Механізми впливу українсько-польського співробітництва у протистоянні гібридній агресії з боку Росії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ПРОТИСТОЯННІ ГІБРИДНІЙ АГРЕСІЇ З БОКУ РОСІЇ

доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри педагогіки та інноваційної освіти, Інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

Annotation

The article clarifies that among the essential foundations of institutional support for international relations of Ukrainian-Polish cooperation in resisting hybrid aggression by Russia, personal contacts of statesmen and politicians of the two countries will play an important role, but also institutional mechanisms of influence of both states. The article aims to investigate the mechanisms of influence of Ukrainian-Polish cooperation in combating hybrid aggression by Russia. It has been proved that through collaboration, rather than mutual accusations, the problems of international security and the elimination of the hybrid threat from Russia can be solved. The course of Ukraine's cooperation with Poland "in Atlantic integration" - relations with the NATO bloc and participation in its programs - are considered separately. These principles show the differences in the contacts of Ukraine and Poland with NATO and the EU, the specificity of the chronology of Ukrainian-Polish cooperation in the context of European and Atlantic integration. The role and importance of the Polish experience, which can and should be used by Ukraine on its path to Euro-Atlantic integration, was emphasized. Its analysis and implementation will remain relevant until the declared goal of Ukrainian foreign policy leaders is realized, and Ukraine becomes a member of the European Union and NATO. The need to intensify work on creating joint Ukrainian-Polish discussion platforms for the exchange of views and information, and most importantly - to develop a coordinated position on controversial issues. To do this, we need to build a network of information centres to strengthen the understanding that many decisions made in Ukraine are anti-Polish and similarly in Poland - anti-Ukrainian, but aimed at restoring historical memory and are an important part of every nation's national idea.

Key words: Ukrainian-Polish cooperation; hybrid aggression; NATO; European Union; Ukraine; Poland; Russia.

Вступ

У статті обґрунтовано концептуальні засади аналізу українсько-польського співробітництва, які покликані забезпечити цілісність, взаємоузгодженість і послідовність організації й ефективність реалізації двостороннього співробітництва цих держав, у тому числі і в межах їх міжнародного співробітництва. Варто зазначити, що важливою закономірністю міжнародних відносин була їх постійна еволюція та динаміка. Це цілком стосується і розвитку цих відносин між Україною та Польщею відповідно з деструктуризацією усієї системи міжнародних відносин у Європі та світі.

Сутнісні характеристики багатоаспектної теми українсько-польського співробітництва у сфері міжнародних відносин у певній мірі знайшли відображення у працях таких науковців, як Б. Андрушків, Я. Антошек, М. Басараб, В. Боярські, О. Власюк, С. Волощук, В. Гілл, С. Дмитров, К. Зарембо, Т. Кондратюк, Є. Макаренко, М. Мальський, Є. Нікіпєлова, К. Рейман, Л. Стрільчук, Б. Сурмач, Я. Тимків, М. Янків та ін.). Серед важливих у даному контексті робіт українських та польських дипломатів та можновладців чільне місце займають також статті та виступи Б. Геремека, К. Грищенка, Є. Бара, О. Моцика, М. Зюлковського, Р. Сікорського, Г. Удовенка, В. Чимошевича, З. Шмунєвського, Д. Туска, А. Кваснєвського, А. Ротфельда, А. Фотигі, Р. Сікорського та ін. Але попри наявність значної кількості напрацювань з аналізованої проблематики, практика становлення та розвитку українсько-польського співробітництва у сфері міжнародних відносин засвідчує про необхідність проведення комплексного дослідження цієї теми. Вивчення цієї багатоаспектної теми є недостатнім саме через необхідність урахування всього комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливали на зміст міжнародних відносин, які проводили правлячі кола України і Польщі.

Мета статті - дослідити механізми впливу українсько-польського співробітництва у протистоянні гібридній агресії з боку Росії.

Результати

В умовах російської гібридної агресії Польща приймала рішучі заходи протидії. Так у травні 2018 року з Польщі депортували росіянку К. Цивільську. Прес-реліз Агенції внутрішньої безпеки зазначав, що вона брала участь у спробах консолідації проросійських середовищ в Польщі навколо двох пріоритетних зараз для російської сторони цілей гібридних заходів, які вона реалізує, а саме - підживлювання польсько-української ворожнечі у суспільній та політичній сферах та підважування польської історичної політики із заміною її російським наративом [1].

Визнання спільної загрози диктували необхідність спільних дій. Парадоксальним чином потреба об'єднати зусилля у протидії російському впливу спочатку не стояла на порядку денному діалогу між Україною та Польщею як на політичному, так і на експертному рівнях, за винятком роботи спецслужб. Тому необхідно було передусім внести це питання у двосторонній порядок денний - на рівні адміністрацій президентів, міністерств закордонних справ, спільних слухань груп міжпарламентської співпраці. Постала також потреба і у дослідженнях російського впливу на відносини двох країн, виконаних спільно польськими та українськими аналітичними центрами, позаяк до рекомендацій, які походила виключно з України, на кшталт того, що польська влада має інформувати суспільство щодо реальних масштабів російського впливу у країні, польська влада навряд чи буде дослуховуватися.

Очевидно, що не задіяним інструментом для протидії російському впливу була Платформа дій Україна-НАТО щодо гібридних загроз, відкрита восени 2017 року у Варшаві. Відповідно між Україною та Польщею не відбулося жодних спільних заходів в рамках цієї платформи (список пропозицій, переданий Україною до Польщі, був сприйнятий у Варшаві критично через, з-поміж іншого, їхній формальний, а ніж конструктивний, характер [2]. Конференція щодо протидії гібридним загрозам, яку провів офіс Віце-прем'єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції, вочевидь не є достатньою, щоб наповнити українсько-польську співпрацю в рамках платформи конкретним змістом.

11 жовтня 2016 року міністр внутрішніх справ України А. Аваков обговорив з Керівником Бюро національної безпеки Польщі П. Солохом механізми опору російській гібридній агресії. Сторони розглянули поточну геополітичну ситуацію, загрози для країн з боку Російської Федерації та співпрацю в умовах ведення гібридної війни. Наприкінці зустрічі було висловлено сподівання на подальше співробітництво, а польські партнери запевнили, що і у подальшому будуть підтримувати розвиток українсько-польських відносин у сфері безпеки [3].

15 березня 2017 року у Варшаві за участі міністрів закордонних справ України та Польщі П. Клімкіна та В. Ващиковського проходило засідання українсько-польського форуму партнерства за участі авторитетних представників громадськості з обох країн. “Наші недруги, наголосив П. Клімкін, добре знають, коли українці і поляки разом - вони непереможні. Тим паче в умовах гібридної війни проти України - коли нас не вдалося зламати військовими методами, ворог шукає шляхи для внутрішньої дестабілізації та намагається нанести “удар з тилу”. Не випадково впродовж останніх місяців ми всі були свідками безпрецедентних актів вандалізму: спочатку він намагався розхитати нашу довіру і дружбу, вчиняючи підступні і цинічні провокації на українських могилах у Польщі, а пізніше вдаряючи по найсвятішому, що бережуть поляки в Україні, - місцях пам'яті. Безперечно, додав він що “цей незнаний досі злочинець” намагався знову вкинути камінь розбрату в наші дружні відносини. Проте, він мислить імперськими “понятіями” і мабуть нездатний збагнути, що єдине, чого йому вдасться досягти своїми цинічними провокаціями, так це ще більшу єдність, тіснішу дружбу і взаєморозуміння між українцями і поляками” [4]. Учасники форуму партнерства висловили надію про поглиблення українсько-польської співпраці в протистоянні з гібридною агресією Росії.

Польща усвідомлює, що її національна безпека напряму залежить від подій на Сході України, яка є безпосереднім сусідом ЄС. У польському політичному колі існувала думка, що малоймовірним є поширення агресії проти Польщі, оскільки вона є членом НАТО і ЄС. Однак реалізація окремих елементів цього сценарію, враховуючи наявність польсько-російського кордону по Калінінградській області, не виключається, зокрема щодо інформаційних та провокаційних акцій, погроз застосуванням сили, діяльності російських спецслужб, кібер-атак. З урахуванням цього, Польща зацікавлена в українсько-польському співробітництві у протистоянні гібридній агресії з боку Росії [5].

Перспективним виглядає те, що Польща продовжуватиме докладати зусилля на двосторонньому та міжнародному рівнях для підтримки та допомоги Україні. З самого початку агресії Росії проти України та анексії Криму український народ відчув підтримку Польщі. Необхідним є розвиток стратегічних українсько-польських відносини в майбутньому у всіх сферах, проте безпекова сфера повинна стати пріоритетною. Варто відзначити, що допомога Польщі в боротьбі з російською агресією проти України є однією з найбільш дієвих серед усіх держав світу.

У подальшому Польща зосередилася здебільшого на діях, які могли б бути здійснені в рамках європейських та трансатлантичних організацій у відповідь на поведінку Росії. При сприянні Польщі найважливіше значення мало прийняття керівництвом ЄС низки концептуальних документів, в яких було визнано проведення Москвою агресивних “гібридних” війн, а також визначено комплекс заходів з протидії Російській Федерації. Такими документами стали:

- спільний рамковий документ з протидії “гібридним” загрозам (квітень 2016 р.);

- глобальна стратегія ЄС (червень 2016 р.);

- Резолюція Європейського парламенту “Стратегічні комунікації ЄС, як протидія пропаганді третіх сторін” (грудень 2016 р.);

- Спільна доповідь до Європейського парламенту і Європейської Ради з імплементації Спільного рамкового документа з протидії “гібридним” загрозам (липень 2017 р.);

- Стратегія кібербезпеки ЄС (липень 2017 р.).

Це дозволило безпосередньо зосередити зусилля керівних органів ЄС на блокуванні негативного впливу Москви і створити необхідну інфраструктуру для забезпечення таких дій. Основними елементами такої інфраструктури стали:

- Центр аналізу гібридних загроз ЄС (EU Hybrid Fusion Cell) у складі Розвідувального і ситуативного центру ЄС (EU Intelligence and Situation Centre, EU INTCEN) Європейської служби зовнішньої дії;

- Cgtwfkmyf uhegf “Cnhfnijv С[і1” (East StratCom Task Force);

- Агентство ЄС із мережевої та інформаційної безпеки (ENISA);

- Група реагування на інциденти комп'ютерної безпеки (CSIRT);

- Група реагування на комп'ютерні надзвичайні ситуації в ЄС (CERT-EU);

- спецслужби країн ЄС.

Оперативно відреагувала на агресивну політику Росії щодо України - НАТО. 2 березня 2014 року Північноатлантична рада засудила дії Росії у Криму, назвавши їх порушенням міжнародних правових норм, у т. ч. Будапештського меморандуму та українсько-російського Договору про дружбу і співпрацю 1997 року. Надалі НАТО продовжило застосовувати широкий спектр дипломатичних та інших інструментів протидії розгортанню російської гібридної агресії на сході України. Представники військового командування організації неодноразово засуджували протиправні дії РФ щодо матеріального забезпечення бойовиків на Донбасі та прямого військового втручання. Під час обговорення резолюції “Підтримка пост-Варшавської стратегії оборони та стримування” Парламентська асамблея НАТО у листопаді 2016 р. зазначала, що дії Росії проти України є головним фактором дестабілізації світового безпекового середовища. А сама Російська Федерація офіційно була визнана агресором.

У рамках НАТО був створений власний комплекс органів протидії “гібридним” війнам з боку Росії. Головними з цих органів є:

- Європейський центр з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE, Фінляндія);

- Підрозділ НАТО з реагування на комп'ютерні інциденти (NCIRC).

Позитивне значення мало також налагодження тісної взаємодії між ЄС та НАТО у згаданій сфері, що дозволяє об'єднати їх зусилля у захисті трансатлантичної безпеки від зовнішніх загроз “гібридного” характеру. Організація взаємодії ЄС і НАТО здійснюється:

- у рамках спільного органу ЄС та НАТО - Європейського центру з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE, Фінляндія);

- на рівні інституцій Європейського Союзу та НАТО зі схожими функціями;

- під час спільних навчань з кризового управління, зокрема: Crisis Management Exercise 2017 (CMX 17) та Multi-Layer Crisis Management Exercise 2018 (ML 18) [6].

Висновки

польща атлантичний інтеграція співпраця

Отже, спільна протидія гібридним викликам та провокаціям з боку Росії є одним з найнагальніших напрямків двосторонньої українсько-польської співпраці. Двостороння співпраця щодо дослідження, розслідування та запобігання гібридним технологіям безпосередньо вимагає інституціоналізації співпраці спецслужб обох країн, впровадження ліній “гарячого зв'язку”, обміну інформацією та фахівцями, передовсім в чутливих районах та локаціях - кордон та прикордоння, місця пам'яті, дипломатичні установи тощо.

А на багатосторонньому рівні співпраця повинна зосередитися на винесенні питань гібридних викликів на порядок денний НАТО та ЄС, а також активній розбудові ініціатив і політик в даному напрямку. Паралельно, громадські організації обох країн повинні взяти на себе завдання швидкого інформаційного реагування на провокації та заохочення ЗМІ до адекватного висвітлення подій.

Курс Кремля на посилення чвар двох братніх сусідніх народів вимагає припинення суперечок у питаннях історичного минулого. На часі примирення у питаннях історії або принаймні усунення дратівливих дискусій із ЗМІ обох країн. Перед спільною бідою слід відкласти у сторону суперечки і спільно діяти у протистоянні з російською агресією.

Список використаних джерел

1. Centrum Prasowe. Rzecznik Ministra Koordynatora Sluzb: komunikat dot. ABW (komunikat). 17.05.2018.

2. Інтерв'ю з польським аналітиком провладного аналітичного центру // Gazeta Prawna. 28.08.2018.

3. Урядовий портал. 11 жовтня 2016 р.

4. Клімкін П. Діалог між Україною і Польщею // Новое время. 2017. - 15 березня.

5. Мартинюк В. Що спонукає Польщу до підтримки України?, Український незалежний центр політичних досліджень, № 12/737.

6. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень “БОРИСФЕН ІНТЕЛ”. 2017-2018 рр.

Размещено на Allbest.ru