Соціологічний аналіз тенденцій розвитку держави після Революції гідності (на прикладі Запорізького регіону)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологічний аналіз тенденцій розвитку держави після Революції гідності (на прикладі Запорізького регіону)

Аскад Ашурбеков

Зміна влади 2013-2014 рр. в Україні отримала широкий спектр інтерпретацій у науковому середовищі та громадській думці - від військового перевороту до «Революції гідності». Процеси, що відбулися в той період, серйозно вплинули на стан справ у багатьох сферах суспільного життя країни й потребують глибинного соціологічному аналізу. У статті проведено аналіз виконання задекларованих цілей «Революції гідності» та поточного стану справ у сферах, на які була спрямована ця «революція». Результати дослідження показують, що більшість зазначених цілей досягнуті не були, спостерігається погіршення за такими напрямами, як рівень свободи слова, корупції, відкритості влади, збільшення ролі населення в управлінні державою.

Ключові слова: Революція гідності, мораль, політична система, суспільна криза, Євромайдан.

Ашурбеков Аскад. Социологический анализ тенденций развития государства после «Революции достоинства» (на примере Запорожского региона). Процессы, произошедшие в период смены власти 20132014 гг. в Украине, серьезно повлияли на состояние дел во многих сферах общественной жизни страны и требуют глубинного социологического анализа. В статье проведен анализ выполнения задекларированных целей Революции достоинства и текущего состояния дел в сферах, на которые она была направлена. Результаты исследования фиксируют ухудшение по таким направлениям, как уровень свободы слова, коррупции, наблюдается открытости власти, увеличение роли населения в управлении государством.

Ключевые слова: Революция достоинства, мораль, политическая система, общественный кризис, ввромайдан.

Ashurbekov Askad. Sociological Analysis of Development Trends of the State after the Revolution of Dignity (the Example of Zaporozhye Region). The change of government of 2013-2014 Ukraine has received a wide range of interpretations in the scientific community and public opinion, from a military coup to Revolution dignity. Processes that took place during this period were influenced by the state of affairs in many spheres of public life and require in-depth sociological analysis. The article analyzes the implementation of the declared objectives of dignity revolution and the current state of affairs in the areas to which it was directed. The survey results show that most of these objectives have not been achieved, there is deterioration in the following areas: the level of freedom of expression, corruption, the level of openness in government, increasing the role of citizens in government.

Key words: Revolution of dignity, morals, political system, social crisis, Euromaidan.

Постановка наукової проблеми та її значення

Незважаючи на відносно довгий період, що пройшов після подій Євромайдану, трансформаційні продовжують впливати на розвиток країни, обумовлюючи характер функціонування державних інститутів політичної сфери та громадського сектору.

При тотальному домінуванні в суспільній і науковій думці тез про позитивний вплив Революції гідності на розвиток України слід зазначити, що більшість із зазначених цілей цієї революції досягнуті не були; а процеси, що зараз протікають у суспільстві, призвели до суттєвих деформацій у сфері моралі, політичній сфері та навіть у механізмах застосування окремих законів. За цей час набули практичного застосування так звані подвійні стандарти й упровадження революційної та політичної доцільності в прийнятті тих чи інших управлінських рішень.

Мета статті - аналіз виконання цілей Революції гідності на поточному етапі. Основними її завданнями є аналіз досягнення мети та вимог Революції гідності в основних сферах суспільного життя країни загалом та м. Запоріжжя зокрема під впливом подій 2013-2014 рр.; визначення ролі політичної культури виборців в аспекті впливу на якість роботи представників політичної сфери.

Аналіз досліджень цієї проблеми. У науковій літературі ще досить мало фундаментальних праць стосовно вивчення та аналізу подій Євромайдану й Революції гідності. Процес аналізу проходить фрагментарно та більшою мірою лежить у площині медіа-простору й дискусій у соціальних мережах. Ситуація в країні призвела до того, що будь-яке негативне висвітлення подій того періоду навіть у науковому аналізі трактується як зрада державних інтересів, а автори та науковці, які піднімають ці питання, засуджуються з боку своїх колег і суспільства.

Такий стан суттєво зменшує роль наукового інструментарію аналізу суспільних процесів та розробки актуальних і необхідних для держави практичних рекомендацій. революція гідність політичний

У ході написання статті використано результати трьох соціологічних досліджень громадської думки мешканців м. Запоріжжя, проведених «Незалежною соціологічною групою ШО». У кожному з досліджень опитано по 600 респондентів за квотною вибіркою, похибка не перевищує 2,5 %. Також проаналізовано дослідження міжнародної організації «Репортери без кордонів» і дослідження «Приватбанку» серед 2741 керівників українських підприємств.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Під Революцією гідності розуміють політичні та суспільні зміни в Україні від 21 листопада 2013 до лютого 2014 р., викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на європейську інтеграцію й подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму; поштовхом до виходу протистояння за мирні межі стало ухвалення Верховною Радою репресивних, на думку прихильників євроінтеграції, «диктаторських законів» 16 січня. Наступного дня низка громадських організацій оголосили повну мобілізацію на Майдані Незалежності в Києві. У їхньому зверненні лунали заклики до «масового й негайного опору» злочинцям при владі.

Євромайдан1 - масова багатомісячна акція протесту в центрі Києва, що почалася 21 листопада 2013 р. у відповідь на призупинення урядом Азарова підготовки до підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і підтримана виступами населення в інших містах України. У ролі основних причин, що зумовили розмах протестів, називають соціальну несправедливість, величезну поляризацію доходів і рівня життя населення України й розгул корупції, що пронизує виконавчу та судову владу, правоохоронні органи.

Сьогоднішній стан у країні свідчить про необхідність аналізу цілей Революцій гідності, характеру й ступеня їх досягнення; він вимагає від представників влади всіх рівнів, науковців і громадськості перегляду діючих механізмів державного управління. Ситуація засвідчує, що держава перебуває в перманентній системній кризі. Значною мірою методи та підходи до управління в різних сферах не дають належних й очікуваних результатів.

Події «Євромайдану» привели до колосального сплеску громадської активності. Залучені були люди всіх вікових категорій та всіх регіонів України. Опираючись на аналіз ЗМІ й публічні виступи «лідерів» Євромайдану, можна виділити такі його цілі та завдання: бажання змін і очищення влади, боротьба проти узурпації влади, проти цензури; збільшення реальної участі населення в управлінні країною; децентралізація влади; рівність перед законом.

Аналізуючи проміжні підсумки, можна констатувати, що більшість цілей і завдань, які декларувалися, не були досягнуті. Рівень корупції, як і раніше, є високим, діалог між владою та населенням фрагментарний та односторонній, реформування здебільшого спрямована не на трансформації, а на ситуативне підтримування функціонування системи. Це підтверджує низка міжнародних, всеукраїнських та регіональних досліджень серед різних цільових аудиторій і широких верств населення.

Так, згідно з опитуванням серед керівників українських підприємців у лютому-березні 2015 р. 57,2 % вважає, що ситуація з корупцією за останні півроку залишилася незмінною, 27,7 % відповіли, що вона погіршилася, 15,1% заявили про її попокращення [1].

За рівнем свободи слова позиції України знизилися на три пункти, порівняно з 2013 р., згідно з даними організації «Репортери без кордонів». Тепер країна займає 129 місце в міжнародному рейтингу [2].

Подібні оцінки дають і пересічні громадяни щодо більшості сфер життєдіяльності. Як свідчить дослідження серед мешканців міста Запоріжжя, у більшості сфер поліпшення відсутні.

Таблиця 1

Оцінка жителями м. Запоріжжя змін у різних сферах життєдіяльності, 2014, %

1 Назву «Євромайдан» ці події отримали в соціальних мережах та ЗМІ за аналогією з подіями 2004 р. Після зміни влади в Україні вони стали офіційно іменуватися «Революцією гідності» - див. http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/22/7015777/

Таблиця 2

Закінчення таблиці 1

Щодо відкритості влади результати завсідчують, що значна частина (52,8 %) населення не відчуває позитивних змін у цьому напрямі, при цьому кожний четвертий (26,2 %) опитаний підкреслив, що ситуація погіршилася. Лише кожен десятий (9,4 %), відповідаючи на питання про відкритість влади, зазначив покращення.

Як наслідок, спостерігається негативна динаміка в оцінках діяльності безпосередньо представників влади.

Рис. 1. Динаміка оцінки діяльності Президента України Петра Порошенка

Виходячи з динаміки оцінок діяльності Президента України, слід відзначити тенденції зростання негативного ставлення до роботи П. Порошенко. При цьому слід указати, що в оцінках спостерігається поляризація думок і зменшення кількості респондентів, котрі байдуже ставляться до діяльності Гаранта Конституції.

Рис. 2. Динаміка оцінки діяльності Прем'єр-міністра України АрсеніяЯценюка

Подібні тенденції спостерігаємо також з оцінками діяльності Прем'єр-міністра України, однак його динаміка має ще більш яскраво виражений негативний характер. У ситуації з керівником уряду важливу роль відіграє партійна конфігурація після виборів до Верховної Ради 2014 р., але на гіпотези дослідження це не впливає, адже «Народний фронт» є членом парламентської коаліції й уособлює собою теперішню владу.

Переходячи на місцевий рівень, слід підкреслити, що, порівняно з представниками центральної влади, оцінки запорізького міського голови відрізняються за часом проведення досліджень. Це є прогнозованим, адже коливання оцінок спостерігається напередодні тих чи інших виборних кампаній, коли фігура міського голови піддається критиці з боку різноманітних кандидатів; але його робота, ураховуючи думки запорізьців щодо оцінки справ у різних сферах життя, викликає невдоволення серед мешканців міста [3].

Рис. 3. Динаміка оцінки діяльності мера м. Запоріжжя Олександра Сіна

Узагальнюючи, слід зазначити, що в суспільстві зростає розчарування в представниках влади, однак специфіка поточної ситуації характеризується тиском на прояви невдоволення. При цьому, крім «прямих» важелів впливу на населення, активно застосовують маніпуляції із самим поняттям «громадська думка».

Одним із трендів цього періоду варто назвати апелювання до громадської думки представників ЗМІ, політиків і так званих експертів. Найчастіше «думка народу» є думкою окремої групи людей, яка прикривається нею для відстоювання своїх поглядів. Нерідко за допомогою т. зв. «громадської думки» в інформаційному просторі формується й нав'язується необхідна точка зору, якої мають дотримуватися всі. Такий підхід створює фальшивий образ демократії та призводить до відсутності реального діалогу між владою й населенням, тим самим збільшуючи напругу в суспільстві.

Результати соціологічних досліджень свідчать про певну динаміку протестних настроїв мешканців Запоріжжя. У квітні 2014 р. цей показник становив 32,8 %, а вже в грудні 2014 р. кількість потенційних учасників протестів становила 42,2 %.

Рис. 4. Якщо масові акції протесту відбудуться в місті Запоріжжя,

чи братимете Ви в них участь?

2015 р. ознаменувався низкою акцій громадянського протесту як всеукраїнського масштабу, так і на території міста Запоріжжя. Рівень протестності продовжує зростати, і якщо представники влади й далі ігноруватимуть це питання, наслідки будуть складнопрогнозованими.

Приймаючи важливі рішення, представники влади, як і раніше, фрагментарно взаємодіють із населенням. Відсутні ефективні механізми отримання зворотного зв'язку від людей. Формат громадських слухань охоплює лише зацікавлених учасників тих чи інших процесів, соціологічний інструментарій практично не використовується.

Представники обласної та міської влади досі публічно не висловили свою позицію щодо комплексу антитоталітарних законів. У цій ситуації населення схильне до спотвореного інформаційного впливу, а іноді - пропаганди, яка лише нагнітає ситуацію.

Також у контексті майбутньої місцевої виборчої кампанії доцільно розуміти поведінку основних політичних гравців і населення як складової частини зазначеної кризи.

Анонсоване Революцією гідності зростання ролі населення в управлінні своєю територією вилилося в новий Закон «Про місцеві вибори». Не заглиблюючись у юридичні та процесуальні аспекти, слід зазначити такі норми, що прямо протилежні декларованим цілям, а саме:

Проведення виборів за партійної системою, яка не дає громадським активістам, волонтерам, просто небайдужим громадянам права балотуватися до місцевих рад.

Збільшення, порівняно з 2010 р., прохідного бар'єру до 5 %, що закриває шлях до рад новим політичним партіям і новим обличчям.

Відсутність закріплення майбутніх депутатів за округами, тобто населення позбавляється персоніфікованого контролю за роботою своїх представників.

Прийняття цього Закону не спричинило суттєвої реакцій серед широких верств населення, що свідчить про відносно низький рівень політичної культури. Прояви цього також фіксувались у виборчих кампаніях останніх років.

У межах вивчення цього питання проаналізовано окремі аспекти політичної культури запорізьких виборців. Слід констатувати, що сплеск протестної активності 2013-2014 рр. в окремих аспектах не трансформувався в раціональну течію. Як засвідчують останні виборчі кампанії, раціональні мотиви вибору поступаються емоційним, а також заснованим на іміджевих характеристиках кандидата/партії.

Таблиця 2

Мотиви голосування кандидатів у народні депутати України по 74-му виборчому округу

* Сума відповідей понад 100 % - питання передбачало декілька варіантів.

Згідно з дослідженням виборців більше хвилює партійна приналежність кандидатів та наявність достатньої кількості інформації про нього. Знаковим є те, що чверть респондентів під час вибору керуються відсутністю інших гідних кандидатів [3].

До цього варто додати результати різних екзит-полів 2014 р., проведених у м. Запоріжжі, які засвідчують, що в голосуванні за партії в останні 1-2 тижні перед виборами визначаються 25-30 % виборців (залежно від округу) і понад 50 % у голосуванні за кандидата-мажоритарника. По суті, населення та активна його частина - виборці - не усвідомлюють своєї ролі в ефективності роботи влади й правильному функціонуванні політичної системи.

Менше трьох місяців залишилося до місцевої виборчої кампанії. Можна прогнозувати, що ситуація докорінно не зміниться. Склад місцевих рад буде також сформований за принципами привабливості іміджу кандидата/партії.

Загрози полягають не просто в погіршенні соціально-економічного стану країни/регіону/міста - ключовими є подальші системні протиріччя між очікуваними змінами українського суспільства та стагнуючою дійсністю. І в умовах відсутності реальних результатів та стиснення «спіралі мовчання» це може вилитися в деструктивні непрогнозовані процеси держави в цілому.

Висновки й перспективи подальших досліджень

Проведений у статті аналіз свідчить, що декларованих цілей Революції гідності в більшості сферах досягнуто не були. Спираючись на значну кількість емпіричних та прикладних досліджень, потрібно констатувати погіршення ситуації в таких сферах, як рівень свободи слова, корупції, відкритості влади, збільшення ролі населення в управлінні державою. Ураховуючи низький рівень політичної культури населення, можна прогнозувати, що якість майбутнього складу місцевих рад суттєво не відрізнятиметься від парламенту.

Зазначене проблемне поле поставило серйозні виклики перед соціологічною наукою. Подальше вивчення цих трансформацій і прогнозування змін у політичній сфері є необхідним, адже сьогодні ми стаємо свідками суттєвих деформацій у суспільній поведінці та, передусім, у суспільній моралі. Саме від того, яким чином українське суспільство подолає ці кризові явища, залежать перспективи подальшого розвитку держави.

Сьогоднішня ситуація окреслює конкретні подальші напрями досліджень у цьому напрямі, а саме роль політичних змін у трансформації суспільної моралі, роботи державних інститутів та партійної системи України.

Джерела та література

Коррупция в госорганах в 2015 г. осталась неизменной, - опрос украинского бизнеса [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.rbc.ua/rus/news/korruptsiya-gosorganah-g-ostalas-neizmennoy-1429088580.html.

Рейтинг свободы слова за 2014 год: позиции Украины ухудшились [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://news.liga.net/news/world/4726437-reyting_svobody_slova_za_2014_god_pozitsii_ ukrainy_ ukhudshilis.htm

Independent Researching Group. Результаты социологических исследований [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.irg.org.ua

References

“Corruption in state agencies in 2015 remained unchanged - poll Ukrainian business'",

http://www.rbc.ua/rus/news/korruptsiya-gosorganah-g-ostalas-neizmennoy-1429088580.html.

“Rating for freedom of speech in 2014: Ukraine's position deteriorated", http://news.liga.net/news/world/ 4726437- reytmg_svobody_slova_za_2014_god_pozitsii_ukramy_ukhudshilis.htm

Размещено на Allbest.ru