Державне регулювання міграційної мобільності молоді України: досвід та нова концепція в умовах війни

The new concept of regulation of the migration mobility of Ukrainian youth was justified, which takes into account the experience gained in the implementation of the state youth policy and includes priority measures in the areas of regulation of the potential and consequences of migration, as well as the main spheres of youth life. There are demographic reproduction, quality education, employment, social protection, development of the business and youth environment, health care, public activity.

Conclusion. Regulating the migration mobility of Ukrainian youth should be one of the priorities of national security in wartime. Already today, it is important to implement several operational solutions to support young people, in particular, participants in hostilities, who lost a family member as a result of hostilities or other acts of military aggression, who suffered from hostilities. It is urgent to develop special measures to support young people who are actively engaged in volunteering and other public activities, to justify the categories of young people who are exempted from mobilization (study status, areas of employment). In the future, it is important to emphasize the regionalization of the state youth policy and the regulation of the migration mobility of youth with the continuation of decentralization as the most effective reform in Ukraine.

Keywords: migration mobility of youth, youth policy, regulatory mechanisms, human potential, capitalization, human development.

Постановка проблеми

Новий етап російсько-української війни поставив проблему зовнішньої еміграції молоді на щабель загрози національній безпеці. Адже з 2014 року темпи освітньої еміграції молоді України стрімко зростали. Сформувалась «мода» на здобуття освіти за кордоном і подальше можливе залишення там [1]. Батьки готові фінансувати вартісне навчання дітей за кордоном для надання їм кращих умов для влаштування життя.

Масштабна війна у 2022 році, окрім економічних причин, поставила чинник безпеки на провідну позицію в стимулюванні еміграції молоді за кордон. Значна частина молоді вже перебуває поза межами України в статусі біженця чи шукача притулку. Оскільки молодь є найбільш мобільною категорією населення, вона легше адаптується до нових середовищ. Більшість європейських держав проводить ефективну політику інтеграції громадян України, пропонуючи спеціальні умови вивчення мови, подальшого здобуття освіти, працевлаштування, охорони здоров'я та вирішення інших життєвих задач. Ризик, що переважна частина молоді залишиться за кордоном навіть після завершення війни, є високим.

Окрім того, що Україна вже втратила значну частину населення внаслідок вимушеної еміграції, зростають міграційні настрої молоді, яка поки знаходиться в Україні у віковому діапазоні абітурієнта. Спостереження автора вказують, що при можливості все більше молоді обирає навчання за кордоном, адже Україна перебуває в умовах невизначеності, а державна політика поки не набула належної ефективності щодо підтримки молоді.

Усе викладене апелює до гострої необхідності розуміння на найвищому владному рівні проблеми безповоротних демографічних втрат населення. Окрім першочергових завдань військово-оборонного характеру, питання збереження молоді або хоча б розробки системних заходів щодо подальшого її повернення має входити до числа пріоритетів національної безпеки.

У цьому контексті важливим науковим завданням є визначення, якими можуть бути механізми державного регулювання процесів міграційної мобільності молоді та які з них мають бути активізовані в умовах війни і повоєнного відродження України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати статті вдалося отримати завдяки глибокому аналізу практики реалізації молодіжної політики в Україні у взаємозв'язку з міграційним регулюванням. Враховано положення українського законодавства - Державної цільової соціальної програми «Молодь України» (чинної і попередньої [8, 9] та її концепції [5], Стратегії людського розвитку України [11], Державного бюджету України (визначення переліку статей фінансування заходів щодо молоді) [7].

Проблематика регулювання міграційної мобільності молоді серед вітчизняних науковців розкрита недостатньо. Окремі напрацювання, що враховано в даній статті, здійснені Е. Лібановою [1] та О. Махонюком [2], в частині обґрунтувань пріоритетів розвитку людського потенціалу враховані висновки І. Левчук [3], щодо розуміння самодостатності молоді - В. Коваль [4], інституційних удосконалень у реалізації державної політики, зокрема молодіжної, -О.Рощіної [6].

Проблематика регулювання міграційної мобільності молоді є дійсно актуальною для України. Виклики війни зумовлюють необхідність системного узагальнення здійснених наукових напрацювань, нормативних положень, експертних висновків для обґрунтування нової концепції регулювання міграції молоді на шляху до Перемоги.

Метою статті є обґрунтування нових концептуальних положень регулювання міграційної мобільності молоді України на основі здобутого досвіду реалізації державної молодіжної політики, з врахуванням викликів нестабільності та ризиків безповоротних міграційних втрат молоді в інтегрованому європейському просторі.

Викладення основного матеріалу дослідження

На загальному тлі міграційної проблематики для України специфіка регулювання міграції молоді потребує окремої уваги. У концептуально-стратегічному плануванні варто визначати пріоритети регулювання не лише самих міграційних переміщень молоді, а й потенціалу та наслідків міграції, що дозволяє охопити категорія міграційної мобільності молоді.

Міграційна мобільність молоді як актуальний об'єкт державної політики України потребує обґрунтування концептуальних засад її регулювання з вирізненням пріоритетів національної стратегії та регіональної тактики.

При обґрунтуванні нової концепції державного регулювання міграційної мобільності молоді України слід враховувати:

- досвід реалізації молодіжної політики загалом та заходів підтримки молоді в різних сферах - соціальній (у першу чергу міграційній, а також демографічній, соціального захисту, освітній), економічній (фінансовій, зайнятості, науково-інноваційній, інфраструктурній), гуманітарній (культурній, спортивно-оздоровчій, патріотично-виховній);

- проблеми розвитку людського потенціалу молоді;

- актуальні й перспективні виклики розвитку людського потенціалу молоді.

Молодіжну політику за своєю суттю можна визначити як діяльність владних інститутів, яка спрямована на створення сприятливого середовища розвитку людського потенціалу молоді, її всебічної інтеграції та залучення до процесів громадянського суспільства, а також здійснення додаткової підтримки соціально вразливих категорій молоді (рис. 1).

Із дефініції випливає, що молодіжна політика сучасного мобільного суспільства має орієнтуватись на створення сприятливого середовища розвитку людського потенціалу. Розвиток людського потенціалу молоді передбачає трансформацію формування, нагромадження і використання його складових (фізіологічної, психологічної, освітньо-кваліфікаційної, інтелектуальної, соціальної, культурної) в підвищення конкурентоспроможності на ринку праці й різних сферах життєдіяльності, що відображається в здобутих активах і результатах. Активи включають [2, с. 343]:

- активи складових людського потенціалу - здоров'я (збереження у тривалості та якості), освіти (професіоналізм, креативність), інтелекту (неперервний розвиток), соціуму (контакти, кооперація, ефективна поведінка), культури (акультурація), психології (стійкість, гнучкість, моральність);

- поведінкові активи - здатність претендувати на кращі умови праці, посаду, розмір заробітної плати, здатність інвестувати в особистий людський потенціал та потенціал своїх дітей.

Результати капіталізації людського потенціалу доцільно розподіляти для людини (дохід, власність, умови праці, спосіб життя, схильність до розвитку) та для суспільства й держави (добробут, якість життя, продуктивність праці, розвиток споживчого ринку, інтелектуалізація людського потенціалу, інноватизація економіки).

Рис. 1 - Суб'єктно-об'єктний вимір реалізації молодіжної політики мобільного суспільства

Основним та найбільш видимим результатом розвитку людського потенціалу для людини можна означити гідний дохід та умови праці, що є наслідком її здатності змінювати особистий простір у середовищі можливостей, а для держави - високі економічні й соціальні стандарти відповідно до конвертації інвестицій у людський капітал [3, с. 54-55].

У молодіжній політиці важливо розрізняти заходи впливу на молодь, яка є соціально вразливою, тобто потребує додаткової підтримки в силу складних життєвих обставин (стану здоров'я, відсутності батьків, походження з територій зі складними екологічними чи безпековими умовами тощо) та самодостатньою, для якої є важливим сприятливе середовище формування, нагромадження, використання і розвитку особистісного потенціалу та його капіталізації. Самодостатність молоді акцентує на її здатності розвиватися на основі використання власних сил, які сформовані у відповідному середовищі [4, с. 67].

Суб'єктивний рівень реалізації молодіжної політики (див. рис. 1) формують владні інститути, а саме: органи державної і регіональної влади, органи місцевого самоврядування, недержавні організації - освітні, наукові, профспілкові, політичні, підприємницькі, громадські об'єднання молоді та інші профільні громадські структури.

Органи державної та регіональної влади в сфері молодіжної політики можуть бути профільними, суміжними і широкопрофільними. Профільне міністерство станом на 2022 рік - Міністерство молоді та спорту України. Суміжні міністерства та інші державні структури можна визначити, орієнтуючись на перелік виконавців Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021-2025 роки - Міністерство освіти та науки України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство зовнішніх справ України, Міністерство економіки України, Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство соціальної політики України (зокрема Національна соціальна сервісна служба України), Міністерство юстиції України (Координаційний центр з надання правової допомоги) [5].

Із 2014 року функціонує Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, з 2018 року - Національне агентство кваліфікацій та Освітній омбудсмен, які здійснюють важливу діяльність щодо якості освітньої підготовки молоді України. Вагому роль відіграють профільні комітети Верховної Ради України, комісії при уряді, профільні та підвідомчі суміжним органам департаменти і відділи обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Важливим бюджетним інститутом є Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, який функціонує ще з 1992 року.

Виклики війни 2022 року зумовлюють необхідність перегляду системи центральних органів державної влади з погляду ефективності їх діяльності. У представленому проєкті «перезапуску» України запропоновано суттєво змінити акценти в сфері молодіжної політики - Міністерство молоді та спорту України реорганізувати, відділивши спортивну сферу. Натомість питання регулювання молодіжної сфери буде розділене за напрямами освіти (Міністерство модернізації освіти та науки), культури (Міністерство з питань культури, української спадщини і громадянської просвіти), що на перспективу можуть бути поєднані в єдине Міністерство розвитку людського капіталу. Щодо зайнятості й демовідтворення функціонал заплановано покласти на Міністерство добробуту, у справах демографії, сім'ї, дітей, соціального розвитку, а також Міністерство зайнятості, розвитку продуктивних сил, трудової мобільності і праці, що на перспективу можуть бути об'єднані в Міністерство добробуту та розвитку продуктивних сил [6].

У принципі запропонована інституційна реформація є прийнятною за умови, якщо міністерства дійсно ефективізують свою діяльність, адже питання молоді є повсюдними. У кожній сфері ефективна політика буде позначатися на молоді - її підтримці, наданні якісних послуг, стимулюванні її проживання на Батьківщині. Акцент на розвиток людського капіталу та забезпечення добробуту є прогресивною ідеєю. Питання - у переході від політичної корупції до технократичного врядування, орієнтованого на інтереси суспільства й держави.

Ефективність регулювання у сфері молодіжної політики напряму впливає на міграційну мобільність молоді. Тому міграційна і молодіжна політики в Україні мають реалізуватись у синергії. Навіть до лютого 2022 року такі процеси виявлялися слабо. Нові виклики і загрози ще більше загострили проблему міграційних втрат молоді, що актуалізує участь держави у регулюванні міграційної мобільності молоді.

Табл. 1 узагальнює основні механізми регулювання міграційної мобільності молоді, окремі з яких мають досвід застосування в Україні, однак, на жаль, часто він набував формальних ознак.

Досвід реалізації державної молодіжної політики в Україні у прив'язці до регулювання міграції підтверджує обмеженість реальних заходів держави у вирішенні міграційної проблеми. Разом з тим, певний управлінський досвід набутий, який слід поглиблювати й коригувати практики державного регулювання з врахуванням викликів війни.

Додаткового аналізу потребує чинна Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2021-2025 роки. Російське вторгнення в Україну 2022 року звузить фінансові можливості її реалізації, проте регламентовані результати реалізації даного програмного нормативу розкриває ідейність державної молодіжної політики у середньостроковому періоді. На відміну від попередньої програми на 2016-2020 роки, де мета підтримки молоді, окрім створення умов для реалізації і розвитку, скеровувала до формування патріотичної свідомості та громадянської позиції, чинна програма акцентує на потенціалі молоді та її інтеграції у суспільство. Визначені очікувані результати програми, з одного боку, укріплюють соцієтальні й економічні зв'язки з Батьківщиною.

З іншого боку, можливості розвитку молоді часто спонукають до реалізації високого міграційного потенціалу за зовнішнім вектором. Загалом акцент на інтеграцію молоді в суспільне життя є позитивним у контексті стимулювання розвитку людського потенціалу (рис. 2).

Рис. 2 - Результативна орієнтація програмно-цільового інструментарію у сфері молодіжної політики України (авторська інтерпретація)

Джерело: [8]