Концептуалізація публічної політики в полі соціологічного теоретизування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В ПОЛІ СОЦІОЛОГІЧНОГО ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

В.В. Кривошеїн

імені Олеся Гончара

Визначено напрямки концептуалізації публічної політики в полі соціологічного теоретизування, розкрито зміст смислових сфер політичного (політики) і публічного, конкретизовано зв'язок терміна «публічний» із терміном «політика» у значенні «policy» (діяльність держави), визначено суспільний характер публічної політики.

Ключові слова: публічна політика, політика як «politics», політика як «policy», політика як «polity», діяльність держави, суспільна політика.

Кривошеин В.В. Концептуализация публичной политики в поле социологического теоретизирования

Определены направления концептуализации публичной политики в поле социологического теоретизирования, раскрыто содержание смысловых сфер политического (политики) и публичного, конкретизирована связь термина «публичный» с термином «политика» в значении «policy» (деятельность государства), определен общественный характер публичной политики.

Ключевые слова: публичная политика, политика как «politics», политика как «policy», политика как «polity», деятельность государства, общественная политика.

Krivoshein V. Public policy conceptualization in the sociological theorizing field

Comprehension of the category of `public policy' is carried out with the help of `the public', `public sphere', `public field', `public space', `the public'. In the field of sociological theorizing conceptualization of the notion of `public policy' was first carried out in the writings H. Lasswell and the Chicago school.

The concept of `public policy' is divided semantic sphere - political (politics) and public. Sphere of political has three dimensions: policy (plan a course of action or course of action adopted and adheres to the authorities, leaders of political parties and other); politics (the sphere of the relations of different social groups and individuals regarding the use of institutions of public authority for the implementation of their public interests and needs); polity (form policy, that is, its organizational structure, the institutions that provide it with sustainability, stability and ability to regulate the political behavior of people). The policy sphere is directly connected with the political practice (management sphere), performed by artists of all levels in the face of officials, public servants, officials of political parties, organizations, associations, corporations, etc. The concept of `politics' is: 1) policy management and more widely in general, the art of management; 2) policy as negotiations for public affairs, above all in the spirit of democratic participation of the public; 3) policy as a compromise and consensus; 4) policy as power (power policy).

The concept focuses on public policy sphere, including the focus of consideration of the nature, the procedure of the development and implementation of programs of activity of authorities on different levels.

In general, public policy is a program and priorities of the authorities, mechanisms and technologies for their implementation are elaborated on the basis of and in view of expectations of social groups (strata) society through their representatives. This concept has a direct relationship with the state's activities, determining the actions or abstention from it, the elected government bodies to solve a particular problem or set of mutually connected problems.

Public policy has a pronounced social character. In the course of a sociological understanding of the concept of public policy must take into account two main trends: the philosophical and axiological idea of `public'; the subject-practical understanding of public policy as a pragmatist and institutional categories.

Key words: public policy, politics, policy, polity, the activity of the state, social policy.

Постановка проблеми

Політику неможливо уявити без влади і владних відносин, тобто без спроможності, права і можливості одного соціального суб'єкта вирішальним чином впливати на дії іншого, спираючись на свою волю й авторитет, моральні й правові норми, звичаї і традиції, погрозу примусу і покарання тощо. Публічна влада - а саме вона є основою політики - це насамперед влада держави, і політика формується й існує тоді, коли суспільство в результаті свого розширення й ускладнення виявляється нездатним залишатися в рамках потестарної (додержавної) саморегуляції, самоврядування. У такому суспільстві виникає і зберігається об'єктивна потреба в забезпеченні зовнішнього контролю за поведінкою його членів та їх взаємин, а отже, і у виділенні для цього особливого прошарку людей, які здійснюють такий контроль і соціально-політичне регулювання.

Публічна влада, володарювання є атрибутом, невід'ємною властивістю політики. Між ними спостерігається найтісніший, органічний взаємозв'язок: з одного боку, влада є джерелом, основою і засобом утвердження і здійснення політики, а з іншого - саме здійснення певної політики обумовлює утвердження, функціонування і розвиток відповідної влади. Проте поняття влади ширше за поняття політики, оскільки влада може набувати не тільки політичного, але й економічного, духовно-ідеологічного характеру, не кажучи вже про індивідуальні та групові форми влади. У той же час неправомірно зводити політику лише до державної політики, оскільки першу здійснюють не тільки держава, але й інші соціальні суб'єкти (партії, класи, нації й інші етноси, громадські організації й об'єднання, окремі особистостямі і т.д.).

Аналіз публікацій

Проблема публічної політики в сучасній соціально-політичній науці подана досить різноманітно як із погляду методології, так і з позиції емпірико-практичних досліджень. Серед учених, які розробляли даний концепт, можна назвати таких зарубіжних авторів, як Х. Арендт, П. Бурдьє, Ю. Габермас, А. Гайденхаймер, Х. Хекло, а також вітчизняних дослідників: Л.В. Сморгунова, О.І. Соловйова, В. Степаненкоа, О.А. Третяка, Н.А. Шматка та ін.

Метою статті є визначення напрямків концептуалізації публічної політики в полі соціологічного теоретизування.

Викладення основного матеріалу

У контексті соціологічного теоретизування осмислення категорії «публічна політика» доцільно здійснювати через призму інших категорій: «публіка», «публічна сфера», «публічне поле», «публічний простір», «громадськість». Таким чином, соціально-політична наука має численні значеннєві інтерпретації категорії «публічна політика», які постійно, з огляду на часові й просторові зміни, коригують та доповнюють. Дискусійність даного терміна - одна з основних проблем, із якою стикаються вчені, намагаючись дати відповідь на питання про значення цього поняття.

Крім того, ще однією важливою проблемою щодо соціологічного визначення цього поняття є те, що воно «мандрує» від однієї дисципліни до іншої. На це, зокрема, звертає увагу французький соціолог М. Доган, який уважає, що запозичені поняття повинні бути адаптовані до контексту нової дисципліни, оскільки вони є не тільки термінами, але також і певними постулатами або ідеями[5, с. 118].

Уперше концептуалізували поняття «публічна політика» у полі соціологічного теоретизування в США, зокрема, у студіях Г. Лассвелла та представників Чиказької школи, які обґрунтували необхідність застосування кількісних методів аналізу в науковому й практичному житті американської держави. Г. Лассвелл дійшов до розуміння політики як засобу вирішення соціальних проблем (див.: [15]).

Розкриваючи зміст концепту «публічна політика», доцільно виділити в ньому дві смислові сфери - «політичне» («політика») і «публічне».

Смислове навантаження терміна «політичне» має три виміри, які дуже чітко зафіксовано в англійській мові. Політика як «policy» - це план, курс дій, або «напрям дій, що прийнятий і якого дотримується влада, керівники, політичні партії та ін.» (Тут і там переклад мій - В.К.) [17, р. 1497]. Саме в такому розумінні застосовують цей термін, коли говорять про державну політику та про її напрямки. Політика як «politics» - це «сфера взаємовідносин різних соціальних груп та індивідів з приводу використання інститутів публічної влади задля реалізації своїх суспільно значущих інтересів і потреб» [9, с. 6]. Політика як «polity» - це форма політики, тобто її організаційна структура, інститути, що надають їй стійкості, стабільності й здатності регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, закони, політичні та правові норми). Німецький політичний мислитель Клаус фон Байме, додержуючись такої ж позиції, визначає «polity» як політичний порядок («politische Ordnung»), «politics» - як процес прийняття політичних рішень і дії, пов'язані з цим процесом, а «policy» - як результати здійснення таких дій [2, с. 12].

Сфера «policy» пов'язана з політичною практикою (управлінською сферою), яку здійснюють виконавці всіх рівнів в особі чиновників, державних службовців, функціонерів партій, організацій, об'єднань, корпорацій та ін. К. фон Байме услід за Г Креллем зазначає: «Англійське «policy» має спільні коріння з німецьким словом «поліція» (Polizei). Поняття «Policey», «Policei» або «Pollicey» вперше з'являється між XV і XVI століттями. Під ним у просвітлених німецьких феодальних державах розуміли державне управління або управління внутрішніми справами, отже завданням «науки про поліцію»... була підготовка для правителя добре освічених, лояльних держслужбовців. Якщо «Politeia» у Платона і Аристотеля ще мала тісний зв'язок з громадянством, з полісом, то німецьке поняття, що походить від нього, зосереджено на правлячій верхівці. Тільки протягом XVIII і XIX століть починає витіснятися на задній план широке поняття поліції (як всеохоплюючого державного врегулювання суспільних відносин), бо виникають спеціальні установи, що відповідають за безпеку й одержали назву поліції. Ці спеціалізовані інституції в майже усіх західних країнах з XIX століття відповідають за урегулювання внутрішніх конфліктів» [2, с. 16].

Ендрю Гейвуд визначає цілий спектр значень поняття «politics» - це: 1) політика як керування зокрема і як мистецтво курування взагалі; 2) політика як перемовини щодо громадських справ, насамперед у дусі демократичної участі громадськості; 3) політика як компроміс і консенсус; 4) політика як влада (владна політика) [там само, с. 13].

Американський науковець К. Райт називав «politics» «мистецтвом впливу, маніпулювання й контролю над основними політичними групами з метою сприяння діяльності союзницьких сил і протидії діям супротивників, що мають протилежні цілі» [16, р. 395].

Є і більш загальні, абстрактні визначення «politics». Наприклад, Ф. Гудноу визначав «politics» як «формулювання волі суспільства», а її основними механізмами - «діяльність політичних партій, весь електоральний процес і процес законотворчості» [Ibid., р. 395].

Для політики як «policy» О. Кілієвич пропонує застосувати такий нескладний тест: якщо в разі заміни слова «політика» на слово «програма» смисл фрази суттєво не змінюється, тоді ми маємо справу з «policy» (державна політика - державна програма), в іншому випадку йдеться про «politics» [6, с. 54].

Сфера «policy» пов'язана з політичною практикою (управлінська сфера), яку здійснюють виконавці всіх рівнів в особі чиновників, державних службовців, функціонерів партій, організацій, об'єднань, корпорацій тощо. Сфера «politics» пов'язана з розробкою політичних програм, ідеологій, стратегій політичного розвитку та прийняттям рішень щодо шляхів, форм і засобів їх реалізації.

На думку Р. Арона, політика як «policy» - це програма, метод дій або самі дії, що їх здійснюватиме людина або група людей стосовно до якоїсь однієї проблеми чи сукупності проблем, які постають перед суспільством; політика як «politics» - це сфера суспільного життя, де конкурують або протистоять один одному різні політичні (у значенні «policy») напрями, всередині цієї сфери протидіють одна одній або групі, які мають власну «policy», тобто свої цілі, інтереси, а подекуди і свій світогляд [1, с. 21].

З огляду на ці обставини політичний світ являє собою дуже складний і багатошаровий комплекс явищ, інститутів, відносин, процесів тощо, які формують такі сфери суспільного життя, як державно-правова, партійна, виборча, політико-технологічна (прийняття політичних рішень), політико-світоглядна та деякі інші. Коли говорять про політичний світ, то мають на увазі перш за все вже сталі, застиглі, статичні, наявні в кожному конкретному моменті феномени, структури, складові елементи, функції, умови для їхнього нормального функціонування, співвідношення і взаємодії один з одним тощо. Але політичний світ не обмежується лише статикою, він постійно змінюється. Ця відмінність у розумінні політичного світу етимологічно чітко зафіксовано в англійській мові: «policy» трактують як статику політичного світу, «politics» - як його динаміку [7, с. 29].

У своїй статиці політичний світ є світ уявлень, сповненим безліччю забобонів, заздалегідь сформованих ідей, улюблених фетишів та міфів. Але на відміну від фізичного світу, який теж даний людині лише в уявленнях, політичний світ не є інтерсуб'єктивно пізнаваним і стабільним. Тому політичні уявлення є компенсаторними механізмами, які дозволяють своїм суб'єктам пережити те, що могло б їх зруйнувати. Цілісна й зв'язана інтерпретація політичних феноменів також передбачає визнання того, що їх сутність пов'язана із свідомістю. У зв'язку з цим Жан-Марі Денкен зазначав: «Немає нічого політичного без свідомості. І саме в цьому контексті політичний аспект факту набуває волюнтаристського та довільного характеру» [4, с. 31]. Існування політики безпосередньо обумовлене існуванням у свідомості своєрідного уявного світу, світу можливого й найкращого, що дублює деякою мірою реальний світ. Саме порівняння цих двох світів, на думку французького політолога, породжує політичну динаміку [там же, с. 37].

Проблематичним також є вживання прикметника «політичний» в українській мові. Якщо проаналізувати тлумачні словники англійської мови, то ми побачимо, що прикметник «political» пояснюють як «concerned with politics» або «connected with a political party» [17, p. 1497], тобто «такий, що належить, причетний до політики або пов'язаний із політичною партією». Отже, слово «political» уживають як прикметник, утворений від іменника «politics», а не «policy». Для уникнення плутанини із вживанням прикметника «політичний» доцільно застосувати його в контексті політики як «politics». Коли ж ідеться про політику як «policy», то доцільно вживати прикметник «public». Як уважає російський учений А.Ю. Сунгуров, ефективніше відносити термін «публічний» до політики у значенні «policy», включаючи у фокус розгляду характер, процедуру процесу розробки й реалізації програм діяльності влади різного рівня. Тобто під публічною політикою слід розуміти програми й пріоритети розвитку органів влади, механізми і технології їх реалізації, вироблені на основі та з урахуванням очікувань соціальних груп (страт) суспільства через їх представників.

Таким чином, владу можна вважати публічною, якщо вона прозора, ефективна, а також спрямована на вирішення проблем населення та користується його довірою [11].

Важливим у розумінні публічної політики є її зв'язок з діяльністю такого політичного інституту, як держава. У розрізі цього американський дослідник Дж. Андерсон визначив, що «публічна політика - це політика, вироблена урядовими чиновниками й органами влади та зачіпає значну кількість людей» [14, р. 20.]. Деталізуючи дане визначення, учений виділив декілька тлумачень поняття публічної політики, які стосуються стабільного цільового курсу дій уряду. По- перше, це визначення позв'язує політику здебільшого з цільовою або орієнтованою на досягнення певної мети дією, а не з випадковою поведінкою або випадковими інцидентами. По-друге, політика скоріше складається з певних цільових дій або системи дій, ужитих урядовцями протягом деякого періоду, а не з їх окремих дискретних рішень. По-третє, публічна політика формується у відповідь на політичні запити («political demands») або вимоги вживати або не вживати які- небудь дії для вирішення певних проблем. По-четверте, політика включатиме те, що уряд робить насправді, а не тільки те, що він має намір зробити чи декларує, що збирається зробити. По-п'яте, публічна політика може бути позитивною чи негативною. Деякі форми відкритих урядових заходів можуть бути пов'язані із проблемою, за якою був політичний запит (позитивна публічна політика), або урядовці можуть вирішити не вживати дій з деяких питань, які потребували урядового втручання (негативна публічна політика) [14, р. 20-23].

На Заході «public» як прикметник «policy» часто співвідносять із діями державної влади. Канадський політолог Л. Пал визначає «public policy» як «напрям дії або утримання від неї, обрані державними органами для розв'язання певної проблеми або сукупності взаємно пов'язаних проблем» [9, с. 2]; Дж. Мангейм і Р. Річ визначають «public policy» як «регулярні дії або бездіяльність урядовців, що здійснюється по певних схемах» [8, с. 349]; у політичному словнику видавництва «Брунсвік» «public policy» визначено як «сукупність дій, які здійснюються виборними або призначеними держслужбовцями й які ґрунтуються на чинних законодавчих актах» [16, р. 138]. Тобто «public policy» доцільно перекладати як «державна політика» і «public» як прикметник «policy» стосується дій політичних суб'єктів стосовно сфери державної політики. Прояснення щодо слововживання термінів «policy» і «politics» знаходимо в праці американських авторів Дж. Андерсона, Д. Бредді, C. Баллока, Дж. Стюарта «Public Policy and Politics in America», у якій, коли мова йде про дії американських органів влади, вживається термін «policy», але коли йдеться про дії не тільки державних структур, то застосовують термін «politics». Наприклад, коли мова йде про дії американського уряду у сфері енергетики - термін «energy policy» [13, р. 69], а коли йдеться про дії в цій галузі як державних, так і суспільних і комерційних організацій, то вживається термін «energy politics» [Ibid., р. 84]. На думку українського вченого О. Кілієвича, компромісом між «державна» та «публічна» міг би бути варіант «суспільна політика» - це підкреслювало б те, що політику застосовують у суспільстві й для суспільства і данний варіант співзвучний із усталеним поняттям «суспільний вибір» - «public choice» [6, с. 57].

Саме суспільний характер публічної політики дозволяє розглядати її крізь призму системного підходу. Російський дослідник А. Галкін пов'язує категорію «публічна сфера» із більш широким поняттям зворотного зв'язку, уведеним у науковий обіг Норбертом Вінером, який визначав його як найважливіший елемент аналітичної діяльності, що дозволяє усвідомити специфіку взаємодії в рамках будь-яких систем. Трактування терміна «публічна політика» у значенні системної категорії дозволяє розкрити нову системну якість політики як сучасної соціальної реальності, пов'язати її з іншими системними категоріями - такими як «демократія», «участь», «громадянське суспільство», «правова держава» [3, с. 72]. На системному характері публічної політики наголошує також Н.А. Шматко, визначаючи останню як «симбіоз політичної дії, наукової рефлексії та акта масмедійної комунікації» [12, с. 107].

На основі означених семантичних передумов, у ході соціологічного осмислення концепту «публічна політика» необхідно враховувати дві головні тенденції в інтерпретації цієї категорії: філософсько-аксіологічні уявлення про «публічне», предметно-практичне розуміння публічної політики як діяльнісної та інституційної категорії. У зв'язку з цим О.А. Третяк акцентує увагу на співвідношенні філософських фундаментальних положень із політичною практикою [11, с. 63]. Розширюючи просторове уявлення про публічне, а саме про публічну сферу політики, науковець зазначає, що остання є комплексним явищем, яке на сучасному етапі, з одного боку, відокремлює суспільну діяльність людини від інших систематизованих компонентів суспільства, таких як економіка, сфера соціальної допомоги й культурно-духовна діяльність людини, а з іншого - охоплює все суспільство на основі тематизації спільних інтересів [там само, с. 309].

концептуалізація публічна політика соціологічний

Висновки

Таким чином, політику як предмет соціологічного дослідження слід розглядати крізь призму її публічної природи, публічно-владних відносин. Політика в цьому ракурсі є однією з основних сфер громадського життя, яка пов'язана з відносинами встановлення, організації, функціонування і зміни публічної влади.

Бібліографічні посилання

1. Арон Р. Тоталитаризм и демократия [Текст] / Р. Арон. - М.: Прогресс, 1993. -251 с.

2. Байме К. фон. Політичні теорії сучасності [Текст] / К. фон Байме. - К.: Стилос, 2008. - 396 с.

3. Галкин А. Модернизация, обратная связь и публичная сфера [Текст] / А. Галкин // Полития. - 2011. - № 1 (60). - С. 69-84.

4. Денкэн Ж.-М. Политическая наука [Текст] / Ж.-М. Денкэни. - М.: Изд-во МНЭПУ, 1993. - 162 с.

5. Доган М. Политическая наука и другие социальные науки [Текст] / М. Доган / Политическая наука: новые направления / под ред. Р Гудина, Х.-Д. Клингеманна. - М., 1999. - С. 113-146.

6. Кілієвич О. Усталення термінології в галузі аналізу державної політики [Текст] / О. Кілієвич // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук. пр. - Д., 2002. - Вип. 1. - С. 52-61.

7. Кривошеїн В.В. Системологія політичного світосприйняття [Текст]: монографія / В.В. Кривошеїн. - Д.: ДНУ, 2004. - 146 с.

8. Мангейм Д. Политология: методы исследования [Текст] / Д. Мангейм, Р Рич. - М.: Весь мир, 1997. - 544 с.

9. Пал Л. Аналіз державної політики [Текст] / Л. Пал. - К.: Основи, 1999. - 422 с.

10. Сунгуров А.Ю. Публичная политика: в поисках определения [Электронный ресурс] / А.Ю. Сунгуров. - Режим доступа: http://strategy-spb.ru/print.php?doc=414. - Загл. с экрана

11. Третяк О.А. Публічна сфера політики демократичного суспільства: теоретико-концептуальні засади і напрямки структурної еволюції [Текст] / О.А. Третяк. - Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2012. - 376 с.

12. Шматко Н.А. Феномен публичной политики [Текст] / Н.А. Шматко // Социс. - N° 7. - 2001. - С. 106-112.

13. Anderson J. Public Policy and Politics in America [Text] / J. Anderson, D. Braddy, C. Bullock III, J. Stewart. - California: Univ. of California Press, 1984. - 356 p.

14. Anderson J.E. Public Policymaking: аn Introduction [Text] / J.E. Anderson. - NY, 2003. - P. 16-27

15. Lasswell H.D. Psychopathology and Politics [Text] / H. D. Lasswell. - Chicago: Univ. of Chicago Press, 1930. - 341 p.

16. Raymond W.J. Dictionary of Politics: Selected American and Foreign Legal and Political Terms [Text] / W.J. Raymond. - Lawrenceville, Va.: Brunswick Pub. Corp., 1992. - 760 р.

17. Webster's new universal unabridridget Dictionary [Text]. - N.Y.: Barnes and Noble books, 2003. - 2264 p.

Размещено на Allbest.ru