Безпекові виклики в поліетнічних регіонах (на прикладі Закарпаття та Буковини)

Golovka A. A.,

Candidate of political Sciences, chief consultant of the research division of the western Region in Uzhhorod, National Institute for Strategic Studies (Uzhgorod, Ukraine)

The article presents an overview of current trends in the development of the Trans-Carpathian and Bukovina border polyethnic regions in the context of the external and internal political threats to the national security of Ukraine. The common features for the two historical regions of Ukraine in the aspects of ethno-national composition of the population, cross-border status, historical past, and similar socio-political processes are distinguished.

The existing crisis phenomena and processes in the context of the politicization of ethnic communities and the geopolitical influence of the neighboring states were evaluated. First of all, the external influences of Hungary in the Transcarpathian region and Romania in Chernivtsi are described in the context of their support for the local Hungarian and Romanian national minorities. Existing and potential threats to the political stability of the Transcarpathian and Bukovina regions have been classified in terms of the potential origin of separatism.

Keywords: external influences, regional policy, multi-ethnic region, national minorities.

Постановка проблеми: Ефективна модель етнонаціональної політики та досягнення політичної стабільності в поліетнічних регіонах становлять собою одні із ключових завдань безпекової політики держави. Особливого стратегічного значення даний аспект державної політики набуває в прикордонних поліетнічних регіонах де є потенційними загрози посилення впливу сусідніх держав шляхом використання фактору політизації етнічних спільнот. Репрезентативними прикладами таких регіонів є Закарпатська та Чернівецька області.

Значення наукових розвідок в межах даного кола питань підсилюється також характером Російської агресії проти України, одним із напрямків якої стало координація державним керівництвом РФ сепаратистських квазімілітарних угруповань в прикордонних регіонах Східної України, а також спроби дестабілізувати політичну ситуацію в інших прикордонних регіонах (зокрема в Західноукраїнських областях). Постає об'єктивна необхідність унеможливлення реалізації руйнівних сценаріїв (або їх окремих елементів) в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: наукові публікації українських та зарубіжних вчених дають можливість говорити про високий рівень наукового опрацювання зазначеної теми. При чому, слід підкреслити наявність дослідницьких пошуків як в питанні осмислення феномену поліетнічності та його основних характеристик (Матвієнко Л. [9], Панченков Г [9], Асланов С. [1]), так і в аспектах класифікації ефективних моделей політики по забезпеченню стабільності та безпеки в поліетнічних регіонах (Гуйтор М. [4], Бідзіля Ю. [2], Круглашов А. [8], Нечаєва-Юрійчук Н. [11], Юрійчук Ю. [11]). Тим не менш, все ще відкритими залишаються проблеми досягнення політичної стабільності в умовах реалізації стратегій по притягненню поліетнічних прикордонних регіонів в сферу впливу сусідніх держав, при врахуванні факторів дії нового типу загроз національній безпеці (пов'язаних із «гібридною війною» проти України) та процесів інтеграції в Євроатлантичний цивілізаційний простір.

З огляду на це метою статті є науковий аналіз сучасних проблем досягнення політичної стабільності та безпеки в прикордонних поліетнічних регіонах (на прикладі Закарпатської та Чернівецької областей).

Досягнення мети обумовило послідовне виконання наступних завдань:

- Виокремлення основних характеристик поліетнічних регіонів Закарпаття та Буковини у контексті питань безпеки та політичної стабільності;

- Виокремлення безпекових викликів, що мають місце в даних регіонах;

Виклад основного матеріалу дослідження. Російська гібридна агресія показала наявність слабких ділянок в системі національної безпеки, зокрема в питаннях забезпечення політичної єдності українських регіонів. Доречно констатувати взаємозв'язок між зовнішнім політичним, інформаційним впливом сусідніх держав та інтенсивністю розвитку дезінтегративних політичних процесів в окремих регіонах України, зокрема зародження та посилення сепаратизму. Безумовно, дії підконтрольних РФ терористичних угруповань на території Донецької, Луганської областей, а також окупації регулярними частинами російської армії АР Крим зумовлені комплексом чинників: регіони є прикордонними; мовна та етнонаціональна характеристики (проживання великих громад етнічних росіян та російськомовного населення), довгий історичний період перебування в складі сусідньої держави (Росії) та наявність її постійного впливу і. т.

Окремі із цих чинників мають місце і в частині територій України однак носять латентний характер, що, у цілому, призводить до поетапних процесів притягнення окремих регіонів у сферу політичного впливу сусідніх держав. Сприятливою для розвитку такого притягнення є наявність історичних, культурних, географічних та економічних зв'язків між регіоном та сусідньою країною (або групою країн).

Одним із потенційних факторів появи та розвитку описаних вище процесів є поліетніність регіону, тобто факт різнорідності соціальної структури населення за критерієм етнічної та національної ідентичності, а також його прикордонний статус. Репрезентативними прикладами є Закарпатська та Чернівецька області, що окрім поліетнічного складу населення є прикордонними і тому у порівнянні із рештою регіонів характеризуються більш тісними економічними, гуманітарними, соціокультурними зв'язками із сусідніми державами.

Перш за все, варто підкреслити наявність наступних спільних характеристик між Чернівецькою та Закарпатською областями:

1. ) Поліетнічність населення є багатоетнічним і на території областей компактно проживають різні національні спільноти: в Чернівецькій області 75% населення складають українці, 12,5% румуни, 7,3% молдовани, 4,12% росіяни; в Закарпатській області 80,5% українці, 12,5% угорці, 2,6% румуни, 2,5% чехи, словаки, поляки, євреї, німці, росіяни [12]. Найбільші за чисельністю громади національних спільнот проживають у прикордонних регіонах: в Закарпатській області угорці компактно проживають у сусідніх із Угорщиною районах: Берегівський, Виноградівський, Мукачівський, Ужгородський; в Чернівецькій області румуни становлять більшість або значну частину населення в Герцаївському, Глибоцькому та Сторожинецькому районах.

2. ) Географічний фактор обидві області є прикордонними (Закарпатська область межує із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, та Румунією; Чернівецька з Румунією та Молдовою), що обумовлює наявність значного політичного, економічного та соціокультурного впливу сусідніх держав. При цьому, вплив окремих із них є інтенсивнішим і, багато в чому, впливає на суспільнополітичну реальність регіонів (у випадку Закарпаття Угорщина, у випадку Чернівців Румунія). В обох областях політичний вплив (хоча й різного рівня інтенсивності) сусідніх держав часто завуальований під допомогу громадам нацменшин.

3. ) Історичне минуле. У контексті історичних факторів варто підкреслити три спільні особливості регіонів, що є важливими для розуміння порушених в межах статті питань:

Як Закарпаття так і Буковина протягом своєї історії перебували в складі ряду державних утворень: для Закарпаття це Угорське Королівство, Імперія Габсбургів, Австро-Угорщина, Чехословаччина, Хортиська Угорщина, СРСР; для Буковини це Османська імперія, Молдовське князівство, Імперія Габсбургів, Австро-Угорщина, Румунія, СРСР.

- Приєднання регіонів до території України було відносно недавнім: Буковина 1939 р.; Закарпаття в 1945 р.

- Сам факт та процес приєднання вищезгаданих регіонів в угорській та румунській історіографії пов'язується із агресивною політикою СРСР та є предметом наукових дискусій та суперечностей.

Всі вищезгадані пункти становлять теоретичну основу для відповідної риторики окремих політиків та псевдоактивістів (особливо це характерно для Закарпаття) щодо, по-перше, позиціонування прикордонного поліетнічного регіону як такого, який володіє особливою відмінною від загальноукраїнської, ідентичністю, по-друге, штучної дихотомії понять «українське» та «закарпатське» або «українське» та «буковинське».

4. ) Особливий тип політичної культури населення характеризується високим рівнем абсентеїзму, політичної інертності, небажанням значної частини соціуму брати учать у політичних процесах (характерні риси патріархального типу політичної культури за класифікацією Алмонда-Верби). Зокрема показовим підтвердженням цьому є останні президентські та парламентські вибори 2019 року в Україні: обидві області мають найнижчу явку в Україні (Закарпатська: президентські вибори 46,4%, парламентські вибори 41,16%; Чернівецька обл. 55% та відповідно 42,06%).

5. ) Економічна залежність від політики сусідніх держав вищезгаданий процес зростання політичного впливу сусідніх держав відбувається також з огляду на значну залежність місцевих суб'єктів господарювання від економічної політики сусідніх держав.

У випадку Закарпатської області за підсумками 2018 року частка Угорщини в загальному обсязі усіх експортно-імпортних операцій Закарпатської області складає 56,2% (згідно інформації Закарпатської митниці), що обумовлює високий рівень залежності промисловості та сільського господартсва Закарпатської області від «економічної лояльності» Будапешта. Доповненням до цього є факт функціонування на території області крупних угорських підприємств-роботодавців, а також функціонування таких фондів як «Еган Еде», який шляхом надання грантів здійснює фінансову підтримку угорських підприємств та домогосподарств на території області [7].

У випадку Чернівецької області найбільша частка в експортних операціях припадає на Румунію 35,9%. В доповненні до цього можна навести факт функціонування на території Чернівецької області підприємств-роботодавців з румунським капіталом і найбільшими за обсягами вкладених іноземних інвестицій [6].

6. ) Фактор подвійного громадянства. Точну кількість осіб із подвійним громадянством об'єктивно визначити важко, а тому офіційної статистики не існує, однак певні припущення щодо кількості біпатридів можна оцінити спираючись на публічно озвучені дані представників державних структур України, а також дані із неофіційних джерел. При цьому, спільними для Чернівецької та Закарпатської областей є, по-перше, масовий характер його видачі серед місцевого населення (принаймні до інциденту в угорському консульстві в м. Берегово), по-друге, офіційні Будапешт та Бухарест не розглядають сам факт видачі як «неправомірну ініціативу».

Інтенсивність поширення «угорських паспортів» значно знизилась, але на даний момент чисельність біпадридів в Закарпатті є досить високою. Спираючись на дані представників державних структур України доречно говорити про близько 120 тис. таких осіб (тобто 10% населення області), загалом близько 300 тис. громадян України отримали «угорський паспорт» [15].

Також доречно наводити приблизні дані в 90100 тис. осіб із румунським громадянством в Україні, з яких приблизно 40 тис. проживають на території Чернівецької області. В межах цього питання доречно підкреслити твердження українського вченого А. Круглашова про те, що «елементом, який впливає на міжетнічні стосунки в Чернівецькій області є політичний та медійний подразник відносно поширення подвійного громадянства» [8, с. 175] (продовжуючи думку Круглашова можемо підкреслити наявність аналогічних тенденцій на Закарпатті).

Фактор неврегульованості проблем подвійного громадянства виступає додатковою загрозою на тлі ситуації із початком видачі «російських паспортів» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Всі вищеназвані фактори в доповненні із відповідною політикою Угорщини та Румунії детермінують розвиток цих регіонів та визначають суспільно-політичну позицію місцевої громадськості та місцевих еліт, а також динаміку міжетнічних відносин. Тим не менш, виходячи із подій останніх років у випадку Закарпаття доречно констатувати наявність більш гострих суперечностей навколо «угорського питання». Такий висновок можна робити з огляду на україно-угорські суперечності, які окрім мовних, освітніх та культурних (пов'язаних, передусім, із прийняттям тк. зв. «мовного» та «освітнього» законів) включають також і суспільно-політичні питання (зокрема формування окремого «угорського виборчого округу» на Закарпатті, вже згаданий фактор «подвійного громадянства», посилення політичного впливу Будапешта в Закарпатті).

Окрім того, варто підкреслити наявність більш впливових громадських організацій угорців на Закарпатті: «Товариство угорської культури Закарпаття» та «Демократична спілка угорців України», та створених на їх основі політсил «Партія угорців України» та «Демократична партія угорців України», чиї представники обиралися Народними депутатами до ВРУ (М. Товт 1998 р.; І. Гайдош 2012; В. Брензовіч 2014.). Окрім того, угорська громада широко представлена в органах місцевого самоврядування, у першу чергу, в Ужгородській, Мукачівській, Берегівській та Виноградівській районних та міських радах, а також в Закарпатській обласній раді.

Конфігурація сил в поліетнічних регіонах виступає додатковим фактором ризику в контексті євроінтеграційних амбіцій України, оскільки будьякі проблемні питання та конфлікти між владними інституціями та етнічними меншинами, як правило, екстраполюються на міждержавні відносини. Показовий приклад: блокування Угорщиною комісії «Україна-НАТО» через, згідно офіційної позиції Будапешту, «порушення мовних, культурних та освітніх прав угорської громади Закарпаття».

Доповненням до цього є лояльне ставлення значної частини населення Закарпатської області до Угорщини. Підтвердженням слугують результати соціологічних опитувань, зокрема підсумки проведеного в листопаді-грудні Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва опитування, яке здійснювалось на території Закарпатської області і показало 52% респондентів не бачать в Угорщині ворога і вважають її політику дружньої підтримкою угорської меншини та Закарпаття у цілому [13]. Лояльність до Угорщини базується також на уже озвучених в статті факторах: проживання на території області великої угорської громади, велика кількість осіб із «угорським паспортом», межування найбільш густонаселених районів із Угорщиною і їх економічна залежність від політики Будапешта.

Переходячи до прикладу Чернівецької області слід відмітити, що активність румунського руху в Чернівецькій області за критерієм впливу на регіональні суспільно-політичні процеси, а також за рівнем конфронтації з Києвом є нижчою ніж в угорських організацій Закарпаття. При цьому слід відмітити наявність потенційних ризиків в сегменті політичної та соціальної стабільності, що базуються на міжетнічних відносинах та політиці щодо румунської громади зокрема.

Підтвердженням даної тези є факт проведення організованою частиною румунської громади Чернівецької області протесту біля стін Чернівецької ОДА із публічним засудженням «освітнього» закону в 2017 [14], в чому румунський рух отримав підтримку від офіційного Бухаресту. Як і у випадку із Угорщиною нововведення у мовній та освітній політиці спровокували суперечності в україно-румунських відносинах (хоч і не такі гострі як між Києвом та Будапештом).

При цьому доречно констатувати наявність ризиків пов'язаних із посиленням зовнішніх впливів у районах компактного проживання великих румунських громад. Найбільш показовим прикладом є Герцаївський район де більшу частину населення складають румуни (91,5%), а також Глибоцький та Сторожинецький райони (де частка румунського населення складає відповідно 45,3% та 3б,8%) [12].

Окремим аспектом зовнішніх впливів у поліетнічних регіонах є ідеологічна основа геополітичних орієнтирів Румунії та Угорщини, що, відповідно, детермінують принципи їх політики щодо угорської та румунської громад в сусідніх державах. Насамперед, слід враховувати, що ультраконсервативний політичний курс правлячої в Угорщині партії «ФІДЕС» та прем'єр-міністра В. Орбана характеризується більш активною зовнішньою політикою та, зокрема, впливом на угорські громади в сусідніх регіонах ніж сучасний політичний курс Бухареста.

Разом з тим, в політичному дискурсі окремих представників сучасної політичної еліти Румунії все ще залишається актуальним концепт відродження «Великої Румунії». З огляду на це, в найбільш спрощеному вигляді можна розглядати концепти «Дотріанонської Угорщини» та «Великої Румунії» як схожі зовнішньополітичні концепти, що передбачають одинакові цілі притягнення в свою сферу впливу сусідніх регіонів. У випадку Угорщини це регіони, які до підписання та вступу в силу Тріанонського мирного договору входили до складу Угорського Королівства (насамперед Закарпаття, Трансільванія, Південна Словаччина, Воєводино); У випадку Румунії йдеться про території, контроль над якими був втрачений після Другої світової війни (Північна Буковина, Бесарабія).

Очевидним є зіткнення політичних інтересів Румунії та Угорщини щодо регіону Румунської Трансільванії де проживає велика угорська громада (1,4 млн. чол.) і де Будапештом реалізовується політика, яка схожа до тої, що впроваджується в Закарпатті.

Узагальнюючи вищенаведені тези доречно констатувати, що потенційними загрозами, які можуть постати перед Українською Державою в поліетнічних прикордонних регіонах є:

- Реалізація підривної діяльності та фінансування сепаратистських рухів під виглядом гуманітарної допомоги чи підтримки розвитку національних спільнот

- Притягнення цих регіонів в сферу геополітичного впливу сусідніх країн і, відповідно, послаблення контролю Центральних органів влади над політичними процесами в прикордонних зонах.

- Розширення вакууму у комунікації між «центром» та «периферією».

- Організація інформаційно-комунікативних ініціатив направлених на пропагування ідеї «окремішності» регіонів, поширення політичного міфу про наявність у них особливої, відмінної від загальноукраїнської, ідентичності; штучна дихотомія понять «закарпатське», «буковинське» та «українське».

- Поява нових та загострення існуючих суперечностей між регіональними елітами та центральною владою (особливо за наявності відповідного впливу третьої сторони). Переважання регіональних та корпоративних інтересів у ході прийняття політико-управлінських рішень на місцевому рівні.

Висновки. Унікальні географічні, етнонаціональні, конфесійні та історичні фактори обумовили формування особливого суспільно-політичного ландшафту регіонів Закарпаття та Буковини, що стало основною причиною продукування ідеологеми штучної «окремішності» цих регіонів. Суть такого концепту полягає у протиставленні понять «українського» та «закарпатського» / «буковинського»; просування міфу про особливу і відмінну від загальноукраїнської регіональну ідентичність краю. Потенційними загрозами, які можуть виникнути в результаті цих процесів є посилення дезінтегративних тенденцій в області та, імовірно, зародження та посилення сепаратизму.

В умовах існуючих політичних та інформаційних загроз поліетнічні регіони (такі як Закарпаття та Буковина) становлять собою потенційні «больові точки», які стають об'єктом деструктивного впливу третьої сторони. Такий вплив потенційно може бути реалізований шляхом підтримки відповідних громадських та політичних рухів національних спільнот в регіоні (у тому числі на місцевих та загальнонаціональних виборах), реалізація гуманітарних ініціатив та використання інструменту подвійного громадянства, збільшення економічної залежності поліетнічного регіону від сусідньої держави. Вищенаведені кроки в довгостроковій перспективі можуть посилити вплив сусідніх держав та відповідно послабити контроль центральних органів державної влади над регіоном.

Крім того, менш імовірною, але все ж можливою є загроза «ефекту доміно»: посилення дезінтегративних тенденцій в Закарпатті та Буковині також може стати каталізатором появи або збільшення інтенсивності аналогічних процесів в інших областях, зокрема, негативно вплинути на політичну стабільність в Південних та Східних областях України.

безпека прикордонний сепаратизм геополітичний

Список використаних джерел

1. Асланов С.А. Етнополітична стабільність: етнічні аспекти феномена / С. Асланов [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://seanewdim.com/ uploads/3/2/l/з/32136П/aslanov_s.a._ethnopol Шса1_

stability_the_ethnic_aspects_of_phenomenon.pdf

2. Бідзіля Ю.М. Інформаційна безпека поліетнічного регіону: пошук нової медіасистемии (на прикладі Закарпаття) / Ю.М. Бідзіля // Наукові записки Інституту журналістики. 2014. Т.56. 195-203

3. Віднянський С. В. Актуалізація «русинського питання» в Закарпатті та за його межами в контексті анексії Криму і війни на сході України / Степан Васильович Віднянський // Стратегічні пріоритети. Серія : Політика. 2017. № 1. С. 8-17

4. Гуйтор М. М. Аспекти соціальної стабільності в поліетнічних регіонах України (на прикладі Чернівецької області) / М. М. Гуйтор // Гілея: науковий вісник. 2015. Вип. 96. С. 456-461

5. Дегтеренко А. М. Угорський чинник в етнонаціональній політиці України в умовах російської агресії / Анастасія Миколаївна Дегтеренко // Стратегічні пріоритети. Серія : Політика. 2018. № 1 (44). С. 38-41

6. Звіт про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень та стан розвитку території за 2018 рік [Електронний ресурс]. https://bukoda.gov.ua/uploads/editor/ bukoda.gov. ua/files/Zvit_ODA-2018-site.pdf

7. Зовнішньоекономічна діяльність Закарпатської області [Електронний ресурс]. Закарпатська ОДА. Режим доступу: https://carpathia.gov.ua/storinka/ zovnishnoekonomichna-diyalnist

8. Круглашов А. Підсумкові практичні рекомендації для посадовців місцевих органів влади та журналістів ЗМІ щодо використання принципів міжетнічної толерантності в професійній діяльності / А. Круглашов // Довідник міжетнічної толерантності. Чернівці: «Букрек», 2011. С.173-180.

9. Матвієнко Л.В. Феномен поліетнічності як ключовий фактор процесу націотворення в сучасній

Україні / Матвієнко Л.В., Панченков Г.О. // Гілея: науковий вісник. 2018. Вип. 140. С. 43-47

10. Мовний конфлікт з Європою: як діяти Києву, щоб зберегти норми освітнього закону [Електронний ресурс]. «Європейська правда». Режим доступу: https:// www.eurointegration.com.ua/articles/2017/09/l8/707n49/

11. Нечаєва-Юрійчук Н. Проблеми формування міжетнічної толерантності на поліетнічних територіях / Н. Нечаєва-Юрійчук, Ю. Юрійчук // Довідник міжетнічної толерантності / упоряд. Н. Ю. Ротар; за ред. А. М. Круглашова. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2011. С.69-94.

12. Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти: за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України. -К. : 2004.

13. Суспільно-політичні настрої на Закарпатті (Результати проведеного в Закарпатській області опитування Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою «Ukrainian Sociology Service», з 30 листопада по 10 грудня 2018 року) [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dif.org. ua/article/stan-suspilnoi-svidomosti-na-zakarpatti?fbcl id=IwAR3UkEMMrdPqG5GbVQGoDkdfx7nUpU3IyuJHRySd1T0aWWSihEyQXquM4Q

14. У Чернівцях активісти румунської громади пікетували ОДА через освітній закон [Електронний ресурс]. «Zaxid.net». Режим доступу: https://zaxid. net/u_chernivtsyah_aktivisti_rumunskoyi_gromadi_piketuvali_oda_cherez_osvitniy_zakon_n1439195

15. До 300 тисяч жителів Закарпаття мають паспорти Угорщини, Матіос [Електронний ресурс]. «Цензор.Нет». Режим доступу: https://censor.net.ua/ua/ news/3141015/do_300_tysyach_jyteliv_zakarpattya_mayut_pasporty_ugorschyny_matios

References

1. Aslanov SA Ethnopolitical stability: ethnic aspects of the phenomenon / S. Aslanov [Electronic resource]. Access Mode: http://seanewdim.com/uploads/3/2/1/3/3213611/ aslanov_s.a._ethnopol itical_stability_the_ethnic_aspects_ of_phenomenon.pdf

2. Bidilya Yu.M. Information security of the multiethnic region: search for a new media system (for example, Transcarpathia) / Yu. Bidzil // Scientific Notes of the Institute of Journalism. 2014. V.56. 195-203

3. SV Vidnyansky Update of the “Rusyn Question” in Transcarpathia and beyond in the context of annexation of Crimea and the war in eastern Ukraine / Stepan Vynyanovsky // Strategic Priorities. Series: Politics. 2017. № 1. P. 8-17

4. MM Guytor Aspects of social stability in multi-ethnic regions of Ukraine (on the example of Chernivtsi region) / MM Guytor // Gileya: scientific bulletin. 2015. Vip. 96.

S. 456-461

5. Degterenko AM Hungarian factor in the ethno-national policy of Ukraine in the conditions of Russian aggression / Anastasia Degterenko // Strategic priorities. Series: Politics.

- 2018. № 1 (44). P. 38-41

6. Report on the exercise of the powers entrusted to the Chernivtsi Regional State Administration and the state of development of the territory for 2018 [Electronic resource].

- https://bukoda.gov.ua/uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/ Zvit_ODA-2018-site.pdf

7. Foreign Economic Activity of Transcarpathian Region [Electronic resource]. Transcarpathian Regional State Administration. Access mode: https://carpathia.gov.ua/storinka/zovnishnoekonomichna-diyalnist

8. Kruglashov, A. Summary Practical Recommendations for Officials of Local Authorities and Media Journalists on the Use of Principles of Interethnic Tolerance in Professional Activities / A. Kruglashov // Handbook of Interethnic Tolerance. Chernivtsi: Bukrek, 2011. P.173-180.

9. Matvienko LV The phenomenon of poly-ethnicity as a key factor in the process of nation-building in contemporary

Ukraine / Matvienko LV, Panchenkov GA // Gilea: a scientific bulletin. 2018. Vip. 140. P. 43-47

10. Linguistic Conflict with Europe: How to Act in Kyiv to Save the Laws of Education Law [Electronic resource]. European Truth. Access mode: https://www.eurointegration.com/articles/2017/09/18/7071149/

11. Nechaieva-Yuriychuk N. Problems of formation of interethnic tolerance in polyethnic territories / N. Nechayeva-Yuriychuk, Y. Yuriychuk // Handbook of interethnic tolerance / order. N. Y. Rotor; in a row. AM Kruglashov. Chernivtsi: Bukrek Publishing House, 2011. P.69-94.

12. Population distribution of the most numerous nationalities by sex and age, marital status, language characteristics and educational level: according to All-Ukrainian. 2001 Census / State. com. statistics of Ukraine. K.: 2004.

13. Socio-political sentiment in Transcarpathia (Results of a poll conducted in the Transcarpathian region by the Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation and Ukrainian Sociology Service, November 30-December 10, 2018) [Electronic resource]. Access mode: https://dif.org.ua/ article/stan-suspilnoi-svidomosti-na-zakarpatti?fbclid=Fw AR3UkEMMrdPqG5GbVQGoDkdfx7nUpU3I-yuJHRySd1T0aWWSihEyQXquM4Q

14. In Chernivtsi, activists of the Romanian community were picketing the RSA through an educational law [Electronic resource]. «Zaxid.net». Access mode: https://zaxid. net/u_chernivtsyah_aktivisti_rumunskoyi_gromadi_piketuvali_oda_cherez_osvitniy_zakon_n1439195

15. Up to 300 thousand inhabitants of Transcarpathia have passports of Hungary, Matios [Electronic resource]. Censor.No. Access mode: https://censor.net.ua/en/ news/3141015/do_300_tysyach_jyteliv_zakarpattya_mayut_pasporty_ugorschyny_matios

Размещено на Allbest.ru