Сепаратистський рух у Каталонії: історія, сучасний стан та перспективи
Історія регіонального сепаратизму в Іспанії на прикладі Каталонії. Ключові чинники прояву сепаратизму в регіоні. Методи їх врегулювання, визначення можливих наслідків для Каталонії у разі здобуття нею незалежності від Іспанії. Наслідки для Іспанії.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.03.2020 |
Размер файла | 16,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Сепаратистський рух у Каталонії: історія, сучасний стан та перспективи
Актуальність теми
В сучасному інформаційному світі сепаратистські настрої присутні у багатьох країнах. Однією з таких країн, де ця проблема відчувається роками і періодично проявляється, є Іспанія.
Регіональний сепаратизм в Іспанії на прикладі Каталонії формувався впродовж століть. Дослідження цього питання є дуже важливим, оскільки сепаратизм присутній і в наш час і, можливо, допоможе урядам інших країн у визначенні правильних правових дій щодо запобігання, уникнення сепаратистських проявів на території їхніх держав.
Аналіз досліджень та публікацій. Дослідженням сепаратизму в Каталонії займалися такі науковці: Монсеррат Клуа, яка у своїй роботі «Підйом руху незалежності у нинішньому каталонському націоналізмі» аналізувала причини росту кількості прихильників незалежності впродовж останніх десяти років [3]; Лурдес Франція писала про наслідки незалежності Каталонії від Іспанії, а також про вплив цього на економіку обох сторін [5]; Александра Капдевіла досліджувала у своїй праці ідеологічні та політичні аспекти каталонських парламентських груп [7]; українські науковці Людмила Лисенко, Людмила та Анатолій Карасевич свою статтю присвятили дослідженню сепаратистського руху в Каталонії та аналізу його наслідків для Іспанії [12].
Мета статті. Вивчення ключових чинників прояву сепаратизму в регіоні та методів їх врегулювання а також визначення можливих наслідків для Каталонії у разі здобуття нею незалежності від Іспанії.
Каталонія - високорозвинений адміністративний регіон, автономна область на північному сході Піренейського півострова між середземноморським узбережжям і Піренеями, яка має свою мову і культуру. Населення становить 7,5 млн осіб [1].
Ця область є найбагатшою в країні. На неї припадає близько 20% ВВП країни, а регіональна частка ВВП на душу населення перевищує загальнонаціональні показники понад (6000 євро). В Каталонії розташовані великі порти - Барселона, Таррагона, Паламос та інші. В регіон приїздить майже чверть мільйона туристів [5].
Корені напружених відносин Каталонії та Іспанії можна шукати ще за часів середньовіччя. Офіційно цей регіон став територією Іспанії тільки у XVIII столітті, до цього, будучи частиною Королівства Каталонії та Арагону. І вже у другій половині XIX століття зароджується рух за відокремлення від Іспанії [8].
Загалом той час став ключовим для історії каталонського сепаратизму. У другій половині XIX ст. почалося відродження регіону, яке співпало з промисловим переворотом. Цьому сприяло вдале розташування каталонських міст на березі моря. Іспанія булла більш поляризованною країною, поділеною на промислові та аграрні регіони. Відповідно розподілялися і політичні вподобання іспанців. З одного боку - великі міста, де популярністю користувалися комуністи усіх ґатунків, анархісти, синдикалісти та інші «ліві». З іншого - аграрна традиційна Іспанія, де селянство та мешканці маленьких містечок все ще підтримувало Церкву, короля та армію. Відбувся розкол суспільства [8].
Після громадянської війни 1936-1939 рр., коли Франциско Франко прийшов до влади, він розпочав з жорстких репресій проти всіх опонентів. Була скасована будь-яка автономія, утискалася мова, прихильників незалежності кидали за грати. Диктатура фактично закрила профспілки [2].
Після смерті Ф. Франко, 20 листопада 1975 року королем Іспанії став Хуан Карлос І. Він відразу ж почав процес переходу країни до демократії. У 1979 році Каталонія отримує автономний статус, закріплений у «Положенні про автономію», після якого отримала офіційний статус й каталонська мова. Було відновлено місцевий парламент та уряд (Женералітат) [2].
У 2006 р. іспанський парламент затвердив новий статут автономії Каталонії, який передбачав фінансову самостійність і закріпив право каталонців визначати своє політичне майбутнє [3].
У 2009-2010 рр. проводилися консультативні референдуми та опитування щодо незалежності в муніципалітетах і містах Каталонії [10 ].
13 грудня 2009 року в Каталонії відбувся масштабний неофіційний референдум щодо незалежності. У ньому взяли участь трохи менше 30 % осіб із правом голосу (в абсолютних цифрах -- 700 тисяч мешканців зі 166 населених пунктів), але результат виявився далеко не на користь центрального уряду -- 95 % із тих, хто проголосував, висловилися на підтримку незалежності Каталонії [9].
У 2013-му році, місцевий уряд призначив референдум про самовизначення Каталонії, який в результаті був заборонений парламентом Іспанії та Конституційним Судом країни. Замість нього на неофіційному соцопитуванні про політичне майбутнє Каталонії близько 80% місцевого населення підтримали ідею незалежності співтовариства в листопаді 2014 року. Каталонські сепаратисти працювали з громадською думкою протягом кількох років, перш, ніж перейти до політичних баталій з Мадридом [9].
У 2016 р. сепаратистська коаліція «Разом за «так»», прийняла рішення про організацію референдуму про незалежність. Також був розроблений план здобуття незалежності Каталонії у випадку, якщо уряд у Мадриді відхилить пропозицію каталонських законодавців провести сепаратистський референдум [7].
1-го жовтня 2017 року відбувся нелегітимний референдум, на який виносилось питання щодо утворення незалежної від Іспанії Каталонії. Питання на референдумі звучало так: Чихочетеви, аби Каталонія стала незалежною державою у формі республіки? На бюлетенях це питання було надруковане 3-ма мовами каталонською, іспанською та аранською (діалект, що має офіційний статус відповідно до Закону про лінгвістичну нормалізацію у Каталонії). Загальна кількість учасників становила 2,286,217 виборців (43,03% явки). «За» проголосувало 89,4% (2.044.038) від числа тих, хто прийшов на референдум, «проти» - 7,8% (177.547), «ні за,ні проти» - 2% (44.913), анульовано було 0,8% (19.719) [6].
Референдум про незалежність Каталонії від Іспанії скликався в обов'язковому порядку. Відповідно до закону, затвердженого в Парламенті Каталонського уряду (скасований Конституційним Судом Іспанії), якщо в парламенті є більше голосів «за», ніж «проти», Каталонська Палата проголошує незалежність протягом двох днів після оголошення результатів. В протилежному випадку регіональні вибори повинні бути скликані негайно [5].
Люди, які мають право голосу на виборах до парламенту Каталонії (приблизно 5,5 млн каталонців), відповідно мали право голосу на референдумі. Список виборців, який було використано на референдумі - той, що був визначений 30 березня 2017 року. Каталонці, що проживають за кордоном, зареєстровані в переписі як такі, що «отримують повідомлення від уряду протягом семи днів після схвалення указу», в силу чого вони можуть здійснювати право голосу. Ці голоси охороняються делегаціями Женералітату за кордоном [5].
До сьогоднішнього дня ситуація в Каталонії напружена, це відчувають і в Мадриді. Значна частка населення вимагає визволення з під варти їхніх лідерів. Цікавим є факт, що 57% іспанців погодились би на те, щоб референдум проводився тільки за згодою центрального уряду і легально[4].
Щодо законності, запит про самовизначення незалежності Каталонії є незаконним відповідно до конституційного ладу. Стаття 145, пункт 1 Конституції Іспанії гласить: «Ні в якому разі не допускається федералізація автономних співтовариств» [1, с. 28].
Завданням номер один для іспанського уряду залишається недопущення окремлення регіону. Великою проблемою є те, що на території
Каталонії активно і досить вдало роками діяли пропагандистські організації, підтримувані партіями Женералітату. На сьогоднішній день їхній вплив не зменшується. Так «каталонська партія лівих», (Esquerra Republicanade Catalunya) 4-го травня заявила про те, що для того, аби «Республіка Каталонія» стала ефективною, необхідна підтримка населення кількістю трохи більше, ніж 50% голосів «за» незалежність. Ця партія представила політичний документ, який обговорювався на національній конференції в Барселоні 30-го червня та 1-го липня 2018-го року. На конференції розглянуто поточну ситуацію в процесі суверенітету та обговорено майбутню стратегію щодо досягнення побудови «Каталонської Республіки» [8].
Якби Каталонія отримала незалежність, перше, що вона б втратила - це членство в ЄС. Речник Єврокомісії Маргарітіс Схінас вже попередив Каталонію, що та опиниться за межами Євросоюзу, якщо надумає остаточно розірвати відносини з Іспанією. Якими б не були претензії Барселони до Мадрида, вони навряд чи переважують ті «бонуси», які отримає Каталонія, залишившись на самоті. А це і неможливість долучитися до знаних міжнародних спілок - таких, як ЄС, НАТО, ООН, неможливість скористатися підтримкою світових фінансових інститутів, неможливість отримати інвестиції, натомість цілком реальна перспектива стикнутися з торговельною блокадою, санкціями, територіальними суперечками тощо [7].
Автоматичний вихід з ЄС веде за собою й вихід з єврозони. Хоча Женералітат стверджує протилежне. Президент інституту європейських досліджень передбачає, що незалежність Каталонії почнеться з втрати компаній та капіталу. На виплати зарплатні робітникам регіон протягне до 100 днів. «Ніхто б не позичив кошти в євро Республіці Каталонія, тож їм прийшлось би друкувати свою власну валюту, яка б постраждала від серйозної інфляції» - заявив він [7].
Новоутворена республіка зазнала би повного бойкоту з іспанського боку. Був випадок у 2004-му році, коли лідер партії за незалежність вдавався до висловів, що були проти кандидатури Мадриду, як місце проведення Олімпійських ігор 2012 року. Тоді Іспанія бойкотувала індустрію «кави» - ігристого вина Каталонії. В компаніях з виробництва цього вина пішли роки, аби відновити свої продажі, більше того, одна з них переїхала пізніше в інший регіон [6].
Наслідки для Іспанії теж будуть негативними. Перш за все - це втрата найбагатшого регіону з усім його населенням. Згідно з останніми даними міністерства фінансів, Каталонія сплачує на 70 мільйонів євро більше до іспанського бюджету, ніж інші регіони країни. З них приблизно 11 млн євро уряд виділяє на допомогу біднішим регіонам [9].
56% з інвестицій в Іспанію, припали на розвиток інновацій в Барселоні у 2016 році. Каталонія є лідером за патентними запитами в країні; у 2016 році, 35% з 547 запитів по Іспанії, були зареєстровані саме в цьому регіоні. На другому місці був Мадрид (20%). На території регіону знаходяться дві з шести атомні електростанції, котрі виробляють 40% енергії в країні. Це були б колосальні втрати [7].
Висновки. Отже, за весь час історії розвитку Каталонії та її відносин з Мадридом, можна точно сказати, що вони були часто напруженими. Даючи ширшу автономію регіону, складається враження, що центральний уряд цим втримував його у складі держави. Адже Каталонія для Іспанії є потужним економічним регіоном. Уряд Іспанії зреагував ще до початку референдуму, не лише словом, а й ділом. Було відправлено додаткову кількість поліції до регіону, яка пізніше вилучала сотні тисяч пропагандистських листівок та плакатів; уряд успішно заблокував доступ до сайтів референдуму, взяв на себе управління бюджетом регіону, аби жодне євро не було використане на проведення незаконного референдуму. В результаті уряд Мадриду скасував тимчасово автономію Каталонії і оголосив про позачергові вибори до Женералітату, у яких більшість мандатів отримали депутати-прихильники незалежності.
Щодо перспектив розвитку сепаратизму в цьому регіоні, можна сказати одне - цей феномен буде мати силу та прояви в суспільстві до тих пір, поки представники відокремлення від Іспанії будуть знаходитися при владі в Каталонії.
Список використаних джерел
сепаратизм регіон каталонія
1. (Не)законний референдум: чого хоче Каталонія // Hromadske. -2017. URL:https://hromadske.ua/posts/nezakonnyi-referendum-choho-khoche-kataloniia.
2. Breve historia deunprocesoindependentista // lavanguardia. - 2016. -URL:http://www.lavanguardia.com/politica/20161230/412969825085/ceo-historia-proceso-catalunya-independencia.html.
3. Cluai Fainй M. Identidady politicaen Cataluna: elaugedelindependentismoenelnacionalismocatalanactual / MonserratCluaiFainй // Quaderns-edel'InstitutCatalа d'Antropologia. - 2014. URL: https://www.raco.cat/ index.php/QuadernseICA/article/viewF ile/292821/38124.
4. ERC creeque paralograrla “repщblica” hay que superarel 50% deapoyode los catalanes // Elpais. - 2018. URL: https://elpais.com/ccaa/ 2018/05/04/ catalunya/1525429291_603923 .html.
5. Francia L. Referйndum en Cataluna Si Cataluna se independizara, ^quй pasaria con su economia y con la de Espana? / LourdesFrancia. - 2017. - URL: http://www.rtve.es /noticias/20170928/si-cataluna-se-independizara-pasaria- su-economia-espana/1621588.shtml.
6. Gozzer S.LoquepierdenEspana y Catalunasiseseparan /StefaniaGozzer // BBC MUNDO. - 2017. URL: http://www.bbc.com/mundo /noticias-internacional-41513571.
7. Muntadas A.C.Elperfilsociodemogrдfic,ideologic ipoHticdelselectorsdelsgrupsparlamentariscatalans. 2015 / Alexandra Capdevila Muntadas. Barcelona, 2016. 84 с. (Centred'Estudisd'Opinio (CEO)). (1; вип. 1). URL: http://ceo.gencat.cat/web/.content/30_estudis/ 03_publicacions /Apunts/ 2016_15_Apunts_perfilelectors .pdf
8. ReferendumCatalunya 2017// lavanguardia. 2017. URL:http://www.lavanguardia.com/politica /20171001/431688032104/referendum-1 -o- en-directo.html
9. Un Parlament fracturado declara la independencia tras una votacionsecreta // El periodico. 2017. URL:https://www.elperiodico.com/es/politica/20171027/parlament-declaracion-independencia-cataluna-63 83895.
10. Каталонський сепаратизм:історичні причини та майбутнінаслідки // Інформатор. 2017. URL: https://informator.news/katalonskyj- separatyzm-istorychni-prychyny-ta-majbutni-naslidky/.
11. Кухалейшвілі Г. Каталонський сепаратизм [Електронний ресурс] / Георгій Кухалейшвілі // 112.ua. - 2017. - Режим доступу до ресурсу: https://ua.112.ua/statji/katalonskyi-separatyzm-serednovichna-romantyka-bez- perspektyv-412526.html.
12. Лисенко Л. Г., Карасевич А. О. Прояви сепаратизму в Каталоніїяк чинник змін в Іспанії. 2013. URL:http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/ 6789/2300/1/прояви/сепаратизму /в/каталонії /як/чинник/ змін/в/іспанії .pdf.
13. Референдуми щодо незалежності Каталонії (2009--2010) //Вікіпедія. -2017. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Референдуми_щодо_незалежності_Каталонії_(2009--2010).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Причини приходу до влади в Іспанії соціалістичного уряду. Зміни у внутрішньоекономічному положенні країни після 2004 року. Підхід адміністрації Сапатеро до вирішення баського питання. Висновок про загальні напрямки внутрішньополітичного розвитку Іспанії.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 05.10.2011Погляд вчених на історію входження Іспанії в НАТО. Початок обговорення питання вступу Іспанії до НАТО в 1981 р., формування опозиції та формулювання основних положень при вступі країни до Альянсу, проведення референдуму та ускладнення внутрішніх проблем.
презентация [3,9 M], добавлен 11.03.2016Антиглобалізм як ідейно-політичний феномен та результат поширення глобалізації, його витоки, історія формування, характеристика, структура, переваги, недоліки, сучасний стан і перспективи розвитку. Діяльність основних організацій антиглобалістського руху.
реферат [36,2 K], добавлен 03.01.2010Оцінка досягнення "національної злагоди" – складного узгодження компромісних рішень, досягнутих у процесі переговорів між урядом і лідерами основних політичних партій. Опис процесу політичних змін, їх успішного закріплення в конституції та законодавстві.
статья [31,3 K], добавлен 11.09.2017Поняття державної політики як особливого виду діяльності в суспільстві, її сутність і характерні риси. Історія формування політичної науки в Україні, її сучасний стан і перспективи розвитку. Сутність політичної свідомості, її зміст, структура і типологія.
контрольная работа [47,1 K], добавлен 26.02.2009Політичні конфлікти і кризи, шляхи їх вирішення. Соціально-політичні конфлікти в Україні, їх природа та характеристика. Підходи і методи врегулювання конфліктів. Етапи політичної кризи. Чинники, що впливають на збереження конфліктогенності у політиці.
реферат [35,1 K], добавлен 13.06.2010Поняття та програма, а також історія становлення Інституційно-Революційної партії, її значення в структурі влади, аналіз появи і формування. Механізм влади, форми і методи впливу. Зменшення ролі партії в політиці держави. Поразка на виборах, її значення.
реферат [23,7 K], добавлен 11.05.2015Перетворення 1945-1947 років, їх політичні та соціально-економічні передумови. Повалення монархії та прийняття конституції. Україна i Італія: сучасний стан міждержавних відносин, їх тенденції та подальші перспективи, зміст міжнародних правових актів.
презентация [1,3 M], добавлен 13.11.2015Уточнення основних понять: "дихотомія", "глобальна геополітика". Історія вивчення дихотомії "залежність-незалежність" України в глобальній геополітиці. Специфіка української незалежності в глобальній геополітиці, напрямки її становлення та розвитку.
курсовая работа [49,1 K], добавлен 03.10.2014Теоретичні засади та історичне дослідження демократичного державного правління. Суперечність між демократією та елітизмом як основна проблема елітарної теорії демократії. Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку теорії елітарної демократії.
контрольная работа [30,7 K], добавлен 13.12.2007