Геополітика східноєвропейської ідентичності у відображенні сучасного польського медіапростору

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕОПОЛІТИКА СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ВІДОБРАЖЕННІ СУЧАСНОГО ПОЛЬСЬКОГО МЕДІАПРОСТОРУ

Черкасов С.С., кандидат історичних наук, доцент

кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин

Запорізького національного університету

Запоріжжя

Анотація

геополітичний ідентичність польський медіапростір

Стаття присвячена аналізу моделей презентації історичних концептів східноєвропейської територіальної ідентичності у сучасному польському медіапросторі. Продемонстровано, що сучасний польський медіапростір виступає ареною безперервної боротьби за конструювання суспільної свідомості, історичної пам'яті та просторово-геополітичної ідентичності. За підсумками проведеного моніторингу на основі методу контент-аналізу визначено, що сучасна польська мас-медійна картина світу засвідчує наявність двох геополітичних схем, які мають найвищий рейтинг серед населення: концепції європоцентризму та полоноцентризму. Існування мішаних та посередніх версій, які поєднують різні їх типи, вказує на те, що співіснування геополітичних ідентичностей залишається взаємопов'язаним. З іншого боку, цілеспрямована протидія глобальному інформаційному експансіонізму, належна організація заходів інформаційної безпеки, реалізована на загальнодержавному рівні, у поєднанні з використанням суспільного медійного мовлення, яке довело свою високу соціально-регулятивну ефективність, дозволило зберегти непорушним суспільний консенсус щодо пріоритетів польської геополітики.

Ключові слова: територіальна ідентичність, східноєвропейські студії, медіапростір, політика пам'яті, геополітика.

Annotation

The article is dedicated to the analysis of the models of presentation of historical concepts of Eastern European territorial identity in the current Polish media space. It is revealed that the modern Polish media space serves as an arena of continuous struggle for the construction of public consciousness, historical memory and geopolitical identity. Based on the content-monitoring method, the modern Polish mass media picture of the world was analyzed, presenting two geopolitical schemes that demonstrate the highest ratings: the Eurocentric andPolonocentric concepts. On the one hand, the coexistence of the mixed and intermediate versions that combine different types indicates that geopolitical identities remain interrelated. On the other hand, targeted counteraction to global information expansionism, as well as proper information security, implemented at the national level, in combination with the use of public service broadcasting, which has proven to be highly effective, stipulated the preservation of the social consensus module which states the superiority of the Polish geopolitical interests.

Keywords: territorial identity, Eastern European studies, media space, memory policy, geopolitics.

Виклад основного матеріалу

Категорія ідентичності є однією з ключових проблем сучасних міждисциплінарних досліджень. Розвиваючись у часі і просторі як і будь-яке соціальне явище, проходячи відповідні етапи своєї еволюції, ідентичність перестає бути лише компонентом самосвідомості, поступово набуваючи рис вагомого соціального чинника, самостійно діючого у часовому та просторовому вимірі.

Аналіз основних типів ідентичностей дає підґрунтя для подальших теоретичних узагальнень щодо множинності функцій та типологізації явища, виокремлення його ключових характеристик. За твердженням німецького дослідника І. Ноймана, ідентичність - це не даність, а відношення, яке постійно формується та реформується у межах певного дискурсу [6, с. 349]. Маркери ідентичності рухливі, вони обумовлюються безліччю чинників, такими як географія культурних ареалів, історичні кордони соціополітичних утворень, трансформації у будьякому елементі соціокультурної системи тощо.

Особливу увагу сучасних дослідників привертає проблема просторово-територіальної ідентифікації, що співіснує з національною, регіональною і локальною ідентичностями та детермінує індивідуальний і колективний ментальний вибір. У сучасному політологічному дискурсі поняттям «просторово-територіальна ідентичність» охоплюється комплекс колективних ідентифікацій, що мають у своїй основі просторові ознаки. У цьому контексті окремим напрямком досліджень є вивчення взаємозв'язку між ідентифікаційними практиками та пропагандою геополітичних концептів, які орієнтовані на цілеспрямоване формування стійких маркерів самокатегоризації, з якими ототожнює себе індивід і спільнота. Оскільки територіальні ідентичності часто бувають подвійними та ситуативними, найбільш ефективним є дослідження їх розвитку за допомогою аналізу спільнот, що трансформуються. Приклад країн Центрально-Східної Європи, зокрема Польщі, у цьому випадку є надзвичайно показовим з огляду як на масштабність модернізаційних процесів, так і множинність конкуруючих геополітичних проектів просторово-територіальної ідентифікації. Метою даної статті є аналіз особливостей відображення концептів східноєвропейської територіальної ідентичності сучасними польськими медіа.

Винятково високий рівень інформативності з проблем виявлення та дослідження пропаганди геополітичних доктрин демонструють медіа. Упродовж 2014-2015 рр. Інститутом соціології Ягеллонського університету (м. Краків, Польща) було проведено спеціалізоване дослідження рівня підтримки ключових східноєвропейських геополітичних доктрин польським суспільством на підставі аналізу контенту засобів масової інформації за останні 15 років [9].

Польща стала однією з перших посттоталітарних країн Східної Європи, яка реорганізувала медійну сферу за європейськими стандартами. На початковому етапі головні зусилля польського уряду з реформування медіапростору були спрямовані на забезпечення свободи слова, створення умов, необхідних для вільної роботи журналістів та зменшення державного впливу на медіакомпанії. Головною метою проведення реформ було проголошено реалізацію програмної концепції громадського телебачення, знищення державної монополії на ринку медіа та забезпечення прав громадян на одержання повної достовірної інформації з можливістю відкритого обговорення суспільно значущих питань. Як наслідок, після демонтажу тоталітарної системи у Польщі було запроваджено мережу громадських медіа. Після скасування державної монополії у медійній сфері на польському медіаринку було засновано 2 загальнонаціональні та 17 регіональних громадських медіакомпаній, а Польська суспільна телекомпанія увійшла до складу «Європейської мовної спілки» [1, с. 162].

Аналізуючи польські медіа початку 1990-х рр., майже одностайно дослідники фіксують відображену медіа значну трансформацію систем геополітичних ідентичностей польського суспільства. Такі зміни часто асоціювались з досвідом «великої переміни», а соціологічний аналіз відобразив множинність інтерпретацій цієї трансформації, що, зрештою, стосувались різних аспектів суспільної дійсності. З-поміж новостворених геополітичних концептів особливої популярності у медіа отримують «теорія програних і виграних Польщею трансформацій», з'являється «концепція Польщі трьох систем», «концепція Польщі трьох швидкостей» та «розпорошеної Польщі» [5, с. 241].

Становлення незалежних польських медіа призвело до нової хвилі конкуренції між традиційними для польського суспільства геополітичними концепціями. Серед найбільш знакових, дослідники відзначають чотири геополітичні проекти, які активно пропагувались та отримували у польських медіа цілеспрямовану підтримку з різних джерел: європоцентризм, полоноцентризм, панславізм та концепт «Польщі Міжмор'я». Загальний рівень рейтингу їх підтримки у медіа становив відповідно 34%; 29%; 27% та 10%.

Таким чином, проведений контент-аналіз засвідчив домінування у польському медіапросторі початку 90-х рр. XX ст. концептів європоцентризму та полоноцентризму з перевагою першого, а також досить високий рейтинг успадкованого з часів офіційної пропаганди соціалістичної Польщі панславізму. Геополітичні теорії європоцентризму набули особливої популярності у контексті інтенсифікованого процесу євроінтеграції та значних «єврооптимістичних» суспільних очікувань. Досліджуючи польський медіаконтент, необхідно відзначити, що категорію європейськості слід інтерпретувати як елемент суспільної свідомості, якому прписувались різні значення. Польські соціологи Р. Дженнікс та Й. Курчевська стисло характеризуючи шість, на їх думку, найсуттєвіших польських концепцій Європи, зауважують, що цей перелік не є ані вичерпним, ані незмінним. Аналізуючі поширені у Польщі геополітичні маркери європейськості, слід брати до уваги, що кожен з них є варіативним [2, с. 79]. У аналітичних характеристиках, звернених до цього інтерпретаційного проекту помітною є мозаїчність візій геополітичних ідентичностей. Така рецепція є подібною до теорії геополітичного контексту у версії запропонованій А. Етціоні або до концепції конструктивної ідентичності Р. Дженнікса. Замість кордонів, що перехрещуються, ми спостерігаємо розвиток цілої концентричної системи [2, с. 83].

Натомість полоноцентрична візія просторовотериторіальної ідентичності, на думку польського дослідника Д. Вояковського, ґрунтується передусім на суспільній історико-культурній спадщині, яка уособлює символічне польське «семантичне поле» маркерів польської культури, відображеної у медіапросторі. Поза аналізом специфічних маркерів «польського семантичного поля» важко при цьому припускати, що сама по собі ця диференціація є чимось винятковим. Експлікація основних категорій концепції групових ідентичностей на дослідження відображення у медіа особливих рис польської національної спільноти та їх пропаганду поставила питання про своєрідність польського ідентифікаційного середовища [11, с. 161].

Із проаналізованого Інститутом медіаконтенту виявлено, що пропагандистська трансляція елементів тих чи інших геополітичних концепцій часто репрезентує ідентично дихотомізуючий тип. Ще виразніше значення польського національного характеру виявляється у деклараціях національної самосвдомості. У цих випадках проявляється спосіб мислення за націоналістичним принципом, згідно якого політичні кордони визначають кордони етнічні. Брак перших асоціюється із загрозою національній ідентичності.

Формування польського етнокультурного середовища засобами медіа - процес синтезу етнічних за змістом та походженням матеріальних та духовних цінностей, що складають об'єктивізований комунікативний простір, вироблений у процесі ідентифікації. До важливих функцій етнокультурного середовища належить фіксація та забезпечення інформаційного обігу головних маркерів ідентичності, зокрема мови, культури, традицій, що постійно ретранслюються медіа, здебільшого за підтримки політичних партій. Прикметно, що провідні польські партії «Право та справедливість» та «Громадянська платформа Республіки Польща» поширюють у польському медіапросторі європоцентричні світоглядні маркери, тоді як «Польська селянська партія» та «Самооборона Республіки Польща» відстоюють позиції ізоляціонізму та європоскептицизму. Натомість спільним геополітичним концептом усіх політичних сил залишається полоноцентричний геополітичний фокус [10, с. 108-124].

Значну роль у пропаганді полоноцентричних підходів до міжнародної політики відіграє саме друкована преса. Протягом останніх 15 років у Польщі зареєстровано понад 7 тис. періодичних видань, третина з яких орієнтована не тільки на внутрішню, але і закордонну аудиторію. Серед польської аналітичної періодики найвищі рейтинги утримують суспільно-політичні видання «Річ Посполита» та «Газета Виборча». Остання протягом декількох років трансформувалась у справжній медіахолдинг, до складу якого входить мережа з 15 друкарень, 18 радіостанцій, 14 журналів та 21 регіонального видання, що мають власну інтернетверсію.

Натомість, обсяг медіаконтенту, референтного до пропаганди теорії панславізму та її модифікацій на початку 1990-х рр. складав 27%. При цьому в 20% випадків пропагандистська інформація поширювалась друкованою пресою і лише 7% - телерадіомовленням. При цьому об'єктами геополітичної категоризації найчастіше ставали елементи проекту «Західнослов'янської держави» Кароля Стояновського, що закликає до утворення федеративної держави, яка повинна складатись з трьох уявних політично взаємопов'язаних частин: «польської геополітичної' системи». При цьому проблема «кресів» вирішується за допомогою утворення єдиної слов'янської федеративної держави з центром у Польщі. Приєднання кресів за іншим сценарієм пропонують здійснити прихильники заснованого у 1998 р. «Польського слов'янського комітету» на чолі з Болеславом Тейковським та «Слов'янської спілки» очолюваної польським громадським діячем Мічеславом Яношем. Орієнтуючись на панславістські ідеї Адама Міцкевича та Станіслава Сташича, лідери цих громадських рухів пропагують становлення «слов'янської єдності» шляхом включення до неї російського центру [9, с. 15]. Маргінальність пропагованих панславістських ідей обумовлена насамперед тим, що рівень рецепції їх польським суспільством мізерний.

Важливе значення для розвитку польського медіапростору відіграла успішна реалізація проекту загальнонаціонального інтерактивного телебачення, яке започаткувало низку додаткових медійних сервісів (2005 р.). У 2010 р. Польща приєдналась до Європейської директиви про аудіовізуальні медійні послуги (AVMSD 2010/13/Еи), що передбачає створення умов, необхідних для вільної конкуренції у медійній сфері. Починаючи з 2012 р. громадські компанії почали контролювати більше половини загального польського ринку медіа, а у 2014 р. Польща приєдналась до довгострокової програми ЄС «Креативна Європа», спрямованої на безпосередню підтримку громадських медіа та формування єдиного європейського медіапростору [2].

Традиційні медіа у Польщі є невід'ємним результатом розвитку громадянського суспільства та демократичних інституцій європейської держави. За влучним виразом професора Варшавського університету Януша Адамовського, мас-медіа у політичному житті Польщі відіграють роль не четвертої, а першої гілки влади [1, с. 16]. Рівень довіри до польських загальнонаціональних медіа не знижується протягом останніх 20 років, будь-які зміни у системі регулювання польського медіаринку викликають значний суспільний резонанс. У 2016 р. затвердження Президентом Польщі нової редакції закону про телебачення і радіомовлення, згідно з яким додатковий вплив на громадські медіа одержали державні структури, викликало у Польщі хвилю суспільних протестів. У 19 польських містах пройшли мітинги, організовані Комітетом захисту демократії. На підтримку польських громадських організацій із критикою нового закону виступили представники офіційних європейських інституцій, зокрема речники Європейської Комісії та ОБСЄ [8].

Зазначені зміни умов функціонування польського медіаринку відбувались одночасно з трансформацією геополітичних ідентитетів польського суспільства. Аналізуючи рейтинг топових геополітичних концепцій у відображенні польських медіа 2016 р., спостерігаємо різке зменшення рівня підтримки панславізму порівняно з попередніми показниками (2% проти 27%). Також зазнає скорочень рейтинг «Унії Міжмор'я» та пропаганда розвитку Польщі у складі субрегіональних об'єднань, зокрема країн Вишеградської групи (7% проти попередніх 10%). Показовою є зміна співвідношення рейтингу геополітичних проектів полоноцентризму та європоцентризму з незначною перевагою першого (48% проти 43%).

Системна імплементація європейських правових норм, які оперативно та гнучко реагують на стрімкий розвиток медіа, винесла на порядок денний актуальні проблеми інформаційної безпеки, створила підґрунтя для суттєвої зміни підходів польської державної політики у інформаційній сфері. На таку трансформацію пріоритетів не в останню чергу вплинули зовнішньополітичні чинники, пов'язані з необхідністю посилення державного контролю у галузі інформаційної політики у зв'язку із погіршенням безпекової ситуації у східноєвропейському регіоні та початку збройної агресії Російської Федерації проти України [7, с. 109].

У 2015 р. у Польщі було розроблено проект базового документу, який регламентує політику держави у інформаційній сфері - «Доктрина інформаційної безпеки Республіки Польща» [4]. Відповідно до положень Доктрини питання захисту інформації відносяться до ключових аспектів міжнародної безпеки польської держави. Документ на законодавчому рівні запровадив розвинути систему інформаційного захисту, створену з метою виявлення та оперативного запобігання внутрішнім та зовнішнім інформаційним загрозам, до яких віднесені інформаційні атаки, психологічні маніпуляції, медіаманіпуляції, ворожа пропаганда, дезінформація та троллінг. Особливі застереження у авторів документу викликають потенційні безпекові ризики, пов'язані з медіасферою, зокрема пропаганда антипольських геополітичних концепцій, інформаційні маніпуляції, побудовані на провокативному інформаційному наповненні контраверсійного характеру, можлива монополізація медіаринку та його неконтрольований розвиток, фінансування медіакомпаній урядами іноземних держав або їх представниками.

Викладені у Доктрині положення щодо правового регулювання медіапростору передбачають проведення постійного моніторингу та протидії поширенню інформації, яка формує негативний геополітичний образ Польщі на міжнародній арені, призводить до дискредитації польської зовнішньої політики, провокує початок міжнародного конфлікту з державами-сусідами, пропагує ксенофобію, антисемітизм та антиісламізм. Основні повноваження щодо здійснення державного контролю у галузі інформаційної політики польським законодавством закріплено за Міністерством внутрішніх справ Польщі, Радою національної безпеки при Президенті Республіки Польща та Бюро національної безпеки Республіки Польща, Польською національною радою з питань телебачення та радіомовлення. Специфічні контрольні та дорадчі функції покладено на Інститут національної пам'яті Республіки Польща, який покликаний протидіяти антипольській інформаційній пропаганді з метою попередження поширення конфліктних інтерпретацій минулого та проводити цілеспрямовану діяльність з формування у суспільній свідомості цілісної моделі національної історичної пам'яті та її окремих складових.

Особливе місце у сучасній польській державній інформаційній політиці займає боротьба з російською пропагандою як усередині Польщі, так і на міжнародній арені. Польща підтримала загальноєвропейський проект 2015 р. зі створення міжнародного російськомовного телебачення з метою поширення достовірної інформації про геополітичну ситуацію у східноєвропейському регіоні. У 2016 р. Польща стала ініціатором ухвалення резолюції Європарламенту, яка офіційно засудила російську пропаганду за підсумками звіту, підготованого польським дипломатом А. Фотигою [10, с. 72]. Польська національна рада з питань телебачення та радіомовлення рекомендувала медіакомпаніям вилучити з ефіру російські програми пропагандистського характеру, які піддають сумніву демократичні цінності. Водночас, починаючи з 2015 р. значно зросли витрати державного бюджету на підтримку польського закордонного мовлення. До боротьби з російською пропагандою активно долучаються польські громадські організації. Зокрема, у 2017 р. у Варшаві було засновано неурядову фундацію «Центр аналізу пропаганди і дезінформації» з метою протидії російській пропаганді у польському інформаційному просторі.

Протягом останніх десяти років справжньою ареною для розгортання геополітичної пропаганди у Польщі стали соціальні онлайн мережі, які мають надзвичайно високу популярність. Польща займає 23 місце у світі за кількістю користувачів Інтернету (58%). За даними компанії Alexa Internet понад 70% польських Інтернет користувачів мають профіль у більш ніж двох соціальних мережах. Серед останніх найвищі рейтинги демонструє всесвітньо відома мережа Facebook.com (79%), а також портали польського походження, зокрема Nasza-klasa. pl, яка охоплює 73% користувачів Інтернет; молодіжні соціальні мережі Fotka.pl (20%) та Grono. net (11%); інформаційні сервіси та мережі професійних контактів Onet.pl (15%), Wirtualna Polska (9%), Gazeta.pl (9%), GoldenLine.pl (3%) та інші. Поширення соціальних мереж значно актуалізувало проблеми захисту персональної інформації у публічному та приватному секторі. Відповідно до чинного польського законодавства соціальні мережі розглядаються як один із різновидів потенційної інформаційної загрози, оскільки становлять значну небезпеку через можливість використання онлайн сервісів у якості інструменту прихованого управління соціальними системами. До особливо високого рівня небезпеки польське законодавство відносить можливість здійснення за допомогою соціальних мереж дистанційного впливу на перебіг передвиборчих кампаній.

Таким чином, сучасний польський медіапростір виступає ареною безперервної боротьби за конструювання суспільної свідомості та просторовогеополітичної ідентичності. Як традиційним, так і надсучасним засобам масової інформації належить лідерство у сфері впливу на масову свідомість. З одного боку, польська мас-медійна картина світу засвідчує наявність двох геополітичних схем, які мають найвищий рейтинг серед населення: концепції європоцентризму та полоноцентризму. Існування мішаних та посередніх версій, які поєднують різні їх типи, вказує на те, що співіснування ідентичностей залишається взаємопов'язаним. З іншого боку, цілеспрямована протидія глобальному інформаційному експансіонізму, належна організація заходів інформаційної безпеки, реалізована на загальнодержавному рівні, у поєднанні з використанням суспільного медійного мовлення, яке довело свою високу соціально-регулятивну ефективність, дозволило зберегти непорушним суспільний консенсус щодо пріоритетів польської геополітики.

Список використаних джерел

1. Bezpieczenstwo narodowe Polski: zagrozenia i determinanty zmian / redakcja naukowa Anna Chabasinska, Zbigniew Czachфr. Warszawa: Difin, 2016. 487 s.

2. Bezpieczenstwo spoleczne w systemie bezpieczenstwa narodowego / pod red. Anny Dзbskiej; Uniwersytet Jana Kochanowskiego. Piotrkфw Trybunalski: Naukowe Wydawnictwo Piotrkowskie, 2016. 215 s.

3. Centrum Analiz Propagandy i Dezinformacji [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://capd.pl. Назва з титулу екрану.

4. Doktryna Bezpieczenstwa Informacyjnego RP [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.bbn.gov. pl/pl/bezpieczenstwo-narodowe/akty-prawne-i-dokumenty1/5973,Akty-prawne-i-dokumenty-strategiczne.html. Назва з титулу екрану.

5. Geopolityka i zasady: studia z dziejфw polskiej mysli politycznej / pod red. Jacka Kloczkowskiego. Krakфw: Osrodek Mysli Politycznej; Warszawa: Fundacja Pamiзc i Tozsamosc, 2010. 279 s.

6. Neumann I. B. Russia and Central Europe Constituting Other / I. B. Neumann // East European Politics and Societies. 1993. Vol. 7. № 2. P. 349-360.

7. Rajchel J. Bezpieczenstwo narodowe: pojзcia, kategorie, system / Jan Rajchel, Eugeniusz Zablocki; Wyzsza Szkola Oficerska Sil Powietrznych. Dзblin: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Oficerskiej Sil Powietrznych, 2016. 352 s.

8. Sejm Dostepny [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://wiadomosci.gazeta.pl/wiadomosci/7,114884,21147027, prezydent-duda-sejm-dostepny-dla-mediow-jak-wczesniej-sprawdzamy.html. Назва з титулу екрану.

9. Strategia rozwoju polskiego rynku mediфw elektronicznych - status i przyszlosc mediфw publicznych: materialy z konferencji, Warszawa, Zamek Krфlewski, 2 grudnia 2004 roku / [oprac. red. Jaroslaw Firlej]; Przewodniczqcy Krajowej Rady Radiofonii i Telewizji, Minister Kultury. [Warszawa]: Krajowa Rada Radiofonii i Telewizji, [2004]. 68 s.

10. Walka informacyjna: uwarunkowania, incydenty, wyzwania / pod redakj naukowq Hanny Batorowskiej; Instytut Bezpieczenstwa i Edukacji Obywatelskiej. Katedra Kultury Informacyjnej i Zarzqdzania Informaj - Krakow: Uniwersytet Pedagogiczny im. Komisji Edukacji Narodowej, 2017. 282 s.

11. Wojakowski D. Swojskosc i obscosc w zmieniajqcej sie Polsce / Dariusz Wojakowski. Warszawa: Wydawnictwo Instytutu Filozofii i Socjologii PAN, 2007. 383 s.

12. Zywiolek J. Bezpieczenstwo informacyjne: teoria i praktyka: monografia / Justyna Zywiolek. Czestochowa: Oficyna Wydawnicza Stowarzyszenia Menedzerцw Jakosci i Produkcji, 2017. 128 s.

Размещено на Allbest.ru