Специфіка електоральних пріоритетів виборців Харківщини: відлуння Голодомору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Кафедра політології, соціології та культурології

Специфіка електоральних пріоритетів виборців Харківщини: відлуння Голодомору

Куц Г.М.

доктор політичних наук, доцент

Україна, Харків

Анотація

Вибори - стрижневий механізм демократії, яка неможлива без представницької передачі влади. Електоральним уподобанням виборців пострадянської України притаманні суттєві відмінності регіонального характеру, що ставить на порядок дня проблему виявлення ключових чинників електоральних пріоритетів.

Метою статті стало виявлення базових детермінант електоральних уподобань виборців Харківського регіону, зокрема, визначення впливу Голодомору 1932-1933 рр. на ментальні установки жителів Харківщини. Задля цього було використано сукупність системного, історичного та компаративного методів. Виокремлено населені пункти у Харківському регіоні, в яких спостерігаються суттєві відмінності в електоральних уподобаннях та відстежено специфіку існування цих сіл у період Голодомору. Визначено вплив Голодомору на ментальні установки жителів порівнюваних сіл та виявлено кореляцію між їхніми сучасними ментальними установками і електоральними уподобаннями.

Ключові слова: електоральні пріоритети, Голодомор, ментальність, Харківська область.

Kuts G.M. Specifics of voters' electoral priorities in Kharkiv region: echoes of the Holodomor

Elections are a core mechanism of democracy that is impossible without representative transfer of power. The voters in the post-Soviet Ukraine display significant region-based differences in their electoral preferences, which puts on the agenda the issue of revealing the key factors of electoral priorities.

This paper objective is to reveal the basic determinants of voters' electoral preferences in Kharkiv region, in particular, to determine the influence of the Holodomor 1932-1933 on the mental attitudes of Kharkiv region population. A complex of systematic, historical and comparative methods has been used to serve this purpose. Within the framework of the research, localities in Kharkiv region have been selected where significant differences in electoral preferences are observed. The paper focuses on tracking the specifics of existence of those villages during the Holodomor period. The impact of the Holodomor on the mental attitudes of the local residents of the villages compared has been determined revealing certain correlation between their current mental attitudes and electoral preferences.

Keywords: electoral priorities, the Holodomor, mentality, Kharkiv region.

Куц Г.М. Специфика электоральных приоритетов избирателей Харьковщины: отзвуки голодомора

Выборы - стержневой механизм демократии, которая невозможна без представительской передачи власти. Электоральным предпочтениям избирателей постсоветской Украины присущи существенные различия регионального характера, что ставит на повестку дня проблему выявления ключевых факторов электоральных приоритетов.

Целью статьи стало выявление базовых детерминант электоральных предпочтений избирателей Харьковского региона, в частности, определение влияния Голодомора 1932-1933 гг. на ментальные установки жителей Харьковщины. Для этого были использованы совокупность системного, исторического и компаративного методов. Выделены населенные пункты в Харьковском регионе, в которых наблюдаются существенные различия в электоральных предпочтениях, отслежена специфика существования этих сел в период Голодомора. Определено влияние Голодомора на ментальные установки жителей сравниваемых сел и выявлена корреляция между их современными ментальными установками и электоральными предпочтениями.

Ключевые слова: электоральные приоритеты, Голодомор, ментальность, Харьковская область.

Актуальність виявлення чинників, що детермінують електоральні уподобання виборців Харківського регіону, зумовлена насамперед тим, що вибори - це стрижневий механізм демократії. Будучи несумісною із зосередженням влади в руках обмеженої кількості осіб, демократія ставить вимогу запровадження виборів як інструменту постійної зміни народного представництва.

Електоральним уподобанням виборців пострадянської України притаманні суттєві відмінності регіонального характеру, що ставить на порядок дня проблему виявлення базових детермінант електоральних пріоритетів. Якщо для електорату Сходу пріоритетними переважно є цінності комуністично-радянського минулого, то електорат західних областей України більше орієнтований на національно-демократичні цінності. Крім того, в електоральних уподобаннях виборців Східної України певним чином відстежується вплив Голодомору 1932-1933 рр., який став одним із базових чинників, що суттєво вплинув на трансформацію ментальних установок пересічних слобожан. Ця проблематика набула висвітлення в багатьох працях (В.Я. Білоцерківський, О.С. Гнезділо, О.С. Кириченко, О.В. Корнєв, С.В. Кульчицький, О.М. Куць, Н.В. Лапчинська, В.І. Марочко, Р.Я. Пиріг, О.В. Сафонова, І. . Шуйський та ін.). Втім, доволі спорадичними видаються дослідження кореляції ментальних установок жителів Харківщини, що були деформовані Голодомором, та електоральних уподобань.

Метою статті стало виявлення базових детермінант електоральних уподобань виборців Харківського регіону. Завдання статті полягає у визначенні впливу Голодомору 1932-1933 рр. на ментальні установки жителів Харківщини та виявленні кореляції між їхніми сучасними ментальними установками і електоральними уподобаннями.

Звернемось до аналізу чинників, що детермінують територіальну специфіку електоральних уподобань в Україні, зокрема, в Харківській області. Слід зважати на той факт, що менталітет жителів Харківщини у свій час був суттєво деформований Голодомором, що, зокрема, впливає на сучасні електоральні пріоритети пересічного виборця. Задля подальшого аналізу виокремимо населені пункти, в яких спостерігаються кардинальні відмінності в електоральних уподобаннях, відстежуючи специфіку їхнього існування в період Голодомору 1932-1933 рр.

Насамперед визначимося з критеріями відбору населених пунктів. Оскільки на Харківщині в часи її заселення найбільш поширеними були козацькі поселення, першим критерієм для відбору населеного пункту буде козацьке походження села. Згодом на Харківщині стали з'являтися села, де запроваджувалася кріпацька залежність. Зрозуміло, що ментальні установки жителів козацьких сіл та жителів сіл, де було запроваджено кріпацьку залежність, суттєво відрізнялися.

З цього приводу слід зазначити, що раніше (навіть у 20-30-ті роки ХХ ст.) села на Харківщині означували поняттям "слобода" [5, с. 53]. Цей термін корелює із поняттям "Слобожанщина" (неформальна назва історико-географічного краю на північному сході сучасної України та південному заході Росії). Харківщину і сьогодні називають Слобідською Україною. Варто також зазначити, що поняття "слобода" походить від слова свобода, вказуючи на волелюбний дух поселенців цієї території. І, дійсно, територія Слобідської України частково співпадає з адміністративно-територіальним устроєм Слобожанщини, що був характерним для України у 17-18 століттях. Мається на увазі тогочасний принцип поділу на козацькі полки, яких на Слобожанщині було п'ять: Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський, Острогозький [8].

Таким чином, оберемо для порівняння два села козацького походження та два села, де існувала кріпацька залежність. Окремо розглянемо особливості виживання мешканців цих сіл у період Голодомору та проаналізуємо їхні сучасні ментальні установки (див. табл. 1). І, врешті, зупинимось на розгляді сучасної електоральної специфіки обраних для аналізу населених пунктів (див. табл. 2 і табл. 3).

1. Село козацького походження - с. Соколово (Зміївський район Харківської області). Спадкоємці волелюбного козацтва здавна жили у с. Соколово Зміївського району. Це село - колишнє сотенне козацьке поселення, що розташоване в 50-ти км. від Харкова. Воно засноване Іваном Сербіним - сотником знаменитого кошового отамана Запорізької січі Івана Сірка [5, с. 32].

У радянський період с. Соколово стало центром радянсько-чехословацької дружби, оскільки тут у часи Другої світової війни відбувалася битва, в якій здобув перемогу 1-й батальйон чехословацької армії під командуванням Людвіга Свободи. У період існування СРСР цей факт певним чином сприяв формуванню колективної соколівської ідентичності, викликаючи, з одного боку, гордість через постійний культурний обмін між жителями села та Чехословаччиною. З іншого боку, саме ця ситуація сприяла посиленню окремішності селян: подібно тому, як чехи відмежовувалися від словаків, так і соколяни розуміли, що українцям притаманна власна соціокультурна своєрідність.

2. Село козацького походження - с. Полкова Микитівка (Богодухівський район Харківської області). Село Полкова Микитівка Богодухівського району теж славилося волелюбністю. Його заснував Уманський полковник Микита Сененко у 1677 р. [6, с. 258], який був переселенцем із Правобережної України.

Із Полковою Микитівкою безпосередньо пов'язана доля українського письменника Миколи Хвильового (Фітільова), дружина якого була родом з цього села [9]. Цьому видатному, патріотично налаштованому діячу була притаманна здатність розпалювати іскру національного самоусвідомлення в оточуючих його людях. Саме тому літературна та громадська діяльність Миколи Хвильового вважалася небезпечною для радянської влади. Швидше за все, що цей факт у часи Голодомору 1932-1933 рр. побічно сприяв занесенню с. Полкова Микитівка на "чорну дошку" у грудні 1932 р. [7, с. 1003].

3. Село з колишньою кріпацькою залежністю - с. Хрущова Микитівка (Богодухівський район Харківської області). Уманський полковник Микита Сененко також заснував село Хрущова Микитівка (Богодухівський район). Втім, із 1738 р. ця Микитівка переходить у володіння ніжинського полковника І.С. Хрущова, після чого й закріпилася сучасна назва цього села. З того часу особливістю Хрущової Микитівки, на відміну від Полкової Микитівки, стало те, що майже всі жителі перебували у кріпацькій залежності від І. С. Хрущова. У подальшому це суттєвим чином вплинуло на ментальні установки мешканців Хрущової Микитівки.

4. Село з колишньою кріпацькою залежністю - с. Кручик (Богодухівський район Харківської області). Недалеко від Хрущової Микитівки у Богодухівському районі розташоване село Кручик, в якому селяни також перебували у кріпацькій залежності. У цьому селі в 1773 р. народився засновник Харківського університету В.Н. Каразін. Його батько був офіцером, що прославився в багатьох війнах Російської імперії, за що "був пожалуваний царицею Катериною II у вічне і потомствене володіння селом Кручик з 244 душами кріпаків" [11]. Разом з тим, слід зазначити, що мати Василя Каразіна походила з козацького роду Ковалевських - одного з давніх українських родів. Саме у с. Кручик В.Н. Каразін побудував першу на Слобожанщині школу для селян, сприяючи просвітництву народних мас. У цьому ж селі він заснував метеорологічну станцію. Тобто, не зважаючи на кріпосну залежність жителів Кручика, селяни мали змогу здобувати освіту. Ідеї просвітництва так чи інакше сприяють ідеям вільнодумства, що в подальшому певним чином вплинуло на ментальні установки мешканців с. Кручик. виборець електоральний ментальний голодомор

У часи Голодомору різною мірою постраждали всі села Харківщини. Із досліджуваних нами сіл найбільш руйнівних втрат зазнало село козацького походження Полкова Микитівка, де померло 616 осіб [7, с. 374-388]. Така ситуація була спричинена "чорною дошкою", на яку було занесене це село.

В іншому селі козацького походження - с. Соколові Зміївського району - померло 230 осіб [7, с. 793-798]. Хоча у Зміївському районі в листопаді 1932 р. було призупинено постачання промтоварами [7, с. 1008], втім, "чорної дошки" щодо села Соколово не застосовувалося.

У с. Кручик (з колишньою кріпацькою залежністю), яке відносилось до Павлівської сільської ради, померло 303 особи (у Кручику та Павлівці разом) [7, с. 364-371].

У с. Хрущова Микитівка (село з колишньою кріпацькою залежністю) - під час Голодомору померло 77 осіб [7, с. 420-422].

Оскільки найбільш постраждале від Голодомору село Полкова Микитівка було занесене на "чорну дошку", звернемось до прояснення цього поняття. Аналізуючи історію походження терміну "чорна дошка", слід зважати, що в 20-х роках ХХ ст. стосовно сіл чи волостей, які не виконували продрозкладки та чинили опір продзагонам, вводилося поняття "чорнопрапорні". У такі села не завозили промислові товари, туди направлялися каральні загони, там брали заручників тощо. Широкому загалу більш відоме протилежне "чорній дошці" поняття - "червона дошка", на яку заносили передовиків.

Під час Голодомору процедура занесення населених пунктів на "чорну дошку" фактично означала введення репресивних заходів [10]. Саме обласні виконкоми наділялися правом занесення колгоспів на "чорну дошку". Таке занесення носило суто політичний характер, оскільки наслідком його ставало не лише суттєве погіршення життя колгоспників, що не справлялися з хлібозаготівлями, але й людей, які не мали безпосереднього відношення до діяльності колгоспів (наприклад, шкільних учителів). Крім того, до уваги бралися не лише цифри виконання плану хлібозаготівель, але й політичне минуле населеного пункту, зокрема, наявність серед його жителів чи уродженців активних патріотично налаштованих діячів, участь селян у протидії колективізації тощо. У випадку з Полковою Микитівкою таким чинником могла стати постать Миколи Хвильового.

У села з "чорною дошкою" навідувалися так звані "буксирні бригади", які займались вилученням не лише зерна чи картоплі в селянських господарствах, але всього їстівного, прирікаючи людей на голодну смерть. Це призводило до масових втеч селян у міста. Втім, через відсутність паспортів закріпитися в місті майже не було можливості. Адже більшості людей не видавали паспорти, що узгоджувалося з "Положенням про паспорти" (грудень 1932 р.) [2, с. 71].

Існуюча в тогочасних селах ситуація призводила також до зростання кількості безпритульних дітей, яких батьки підкидали переважно на залізничних станціях з надією, що тих підберуть і вони виживуть. Цікавим є той факт, що селами-"донорами" безпритульних дітей переважно виступали етнічно українські села, тоді як підкидували їх у села з переважаючим російським населенням, оскільки ці села вважалися більш благополучними. Так, "малою батьківщиною" кількасот дітей, що були підібрані міліцією на Балаклійщині (Харківська область), були етнічно українські села Яковенкове, Борщівка, Бригадирівка, Гусарівка. А підбирали дітей переважно в етнічно російських селах Протопопівка, Волвекове, Глазуновка, Асєєвка. Як зазначає О.В. Корнєв, "за "дивним" збігом усі ці села є етнічно російськими, а села-"донори" - українськими" [4].

Масова загибель людей внаслідок голоду стала причиною появи рішення щодо переселення людей з Росії та Білорусі до України, яке було прийняте ЦК ВКП(б) 31 липня 1933 р. [1, с. 468]. У Харківську область переселяли людей з тогочасної Центрально-Чорноземної області Росії. Всесоюзний переселенський комітет здійснював заходи щодо переселення 20 000 господарств на територію України. Цей план надшвидкими темпами було виконано на 104,76% вже 29 грудня 1933 р. Так, лише протягом п'яти днів (з 13 по 17 листопада 1933 р.) до Харківської області з Центрально-Чорноземної області Росії було відправлено 15 потягів з 790 господарствами та 3886 особами [1, с. 469].

У цілому, на територію тогочасної Харківської області було переселено 4 800 господарств (25 958 осіб) з Росії (план переселення тут було виконано на 106,66%). Але це була лише перша партія переселенців [3, с. 994].

Окрім "зовнішніх" переселенців з Росії, в Харківську область направляли також "внутрішніх" переселенців з України, зокрема, з Київської області. Втім, план внутрішнього переселення не було повністю виконано. На 17 лютого 1934 р. у Харківську область було завезено 6096 господарств із Київської області [1, с. 471].

Масове переселення частково "вирівняло" демографічні показники на Харківщині. Хоча, згідно з переписом 1937 р., кількість жителів Харківської області становила лише 88,3% від кількості мешканців цієї ж території у 1926 р. Так, на 6 січня 1937 р. тут проживало 5 053 431 чол., тоді як на 17 грудня 1926 р. - 5 722 653 чол. [1, с. 495].

Цікавою є інформація щодо завезення на залізничну станцію села Гути Богодухівського району, яке розташоване в п' яти кілометрах від села Полкова Микитівка, 437 переселенців з Росії (92 господарства) лише за два дні - 14 та 16 листопада 1933 р. [1, с. 469]. Зважаючи на той факт, що в Полковій Микитівці вимерла значна частина населення, оскільки це село було занесене на "чорну дошку", можна допустити, що завезені в Гути переселенці були направлені для проживання саме в Полкову Микитівку.

У цілому, виокремлено основні сучасні ментальні установки мешканців порівнюваних сіл (див. табл. 1). Слід зважати, що означені ментальні установки певним чином здійснюють вплив на електоральні уподобання жителів досліджуваних сіл. Відповідно, звернемось до виявлення кореляції між їхніми ментальними установками та електоральними пріоритетами.

Таблиця 1. Спрощена характеристика ментальних установок пересічних жителів порівнюваних сіл Харківської області в контексті відголосків Голодомору

Як видно з таблиці 2, у с. Соколово за партії провладного спектру (ПР та КПУ) проголосували 49,42% виборців. За партії опозиційного спектру (ВО "Батьківщина", "УДАР Віталія Кличка" та ВО "Свобода") віддали голоси 44,97% виборців. Тобто, люди з домінуючими "козацько-вільнодумними" ментальними установками пов'язують власне майбутнє з партіями опозиційного спектру. І, дійсно, означені партії позиціонуються в масовій свідомості як проукраїнські. Крім того, вони виступають за європейський вектор розвитку України, поділяючи, таким чином, європейські цінності. Осердям європейських цінностей є свобода особистості та верховенство права, що певним чином корелює з "козацько- вільнодумними" ментальними установками мешканців с. Соколово.

Таблиця 2. Результати голосування на президентських виборах 2004 та 2010 рр. у порівнюваних селах Харківської області, % [12]

У с. Полкова Микитівка за партії провладного спектру (ПР та КПУ) віддали голоси 56,40% виборців. Проголосували за партії опозиційного спектру (ВО "Батьківщина", "УДАР Віталія Кличка" та ВО "Свобода") 37,69% виборців. Патерналістські установки ментальності виборців спричиняють вибір провладних сил, що позиціонують себе переважно в якості проросійських. І це недивно, оскільки після Голодомору в Полкову Микитівку було завезено переселенців з Росії. Разом з тим, люди, в яких наявні придушені Голодомором давні "козацько-вільнодумні" установки ментальності, все одно віддають суттєву перевагу опозиційним силам, що асоціюються з проукраїнським та проєвропейським вектором розвитку.

Цікавим щодо Полкової Микитівки видається голосування на президентських виборах. Саме тут відстежується бурхливе поєднання кардинально різних ментальних установок (див. табл. 3.), спричиняючи маятниковий ефект в електоральних уподобаннях мешканців села. Так, у 2004 р. за проросійського В.Ф. Януковича віддали голоси 34,49% виборців, тоді як за проукраїнського (та проєвропейського) В.А. Ющенка - 61,38% виборців. Ситуація різко змінилася вже на президентських виборах 2010 р., коли за В.Ф. Януковича віддали голоси 61,07% виборців, а за Ю.В. Тимошенко - 33,81% виборців.

Таблиця 3. Результати голосування на парламентських виборах 2012 р. у порівнюваних селах Харківської області, % [12]

З-поміж жителів с. Кручик за партії провладного спектру (ПР та КПУ) проголосували 53,82% виборців. Партіям опозиційного спектру (ВО "Батьківщина", "УДАР Віталія Кличка" та ВО "Свобода") віддали голоси 38,53% виборців, що доволі суттєво для села з колишньою кріпацькою залежністю. Суттєвий відсоток підтримки партій опозиційного спектру пояснюється наявністю давніх "просвітницько-вільнодумних" установок ментальності. Разом з тим, відстежується домінування адептів провладних сил, що зумовлюється, швидше за все, давніми "патерналістсько-кріпосними" установками ментальності, що посилюються патерналістськими елементами ментальності радянського зразка.

Доволі високим є відсоток виборців, що віддали свій голос провладним силам (ПР та КПУ) у с. Хрущова Микитівка - 75,54%. Партіям опозиційного спектру (ВО "Батьківщина" та "УДАР Віталія Кличка") віддали голоси 17,99% виборців. Вражаючим є той факт, що жоден житель села не проголосував за ВО "Свобода". Отже, у с. Хрущова Микитівка, зважаючи на колишню кріпацьку залежність його мешканців, домінують пате- рналістські установки ментальності, які з часом лише посилювалися: до давніх "патерналістсько-кріпосних" установок ментальності доєдналися патерналістські установки радянського зразка.

Таким чином, розглянуто чинники, що детермінують територіальну специфіку електоральних уподобань в Харківській області. Констатовано, що менталітет жителів Харківщини був суттєво деформований Голодомором, що здійснює вплив на сучасні електоральні пріоритети пересічного виборця. У результаті аналізу виокремлено населені пункти, в яких спостерігаються суттєві відмінності в електоральних уподобаннях (два села козацького походження та два села з колишньою кріпацькою залежністю). Відстежено специфіку існування цих сіл у період Голодомору 1932-1933 рр. Визначено вплив Голодомору 1932-1933 рр. на ментальні установки жителів порівнюваних сіл та виявлено кореляцію між їхніми сучасними ментальними установками і електоральними пріоритетами.

Список використаних джерел

1. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки / редкол. : В.А. Смолій (голова) [та ін.]. - К. : Наукова думка, 2003. - 888 с.

2. Голодомор 1932-1933 років у м. Харкові, столиці УСРР / [упор. О.С. Гнезділо, Н.В. Лапчинська, І.В. Шуйський, О.В. Сафонова]. - Харків: Оригінал, 2009. - 319 с.

3. Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали / [упоряд. : Р.Я. Пиріг; НАН України, Інститут історії України]. - К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - 1128 с.

4. Корнєв О.В. Етнічна специфіка Голодомору 1932-1933 рр. [Електронний ресурс] / О.В. Корнєв // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. праць. - Харків: ХДАК, 2007. - Вип. 21. - С. 23-30. - Режим доступу: http://www.pravoslavya. sumy.ua/print.php?type=A&item_id=60.

5. Куць О.М. Етнополітичний аспект Голодомору в Україні (1932-1933 рр.) / О.М. Куць. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - 120 с.

6. Матеріали комплексної фольклорно-етнографічної експедиції "Муравський шлях-97" (по селах Богодухівського, Валків- ського, Краснокутського та Нововодолазького районів) / [упорядники: Красиков М.М., Олійник Н. П., Осадча В.М., Семенова М.О. / ред. В.С. Бойко]. - Харків: Видавництво ХДІК, 1998. - 360 с.

7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 19321933 років в Україні. Харківська область / [Білоцерківський, О.С. Кириченко, О.В. Корнєв та ін.; вступ. стаття В.Я. Білоцерківського]. - Харків: Фоліо, 2008. - 1023 с.

8. П'ятаченко С. Топоніміка Північної Слобожанщини і її зв'язок з історичною пам'яттю українського народу [Електронний ресурс] / Сергій П'ятаченко. - Режим доступу: http://history.sumynews.com/xvii/1648-1676-ukrajinska-natsionalna-revolyutsiya/item/603-toponimika-pivnichnoi-slobozhanshchyny-i-ii-zviazok-z-istorychnoiu-pamiattiu-ukrainskoho-narodu.html.

9. Панченко В. Дорога до Хвильового [Електронний ресурс] / Володимир Панченко // Сумський історичний портал. - Режим доступу: http://history.sumynews.com/xx/1921-1928-povstanskij-nastup-i-nepivskij-vidstup/item/435-doroga-do-khvilovogo.html.

10. Папакін Г. "Чорні дошки" Голодомору - економічний метод знищення громадян УРСР [Електронний ресурс] / Георгій Папакін // Історична правда. - 27.11.2010. - Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/research/2010/11/27/6591.

11. Славетний освітянин - Василь Каразін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.parafia.org.ua/biblioteka/kultura/shenderovskyj-nehaj-ne-hasne-persha/vasyl- karazyn/.

12. Центральна виборча комісія. Офіційний веб-сервер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru