Концепція "заколотовійни" Є. Месснера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого

Кафедра соціології та політології

Концепція "заколотовійни" Є. Месснера

Требін М. П.

доктор філософських наук, професор

Україна, Харків

Анотація

Обґрунтовуються теоретичні положення концепції "заколотовійни" Євгена Месснера, яка розглядається ним як новий тип "неправильної", "єретичної" війни. Представлено мета, стратегія і тактика, принципи і особливості заколотовійни; виділено чотири групи її суб'єктів. Доведено, що в заколотовійні людський фактор знаходиться на першому місці. Виділено базові принципи та основні характеристики заколотовійни, представлені деякі загальні принципи організації протидії заколотовійні.

Ключові слова: війна, заколот, заколотовійна, збройні сили, іррегулярні сили, психологічний фактор.

Analyzed the theoretical position of the concept of "mutiny-war" Eugene Messner, who considered it as a new type of "wrong", "heretical" war. Justified by objective, strategy and tactics, principles and features mutiny-war; four groups subjects her. Informed that in mutiny-war human factor in the first place. Highlighted the basic principles and main characteristics mutiny-war, presents some general principles of organization of opposition mutiny-war.

Keywords: war, mutiny, mutiny-war, armed forces, irregular forces, the psychological factor.

Представлены теоретические положения концепции "мятежевойны" Евгения Месснера, которая рассматривается им как новый тип "неправильной", "еретической" войны. Обоснованы цель, стратегия и тактика, принципы и особенности мятежевойны; выделены четыре группы ее субъектов. Доведено, что в мятежевойне человеческий фактор находится на первом месте. Выделены базовые принципы и основные характеристики мятежевойны, представлены некоторые общие принципы организации противодействия мятежевойне.

Ключевые слова: война, мятеж, мятежевойна, вооруженные силы, иррегулярные силы, психологический фактор.

Війна була, є і буде в досяжному майбутньому сумною складовою людського розвитку. З часів глибокої давнини тягнеться до нас річка лих, породжених війнами і збройними конфліктами. Швейцарець Жан- Жак Бабель підрахував, що з 3500р. до н.е. людство прожило без війн лише 292 роки. За цей період виникло близько 14 550 великих і малих війн, в ході яких загинули, померли від голоду, епідемій та інших причин понад 3,66 млрд. людей [8, с.69]. Якщо у XVIII ст. сталося 68 воєн, в яких протягом року загинуло 1 000 і більше осіб, а загальні втрати в цілому склали 4,4 млн. осіб, то відповідні цифри для ХІХ ст. були 205 і 8,3 млн. осіб і для ХХ ст. - 237 і 98,8 млн. людей. У ХІХ ст. сталося 14 воєн з людськими втратами 100 тис. осіб і більше, в тому числі дві, в яких загинуло понад 1 млн. осіб. Рекордним за масштабами та інтенсивністю військових зіткнень стало ХХ ст. Частота воєн у ХХ столітті коливалася, але загалом перевищила середню частоту воєн за всю відому історію людства приблизно в 1,5 рази [12, с. 13]. І в новому тисячолітті війни залишаються сумною прикметою буття людства. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, щорічно на планеті фіксується понад 30 збройних конфліктів, що призвели упродовж року до загибелі внаслідок бойових дій понад 1 000 осіб, наприклад, у 2008р. і 2011 р. їх кількість досягла найвищої позначки - 37 конфліктів. За останні 10 років збільшилось і загальне число загиблих внаслідок бойових дій у таких конфліктах: з понад 17 тис. осіб у 2002 р. до понад 22,5 тис. - у 2011 р. [13, с. 38]. Сумно те, що у дослідженні стану війни і миру за 2014 рік шведські вчені будуть враховувати і число загиблих в Україні у ході той війни, що йде у нас на Донбасі.

Не дивно, що проблеми війни отримали різнобічну і ґрунтовну наукову розробку. Зусиллями багатьох мислителів, починаючи з давніх часів (Сунь-Цзи, У- Цзи, Геракліт, Аппіан, Флавій Вегецій Ренат), Відродження (Н. Макіавеллі), Нового часу (К. Клаузевіц, А. Жоміні) і сучасності (Б. Александер, М. Гарєєв, М. Дейві, М. ван Кревельд, В. Сліпченко, Е. Тоффлер, Х. Хофмайстер), були виявлені, описані й обґрунтовані сутнісні ознаки війни, її закони, мінливі зміст і форми [1; 3; 4; 6; 7; 9; 10; 14-20]. Але цей феномен дуже складний і він постійно змінює свої форми, тому з'являються нові концепції, що намагаються більш- менш об'єктивно виокремити сучасні тенденції збройної боротьби, позначити їх вплив на характер бойових дій, виокремити нових суб'єктів війни. Необхідність цього цілком стало зрозуміла у сучасних українських умовах, пов'язаних з проведенням Антитерористичної операції на Донбасі. Нажаль, українські вчені, у тому числі і військові, дуже мало приділяли увагу новим реаліям, що з'являються у сфері військових дій, тому, що ми находилися під впливом гасел, що на Україну ніхто не нападе, тому що й ми ні на кого не збираємося нападати, у нас є гаранти, які захистять нашу територіальну цілісність і незалежність. Але сталося так, як не гадалося... І на згадку приходять слова М. Бердяєва, що "війна є велике зло, вірніше, вона є виявлення зла, яке клекотіло в глибині при зовнішньому мирі" [2, c. 420].

Мета цієї статті познайомити з теоретичними положеннями "заколотовійни" Євгена Едуардовича Месснера, яка, з точки зору окремих вчених, є теоретичним підґрунтям сучасної концепції "гібридної" війни, яка розробляється на Заході, про що її теоретики, скоріше, можуть і не знати.

Спочатку декілька слів про автора концепції. Євген Едуардович Месснер народився 3 (16) вересня 1891 р. в Одесі. Склав офіцерський іспит по 1-му розряду при Михайлівському артилерійському училищі у 1912 р.

[11]. Першу світову війну зустрів у чині підпоручика, брав участь у знаменитому Брусиловському прориві. Прослухав прискорений курс Академії Генерального штабу, був зарахований до Генерального штабу. Взимку 1917р. повернувся на Румунський фронт, де майже рік виконував обов'язки начальника штабу дивізії. Неодноразово поранений, нагороджений сімома орденами. В ході Громадянської війни воював на боці білих, дефакто був останнім начальником штабу (хоча де-юре був виконуючим обов'язки) Корніловської ударної дивізії в Криму. У дні евакуації з Криму йому було присвоєно звання "підполковник". В еміграції жив у Югославії, був активним членом Російського загальновійськового союзу, Товариства російських офіцерів Генерального штабу, полкових та інших об' єднань, зокрема Товариства ревнителів військових знань. Симпатизував нацистам, викладав на Закордонних вищих військово-наукових курсах генерала Головіна, які розташовувалися в Белграді і готували кадри для так званого "Російського охоронного корпусу", який боровся з югославськими партизанами в ході Другої світової війни. У 1942 р. на Курсах захистив докторську дисертацію на здобуття звання професора військових наук за темою "Маневрена війна". Офіційно перебував на службі у військово-пропагандистському відділенні Вермахту "Південний Схід", де керував російською секцією. З середини березня 1945 р. у чині майора був начальником відділу пропаганди штабу "Першої Російської національної армії" генерал-майора Вермахту А. Хольмстона (Б. Смисловского).

Інтернований в Ліхтенштейні (з травня 1945 р. по листопад 1947 р.). З 24 грудня 1947 р. в Аргентині, де з однодумцями створив південноамериканський відділ Інституту з вивчення проблем війни і миру імені професора генерала М.М. Головіна. Помер 30 вересня 1974 р. в Буенос-Айресі.

Можна по різному ставитися до політичних поглядів і переконань Є. Месснера, по різному оцінювати його складний життєвий шлях, але не можна не визнати, що він був яскравою, обдарованою особистістю, що володіла даром провидця. Його перу належать десятки праць, сотні статей у пресі. Але найголовнішим творчим досягненням Є. Месснера є, мабуть, сформульована ним концепція про заколотовійну як сучасну форму війни. Такий підхід ніяк не співвідноситься з поглядами на сутність війни, що превалювали у ХХ ст. і були заснованими на поглядах Наполеона, Карла фон Клаузевіца. Ідеї Є. Месснера, свого часу, були не зрозумілими і не затребуваними. Але час змінив ставлення до його концепції.

Свою концепцію "заколотовійни" Є.Е. Месснер створив у 1950-1970-тих рр. Вона викладена в книгах "Заколот - ім'я третьої всесвітньої" (1960), "Всесвітня заколотовійна" (1971) та ін. [9; 21]. Месснер вже тоді зумів передбачити характер воєн ХХІ століття, розмах міжнародного тероризму і неготовність державних силових структур протистояти цій новій загрозі.

Є. Месснер висунув і науково обґрунтував припущення-попередження про те, що світова цивілізація (Вільний світ) піддається "навалі руйнівних сил" (сил зла і терору) і що в зв'язку з цим головною небезпекою (історичним викликом) для всього людства є "Всесвітня заколотовійна" - новий тип тотальної (і до того ж "неправильної", "єретичної") війни. Війни, яка характеризується "воюванням в стилі заколоту": революціями, переворотами, повстаннями, заворушеннями, шкідництвом, шпигунством, підпільним терором, партизанством (геріллю) і повстанством, військово- політичним бандитизмом, психо- і тайновоюванням, потаєними нападами, провокаціями, пропагандою і агітацією, іншими всілякими способами розламування культур, структур народу, розкладання армії тощо.

У вступі до своєї книзі "Всесвітня заколотовійна" Є. Месснер зазначав: "Десять років тому вийшла друком моя праця "Заколот - ім'я третьої всесвітньої", в якій я передрік форму і властивості третьої світової війни, що тепер розгорнулася на очах незрячого людства по всьому світу" [9, с. 139]. А перед цим у передмові підкреслив: "Придивляючись до цих іррегулярних військових дій, став помічати, що таке воювання сполучається, перемішується з ударами з підпілля (наприклад, тероризмом) таємних організацій, або терористичних, саботажних груп, або розрізнених індивідуумів, причому нелегко буває класифікувати їх основні спонукання: помста окупантові, звільнення країни, політико-соціальний переворот тощо. Таку суміш, плутанину ідеологій, безідейної злоби, принципового протесту і безпринципного буйства не можна було не назвати ЗАКОЛОТОМ. Цей термін я і став застосовувати у творах після Другої світовій війни.

Вона замовкла в 1945 р, але заколот не вщухав. Він поширився, розвивався і набував таку силу, напруженість і повсюдивикористовуваність, що я побачив в ньому нову форму війни, котрій дав найменування "ЗАКОЛОТОВІЙНА" ... Вимальовувався новий тип війни... Обставини у В'єтнамі показали в 1961 р. правильність тверджень книжки "Заколот - ім'я третьої всесвітньої", що сучасна форма війни є заколот. Обставини у всьому Світі дали президенту Кеннеді підставу сказати: "... у всіх частинах Світу ми стоїмо в непохитному бою... субверсія, інфільтрація і безліч інших тактик, що не дають нам приводу до застосування наших збройних сил" [9, с. 135-137]. месснер заколотовійна тероризм іррегулярний

У вступі книзі "Заколот - ім'я третьої всесвітньої" він дав основне визначення новій формі війни: "... створилася нова форма збройних конфліктів, яку назвемо ЗАКОЛОТОВІЙНОЮ, в якій войовниками є не тільки війська і не стільки війська, скільки народні рухи. Цей новий феномен підлягає розгляду з різних точок зору, і в першу чергу з психологічної: якщо у війнах класичного типу психологія постійних армій мала велике значення, то в нинішню епоху всенародних військ і воюючих народних рухів психологічні чинники стали домінуючими. Народний військо-психологічний організм, народний рух - суто психологічне явище. Війна військ і народних рухів -заколотовійна- психологічна війна" [9, с.15].

Будь-яка війна має мету, а відповідно до неї - стратегію і тактику, принципи і особливості. Як зазначає Є. Месснер: "Ведення війни - мистецтво. Ведення заколоту (революції) - теж мистецтво. Зараз виникає нове мистецтво - ведення заколотовійни. Стратег майже завжди стоїть перед важким вибором цілі дії (проміжних і кінцевої). У заколотовійні вибір вельми важкий внаслідок великої кількості цілей і відмінності питомої ваги їх (чисто психологічні, матеріальні з психологічним відтінком, суто матеріальні). Можна встановити таку ієрархію цілей: 1) занепад моралі ворожого народу; 2) розгром його активної частини (воїнства, партизанства, народних рухів, що борються); 3) захоплення або знищення об'єктів психологічної цінності; 4) захоплення або знищення об'єктів матеріальної цінності; 5) ефекти зовнішнього порядку заради придбання нових союзників, потрясіння духу союзників ворога. Попутно треба прагнути до: а) збереження моралі свого народу; б) збереженню своєї активної, воюючої сили; в) обороні психологічно або життєво необхідних об'єктів і г) уникненню всього, що дасть несприятливий відгук у державах нейтральних, але для нас цікавих. У всіх випадках мати на увазі реакції не тільки в керівних сферах, а й у широких масах, повноцінних учасників війни або заколоту [9, с.111-112].

Для вирішення цілей війни потрібна відповідна стратегія. "Стратегія заколотовійни має своїм перманентним і тоталітарним завданням "взяти в полон" ворожий народ. Не фізично, але психологічно: збити його з його ідейних позицій, внести в його душу збентеження і сум'яття, запевнити в переможності наших ідей і, нарешті, привернути його до наших ідей. Засобом для досягнення цього служить пропаганда [9, с. 112].

Будь-яка стратегія досягається завдяки тактики. Як зазначає Месснер: "Тактика цієї війни вельми гнучка" [9, с. 210]: разом з відкритими бойовими зіткненнями широко використовуються партизанські і терористичні методи боротьби (засідки, захоплення заручників, диверсії, грабежі, саботаж та ін.). Можна лише здивуватися тому, що ще майже півстоліття тому Месснер чуйно вловив і усвідомив багато нюансів і відтінків війни нового типу. Сучасна армія "класичного" типу, незважаючи на всю свою міць, опиняється в ролі могутнього і одночасно безсилого гіганта, атакується дрібними, але дуже болючими, "комариними укусами" партизан або повстанців, що доводять до нестями.

Дуже важливо для розуміння сутності заколотовійни розглянути її учасників. Суб'єктів заколотовійни можна поділити на чотири групи: агресор (ініціатори, стратегічне керівництво); його "васали"- безпосередні виконавці; суб'єкти, яких атакували та інші, які можуть підтримувати як ту так і іншу сторону. З точки зору Є. Месснера, у заколотовійні "воюють партизанами, "добровольцями", підпільниками, терористами, диверсантами, масовими шкідниками, саботажниками, пропагандистами у стані ворога і радіопропагандистами" [9, с. 56]. Безумовно, час не стоїть на місці і список пропагандистів сьогодні ми можемо значно продовжити, але важливий сенс цієї думки. Ми вдивляємося в нашу українську реальність і розуміємо, як правильно позначені активні суб'єкти заколотовійни автором концепції. Більш того, Є. Месснер підмічає: "Воююча сторона буде на території іншої стороні створювати і підтримувати партизанський рух, буде ідейно і матеріально, пропагандно і фінансово підтримувати там опозиційні і поразницькі партії, буде всіма способами живити там непослух, шкідництво, диверсію і терор, створюючи там заколот. Уряд і військо цієї воюючої сторони буде залучати все населення свій країни і окупованих нею областей до боротьби проти ворожих агентів заколоту" [9, с. 57].

Слідом за Клаузевіцем Є. Месснер стверджує, що психологічний момент, або, як зараз кажуть, "людський фактор", виходить на провідне місце в сучасній війні. Звичайно, і раніше від стану духу армії, котра бореться, багато в чому залежав результат всієї війни, але в тих війнах, якими ознаменований початок ХХІ ст., психологія стала воістину новим видом реально діючої зброї. "У класичних війнах психологія була доповненням до зброї. У революційних війнах до психології війська приєднується психологія народних рухів. В заколотовійні психологія бунтівних мас відсуває на другий план зброю війська і його психологію і стає вирішальним фактором перемоги або поразки. Війна здавна удари зброєю по тілу ворога підкріплювала ударами по його психіці ... Однак психологічний ефект досягався не тільки застосуванням ідейної та матеріальної раптовості та тактиці і стратегії, а й засобами допоміжними, що додаються не стільки до війську ворога, скільки до ворожого народу: золото, "чарівні письма" і залякування намагалися внести розклад у ворожу державу. Тепер ці допоміжні засоби стали головними. Під час Другої світової війни англо-американці користувалися терористичними повітряними діями, а Совети та Англія - революційно-партизанськими діями для психічного розм'якшення ворожого народу і його збройних сил... У колишніх війнах важливим шанувалося завоювання території. Надалі найважливішим буде шануватися завоювання душ у ворожнечій державі. У минулу війну лінія фронту, що розділяє ворогів, була розпливчастою там, де партизани в тилах тієї чи іншої сторони стирали її. У майбутній війні воювати будуть не на лінії, а на всій поверхні територій обох супротивників, бо позаду збройного фронту виникнуть фронти політичний, соціальний, економічний; воювати будуть не на двовимірної поверхні, як у давнину, не в тривимірному просторі, як було з моменту народження військової авіації, а в чотиривимірному, де психіка воюючих народів є четвертим виміром... Завдання психологічного воювання полягає у внесенні паніки в душу ворога і в збереженні духу свого війська і народу. Корисна не тільки паніка у ворога, але і його недовіра до керівників, його сумніви у власних силах, поглядах, почуттях" [9, с. 55-59].

Усвідомлюючи всю важливість інформаційної боротьби Є. Месснер підкреслює: "Агітацію треба вважати одним з головних засобів ведення заколотовійни: нападальна агітація сприяє ослабленню ворога, оборонна агітація підсилює наш дух (оборонна не сміє оборонятися, виправдовуватися, вибачатися, але повинна активно активізувати емоції та думки наших воїнів, борців і неборців). Треба пам'ятати, що маса насилу засвоює сенс ідеї - їй більш доступний вигляд ідеї. Тому секрет успіху агітації не стільки в тому, ЩО піднести, скільки в тому, ЯК піднести" [9, с. 114]. І далі він дає поради фахівцям інформаційної боротьби, які дуже добро треба засвоїти: "Агітація під час війни повинна бути дволикою: одна напівправда для своїх, інша - для супротивника. Але й дволикості мало - потрібно, так би мовити, багатоликість: для кожного рівня свідомості, для кожної категорії вдач, схильностей, інтересів - особлива логіка, щирість або лукавство, розумність або сентиментальність" [9, с. 115].

Месснер виокремлює базові принципи ведення заколотовійни: деконцентрації (розпорошення) "поля бою" (наявність декількох театрів війни та багатоочаговість бойових дій), десинхронізації (недопущення синхронних дій всіма силами і засобами, складовими могутності держави), дезінтеграції супротивника (дезінтеграція сил, засобів і зв'язків держави), денаціоналізації (виведення з-під національного контролю економіки і політики, руйнування національних підвалин у свідомості й душі), деієрархізації (обезголовлення держави та її збройних сил), деморалізації, роздержавлення влади (позбавлення традиційно виконуваних владою функцій з управління державою з подальшою передачею їх силам заколотоагресії), криміналізації (криміналізація держави і суспільства).

Аналіз концепції заколотовійни Є. Месснера дозволяє виділити деякі характеристики цієї війни: універсальний характер (охоплює всі сфери життєдіяльності, керується універсальною доктриною, універсальним набором бойових засобів і зброї, стирає грань між цивільним населенням і військом, між комбатантами і некомбатантами); домінування психологічних факторів, перетворення їх на зброю; прихований, односторонній характер (обумовлений діями тільки атакуючого); множинний характер (деконцентрація керівництва, мережева організація управління, багато- очаговий і поліморфний характер бойових дій); делегітимізація війни (відхід від норм міжнародного права, що регулюють ведення воєн); мережеві методи ведення війни; роздержавлення війни (втягнення у війну багатьох недержавних утворень); приватизація війни (потреба у "приватному" війську, виконуючому специфічні завдання); криміналізація війни (ведеться кримінальними методами, з використанням кримінальних коштів, нерідко силами кримінальних структур); активна участь нерегулярних сил, використання їх форм і методів боротьби; ірраціоналізація війни та ін.

Якщо існує такий феномен, як заколотовійна, то слід шукати стратегію боротьби з цим явищем. У своїх працях Месснер розробив принципи, на яких повинна будуватися стратегія держави у заколотовійні.

Перше. Не можна ігнорувати сам факт цієї війни. Вона являє собою не що інше, як агресію, якої слід давати рішучу військову відсіч (діючи до того ж превентивно, наступально і ні в якому разі не тільки оборонно). У подібній війні воювати, щоб не перемогти (приклад - стратегія США у В'єтнамі) - "дурний злочин", робота на противника. Бунтівні угруповання відступають і пасують тільки перед непохитною силою. "На війні треба воювати, а не "міндальничити"" [9, с.294].

Друге. Необхідно створити особливу систему внутрішньої безпеки; воєнізувати методи боротьби з герільєрамі, бандитами і терористами; перетворити звичайне (шаблонно-класичне) військо в "належне контрвійсько", міцне духом і спеціально підготовлене для дій в умовах заколотовійни, здатне наносити противнику найглибші "моральні потрясіння".

Третє. Перемога в заколотовійні найповніше досягається не тільки збройною боротьбою та військової мобілізацією суспільства, а й майстерною політикою, всебічної розвідкою, проведенням інформаційно-психологічних операцій, "підкоренням розуму і душі людини", залученням на свою сторону і власний, і ворожий народи.

Четверте. Потрібно перешкодити процесам деієрархізації. Необхідно захистити, не дати зруйнувати ієрархію, представлену традиційними релігіями, державою і армією, в тому числі шляхом її розколу, розкладання і корумпованості зсередини. Необхідно відновити авторитет держави і армії в народі, забезпечити їх єдність у боротьбі проти сил заколотоагресії.

П'яте. Слід звернути особливу увагу на людину, народ в цілому, його свідомість і його душу, оскільки саме вони виявляються головними полями битв в заколотовійні. Потрібно, як вважає Месснер, зробити людину "вирішальним фактором на війні", потрібно виховати її, зробити "твердою для "твердого" часу заколотовійни".

Шосте. Месснер вважав, що відповіддю на заколотовійну не можуть бути тільки військові та політико-психологічні операції - перемагати її можна і потрібно також і "всесвітньої ре-революцією", яка повинна повернути життя суспільства на нормальний, еволюційний шлях, шлях поступового розвитку. "Революція по перевазі деструктивна - в ній багато конкретних "геть!" і мало реальних "хай живе!" Ре- революція хоче бути конструктивною і серед руїн дореволюційної будівлі і мішури революційних декорацій знайти місце і матеріал для споруди того, що відповідає вічному стилю даного народу і відповідає його розумним потребам. Руйнувати може всякий Стенька Разін і Омелян Пугачов, а для ре- революційного творіння потрібні носії творчих, слушних, зрозумілих, прийнятних ідей, як патріарх Філарет (ХУІІ ст.) і Столипін (ХХ ст.) [9, с. 74].

Це лише деякі загальні принципи організації заходів протидії атакуючому в заколотовійні з далеко не повного їх переліку. На жаль, рамки цієї статті не дозволяють привести їх повний список та обґрунтування.

В підсумку слід зазначити, що події ХХІ ст., в тому числі в Україні, свідчать про те, що заколотовійна все більшою мірою стає військовим "мейнстримом", що витісняє "класичну" війну "армія проти армії" і тому потребує в подальшому ґрунтовного аналізу. Як справедливо зазначає сам Є. Месснер: "Теорія такої війни - величезна цілина, яку треба зорати тракторними плугами політико-психологічної та військово-психологічної наукових думок" [9, с. 16]. Тому нам усім є над чим поміркувати, якщо ми бажаємо мирно жити, а не тремтіти від розривів бомб і снарядів, хоронити своїх рідних і близьких.

Список використаних джерел

1. Александер Б. Как выигрываются войны / Б.Александер; Пер. с англ. В.Беленького. - М. : ООО "Издательство АСТ"; ООО "Транзиткнига", 2004. - 604 с.

2. Бердяев Н.А. Диалектика божественного и человеческого / Н.А. Бердяев; Сост. и вступ. ст. В.Н. Калюжного. - М. : ООО "Издательство АСТ"; Харьков: "Фолио", 2003. - 620 с.

3. Гареев М.А. Если завтра война?.. (Что изменится в характере борьбы в ближайшие 20-25 лет) / М.А. Гареев. - М. : ВлаДар, 1995. - 238 с.

4. Дэйви М. Эволюция войн / М.Дэйви; Пер. с англ. Л.А. Калашниковой. - М. : ЗАО Центрполиграф, 2009. - 382 с.

5. Искусство войны: Антология военной мысли / Сост., под- гот. текста, предисл., коммент. Р.Светлова. - СПб. : ЗАО ТИД "Амфора", 2004. - 542 с.

6. Клаузевиц К. О войне. В 2 т. / К.Клаузевиц. - М. : ООО "Издательство АСТ"; СПб. : TerraFantastica, 2002.

7. Кревельд М. ван. Трансформация войн / М. ванКревельд; Пер. с англ. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. - 344 с.

8. Малышева Е.М. Мировые войны и локальные военные конфликты в истории: последствия, уроки / Е.М. Малышева // Вестник Адыгейского гос. ун-та. - 2005. - № 1. - С. 69-78.

9. Месснер Е.Э. Всемирная мятежевойна / Е.Э. Месснер. - Жуковский; М. : Кучково поле, 2004. - 512 с.

10. Попов И.М. Война будущего: взгляд из-за океана. Военные теории и концепции современных США / И.М. Попов. - М. : АСТ, 2004. - 444 с.

11. Русская армия в Великой войне: Картотека проекта. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.grwar.ru /persons/persons. html?id=3635

12. Серебрянников В.В. Социология войны / В.В. Серебрянников. - М. : Ось-89, 1998. - 320 с.

13. СІПРІ 2013: Щорічник: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека: Пер. з англ. / Стокгольм. міжнар. ін-т дослідження миру; Укр. центр екон. і політ. досліджень ім. О. Разумкова; Редкол. укр. вид.: Л.Шангіна (головний редактор) та ін. - К. : Заповіт, 2014. - 520 с.

14. Слипченко В.И. Войны шостого поколения: Оружие и военное искусство будущого / В.И. Слипченко. - М. : Вече, 2002. - 384 с.

15. Сунь-Цзы. Трактаты о военном искусстве / Сунь-Цзы, У- цзы; Пер. с кит., предисл. и коммент. Н.И. Конрада. - М. : ООО "Издательство АСТ"; СПб. : TerraFantastica, 2002. - 558 с.

16. Тоффлер Э. Война и антивойна: Что такое война и как с ней бороться. Как выжить на рассвете XXI века / ЭлвинТоффлер, ХейдиТоффлер. - М: ACT: Транзиткнига, 2005. - 412 с.

17. Требин М. Войны ХХІ века / Михаил Требин. - М. : АСТ; Минск: Харвест, 2005. - 608 с.

18. Тухачевский М.Н. Избранные произведения. В 2 т. / М.Н. Тухачевский. - М. : Воениздат, 1964.

19. Тюшкевич С.А. Законы войны: сущность, механизм действия, факторы использования / С.А. Тюшкевич. - М. : Книга и бизнес, 2002. - 360 с.

20. Хофмайстер Х. Воля к войне, или Бессилие политики. Философско-политический трактат: Пер. с нем. и послесл. О.А. Коваль / Х.Хофмайстер. - СПб: ИЦ "Гуманитарная Академия", 2006. - 288 с.

21. Хочешь мира, победи мятежевойну! Творческое наследие Е.Э. Месснера. - М. : Военный университет, Русский путь, 2005. - 696 с.

Размещено на Allbest.ru