Корпус миру в контексті "Нових горизонтів" політики Джона Фіцджеральда Кеннеді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

Корпус миру в контексті «Нових горизонтів» політики Джона Фіцджеральда Кеннеді

Світлана Польовик,

кандидат наук із соціальних комунікацій

м. Київ

Анотація

У статті висвітлено питання волонтерського руху як складової політики Президента США Дж.Ф. Кеннеді після Другої світової війни. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що знання інститутів та інструментів формування волонтерського руху в США дозволить оцінити роль та ефективність доброчинності як відповіді на кризові періоди розвитку суспільства.

Метою статті є аналіз основних аспектів діяльності Корпусу миру в контексті зовнішньополітичного курсу політики Президента США Дж.Ф. Кеннеді «Нові горизонти».

В статті використовувалися загальнонаукові методи пізнання: історичний (для пояснення чинників утворення та розвитку Корпусу миру в історичній ретроспективі), системний (дозволяє сформувати цілісну картину політики Дж.Ф. Кеннеді, пов «язану зі зміцненням демократичних цінностей в найменш розвинутих країнах), аксіологічний (для виявлення ціннісної сутності інституалізації волонтерства та його змісту як виду суспільної діяльності, що володіє гуманістичним потенціалом зміцнення миру і дружби між людьми різних національностей і культур).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні цілісного системного уявлення про особливості реалізації державної політики США у сфері регулювання волонтерської діяльності для вирішення зовнішньополітичних проблем.

В статті наголошується на важливості Корпусу миру як дієвого елементу стратегії Президента США Дж.Ф. Кеннеді щодо орієнтації зовнішньої політики США в третьому світі на ідеологію взаємної безпеки після Другої світової війни.

Ключові слова: волонтерський рух в США, зовнішньополітичний курс політики Дж.Ф. Кеннеді, «Нові горизонти», холодна війна, Корпус миру, створення позитивного іміджу США, Корпус миру США в Україні.

Abstract

Svitlana Polovyk, Ph. D. (Social Communications), V.I. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Peace corps in the context of New horizons of the policy of John Fitzgerald Kennedy

The article reflects the question of the volunteer movement as an integral policy of the US President J.F. Kennedy after the Second World War. The activity of the Peace Corps, founded by the 35th president of the USA, is analyzed.

The purpose of the article is to analyze the main aspects of the Peace Corps activity as a component of the US President J.F. Kennedy's «New Horizons» policy in the context of the possibility of development and use of volunteer activities in the implementation of the country's foreign policy.

The work uses general scientific methods of knowledge: historical (reveals the factors of the formation and development of the Peace Corps in historical retrospect), systemic (makes it possible to draw a complete picture of J.F. Kennedy's foreign policy related to the struggle between democracy and totalitarianism), axiological (determines the value the essence of the institutionalization of volunteerism, its content as a type of social activity that has a humanistic potential for strengthening peace and friendship between people of different nationalities and cultures).

The scientific novelty of the obtained results consists in obtaining a holistic systemic view of the peculiarities of the implementation of US state policy in the field of regulation of volunteer activities for solving foreign policy tasks.

Conclusions. Summing up, the author confirms the importance of the Peace Corps as the most important element of the strategy of the US President J.F. Kennedy, which consisted in the need to reorient the US foreign policy in the Third World countries from the ideology of mutual security to the global rails of development after the Second World War. It is noted that J.F. Kennedy's «New Horizons» policy found its embodiment in the creation of the Peace Corps, which has successfully survived decades and is still functioning, serving as an example of the activation of volunteerism in Ukraine at the beginning of the XXI century. It is emphasized that before the start of the Russian-Ukrainian war on February 24, 2022, more than 300 American volunteers of the Peace Corps worked in Ukraine, which made Ukraine the largest representation of this organization in the world. Since the start of the full-scale russian invasion of Ukraine, Peace Corps volunteers have left the country, but continue to coordinate nationwide efforts in support of Ukrainians, organizing charitable donations, sending needed goods to Ukraine, and using their social media to engage the public in support of Ukraine.

Key words: the volunteer movement in the USA, the foreign policy course of J.F. Kennedy, «New Horizons», the Cold War, the Peace Corps, creating a positive image of the USA, the US Peace Corps in Ukraine.

Основна частина

Постановка проблеми. У сучасному глобалізованому світі діяльність Сполучених Штатів Америки значною мірою впливає на долю всього людства. Після Другої світової війни США перетворилися на лідируючу державу за масштабами фінансування та поширення у світі урядових волонтерських програм з метою формування лояльних груп зарубіжних товариств, результатом чого стало заснування 35-м Президентом США Дж.Ф. Кеннеді неурядової волонтерської організації Корпус миру (Peace Corps). Спрямовуючи свою діяльність на допомогу задоволення освітніх потреб країн, що розвиваються, Корпус миру органічно вписався не лише в державну політику США, а і в світове співтовариство протягом 62-х років свого ефективного функціонування. Наразі волонтерський рух став частиною значних зусиль, які докладаються в ході протистояння України повномасштабному вторгненню росії, в тому числі і шляхом залучення іноземних волонтерів за програмою Корпусу миру.

Аналіз досліджень та публікацій. У світовій науковій думці до історії розвитку волонтерства в США, зокрема політики Дж.Ф. Кеннеді в цьому контексті зверталися такі дослідники як Д.Д. Анго [2], Н.Л. Ансловер [3], Дж. Бродські Шур [5], М. Джошуа [6], Б. Роттінггаус [10] та ін. Осмислення діяльності Корпусу миру США як зовнішньополітичного курсу політики Дж.Ф. Кеннеді ще не стало предметом спеціального дослідження. У зв'язку з цим може йтися лише про рівень розробленості областей наукового знання, близьких до досліджуваної теми. На сучасному етапі в період повномасштабного вторгнення росії в Україну означена проблема набуває інтегративного характеру і потребує ґрунтовного аналізу.

Мета дослідження - з'ясувати основні аспекти діяльності Корпусу миру як складової програми реформ «Нові горизонти» Президента США Дж.Ф. Кеннеді в контексті можливості розвитку та використання волонтерської діяльності в реалізації зовнішньої політики країни.

Виклад основного матеріалу дослідження. Після Другої світової війни США надали економічну допомогу європейським країнам, щоб сприяти їх відновленню, та розширили підтримку в галузі безпеки цим та іншим країнам на фоні передбачуваної комуністичної загрози. Взаємодія з іноземними державами в цей період включала дипломатичні та військові ініціативи у Західній Європі, Південно-Східній Азії та Латинській Америці, які проводилися в період напружених відносин з комуністичними державами. Означена міжнародна ситуація зумовила в політичних колах США пошуки шляхів протидії поширенню комуністичної ідеології і в цьому контексті тодішнього сенатора від штату Массачусетс і кандидата в президенти США від Демократичної партії Дж.Ф. Кеннеді (19171963) зацікавила програма технічної допомоги для країн, що розвиваються «Четвертий пункт» («Point Four Program»), яка була оголошена Президентом США Г.С. Труменом в його інавгураційній промові 20 січня 1949 р. [8]. Програма була спрямована на надання технологічних навиків, знань та обладнання найбіднішим країнам у всьому світі й заохочувала надходження приватного інвестиційного капіталу в ці країни, але за правління Президента Д.Д. Ейзенхауера «Четвертий пункт» перестав бути окремим напрямом підтримки країн, що розвиваються, і був інтегрований у загальну програму іноземної допомоги. Таким чином, програма Дж.Ф. Кеннеді щодо зовнішньої допомоги, яка отримала назву «Нові горизонти» (New horizons), по суті, продовжила курс на відмову від взаємної безпеки та перехід до концепції допомоги розвитку з метою прискорення процесів економічної глобалізації, який здійснював його попередник - республіканець Д.Д. Ейзенхауер.

Дж.Ф. Кеннеді відчув гостру необхідність в реанімуванні та удосконаленні ідеї своїх попередників, вирішивши включити її до своєї передвиборчої платформи в якості ініціативи волонтерської діяльності в країнах, що розвиваються - програми Корпус миру (Peace Corps). Враховуючи, що зовнішня допомога займала важливе місце в його передвиборчій програмі, Дж.Ф. Кеннеді постарався розвинути цю ідей до офіційної платформи з метою відмовитися від застарілої зовнішньополітичної ідеології взаємної безпеки та сформулювати альтернативну філософію, засновану на моральних імперативах американської культури. На думку Д.Д. Анго, як продукт холодної війни, Корпус миру мав протистояти таким світовим тенденціям, як:

- радикальна активність молоді та комуністична загроза;

- поширення в Африці деколонізації;

- посилення впливу Радянського Союзу в країнах Африки [2, с. 499].

Крім того, як зазначає М. Джошуа, Корпус миру мав «миробудівну мету культивування взаєморозуміння між Сполученими Штатами та країнами, що розвиваються» [6, с. 62].

14 жовтня 1960 р. сенатор-демократ Дж.Ф. Кеннеді після дня передвиборчої кампанії на пост Президента США прибув до Мічиганського університету (University of Michigan) в Анн-Арборі о 2 годині ночі, щоб трохи поспати, а не пропонувати створення міжнародної волонтерської організації. Але 10 000 студентів університету чекали на виступ кандидата в президенти і саме там, на сходах Мічиганського університету, було закладено підвалини волонтерського руху, відомого у всьому світі [4]. Студенти, які зібралися, почули, як майбутній Президент кинув виклик: «Скільки з вас, хто має намір стати лікарями, готові провести свої дні в Гані? Техніки чи інженери, скільки з вас готові працювати на дипломатичній службі та провести своє життя, подорожуючи світом?» [9]. Дж.Ф. Кеннеді назвав своє звернення до студентів на сходах університету найдовшою короткою промовою, яку він коли-небудь виголошував. В 3-х хвилинному зверненні Дж.Ф. Кеннеді закликав молодих американців їхати за кордон з метою поліпшення глобального іміджу Америки та лідерства в холодній війні, пославшись на відправку Радянським Союзом кваліфікованих громадян за кордон на службу світовому комунізму і заявив, що США мають зробити те саме для просування таких цінностей, як демократія та свобода.

Відчуваючи, що концепція Корпусу миру була дуже привабливою в очах молодих виборців, Дж.Ф. Кеннеді почав її активно експлуатувати в рамках передвиборчої кампанії. Зокрема, він заявив, що «ми не можемо припинити підготовку наших молодих людей як солдатів для війни, але нам потрібно готувати їх як послів миру» [3]. Відповідаючи на критику про дилетантизм молодих людей, кандидат у президенти припустив, що «ці молоді чоловіки і жінки мають бути перевірені в рамках суворих іспитів, підготовлені в спеціальних умовах, мати вміння та навики, потрібні для країн, де вони будуть служити» [3].

У середовищі політичного істеблішменту ідея Дж.Ф. Кеннеді викликала суперечливу реакцію. Експрезидент США Д.Д. Ейзенхауер назвав Корпус миру «наївним юнацьким експериментом», а кандидат від республіканців Р. Ніксон зауважив, що Дж.Ф. Кеннеді пропонує відправити до інших народів як представників США молодь, яку він називає волонтерами, але яка насправді у багатьох випадках просто намагається уникнути призову до армії. Навіть деякі демократи вважали ідею Корпусу миру прекрасною, але практично не реалістичною відповідно до цілей передвиборчої кампанії.

Так чи інакше, більшість дослідників визнають, що завдяки включенню до передвиборчої програми ідеї створення Корпусу миру зовнішньополітична платформа Дж.Ф. Кеннеді завоювала додаткові симпатії електорату. У ході передвиборчої кампанії кандидат зумів надати ідеї волонтерського руху за кордоном привабливого ідеалістично-романтичного відтінку.

Одразу після перемоги Дж.Ф. Кеннеді на виборах та складання присяги на посаді Президента країни 20 січня 1961 р. до Білого Дому та офісів Демократичної партії почали масово надходити листи на підтримку Корпусу миру. Президент всерйоз задумався про негайне втілення колись винятково риторичного передвиборчого гасла, сподіваючись на хвилі масової народної підтримки добитися від Конгресу значних обсягів фінансування. Дж.Ф. Кеннеді відсік популістські крайнощі цієї ідеї, заявивши, що є достатньо волонтерів, щоб укомплектувати Корпус миру без приманки у вигляді звільнення від військової служби.

Дж.Ф. Кеннеді доручив чоловікові своєї сестри, молодому та динамічному політику С. Шрайверу вивчити можливість якнайшвидшої організації Корпусу миру. Доповідь С. Шрайвера від 28 лютого 1961 р. була підготовлена з урахуванням попередньої законодавчої історії питання, а також матеріалів доповідей кількох експертних груп.

С. Шрайвер запропонував Президенту два варіанти реалізації ідеї Корпусу миру: повільний, тобто зайнятися підготовчою роботою, чекаючи поки Конгрес схвалить фінансування всієї концепції, і швидкий, тобто створити Корпус миру негайно президентським законом із фінансуванням за рахунок наявних асигнувань у рамках Програми взаємної безпеки. У другому випадку з'являлася можливість вже влітку 1961 р. запустити кілька пілотних проєктів, продемонструвавши Конгресу конкретні плани та попередні результати роботи нової організації. Така тактика, у разі успіху, могла позитивно вплинути як на фінансування Корпусу миру, так і на майбутнє всієї програми іноземної допомоги, закон про яку мав затверджуватися восени 1961 р.

Обравши другий варіант, Дж.Ф. Кеннеді видав президентський закон від 1 березня 1961 р. про створення Корпусу миру, як незалежного агентства та програми уряду США, що навчає та спрямовує волонтерів для надання міжнародної допомоги (TQ provide far a Peace Corps to help the peoples of interested countries and areas in, meeting their needs for skilled manpower) [11]. У той же день Президент направив до Конгресу повідомлення з проханням про постійне фінансування агентства. Таким чином, Корпус миру був офіційно створений упродовж трьох місяців після вступу Дж.Ф. Кеннеді на посаду Президента, заручившись підтримкою як двопартійного Конгресу, так і громадянського суспільства, серед якого привеліювали випускники університетів. Створення нової організації стало прикладом стрімкої, але не спонтанної політичної акції, заснованої на вмілому та своєчасному використанні широкої народної підтримки ідеї Корпусу миру в США, а також всебічному попередньому дослідженні, підготовленому кількома незалежними експертними групами.

Відповідно до закону, Корпус миру повинен направляти до зацікавлених країн і територій чоловіків і жінок з США, які мають необхідну кваліфікацію для служби за кордоном і готові служити, при необхідності, у скрутних умовах, щоб допомогти людям цих країн і територій забезпечити їх потребу в навченому персоналі. Згідно із законом, місія Корпусу миру полягає в сприянні світовому миру та дружбі через три основні принципи:

- допомогти людям зацікавлених країн задовольнити їхні потреби в підготовлених фахівцях;

- сприяти кращому розумінню американців з боку інших народів;

- сприяти кращому розумінню американцями інших народів [11].

4 березня 1961 р. С. Шрайвера було призначено директором нової організації. Багато прихильників і шанувальників Дж.Ф. Кеннеді були згодні з кандидатурою С. Шрайвера, наголошуючи на його організаційних талантах, вродженому ідеалізмі, сумлінності, цілеспрямованому оптимізмі, а також здатності бути одночасно тактовним і рішучим у роботі з конгресменами.

Структура Корпусу миру була розроблена С. Шрайвером за рекомендаціями дослідницьких груп та відповідно до власних уявлень про управління такими організаціями. Однак, незважаючи на протести адміністрації Дж.Ф. Кеннеді, згідно із Законом про іноземну допомогу, прийнятим Конгресом восени 1961 р., Корпус миру виявився не тільки включеним до структури держдепартаменту після схвалення Конгресом США 22 вересня 1961 р., а й підлеглим новоствореному Агентству міжнародного розвитку як один із інструментів допомоги розвитку. На практиці це положення нерідко суперечило інтересам виконавчої влади, оскільки потенційно велика політична вага Корпусу миру, а також його значення як кращого виразника особливого духу «Нових горизонтів» вимагав поставити організацію безпосередньо під контроль Президента.

Як це нерідко буває, найскладнішими для директора Корпусу миру виявилися фінансові питання. На утримання кожного волонтера, включаючи підготовку, транспортні витрати, зарплату штатних співробітників, придбання необхідних матеріалів, обладнання тощо щорічно планувалося витрачати приблизно 10 тисяч доларів, проте, як і стосовно всієї програми іноземної допомоги в цілому, затвердження асигнувань Корпусу миру в Конгресі не обійшлося без урізань: замість запрошених С. Шрайвером 64 мільйонів доларів було надано 58 мільйонів доларів, що в кінцевому рахунку не вплинуло на активність молоді у бажанні стати волонтерами.

Корпус миру захопив уяву американської громадськості й протягом тижня після його створення у Білий дім посипалися тисячі листів молодих американців, які сподівалися стати волонтерами. Як зазначає Б. Роттінгаус, Дж.Ф. Кеннеді отримував тисячі листів щодо Корпусу миру, які «найчастіше вимагали відповіді поштою» [10, с. 452]. За словами Б. Роттінгауса, щоранку до офісу Корпусу миру у Вашингтоні притягували «важкі мішки з поштою» і навіть у 1970 р., коли «перший сплеск ентузіазму вже спав, відділ комунікацій, як і раніше, щодня обробляв близько двох третин тонни пошти» [10, с. 453]. У Національному архіві США зберігається кілька коробок з листами Корпусу миру початку 1960-х рр., які надходили не лише з кожного штату США, від Алабами до Вайомінгу, а й з інших держав світу. На думку Дж. Бродські Шур, «Президент Кеннеді відчував особливий зв'язок із волонтерами Корпусу миру, які стали відомі як «діти Кеннеді», і він вітав їх з Білого дому при кожній нагоді, наголошуючи у своїй промові про стан країни, що «ніщо не несе дух американського ідеалізму та краще й ефективніше виражає наші сподівання щодо далеких куточків землі, ніж Корпус миру» [5, с. 6].

Директором Корпусу миру С. Шрайвером були обрані близько 750 волонтерів для служби в 13 найбідніших країнах. У серпні 1961 р. Дж.Ф. Кеннеді провів у Білому домі церемонію посвячення перших 52-х волонтерів Корпусу миру, які вирушили до африканських країн. Половина всіх волонтерів США була зайнята в освітніх структурах Африки, здійснюючи створення нових освітніх програм, формуючи бібліотеки тощо. До кінця 1961 р. близько 2000 волонтерів навчалися в центрах, що спеціально створювалися при університетах США. Зокрема, університет штату Каліфорнія в Берклі готував волонтерів для роботи в середніх школах країн, що розвиваються. Волонтери вивчали економіку, географію, традиції, сучасну історію та політичний устрій держави призначення. Робота у середній школі передбачала викладання таких предметів як фізика, хімія, біологія і англійська мова.

З моменту заснування Корпусу миру волонтери подорожували по всьому світу, надаючи допомогу, виявляючи солідарність і були зобов'язані: вивчити мову людей, яким вони служать; бути готовими на особисті жертви; закріплювати себе в культурі та традиціях країни, в якій перебувають; пристосувати свій рівень життя до рівня суспільства, де вони перебувають; вірити в силу особистої чесності, смиренності та рішучості.

Перед волонтерами ставилися такі завдання, як встановлення міцних контактів із місцевими урядами; участь у всіх проектах, пов'язаних із модернізацією освітньої системи, навчання місцевих політичних лідерів та надання консультацій в таких сферах як освіта, охорона здоров'я та довкілля, економічний розвиток, сільське господарство, розвиток громади тощо.

До кінця 1960-х рр., після приходу до влади Президента-республіканця Р. Ніксона, став реалізовуватися план послідовного виключення Корпусу миру з зовнішньої політики США за рахунок швидкого скорочення його щорічного бюджету. Стратегія зі зниження значущості цієї організації при адміністрації Р. Ніксона виявилася успішною. Тим не менш, незважаючи на спроби республіканських адміністрацій послабити цей інструмент глобалізації, сильна ідеологічно обґрунтована організаційна культура Корпусу миру з опорою на цінності та ентузіазм молоді дозволили йому вижити, зберігши цілісність своєї початкової місії.

Так, як протистояння поширенню комунізму насправді було неписаним завданням Корпусу миру в 1960-х рр. у ситуації відсутності необхідності боротьби з комунізмом після розпаду біполярної системи цілі та пріоритети агентства зазнали трансформації, але три цілі Корпусу миру, поставлені Конгресом США 1961 р., залишаються незмінними і досі: сприяти урядам і народам заінтересованих країн у задоволенні потреб у кваліфікованих фахівцях; сприяти кращому розумінню американського народу народами інших країн, що співпрацюють з Корпусом миру; сприяти кращому розумінню американцями інших народів світу.

На сьогодні рамки поставлених кілька десятиліть тому цілей Корпусу миру розширилися та включають такі завдання, як: створення позитивного іміджу США; просування американської культури, цінностей та мови; зменшення нерозуміння та неправильного сприйняття американської політики.

Таким чином, Корпус миру став найважливішим елементом стратегії американських демократів, яка полягала в необхідності переорієнтувати зовнішню політику США в третьому світі з ідеології взаємної безпеки на глобальні рейки допомоги розвитку. Діяльність Корпусу миру ґрунтується на спільному баченні того, чого можливо досягти, працюючи, живучи разом і прославляючи різноманітність культур по всьому світу [7]. Корпус миру продовжує виконувати свою сміливу місію завдяки прихильності до просування справедливості та інклюзивності, а також спільній роботі над пріоритетними проєктами спільнот, які приймають у себе волонтерів Корпусу миру.

Наразі Корпус миру здійснює свою діяльність у понад 60-и країнах світу в Європі, Азії, Латинській Америці, Африці та Тихоокеанському регіоні. Вже протягом понад шістьох десятиліть Корпус миру надає технічну допомогу країнам світу шляхом втілення в життя програм у сфері освіти, розвитку громад, сприяння розвитку бізнесу, захисту довкілля, сільського господарства, охорони здоров'я та роботи з молоддю.

В Україні Корпус миру розпочав свою діяльність у травні 1992 р., коли Президент України Л. Кравчук та Президент США Дж. Буш-старший підписали двосторонню угоду про започаткування програми Корпусу миру в Україні [1]. У своїй діяльності Корпус миру США в Україні керується трьома основними цілями: надавати громадянам України допомогу в професійному розвитку; сприяти кращому розумінню американців українцями; сприяти кращому розумінню українців з боку американців [1].

В нашій країні волонтери Корпусу миру працюють за трьома проєктами: «Розвиток громад»; «Викладання англійської мови як іноземної»; «Молодіжний розвиток».

В Україні до початку російсько-української війни 24 лютого 2022 р. працювало понад 300 американських волонтерів Корпусу миру, що робило Україну найбільшим представництвом цієї організації у світі. З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну волонтери Корпусу миру залишили країну, але координують загальнонаціональні зусилля щодо підтримки українців, організовуючи збір благодійних пожертв, відправляючи необхідні вантажі в Україну, використовуючи свої соціальні мережі, щоб залучати світову спільноту для підтримки України.

Зокрема, влітку 2022 р. Корпусом миру було запущено програму міні-грантів «Перемога», згідно з якою волонтери Корпусу миру, які повернулися з України, могли подати заявку разом з українським партнером, з яким вони працювали під час служби в Україні. Пріоритети фінансування програми включають гуманітарну допомогу українським громадам та проєкти відповідно до секторів, раніше реалізованих Корпусом миру в Україні.

Висновки. Встановлено, що в першій третині ХХ ст. склалася практика державної підтримки та організації американського волонтерства, яка надалі протягом усієї історії свого розвитку органічно вписується в державну політику США. Якщо політика 32-го Президента США Ф.Д. Рузвельта, як одного з основоположників волонтерської діяльності в країні в період Великої депресії в 30х рр. ХХ ст., була спрямована на розв'язання проблем усередині США, то з початку 1960-х рр. Президент Дж.Ф. Кеннеді продемонстрував можливості розвитку та використання волонтерського руху переважно в реалізації зовнішньої політики країни. Він створив Корпус миру, який став програмою уряду США щодо надання добровільної допомоги людям за межами Америки.

Корпус миру, згідно з позицією Дж.Ф. Кеннеді, мав за мету культивування взаєморозуміння між США та країнами, що розвиваються. Наголошено, що створення Корпусу миру є серйозним внеском Дж.Ф. Кеннеді в розвиток публічної дипломатії. Адміністрація 35-го Президента США, ознаменувавши пожвавлення американської програми допомоги іноземним державам, позначили зростаюче усвідомлення важливості гуманітарної допомоги як форми дипломатії та зміцнила віру в те, що американська безпека пов'язана з економічним прогресом та стабільністю інших народів.

Програма Дж.Ф. Кеннеді щодо зовнішньої допомоги, яка отримала назву «Нові горизонти» матеріалізувалися у створенні Корпусу миру, який успішно пережив десятиліття і функціонує досі, слугуючи прикладом високого рівня громадянської свідомості й здатності ефективно самоорганізовуватися для втілення соціально корисних проєктів у світовому вимірі.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо в розробці інструментів та механізмів мотивації поширення волонтерської діяльності для відновлення України після російсько-української війни, як основного пріоритету вітчизняної державної політики, зокрема в рамках президентської вертикалі.

Список використаних джерел та літератури

кеннеді президент політика демократичний

1. Угода між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про здійснення програми «Корпус миру» США в Україні [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - 1992, 6 травня. - Режим доступу: http://surl.li/hkkrn.

2. Ango J.D. An un-American foreign policy: the Peace Corps overseas, 1961-71 / J.D. Ango // International Congress on Interdisciplinary Business and Social Science. - Jakarta: Elsevier Ltd., 2012. - Vol. 65. - Р. 498-504.

3. Anslover N.L. The Peace Corps / N.L. Anslover // A Companion to John F. Kennedy. - Hoboken: John Wiley & Sons, Inc., 2014. - Р. 422-435.

4. Birth of the Peace Corps [Electronic Resource] // The University Recor. - 2016, October 10. - Mode to Access: http://surl.li/hkkrr.

5. Brodsky Schur J. Founding Documents of the Peace Corps / J. Brodsky Schur. - Washington: National Archives and Records Administration, 2000. - 17 р.

6. Joshua M. Putting Peace Back Into the Peace Corps: Restoring International Volunteering for Development as a Peacebuilding Modality / M. Joshua // Journal of Peacebuilding & Development. - 2019. - №15 (1). - Р. 61-74.

7. A look back while moving forward [Electronic Resource] // Peace Corps. - 1961. - Mode to Access: http://surl.li/hkkru.

8. Point four background and program (international technical cooperation act of 1949). - Washington: United States goveiwment printing office, 1949. - 25 р.

9. Remarks of senator John F. Kennedy on young people and international service [Electronic Resource] // Commonlit. - 1960, October 14. - Mode to Access: http://surl.li/hkkrw.

10. Rottinghaus B. «Dear Mr. President»: The Institutionalisation and Politicization of Public Opinion Mail in the White House / В. Rottinghaus // Political Science Quarterly. - 2006. - Vol. 121. - №3. - Р.451-476.

11. TQ provide far a Peace Corps to help the peoples of interested countries and areas in, meeting their needs for skilled manpower: An Act [H.R. 7500] [Electronic Resource] // GovInfo. -1961, September 22. - Mode to Access: http://surl.li/hkktw.

References

1. Verkhovna Rada of Ukraine (1992, May 6). Agreement between the Government of Ukraine and the Government of the United States ofAmerica on the implementation of the US Peace Corps program in Ukraine. http://surl.li/hkkrn. [In Ukrainian].

2. Ango, J.D. (2012). An un-American foreign policy: the Peace Corps overseas, 1961-71. International Congress on Interdisciplinary Business and Social Science, 65, 498-504. [In English].

3. Anslover, N.L. (2014). The Peace Corps. A Companion to John F. Kennedy. Hoboken: John Wiley & Sons, Inc. [In English].

4. Birth of the Peace Corps. (2016, October 10). The University Recor. http://surl.li/hkkrr. [In English].

5. Brodsky, Schur J. (2000). Founding Documents of the Peace Corps. Washington: National Archives and Records Administration. [In English].

6. Joshua, M. (2019). Putting Peace Back Into the Peace Corps: Restoring International Volunteering for Development as a Peacebuilding Modality. Journal of Peacebuilding & Development, 15 (1), 6174. [In English].

7. Peace Corps. (1961). A look back while moving forward. http://surl.li/hkkru. [In English].

8. Point four background and program (international technical cooperation act of 1949). (1949). Washington: United States goveiwment printing office. [In English].

9. Commonlit. (1960, October 14). Remarks of senator John F. Kennedy on young people and international service. http://surl.li/hkkrw. [In English].

10. Rottinghaus, B. (2006). «Dear Mr. President»: The Institutionalisation and Politicization of Public Opinion Mail in the White House. Political Science Quarterly, 121 (3), 451-476. [In English].

11. GovInfo. (1961, September 22). TQ provide far a Peace Corps to help the peoples of interested countries and areas in, meeting their needs for skilled manpower: An Act [H.R. 7500]. http://surl.li/hkktw. [In English].

Размещено на Allbest.ru