Досвід та уроки розбудови сучасної Словенії як соціальної держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід та уроки розбудови сучасної Словенії як соціальної держави

Серед низки соціальних, економічних, політичних, культурних та інших факторів, які наприкінці минулого століття підштовхували одну з найбільш розвинених республік Югославії - Словенію до виходу зі складу федерації, одними з найбільш вагомих були досить сучасна і потужна промисловість та сформовані стійкі зв'язки з діловими колами Західної Європи. У словенському суспільстві, збуреному відчуттям стагнації старої біполярної системи світоустрою, все гучніше звучали голоси тих, хто більш не бажав бути фінансовим донором для інших республік. Словенці небезпідставно вважали, що їхнє життя має реальні передумови до покращення за умови існування Словенії у якості суверенної держави. Однак після здобуття очікуваної незалежності і особливо після подальшого періоду економічного спаду, словенці чітко зрозуміли, що знаходяться в ролі “наздоганяючих” відносно західноєвропейських країн і для того, щоб скоротити цей соціально-економічний розрив, необхідно ставати на шлях модернізаційних змін.

Досить вдалим, на наш погляд, є запропоноване В. П. Горбатенком визначення модернізації як “набуття менш розвиненими суспільствами низки ознак, характерних для більш розвинених суспільств, що, в свою чергу, передбачає масштабні, цілеспрямовані перетворення в усіх основних сегментах соціальної системи (в економічній, правовій, політичній сферах, соціальних відносинах, культурі, системі освіти)” [7, с. 12]. Тож, як бачимо, розвиток соціальної сфери країни є невід'ємною частиною її модернізаційного поступу. Розгляду розбудови Словенії як соціальної держави на новітньому етапі її розвитку й присвячено це дослідження.

Проблеми, пов'язані з вивченням соціальної політики загалом та її ролі і місця в побудові соціальної держави зокрема, давно привертають увагу фахівців різноманітних наукових сфер, серед яких В. П. Горбатенко, С. М. Гріневська, О. О. Давидюк, Т. А. Заяць, Л. І. Ільчук, Ю. В. Кривобок, Е. М. Лібанова, Л. С. Лісогор, В. М. Новіков, О. Ф. Новікова, О. М. Пищуліна, С. В. Сіденко, Л. Л. Шамілева та ін.

Зацікавлені дослідженням сучасної Словенії науковці не оминали своєю увагою й особливості соціального розвитку цієї країни. Зокрема цієї проблеми у своїх працях торкались Ю. К. Князєв [5], Н. С. Пілько [4], А. В. Шилова [15]. Проте питання вивчення особливостей постання Словенської Республіки як соціальної держави у вітчизняній історіографії досі залишається відкритим.

Як зазначають вітчизняні дослідники новітньої історії Словенії, після здобуття незалежності участь у європейській інтеграції стала однією з головних стратегічних цілей словенської зовнішньої політики. Передусім євроінтеграція мала сприяти прискоренню економічного та соціального розвитку, підвищенню якості життя словенців, а також полегшити подолання молодою країною негативних наслідків кризової ситуації в Югославії. Однією з умов успішного руху до Євросоюзу було створення оновлених державних інститутів та впровадження низки соціальних реформ. Особливістю Словенії було те, що відповідні зміни проводились у атмосфері значної суспільної злагоди, м'яко, без люстрації й без кардинального відкидання економічних та соціальних досягнень попереднього соціального ладу [8, с. 67]. Одним із пріоритетних напрямів розвитку молодої держави визначалась турбота про соціальну захищеність населення, тобто розбудова незалежної Словенії як соціальної держави. Відповідна теза отримала законодавче підтвердження шляхом включення її до Конституції Республіки Словенія (прийнятої 23 грудня 1991 р.), Стаття 2 якої говорить: “Словенія є правовою та соціальною державою”. Крім цього, в Основному законі міститься окремий розділ, присвячений регулюванню економічних та соціальних відносин, зокрема сфери праці та її охорони, участі в профспілках тощо.

Однак декларації щодо соціального спрямування містяться в Конституціях багатьох країн, у тому числі й України, що насправді зовсім не гарантує того, що відповідна держава є насправді соціальною. То ж чи робив словенський уряд реальні кроки для покращення соціального захисту населення й чи заслужила Словенія дійсне право називатись соціальною державою?

Спираючись на класичне визначення соціальної держави автора цього поняття Лоренца фон Штайна, сучасні українські соціологи [11, с. 138-139] виокремлюють такі її характерні риси: 1) соціальна держава має повинно-обов'язкову природу - вона не просто сприяє гармонізації суспільно-економічного розвитку своїх громадян, а зобов'язана це робити. Тобто така держава має не просто виконувати відповідні соціальні функції, а змушена це робити, за необхідності звітуючись перед громадянами за їх виконання; 2) соціальна держава не лише зобов'язана, але й спроможна виконувати свої функції - за потреби вона може використовувати надану їй владу, зокрема для перерозподілу доходів для певних нужд соціальних програм тощо; 3) соціальна держава сама зацікавлена у виконанні взятих на себе зобов'язань - це надає їй певних гарантій щодо підтримки існуючого політичного і соціального устрою, тобто, в решті решт, досягнення її головної мети - самозбереження.

В рамках Євросоюзу існує європейська соціальна модель, головними ознаками якої є: 1) високий рівень соціальної захищеності (значна частка валового внутрішнього продукту використовується на соціальні потреби); 2) різноманітні проблеми, які періодично виникають у соціальній сфері (стосовно трудових відносини, екології, пенсійного забезпечення тощо), розв'язуються методом соціального діалогу партнерів за активної участі незалежних експертів; 3) у соціальній сфері поряд із державними організаціями та профспілками, як у загальнодержавному масштабі, так і на місцях діють численні некомерційні організації (благодійні, конфесіональні, громадські та інші), котрі виступають як колективні представники громадянського суспільства [10]. Вочевидь, оскільки Словенія стала членом ЄС, необхідний мінімум європейських соціальних стандартів був досягнений нею ще у 2004 р. Спробуємо розглянути деякі особливості розвитку соціальних стандартів Словенії, отриманих країною у спадок від комуністичного минулого, а також дослідити стан соціальної сфери держави останніх років.

На відміну від керівництва низки постсоціалістичних держав, словенський уряд після здобуття незалежності здійснив ряд заходів, покликаних оптимізувати соціальну сферу, які завершились реальними результатами щодо її покращення.

Так, досить показовим прикладом непідробного бажання словенської влади досягти успіху в соціально- економічній сфері стала поява Економічної і Соціальної Ради Республіки Словенія (далі - ЕСР) [17]. Цей орган було створено для вирішення питань, які можуть потенційно містити в собі конфліктні моменти між державною владою, роботодавцями та працівниками, у рамках спеціального суспільного договору в 1994 р.

Зазначена рада є тристороннім органом, який складається з 15 членів (по 5 представників від уряду, роботодавців та працівників). Головує у раді зазвичай представник словенського уряду. Метою створення ЕСР було сприяння вирішенню різноманітних проблем у царині економічної та соціальної політики країни, а також розгляду тих соціально-економічних питань, які можуть турбувати одну з трьох сторін. Рада може виносити на свій розгляд подібні проблемні питання в міру їх виникнення як на вимогу одного з трьох соціальних партнерів, так і за власною ініціативою.

До сфери діяльності ЕСР входять точки перетину інтересів уряду, роботодавців та працівників, такі як: економічна система та економічна політика; питання зайнятості та трудових відносин; соціальні права громадян та соціальна політика держави; проблеми оподаткування та ціноутворення; діяльність профспілок тощо. Разом з тим, ЕСР при бажанні може брати участь у підготовці законодавчих актів, надаючи консультації та створюючи рекомендації для них, а також ініціювати прийняття нових або вносити зміни до вже існуючих законів. Висловлені ЕСР пропозиції та рекомендації надсилаються на розгляд до Національних зборів та Національної ради Республіки Словенія і водночас стають надбанням професійної та широкої громадськості.

Нещодавно (11 квітня 2014 р.) ЕСР відсвяткувала двадцятиріччя свого існування. За цей час було проведено понад 250 засідань ради, на яких розглянуто близько тисячі нагальних питань щодо соціального діалогу між владними структурами та представниками словенського суспільства. До ювілею було випущено спеціальну публікацію, яка наочно продемонструвала ефективність ЕСР протягом останнього десятиріччя. У вступній статті Голова ради (діючий міністр праці, сім' ї, соціальних питань та рівних можливостей Словенії) Аня Корач Мрак зазначила, що на сьогодні ЕСР здобула таку вагому репутацію та суспільну значимість, яка унеможливлює ігнорування урядом її точки зору при ухваленні важливих соціальних рішень, узгодженні політики заробітної плати, законодавчих актів щодо регуляції прав працівників тощо [16, c. 3]. На її думку, соціальний діалог є великим історичним досягненням європейської моделі розвитку, він забезпечує пошук оптимального рішення для всіх трьох сторін. Соціальне партнерство є дуже важливим в узгодженні основних напрямів майбутнього розвитку Словенії та шляхів виходу з глибин економічної і соціальної кризи. Й ЕСР, як найвища форма соціального діалогу, відіграє в цьому процесі першочергову роль [16, c. 6].

Як згадувалось вище (п. 3 головних ознак європейської соціальної моделі), невід' ємною складовою соціальної держави є високий рівень розвитку організацій громадянського суспільства (ОГС). Після здобуття незалежності Словенія, як і країни Вишеградської четвірки, повернулась до досоціалістичної системи організації соціальних послуг, за якої різноманітні неурядові організації підтримували тісну співпрацю з місцевою владою. Завдяки впровадженню оновлених підходів до реалізації соціальної політики, децентралізації влади та ініціативам потужних релігійних організацій і власне ОГС, “третій сектор” (як, поряд з державним та економічним, прийнято називати весь спектр недержавних неприбуткових організацій) Словенії є наразі одним із найбільших постачальників соціальних послуг [12, с. 66]. Слід зазначити, що у Словенії (на рівні з Угорщиною) діють найбільш суворі закони порівняно з іншими країнами-членами ЄС щодо заснування та функціонування неурядових організацій. Зокрема, за словенським законодавством кількість засновників подібних організацій повинна становити не менше 10 осіб (у більшості країн ЄС це 2-3 особи). Також у Словенії фундаторами таких організацій не можуть бути іноземці [2]. У республіці існують механізми як безпосередньої, так і опосередкованої участі громадськості у вирішенні питань, що стосуються системи охорони здоров'я. Наприклад, громадяни можуть брати особисту участь у громадських парламентських обговореннях щодо плану діяльності згаданої системи та у регіональних комітетах застрахованих осіб, які створено з метою забезпечення активної участі широкого загалу у плануванні та управлінні системою медичного страхування. Опосередковано громадяни можуть брати участь у вирішенні питань, пов'язаних з охороною здоров'я через своїх представників у ряді відповідних державних та неурядових організації, асоціацій тощо [9, с. 20]. Взагалі у Словенії тягар обов'язкових внесків на соціальні витрати держави значною мірою лежить на працюючому населенні. Частка працівників і роботодавців у загальному обсязі цих внесків практично рівна - 50 на 50% (станом на 2012 р.) [14]. Для порівняння: в Україні частка робітників у цих внесках - 9%.

Починаючи від середини 90-х рр. минулого століття, в умовах стабільного росту ВВП, уряд Словенії порівняно легко знаходив необхідні кошти для підтримки належного рівня соціального захисту населення та його поступового підвищення. Незважаючи на періодичну критику сусідніх європейських країн щодо недостатніх темпів впровадження реформ у соціально-економічній сфері, керівництво республіки ставилось до цього питання надзвичайно обережно й не поспішало з втіленням у життя необхідних, на думку західноєвропейських партнерів, кардинальних змін у цьому напрямі. Не відчувала потреб у змінах і абсолютна більшість громадян країни. За даними міжнародного соціологічного опитування в 2007 р. рівень задоволення життям у Словенії був найвищим серед усіх нових членів ЄС [13, c. 325]. Однак глобальна фінансово- економічна криза 2008 р. наочно продемонструвала те, якою може бути ціна за зволікання з прогресивними перетвореннями.

За словами нинішніх словенських високопосадовців, у докризові роки все ж робились спроби прийняття законів щодо відповідних змін, але вони в кращому випадку лише підписувались, а потім не виконувались. Уряд не бачив потреби у їх реалізації, бо економічне зростання було досить хорошим і здавалося, що так буде завжди. Однак подібна політика призвела до того, що Словенія зазнала одного з найбільш глибоких кризових падінь серед ЄС. Початок цієї економічної і соціальної кризи відобразив нереалістичні очікування і надмірні вагання в проведенні необхідних змін з метою зміцнення економічної конкурентоспроможності й разом з тим захисту держави загального добробуту [16, с. 3-4]. Слушний для реалізації важливих структурних реформ момент економічного добробуту було втрачено й наразі керівництву країни доводиться шукати методи боротьби з наслідками світової кризи помноженими на місцеві несприятливі умови.

У грудні 2013 р. в інтерв'ю часопису “Эксперт” [1] чинний на той час словенський прем'єр-міністр Аленка Братушек розповіла про своє бачення особливостей сучасної соціальної системи Словенії та напрями подальшої її розбудови як соціальної держави. Зокрема вона відзначила, що метою її уряду залишається розбудова комфортної в соціальному плані держави. Незважаючи на певні економічні труднощі, їм вдалося зберегти безкоштовні шкільне навчання та охорону здоров'я, а також низку інших соціальних благ. На думку А. Братушек, найбільш прийнятною у нинішніх соціально-економічних умовах для Словенії є скандинавська модель, яка характеризується досить високим обсягом соціальних прав за рахунок вищого рівня податків.

Однак вищезгадана Аня Корач Мрак, до сфери управління якої нині входять соціальні питання, висловлює дещо менше оптимізму щодо збереження існуючого обсягу соціальних пільг у Словенії. Вона звертає увагу на те, що на сьогодні значна частина словенського суспільства продовжує помилково вважати, що Словенія все ще може підтримувати високі стандарти держави загального добробуту, регулярну високу зарплату, робити значні витрати на охорону здоров'я, освіту та виплату пенсій, а також надавати пільги для певних соціальних груп. Однак, на її думку, люди при цьому не беруть до уваги того, що країна наразі має значні борги, й що на шляху до виходу з кризи керівництво буде змушене переглянути багато з соціально-економічних прав, які було надано громадянам у хороші часи [16, с. 5]. Тобто нинішній кабінет міністрів Словенії визнає неможливість підтримки звичного для громадян рівня соціального захисту й дає зрозуміти, що буде змушений піти на таку непопулярну серед населення міру, як зниження його обсягу.

Нинішній словенський прем'єр-міністр Міро Церар, обраний після перемоги його політичної сили на позачергових парламентських виборах влітку 2014 р., поки що не висловився чітко щодо того, яка саме з існуючих на сьогодні соціальних моделей є найбільш прийнятною для його країни. Натомість він заявив, що на нинішньому етапі Словенія хоча й враховуватиме рекомендації ЄС, однак буде шукати свої власні шляхи для того, щоб найкращим чином вийти з економічної та соціальної кризи [3].

На жаль, формат статті не дає можливості дослідити всі особливості соціальної системи Словенії, однак і на основі викладеного матеріалу можна зробити ряд висновків:

1. Розглянувши основні особливості соціально-економічного розвитку Словенії часів незалежності, можна з високою долею вірогідності стверджувати, що цій країні притаманні головні ознаки європейської соціальної моделі - високий рівень соціальної захищеності населення, вирішення проблемних питань шляхом соціального діалогу та активна участь у соціальній сфері організацій громадянського суспільства.

2. У докризові роки на зламі ХХ-ХХІ ст. стабільний соціально-економічний розвиток та спрямована на постійне підвищення соціального захисту громадян політика уряду без перебільшення робили Словенію досить розвиненою соціальною державою чи, як називали словенці свою країну, - державою загального добробуту.

3. Однак глобальна фінансово-економічна криза виявила певні недоліки соціально-економічної сфери, пов'язані з затягуванням проведення нагальних структурних реформ. Нинішній економічний та фінансовий спад змушує керівництво Словенії до пошуку шляхів зменшення державних видатків, зокрема піднімається питання перегляду й певного скорочення соціальних витрат.

4. Керівництву України, за нинішніх непростих політичних та економічних умов, на наш погляд стане в нагоді вивчення словенського досвіду оптимізації соціальних видатків у часи фінансово-економічної кризи. Також цілком реальною і корисною могла б виявитись спроба створення (з належною модифікацією відповідно до української специфіки) багатостороннього органу соціального діалогу на кшталт словенської Економічної і Соціальної Ради.

Список використаних джерел

1. Буланов А. Словении ближе скандинавская модель / Буланов Алексей // Эксперт. - 2013. - № 49. - С. 72-73.

2. Вінніков О. Громадські організації у Європейському Союзі: як вони утворюються та діють? / Вінніков Олександр [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ucipr.org.ua /pages/7

3. Готова ли Словения к переменам? Миро Церар надеется на это [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ru.euronews.com/2014/07/14/miro-cerar-s-daunting-task-to- reform-slovenia-after-election-win/

4. История Словении / Л. А. Кирилина, Н. С. Пилько, И. В. Чуркина; отв. ред. И. В. Чуркина. - СПб.: Алетейя, 2011. - 480 с.

5. Князев Ю. К. Словения: через реформы к государству благосостояния / Ю. К. Князев // Новая и новейшая история. - 2002. - № 6. - С. 37-56.

6. Крюков О. І. Соціальна політика як необхідна умова функціонування соціальної держави / О. І. Крюков // Актуальні проблеми державного управління. - 2010. - № 1. - С. 31-37.

7. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Лібанова Е. М., Макарова О. В., Курило І. О. та ін.]; за ред. Е. М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2012. - 320 с.

8. Мальшина К. В. Завершення “холодної війни” та європейська інтеграція Словенії / К. В. Мальшина // Розпад Радянського Союзу та міжнародні інтерпретації завершення “холодної війни”: 20 років потому: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2-4 листопада 2011 р.). - Запоріжжя: Інтер-М. - С. 65-70.

9. Модель громадського контролю за витратами в сфері охорони здоров'я / [Реміга О., Татаревський О., Мельник Н. та ін.]; за ред. Н. Цісик. - К., 2006. - 94 с.

10. Мудролюбова Н. Північноєвропейський досвід соціальної держави на прикладі Королівства Швеції / Наталія Мудролюбова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.viche.info/journal/843/

11. Пищуліна О. М. Історична ретроспектива та сутність поняття “соціальна держава” / О. М. Пищуліна // Стратегічні пріоритети. - 2009. - № 3. - С. 136-142.

12. Повышение уровня жизни как приоритет социальной политики. - Мн: Представительство ООН/ПРООН в Республике Беларусь, 2005 - 84 с.

13. Путь в Европу / Под общ. ред. И. М. Клямкина и Л. Ф. Шевцовой. - Москва: Новое издательство, 2008. - 400 с.

14. Ткаченко Л. Фискальный популизм как диагноз / Ткаченко Лидия [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://gazeta.zn.ua/finances/fiskalnyy-populizm-kak-diagnoz-o- vozmozhnostyah-snizheniya-razmera-edinogo-socialnogo-vznosa- _.html

15. Шилова А. В. Економічний і політичний розвиток Словенії на рубежі ХХ-ХХІ століть / А. В. Шилова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Історія”. - 2004. - Вип. 74-76. - С. 171- 73.

16. Ekonomsko-socialni svet. Economic and Social Council of Slovenia: 2004-2014. - Ljubljana: Javno podjetje Uradni list Republike Slovenije, 2014. - 88c.

17. Ekonomsko-socialni svet. Ustanovni akt [Elektronski vir]. - Nacin dostopa: http://www.ess.si/ess/ess-si.nsf/ekonomsko-socialni- svet/ustanovni-akt-ekonomsko-socialnega-sveta

Размещено на Allbest.ru