Трансформація доктрини "Третього Риму" в ідеологію "русского мира"

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький національний аграрний університет

Трансформація доктрини «Третього Риму» в ідеологію «русского мира»

Левчук Костянтин Іванович доктор історичних наук, професор,

завідувач кафедри історії України та філософії

м. Вінниця

Анотація

Актуальність дослідження викликана агресією російської федерації проти України яка відбувається під лозунгами захисту т.з. «русского мира». Ця політико-релігійна доктрина з початку свого зародження слугувала обґрунтуванням агресивної російської імперської політики спрямованої на поневолення навколишніх народів і в першу чергу українського народу. При написанні статті було застосовано як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи.

Зокрема, системний підхід, який базується на принципах багатофакторної обумовленості, дозволив врахувати вплив політичних, релігійних та культурних чинників на розвиток ідей «русского міра» та їх вплив на становлення та формування периферійного (стосовно західної цивілізації) соціуму. Згідно з принципами об'єктивності та всебічності акцентувалася увага на виявленні антихристиянської, антиукраїнської спрямованості теорії та практики сучасних адептів «русского мира».

Встановлено, що доктрина «Москва -- Третій Рим» з'явилася на початку XVI ст. в умовах піднесення Московської централізованої держави. Вона була ідеологією, яка возвеличувала владу правителя Московії та визнавала єдино правильною та істинною московську версію православного християнського вчення. Ця релігійна теорія обґрунтовуванню права Москви на захоплення нових територій та сприяла зародженню в ментальності росіян великодержавного шовінізму. З часом недовіра та ненависть до інших народів трансформувалася в консервативно-охоронне вчення XIX ст. під назвою «офіційна народність», а на початку XXI ст. стараннями патріарха московського Кирила (Гундяєва) переросла в ідеологію «русского мира».

Розглянуто аргументацію православних богословів які доводять єретичність ідей «русского мира» та його відхід від вчення Вселенської церкви.

Ключові слова: «Третій Рим», «русский миир», єресь, православна цєрква, Московія, агресія.

Abstract

Transformation of the «Third Rome» doctrine into the «Russian world» ideology

Kostiantyn Levchuk Ivanovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of Department of History of Ukraine and Philosophy, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

The relevance of the study is caused by the aggression of the Russian Federation against Ukraine, which is taking place under the slogans of the protection of the so-called «Russian world» (Russkii mir) . This politico-religious doctrine, from the beginning of its inception, served as a justification for the aggressive Russian imperial policy aimed at enslaving the surrounding peoples and, first of all, the Ukrainian people.

When writing the article, both general scientific and special-historical methods were used. In particular, the systematic approach, which is based on the principles of multifactorial conditioning, made it possible to take into account the influence of political, religious and cultural factors on the development of the ideas of the «Russian world» (Russkii mir) and their influence on the formation and formation of a peripheral (relative to Western civilization) society. In accordance with the principles of objectivity and comprehensiveness, attention was focused on revealing the anti-Christian, anti-Ukrainian orientation of the theory and practice of modern followers of the «Russian world» (Russkii mir).

It was established that the doctrine «Moscow - the Third Rome» appeared at the beginning of the 16th century. in the conditions of the rise of the Moscow centralized state. It was an ideology that glorified the power of the ruler of Muscovy and recognized the only correct and true Moscow version of Orthodox Christian teaching. This religious theory served to substantiate Moscow's right to seize new territories and contributed to the birth of great-power chauvinism in the mentality of Russians. Over time, mistrust and hatred of other peoples transformed into a conservative and protective doctrine of the 19th century. under the name «official nationality», and at the beginning of the XXI century. through the efforts of the Moscow Patriarch Gundyaev, it was transformed into the ideology of the «Russian world» (Russkii mir). The arguments of Orthodox theologians who prove the heretical ideas of the «Russian world» (Russkii mir) and its departure from the teachings of the Universal Church are considered.

Keywords: «Third Rome», «Russian world» (Russkii mir), heresy, Orthodox Church, Muscovia, aggression.

Вступ

Постановка проблеми. 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала відкриту агресивну війну проти України. Головною метою загарбників є ліквідація незалежної української держави, відродження російської імперської деспотії на землях колишнього Радянського Союзу, фізичне знищення або витіснення за кордони України всіх захисників та носіїв української ідентичності, насильницька русифікація українського народу. Зрозуміло, що подібні цілі війни мають бути закамуфльовані для широкого загалу, так як і слово «війна» московським пропагандистами було замінено на вираз «спеціальна воєнна операція». Ідеологічним прикриттям для загарбницької війни проти України та одночасно «образом майбутнього» для прихильників агресії служать ідеї так званого «русского міра», які активно пропагуються очільниками кремля та представниками російської православної церкви. Агресивна риторика адептів «русского міра» направлена не тільки на жителів російської федерації, але і на громадян України. Тому ми, захищаючи своє право на свою землю, маємо захищатися від спроб знищення нашої історії, мови та культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичні передумови агресії Росії проти України, критика положень агресивної ідеології «русского міра» розглядається в працях П. Гай-Нижника [1], І. Буркута [2], О. Власюка [3], О. Оглобіна [4], І. Рущенко [5]. Теологічна критика єретичного вчення московської церкви викладена в Декларації про вчення «русского міра», що підготовлена православними теологами з Волоської академії богословських досліджень [6].

Мета статті - вивчення причин зародження, історичного розвитку та сучасне трактування концепції «русского міра».

Виклад основного матеріалу

«Російська церква поділяє відповідальність за воєнні злочини, скоєні в Україні, разом із політичною владою цієї країни. Церковні та державні лідери в Росії були співучасниками злочину агресії та поділяють відповідальність за такі злочини, як шокуюче викрадення українських дітей», [7] заявив Патріарх Константинопольський Варфоломій І, який перебував з візитом у Вільнюсі наприкінці квітня 2023 року. Головна причина розв'язаної московським режимом війни лежить у площині агресивної та єретичної ідеї «русского міра», яка була народжена московською церквою. Слід відзначити еволюцію агресивної московської ідеології: від ідеї «Москва - Третій Рим, через ідеологію офіційного народництва XIX ст. - до фашистських практик XXI століття, освячених нинішнім керівництвом московської церкви.

На початку XVI ст. стараннями псковського ченця Філатея була сформульована концепція «Третього Риму», згідно з якою Москва є третій Рим, бо два перші Рими впали під натиском єретиків та невірних. Цар Московський є єдиним у всесвіті християнським царем, та по сумісництву, управителем Вселенської апостольської церкви. Цей Рим стоїть і стоятиме до кінця часів, бо четвертому Римові не бути.

Зародження москвоцентирчної месіанської теорії багатьма істориками трактується як реакція на спробу католицького Риму підкорити православні церкви за допомогою Флорентійської унії, падінню під ударами турецьких завойовників Візантійської імперії та звільненню від ординського поневолення Московії у 1480 році.

Як відзначає відомий український дослідник XX ст. О. Оглобін «ідея III Риму, висловлена Філатеєм в його «посланнях» ... залишалася ще вільною думкою книжника, не освяченою авторитетом Московської церкви, ні визнаною офіційно урядом Московської держави.» [4, с. 31] Але за часів правління Івана Грозного (1533-1584) Московська держава, остаточно подавивши самостійність Новгородської та Псковської земель, розпочинає активну загарбницьку політику. Москва веде війни з великим князівством Литовським, захоплює землі колишньої Золотої Орди: Казанське, Астраханське та Сибірське ханства. Тому ідея «Третього Риму» була використана для формування державницької ідеології молодої хижої московської держави, яка продовжувала практику ординських завойовників.

Головну роль в процесі перетворення концепції «Третього Риму» на державну ідеологію Московського царства належить Московській церкві та зокрема, митрополитові Макарію, який очолював її за часів правління Івана Грозного. В усіх творах Макарія послідовно і яскраво проведена ідея єдності «руської історії», держави, церкви, династії й царської влади, як теократичної монархії [4, с. 32]. На його думку московська держава є безпосереднім і законним спадкоємцем Візантійської імперії. Право на самодержавне правління Московського царя виводилося з божественного походження його влади: не тільки родичання з династією останніх імператорів Візантії, але і поява легенди про походження московської правлячої династії від родини імператора Римської імперії Августа.

Отже, відбулося формування схеми московської історії, яка стала визначальною для зазіхань Москви на території інших народів. В середині XVI ст., буквально через три десятки років після появи цієї концепції, за правління першого московського царя Івана Грозного розпочалася активна експансія молодого царства за межі своєї території. Ідея «Третього Риму» отримала найвище благословення. Більше того, тільки в ідейних проявах «Третього Риму» ця держава могла існувати і розвиватися.

Утворення Московського патріархату було свідченням тріумфу ідеї «Третього Риму». Те, що тодішній константинопольський патріарх Ієремія призначив московського митрополита на посаду патріарха в очах усього православного світу нібито свідчило про те, що другий Рим - Константинополь відступив свої права на користь Московської влади. Саме з 1589 року уявлення про Москву - Третій рим стає офіційною державною та церковною московською ідеологією. Але правління Бориса Годунова призвело до ослаблення Московської держави, та мало не до її падіння. Лише в середині XVII ст. послаблення Польщі та звернення козацької України за протекцією до Московського царя надали друге дихання цій ідеології. Московське царство активізує зовнішню політику, направлену проти головного ворога «християнського» світу на півдні - Туреччини, яка була спадкоємцем другого Риму - Константинополя. В цих умовах не тільки відроджується теорія «Третього Риму», але ця ідея захоплює усі верстви московської спільноти та стає національною.

Єдиною дійсною небезпекою для Москви та її загарбницької ідеології стала саме Українська козацька держава. Ця держава була під зверхністю Константинопольського патріархату - другого Риму. Патріарх Ієрусалимський Паісій, вітаючи нового православного володаря - Богдана Хмельницького, виразно показував всьому православному світові на якому боці симпатії Вселенського православ⁵я. Це була пряма загроза ідеям «Третього Риму» та монополії Московської церкви на першість та домінування в православному світі. Поразка козацького війська під Берестечком в 1651 році та Переяславська угода 1654 року призвели до підкорення української Церкви московському патріархові та забезпечили існування ідеології «Третього Риму».

Фактично саме з того моменту, коли виникли такі єретичні, чорносотенні, реакційні течії, як «Третій Рим» або «русский мір» розпочалася проповідь «особливого російського шляху». Московському населенню почала нав'язуватися думка про особливий «російський народ-богоносець», про його особливу мету, «російську духовність» та іншу маячню. В 1686 році під тиском Москви Вселенський патріархат видав Акт, в якому надавалося право висвячувати Київського митрополита Московському патріарху, при тому що сама митрополія мала залишатися у складі Вселенського патріархату. Однак, трансформація Московського царства у Російську імперію положила початок посиленню влади самопроголошеного російського імператора Петра І, який був ворогом української державності та незалежної від його влади церкви. Результатом реформування церковної справи в російській імперії в 1722 році було запровадження «Святійшого Синоду», на чолі з імператором, який управляв справами московської церкви замість патріарха. При цьому були ліквідовані залишки української церковної автономії разом із Київською митрополією. Протягом XIX ст. ідеологія «Москви - Третього Риму» трансформувалася в теорію офіційного народництва, яка була озвучена за правління Миколи І. Автором теорії став граф Уваров. У її основі лежали консервативні погляди на просвітництво, науку, літературу. Коротким девізом прихильників цієї теорії став вираз «Православ'я, Самодержавство, Народність» який з'явився як антитеза девізу Великої французької революції «Свобода, рівність, братерство». Саме в цей час у Росії почала чітко формуватися консервативно-охоронна політична доктрина. Формула графа Уварова була ідеологічним обґрунтуванням політики Миколи І початку 1830-х років, а надалі служила своєрідним прапором для консолідації політичних сил, які виступають за «самобутній» шлях історичного розвитку Росії. Необхідність формулювання даної ідеології саме в рамках Міністерства народної просвіти відбувалася з тих підстав, що в той період саме цей державний орган багато в чому відповідав не лише за навчання, а й за формування ідеологічних установок у молоді.

Прихильники теорії офіційної народності вважали, що тільки в такий спосіб Росію можна захистити від революційного впливу країн Заходу, у яких у цей період відбувалося кілька великих революцій. Деякі прихильники особливого шляху росії осмислювали теорію офіційної народності як ідею єднання царя та російського народу, яка відбувається завдяки наявності сполучної православної віри та безумовної любові у останнього до Росії та імператора. Ідеї офіційної народності полягали в охороні російського народу від західного лібералізму, демократії, які, розбещували народ, відвертали людей від проблем країни на користь самих себе. З особливою ненавистю прихильники царизму ставилися до спроб української інтелігенції виступити на захист прав і свобод українського народу: «Видно шлях, по якому молоді люди дійшли до слов'янської ідеї. Спочатку вони, займаючись історичними пошуками, зупинилися на думці відновити та підтримувати все народне і стародавнє, а згодом, все більш заглиблюючись почали вважати священними та достойними до наслідування лише старі звичаї, а наприкінці приєднали до цього пропозиції політичні, виділяючи в історії стародавню вольницю деяких словенських племен» [8, с. 232].

В XXI столітті середньовічна доктрина «Москва - Третій Рим» змінила назву на «русский мір» та стала обґрунтуванням агресивної війни Росії проти незалежної української держави. Російське вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, є загрозою існування для українського народу, що належить до православної християнської традиції. Крім того, велику тривогу викликає те, що вищі ієрархи російської православної церкви (РПЦ) відмовилися назвати вторгнення - вторгненням, натомість обмежившись розпливчастими заявами про необхідність збереження миру у світлі «подій» та «військової операції» в Україні, наголошуючи водночас на братських відносинах українців і росіян, що становлять разом «святу Русь», докладаючи провину за агресію на ворожий «Захід», і навіть вимагаючи від своїх громад молитися словами, які по суті висловлюють підтримку військовим діям. рим московський воєнний християнський

Підтримка, яку багато ієрархів Московського Патріархату надали війні Володимира Путіна проти України, вкорінена в тоталітарному за своїм характером різновиді православного єретичного вчення, відомого під назвою «русский мір». Це лжевчення виявилося привабливим для багатьох членів московської Православної Церкви. У своїх виступах президент Володимир Путін та патріарх московський Кирило (Гундяєв) протягом останніх 20 років неодноразово посилалися на ідеологію «русского міра» та розвивали її положення. Починаючи з 2014 року, коли Росія анексувала Крим та розпочала гібридну війну в Україні на території Донбасу, і аж до початку повномасштабної війни в Україні та вже під час війни, Путін та патріарх Кирило використали ідеологію «русского міра» як головне обґрунтування необхідності вторгнення. Суть цього вчення в тому, що існує якась наднаціональна російська сфера впливу або цивілізація, яка також називається «Свята Русь», до якої входять Росія, Україна та Білорусь (іноді також Молдова та Казахстан), а також етнічні російські та російськомовні люди по всьому світу. Відповідно до цього вчення, «русский мір» має єдиний політичний центр (Москва), єдиний духовний центр (Київ, «мати міст російських»), єдину мову (російську), єдину церкву (російська православна церква, Московський Патріархат), і одного для всіх патріарха (патріарх Московський і всієї Русі), який діє у «симфонії» з одним для всіх президентом/царем (Путіним), який керує цим «русским міром», підтримуючи особливу духовність, моральність та культуру, спільні для всього Російського світу.

Цьому «русскому міру», (каже вчення), протистоїть розбещений Захід на чолі зі США та народами Західної Європи. На Заході вже перемогли «лібералізм», «глобалізація», «християнофобія», які пропагують гей-паради «права гомосексуалістів», і ненависть до Росії. Заходу і тим православним, які впали в розкол і в оману (такі як Вселенський Патріарх Варфоломій та інші помісні Православні церкви, які його підтримують), знову і знову протистоїть Московський патріархат, разом із Володимиром Путіним. Вони - справжні захисники православного вчення, яке вони розуміють у термінах традиційної моралі та жорсткого дотримання традиції та поклоніння перед Святою Руссю. З часу інтронізації патріарха Кирила у 2009 році провідні діячі Московського патріархату, а також представники російської держави постійно використовували ці положення, щоб зруйнувати богословські засади православної єдності. Принцип національного устрою Церкви засуджено на Константинопольському соборі 1872 року. «Ми відкидаємо та засуджуємо племінний поділ, тобто племінні відмінності, народні чвари та розбіжності у Христовій Церкві, як противні євангельському вченню та священним законам блаженних отців наших, на яких затверджена Свята Церква і які, прикрашаючи людське суспільство, ведуть до Божественного. Тих, хто приймає такий поділ за племенами і дерзає засновувати на ньому небувалі досі племінні зборища, ми проголошуємо, згідно з священними канонами, чужими Єдиної Кафолічної та Апостольської Церкви і справжніми схизматиками». [9] Лжевчення етнофілетизму є основою ідеології «русского міра». Якщо ми вважаємо ці неправдиві постулати істинними, то Православна Церква перестає бути Церквою Євангелія Ісуса Христа, апостолів, Нікео-Константинопольського Символу віри, Вселенських Соборів та Отців Церкви. Єдність стає по суті неможливою. [6]

Тому, як заявляють православні богослови, ми відкидаємо брехню «русского міра» та ганебні дії російського уряду, який розв'язав війну проти України. Ця війна мерзенна і не може бути виправдана християнським вченням за потуранням російської православної церкви. Це вчення глибоко неправославне, нехристиянське і вороже людству. Подібно до того, як Росія вторглася в Україну, так і Московський патріархат патріарха Кирила вторгся в Православну церкву викликаючи поділ і чвари, які не тільки призводять до незліченних жертв, але й ставлять під загрозу душі людей та сгасіння вірних.

Висновки

Отже, доктрина «Москва -- Третій Рим» з'явилася на початку XVI ст. в умовах піднесення Московської централізованої держави. Вона була ідеологією, яка возвеличувала владу правителя Московії та визнавала єдино правильною та істинною московську версію православного християнського вчення. Це положення слугувало абсолютним обґрунтуванням права Москви на захоплення нових територій та сприяло зародженню в ментальності росіян презирливого і зверхнього відношення до навколишніх народів, які потребують звільнення від влади єретиків та іновірців. З часом недовіра та ненависть до інших народів трансформувалася в консервативно-охоронне вчення XIX ст. під назвою «офіційна народність», а на початку XXI ст. стараннями РПЦ перетворилася в ідеологію «русского міра».

Оцінюючи ідеологію «русского міра» православні богослови відзначають ознаки його відступу від вчення Вселенської церкви. Зокрема, слід відзначити спробу РПЦ закріпити в суспільній свідомості антихристиянську ідею про наявність у сучасному світі «абсолютного добра» - адептів «русского міра» та «абсолютного зла» - бездуховного Заходу. Подібні ідеї були доволі органічними в часи мусульманських завоювань або середньовічних хрестових походів, але сьогодні є ознакою релігійного екстремізму. РПЦ перетворюється на тоталітарну секту. Діяльність її філії в Україні - української православної церкви, яка на словах розірвала всі зв'язки з російською церквою, загрожує національній безпеці української держави та духовному здоров'ю громадян.

Література

1. Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики: [колект. монографія] / П. П. Гай-Нижник [та ін.]; керівник проекту, упоряд., наук, ред. П. П. Гай-Нижник ; НДІ українознавства. Київ: МП Леся. 2016. 584 с.: мал., табл. URL: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2016doc.agresiya-rosii.php

2. Буркут І. Фантом «русского мира»: політологічні студії про російсько- українську війну й не тільки. Чернівці: Друк Арт. 2019. 255 с.

3. Власюк О. С. Кремлівська агресія проти України: роздуми в контексті війни: монографія. Київ: НІСД. 2017. 302 с. Бібліогр.: С. 297-302.

4. Оглобін О. Московська теорія III Риму в XVI-XVII ст. Мюнхен. 1951. 55 с. https://diasporiana.org.ua/ideologiya/2066-ogloblin-o-moskovska-teoriya-iii-rimu-v-xvi-xvii-stol/

5. Рущенко І. П. Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту: монографія. Київ: Києво-Могилянська академія. 2020. 436 с.

6. A declaration on the Russian world» (Russkii mir) teaching. https: //publicorthodoxy.org/ 2022/03/13/a-declaration-on-the-russian-world-russkii-mir- teaching/

7. Російська церква і уряд поділяють відповідальність за злочини в Україні,- Вселенський Патріарх, https://www.lrt.lt/ua/novini/1263/1944261/rosiis-ka-tserkva-i- uriad-podiliaiut-vidpovidal-nist-za-zlochini-v-ukrayini-vselens-kii-patriarkh-varfolomii-i

8. Бойко Ю.М” Левчук К.І. Лісостепова Україна напередодні великих реформ 19 століття: Населення, суспільство, освіта у дзеркалі статистики: монографія / за ред. Ю.М. Бойка. Вінниця : ТВОРИ. 2022. 280 с.

9. Кіпрський архієпископ Хризостом II звинуватив РПЦ у єресі етнофілетизму. https://vgom.org/post/kiprskij-arkhiepiskop-khrizostom-ii-obvinil-mkovodstvo- rpts-v-eresi-etnofiletizma

References

1. Hay-Nyzhnyk P. P. (2016). Ahresiya Rosiyi proty Ukrayiny: istorychni peredumovy ta suchasni vyklyky. [Russia^rs aggression against Ukraine: historical background and modern challenges]. Kyiv: MP Lesya 584 p. Retrieved from http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2016doc.agresiya-rosii.php [in Ukrainian]..

2. Burkut I. (2019). Fantom «russkoho mira»: pol^^olohichni studi;yip^o rosi;ys^rko- ukrayins^fku viynu y ne til^fky. [The phantom of the "Russian world": political studies on the Russian-Ukrainian war and beyond]. Chernivtsi: Druk Art. 255 p. [in Ukrainian].

3. Vlasyuk O. S. (2017). Kremlivs^fka ahresiya proty Ukrayiny: rozdumy v konteksti viyny : monohrafya. [Kremlin aggression against Ukraine: reflections in the context of the war: monograph]. Kyiv: National Institute of Strategic Studies/ 302 p. [in Ukrainian].

4. Ohlobin O. (1951). Moskovs^fka teori^ya III Rymu v XVI-XVII st. [The Moscow theory of III Rome in the XVI-XVII centuries]. Munich: Ecclesiastical and Archaeological Commission of the Apostolic Visitor for Ukrainians in Western Europe. 55 p/ Retrieved from https://diasporiana.org.ua/ideologiya/2066-ogloblin-o-moskovska-teoriya-iii-rimu- v-xvi-xvii-stol/ [in Ukrainian].

5. Rushchenko I. P. (2020). Viyna ts^^vilizatsi^y: anatomi;ya rosi;ys^rko-ukrayins^rkoho konfliktu: monohrafiya. [War of civilizations: anatomy of the Russian-Ukrainian conflict: monograph]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy. 436 p. [in Ukrainian].

6. A declaration on the «Russian world» (Russkii mir) teaching. Retrieved from https://publicorthodoxy.org/2022/03/13/a-declaration-on-the-russian-world-russkii-mir-teaching/ 1.

7. Rosiys^fka tserkva i uryad podilyayut^f vidpovidal^fnist^f za zlochyny v UkrayiniЈ¬- Vselens^fkyy Patriarkh. Retrieved from https://www.lrt.lt/ua/novini/ 1263/1944261/rosiis- ka-tserkva-i-uriad-podiliaiut-vidpovidal-nist-za-zlochini-v-ukrayini-vselens-kii-patriarkh- varfolomii-i [in Ukrainian].

8. Boyko YU.M., Levchuk K.I. (2022). Lisostepo^va Ukrayina na^e^edodn^ velykykh reform 19 stolittya: Naselennya, suspilstvo, osvita u dzerkali statystyky: monohrafiya. [Forest-steppe Ukraine on the eve of the great reforms of the 19th century: Population, society, education in the mirror of statistics: monograph] Vinnytsia: TVORY. 280 p. [in Ukrainian].

9. Kiprs^fkyy arkhiyepyskop Khryzostom II zvynuvatyv RPTS u yeresi etnofiletyzmu. [Cypriot Archbishop Chrysostom II accused the Russian Orthodox Church of the heresy of ethnophiletism] Retrieved from https://vgoru.org/post/kiprskij-arkhiepiskop-khrizostom-ii-obvinil-rukovodstvo-rpts-v-eresi-etnofiletizma [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru