Визначення інфраструктури політичного ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення інфраструктури політичного ринку

Горбачов А.В.

Стаття присвячена проблемі політологічного вивчення інфраструктури сучасного політичного ринку на основі структуризації цього типу ринку

Розглянуті сучасні теоретичні підходи до дослідження політичного ринку, виокремлені аспекти, які залишилися поза увагою сучасних дослідників. Встановлено, щонайчастіше політичний ринок та його інфраструктуру розглядають по аналогії з економічною наукою, що свідчить не тільки про проникнення дискурсу глобальної маркетизації у політичну галузь, а скоріше про розвиток маркетингової парадигми як домінуючої в сучасному суспільстві споживання.

В статті наголошується, що незважаючи на популярність використання понять «політичний ринок», «інфраструктура політичного ринку» в політичномудискурсіще не в повній мірі розроблений науковий інструментарій, який легітимізує їх застосування в якості теоретико--методологічного підґрунтя для розвитку політичної науки та політичного маркетингу.

В статті інфраструктур у політичного ринку пропонується розглядати як сукупність матеріально-технічних та організаційно-- економічних умов, що забезпечують функціонування сфери політики та взаємодію політичних акторів.

Ключові слова: інфраструктураполітичного ринку політичнийринок, методологіяполітичної науки.

The article is devoted to the problem of political science studying the infrastructure of the modern political market based on structuring this type of market.

The contemporary theoretical approaches to the research of the political market we considered, the aspects, which remained beyond the attention of modern researchers, have been singled out. It has been established that most often the political market and its infrastructure are viewed in analogy with economic science, indicating not only the penetration of the discourse of global marketing into the political sector, but rather the development of a marketing paradigm as the dominant consumption in modern society.

In the article, it is noted that despite the popularity of the use of the concepts «political market», «infrastructure of the political market» in the political discourse, scientific instruments are not yet fully developed, which legitimizes their application as a theoretical and methodological basis for the development of political science and political marketing.

In the article, the infrastructure of the political market we proposed considered as a set of logistical, organizational, and economic conditions that ensure the functioning of the policy sphere and the interaction of political actors.

Keywords: political market infrastructure, political market, methodology of political science.

Актуальність. Сучасні політичні дослідження характеризують XX століття як період становлення ринкових відносин не тільки в економіці, але й в політичній системі [5; 14; 15; 16]. Сучасна політична система в більшості країн з панівною ринковою економікоюпід впливом еліт й нових, ринкових, відносин в суспільстві відходить від детермінованих правил поведінки у площину маркетингу. В результаті створюється новий тип ринку - політичний ринок. Подальший розвиток політичних ринків пов'язують з розширенням виборчого права, виникненням масових політичних партій, що спираються на численний електорат, дослідженням мотивів й поведінки виборців. Ключовою роботою з питання процедури політичного вибору і впливу на неї мотивів і установок громадян стала книга К. Ерроу «Соціальний вибір та індивідуальні цінності» [11]. Досліджуючи формування сучасної політичної системи, особливу увагу слід приділити першому розділу праці, в якому автор аналізує сутнісну схожість ринку і систем голосування щодо колективного прийняття рішень. Важливий внесок в аналіз руху між політичною сферою та економікою зробив Дж. М. Бьюкенен, який вбачав основну схожість економіки та політики в процедурі ринкового обміну різними цінностями й благами. На думку дослідника, купівля товару тотожна платі податків державі: на ринку громадянин купує товари та послуги, а платить податки в обмін на блага - від місцевої пожежної охорони до суду [4].

Розробленість. Проблемою взаємодії політики та економіки займалися К. Ерроу, Дж. Бьюкенен, Г. Беккер, Й. Шумпетер. Визначенням політичного ринку займались С. Н. Пшизова, Дж. Іган, Ж. Лінч та інші.

Але ці дослідження сконцентровані біля свого проблемного кола й не розкривають основні джерела відтворення існуючого стану речей.

Мета статті - надати аналіз інфраструктури сучасного політичного ринку (по аналогії з економічним ринком).

Виклад основного матеріалу. В останні десятиліття процес взаємопроникнення економічних відносин в інші сфери суспільного життя стає поширеним. Аналіз цього процесу ми можемо побачити в працях Г Беккера та Й. Шумпетера. Так, Г. Беккер позначає цей процес взаємопроникнення економічних відносин в інші сфери суспільного життя як «економічний імперіалізм» [2]. Економічний імперіалізм виявляється в спробах поширити елементи неокласичних економічних відносин на екологію (ecologyeconomy), фізику (physicaleconomy), біологію (biologicaleconomy) і т.ін. В роботі «Наука і ідеологія» Й. Шумпетер виходить з того, що складність суспільних систем робить неможливим їх дослідити, тому дослідник спирається на «ідеологію» [13]. Ідеологія за своїм змістом є поєднання наукового теоретизування та філософського осмислення. Економічні інститути також є частиною суспільної системи й тому підпадають під вплив ідеології. У такий спосіб формується модель раціональної поведінки індивіда. Завдяки такому підходу з'являється можливість поширити методи аналізу економічних інститутів на економіко-політичну систему загалом. Такий підхід визначається як ендогенний. Поєднання політичної та економічної теорії дозволяє більш докладно аналізувати сучасну економіко-політичну систему, яка охоплює економічні та політичні інститути, моделі взаємодії між ними. Так, дослідники стверджують, що моделі загальної економіко-політичної рівноваги передбачають, що суб'єкти політичного ринку та економічної ринку керуються мотивом максимізації власної цільової вигоди. Ці моделі характеризують розподіл економічних ресурсів, величину винагороди факторів виробництва і обсяг випуску благ в економіці за умови здійснення набору заходів державного регулювання, що забезпечує досягнення рівноваги на політичних ринках. Але для функціювання такого ринку звичайна інфраструктура ринку не здатна в повній мірі «вмістити» новоявлені процеси. Тому разом з новими реаліями ринку з'явилась нова ринкова інфраструктура. політичний ринок економічна інфраструктура

Що є інфраструктура ринку? Н. Д. Бостинець визначає ринкову інфраструктуру як сукупність матеріально-технічних та організаційно- економічних умов, що забезпечують нормальне функціонування сфери товарного обігу і актів купівлі-продажу. Ринкова інфраструктура містить: кредитну систему, систему державних фінансів і систему законодавства [3].

Більш детально це явище характеризує Л. Г Ахтарієва, яка дає більш чітке визначення ринкової інфраструктурияк складної економічної системи, яка являє собою підсистему ринкової економіки й включає сукупність організацій, зв'язків між ними та інституційних умов, що забезпечують здійснення певних видів діяльності, процесів і процедур, що виражаються в послугах, які відповідають конкретним потребам господарчих суб'єктів і населення і, тим самим, сприяють конкуренції та безперебійному функціонуванню ринкового господарства [1].

Виходячи з вище приведених визначень, ми можемо говорити про те, що ринкова інфраструктура - це сукупність інститутів ринку, які обслуговують і забезпечують рух товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Інфраструктура ринку (надалі ІР) - це взаємодія економічних і організаційно-правових відносин, які сплетені в однусистему. Існування цього явища впливає на ефективний оборот продукції, сприяє економічності і стійкості взаємодій, що стосуються товарообігу. В процесі розвитку ринкових відносин, удосконалення методів господарювання змінюються вимоги до самої системи та окремих її компонентів. ІР є обов'язковою ланкою цілісної економічної системи та підсистеми. Вона виступає як частина господарського життя й забезпечує нормальну діяльність економічної системи. Зазвичай виділяють дві основні функції ІР, які обумовлені природою ринкової економіки:

а)забезпечення функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодії суб'єктів ринкової економіки.

б)регулювання руху товарно-грошових потоків.

Обидві функції нерозривно пов'язані й

не можуть реалізуватися одна без іншої. Їх функціювання відтворює ринкові відносини. Таким чином ІР забезпечує цивілізований підхід суб'єктів до економічної діяльності. Компоненти (суб'єкти економіки й товар), які складають систему, не можна вважати зовнішніми. А. Гриценко позначав, що ці компоненти утворені безпосередньо в ході здійснення ринкових відносин. Функціонування даного явища відрізняється подвійним характером. З одного боку, воно забезпечує обслуговування суб'єктів ринку, а з іншого - процес відтворення трудових ресурсів - людини, що виступає в якості фактору, який брав пряму участь в товарообміні [6].

Для того, щоб далі перейти до визначення інфраструктури політичного ринку, ми повинні розглянути традиції теоретизування у визначенні поняття політичного ринку. Попри те, що в політології активно використовується термін «політичний ринок», його позначають як наукову метафору й часто пов'язують з економічним маркетингом. Тому, коли мова йде про політичний ринок, ми можемо говорити лише про ті окремі риси, які дослідники виділяють в цьому терміні-метафорі. Наприклад: С. Н. Пшизова розглядає політичний ринок через взаємодію між керівником та підлеглими, становлення електоральних і позаелекторальних ринків, економічні відносини в політиці (від спонсорування передвиборних кампаній до корупції). При цьому автор розглядає фундаментальну природу маркетизації як процесу, що характеризує сучасний етап розвитку всіх демократичних систем [9].

Дж. Іган і Ж. Лінч фокусують свою увагу на проблемі формування цінностей в процесі обміну між виборцями і політичними стейкхолдерами в рамках логіки надання послуги, а не продажу товару в класичному розумінні. До суб'єктів політичного ринку вони, таким чином, відносять всіх громадян і політичних стейкхолдерів, тобто тих, хто використовує наявні ресурси (фінансові, людські, символічні) для політичної боротьби і завоювання голосів [12].

Інфраструктура політичного ринку (ІПР)- це взаємодія різних політичних акторів, яка спрямована на популяризацію політичних сил. По аналогії з ІР, ІПР виконує сходні функції, але в політичній площині. В результаті виділяємо такі функції ІПР, як:

а)забезпечення функціонування різних політичних сил - суб'єктів політичної системи;

б)регулювання руху політичних сил в державній системі.

Перша функція ІПР дає можливість різним політичним силам діяти в межах політики та державотворення. Ці сили комунікують не тільки між собою, але й з електоратом. Завдяки цьому процесу проходить виборча агітація та, в ідеалі, політичні сили мають постійний зв'язок з громадянами. Ця функція має зовнішній характер. Друга функція гарантує рівний доступ до цих каналів всіх політичних сил й відсіювання тих сил, які не відповідають порядку денному. Ця функція є прихованою.Тобто ми можемо побачити характерну для ІР комунікацію суб'єктів економіки, перероблення «ресурсів в товар», регулювання політичних сил й т.ін. Треба зазначити, що ІПР на відміну від звичайної ІР, має деякі особливості:

1. ІПР існує лише в вимірі політичного маркетингу й формується на основі політичного маркетингу.

2. ІПР не має регуляційних інститутів в суспільстві та політиці.

3. ІПР існує лише в тих країнах, де ринкові стосунки в суспільстві є активними.

4. ІПР впливає на державотворення.

Для того, щоб продемонструвати принцип дії ІПР, ми розглянемо загальну схему життєдіяльності партії (також ця схема актуальна для окремих політиків). Єдиним чинником успішності певних партій в ІПР є їх актуальність в суспільстві. Цю актуальність можна вимірити через просту схему: спекулювання на певних суспільних проблемах помножена на рекламу партії в ІПР (який виміряється вкладеним капіталом). Як результат - чим більше вона стає відомою в суспільстві, тим більшою за кількістю стає електоральна база цієї політичної сили. Для того, щоб підтримувати себе в суспільному полі зору партії потрібно постійно вкладати кошти, а для цього потрібні інвестори. ІПРдієв двох напрямках: електорат та інвестори. Для електорату пропонуєтьсяпартія,яка начебто виражає їх інтереси, хоча насправді вона підбудовується під інтереси виборців. Важливу роль в цій системі відіграють «інвестори». Ця група охоплює в себе представників бізнесу, які заінтересовані в інвестиціях в певні політичні сили. Цей інтерес мотивований зацікавленістю бізнес-еліт у впливі на економіку через єдиний можливий важіль - політику. Як ми зазначали раніше, для підтримки партії в суспільстві потрібен капітал, який мають інвестори. Вони надають його партії на певних умовах, які мають величезну дисперсію: від підтримки певних законопроектів, які є важливими для інвесторів, до корупційних схем. Цей зв'язок партії з інвесторами зазвичай залишається таємним й офіційно не оголошується.

Виходячи з вищезгаданих особливостей ІР можна зазначити, що під них підпадає така структура, як ЗМІ. Ця структура єчинником формування інфраструктури політичного ринку. Під ЗМІ слід розуміти не тільки телепередачі, але й друкованупродукцію та інтернет. Формуванню ЗМІ як одиниці ІПР сприяло те, що засоби масової інформації, особливо електронні, стали новим джерелом політичної соціалізації поряд з сім'єю, школою та референтними групами. Особливо яскраво це можна побачити в період виборів. ЗМІ стали новим джерелом політичної агітації. На зміну партійній роботі з виборцями прийшли політтехнологи, які розглядають політичні сили як товар, який потрібно продати. Однак, коли політична агітація відтворюється таким чином, зростає розрив між реальним світом і світом в «інсценуванні», запропонованим ЗМІ. Тобто для того, щоб певні політичні сили виглядали привабливо для електорату, їх виступи стають розважальними театралізованими виставами. Звідси виникають явища, які переформатовують державну систему, політичну комунікацію, формують новий тип лідерства.

Сьогодні в країнах Заходу встановилася «телекратична державна система», в рамках якої велика політика робиться на телебаченні.

Відповідно точка впливу в передвиборній агітації переноситься з партійних мітингів в площину телебачення, з партійних програм на відеоряд і на формування привабливого для виборців іміджу партійних лідерів і кандидатів на виборні посади. Державна система стає як телемагазин, в якому електорат є споживачами певної політичної агітації. Однак, всуперечтому, що політика і мас-медіа є взаємозалежними,вони можуть мати різні типи взаємодії. Наприклад, німецький дослідник Герд Штормайєр у своєму баченні сучасних ЗМІ вибудовує схему відносин між політикою і ЗМІ за допомогою аналізу результатів їх зв'язків з партіями [10, с. 123-124]. Згідно з типологією Штормайєра, демократія в Україні відповідає патернально-ієрархічному типу політичної комунікації, якому відповідає чітке домінування політики над мас-медіа. При цьому ЗМІ використовуються як інструмент для здійснення партійно-політичних інтересів, що відповідає рівню зворотного переходу від відкритої демократичної системи до закритої авторитарної. Також на фоні цих процесів виникає особливий тип лідерства, який американський психолог Вільям Стоун визначив як «віддалене лідерство». При активному залучені ЗМІ взаємодія «лідер- послідовники» здійснюється опосередковано, за допомогою різних ЗМІ. Такий елемент, як імідж політичного лідера, виходить на перше місце. Йому притаманні символізм, вербальне й комунікативне уявлення події. Створюється зовнішній малюнок ролі, що дозволяє ЗМІ відтворити у свідомості образ, який в тій чи іншій мірі відрізняється від реальної особистості. Засоби масової інформації - преса, радіо і телебачення та інтернет - впливають на формування іміджу політичного лідера. Для іміджу політика, політичної партії велике значення має кількість часу, яку приділяють ЗМІ їх діяльності. Чим частіше політики знаходяться в «телевізійній картинці», тим сильніше враження виникає у електората про їх політичну значимість й вагу [8].

Висновок. Таким чином, інфраструктура політичного ринку є складовою частиною сьогоднішнього політичного ринку. Ця інституція відповідає за відтворення ринкових відносин в політичному середовищі через рекламу політичних сил. ІПР в сьогоднішніх умовах виступає сполучною ланкою в системі «політична сила- електорат-інвестор». Вона є прямим породженням сьогоднішнього політичного становища. Елементи ІПР не нав'язані суб'єктам ззовні, а породжені самим станом сьогоднішньої політичної ситуації. Що ж стосується України, то ІПР істотно впливає на функціонування політичної системи в цілому, однак існує безліч проблем в її розвитку через повну відсутність елементів контролю за цією інституцією.

Список використаних джерел

1. Ахтариева, ЛГ., Богданов, АВ., Зайнашева, ЗГ., 2007. `Развитие региональной рыночной инфраструктуры в современных условиях (теоретический и практический аспекты)', Уфа, с.20

2. Беккер, Г, 2009. `Лауреаты Нобелевской премии по экономике: автобиографии, лекции, комментарии', Т.2, СПб.: Наука, с.235-252.

3. Бостынец, НД., 2015. `Основы экономики: учебное пособие', БГУИР, с.55-58.

4. Бьюкенен, Дж., 1997. `Границы свободы. Нобелевские лауреаты по экономике', Т.1, 560 с.

5. Горбачов, АВ., 2018. `Впливспоживчоїповедінкина формуванняполітичного ринку ХХ-ХХІ століття', Сучаснесуспільство, Вип.1 (15), с.51-58.

6. Гриценко, А.,Соболев,В., 2000. `Рыночная

инфраструктура: сущность, функции, строение', Экономика, №4, с.35-44.

7. Дегтярева, ОВ. `Мир украинских масс-медиа в период

политической нестабильности:от «кланизации» к демо

кратизации?'. [online] Доступно: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/7501/2/degtyareva.pdf

8. Маринова, ВЛ., Огарев, АВ., Понеделков, АВ., 1998. `Политическое лидерство: социологический анализ', Ростов- на-Дону, с.69.

9. Пшизова, СН., 2007. `Политика как бизнес', Политические исследования, №3, с.65-78.

10. Штромайер, Г, 2008. `Політика і мас-медіа', Київ, с.303.

11. Arrow, KJ., 1963. `Social Choice and Individual Values', 2nd ed., New Haven and London, Yale University Press, p.1-8.

12. Egan, J., Lynch, J., 2012. `Political Marketing Through the Lens of Service-dominant Logic', Journal of Marketing Trends, p.397-386.

13. Joseph, A., `Schumpeter Science and Ideology', The American Economic Review, Vol.39, No.2 (Mar., 1949), p.346-359.

14. Oldfraser, J. `Goals and the Political Marketplace'. [online] Доступно: http://oldfraser.lexi.net/publications/books/musketeers/ pol_market.html.

15. Oritz, J., 2003. `Linking Public Interest, Trust and Value Topic: Building Credibility and Trust through Public Involvement', The American Society for Public Administration, Vol.26, No7, p.165-180.

16. `Steven Miles Consumerism: As a Way of Life', 1998, London, 174 р.

Размещено на Allbest.ru