Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами

Інна Миколаївна Короленко, аспірантка Київського університету права НАН України

Safety in the norms of the current Criminal Code of Ukraine is pointed out. At the level of legislation, it is necessary to develop effective means of influence that will bring the perpetrator to justice for violating the established rules in the face of epidemic threats. It is noted that the priority areas of epidemic security should be to stimulate personal responsibility for the formation of a safe environment, the establishment of a culture of security in society.

Given the current situation in the world, every country, including Ukraine, must develop a mechanism that will ensure the maximum level of epidemic security at the national level. That is why the spread of security literacy and legal education of the population, raising awareness of all segments of the population about actions in emergencies is of great importance. Epidemic well-being of the population is a state of health of the population and human environment in which morbidity rates are at an established level for the area, living conditions are favorable for the population, and the parameters of environmental factors are within the sanitary norms. To ensure compliance with anti-epidemic measures, the Criminal Code of Ukraine provides for criminal liability for the most socially dangerous illegal acts in this area. епідемічна безпека загроза здоров'я

Biosafety and biosecurity is a relatively new field of scientific knowledge that is mainly used to protect workers in the environment around them from the spread of biological material used in scientific and other research. Biosafety is the prevention, reduction and elimination of the impact of hazardous biological factors (agents) on humans, animals, plants and the environment, while biosecurity is measures aimed at preventing the loss, theft or misuse (bioterrorism) of microorganisms, biological materials (bioagents) or information. Biosafety is one of the most important components of Ukraine's environmental and national security. Currently, the country tends to increase the negative impact of biological factors on the population and the environment, the possibility of threats of biological origin associated with the development of modern biotechnology and the emergence of synthetic biology, bioterrorism, lack of clearly defined genetic engineering procedures, etc.

It is stated that safe conditions for humans - a state of the environment in which there is no danger of harmful effects of human factors on humans, is a state of the environment in which there is no harmful effects of human factors on human health and there are opportunities to ensure normal and restoration of the broken functions of an organism.

Key words: epidemic security, national security, epidemic well-being of the population, threat of infection with dangerous disease, criminal offenses against epidemic security, biosafety.

Постановка проблеми

Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі, кожна країна, у тому числі й Україна, повинна виробити механізм, який забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на національному рівні. Саме тому, поширення безпекової грамотності та правового виховання населення, підвищення обізнаності всіх верств населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях має неабияке значення. Епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами. Для забезпечення дотримання протиепідемічних заходів КК України передбачає кримінальну відповідальність за найбільш суспільно небезпечні протиправні діяння у зазначеній сфері¹.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питаннями епідемічної безпеки та проблем її забезпечення займалися такі вчені, як В.С. Батиргареєва, Н.О. Гуторова, А.С. Беніцький, Н.В. Глинська, Т.А. Денисова, С.О. Книженко, Т.О. Михайліченко, А.В. Ландіна, Н.О. Рингач, М.І. Хавронюк та інші. Наразі в Україні, попри наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та в інших сферах, що стосуються громадського здоров'я, до цього часу відсутні спеціальні норми, спроможні забезпечити кримінально-правову охорону епідемічної безпеки в Україні, зокрема, існує необхідність посилення кримінальної відповідальності за підробку та використання документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень проти особливо небезпечних інфекційних хвороб. Однак не висвітленими залишається низка питань, зокрема, забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами.

Формулювання мети статті

З огляду на викладене метою цієї статті є визначення особливостей кримінально-правового забезпечення епідемічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу

Аналіз криміногенної ситуації, стану епідемічної безпеки, загроз соціального та воєнного характеру на фоні кардинальних трансформацій, оцінки готовності сил і засобів громадської безпеки та цивільного захисту свідчать про наявність ряду загроз, негативних тенденцій та проблем. Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі в умовах пандемії, Україна повинна виробити певний механізм, що забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на національному рівні. Проблемним залишається недостатній рівень культури безпеки життєдіяльності населення та, як наслідок, низька його обізнаність щодо правил поведінки під час виникнення різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій, а також низька активність населення й інститутів громадянського суспільства у здійсненні заходів цивільного захисту. Ускладнюють формування і реалізацію ефективної державної політики у сферах громадської безпеки та цивільного захисту фактори організаційно-інституційного характеру.

Питання забезпечення епідемічної безпеки у сучасних умовах виникнення реальної загрози здоров'ю населення усієї планети набувають особливої актуальності як на міжнародному, так і на національному рівнях. Причому дана проблема виходить за межі однієї основної галузі - медичної, оскільки ситуація вимагає застосування не лише, медичних, а й соціальних, і правових, і економічних заходів. Тому на забезпечення епідемічної безпеки спрямовується робота переважної більшості галузей у державі. При цьому глобальна (світова) епідемічна безпека залежить від того, як буде забезпечена ця сфера у кожній окремо взяті країні і наскільки ефективно будуть застосовуватися протиепідемічні заходи у кожній окремо взятій країні. Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі, кожна країна, у тому числі й Україна, повинна виробити певний механізм, який забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на національному рівні. Це вимагає розробки цілої низки загальнодержавних та індивідуальних заходів у різних сферах життя. І дієвість вказаних заходів у сфері епідемічної безпеки покликана забезпечити саме юридична галузь державної політики Ландіна А.В. Проблеми кримінально-правового забезпечення епідемічної безпеки в умовах пандемії. Університетські наукові записки. 2020. № 3-4 (75-76). С. 78-85..

Аналіз норм Особливої частини КК України показав, що він містить лише дві норми, які передбачають відповідальність за порушення епідемічної безпеки. Одна з них міститься у Розділі І «Злочини проти основ національно безпеки України» КК України - це ст. 113 «Диверсія», яка встановлює відповідальність за вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на поширення епідемій. Друга норма включена у Розділ ХІІІ «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення» - ст. 325 «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням», яка встановлює відповідальність за порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань. Суспільно небезпечним порушення епідемічних норм та загроза поширення епідемії за вказаними нормами є лише у тому випадку, якщо це загрожує або існуванню держави, або поширенням захворювання та смертю людей. Усі інші випадки порушення протиепідемічних норм не є кримінально караними. Це приводить до висновку, що передусім на рівні законодавства потрібно виробити ефективні засоби впливу, які дозволять відповідно до вчиненого притягувати особу до кримінальної відповідальності за порушення встановлених правил в умовах виникнення епідемічних загроз. Якщо таких засобів впливу не буде, то правила виявляться не дієвими, що зрештою може призвести до подальшого поширення епідемічних загроз Ландіна А.В. Епідемічна безпека як об'єкт кримінально-правової охорони. Актуальні питання державотворення в кон-тексті сучасних цивілізаційних викликів: зб. тез доповідей учасників Всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конференції (м. Чер-каси, 26-27 листопада 2020 р.). Черкаси: Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова, 2020. 316 с..

Епідемічна безпека у цілому розуміється як складова національної безпеки, на що вказує ряд дослідників Холостова А.М. Становлення системи державного управління санітарно-епідеміологічним наглядом як складової сус-пільної безпеки в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. № 2. URL: https://bit.ly/2RQyKp7.

Це пояснюється тим, що саме санітарно-епідеміологічний нагляд, який здійснюється у межах забезпечення епідемічної безпеки, покликаний забезпечувати функції щодо розробки, прийняття та реалізації певних рішень у сфері забезпечення належних умов життя суспільства.

У Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, затвердженій 29 червня 2021 р., зазначається, що протягом 2020 і 2021 рр. надзвичайної небезпеки набув фактор пандемій та біологічних загроз, зокрема:

1) поширення пандемії гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоУ-2, стало одним із основних факторів впливу на економічні процеси та безпекову ситуацію в державі. Крім прямих негативних наслідків - значної кількості загиблих та постраждалих від медико-біологічної надзвичайної ситуації державного рівня, непрямим наслідком пандемії стало відволікання від роботи великої кількості правоохоронців, які разом з медичними працівниками забезпечують протиепідемічні заходи;

2) пандемія виявила системні проблеми у сфері охорони здоров'я, біобезпеки та соціального захисту, недостатню готовність до реагування на таку медико-біологічну надзвичайну ситуацію. Біобезпека та біоза- хист - відносно нова сфера наукових знань, які в основному використовуються для того, щоб убезпечити працівників то середовище навколо них від поширення біологічного матеріалу, що використовується під час наукових та інших досліджень. Біобезпека - це попередження, зменшення та елімінація впливу небезпечних біологічних чинників (агентів) на людей, тварин, рослин та на навколишнє середовище, тоді як біозахист - заходи, спрямовані на попередження втрати, викрадання або використання з небезпечною метою (біотеро- ризм) мікроорганізмів, біологічних матеріалів (біоагентів) або інформації. Біобезпека є однією з найважливіших складових екологічної та національної безпеки України. Нині в країні існує тенденція до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення та довкілля, можливість виникнення загроз біологічного походження, пов'язаних з розвитком сучасних біотехнологій та появою синтетичної біології, проявами біотероризму, відсутністю чітко визначеної процедури провадження генетично-інженерної діяльності тощо Основи біобезпеки (екологічний складник): навч. посіб. / Л.П. Новосельська, Т.Г. Іващенко, В.П. Гандзюра, О.П. Кулі- нич; за заг. наук. ред. д.б.н. О.І. Бондаря. Київ, 2017. 180 с..

Подальший перебіг пандемії гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та можливі спалахи інших інфекційних хвороб призводять до зростання показників смертності й інвалідності, негативно впливають на економічний розвиток, зайнятість та рівень життя населення, що може викликати посилення соціальної напруги, а також на фоні поширення радикальних настроїв в умовах скрутного матеріального становища населення та його депресивних настроїв унаслідок тривалих карантинних обмежень - до масштабні акції протесту, які можуть переростати в масові порушення громадського порядку та провокувати інші правопорушення. Також, варто зазначити, що широкий розвиток Інтернет-тор- гівлі лікарськими засобами під час пандемії СОУГО-19 призвів до збільшення обігу незаконної фармацевтичної діяльності, появи на ринку великої кількості контрабандних, неякісних, а також фальсифікованих лікарських засобів. Україна, дозволивши у 2020 р. здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, не вжила жодних заходів щодо правової охорони публічного здоров'я від незаконної фармацевтичної діяльності. Онлайн торгівля лікарськими засобами, на відміну від їх продажу в умовах аптеки, характеризується більш високим ризиком здійснення такої діяльності особами, які не мають відповідного дозволу, а також потрапляння на ринок фальсифікованих, неякісних, незареєстрованих або контрабандних лікарських засобів. Ризик псування лікарського засобу виникає також під час доставки його пацієнту із застосуванням послуг кур'єра або поштових сервісів, оскільки для переважної більшості ліків встановлені певні умови зберігання. Враховуючи зазначені обставини, дистанційна торгівля лікарськими засобами та їх доставка пацієнту потребують відповідного правового регулювання й контролю за додержанням його вимог. Тому перспективними для подальшого наукового дослідження є питання щодо криміналізації незаконної фармацевтичної діяльності в Україні, а також створення міжнародного механізму обміну інформацією та протидії такій діяльності, що здійснюється з використанням мережі Інтернет Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 27. Ст. 218 ^{2 3 4 5 Гуторова Н.О. Чорний онлайн ринок лікарських засобів під час пандемії COVID-19: правові засоби протидії.} Форум права. 2021. № 3. С. 15-24.

Резюме

Короленко І.М. Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами.

У статті здійснено дослідження особливостей виявлення проблем у кримінально-правовому забезпеченні епідемічної безпеки в Україні і пошук шляхів їх вирішення. Вказано на недостатній рівень захисту епідемічної безпеки у нормах чинного Кримінального кодексу України. На рівні законодавства необхідно виробити ефективні засоби впливу, які дозволять притягу-вати винну особу до кримінальної відповідальності за порушення встановлених правил в умовах виникнення епідемічних загроз. Зазначено, що пріоритетними напрямами забезпечення епідемічної безпеки має стати стимулювання особистої відпо-відальності людини за формування безпекового середовища, утвердження в суспільстві культури безпеки.

Ключові слова: епідемічна безпека, національна безпека, епідемічне благополуччя населення, загроза зараження небез-печною хворобою, кримінальні правопорушення проти епідемічної безпеки, біобезпека.

Summary

Inna Korolenko. Ensuring compliance with the rules of epidemic safety by criminal law.

Ensuring compliance with the rules of epidemic safety by criminal law The article examines the peculiarities of identifying prob-lems in the criminal law of epidemic security in Ukraine and finding ways to solve them. The insufficient level of protection of epidemic.

Висновки

Безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, за якого відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину, це стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь- який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму.

Пріоритетними напрямами забезпечення епідемічної безпеки має стати стимулювання особистої відповідальності людини за формування безпекового середовища, утвердження в суспільстві культури безпеки, наукова обґрунтованість підходів до формування безпекового середовища, комплексний підхід до формування безпекового середовища, створення безпечних умов життєдіяльності людини, розбудова ефективної системи цивільного захисту, ефективність взаємодії суб'єктів формування та реалізації державної політики у сфері громадської безпеки і цивільного захисту, інститутів громадянського суспільства та приватного сектору для досягнення цілей цієї державної політики.

Размещено на Allbest.ru