Шляхи вдосконалення тендерної політики в системі державного управління
Досягнення політики гендерної рівності, впровадження її в систему суспільних відносин, у всі сфери соціального життя, здійснення на її основі належного державного управління. Гендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2020 |
| Размер файла | 44,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В.В. Черняхівська, канд. наук з державного управління Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Анотація
Досліджено шляхи вдосконалення гендерної політики в системі державного управління. Зроблено висновок, що система державного управління є складовою більш широкої системи - суспільства. Отже, без розв'язання проблеми гендерної рівності в українському суспільстві загалом проблему гендерного дисбалансу в системі державного управління не розв'язати.
Доведено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства досягнення політики гендерної рівності, впровадження її в систему суспільних відносин, у всі сфери соціального життя, здійснення на її основі належного громадського та державного управління однозначно успішно досягається на конституційному та законодавчому рівні.
В основі практичного вирішення питань гендерного дисбалансу в системі державного управління має лежати ідея людиноцентризму як антропологічна основа управління. ЇЇ застосування сприяє тому, щоб правові, політичні, соціальні, економічні інститути були зорієнтовані на індивіда.
Ключові слова: гендер, гендерна політика, державне управління, суспільство, паритетна демократія, дискримінація, права людини, гендерна рівність.
Annotation
V. Chernyahivska, Candidate of Science in Public Administration Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
AYS OF IMPROVEMENT OF GENDER POLICYIN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION
Purpose: to research the ways of gender policy improvement in the system of public administration.
It is proved that at the present stage of development of the Ukrainian society the achievements of the gender equality policy are introduced successfully at both constitutional and legislative level. Those achievements are introduced into the system of social relations, in all spheres of social life. On its basis a proper public and state governance is being done.
The author came to the conclusion that the system of public administration is part of a wider system - a society. Thus, without solving the problem of gender equality in Ukrainian society, the problem of gender imbalance in the system of public administration can not be solved.
The basis of the practical solution of issues of gender imbalance in the system of public administration should be the idea of "human-centrism" as an anthropological basis of administration. Its application contributes to the legal, political, social, and economic institutions being oriented towards the individual.
Keywords. Gender, gender policy, public administration, society, parity democracy, discrimination, human rights, gender equality.
В. В. Черняховская, канд. наук по государственному управлению Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, Украина
Аннотация
ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ГЕНДЕРНОЙ ПОЛИТИКИВ СИСТЕМЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ
Исследованы пути совершенствования гендерной политики в системе государственного управления.
Доказано, что на современном этапе развития украинского общества достижения политики гендерного равенства, внедрение ее в систему общественных отношений, во все сферы социальной жизни, осуществления на ее основе надлежащего общественного и государственного управления однозначно успешно решается на конституционном и законодательном уровне.
Сделан вывод, что система государственного управления является составляющей более широкой системы - общества. Так что без решения проблемы гендерного равенства в украинском обществе в целом, проблему гендерного дисбаланса в системе государственного управления не решить.
В основе практического решения вопросов гендерного дисбаланса в системе государственного управления должна лежать идея человекоцентризма как антропологическая основа управления. Ее применение способствует тому, чтобы правовые, политические, социальные, экономические институты были ориентированы на индивида.
Ключевые слова. Гендер, гендерная политика, государственное управление, общество, паритетное демократия, дискриминация, права человека, гендерное равенство.
Вступ. Рівні права є основною з ознакою демократичної правової держави. Держава бере на себе зобов'язання забезпечувати дотримання прав і свобод людини та громадянина, передбачених міжнародним законодавством.
В законодавстві України передбачено визначення основних засад державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, механізмів забезпечення рівності таких прав, зокрема у сферах здобуття освіти, роботи в органах місцевого самоврядування, державної служби, отриманні винагороди за працю, стосунках з роботодавцями, в соціальній сфері тощо.
Підкреслимо, що центральним у реалізації гендерної рівності є поняття уповноваження (empowerment). Уповноваження стосується людей - жінок і чоловіків - щодо контролю над власним життям - планування, набуття необхідних умінь та навичок, досягнення упевненості у собі, вирішення проблем, реалізації життєвих перспектив. Уповноваження стосується не тільки колективу, громади, спільноти чи політики, а й окремої особи - і не лише відповідного процесу, а й його результату. Отже, у вирішенні цієї проблеми велика роль відводиться самій людині.
Аналіз останніх досягнень. Проблему гендерної рівності досліджують зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема правам людини та гендерній рівності присвячено багато досліджень та публікацій. Наприклад, Ш. Берн, В. Брайсон, В. Близнюк, Т. Василевська, Л. Виноградова, О. Войтенко, Л. Воронько, Н. Грицяк, О. Дашковська, І. Дорожкіна, А. Заєць, Ю. Захарова, Е. Здравомислова, В. Кириченко, Л. Кобилянська, А. Колодій, О. Кулачек, М. Кіммел, О. Кісь, В. Кравець, Т. де Лореті, К. Левченко, Т. Мельник, Т. Марценюк, О. Мірошниченко, А. Мищенко, В. Мюллер, О. Новак- Каляєва, Дж. Міль, С. Олійник, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, С. Поленіна, М. Пірен, В. Толстокорова, Н. Чухим тощо, розглядаються окремі питання прав людини та проблеми впровадження гендерної рівності у суспільних відносинах. Елементи гендерної політики в побудові міжнародних освітніх зв'язків між Україною та
ЄС розглядаються у нещодавній статті С. Руденка, Р. Сапенько, О. Базалука та В. Титаренка. [11] Один із прикладів негативного досвіду тендерної політики ісламських країн та її наслідків описаний в статті присвяченій корупції в Афганістані та в Україні. [12] Однак, питання захисту гендерної рівності в державному управлінні саме на рівні міжнародного права залишається мало розглянутим у науці.
Презентація основних досліджень. Проведене дослідження є ще одним підтвердженням висновків науковців, що проблема гендерної рівності в сучасному історичному контексті як в Україні, так і в країнах Європи, зберігатиметься у найближчій перспективі. Обумовлено це тим, що проблема гендерної нерівності і соціально-економічна та політична дискримінація перш за все жінок не може бути вирішена лише реформами з боку держави, декларованим законодавством, оскільки система норм, що забороняють будь-яке погіршення прав жінок, навряд чи працюватиме без дієвої системи контролю зі сторони інститутів громадянського суспільства та держави.
До розв'язання проблеми слід підходити комплексно, поєднуючи досягнення науки у вирішенні гендерної проблематики, впровадження гендерного підходу в усі сфери державної політики і сфери управління через удосконалення й оцінку процесів прийняття рішень, створення законодавства, вироблення стратегічної політики та програм у всіх сферах і на всіх рівнях з метою забезпечення принципу гендерної рівності і головне удосконалення державного механізму реального забезпечення захисту рівних прав громадян. Погоджуючись з висновками багатьох науковців, необхідно констатувати: потрібна консолідація зусиль держави і громадянського суспільства у цьому напрямку. Тому що гендерна рівність - наскрізна, а не тематична проблематика, вона стосується усіх аспектів життя людини - жінок і чоловіків, які мають різні перспективи, потреби, інтереси, ролі, ресурси, і ці відмінності між ними можуть бути посилені соціальною, етнічною належністю, віком чи іншими обставинами.
У цьому напрямку в Європейському Союзі вже є реальні напрацювання. Загальновідомо, у 2006 році було засновано Європейський інститут із гендерної рівності (ЄІГР) (European Institute for Gender Equality), який міститься у Литві (Вільнюсі). Серед завдань діяльності інституту зазначено про збір, аналіз і розповсюдження інформації стосовно гендерної рівності, у тому числі, результатів досліджень і успішної практики упровадження рівних прав і можливостей; пропозиції напрямків досліджень; покращення методології збору даних (особливо, гендерно-дезагрегованих) тощо. "Євро Гендерна мережа" ("Euro Gender Network") - це основна консультаційна платформа ЄІГР, яка надає можливість її 10000 користувачам (дослідницям, експертам, політи- киням із держав-членів ЄС та різних інституцій) обмінюватися ресурсами, знаннями та успішними практиками у сфері забезпечення гендерної рівності. Окрім того, ЄІГР розробив індекс із гендерної рівності (Gender Equality Index), у якому для порівняння стану гендерних відносин у країнах ЄС було взято такі шість показників як робота (позиції чоловіків і жінок на ринку праці, тривалість трудового життя та якість роботи й захист), гроші (розрив між доходами чоловіків і жінок, а також ризик бідності), знання (кількість чоловіків і жінок, які здобувають освіту різного рівня), час (скільки часу витрачається на неоплачувану діяльність, в тому числі догляд за дітьми та домашня робота, участь в культурних заходах і т. п.), влада (представленість чоловіків і жінок у політичній та економічній сферах, здоров'я (доступ до структур охорони здоров'я), додатково насильство (насильство проти жінок, стереотипи та упередження, які підривають покращення ситуації у забезпеченні більшої рівності статей). Значення індексу варіює від 1 (повна нерівність) до 100 (повна рівність). Загалом по ЄС індекс із гендерної рівності становить 54, тобто, гендерну рівність забезпечено лише наполовину. Найкращою в ЄС є ситуація із станом здоров'я жінок і чоловіків, а найгіршою - із розподілом владних уповноважень. Слід зазначити, що подібні результати надають й інші міжнародні звіти (як Глобальний звіт із гендерного розриву), у яких вимірюється стан гендерних відносин у різних сферах публічного життя. Висновки цих звітів, стосовно України, знайшли підтвердження в дослідженнях Центру Разумкова (2016), проведених за підтримки Уряду Швеції [9].
По-перше, система державного управління є складовою більш широкої системи - суспільства. Отже без вирішення проблеми гендерної рівності в українському суспільстві в цілому, проблему гендерного дисбалансу в системі державного управління не вирішити. Як зазначається в звіті Центру Разумкова: "Докорінна зміна наявного становища можлива тільки за умови поглиблення науково-дослідницької роботи з вироблення механізмів адаптації міжнародних норм і стандартів забезпечення гендерної рівності до національних особливостей і традицій українського суспільства та утвердження ідеї гендерної рівності як складової прав людини, а не специфічного особливого інституту, який стосується сім'ї, дітей та молоді" [9, с. 158].
Отже, у вибудовуванні теоретичної моделі слід виходити з ідеї прав людини як універсальної цінності, фактору стабільного розвитку суспільства в третьому тисячолітті.
Погоджуючись, з думкою В.Кравець, яка наголошує на помилковій установці фемінізму на формальну рівність у дусі зрівнялівки, коли, зокрема, феміністки виставляють вимогу пропорційного представництва жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства, що передбачає професійність управлінського апарату визначати не за якісними характеристиками знань і досвіду, а за кількісним співвідношенням чоловіків і жінок в апараті. Слід наголосити: рівність не означає мати однакову кількість жінок і чоловіків у парламенті чи інститутах управління. Це - свобода вільно від стереотипів обирати свій шлях: займатися питаннями сім'ї, політикою або ж йти у науку, незалежно від статі [3].
Феміністські конструкти щодо стереотипів гендерних пріоритетів та статевого балансу між чоловіками і жінками інтегровані пояснюючими моделями гендерних відносин патріархатної та феміністської, які сформувалися в рамках парадигми "влада-домінування-покора". В цій тріаді влада виступає основним виміром стратифікацій- но-статусного поділу, розподіляючи індивідів за соціальними ролями та позиціями. Принцип паритету або гендерної паритетності (всебічно проаналізувала і обґрунтувала українська дослідниця О.Кулачек [6]) закладає підвалини в модель відносин, коли на передній план випливає питання про пропорційність, квоти і т. п. чоловіків та жінок в системі державного управління. А це пряме порушення прав людини, нехай і в рамках тимчасово існуючої на заході так званої "позитивної дискримінації".
У цьому разі в межах запропонованого соціокультурного підходу до вирішення проблеми гендерної рівності акценти мають зосереджуватися, по суті, не на принципі паритетності, а на принципі рівноправності громадян у системі державного управління. У цьому разі ми виходимо на більш широкий спектр аналізу з включенням онтологічних, соціальних і правових основ гендерної рівності, не акцентуючи увагу на відношенні статей, а на принципі взаємної відповідальності суспільства, держави і кожного громадянина за створення простору соціального партнерства, як умови гідного людини життя незалежно від статі. Цей принцип кореспондується з принципом універсальності прав людини - важливого фактора розвитку цивілізації в третьому тисячолітті.
З підручників відомо, що гуманістична, моральна парадигма державного управління виходить з пріоритетів гармонійного поєднання інтересів людини, суспільства і держави; орієнтації на збалансований розвиток суспільства, всіх механізмів суспільного відтворення та всебічний розвиток особистості; підпорядкування держави громадянському суспільству; реального плюралізму усіх форм власності; широких можливостей для прояву господарської ініціативи індивідів та об'єднань; відсутності монополії на знання, свободи вибору; створення нових місць у суспільній системі для здійснення індивідом активної соціальної діяльності; наявності дієвих механізмів компромісного розв'язання суспільних конфліктів тощо [4].
Якість державного управління забезпечується людьми. Права людини є вищою цінністю. Отже, як уже зазначалося, у вирішенні питань про подолання гендерного дисбалансу в системі державного управління акценти слід зміщувати з аналізу відношень статі на механізм взаємодії принципів рівноправності в системі державного управління та універсальності прав людини.
Звідси випливає розуміння тендерної політики в системі державного управління як такої, що не належить винятково сфері діяльності держави і владних структур, а має персоніфіковану природу, є складовою структури діяльності особи (не чоловіка і жінки, а громадянина) як повноцінного суб'єкта управлінської діяльності.
По-друге: удосконалення механізму судового захисту прав громадян в системі трудових відносин.
Підставою для аналізу цього питання є видання, підготовлене у рамках проекту "Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя", що впроваджується Координатором проектів ОБСЄ в Україні спільно з Національною школою суддів України, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України за фінансової підтримки Уряду Канади [8].
Звертаємо увагу саме на систему трудових відносин, оскільки їх ефективність, а отже, ефективність вирішення гендерних проблем в системі державного управління прямо залежить від умов формування простору соціального партнерства. Соціальне партнерство являє собою форму соціальної взаємодії різноманітних державних органів та інститутів громадянського суспільства, яка дозволяє їм вільно виражати свої інтереси і знаходити цивілізовані способи їх гармонізації та реалізації. Незважаючи на той факт, що для формування ефективної системи соціального партнерства в Україні склалися всі необхідні умови, а саме: здійснено перехід до ринкових форм господарювання; сформувався клас підприємців; розроблена правова основа для розвитку соціального партнерства; держава виступає в якості посередника у відносинах між працівниками і роботодавцями; для представництва і захисту інтересів працюючих є профспілки тощо, вона є недосконалою. Дискримінація як стосовно чоловіків, так і жінок існує [9, с. 199].
Слід погодитися з експертами, що будь-яка дискримінація в українському суспільстві виникає переважно на побутовому рівні, і насамперед - з причин дефіциту або нерозвинутої особистісної культури, браку освіти або етичного ставлення до людей. І якщо на рівні законодавства можна досить швидко втілити певні антидискримінаційні стандарти, то на рівні масової свідомості довгий час будуть домінувати дискримінаційні стереотипи сприйняття статей [9].
У цьому разі, на наш погляд, актуалізується проблема удосконалення судового механізму захисту прав громадян. Тільки в суді захищаються, встановлюються і відновлюються права людини, у тому числі в системі трудових відносин сфери державного управління. Водночас у літературі наголошується: поки що гендерні проблеми та аспекти практично не враховуються у стратегіях та програмах сталого розвитку, зокрема тих, що стосуються судової гілки влади. Гендерна тематика не дістала відображення в Стратегії розвитку судової системи на 2015--2020 роки [8, с. 15], що свідчить про її несприйняття як наскрізної проблеми, яка пронизує усі сфери життя суспільства і пов'язана зі здійсненням судочинства.
Яким же чином судова система може сприяти досягненню цілей гендерної рівності? Як справедливо зауважує Т. Фулей: "По-перше, через впровадження принципу тендерної рівності як елементу загального принципу рівності перед законом і судом та елементу права на справедливий суд, гарантованого ст. 24, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 7, 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону від 12 лютого 2015 р. № 192-VNI "Про забезпечення права на справедливий суд"); по-друге, через виявлення проблеми тендерної дискримінації, її масштабів та природи - зокрема, дослідження фактів тендерної дискримінації за допомогою судової статистики та аналізу судової практики з подальшим з'ясуванням причин та пошуком ефективних засобів правового захисту. Це вимагає розуміння суті, природи, форм і проявів дискримінації за різними ознаками, в тому числі за ознакою статі, та розуміння суті гендерних проблем у суспільстві, які можуть набувати форми правовідносин та, відповідно, бути предметом судового розгляду, а також наявності інструментів (наприклад, гендерної статистики) та методів аналізу (наприклад, методик аналізу судових рішень) таких проблем; по-третє, через застосування при вирішенні спорів законодавства із урахуванням чинних для України міжнародних договорів та практики їх застосування як невід'ємної частини національної системи права. Це, у свою чергу, вимагає знання цих договорів, розуміння міжнародних механізмів захисту та їх співвідношення із національними правовими механізмами, уміння обрати найбільш ефективний спосіб правового захисту із теоретично та практично можливих, а також використовувати міжнародні стандарти при вирішенні конкретних судових справ; по-четверте, через розробку методичних рекомендацій щодо виявлення тих випадків, коли порушення прав та законних інтересів особи є наслідком дії дискримінаційних положень національного законодавства чи нейтральних законодавчих положень, які на практиці призводять до дискримінаційних наслідків, а також гендерних стереотипів, крізь призму яких тлумачиться чи застосовується законодавство. Це вимагає уміння виявляти такі положення, а також обізнаності з найбільш поширеними тендерними стереотипами та механізмом їх дії" [8, с.19-20]
В Україні доступ до суду загалом визнається як суспільна проблема, однак для України вона не є тендерно забарвленою [8, с. 34]. Причиною цього, на нашу думку, є відсутність у структурі судової системи судів, які б прямо розглядали питання, пов'язані з гендерною дискримінацією. Натомість європейський досвід існування таких судів існує.
Наприклад, у Федеративній Республіці Німеччина існує п'ять основних сфер юстиції, одна з яких трудова. До її компетенції належать справи, що стосуються питань тендерної дискримінації. Суди у трудових справах історично виділилися в самостійну галузь західнонімецької юриспруденції з цивільного судочинства. Перший закон про трудові суди був прийнятий у Німеччині в 1926 р. Сьогодні діє закон 1958 р. (в редакції 2 липня 1979 р.). Компетенція трудових судів докладно визначена законом. До неї належать, насамперед, суперечки між профспілками й союзами роботодавців, включаючи протиріччя, які виникли в результаті страйків, у тому числі й питання відшкодування шкоди. До трудових судів надходить велика кількість спорів між окремими підприємцями, з одного боку, і робітниками та службовцями - з іншого. Вони стосуються розмірів заробітної плати; відпусток і звільнень; матеріального відшкодування збитків, заподіяних робітником; спорів між учасниками спільно виконаної роботи, а особливо що виникають у зв'язку із застосуванням Закону про участь в управлінні підприємством, який регулює відносини робітників із власниками підприємства, а особливо межі їхнього втручання в організацію виробництва. Система судів по трудових спорах - триступенева: дільничі суди по трудовим спорам, суд землі по трудових спорах, Верховний суд по трудових спорах (Федеральний трудовий суд). Рішення, що стосуються його організації, управління та службового нагляду за його діяльністю, приймає Федеральний міністр праці та соціального порядку за узгодженням з міністром юстиції ФРН [10].
У Франції вирішення трудових спорів, пов'язаних з гендерною дискримінацією в органах управління, розглядається наступними судовими інстанціями: радою прю- домів (бездоганно чесних людей), Апеляційним Судом у судовому окрузі Франції (палата із соціальних питань), Касаційним Судом Франції (палата із соціальних питань).
В цій системі особлива роль відведена раді прюдо- мів, яка покликана примирювати сторони, або вирішувати конфлікти, пов'язані з укладанням, виконанням і розірванням індивідуальних трудових договорів. В апеляційних судах загальної юстиції є палата з соціальних питань, яка розглядає в порядку апеляції також і гендерні спори. У Касаційному Суді, що очолює систему загальних судів, утворена палата з соціальних питань, яка теж розглядає трудові спори, що включають і гендерні спори, у порядку нагляду [7].
Таким чином, одним із шляхів вирішення проблеми тендерної диспропорції в системі державного управління є створення науково обґрунтованої інклюзивної інституційно-правової, децентралізованої моделі консолідації гендерно-чутливого українського суспільства на принципі кооперативної взаємодії суспільства, держави і людини (громадянина). Остання одноосібно має брати на себе відповдальність щодо контролю над власним життям - планування, набуття необхідних умінь та навичок, досягнення упевненості у собі, вирішення проблем тощо. Завдання держави полягає в створенні умов для реалізації цих життєвих перспектив, зокрема через створення системи справедливого судочинства.
Гендерні проблеми мають обов'язково бути враховані у стратегіях та програмах сталого розвитку, зокрема тих, що стосуються судової гілки влади. Гендерна тематика має знайти відображення в Стратегії розвитку судової системи України в третьому тисячолітті як наскрізна проблема, що пронизує усі сфери життя суспільства та прямо пов'язана із здійсненням справедливого судочинства.
Практична діяльність: отже, в основі теоретичного і практичного вирішення питань гендерного дисбалансу в системі державного управління має лежати ідея людиноцентризму як антропологічна основа управління (людиноцентризм яскраво узагальнює процеси переходу родового, загальнолюдського, гуманістичного в людську детермінованість, функціонування всезагального як індивідуального і навпаки). ЇЇ застосування сприяє тому, щоб правові, політичні, соціальні, економічні інститути були зорієнтовані на індивіда.
Інституційною формоюреалізації сутності професійної діяльності у сфері державного управління виступає гендерний паритет (інститут партнерства). Основним видом якого є - багаторівневе партнерство. Його суть полягає в тому, що будь-яке рішення може бути результатом конкуренції чи компромісу між центрами влади та місцевими групами інтересу.
При цьому наголошуємо, що досягнення гендерного паритету ми розглядаємо як інституційну форму реального забезпечення поєднання інтересів суспільства, держави, особи через систему державного управління. Гендерний паритет, або принцип паритетної демократії, як справедливо зауважує Л. Воронько: "... грунтується на позиції важливості забезпечення рівноцінної участі жінок і чоловіків як рівноправних суб'єктів у політичних, економічних, державотворчих, соціально-гуманітарних та культурних процесах. Цей принцип передбачає рівноцінне представництво жінок і чоловіків у будь-яких владних структурах і вимагає доступу як чоловіків, так і жінок до формування і реалізації гендерної політики виходячи з плюралізму, що гарантує існування свободи думки, яка повинна мати тісний взаємозв'язок із відповідальністю, правами і обов'язками" [2, с. 8, 11].
В основі механізму досягнення гендерного паритету в системі державного управління має лежати концепція доброго (належного) врядування. Концепція сформувалася 90-х р. ХХ ст. у контексті вирішення проблеми зв'язку ефективності управління та станом демократії, який оцінюється, насамперед, за показником рівня участі громад. Як справедливо зауважує А. Колодій: "Концепція допомагає зрозуміти: "Як домогтися ефективного функціонування державних інституцій у межах демократичної матриці?" [5]. Змістом концепції є забезпечення співпраці влади, громадськості, бізнесу та інших зацікавлених сторін у створенні системи, яка б сприяла максимальному вивченню і задоволенню потреб громадян у короткостроковій і довгостроковій перспективі. Нехтування засадами доброго врядування має наслідком формування практики неналежного (поганого) управління, що супроводжується корупцією, неефективністю, закритістю і т. п. А. Колодій далі пише: ".нова модель урядування означає: а) звуження обсягу урядових функцій, частина яких стають надбанням суспільства; б) зміну стилю управлінської діяльності - замість розпоряджень із гори вниз іде координація по горизонталі - уряд тільки скеровує діяльність інших суспільних суб'єктів; в) залучення усіх заінтересованих сторін до управління, завдяки чому підвищується легітимність, ефективність та результативність управлінського процесу. Модель нового врядування не скасовує такого виду управлінської діяльності як публічне адміністрування, яке було й залишається складовою процесу управління. Але ключові функції: визначення напряму розвитку, прийняття і впровадження загальнозначущих рішень, вироблення і здійснення публічної політики, що завжди були прерогативою, насамперед виконавчої, а також законодавчої гілок влади, - тепер, в умовах нової моделі врядування все більше переходять до суспільства. Нова парадигма виходить із необхідності "роздержавлення" управлінських функцій, залучення в управлінському процесі всіх зацікавлених сторін: уряду, бізнесу, громадянського суспільства, інших суспільних суб'єктів - в інтересах кращої креативності, вищої ефективності та більшої легітимності управлінської діяльності" [1].
Отже, з огляду на викладене, система державного управління досягне ефекту за умови формування партнерської моделі гендерних відносин.
Незважаючи на той факт, що в Україні, як зазначалося на сторінках дисертації, гендерна дискримінація носить фоновий характер, українське суспільство є тендерно чутливим, гендерна проблема на рівні буденної свідомості є неактуальною, усе ж існують проблеми, що знаходять вираження в існуванні так званих ефектів "скляної стелі" (Glassceiling) - (метафора, термін американського менеджменту, що описує невидимий та формально ніяк не визначений бар'єр, який обмежує просування жінки службовими сходинками), або "скляних стін" (Glasswall) - (метафора для визначення ситуації, коли жінки мають менший доступ до професій і видів діяльності, які забезпечують надалі значний кар'єрний ріст). "Скляні стіни" сприяють концентрації жінок у тих галузях, які є менш дохідними, надають менший доступ до фінансових і економічних ресурсів, і тому забезпечують менший доступ у владні структури.
Наведене має прямий стосунок до проблеми дискримінації в галузі праці та занять. Так, стосовно показника недискримінації, який розраховується відповідно до рекомендацій Конвенції МОП № 111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять", то Індекс недискримінації в Україні, наприклад, в 2012 р., було погіршено на 13 пунктів порівняно з 2010 р. [9].
Слід наголоси, що науковці і експерти підкреслюють присутність у вітчизняному трудовому праві явища подвійної дискримінації. З одного боку, є чинні норми, що презумптивно вважають жінок нездатними до певних видів роботи. Тим самим порушується право жінок на рівні можливості в доступі до джерел існування. З іншого боку, для них встановлено необгрунтовані пільги. Таке становище суперечить документам Міжнародної організації праці, Директивам ЄС та найкращій світовій практиці. Коли держава забороняє жінкам певні види робіт, обгрунтовуючи це турботою про їхнє репродуктивне здоров'я, вона визнає і створює вищу цінність "жінки як матері" і занижує роль "жінки як працівниці". Така заборона водночас нехтує чоловічим репродуктивним здоров'ям, яке несправедливо вважається невразливим, стійким до зовнішніх шкідливих впливів. Через таку заборону транслюються гендерні стереотипи: чоловіки постають як невразливі, а жінки - як надмірно вразливі, які повинні народжувати дітей. Ситуація, коли турбота про жінок реалізується у вигляді ряду заборон, являє жінок як несамостійних і нетямущих, які потребують догляду та опіки [9].
Соціологічне дослідження трудових прав виступає найбільш показовим для прояву виразних гендерних стереотипів у сфері праці. Найбільш узагальнено можна вирізнити кілька видів дискримінації на ринку праці. Це дискримінація під час працевлаштування, яка проявляється, коли ту чи іншу категорію осіб за інших рівних умов беруть в останню чергу на роботу, але першими звільняють. Дискримінація в доступі до певних професій чи посад, коли певній групі забороняють або обмежують доступ до певних видів діяльності, професій, посад. Дискримінація під час оплати праці, коли значно меншою є оплата одних працівників, порівняно з іншими, за виконання роботи однакової цінності. Дискримінація під час посадового просування, на підвищення кваліфікації та участь в управлінні [9].
Дискримінація на ринку праці - це нерівні можливості групи працівників, виділених за певною ознакою, які мають однакову продуктивність з іншими працівниками (групова дискримінація), або нерівні можливості окремих працівників порівняно з працівниками, які мають аналогічні характеристики робочої сили (індивідуальна дискримінація) [8, с. 11]. політика гендерний управління
Аналіз опублікованих статистичних даних дає підстави для висновку про те, що дискримінація на ринку праці в Україні зумовлена низкою чинників. Описуючи власний досвід, найчастіше опитані жінки повідомляли, що стикалися з проявами упередженого ставлення через вік - молодий або старший (передпенсійний). На наявності сімейних обов'язків (необхідність піклуватися про дітей, інвалідів, хворих або літніх родичів) як чинника нерівного ставлення зауважили понад третина роботодавців та майже кожна п'ята жінка. Іншими чинниками стали стан здоров'я, переконання та етнічна належність, а також такі, як особисті симпатії чи антипатії керівника, відсутність досвіду роботи, чинники особистого характеру (такі як вагітність, наявність стосунків тощо), зовнішній вигляд. Деякі респондентки заявили про факти упередженого ставлення з боку керіників при прийомі на роботу, що їх вони пояснювали бажанням керівника взяти на вакантне місце когось зі своїх знайомих[8, с. 68-69].
Висновки. 1. Доведено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства досягнення політики гендерної рівності, впровадження її в систему суспільних відносин, в усі сфери соціального життя, здійснення на її основі належного громадського та державного управління однозначно успішно вирішується на конституційному та законодавчому рівні.
Водночас існує концепт "скляної стелі" (невидимі і формально означені бар'єри, які є перепоною до кар'єрного росту жінок). Відповідне поняття хоч і не є вживаним, але об'єктивно притаманне управлінському середовищу та українському політикуму.
2. Підтверджено висновки науковців, що серйозними причинами існування дисбалансу у встановленні паритетного представництва чоловіків та жінок в системі державного управління України є декларативність норм гендерного законодавства; відсутність правового механізму реального забезпечення принципу рівноправності жінок та чоловіків.
3. Підтверджено, що в національному законодавстві не вистачає належної бази нормативно-правових актів, у яких було б чітко визначено санкції за порушення прав людини та за дискримінацію за ознакою статі. Доцільним було б до сімейного, цивільного, трудового й навіть до кримінального кодексів України внести зміни з більш жорсткими санкціями за порушення прав людини відповідно до міжнародних договорів і європейських стандартів.
4. Стратегія інтегрування європейського досвіду вирішення гендерних проблем в системі державного управління та державної служби у законодавство України мусить супроводжуватися стратегією забезпечення умов управлінської діяльності, які б гарантували рівні права та однакове ставлення як до жінок, так і до чоловіків, а головне - рівні можливості для самореалізації.
5. Для досягнення гендерного паритету в державному управлінні недостатньо змін у виборчій системі, адже частина державних органів не є виборними. Тому зміни виборчої системи повинні супроводжуватися такими заходами, як гендерно чутлива цивільна освіта та усунення гендерних стереотипів і штучно створеного упередженого ставлення до кандидатів-жінок, зокрема в рамках політичних партій та зі сторони засобів масової інформації.
6. Підтверджено, що одним із пріоритетних напрямів в українській гендерній політиці у сфері державного управління і надалі має бути імплементація міжнародних стандартів та рекомендацій як в українське законодавство, так і в сферу впливу інфраправа. У цьому разі важливою і корисною є тісна співпраця державних та громадських інститутів.
7. Законодавчі зміни мають супроводжуватися гендерно-чутливою освітою задля формування тендерної культури громадян загалом та державних службовців зокрема; запровадженням програм, спрямованих на підвищення соціального статусу як жінок так і чоловіків; співпраці державних та громадських інституцій, які опікуються гендерними питаннями із засобами масової інформації щодо висвітлення суспільних та політичних процесів з урахуванням принципів гендерної рівності та рівноправності.
8. Гендерні проблеми мають обов'язково бути враховані у стратегіях та програмах сталого розвитку, зокрема тих, що стосуються судової гілки влади. Тендерна тематика має знайти відображення в Стратегії розвитку судової системи України в третьому тисячолітті, як наскрізна проблема, що пронизує усі сфери життя суспільства та прямо пов'язана із здійсненням справедливого судочинства.
Список використаних джерел
1. Бібліографічний електронний покажчик джерел до тематичної експозиції "Тендерна політика, аналіз та дослідження гендерної рівності: українські реалії й зарубіжний досвід" [Електронний ресурс].
2. Воронько Л. О. Принципи гендерної політики в системі державного управління: поняття, сутність, характеристика [Електронний ресурс] / Л. О. Воронько. Грицяк Н. В. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації державної гендерної політики в Україні: автореф. дис... д-ра держ. упр.: спец. 25.00.01 - теорія та історія державного управління / Н. В. Грицяк. - К., 2005. - 36 с.
3. Грицяк Н. В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: монографія / Н. В. Грицяк. - К.: НАДУ, 2004. - 384 с.
4. Колодій А. Концепція публічного (нового) врядування в її застосуванні до демократичних і перехідних систем [Електронний ресурс] / А. Колодій // Демократичне врядування: наук. вісн. - 2012 - Вип. 10. -
5. Кулачек О. І. Гендерна паритетність у державному управлінні: становлення та тенденції розвитку в Україні: дис.. канд. держ. упр.: 25.00.01 - теорія та історія державного управління / О. І. Кулачек. - К., 2003. - 225 с.
6. Судова система Франції та її особливості [Електронний ресурс]. Фулей Т. Гендерна рівність при здійсненні правосуддя / Т. Фу- лей. - К.: ВАІТЕ, 2016. - 180 с.
7. Гендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України // Центр Разумкова. - К.: Заповіт, 2016. - 244 с.
8. Шишкін В. Федеральний суд Німеччини з трудових спорів / В. Шишкін // Охорона праці. - 1996. - № 10. - С. 10-23.
References:
1. Bibliographic electronic index of sources for the thematic exhibition "Gender Policy, Analysis and Research on Gender Equality: Ukrainian Realities and Foreign Experience" [Electronic resource]. - Mode of access: wwww / akademy.gov. ua./ lib about.html
2. Voron'ko L.O. Principles of Gender Policy in the System of Public Administration: Concept, Essence, Characteristics [Electronic resource] / L.O. Voron'ko. Grycyak NV Theoretical and methodological principles of the formation and implementation of the state gender policy in Ukraine: the dissertation author's abstract for obtaining a scientific degree d.derzh.upr.: special 25.00.01 - Theory and History of Public Administration /
3. N.V. Gritsiak; National acad. state exercise under the President of Ukraine. - K., 2005. - 36 p.
4. Grycyak NV Formation of gender policy in Ukraine: problems of theory, methodology, practice: monograph / N.V. Gritsiak. - K.: NAPA, 2004. - 384 pp.
5. Kolodiy A. Concept of Public (New) Governance in its Application to Democratic and Transitional Systems [Electronic resource] / A. Kolodiy / / Democratic Governance. Scientific Herald. - 2012 - Voip. 10. Kulachok O. I. Gender Parity in Public Administration: Formation and Development Trends in Ukraine: Thesis for obtaining a scientific degree k.ederg.upr.: 25.00.01 - Theory and History of Public Administration /
6. O. I. Kulachko; Ukrainian Academy of Public Administration under the President of Ukraine. - K., 2003. - 225 p. French Judiciary and its features
7. T. Fuley. - K.: VAITE, 2016. - 180 p. Razumkov Center / Gender Equity and Development: A Viewpoint in the Context of the European Strategy of Ukraine. - K.: Testament, 2016. - 244 p. Shishkin V. German Federal Labor Court on Labor Disputes
8. V. Shishkin // Labor Protection. - 1996 - №10. - P. 10-23.
9. Rudenko S., Sapenko R., Bazaluk O., Tytarenko V. (2018). Management features of international educational projects between universities of Poland and Ukraine.
10. Rahmani Z., Tytarenko V. (2018). Corruption in Afghanistan: an Experience for Ukraine.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Критерії та показники для визначення параметрів у галузі управління. Ефективність управління як рівень досягнення цілей управління, міра досягнення об'єктом бажаного стану. Питання теорії, методології і методики оцінки функціонування державного апарату.
реферат [24,2 K], добавлен 10.03.2010Специфіка побудови демократичної, правової держави. Управління як різновид суспільної діяльності. Перетворювальна роль державного управління у період переходу від однієї політико-економічної системи до іншої. Роль системи державного управління в Україні.
реферат [27,4 K], добавлен 10.03.2010Воєнна політика держави: сутність, структура та функції. Засоби досягнення воєнно-політичної мети. Принципи воєнної політики України. Воєнна доктрина держави. Армія як знаряддя воєнної політики. Типи армій. Фактори взаємовідносин армії і політики.
реферат [38,0 K], добавлен 14.01.2009Сутність та соціальна природа політики. Групи визначень політики та її функції. Ефективність виконання функцій політики, принципи формування і здійснення. Класифікація та головні тенденції розвитку політики в сучасних умовах. Специфіка воєнної політики.
реферат [28,2 K], добавлен 14.01.2009Теоретико-методологічні основи філософії Гегеля. Місце родини, громадського суспільства та держави у його філософській системі. Соціальна структура громадського суспільства та його співвідношення з державою. Принципи державного управління та поділу влади.
творческая работа [25,7 K], добавлен 02.12.2011Класичне визначення свободи. Свобода особистості як ключова цінність всіх правил і свобод. Роль взаємозв’язку свободи і рівності у сучасній демократії. Поняття політичної рівності. Ідея правової держави, проблема взаємозв'язку демократії та управління.
реферат [31,3 K], добавлен 10.03.2010Характеристика сутності міжнародної політики, як засобу взаємодії, взаємовідношення розрізнених суспільних груп або політики одних держав у їх взаємовідношенні з іншими. Дослідження видів і принципів міжнародних відносин. Сучасне політичне мислення.
реферат [25,4 K], добавлен 13.06.2010Сутність, соціальна природа та принципи політики. Обґрунтування антропологічного розуміння політики. Класифікація і тенденції розвитку політики в сучасному суспільстві. Специфіка воєнної політики. Національна, валютно-фінансова та екологічна політика.
реферат [34,9 K], добавлен 14.01.2009Зміст і сутність політики та політичного життя в суспільстві. Політологія як наука, її категорії, закономірності та методи. Функції політології як науки. Політика як мистецтво. Закони розвитку політичного життя, політичних систем, політичних відносин.
реферат [58,1 K], добавлен 07.11.2008Основні поняття власності, її види і форми. Місце власності в системі суспільних відносин. Місце власності в системі суспільних відносин, демократизація політичного режиму в Росії та трансформація власності в Росії. Перспективи розвитку власності.
реферат [18,9 K], добавлен 26.04.2009
