Особливості участі кримських татар у виборчих процесах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості участі кримських татар у виборчих процесах України

Щерба О.В.,

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов та

військового перекладу, Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Україна, Львів),

Черник П.П.,

кандидат політичних наук, доцент, науковий співробітник навчально-наукового центру мовної підготовки, Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Україна, Львів),

У статті проаналізовано можливості реалізації політичних інтересів кримськотатарського населення в період російської окупації Автономної республіки Крим. Висвітлено існуючі проблеми, що виникають під час необхідності посилення політичної активності вказаного електорату.

Ключові слова: політичні інтереси, демократичне суспільство, електорат, кримськотатарська спільнота, вибори.

політичний кримський татарський населення електорат

Shcherba O.V.,

Candidate of political sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Foreign

Languages and Military Translation, National Army Academy named after hetman Petro Sahaydachnyi (Ukraine, Lviv),

Chernyk P.P.,

Candidate of political sciences, Associate Professor, Researcher at the Linguistic Training Center,

National Army Academy named after hetman Petro Sahaydachnyi (Ukraine, Lviv),

The article analyzes the possibilities of realization of Crimean Tatars political interests during the Russian occupation of Autonomous Republic of Crimea. Existing problems, that arise when the political activity of this electorate needs to be increased, are highlighted.

Keywords: political interests, democratic society, electorate, Crimean Tatar community, elections.

Постановка проблеми

Демократична держава проголошує своєю головною цінністю людину, а єдиним джерелом влади - народ. В цивілізованих державах це означає, що доля країни залежить від думки кожного громадянина, і саме громадяни вирішують, кому делегувати своє право керування державою. Вибори є механізмом реалізації такого рішення. В умовах демократії вибори є головною функцією політичної участі громадян, в якій реалізується їхній вплив на формування політичних інститутів і процес вироблення політичних рішень. Російсько-українська війна котра розпочалася за анексії Криму Росією в березні 2104 року - актуалізувала проблему участі в українському електоральному процесі кримськотатарського народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення електоральної проблематики є однією з най- популярніших тем вітчизняної науки. Періодичність всезагальних виборів та динамічність виборчого процесу постійно доповнюють електоральну науку новою інформацією. Дослідженню різних аспектів тематики виборчих процесів в Україні присвячено праці таких дослідників: А. Ключкови- ча, А. Романюка, Ю. Шведи, Ю. Остапця, Н. Ротар, В. Бурдяк, М. Примуша, М. Гуйтора, Л. Скочиляса, Т Бевз, Г Щедрової, І. Доцяка, та ін.

Незважаючи на широке коло наукових пошуків, дослідження, присвячене аналізу можливостей реалізації виборчого права корінним населенням України кримськотатарським народом, зокрема і у період окупаційного режиму, практично відсутнє.

Актуальність розгляду даної проблематики зумовлена останніми виборами в Україні, частина території якої перебуває під окупацією, а саме можливість усіх громадян та кримськотатарського населення, зокрема, здійснити свій громадянський обов'язок.

Окрім того, що Україна шостий рік перебуває в стані війни, процеси формування та розбудови соціальної, правової держави, формування відкритого громадянського суспільства, реформування ринкових економічних відносин, створення політичної нації в силу обставин залишились не завершеними. Вибори є формою безпосередньої демократії у цьому процесі відіграють особливу роль.

Зважаючи на актуальність проблеми автори поставили за мету - проаналізувати можливості реалізації політичних інтересів кримськотатарського населення в Україні, висвітлити наявні проблеми політичної активності вказаного електорату в умовах окупації Криму.

Об ослідження - вибори як одна з форм політичної активності громадян, політичний інститут, який дозволяє індивідам і соціальним групам сформулювати свої вимоги, відповідні їх реальним інтересам.

Предметом нашого дослідження є кримськотатарське населення у процесі волевиявлення, вибору та представництва в органах державної влади.

Виклад основного матеріалу

Основними законодавчими актами, які регулюють проведення виборів в Україні впродовж довгого періоду часу були: Закон України «Про вибори народних депутатів України» (від 17 листопада 2011 року №4061- VI зі змінами та доповненнями) та Закон України «Про вибори Президента України» (від 5 березня 1999 року №474-ХШ зі змінами та доповненнями) відповідно.

В цілому національне законодавство, яке регулює виборчий процес складається з багатьох законів та підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, це Конституція України, Закон України «Про державний реєстр виборців», Закон України «Про Центральну виборчу комісію», Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про рекламу», постанови Центральної виборчої комісії тощо.

Наприкінці 2019 року Президент підписав єдиний Виборчий кодекс України, який саме визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, старост села, селища [1].

Власні політичні інтереси етнічні та національні меншини, що проживають в Україні можуть реалізовувати шляхом участі у різноманітних формах політичного процесу. Найактивніші форми полягають у безпосередній участі у виборчому процесі і участі у законодавчій гілці владі.

Фактичне входження представників кримськотатарського політичного руху до кримської політики відбулося у 1994 році, під час виборів до Верховної Ради Криму, які перший (і останній) раз у тодішній кримській історії відбувалися за квотним принципом для етнічних спільнот у конкурентній боротьбі у парламенті автономії було сформовано фракцію Курултаю (у складі 14 депутатів ВР АРК) [14].

Власне обрання 14 депутатів з виборчого списку Курултаю (народних зборів) поклало початок якісно новому етапу розвитку не тільки кримськотатарського руху як такого, але й самого процесу репатріації, облаштування й інтеграції кримських татар. Хоча Меджліс тоді так і не було офіційно визнано державною владою, але досвід, здебільшого, напівлегальної роботи та шлях мітингової боротьби дозволили політичній еліті кримських татар стати на шлях публічної політики у стінах парламенту [14].

Проте, за часів президентства Л. Кучми представницькі органи кримських татар не змогли отримати законодавчо визначеного статусу в Україні. Державна політика щодо кримських татар зводилася переважним чином до формату розв'язання економічних проблем та часткового задоволення культурних потреб. Політико-правові питання здебільшого залишалися, як правило, поза увагою керівництва країни. А після перемоги В. Януковича у президентській кампанії 2010 року ці питання піддались жорсткій ревізії та перегляду.

Мова йде про Указ Президента України №873 від 26.08.2010 року щодо «Питання Ради представників кримськотатарського народу», яким внесено ряд змін до Положення про Раду представників кримськотатарського народу, а саме: виключено принцип делегування кримськими татарами представників, що обираються ними самими за своїми власними процедурами і замінено його принципом призначення на власний розсуд адміністрації.

Впродовж років кримська влада використовувала різні формати співпраці з кримськими татарами поза Меджлісом, створюючи різноманітні консуль- тативно-дорадчі структури з виключно лояльних до влади, наприклад Раду аксакалів кримських татар [11].

На тлі згортання напрямів європейської інтеграції в курсі президента В. Януковича у 2013-2014 роках, Меджліс підтримав європейські прагнення України та «Революцію гідності» 2014 року, представники політичного руху кримських татар були на Майдані.

У 2014 р. були оголошені та проведені спочатку позачергові президентські (25 травня 2014 р.), а потім і парламентські (26 жовтня 2014 р.) вибори. Оскільки вони відбувалися в одному році, були спричинені однаковими подіями, тому їх можна охарактеризувати як схожі за характером проведення. Кримські татари, які на період виборів вже отримали статус корінного народу, як і інші групи населення, яких безпосередньо торкнулася вимушена імміграція та переміщення, зіткнулися з певними особливостями та труднощами у можливості реалізації свого виборчого права.

Найперше, що доводиться констатувати що через російську агресію в Україні 2014 року, реалізувати своє виборче право не змогла велика кількість українських громадян. Також гостро постала проблема безпеки виборів. Організувати виборчий процес з урахуванням наявної агресії Російської Федерації та окупації частини території України було або вкрай проблематично, або взагалі нереально. Органи ведення Державного реєстру виборців не змогли ефективно працювати, в результаті чого далеко не усі виборчі комісії змогли отримати виборчі списки та надати їх для ознайомлення. Передвиборча агітація або не проводилася, або чи не єдиною формою донесення інформації про кандидатів стала зовнішня реклама. Також в зоні бойових дій гостро постало питання свободи слова та безпеки журналістів.

Важливим питанням виникла проблема списків виборців, формування та діяльності виборчих комісій, і найважливіше, висування та реєстрації суб'єктів виборчого процесу.

Рівень демократичності виборчого процесу в Україні зріс. Цьому сприяли різноманітні чинники, серед яких потрібно виділити зміну політичної еліти; курс на реформування та демократизацію політичної системи; суспільно-політичну ситуацію в країні; зростання рівня політичної свідомості та культури громадян тощо. Проте слід зазначити, що вищий рівень демократичності ніяк не позначився на вирішенні питання участі та представництва кримськотатарського народу у виборчому процесі держави.

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов вказував на міжнародні зобов'язання, які взяв на себе офіційний Київ щодо виборчого законодавства, щоб етнічні меншини та корінні народи були реально представлені у владі. За його словами, кримські татари завжди потребували та прагнули повноцінної, в тому числі політичної, інтеграції гарантованого представництва у загальнонаціональному парламенті країни. Офіційний Київ мав би адекватно відреагувати на критику країн-партнерів та міжнародних інституцій стосовно чистоти будь-яких виборів, це має стосуватися також ігнорованого в Україні принципу гарантованого представництва етнічних груп в загальнонаціональному парламенті, що є частиною міжнародних зобов'язань української влади і поширеною в Європі практикою [12].

Водночас певні проблеми та порушення вимагають врахування пропозицій міжнародних та вітчизняних експертів, спрямованих на демократизацію виборчої практики. Серед них варто головну увагу звернути на адаптацію виборчого законодавства та електоральну практику до реалій російсько- української війни на Сході України та проблеми безпеки учасників виборчого процесу.

Отже, в даній ситуації реакція влади може стати для неї як всередині країни так і за кордоном показником демократичності та здатності до політичного діалогу, врахування думки інших, вміння визнавати складність політичних процесів та їх неоднозначність. Ситуація навколо нинішнього виміру кримськотатарської проблеми та реакції влади можна також трактувати й в контексті її політичного розвитку, дійсного сприяння розвитку громадянського суспільства в країні.

Висновки

На основі проведеного аналізу можливостей реалізації політичних інтересів кримськотатарського населення в Україні, варто зазначити, що питання реального представництва у владі окремих етнічних груп населення залишається відкритим та залишає дослідникам даної проблематики перспективи подальшого наукового пошуку.

У виборчому законодавстві України слід враховувати практики країн ЄС, рекомендації ОБСЄ, Венеціанської комісії щодо забезпечення прав національних меншин на політичну участь. Зокрема, одномандатні виборчі округи мають утворюватись таким чином, щоб місця компактного проживання національних меншин охоплювались одним виборчим округом. Також актуально і доцільно створювати умови, які сприяють участі національних меншин у загальнодержавних і місцевих виборах (питання мови виборчих бюлетенів, інформації про кандидатів мовами національних меншин), зокрема в місяцях компактного проживання національних меншин.

Дане питання потребує вдосконалення законодавства про національні меншини в Україні загалом, оскільки досі на законодавчому рівні в Україні не визначено що таке «місце компактного проживання», а застосування відповідних європейських практик та рекомендацій міжнародних організацій потребує розвитку антидискримінаційного законодавства, зокрема й стосовно визначення «позитивних дій».

Політика «позитивних дій» часто трактується в Україні як така, що порушує рівність всіх громадян перед законом. Одночасно в законодавстві Європейського Союзу йдеться про «позитивні дії» як засіб ефективного запобігання прямої чи непрямої дискримінації.

Така політика може також бути застосована щодо «меншини в меншині», наприклад етнічних українців, які проживають в АР Крим, чиї соціокультурні та етномовні права належним чином не задоволені [14]. Зрештою, право національних меншин бути представленими у представницьких органах не має обмежуватись виборчими бар'єрами.

Список використаних джерел

1. Виборчий кодекс України від 19 грудня 2019 року №396-ІХ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/396-20#n2

2. Грабовський С. Кримськотатарська автономія: задача на «квадратуру кола»? [Електронний ресурс] / С.Грабовський // - 2018. - Режим доступу: https:// ua.krymr.com/a/krymskotatarska-avtonomiia-krym/ 29546149. html

3. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року № 4061-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/4061-17/page.

4. Клименко А., Смелянський Ю., Гучакова Т., Корбут О. Крим: три роки окупації [Електронний ресурс] / А. Клименко, Ю. Смелянський, Т. Гучакова, О. Корбут //

- 2017. - №21. - Режим доступу: https://www.mfaua.org/ uk/publications/krym-try-roky-okupatsii

5. Крим після анексії. Державна політика, виклики, рішення та дії. Біла книга / Тищенко Ю., Каздобіна Ю., Гучакова Т., Смірнов О., Горобчишина С., Дуда А.; За заг ред. Ю. Тищенко. - Київ: ТОВ «Агентство» Україна», 2016. -- 148 с.

6. Куропятник О. Стратегія повернення Криму: кримські татари в умовах окупації [Електронний ресурс] / О. Куропятник // - 2014. - №30. - Режим доступу: https:// dt.ua/internal/strategiya-povernennya-krimu-krimski-tatari- v-umovah-okupaciyi.html

7. Мадрига Т. Б. Особливості парламентської виборчої кампанії 2019 року в Україні / Т. Мандрига. // Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». - Випуск №151. - с.39-42.

8. Моніторинг електоральних настроїв українців (29 травня - 3 червня 2019 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ratinggroup. ua/research/ukraine/ monitoring_elektoralnyh_nastroeniy_ukraincev_29_ maya_3_iyunya_2019_goda.

9. Передвиборна платформа [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cidct.org.ua

10. Проект закону «Про Концепцію державної етно- національної політики України» № 10152 від 07.03.2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=42747.

11. Рудь І. Кримські татари сьогодні - становище, плани, перспективи [Електронний ресурс] / І. Рудь // Україна: події, факти, коментарі. - Режим доступу:http:// nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr4.pdf - 2016. - №4.-С.60-68.

12. Тищенко Ю. Безпорадна Рада. Парадокси нинішнього діалогу влади та кримських татар / Ю. Тищенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. pravda.com.ua/articles/2010/09/2/5349052. - 2010. - 2 вересня.

13. Тищенко Ю. Про політику ідентичності: виборча кампанія до Верховної Ради України 2012 року / Ю. Тищенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ucipr.kiev.ua/userfiles/policy_identity_election2012

14. Тищенко Ю. Процес повернення та кримські татари в Україні »[Електронний ресурс] / Ю. Тищенко //

- 2018. - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n90texts/ tyschenko-process-povernennya.htm

References

1. Vyborchyy kodeks Ukrayiny vid 19 hrudnya 2019 roku №396-IX [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: ht- tps://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/396-20#n2

2. Hrabovs'kyy S. Kryms'kotatars'ka avtonomiya: zadacha na «kvadraturu kola»? [Elektronnyy resurs] /

S.Hrabovs'kyy // - 2018. -Rezhymdostupu:https://ua.krymr. com/a/krymskotatarska-avtonomiia-krym/ 29546149. html

3. Zakon Ukrayiny «Pro vybory narodnykh deputativ Ukrayiny» vid 17 lystopada 2011 roku № 4061-VI [Elek- tronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/ show/4061-17/page.

4. Klymenko A., Smelyans'kyy Y U., Huchakova T.,Korbut O. Krym: try roky okupatsiyi [Elektronnyy resurs] /A. Klymenko, Y U.Smelyans'kyy, T. Huchakova, O. Korbut // - 2017. - №21. - Rezhymdostupu: https://www.mfaua. org/uk/publications/krym-try-roky-okupatsii

5. Krym pislya aneksiyi. Derzhavna polityka, vyklyky, rishennya ta diyi. Bila knyha / Tyshchenko Y. U., Kazdo- bina Y U., Huchakova T., Smirnov O., Horobchyshyna S.,Duda A.; Za zah. red. Y. U. Tyshchenko. - Kyyiv: TOV «Ahent-stvo» Ukrayina», 2016. -- 148 s.

6. Kuropyatnyk O. Stratehiya povernennya Krymu: kryms'ki tatary v umovakh okupatsiyi [Elektronnyy resurs]/ O. Kuropyatnyk // - 2014. - №30. - Rezhym dostupu: https://dt.ua/internal/strategiya-povernennya-krimu-krims- ki-tatari-v-umovah-okupaciyi.html

7. Madryha T. B. Osoblyvosti parlament-s'koyi vybor- choyi kampaniyi 2019 roku v Ukrayini / T. Mandryha. //Zbirnyk naukovykh prats' «Hileya: naukovyy visnyk». - Vy- pusk №151. - s. 39-42.

8. Monitorynh elektoral'nykh nastroyiv ukrayintsiv (29 travnya - 3 chervnya 2019 roku) [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://ratinggroup. ua/research/ukraine/ monitoring_elektoralnyh_nastroeniy_ukraincev_29_ maya_3_iyunya_2019_goda.Peredvyborna platforma [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: www.cidct.org.uaProekt zakonu “Pro Kontseptsiyu der- zhavnoyi etnonatsional'noyi polityky Ukrayiny” №10152 vid 07.03.2012 roku [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu :http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=42747.

9. Rud' I. Kryms'ki tatary s'ohodni - stanovyshche, pla- ny, perspektyvy [Elektronnyy resurs] / I. Rud' // Ukrayina: po- diyi, fakty, komentari. - Rezhym dostupu:http://nbuviap.gov. ua/images/ukraine/2016/ukr4.pdf - 2016. - №4.-S.60-68.

10. Tyshchenko Y. U. Bezporadna Rada. Paradoksy nynishn'oho dialohu vlady ta kryms'kykh tatar / Y U. Tysh- chenko [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu : http:// www.pravda.com.ua/articles/2010/09/2/5349052. - 2010. - 2 veresnya.

11. Tyshchenko Y U. Pro polityku identychnosti: vybor- cha kampaniya do Verkhovnoyi Rady Ukrayiny 2012 roku /Y U. Tyshchenko [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.ucipr.kiev.ua/userfiles/policy_identity_elec- tion2012

12. Tyshchenko Y. U. Protses povernennya ta kryms'ki tatary v Ukrayini »[Elektronnyy resurs] / Y U.Tyshchenko // - 2018. - Rezhym dostupu: http://www.ji.lviv.ua/n90texts/ tyschenko-process-povernennya.htm

Размещено на Allbest.ru