисловості в зовнішній політиці Азербайджану. Основним методом дослідження є історичний, який сприяв визначенню еволюції нафтової промисловості та енергетичного фактора у формуванні зовнішньої політики сучасного Азербайджану. Метод аналізу сприяв розумінню стратегічної важливості Каспійського регіону, що пов'язано з розвитком транспортно-енергетичної співпраці Азербайджану із провідними державами світу, починаючи з 1994 року, а саме підписанням «Контракту століття». Науковою новизною статті є спроба вперше визначити основні етапи формування нафтової стратегії Азербайджану, вивчити переваги енергетично-транспортного елементу у формуванні його зовнішньої політики та виявити вплив цього фактора на регіональну політику держави. Завдяки науково-джерельній базі підкреслені еволюція нафтової промисловості Азербайджану та важливість нафтового потенціалу країни. Висновок. В сучасному світі енергетичні ресурси можуть виступати факторами впливу на міжнародні відносини. Кожна держава, яка володіє нафтою та газом, має переваги, якими може керуватись у реалізації зовнішньої політики. Однак немаловажним фактом є далекоглядність глави держави, вміння будувати таку парадигму розрахунків, в якій країна буде розвиватись, а не «деградувати». Саме тому в статті високо оцінюється роль Гейдара Алієва, який зламав стереотип малої держави і довів, що вона може підтримувати стратегію балансування між провідними акторами світу. В умовах сучасної конфронтації великих держав Азербайджан керується принципами політичного реалізму та неореалізму, захищаючи власні національні інтереси та регіональну безпеку.

Ключові слова: Каспійське море; енергетичний фактор; нафтова стратегія; Контракт століття; TANAP; TAP.

Sultanov, Ch., 2012. Baku vse otdal dlia fronta, dlia Pobedy! [Baku gave everything for the front, for the Victory!]. Azerbaidzhanskie izvestiia, 9 May, p.1.

THE EVOLUTION OF THE OIL INDUSTRY STRATEGY IN THE HISTORY OF AZERBAIJAN FOREIGN POLICY

Parvana Telman Mustafazade

PhD in Political Sciences, Research Associate,

Institute of History named after A. A. Bakikhanov of Azerbaijan National Academy of Sciences, Baku, Azerbaijan

The purpose of the article is to study the evolution of the oil industry in Azerbaijan foreign policy. The historical method mainly employed in this research made it possible to identify the evolution of the oil industry and the energy factor in forming modern-day Azerbaijan foreign policy. The method of analysis contributed to the understanding of the strategic importance of the Caspian region, which is associated with the development of transport and energy cooperation between Azerbaijan and the leading states of the world, starting from 1994 when "the Contract of the Century" was signed. The scientific novelty of the article lies in an attempt to determine for the first time the main stages in the formation of Azerbaijan oil strategy, to study the advantages of the energy and transportation element as a factor in its foreign policy grounding, as well as to identify the influence of this factor on the state's regional policy. Due to the scientific resource base, the evolution of Azerbaijan oil industry and the importance of the country's oil potential were emphasized. Conclusions. In modern world, energy resources can be influential factors in international relations. Each state that owns oil and gas has advantages that can be used in foreign policy implementation. However, an important fact is the state head's foresight, the ability to ground such a paradigm of calculations in which the country will develop and not "degrade". That is why the article highly appreciates the role of Heydar Aliyev, who broke the stereotype of a small state, and proved that the last one can maintain a balancing strategy between world leading actors. In conditions of modern confrontation between great states, Azerbaijan is guided by principles of political realism and neorealism, protecting its own national interests and supporting regional security.

Key words: The Caspian Sea; the energy factor; the oil strategy; the Contract of the Century; TANAP; TAP.

Вступ

азербайджанська нафтова промисловість зовнішня політика

Актуальність наукового дослідження пов'язана з тим, що регіони Південного Кавказу та Каспійського моря завжди були ареною боротьби між провідними державами світу. Географічне положення Азербайджану, а також його економічний потенціал мають важливе значення у формуванні зовнішньої політики. Міжнародне співробітництво, що фактично розпочалося з «Контракту століття», надало Азербайджану право на імідж надійного партнера у сфері енергетичної безпеки. Регіон Каспійського моря завдяки значним запасам природних ресурсів представляє собою арену зіткнення інтересів суб'єктів міжнародних відносин та важливих геополітичних сил. Він є одним із найдинамічніших координаційних центрів Євразії не лише через наявність нафти та газу, але й через транспортно- логістичні можливості. Участь регіональних і позарегіональних акторів, поєднання економічного та політичного факторів посилюють значення і роль Каспійського регіону, який посідає важливе місце у світовій політиці та економіці. Регіон забезпечує найбільший транспортний зв'язок між Центральною Азією та басейном Чорного моря, із Туреччиноюта Балканами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історію нафтової промисловості в Азербайджані досліджував проф. Чапай •Єлтанов (2000). У своїй праці «Нафта» він неодноразово наголошував на стратегічній важливості бакинської нафти в політиці більшовиків, розглядав основні складові процесу зародження нафтової промисловості Азербайджану. У роботі наведено дані щодо видобутку, переробки та експорту нафти, а також діяльності провідних світових нафтових компаній у Баку. Проф. Дж. Гасанли (Гасанльї, 2013) у розвідці «Історія азербайджанської дипломатії» досліджує питання історії становлення зовнішньої політики Азербайджану, її роль та значення в політиці великих держав. У праці «Каспійська нафта Азербайджану» І.Алієва (Алиев, 2003) розглядаються політичний та економічний розвиток

Каспійського регіону з давніх часів до наших днів та історичний розвиток прикаспійської частини Азербайджану.

Азербайджанська Республіка має вигідне стратегічне положення та володіє геополітичним фактором, що посилює імідж і престиж держави у світовій політиці. Історію зовнішньої політики та дипломатії Азербайджанської Республіки слід розглядати через призму подій, які зумовили формування суверенної та незалежної держави як суб'єкта міжнародних відносин.

Формулювання цілей статті

Метою цієї статті є дослідження історичних передумов формування нафтової стратегії Азербайджану в Каспійському регіоні. Головну увагу відведено міжнародним енергетично-транспортним проєктам, які вплинули на статус Азербайджану як геополітичного гравця Південного Кавказу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Азербайджан €кодин із найдавніших осередків цивілізації. Його територію населяли численні племена, які стали згодом основою для виникнення перших державних утворень. У IX ст. частина кочових тюркських огузьких племен, відомих як сельджуки, підкорила землі та створила тюркську державу (Дорошко та Шпакова, 2010, с. 129). У XV-XVIст. на території сучасного Азербайджану існувала тюркська держава Сефевідів, яка вже тоді розширювала торгівельні відносини із західноєвропейськими країнами. Торгівельні центри Азербайджану відігравали важливу роль у розвитку міжнародних караванних шляхів між Європою та Азією (Махмудов, 1991, с. 19). У XVIII ст. в Азербайджані існували ханства: Карабахське, Шекінське, Гянджинське, Кубинське та ін. На жаль, у результаті Ґюлістанського (1813 р.) та Туркманчайського договорів (1828 р.) територія Азербайджану була розділена між Росією і Персією. Незважаючи на політичну залежність, російське панування та перебування у складі Росії, народ Азербайджану зумів проголосити національну незалежну державу.

У 1844 р. вперше у світі, раніше, ніж у Пенсільванії (США), було розпочато буріння нафтової свердловини у Бібі-Ейбаті. Бакинський нафтовий район, який був спочатку єдиним, і надалі зберіг значення найголовнішого постачальника нафти до Росії. Максимум дореволюційного видобутку нафти тут було досягнуто 1901 року - 11 млн т (Султанов, 2000).

Бакинська нафта і нафтопродукти сприяли економічному буму в Росії у 1913 році, становленню та зміцненню СРСР, що найважливіше, організації його обороноздатності (Султанов, 2012).

У травні 1918 року була проголошена Азербайджанська Демократична Республіка - перша парламентська республіка в мусульманському світі. Зовнішньополітична лінія парламенту АДР започаткувала основи азербайджанської дипломатії (Гасанльї, 2011, с. 214). Азербайджанська Демократична Республіка прагнула встановити добросусідські відносини зі всіма членами світового співтовариства. Незважаючи на її короткотривале існування, АДР стала гарантом майбутніх фундаментальних основ державності та незалежності. Вже в перші роки існування однією із основних цілей Парламенту було забезпечення політичної та територіальної недоторканості, зміцнення демократичних і правових основ державності, створення умов для міжнародного визнання незалежності Азербайджану (Азербайджанская Демократическая Республика, 1998, с. 11).

У 1920 році на Паризькій мирній конференції Азербайджан був визнаний міжнародною спільнотою (H9S9nli, 2009, р. 9). Були здійснені спроби його вступу в Лігу Націй. Це були перші дипломатичні кроки новоствореного уряду, спрямовані на міжнародне визнання. Поступово відбувався процес вступу Азербайджану в систему всесторонніх міжнародних відносин.

Значна частина азербайджанської інтелігенції, в тому числі професійні правознавці на чолі з Алімарданом-бек Топчибашевим, отримали парламентську практику в Державній думі Росії. Вони були готові створити найдемократичнішу республіканську систему з наявністю всіх прав і свобод, яка абсолютно відрізнялася б від російського самодержавства, де панував жорстокий національно-колоніальний гніт (Махмудов, 2005, с. 18).

Від проголошення незалежності Азербайджан перебував у центрі уваги великих акторів. Перші претензії були викликані з боку Вірменії, а також Ірану, який прагнув окупувати територію Азербайджану і приєднати її. Лише після англо-іранського договору 1919 року Іран відмовився від територіальних претензій до Азербайджану. Восени 1919 року були встановлені дипломатичні відносини між країнами (Азербайджанская Демократическая Республика, 1998, с. 101).

Складна внутрішньополітична ситуація, економічні та урядові кризи, денікінська загроза із півночі, згодом радянська загроза, територіальні претензії сусідніх держав зумовили падіння республіки (Агамалиева и Худиев, 1994, с. 99). Після розпаду Азербайджанської Демократичної Республіки відбувся процес окупації радянською владою території Азербайджану. В таких умовах міжнародна довіра, досягнута національним урядом, втрачала свою актуальність. Радянський Азербайджан перетворився на головну арену поширення комуністичних ідей серед країн Сходу (Гасанль, 2013, с. 7).

У результаті зміни системи в 1920 році вільні зовнішньополітичні відносини Азербайджанського уряду перервала пролетарська диктатура. Але, незважаючи на те, що Азербайджанська Демократична Республіка проіснувала лише 23 місяці, вона зміцнила в азербайджанському народі ідею волі та незалежності (Алієв, 2003, с. 65).

У роботі «Каспійська нафта Азербайджану» І.Алієв характеризує важливість Каспійського регіону в період Другої світової війни:

«З початком Другої світової війни Каспійський регіон, особливо Бакинський нафтопромисловий район, набув важливого військово-стратегічного значення для обох протиборчих сторін - держав осі, насамперед Німеччини, та її основних противників - Англії, Франції. Своєрідність ситуації полягала в тому, що якщо Німеччина прагнула захопити кавказькі нафтопромислові райони з найменшим збитком для останніх, і передусім Бакинський, то союзники прагнули будь-якою ціною не допустити цього. Контроль над бакинської нафтою дозволив би німецькому командуванню повною мірою забезпечити паливом свої сполучення, дав би можливість просунутися в країни Близького і Середнього Сходу, а також вийти до Індії». (Алиев, 2003, с. 53)

Ще за радянських часів було створене Управління із розвідки морських нафтових та газових родовищ, що з часом привернуло значну увагу у питанні розвитку видобування нафти в Каспійському морі.

Після розпаду СРСР Азербайджан самостійно проводив розробку та освоєння родовищ нафти та газу у морі. В односторонньому порядку був введений термін «сектор Каспійського моря певної держави», що створило прецедент. Уряд Азербайджану з метою захисту національних інтересів приймав далекоглядні та продумані рішення, адже водночас це було питанням нової національної стратегії.

Основні історичні події, які вплинули на формування ідеї про стратегічну важливість Каспійського регіону, такі:

1) Відкриття на початку 1950-х рр. нафтового родовища «Нафтові Камені» у шельфі Каспійського моря. Ідея про перспективи наявності морських нафтових родовищ азербайджанського шельфу належить геологу Ага Курбан Алієву (Султанов, 2000). «Нафтові Камені» - це перша у світі нафтова платформа. Вона знаходиться в Баку і закладена ще в 1947 році. Вже у 1949 році забив перший каспійський нафтовий фонтан, що стало заслугою азербайджанських геологів.

2) Підписання Угоди «Про спільну експлуатацію та пайовий розділ видобутку нафти з азербайджанського сектору Каспійського моря родовищ «Азері», «Чираг» та глибоководної частини «Гюнешлі»» між Державною нафтовою компанією Азербайджанської Республіки і провідними світовими нафтовими компаніями. Через важливе історичне та політичне значення договірназвали«Контрактомстоліття».Цяподіясталапочаткомнафтової стратегії Азербайджану, що реалізовувалась під керівництвом президента Гейдара Алієва. Азербайджан залучив до співпраці корпорації 8 держав світу. Ймовірність взаємовигідного співробітництва в Каспійському регіоні об'єднувала ініціативи провідних держав. Так формувалась геополітична значимість регіону та зовнішньополітичні інтереси Азербайджану щодо використання ресурсного фактора як важливого інструменту підтримання двосторонніх та багатосторонніх контактів із великими державами.

3) Розширення регіонального співробітництва, де особлива роль належала Туреччині та Грузії. Видобуток газу в Каспійському регіоні зумовив початок експлуатації трубопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум ще у 2007 році. Експорт азербайджанського газу із родовища «Шахденіз» позитивно вплинув на регіональну позицію Азербайджану.

4) Створення нової транспортної політики в Каспійському регіоні. Розвиток міжнародних транспортних коридорів та реалізація такого проєкту, як Баку-Тбілісі-Карс у 2017 році (Азербайджан-Грузія-Туреччина), підтвердили успішну зовнішньополітичну діяльність Азербайджану в Каспійському регіоні, побудовану не лише на перевазі ресурсного потенціалу, але й вигідного географічного розташування між Заходом та Сходом, що породжує зовнішній політико-економічний інтерес до регіону.

Сучасна тенденція розвитку нафтогазової стратегії. 3 липня 2007 року природний газ, що видобувається з газоконденсатного родовища «Шахденіз» в азербайджанському секторі Каспію за допомогою газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум, увійшов у систему газопроводів Туреччини. Запуск трубопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум вперше перетворив Азербайджан на країну-експортера газу. Після відкриття цього газопроводу азербайджанський газ почав експортуватися на ринки Грузії і Туреччини, що одночасно заклало основу для другої стадії розробки родовища «Шахденіз» та проєкту «Південний газовий коридор». 26 червня 2012 року між урядами Туреччини та Азербайджану було підписано угоду щодо Трансанатолійського газопроводу - Меморандум порозуміння по проєкту TANAPміж цими державами.

Перше транспортування каспійського газу до Італії було здійснено у 2021 році. Загальний обсяг становить щонайменше 2,6 трлн куб. м.

Потенційно Азербайджан може експортувати газ до Європи, але вона є не єдиним ринком для офіційного Баку. Азербайджан постачає газ до Туреччини в такому ж обсязі, як і в Італію. Окрім того, підписання у 2021 р. контракту між Азербайджаном та Туркменістаном щодо спільної розробки нафтогазового родовища «Достлуг» стало історичною подією, що в майбутньому збільшить геостратегічне значення Каспійського регіону в міжнародній політиці. Транспортно-енергетичні проєкти Азербайджану та співробітництво з європейськими державами не впливають на політику балансування і багатовекторності, оскільки він підтримує дружні відносинизусімакраїнамирегіону.Такіпроєкти,якТАР,ТАМАР,Баку-- Тбілісі-Карс, підвищують рівень довіри до Азербайджану і впливають на його міжнародний статус.

Тривала історична боротьба Азербайджану за звільнення окупованих земель, а саме Нагірного Карабаху та прилеглих районів, завершилась підписанням 10 листопада 2020 року Договору про повне припинення вогню та всіх воєнних дій у зоні конфлікту. Азербайджан протягом 44 днів здобув воєнну перевагу над Вірменією. Ця подія підтвердила військову силу та рішучість азербайджанського керівництва, яке вирішило карабахське питання, котре було предметом переговорів Мінської групи ОБСЄ вже понад 30 років. Це вплинуло на геополітичне становище Азербайджану в регіоні Південного Кавказу та Каспійського регіону. Однак проблеми досі існують: це небажання Вірменії підписувати мирний договір з Азербайджаном, а також порушення режиму припинення вогню, дії, які провокують та дестабілізують ситуацію в регіоні. Зі свого боку, Азербайджан виступає за відкриття комунікацій, яке повинно базуватись на принципах міжнародного права.

Політолог Хікмет Бабаоглу зазначає, що «нафтогазові проєкти Азербайджану в Каспійському регіоні мають фундаментальне значення в геополітиці цього регіону. Нафтогазова стратегія Азербайджану була вперше започаткована національним лідером Азербайджану Гейдаром Алієвим ще у 1994 році» (Babaoglu, 2019, pp.202-203).

Висновки

Історичні передумови розвитку нафтової промисловості та підписання «Контракту століття», зокрема реалізація проєкту Баку-Тбілісі-Джейхан (2006), згодом Баку-Тбілісі-Карс (2017), вплинули на зовнішньополітичну лінію Азербайджану в Каспійському регіоні. Фактор енергетики та транспорту є рушійною силою, який формує об'єктивне уявлення про зовнішню політику Азербайджану. Більше того, транспортно-енергетичний потенціал держави виступає її інструментом. «Політика відкритих дверей» та балансування Азербайджану сьогодні продовжується під керівництвом Ільхама Алієва. Посилюється роль міжнародних транспортних проєктів, які сприяють інтеграції Прикаспійських держав та співробітництву з позарегіональними державами. Завдяки успішній енергетичній стратегії азербайджанські нафта та газ мають вихід на європейський ринок, що безумовно перетворює країну на активного геополітичного гравця у регіоні.

Список бібліографічних посилань

Агамалиева,Н. и Худиев,Р., 1994. Азербайджанская Республика. Страницьі истории 1918-1920. Баку: Сабах.

Азербайджанская Демократическая Республика (1918-1920), Парламент. (Стенографические отчеть), 1998. Баку: Азербайджан.

Алиев, И. Г., 2003. Каспийская нефть Азербайджане. Москва: Известия. Алієв,Т.,2003.Періодвеликоговідродження:становленнядемократичної правової Азербайджанської держави. Політика і час, 4, с. 65-72.

Гасанльі,Дж., 2011. Новая геополитическая ситуация в Черноморско- Каспийском регионе после августа 2008г.: Черноморье-Каспий: поиск новьх форматов безопасности и сотрудничества. Москва: РАН Институт Европьі.

Гасанль, Дж., 2013. Внешняя политика Азербайджана в годьі советской власти (1920-1939). В: История дипломатии Азербайджанской Республики. Москва: Наука. Т.2.

Дорошко,М.С. та Шпакова,Н.В., 2010. Держави пострадянського простору у світовій політиці. Київ: Знання.

Махмудов,Я., 1991. Взаимоотношения государств Аккоюнлу и Сефевидов с западноевропейскими странами (II половина XV - начало XVII века). Баку: Издательство Бакинского университета.

Махмудов,Я., 2005. Азербайджан: краткая история государственности. Баку: Тахсил.

Султанов,Ч., 2000. Нефть. Баку: Нафта-Пресс. Т.1.

Султанов, Ч., 2012. Баку все отдал для фронта, для Победь! Азербайджанские известия, 9 мая, с.1.

Babaoglu, H., 2019. Xaricisiyasdt. Baki: Elm.

Hasanli, C. P., 2009. Azarbaycan Xalq Cumhuriyyatinin Xarici Siyasati (1918-1920). In: M9mm9dyarov,E.M., ed. Azsrbaycan Respublikasinin Diplomatiya Tarixi. Baki: Garisma MMC. I cild.

REFERENCES

Agamalieva, N. and Khudiev, R., 1994. Azerbaidzhanskaia Respublika. Stranitcy istorii 1918-1920 [Republic of Azerbaijan. Pages of history 1918-1920]. Baku: Sabakh.

Aliev,I.G., 2003. Kaspiiskaia neft Azerbaidzhana [Caspian Oil of Azerbaijan]. Moscow: Izvestiia.

Aliiev,T., 2003. Period velykoho vidrodzhennia: ctanovlennia demokratychnoi pravovoi Azerbaidzhanskoi derzhavy [The period of the great revival: the establishment of a democratic legal state of Azerbaijan]. Polityka i chas, 4, pp. 65-72. Azerbaidzhanskaia Demokraticheskaia Respublika (1918-1920), Parlament. (Stenograficheskie otchety) [Azerbaijan Democratic Republic (1918-1920), Parliament. (Verbatim reports)], 1998. Baku: Azerbaidzhan.

Babaoglu, H., 2019. Xaricisiyasdt [Foreign policy]. Baki: Elm.

Doroshko,M.S. and Shpakova,N.V., 2010. Derzhavy postradianskoho prostoru u svitovii politytsi [Post-Soviet states in world politics]. Kyiv: Znannia.

Gasanly, Dzh., 2011. Novaia geopoliticheskaia situatciia v Chernomorsko- Kaspiiskom regione posle avgusta 2008 g.: Chernomore-Kaspii: poisk novykh formatov bezopasnosti i sotrudnichestva [New Geopolitical Situation in the Black Sea-Caspian Region after August 2008: Black Sea-Caspian Region: Search for New Formats of Security and Cooperation]. Moscow: RAN Institut Evropy.

Gasanly, Dzh., 2013. Vneshniaia politika Azerbaidzhana v gody sovetskoi vlasti (1920-1939) [Foreign policy of Azerbaijan during the years of Soviet power (19201939)]. In: Istoriia diplomatii Azerbaidzhanskoi Respubliki [History of diplomacy of the Republic of Azerbaijan]. Moscow: Nauka. Vol. 2.

Hasanli, C. P., 2009. Azarbaycan Xalq Cumhuriyyatinin Xarici Siyasati (19181920) [Foreign Policy of the Azerbaijan Democratic Republic (1918-1920)]. In: Mammadyarov,E.M., ed. Azdrbaycan Respublikasinin Diplomatiya Tarixi [History of Diplomacy of the Republic of Azerbaijan]. Baki: Garisma MMC. I cild. Makhmudov, Ia., 1991. Vzaimootnosheniia gosudarstv Akkoiunlu i Sefevidov szapapnoevropeiskimistranami (IIpolovinaXV- nachaloXVIIveka) [Relations between the states of Akkoyunlu and Safavids with Western European countries (second half of the 15th - early 17th centuries)]. Baku: Izdatelstvo Bakinskogo universiteta. Makhmudov, Ia., 2005. Azerbaidzhan:kratkaia istoriia gosudarstvennosti [Azerbaijan: A Brief History of Statehood]. Baku: Takhsil.

Sultanov, Ch., 2000. Neft [Oil]. Baku: Nafta-Press. Vol.1.

Размещено на Allbest.ru