Щодо питання методології наукових досліджень мовної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЩОДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Ялова О.В.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри правничої лінгвістики Національної академії внутрішніх справ м. Київ, Україна

Одним із важливих аспектів творення державності в незалежній Україні є мовна політика, яка покликана втілювати кращі традиції боротьби українського народу за національні ідеали, відповідати вимогам трансформаційного періоду, чинити вплив на динаміку гуманітарного розвитку суспільства.

На парламентських слуханнях «Про функціонування української мови як державної в Україні», що відбулися 12 березня 2003 року, констатувалося, що сьогодні немає фундаментальних праць з правових аспектів функціонування української мови, зокрема ступня її правового забезпечення і розвитку, відповідності положень Конституції з цього приводу сучасним умовам; щодо наявності, достатності і дієвості підзаконних актів регулювання цього процесу та щодо стану дотримання і узгодження правових норм у сфері мовної політики з відповідними міжнародними стандартами.

Окремі питання становлення, формування мовної політики, методології її досліджень і реалізації в Україні висвітлювали безпосередньо чи опосередковано в останні роки вітчизняні і зарубіжні вчені-юристи Алмаші І.М., Биков О.М., Василенко В.А., Зархіна С.Е., Козюбра М.І., Колісник В.П., Колодій А.М., Костицький М.В., Шемшученко Ю.С. та інші, і вчені інших наукових напрямків: Горбатенко В.П., Заблоцький В.В., Козієвська О.І., Корж А.В., Котигоренко В.О., Масенко Л.Т., Нагорна Л.П., Шумлянський С.В. та ін.

Методологія - це вчення про методи пізнання, теоретичне обгрунтування використовуваних у науці методів і способів пізнання; теорія методів, сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження явищ; система певних теорій, гносеологічних та онтологічних принципів, законів і категорій, які опосередковують загальні властивості й зв'язки буття і наукового пізнання [1, с. 92].

Методологія - це не просто набір методів або й, навіть, їх система, а певним чином сформована ідеологія науково-аналітичної роботи, що базується на певних припущеннях, ідейно-теоретичних засадах, ціннісних постулатах, які загалом задають науково-пізнавальний горизонт (парадигму) відношення людини до світу, суб'єкта до об'єкта, що визначається та змінюється у процесі людської діяльності.

Методи ж наукового пізнання - це способи аналізу конкретної сфери об'єктивної реальності, які надають загально-методологічним засадам предметної визначеності. В рамках того чи іншого методу вирізняють різні дослідницькі прийоми, за допомогою яких пізнавальна діяльність набуває гнучкості та адаптивних властивостей щодо предмета, що вивчається науковими засобами [2, с. 27].

Методологія права, вважає відомий російський вчений Керімов Д.А., є не що інше, як загальнонауковий феномен, який об'єднує всю сукупність принципів, засобів і методів пізнання (світоглядні, філософські методи пізнання і вчення про них, загально- і індивідуально-наукові поняття і методи), вироблених всіма суспільними науками, у тому числі і комплексом юридичних наук, і застосовуваних у процесі пізнання специфіки та правової діяльності, її практичного перетворення [3, с. 52].

Наукові знання юридичних наук, якщо вони використовуються для дослідження правових явищ, перетворюються у наукові методи, особливості застосування яких визначаються своєрідністю знань, їх призначенням, функціями, понятійним апаратом і т.п. Виступаючи в ролі методу наукового дослідження, наукові знання, дозволяють пояснити правові вища, виявляти і досліджувати їх нові властивості, прогнозувати розвиток. Подібним чином поняття і категорії юриспруденції, які зафіксовані у відповідних визначеннях і термінах, представляють собою узагальнені результати пізнання властивостей, зв'язків і відносин правових явищ, є одним з головних «інструментів» наукового правового дослідження [4, с. 249].

Формування методології наукових досліджень мовної політики в Україні неможливе поза межами методології права загалом і методології конституційно-правової науки зокрема.

Разом з тим, слід визначити той факт, що методологія дослідження того чи іншого правового явища не може бути сформованою водночас, без урахування попереднього теоретико-методологічного досвіду подібних явищ. У цьому відношенні слушним буде нагадати твердження Керімова Д.А., який зазначає, що без історичного відтворення правового розвитку виключається можливість логічного усвідомлення його закономірностей. На кожному історичному етапі свого генезису наука конституційного права виробила власні підходи до категорії «методологія», що зумовлювалося розвитком соціально-економічних відносин, науки та її методології в цілому й розвитком конституційного права як галузі [5, 89-90].

Федоренко В.Л. виокремлює три етапи генезису методології досліджень проблем системи конституційного права: дорадянський етап (від найдавніших часів до 1919 року), радянський етап (1919-1991 роки), пострадянський етап (1991 - донині).

Власне, саме проголошення незалежної України створило об'єктивні предумови для формування нової методології науки національного конституційного права та у свою чергу започаткувало третій етап розвитку і вдосконалення принципів і методів наукових досліджень мовної політики в Україні. мовний політика право державність

Формування сучасної наукової методології конституційного права в Україні відбувається кількома шляхами. По-перше, шляхом трансформації уже апробованих методів науки радянського державного права; по-друге, шляхом запозичення позитивно зарекомендованої наукової методології, яка н визначалася в науці радянського державного права, але практикувалася в зарубіжній науці конституційного права; по-третє, шляхом залучення до методологічного апарату науки конституційного права методів, що використовуються в інших науках, - соціології, політології, психології, статистиці, кібернетиці, теорії управління, синергетиці тощо.

Відповідні концепції та теорії стали закономірним наслідком і результатом попередньо сформованого теоретико-методологічного досвіду пізнання права загалом, його системи і структури, а також утвердженням основ вітчизняної неопозитивістської та постпозитивістської методології конституційно-правових досліджень у роботах Баймуратова М.О., Кампа В.М., Марцеляка О.В., Мелащенка В.Ф., Онищука М.В., Погорілка В.Ф., Степанюка О.І., Шаповала В.М. та інших правознавців.

Методологія науки конституційного права, за твердженням Погорілка В.Ф., це вчення про методи, які використовуються в науці конституційного права для пізнання конституційно-правових властивостей об'єкта цих досліджень [6, с. 184].

На думку Федоренка В.Л., під методологією сучасної науки конституційного права слід розуміти комплексне світоглядне, філософсько - правове вчення про принципи, методи, прийоми і способи, які використовуються в цій юридичній науці для пізнання юридичних якостей і властивостей об'єкта відповідних наукових досліджень [5, с. 111].

На сьогодні існує ряд важливих проблем щодо мовних відносин у суспільстві, зокрема: правові аспекти функціонування української мови, забезпечення українською мовою різних сфер спілкування у різних регіонах держави, стан науки про українську мову і мовну ситуацію в Україні. При цьому немає фундаментальних, вичерпних праць з цих проблем, до того ж праць об'єктивних, без крайнощів і однобічних оцінок.

Ці застереження стосуються, на нашу думку, не тільки питань функціонування державної мови, але й , загалом, формування і здійснення мовної політики в Україні.

Об'єктивні дослідження мовної політики в Україні, на переконання Масенко Л.Т., стали можливими лише з кінця 1980-х років, а точніше від проголошення незалежності Української держави. До того наукові оцінки мовної політики, яку провадив радянський режим в УРСР, і дослідження її наслідків, як-от: витіснення української мови російською з багатьох сфер суспільного життя, формування масового асиметричного білінгвізму, однобічний інтерференційний вплив російської мови на українську та ряд інших проблем, пов'язаних з темою «мова і суспільство», перебували під забороною.

Ключовим методологічним принципом у дослідженні процесів формування і реалізації мовної політики в Україні має бути визначення взаємин держави з корінними націями і національними меншинами, які виступають не тільки суб'єктами, але й об'єктами політичних впливів. Держава в першу чергу покликана розробляти і здійснювати мовну політику, створювати і забезпечувати ефективне функціонування відповідних структур.

Таким чином, саме проголошення незалежності України створило об'єктивні передумови для формування нової методології науки конституційного права та започаткувало новий етап розвитку і вдосконалення принципів і методів наукових досліджень мовної політики в Україні.

Література

1. Конституційне право України / за ред. В.Ф.Погорілка. - Київ: Наукова думка, 1999., 734 с.

2. Римаренко Ю.І. Етнодержавознавство: теоретико-методологічні засади / Ю.І.Римаренко, Л.Є. Шкляр, С.Ю.Римаренко. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, Київ, 1996. 537 с.

3. Керімов Д.А. Методологія права (предмет, функції, проблеми філософії права) / Д.А.Керімов: Москва: Аванта, 2000. 560 с.

4. Тихомиров О.Д. Юридична компаративістика: Філософські, теоретичні та методологічні проблеми / О.Д.Тихомиров. Київ: Знання, 2005 334 с.

5. Федоренко В.Л. Система Конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти: монографія. Київ: Ліра, 2009. 580с.

6. Погорілко В.Ф. Конституційне право України: акад.курс: підручн.: у 2т. Т. 1. / за ред. В.Ф. Погорілка. Київ: Юрид. думка, 2006544 с.

Размещено на Allbest.ru