Глобалізація і глокалізація в умовах кризи світової системи міжнародної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Інститут історії України НАН України

Глобалізація і глокалізація в умовах кризи світової системи міжнародної безпеки

Сергій Асатуров

Андрій Мартинов

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню діалектичного взаємозв'язку між всесвітньо-історичним процесом глобалізації і глокалізацією. Кожна зі світових цивілізацій має власну ідеальну концепцію глобалізації, біля витоків якої знаходяться уявлення не лише про євро-центризм та вестернізацію, а й про азіацентризм, або афроцентризм. Гібридна війна Росії проти України спровокувала чергову кризу в процесі глобалізації. Наслідком глобалізації стала висока динаміка економічних процесів, що відбуваються у світі, посилення міжнародної активності, нівелювання кордонів у процесі обміну товарами, послугами, інформаційної та культурної комунікації. Керовані кризи стали некерованими. Пандемія COVID-19, радикалізація російської агресії проти всієї території України після 24 лютого 2022 р., введення режимів санкцій та загострення протистояння «глобальної демократії» «глобальній автократії» спровокували порушення глобальної системи поділу праці. Постмодерна багатополюсна система міжнародних відносин складатиметься з декількох ієрархічних структур. По-перше, це будуть трансформовані військово-політичні блоки, по-друге, мережі взаємодії держав, які є регіональними лідерами у своїх регіонах. Віддзеркаленням цих змін, скоріше за все, стануть нові регіональні валюти та послаблення глобального впливу американського долара.

Ключові слова: глобалізація, глокалізація, глобальна демократія, глобальна автократія, світова система міжнародної безпеки

Abstract

Andrei Martynov

Institute of History of Ukraine, National Academy of Science, Kyiv, Ukraine

Globalization and glocalization in the conditions of the crisis of the world international security system

At each stage of global history, the dialectic of the relationship between the global and the local has always been different. Globalization provokes a crisis in the management of modern international relations. The question of whether transnational institutions are able to replace sovereign national states in the process of managing the world system in terms of efficiency becomes an open question. Each of the world's civilizations has its own ideal concept of globalization, near the origins of which are ideas not only about Euro-centrism and Westernization, but also about Asia-centrism or Afro - centrism. Russia's hybrid war against Ukraine provoked another crisis in the process of globalization. The result of globalization was the high dynamics of economic processes taking place in the world, the strengthening of international activity, the leveling of borders in the process of exchange of goods, services, information and cultural communication. But the system of regional wars can destroy permanent logistical connections and provokes the strengthening of local integration processes at the regional level. Managed crises have become unmanageable. The situation worsened due to the transfer of production from developed countries to China, which became the workshop of the world. The loss of industrialized countries started the process of erosion of the middle class, destabilizing the development of society. On the crest of the first wave of globalization, the world economy was formed as a whole system. The development of private and state monopolies with their inherent extensive method of management, stimulating imperial ambitions, accelerated the process of struggle for control over the world market. The COVID-19 pandemic, the radicalization of Russian aggression against the entire territory of Ukraine after February 24, 2022, the introduction of sanctions regimes and the aggravation of the opposition of «global democracy» to «global autocracy» provoked a violation of the global system of division of labor. The postmodern multipolar system of international relations will consist of several hierarchical structures. Firstly, these will be transformed military-political blocs, secondly, interaction networks of states that are regional leaders in their regions. These changes will most likely be reflected in new regional currencies and the weakening of the global influence of the US dollar.

Keywords: globalization, glocalization, global democracy, global autocracy, world system of international security

Основна частина

Постановка проблеми. У наукової спільноти немає однозначного погляду на природу, форми, характер та спрямованість розвитку процесів глобалізації. Хоча чимало аспектів глобалізації досі малодосліджені, ніхто не має сумніву в її реальності та об'єктивності. Визначення поняття глобалізація варіюються в залежності від ідеологічної ангажованості та науково-дисциплінарної належності її дослідника. У процесі дискусії з британським соціологом Е. Гідденсом Р. Робертсон в 1999 р. запропонував поняття антипод щодо поняття глобалізації - глокалізація, яке характеризує часово-просторові характеристики локального за умов загальної тенденції до глобалізації Robertson, R. (1999). Glocalization. London: Rutledge, 64..

Процес глобалізації, який прискорився на початку 1990-х років, набув нового смислу, гібридних форм, суперечливого змісту. Фактично одночасно з інтенсифікацією процесу глобалізації виникла міждисциплінарна наукова дисципліна, яка отримала назву глобалістика. Вона стала інтелектуальним продуктом співпраці соціальної філософії і соціології, політології і економіки, соціальної психології і культурології. Майже відразу розпочалась жвава дискусія з приводу того, де витоки глобалізації, на які періоди, фази та епохи поділяється її історія.

У цьому дискурсі відносно швидко сформувались дві основні точки зору. Прихильники першої вважали, що сучасна глобалізація є результатом науково - технічної революції та краху комуністичної системи з переходом до вільного світового ринку та демократизацією колишніх авторитарних політичних систем. Адепти другої точки зору шукали витоки глобалізації у давніх історичних епохах та наголошували, що людська історія починається тоді, коли з'являється емоційне ставлення до її суб'єктів. На кожному етапі глобальної історії діалектика взаємозв'язку глобального і локального завжди була різною Kolesnyk, I. (2022). Global History. Conceptual History. Kyiv: NAS of Ukraine; Institute of History of Ukraine, State Institution `Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine, 41..

Аналіз попередніх досліджень та публікацій. На початку ХХІ ст. глобалізація провокує кризу в управлінні сучасними міжнародними відносинами. Відкритим стає питання чи здатні транснаціональні інститути замінити за ступенем ефективності суверенні національні держави в процесі менеджменту світовою системою Barnett, M., Fennimore, M. (2004). Rules of the World. International Organizations in Global Politics. Cornell: Cornell University, 69.. Пол Кеннеді в класичному дослідженні показав зміни в ієрархії міжнародних відносин і системі міжнародної безпеки. Він довів, що кожна нова криза світової системи водночас є ознакою розвитку чергового етапу глобалізації Kennedy, P. (1989). The Rise and Fall of Great Powers. Economic Change and Military Conflict from 1500 to 2000. London, Sydney, Wellington: UNVIN HUMAN LIMITED, 119..

Неоліберальний проект глобалізації привів до вершини ієрархії США Keohane, R. (1986). Neoliberalism and Its Critics. Columbia: Columbia University Press, 54.. Цей факт не заперечував важливості регіональних потуг в ієрархії міжнародних відносин Katzenstein, P. (2012). Anglo-America and its Discontents Civilization Identities Beyond East and West. New York: Routledge, 69.. Ієрархія в структурі міжнародних відносин швидко змінюється під час кризи Lake, D. (2009). Hierarchy in International Relations. New York: Cornell University Press, 113.. Кризові тенденції можуть радикально змінити позиції регіональних держав Mearsheimer, J. (2001). The Tragedy of Great Power Politics. New York, London:W.W. Norton И Company, 82.. Глобальна криза трансформує ресурсний потенціал великих держав Stieglitz, J. (2002). Globalization and Its Discontents. London: Allen Lane/Penguin Books, 57.. Проявом глобальної кризи стало збільшення кількості регіональних війн.

У науковій літературі склалася одна із традицій тлумачення процесу глобалізації як вестернізації, тобто вимушеного пристосування незахідної частини світу до домінуючої західної моделі суспільного розвитку. Глобалізація закріплює ієрархічну нерівність різних країн та націй. Вона до початку глобальної фінансової кризи восени 2008 р. давала відчутні економічні переваги, говорячи у термінології І. Валлерстайна, центру світової економічної системи за рахунок її периферії Wallerstein, I. (2004). World-System Analysis. Durham, London: Duke University Press, 11.. У загальному сенсі можна визначити глобалізацію як складний історичний феномен, який має свої форми та якість у різні епохи. С точки зору, наприклад, філософії історії саме глобалізація забезпечує єдність всесвітньої історії.

Метою дослідження є дослідження тенденції до глокалізації за умов кризи сучасної світової системи міжнародної безпеки.

Методи дослідження формують загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, критичний) та спеціальні історичні (хронологічний, порівняльно - історичний, ретроспективний) методи, застосування яких дало змогу дослідити усі складові кризи міжнародної системи безпеки за умов кризи процесу глобалізації та посилення тенденції до глокалізації.

Виклад основного матеріалу. В процесі створення міждисциплінарних концепцій глобалізації реальними є епістемологічні проблеми. Найчастіше глобалізація розуміється як підсумкова тенденція історичного розвитку. Вона стала можливою внаслідок формування технічної сфери, експансії капіталістичної форми економіки, інтенсифікації взаємодії різних світових культур, а також завдяки активній модернізації периферії. Якщо процес глобалізації інтерпретувати як загальну тенденцію до універсалізації цивілізації, то більшість трактувань цього процесу будуть компліментарними.

Дослідження закономірностей, протиріч та проміжних результатів процесу глобалізації повинно враховувати різні соціальні інтереси, потреби, мотиви діяльності (боротьба за контроль над ресурсами, захист своїх цінностей та накопичення соціального капіталу), світоглядні форми, які властиві суб'єктам історії. По-суті соціально-політична історія процесу глобалізації є історією перетворення локальних інтерпретацій минулого на загальну історію. Звичайно, привабливість минулого в тому, що воно, на відміну від майбутнього, суб'єктивно вже не може стати гірше за теперішнє. Однак історія є нелінійним процесом перманентної взаємодії та різноманітних взаємовпливів індивідів, суспільств, держав та цивілізацій.

Починаючи принаймні з доби великих географічних відкриттів, саме Захід ініціював ключові тенденції, які вплинули на процеси інтернаціоналізації та сучасної глобалізації. Мова йде про добу колоніалізму та імперіалізму, гостру конкуренцію за місця у розподілі праці та у різних сегментах ринку. Епоха Просвітництва в Європі подарувала світу міфологему про можливість формування універсальної цивілізації. На кожному з етапів цього процесу історія передових країн є лише матрицею, яка фіксує майбутнє відсталих країн. У зазначену концепцію вписуються не лише традиційні європейсько-центричні уявлення про всесвітньо-історичний процес, а й світ-системний аналіз у дихотомії центр - периферія і актуальне уявлення про одно полярний світ.

Таким чином, всі названі концептуальні підходи мають епістемологічну основу у лінійному уявленні про історичний розвиток. Зокрема, зазначене уявлення взагалі властиве європейській християнській ментальності. Так само як і висновки про активну цивілізаторську місію головним чином західно-європейців в процесі колонізації народів Сходу. Зазначена настанова стала одним із ключових елементів європейської ідентичності. В свою чергу колонії імпортували з метрополій лише європейське уявлення про державну машину, але найчастіше без відповідного веберівського ідеального типу бюрократії.

Екстремальним проявом вестернізаторського стереотипу можна вважати європейський орієнталізм. Його наукова настанова апріорі визначає теза: нібито Захід мав і має справу не зі Сходом, а зі своїм явленням, тобто символічними артефактами про Схід. Звичайно, Схід у свою чергу також має справу з власними уявленнями про Захід, зокрема, й про його євро-центризм. Причому дедалі частіше імідж Заходу на Сході та уявлення про центр на периферії стають переважно негативними. Втім, з врахуванням цих уявлень формуються національні стратегії глобалізації Cashman, G. (2013). What Causes War? An Introduction to Theories of International Conflict. New York: Rowman & Littlefield Publishers, 72..

Звичайно, кожна зі світових цивілізацій має власну ідеальну концепцію глобалізації, біля витоків якої знаходяться уявлення не лише про євро-центризм та вестернізацію, а й про азіа-центризм, або афро-центризм. Проблемою всіх імперій, включно з універсальною, є неможливість ефективного управління соціокультурно різними територіями з одного, або навіть декількох центрів. Можна регулярно перемагати у війнах, вибудовуючи такий світовий уряд, але виграти мир, тобто задовольнити повсякденні потреби багатьох народів (з різними уявленнями про справедливість та кількісну й якісну наповнюваність споживацької корзини), неможливо. Власне, тому поряд з поняттям глобалізація активно використовується його близнюк поняття глокалізація.

Причому нинішня глобальна фінансова криза може прискорити процес пошуку сепаратних егоїстичних рішень у спробі вирішення власних економічних проблем за рахунок інших суб'єктів процесу глобалізації. У цьому контексті, як свідчить історичний досвід світової депресії 1929-19ЗЗ рр., можна або спільними зусиллями порятуватися, або так само разом поглибити яму кризи. Вихід з тієї кризи відбувався через Другу світову війну Cashman, G. (2013). What Causes War?An Introduction to Theories of International Conflict. 72.. В разі загострення нинішньої кризи не можна виключати подібного розвитку подій, адже помилкові рішення світової еліти можуть спровокувати загострення протиріч по всім конфліктним лініям: США - Китай, США - ісламський світ, тощо. Результати цього процесу навряд чи наважиться достеменно спрогнозувати будь-яка Кассандра.

Гібридна війна Росії проти України спровокувала чергову кризу в процесі глобалізації. Явище під назвою глокалізація стало одним із найважливіших факторів, що визначають розвиток сучасного суспільства. Розглядаючи це явище, можна відзначити, що його основою є економіка, яка є тим визначальним механізмом, який прискорив розвиток транспорту, телекомунікацій та інформаційних технологій не тільки на глобальному, а й локальному рівнях. Наслідком глобалізації стала висока динаміка економічних процесів, що відбуваються у світі, посилення міжнародної активності, нівелювання кордонів у процесі обміну товарами, послугами, інформаційної та культурної комунікації. Але система регіональних війн може зруйнувати сталі логістичні зв'язки та провокує посилення локальних інтеграційних процесів на регіональному рівні.

Глобальна економіка почала формуватися на початку ХІХ ст., але цей процес був надовго перерваний двома світовими війнами та холодною війною Bayly, C. (2007). Die Geburt der modernen Welt. Eine Globalgeschichte 1780-1914. Frankfurt: Campus Verlag GmbH, 29.. На початку XXI ст. процес глобалізації став відображенням і реалізацією інституційних змін, які призвели до значних змін в економіці розвинених країн після Другої світової війни. Тоді були вирішені численні економічні суперечки та примирні процедури. Подальший економічний підйом у Східній Азії та розширення транспортних комунікацій створили важливі передумови для розширення глобалізації. Водночас успіх західної політики розбудови демократії, що супроводжувався потужним економічним зростанням, приніс свої плоди та призвів до радикальних політичних змін у світі та розпаду так званого комуністичного блоку. Відхід від соціалізму та перехід до ринкової економіки більшості країн світу посилили темпи та масштаби глобалізації.

Найважливішим елементом цього процесу залишається конкуренція. її загострення стало важливим моментом в усвідомленні необхідності швидкого впровадження нових технологій, знищення торговельних і прикордонних бар'єрів, внаслідок чого трансформувалася глобальна структура бізнесу. Результатом цієї зміни є революція в інформаційних технологіях, яка супроводжується поширенням кабельного телебачення, збільшенням кількості персональних комп'ютерів, що створило можливості для миттєвого поширення інформації, в тому числі через глобальну мережу Інтернет. Глобалізація не була б настільки масштабною, як новітні комерційні технології, такі як комп'ютерні технології, електронні технології, супутники та інші інновації.

Наприкінці 1990-х років глобалізація ускладнила, а в деяких випадках і унеможливила існування держав в ізоляції. Сучасна глобальна система сприяла стиранню меж між зовнішніми та внутрішніми відносинами і, як наслідок, між економікою та національною безпекою держав Katzenstein, P. (2012). Anglo-America and its Discontents Civilization Identities Beyond East and West. New York: Routledge, 41..

Події в одній системі все більше впливають на інші, вимагаючи від міжнародних акторів використання нових інструментів для оцінки світової ситуації та способів формування політики національної безпеки. У результаті сучасна глобалізація набуває подвійного характеру, поєднуючи в собі об'єктивний процес, пов'язаний з вичерпанням вільного економічного простору в умовах загострення конкуренції, та геополітичну стратегію західних, насамперед американських, еліт, спрямовану на оптимізацію глобальних економічних і військово-політичних процесів. у власних інтересах.

Основними ознаками сучасних глобалізаційних процесів є: глобальний ринок, який зумовлює інтенсифікацію процесів міжнародних відносин і контролю над потоками ресурсів; неспроможність національних систем державного управління контролювати певну діяльність громадян та організацій у системі міжнародних відносин і потоків, що зумовлено розширенням кола учасників міжнародних відносин, до якого, крім традиційних держав та їх об'єднань, входять корпоративні структури та недержавні суб'єкти, гуманітарні організації злочинним та екстремістським групам) Biscop, S. (2005). The European Security Strategy. A Global Agenda for positive Power. Burlington: Routledge, 22..

Керовані кризи стали некерованими. Ситуація погіршилася через перенесення виробництва з розвинених країн до Китаю, який став майстернею світу. Втрата промислово розвинених країн поклала початок процесу розмивання середнього класу, дестабілізуючи розвиток суспільства. Незабезпечений ринок цінних паперів дозволив США стимулювати економіку та надавати соціальну допомогу населенню. Проте необхідність швидкого збільшення його масштабів не дозволила створити систему регулювання цього ринку. Це призвело до переродження ринку у фінансову піраміду, крах якої став детонатором світової фінансової кризи. Цю кризу можна зупинити лише за допомогою глобального регулювання. Його неможливість ділить світову фінансову систему на декілька зон, кожна з яких матиме свою резервну валюту.

На зміну глобалізації під гаслом глобалізація Америки приходить глобалізація з китайським обличчям. Курс Пекіна на збільшення місткості внутрішнього ринку і зниження залежності від експорту врешті призведе до відмови від підтримки долара. Тому що, підтримуючи долар для збільшення експорту та економічного розвитку, Китай обмежує свої національні активи. Проте проблема в тому, що китайська еліта занадто швидко і несподівано для себе вийшла на глобальний рівень, ще не звикла до своєї влади і не вміє нею користуватися. Зосередженість китайської еліти на внутрішніх проблемах не дозволяє їй стежити за глобальними наслідками своїх дій всередині країни Kaiser, K. (2000). Weltpolitik im neuen Jahrhundert. Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft, 53-.

Зрозуміло, що китайці хочуть повернутися від вирішення глобальних проблем, таких як майбутній долар, до вирішення своїх локальних проблем. Серед них брак води та ґрунту, не кажучи вже про енергію. Китай сподівається вирішити ці проблеми за допомогою технологічного прориву, ознаки якого можна побачити в політиці відновлення навколишнього середовища. Суть технологічного прориву в інвестуванні в себе, замінивши виконану волю Ден Сяопіна вийти за межі країни. Економічний імператив вимагатиме заміни навіть тих технологій, які все ще є економічно ефективними.

Китайський проект відновить біполярну систему, в якій Сполучені Штати відіграватимуть роль СРСР. У найближчі роки китайський проект зіткнеться з американським. Ми розглядаємо інтернаціоналізацію та глобалізацію як взаємодоповнюючі поняття. Суспільно-історичний розвиток в період інтернаціоналізації відбувається екстенсивно, а в умовах глобалізації, навпаки, інтенсивно. Традиційно інтернаціоналізація розуміється як синонім поняття «інтернаціональний». Глобалізацію можна розуміти як більш просунуту стадію інтернаціоналізації, оскільки контакти між народами в масштабі певного історичного періоду та відповідний екуменізм завжди були, інше питання - природа, форми та рушійні сили цієї «глобалізації». Якщо говорити про сучасний етап, то слід враховувати, що всі суспільно-історичні процеси надзвичайно прискорилися внаслідок останніх досягнень науково-технічної революції Kaiser, K. (2000). Weltpolitik im neuen Jahrhundert. 53.. Тому невипадково найбільш ємною характеристикою «глобального» інформаційно-комунікаційного простору є «Інтернет».

Автономія та інтеграція - ще одна пара важливих понять. Термін «автономія», як правило, означає самоврядне, незалежне утворення. Феноменологічний зміст «інтеграції» полягає в об'єднанні будь-яких частин або елементів. Наприклад, сучасний етап європейської інтеграції передбачає об'єднання зусиль акторів для вирішення спільних завдань розвитку. Діяльність Європейського Союзу також є прикладом гармонійної взаємодії між «автономією та інтеграцією» через принцип субсидіарності, тобто традиції вирішення проблем на тому рівні, де вони виникли.

Поняття «централізація - муніципалізація» є взаємовиключними. Централізація означає зосередження, об'єднання чогось в одному центрі, в одному місці, в одних руках. У свою чергу централізм розуміється нами як система управління чи організації, за якої місцеві органи влади підпорядковуються центральній владі. У контексті дискурсу глобалізації централізацію можна розуміти як розвиток тенденції концентрації політичної та економічної влади в руках провідних політичних сил, таких як G7 чи економічних фаворитів - транснаціональних корпорацій. Своєрідна централізація - це «закулісні», або майбутній легальний «світовий уряд». З іншого боку, альтернативою централізації є «муніципалізація», пов'язана з розвитком самоврядних громад, характерних, перш за все, для Європи з моменту утворення античного полісу. Завдяки муніципалізації суб'єкт може, будучи «космополітом» - громадянином всесвіту, залишатися в цілісній соціальній структурі свого муніципалітету. Нарешті, важливою парою понять є «інтернаціоналізація - цивілізація - глобалізація». Під локальною цивілізацією прийнято розуміти частину світового цивілізаційного простору, що включає групу народів (етносів, держав), що відрізняються спільністю духовних (культурних, етичних, релігійних) цінностей, історичних доль, економічних і геополітичних інтересів Khanna, P. (2008). The Second World: Empires and Influence in the New Global Order. London: Random House, 99..

Перший глобальний цикл інтеграції (середина ХІХ ст. - 1914 р.) політично пов'язаний з розквітом Британської імперії. На гребені першої хвилі глобалізації світове господарство сформувалося як цілісна система. Розвиток приватних і державних монополій з притаманним їм екстенсивним способом господарювання, стимулюючи імперські амбіції, прискорив процес боротьби за контроль над світовим ринком. Дві світові війни (1914-1918 рр.) і (1939-1945 рр.), які можна розглядати як два етапи однієї великої світової війни, підтвердили посилення глобальних тенденцій у політичній сфері (створення Ліги Націй, а потім і Організації Об'єднаних Націй).

У цей історичний період справжньою загрозою для західного світу був Радянський Союз, який зійшов зі «стовпової дороги» світової цивілізації. По-перше, через ідеологічну орієнтацію на пріоритет світової революції (знову проявилася тенденція до «глобалізації»). Аж до розгону штабу «вогнища світової революції» - Комінтерну в 1943 р. і до «нового політичного мислення» Горбачова - «пролетарський інтернаціоналізм» залишався головною зброєю радянської зовнішньої політики. По-друге, існування першої у світі соціалістичної держави (якщо абстрагуватися від визначень радянського соціалізму) було реальною альтернативою капіталістичній системі. Тому фактично за 70 років (1917-1987 рр. - до розквіту «перебудови») теоретично існувало два діаметральних шляхи глобального розвитку, що відповідало біполярній системі міжнародних відносин.

У період між Першою та Другою світовими війнами помітним явищем стала Велика депресія (1929-1934 рр.). Вважаємо, що саме з цього періоду починається «нова хвиля» перехідного періоду від індустріального до постіндустріального періоду розвитку світу. На наших очах стара технологічна соціальна модель трансформується в антропоцентричну, відкриваючи простір для інноваційної діяльності особистості (інформаційні технології та генна інженерія).

Починаючи з 1970-х років детермінантами глобалізації були такі: демографічні та екологічні чинники (демографічний вибух, який стимулював дискусію про «межі зростання»); глобалізація техносфери (науково-технічна революція створила передумови для формування нового постіндустріального суспільства); економічна глобалізація; геополітична глобалізація; соціокультурна глобалізація. Можна говорити про глобальну структуру політичних, економічних і культурних відносин, що виходять за будь-які традиційні кордони і з'єднують окремі суспільства в єдину систему. Про таке розуміння людства не могло бути й мови навіть у порівняно недалекому минулому.

Висновки. Пандемія COVID-19, радикалізація російської агресії проти всієї території України після 24 лютого 2022 р., введення режимів санкцій та загострення протистояння «глобальної демократії» «глобальній автократії» спровокували порушення глобальної системи поділу праці. Наслідком цього у середньостроковій перспективі стає зростання рівня інфляції, подорожчання ресурсів та продуктів харчування. Таким чином, справджуються прогнози щодо нульового зростання світової економіки та згортання суспільства споживання. Постмодерна багатополюсна система міжнародних відносин складатиметься з декількох ієрархічних структур. По-перше, це будуть трансформовані військово-політичні блоки, по-друге, мережі взаємодії держав, які є регіональними лідерами у своїх регіонах. Віддзеркаленням цих змін, скоріше за все, стануть нові регіональні валюти та послаблення глобального впливу американського долара. Тобто відбудеться й валютна локалізація. За умов кризи світової системи міжнародної безпеки глокалізація стає актуальним етапом розвитку глобальної історії.

Література

глобалізація глокалізація міжнародний безпека

1. Barnett, M., Fennimore, M. (2004). Rules of the World. International Organizations in Global Politics. Cornell: Cornell University. [in English].

2. Biscop, S. (2005). The European Security Strategy. A Global Agenda for positive Power. Burlington: Routledge. [in English].

3. Bayly, C. (2007). Die Geburt der modernen Welt. Eine Globalgeschichte 1780-1914. [The birth of the modern world. A Global History 1780-1914]. Frankfurt: Campus Verlag GmbH. [in German].

4. Cashman, G. (2013). What Causes War? An Introduction to Theories of International Conflict.

5. New York: Rowman & Littlefield Publishers. [in English].

6. Kaiser, K. (2000). Weltpolitik im neuen Jahrhundert. Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft. [in English].

7. Katzenstein, P. (2012). Anglo-America and its Discontents Civilization Identities Beyond East and West. New York: Routledge. [in English].

8. Kennedy, P. (1989). The Rise and Fall of Great Powers. Economic Change and Military Conflict from 1500 to 2000. London, Sydney, Wellington: UNVIN HUMAN LIMITED. [in English].

9. Keohane, R. (1986). Neoliberalism and Its Critics. Columbia: Columbia University Press. [in English].

10. Khanna, P. (2008). The Second World: Empires and Influence in the New Global Order. London: Random House. [in English].

11. Kolesnyk, I. (2022). Global History. Conceptual History. Kyiv: NAS of Ukraine; Institute of History of Ukraine, State Institution `Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine. [in English].

12. Lake, D. (2009). Hierarchy in International Relations. New York: Cornell University Press. [in English].

13. Mearsheimer, J. (2001). The Tragedy of Great Power Politics. New York, London: W.W. Norton ? Company. [in English].

14. Robertson, R. (1999). Glocalization. London: Rutledge. [in English].

15. Stieglitz, J. (2002). Globalization and Its Discontents. London: Allen Lane/Penguin Books. [in English].

16. Wallerstein, I. (2004). World-System Analysis. Durham, London: Duke University Press. [in English].

Размещено на Allbest.ru