Політика боротьби з неінфекційними захворюваннями в США: превентивний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Наявність міцного здоров'я це базова цінність і практичний імператив для більшості сучасних людей. Гарне здоров'я виступає передумовою для самореалізації людини в особистому, професійному та громадському житті. Воно є провідним фактором розвитку людського потенціалу, економічних, технологічних й інтелектуальних можливостей нації. Тому збереження й укріплення здоров'я населення виступає пріоритетним завданням політичної влади у будь-якій розвинутій країні світу.

Зміни у сучасному суспільстві, що пов'язані з процесами урбанізації, механізації, автоматизації

праці, комп'ютеризації та інформатизації життя людей і суспільства, сформували нові ризики для здоров'я населення. До них (насамперед) відносяться малорухливий спосіб життя, незбалансоване, надмірне харчування, нервові перевантаження, доступність наркотиків, алкоголю та тютюнових виробів.

Саме вони обумовили різке зростання цілої групи неінфекційних захворювань (НІЗ) в організмі людини. Наприклад, серцево-судинних патологій, цукрового діабету, злоякісних новоутворень, хронічних захворювань дихальної системи тощо. Такі патології набули домінантного поширення в структурі захворюваності та причин смертності серед населення більшості країн світу. Це обумовлює підвищення ефективності не тільки медичної діагностики та допомоги, але й актуалізує проблему превентивної політки в сфері охорони здоров'я. Основний зміст превентивного підходу полягає у підвищенні індивідуальної культури здоров'я, залучення людей до здорового способу життя, посиленні відповідальності кожної людини за стан власного здоров'я.

Більшість розвинутих держав світу володіють вагомими досягненнями в сфері превентивної політики в боротьбі з неінфекційними захворюваннями. Наприклад, країни члени в7 (США, Канада, Німеччина, Франція Великобританія, Італія, Японія), Скандинавські країни (Швеція, Фінляндія, Норвегія) та чимало інших розвинутих країн (Австралія, Нова Зеландія, Малайзія, Сінгапур, Швейцарія, Австрія тощо) демонструють значні досягнення у цій царині. Показниками ефективності превентивного підходу в політиці збереження здоров'я, виступають (передусім) наступні фактори: 1) відносно висока тривалість життя; 2) збереження працездатності людей середнього віку; 3) збільшення періоду активного та здорового довголіття, як факту наявності високих стандартів життя людей в цих країнах.

Прикладом політики високих стандартів по підтримці здоров'я населення на основі профілактики НІЗ є діяльність державних інституцій у США. Вивчення досвіду США у сфері захисту здоров'я та розвитку культури здорового способу життя, представляє інтерес з позиції його використання в сфері охорони здоров'я, профілактики захворювань, пропаганди цінностей та практики здорового життя в країнах Центрально-Східної Європи й України зокрема. Насамперед, це стосується наявності сучасного інформаційно-аналітичного й наукового забезпечення превентивної політики щодо НІЗ, вдосконалення системи їх медичної діагностики та кваліфікованого лікування, високого рівня інформаційно-пропагандистської підтримки культури здоров'я, сталому розвитку валеологічної освіти в країні в цілому.

Рівень вивченості проблеми. Взагалі, профілактика (як провідний напрям сучасної/технологічної медицини) розпочав свій активний розвиток на початку 70-х років ХХ ст. Для прикладу, ще у 1974 р. М. Лалондом (канадським міністром) був озвучений звіт («Новий підхід до охорони здоров'я канадців»), що змінив підходи до інноваційної політики в цій сфері. У ньому сконструйовані новітні підходи до основ «політики підтримки та захисту здоров'я сучасної людини» [48, р. 33-34].

Українська академічна наука теж представлена значною плеядою дослідників, які (в тій чи іншій мірі) долучилися до вивчення даної проблеми. Йдеться про роботи та праці таких вчених, як Москаленко В. Ф. [24; 25; 26], Ринди Ф. Ф. [29], Слабкого Г. О., Кручаниці В. [31] і Шафранського В. В. [30], Грузєва Т. С. [6], Гульчій О. П. [10; 26], Гутор Т. Г. [11], Сушко В. О. [34], Коблянської А. В. і Скляренко К. А. [15; 16], Резніченко Н. Ю. [28], Коренєва М. М. [17], Даниленко Г. М. [12], Горбась І. М [5], Короленко В. В. [18], Король П. С., Галієнко Л. І., Яковенко О. В. у співавторстві [19], Кузик Є. С. [20], Дудар І. О. [13], Заремби Є. Х. [14], О. Ціборовського [36] Медик В. А. та Юрьева В. А. [22], Стойки [32] тощо.

Не зважаючи на широке коло публікацій по проблемі превентивної політики в сфері охорони здоров'я, без системного аналізу залишаються чимало позитивних досягнень, що здобуті урядами розвинутих країн світу в сфері сучасної профілактики НІЗ. Це й ускладнює використання їх досвіду в Україні з метою підвищення ефективності політики держави в боротьбі з високим рівнем захворюваності та смертності, зокрема від неінфекційних патологій.

Метою статті є аналіз досягнень превентивної політики влади США у сфері боротьби з неінфекційними захворюваннями населення.

Виклад основного матеріалу. У світі від НІЗ, впродовж останніх десятиліть, щорічно вмирає понад 41 млн. осіб. Це становить 71 % від усіх смертельних випадків, серед яких майже 15 млн. чоловік у віці від 30 до 69 р. Понад 85 % з них припадає (здебільшого) на країни, що розвиваються та демонструють відносно низькі стандарти якості життя. Найбільша смертність припадає на діабет (1,6 млн.), серцево-судинні (17,9 млн.), ракові (9 млн.) та хронічні респіраторні захворювання (3,9 млн.). Таким чином, лише ці чотири групи захворювань формують 81 % від усіх епізодів смертності від НІЗ на планеті [4].

Основними причинами, які підвищують ризик смерті від НІЗ є тютюнопаління, недостатній рівень фізичної активності, зловживання алкогольними напоями, недоброякісне/надмірне (неоптимальне) харчування. Тому своєчасне «виявлення, скринінг (первинна діагностика) і лікування НІЗ основні профілактичні компоненти діяльності по боротьбі з ними» [27].

Згідно статистичних даних ВООЗ масштаб захворюваності на НІЗ у світі (за останні півстоліття) відчутно зріс. З 56 млн. смертей на планеті, понад 60 % щорічно складають випадки, що пов'язанні з ускладненнями здоров'я людини через НІЗ [3, с. 2]. Наприклад, в Україні (лише в 2008 р.) причиною смерті людей через це, склала понад 83 % від загальної кількості усіх хворих [5, с. 6]. А кількість тих, хто перебуває у зоні ризику та може захворіти діабетом, раком, ожирінням, постійно зростає. Тому, якісний розвиток національної системи охорони здоров'я, валеологічної освіти, пропаганди цінностей здорового способу життя і поширення його практик серед населення (з метою формування сучасної культури здоров'я в людини), виступають нагальними завданнями комплексної превентивної політики держави по зниженню рівня захворюваності та смертності в Україні.

В США, через рак, діабет, ожиріння, серцево-судинні захворювання тощо, сім американців із десяти помирає кожного року. Каналізуючи (таким чином) більшу частину усіх фінансових ресурсів, що виділяються владою на лікування й сферу охорони здоров'я зокрема. Тому, політика профілактичної медицини для американців є не лише ключовим пріоритетом, але й питання національної безпеки країни.

Для реалізації завдань профілактики НІЗ в США існує федеральний виконавчий департамент: «Міністерство охорони здоров'я та соціальних служб» (англ. United States Department of Health and Human Services (HHS). Він є одним з 15 Міністерств Кабінету Адміністрації Президента. В його основні функції входить надання якісних соціально-медичних послуг американцям у сфері охорони здоров'я [35, с. 5-8] Наразі його очільником є міністр охорони здоров'я та соціальних служб США А. Азар [40].

Зауважимо, що своєчасний скринінг хвороб і профілактика НІЗ, як і відмова від шкідливих звичок (вживання наркотиків, алкоголю, тютюнових виробів), збалансоване харчування, систематичні заняття фізичними вправами тощо, представляє сучасну модель збереження здоров'я кожної людини, як її особистого біо-культурного потенціалу. Водночас важливим фактором його примноження є фахова діагностика впродовж усього життя. Саме вона надає можливість американцям тривалий час залишатися здоровими, зберігати працездатність, лікувати хвороби на первинному етапі чи взагалі запобігати їх розвитку. Це, й створює додаткові можливості по зменшенню зайвих фінансових витрат на медичні послуги та медикаментозне лікування.

В США, такій превентивній політиці сприяють великі державні асигнування уряду в сферу охорони здоров'я. Наприклад, станом на 2011 р вони склали понад 901,9 млрд. доларів. Тому, влада діє стратегічно й одночасно може вдаватися до реалізації декількох сотень різних медичних програм, які охоплюють широке коло напрямів діяльності по збереженню здоров'я своїх громадян. До них, як на нашу думку, слід віднести наступні заходи: 1) дослідження в сфері охорони здоров'я та соціальних наук; 2) запобігання розповсюдженню різних захворювань, враховуючи вдосконалення служби імунізації; 3) якісне збереження продуктів харчування та медикаментів; 4) страхування життя людей похилого віку та здоров'я інвалідів; 5) страхування здоров'я людей з низькими прибутками; 6) діджитал-технологізація інформаційних систем у сфері охорони здоров'я; 7) матеріальна та фінансова підтримка медичних послуг для малозабезпечених сімей; 8) програма з покращення здоров'я матері та дитини; 9) якісна дошкільна освіта; 10) лікування та профілактика наркоманії й запобігання наруги над дітьми, побутового насильства; 11) гарантування соціальних потреб літніх людей, підвезення їм продуктів харчування по місцю їхнього проживання; 12) надання різних медичних послуг (у сфері охорони здоров'я) корінним американцям тощо [9, с. 96-97].

Для оптимізації та якісної реалізації такої політики в сфері охорони здоров'я в кожному штаті США діє «Центр контролю та профілактики захворювань» (Centers for Disease Control and Prevention CDC). Останній є структурним елементом Міністерства охорони та соціальних служб США [9, с. 96-97]. Лише протягом 2018 р., CDCотримав державних асигнувань на суму більш ніж 8,25 млрд. доларів. З цієї суми, 1,16 млрд. доларів направлено на профілактику хронічних захворювань, решта (649 млн.) на попередження різних травмувань [39].

Центр контролю та профілактики захворювань (як і його структурні підрозділи) функціонує по всій країні у цілодобовому режимі. Його основне завдання надання якісних послуг американцям у сфері захисту здоров'я. Зрештою, вироблення сучасних підходів та інструментів для боротьби з НІЗ (незважаючи на форму чи причину захворювання), надання первинної психологічної підтримки тощо. У їхньому розпорядженні знаходяться різні бази даних, які надають можливість миттєво реагувати на загрози здоров'ю, надавати максимально якісну медичну допомогу.

Слід також наголосити на інноваційності американської політики у підходах щодо діагностики, профілактики та лікування різних захворювань, використання американцями сучасних наукових методів і технологій [39]. Наприклад, з 1984 р. CDCвдається до щорічного соціологічного моніторингу стану здоров'я населення, рівня та форм його залучення до здорового способу життя, поширення серед громадян США шкідливих звичок, вживання наркотиків, алкоголю, куріння тощо [39].

Ця програма має назву «Система спостереження за поведінковим фактором ризику» (Behavioral Risk Factor Surveillance System BRFSS) й реалізується методами телефонного інтерв'ю та «бігдата» (великі бази даних). Емпіричним інструментом для такого дослідження є «Анкета для системи спостереження за факторами ризику в поведінці» (Behavioral Risk Factor Surveillance System Questionnaire), яка складається з 340 запитань. Її учасниками стають понад 400 тис. респондентів, що робить його найбільш ґрунтовним та масовим емпіричним вимірюванням рівня здоров'я у світі [39].

Отже, програма BRFSS, маючи можливість здійснювати збір показників стану здоров'я різних груп населення США (як на національному, так і субнаціональному рінях) є показовим прикладом використання науки та соціології зокрема, особливо в сфері збереження здоров'я населення. Її основна мета оптимізація та комплексність різних заходів по збереженню здоров'я населення при наявності об'єктивної інформації. Тому чимало розвинених країн світу, серед яких, наприклад Австралія, Канада, Італія, Південна Корея, Бразилія, Китай, Мексика тощо, працюють над створенням національних систем моніторингу здоров'я населення переважно на основі використання досвіду США та співпраці з програмою BRFSS[38].

Значний науковий інтерес щодо політики США в сфері збереження здоров'я, криється в їх підходах до стратегічного розвитку та планування заходів. Для прикладу, в 2000 р. в США була розпочата державна програма під назвою «Здорова нація 2010» (Healthy People2010) [44]. А з 2010 р. уряд розпочав реалізацію нової «Здорова нація 2020» (Healthy People2020). Всі ці програми є частиною державної політики по реалізації збереження здоров'я населення. Вони включені у плани реалізації роботи в межах компетенції «Міністерства здоров'я та соціальних служб» США [49].

У програмах «Здорова нація» чітко виписані ключові завдання у сфері реалізації сучасної політики охорони здоров'я. Йдеться про заходи, що сприятимуть реальному поліпшенню здоров'я американців, підвищенню рівня якості їх життя, поширення серед населення оздоровчих практик, розвитку державної пропаганди цінностей та здорового способу життя. Для підтримки програм «Здорова нація», влада США створила мережу сайтів в кожному штаті, які надають рекомендації щодо здорового способу життя: 1) як раціонально харчуватися; 2) як правильно організувати системну спортивно-оздоровчу й рухову активність; 3) як здолати шкідливі звички тощо [49].

Державна політика США у сфері пропаганди здоров'я та здорового способу життя, реалізується на основі комплексного підходу. Оскільки, підтримуються всі основні форми та засоби оздоровлення і профілактики захворювань. Це стосується імунізації, покращення екологічних умов і вдосконалення всієї системи медичної допомоги [44; 49].

Програма «Здорова нація» охоплює широке коло учасників: від приватних осіб, корпорацій, агентств, різних урядових і неурядових організацій, до коледжів та університетів країни. Спільно, всі вони системно працюють у напрямку реалізації досягнення цілей, які визначенні програмою «Здорова нація 2020». При цьому, кожен територіальний суб'єкт США (штат чи федеральний округ) наділені власним координаційним механізмом, який співпрацює з «Офісом профілактики захворювань і зміцнення здоров'я» (ODPHP). Оскільки, саме на ODPHP, покладені функції із забезпечення й дотримання ключових завдань, що визначенні державою в рамках реалізації програми та мусять бути здійсненні у кожному штаті країни [50].

Необхідно зауважити, що платформою для реалізації програм «Здорова нація» є результати наукових досліджень у сфері охорони здоров'я та моніторинг цілої системи показників щодо стану здоров'я населення. Вони створюють можливості для органів державної влади критично оцінювати здобутки й швидко проектувати ефективні заходи для покращення здоров'я американців, зокрема профілактики НІЗ.

Це стосується, насамперед, можливості реалізації наступних положень: 1) можливості визначати державні пріоритети в сфері покращення здоров'я населення; 2) підвищення рівня знань людей щодо здоров'я та його детермінант; 3) створення інструментів для подолання ризиків щодо здоров'я; 4) реалізації цілей та завдань державної політики в сфері охорони здоров'я; 5) секторальної інтеграції різних суб'єктів навколо реалізації заходів по збереженню здоров'я; 6) збору й аналізу необхідних даних для об'єктивної оцінки результатів політики захисту здоров'я; 7) активізації процесу співробітництва між державними та приватними організаціями, дотичними до сфери охорони здоров'я; 8) покращення можливостей громадськості у прийнятті аргументованих рішень щодо охорони здоров'я; 9) оцінювання позитивного впливу засобів профілактики на здоров'я населення; 10) досягнення високих соціальних стандартів і тривалого життя без хвороб, боротьба з передчасною смертністю; 11) забезпечення рівності у доступі до медицини та оздоровлення; 12) вдосконалення соціальної інфраструктури медичної допомоги та оздоровлення; 13) культивування в соціумі моделей здорового способу життя, активного і відповідального ставлення людини до власного здоров'я тощо [50].

Період реалізації програми «Здорова нація 2020», наближається до свого завершення. Тому в США розпочався процес розробки програми «Здорова нація 2030». В проекті цієї програми чітко визначено її ключове завдання здобуття й підтримка здорового благополуччя людиною протягом усього її життя.

Основними принципами програми «Здорова нація 2030», виступають наступні фактори: 1) досягнення здоров'я та благополуччя, вільного від НІЗ; 2) усунення всіх нерівностей в системі охорони здоров'я, утвердження медичної грамотності; 3) створення сталої соціально-економічної моделі, як бази для досягнення максимального потенціалу здоров'я й благополуччя американців; 4) сприяння здоровому розвитку людини на кожному етапі її життя; 5) системна інтеграція ключових учасників сфери захисту здоров'я активної громадськості, керівництва держави різних рівнів, вчених тощо; 6) вдосконалення інструментів вимірювання отриманих результатів програми; 7) створення якісної системи обміну досвідом, інтеграції послуг аутсорсінгу; 8) отримання об'єктивних даних про стан сфери охорони здоров'я з 2020 по 2030 рр.; 9) активізація й стимулювання інноваційних досліджень по означених цілях програми «Здорові люди 2030»; 10) сприяння доступності засобів по зміцненню здоров'я, профілактиці захворювань, їх лікуванню [45].

Зростання у світі кількості людей, що хворіють на НІЗ є причиною посилення уваги до розвитку превентивної політики охорони здоров'я, як засобу обмеження інфекційних і неінфекційних патологій. Досвід США в цій сфері представляє значний науковий і практичний інтерес для країн з низькими показниками рівня життя й здоров'я населення.

США досягли значних успіхів у фінансовій та організаційній підтримці державою превентивної системи охорони здоров'я, пропаганди здорового способу життя, розвитку наукових основ діагностики й профілактики захворювань. Держава підтримує реалізацію багатьох десятирічних національних програм «Здорова нація», які є достатньо ефективним комплексом різноманітних заходів по збереженню й покращенню здоров'я населення, популяризації цінностей здорового способу життя, поширенню сучасних оздоровчих практик і зниженню ризиків для здоров'я населення.

Література

неінфекційний захворювання політичний

1. Ахмадуллина Х. М., Ахмадуллин У З. Основы здорового образа жизни и профилактика болезней: учебное пособие для студентов вузов; Восточная экономикоюридическая гуманитарная академия (Академия ВЭГУ). Уфа, 2017. 300 с.

2. Вдовина Л. Н., Зеркалина Е. И., Носкова М. П. Основы медицинских знаний и здорового образа жизни. Учебник. Соответствует Федеральному государственному образовательному стандарту (третьего поколения). М. : Феникс, 2015. 352 с.

3. Глобальная стратегия по питанию, физической активности и здоровью. Всемирная организация здравоохранения. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2004 год. Женева : ВОЗ, 2004. 18 с.

4. Глобальный план действий по профилактике неинфекционных заболеваний и борьбе с ними на 20132020 гг. URL: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/ 94384/9789244506233_гш; jsessionid=bae6 dce899dfe3680241058840f32abb? sequence=5. (дата звернення: 14.02.2019).

5. Горбась І. М. Профілактика хронічних неінфекційних захворювань реальний шлях поліпшення демографічної ситуації в Україні // Український кардіологічний журнал. 2009. № 3. С. 6-11.

6. Грузєва Т. С. Імплементація рекомендацій ВООЗ з впровадження сучасних профілактичних технологій в освітні програми підготовки фахівців первинної ланки охорони здоров'я // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 116.

7. Грузєва Т С. Моніторинг проблем, пов'язаних з неінфекційними захворюваннями, як основа профілактичних стратегій та програм дій // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення, санітарно-епідеміологічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров'я України. 20і6 рік. К., 2017. С. 492-502.

8. Грузєва Т. С. Рекомендації ВООЗ з профілактики НІЗ в первинній ланці охорони здоров'я // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 1. С. 102-104.

9. Грузєва Т С., Мельник В. В. Організація контролю за громадським здоров'ям у США та країнах Європейського регіону // Україна. Здоров'я нації. 2015. № 2 (34). С. 96-103.

10. Гульчій О. П. Інноваційні технології профілактикита контролю НІЗ як пріоритетний напрям охорони громадського здоров'я і демократизації медицини // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 102-103.

11. Гутор Т Г Система моніторингу здоров'я населення на рівні первинної медико-санітарної допомоги як якісний механізм переорієнтації роботи лікарів на організацію профілактичних заходів // Україна. Здоров'я нації. 2013. № 3. С. 28-34.

12. Даниленко Г. М. Активно-конструктивна профілактика НІЗ серед учнівської молоді // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 127128.

13. Дудар І. О. Організація медико-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю у м. Києві: проблеми та шляхи вирішення // Український журнал нефрології та діалізу. 2016. № 1. С. 26-31.

14. Заремба Є. Х. Основний напрямок фахівців сімейної медицини профілактика // Практикуючий лікар. 2017. № 4. С. 5-11.

15. Коблянська А. В. Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» як підґрунтя розробки національного плану дій боротьби з НіЗ // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 120-121.

16. Коблянська А. В., Скляренко К. А. Сучасні вимоги до державної політики у сфері охорони довкілля та здоров'я дітей: досвід та рекомендації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я // Довкілля та здоров'я. 2016. № 1. С. 68-72.

17. Коренєв М. М., Даниленко Г. М. Медико-соціальні проблеми профілактики НІЗ та зміцнення здоров'я дітей у школах // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 127.

18. Короленко В. В. Перспективи стратегії Harmreductionу сфері протидії поширенню ВІЛ-інфекції в Україні: [концепція зниження шкоди становить стратегію, що протидіє поведінковим моделям за рахунок впровадження механізмів та інструментів стимулювання споживання якомога менше шкідливих продуктів і послуг] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВіЛ-інфекція. 2017. № 3. С. 5-12.

19. Король П. С., Галієнко Л. І., Яковенко О. В. Сучасні перспективи боротьби з тютюнопалінням в Україні // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 120.

20. Кузик Є. С. Профілактика неінфекційних захворювань як один із пріоритетів охорони громадського здоров'я в Україні // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 134-135.

21. Масленникова Г. Я., Оганова Р Г. Выбор оптимальных подходов к профилактике неинфекционных заболеваний в рамках международного сотрудничества // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. 2018. N 1. С. 4-9.

22. Медик В. А., Юрьев В. К. Общественное здоровье и здравоохранение: учебник / В. А. Медик, В. К. Юрьев. 2-е изд., испр. и доп. М. : ГЭОТАР-Медиа, 2012. 608 с. : ил.

23. Морозов М. А. Здоровый образ жизни и профилактика заболеваний. Учебное пособие / Михаил Морозов. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : СпецЛит, 2013. 310 с.: ил.

24. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучасної профілактичної стратегії в охороні здоров'я: від профілактики медичної до профілактики соціальної. К. : Авіцена, 2009. 238 с.

25. Москаленко В. Ф. Формування глобальної комплексної інтегральної міжсекторальної системи профілактики інноваційний підхід до вирішення сучасних проблем громадського здоров'я / В.Ф. Москаленко // Журн. Академії мед. наук України. 2009. № 3. С. 516-542.

26. Москаленко В. Ф., Гульчій О. П. Промоція здоров'я та профілактика захворювань // Громадське здоров'я. Вінниця, 2013. С. 124-142.

27. Неинфекционные заболевания 1 июня 2018 г. Официальный сайт ВОЗ. URL: https://www.who.int/ru/ news-room/fact-sheets/detail/noncommunicable-diseases. (дата зверн.: 14.02.2019).

28. Резніченко Н. Ю. Значення вітамінопрофілактики для попередження виникнення дерматологічної патології та збереження здоров'я населення // Журнал Дерматології та Косметології ім. М. О. Торсуєва. 2013. № 1/2. С. 75-80.

29. Ринда Ф. Ф., Шафранський В. В., Слабкий Г. О. Характеристика способу життя населення та формування здорового способу життя // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров'я України. 2016 рік. Київ, 2017. С. 480-492.

30. Слабкий Г. О., Шафранський В. В. Профілактика як стратегічний напрямок ефективної діяльності системи охорони громадського здоров'я // Здоров'я суспільства: науково-практичний журнал міжнародної громадської організації Міжнародна асоціація «Здоров'я суспільства». 2017. Т 6, № 1/2. С. 80-86.

31. Слабкий Г., Кручаниця В. Методичні підходи до розробки та впровадження регіональних цільових антиалкогольних програм // Практика управління медичним закладом. 2017. № 2. С. 18-24.

32. Стойка О. Громадська обізнаність та мобілізація у зміцненні здоров'я // Практика управління медичним закладом. 2017. N 3. С. 70-75.

33. Стрельников А. А, Обрезан А. Г, Шайдаков Е. В. Скрининг и профилактика актуальных заболеваний: руководство для врачей. Санкт-Петербург, СПБ. : СпецЛит, 2012. 540 с.

34. Сушко В. О. Досвід профілактики НІЗ серед груп населення, які зазнають дії професійного ризику // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. 2015. № 2. С. 122-123.

35. Фролова О. Политическая система США: институты и актеры. Учебное пособие для бакалавриата и магистратуры. Litres, 2018. 142 с.

36. Ціборовський О. На варті здоров'я: історія становлення соціальної медицини і охорони громадського здоров'я в Україні. Київ, 2010. 430 с. (До сторіччя Українського лікарського Товариства).

37. Чумаков Б. Н. Основы здорового образа жизни. М. : Педагогическое общество России, 2009. 416 с.

38. Blumberg S. J, Luke J. V Wireless Substitution: Early Release of Estimates from the National Health Interview Survey, July-December 2017. URL: https: //www.cdc. gov/nchs/ data/nhis/ earlyrelease/wireless201806.pdf. (датазвернення: 14.02.2019).

39. Centers for Disease Control and Prevention and Protecting America's Health. URL: https://www.cdc.gov/about/ report/docs/2018healthsecurityreport.pdf. (дата звернення: 14.02. 2019).

40. David Evered, Julie Whelan. The Value of Preventive Medicine. Perspectives on health promotion and disease prevention in the United States. John Wiley and Sons, 14 septem. 2009. 192 p. URL: https://books.google.com.ua/books?

41. id=yohulwECAMwC&hl=ru&source= gbs_ navlinks_s. (дата звернення: 14.02.2019).

42. Duncan W. Clark, Brian MacMahon Medicine, Preventive. Community health services. Community Medicine. Little, Brown, 1981. 794 p.

43. Health Promotion and disease prevention in clinical practice / [edited by] Steven H. Woolf, Steven Jonas, Evonne Kaplan-Liss 2 nd ed. Lippincott Williams & Wilkins, 2008. 613 p.

44. Health promotion and disease prevention in clinical practice / editors, Steven H. Woolf, Steven Jonas, Robert S. Т 434. Lawrence Lippincott Williams & Wilkins, 1996. 631 p. Healthy People 2000: National Health Promotion and Disease Prevention Objectives : Full Report, with Commentary U.S. Department of Health and Human Services, Public Health Service, 1991. 692 p. URL: https://www.cdc. gov/nchs/healthy_people/hp2000.htm.

45. Healthy People 2030 Framework // Office of Disease Prevention and Health Promotion. URL: https://www. healthypeople.gov/2020/About-Healthy-People/Development-Healthy-People-2030/Framework.

46. Institute of Medicine (U.S.). Perspectives on Health Promotion and Disease Prevention in the United States. Nightingale, Elena O.; Cureton, Mary; Kalmar, Vicki; Trudeau, Michelle B.; Health Promotion and Disease Prevention Advisory Groups; Institute of Medicine. National Research Council. 1978. 244 p.: URL: https://doi. org/10.17226/20035. (дата звернення: 14.02.2019).

47. Joseph A. Knight Crisis Call for New Preventive Medicine: Emerging Effects of Lifestyle on Morbidity and Mortality. World Scientific, 2004. 760 p.

48. Lalonde M. A new perspective on the health of Canadians. A working document. Ottawa : Government of Canada, 1974. URL: http://www.hc-sc.gc.ca/hcs-sss/alt_formats/ hpb-dgps/pdf/pubs/1974-lalonde/lalonde-eng.pdf.

49. National Center for Health Statistics. June 2018. Available from. Accessed June 2018.: URL https: //www.cdc. gov/brfss/about/index.htm. (дата звернення: 14.02.2019).

50. ODPHP. Office of Disease Prevention and Health Promotion.: URL: https: //www. healthypeople.gov/2020/ About-Healthy-People. (дата звернення: 14.02.2019).

51. Prevention in Clinical Practice / edited by Daniel M. Becker and Laurence B. Gardner. Springer Science. Business Media, 6 December. 2012. 468 p.

52. Preventive medicine and public health / [edited by] Brett J. Cassens. 2 nd ed. Lippincott Williams & Wilkins, 1992. 505 p.

53. Schneiderman L. J. The Practice of Preventive Health Care. Medical / Nursing Division, Addison-Wesley Pub. Co., 1981. 363 p.

54. Smillie, Wilson George; Kilbourne, Edwin D. (Edwin Dennis). Preventive medicine and public health. New York : London : Macmillan ; Collier-Macmillan, 1963. 602 p.

Размещено на Allbest.ru