Політична участь як об’єкт політико-правового дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політична участь як об'єкт політико-правового дослідження

О.А. Кавилін

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Предметом аналізу є наукові розвідки вітчизняних учених, присвячені політичній участі у процесі демократичної трансформації українського суспільства; політичну участь визначено як легітимну систему цілеспрямованого впливу акторів на політичну систему суспільства.

Ключові слова: політична участь, політична активність громадян, демократія, політична система.

Кавылин А. А. Политическое участие как объект политико-правового исследования.

Предметом анализа стали исследования отечественных ученых, посвященные политическому участию в процессе демократической трансформации украинского общества; дано определение политического участия как легитимной системы целеустремленного влияния актеров на политическую систему общества.

Ключевые слова: политическое участие, политическая активность граждан, демократия, политическая система.

Kavylin A. Political participation as object of political and legal research.

The researches of scientists, sanctified to political participation in the process of democratic transformation of Ukrainian society, became the article of analysis; determination of political participation is given as a legitimate system of purposeful influence of actors on the political system of society.

Key words: political participation, political activity of citizens, democracy, political system.

Проблема політичної участі має тривалу дослідницьку історію від часів античності й до сьогодення. Політологічне вивчення участі громадян у політиці розпочалося всередині ХХ ст., коли «політичну участь» було визнано ключовою категорією теорії демократії.

Політичній участі присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних науковців. Відносно більш вивченою є загальна проблематика активності людей у політичній сфері. Певного успіху досягнуто в розгляді суб'єктності участі, її інструментів та інтенсивності. Досить різноманітні дослідження, що стосуються участі в різних видах виборчого процесу. Загалом у політологічній літературі ця проблематика отримала досить широку апробацію (з позицій структури, форм, методів, прогнозів політичної поведінки соціальних груп в різних соціально- політичних контекстах). В той же час уся ця література не вичерпує різноманіття проблематики, вона радше створює необхідну основу для комплексних досліджень, зокрема вивчення інституціоналізації політичної участі молоді в сучасній України.

Поділяємо думку Н. Ротар, яка стверджує, що «специфіка сучасного політичного процесу в Україні, одним з проявів якого є характер взаємодії між владою та громадянами, актуалізує проблему політико-правового й інституційного забезпечення політичної участі громадян» [1, с. 5]. Вирішення цієї проблеми, на наш погляд, потребує, передусім, дослідження політичної участі у політико-правовій площині. Отож, метою даної статті є вивчення політичної участі крізь призму її правової легітимації.

Широку теоретичну базу для вивчення політичної участі надають праці західних, зокрема американських, політологів і соціологів. У зарубіжній літературі розроблено і узагальнено способи і методи цього вивчення, висловлені прогнози про характер проявів політичної участі за різних суспільно-політичних умов. Дослідження Г. Алмонда, С. Верби, М. Гоела, Ф. Грінстайна, Р. Даля, Р. Кловарда, М. Конвей, С. Ліпсета, Л. Мілбрайта, Р. Міллса, Н. Ная, Ф. Півена та ін. містять аналіз різних способів участі (чи неучасті) суб'єкта в політиці як на індивідуальному рівні, так і через посередництво соціальних інститутів. С. Верба зазначає, що однією з умов реалізації політичної участі, а отже, й практичного втілення демократичної системи врядування, є чітке нормативне регулювання і гарантування низки базисних прав громадян, серед яких на перше місце виходять право вибору, право участі в державному управлінні, право на політичні об'єднання [2, с. 46]. Для Р. Даля ефективна політична участь є однією з умов демократії [3, с. 163].

В Україні проблема політичної участі актуалізувалась зі здобуттям незалежності. На початковому етапі наукової розробки, з огляду на нерозвиненість громадянського суспільства і відповідно інституційної структури участі, яка здебільшого реалізувалася у стихійних формах, основна увага дослідників була зосереджена на аналізі електоральної активності людей. У підручниках із політології, енциклопедичних словниках та довідниках, наукових статтях розкривалися окремі сутнісні риси політичної участі та форми її прояву. Політична участь як суспільний феномен, який потребує комплексного дослідження, тривалий час залишалася поза увагою українських науковців.

Прояви громадянської активності останніх років в Україні стимулювали інтерес наукової спільноти до проблеми політичної участі та її впливу на процеси демократизації. Вчені намагаються аналізувати масштаби, інтенсивність та засоби залучення громадян у політику, канали їх ефективного впливу на різні сфери життя суспільства. Дослідників цікавлять фактори і мотиви, що визначають вибір тих чи інших форм суспільно-політичної діяльності, причини масової підтримки або незгоди із будь-якими соціальними силами, регіональні чинники політичної активності та ін. Ця тема привертає все більше уваги дослідників, серед яких значну частину складають не лише політологи, а й соціологи, історики, психологи: І. Алєксєєнко, Р Балабан, І. Бекешкіна, A. Білоус, В. Бортніков, В. Бурдяк, В. Васютинський, І. Воронов, Є. Головаха, В. Горбатенко, Н. Дембіцька, B. Денисенко, О. Дергачов, І. Доцяк, Г. Зеленько, М. Кармазіна, В. Климончук, Е. Клюєнко, А. Колодій, І. Кресіна, А. Круглашов, О. Куценко, М. Михальченко, М. Обушний, Ю.Остапець, Н. Паніна, М. Примуш, В. Речицький, А. Романюк, О. Романюк, Н. Ротар, Ф. Рудич, О. Стегній, О. Сушко, Л. Угрин, В. Цвих, О. Чемшит, Ю. Шведа та ін.

Першим кроком у вивченні поведінки українських громадян в умовах переходу до демократії можна вважати працю Є. Головахи, І. Бекешкіної, В. Небоженко «Демократизація суспільства і розвиток особистості. Від тоталітаризму до демократії» [4]. Певний внесок у дослідження політичної участі в умовах перехідного періоду зроблено в монографіях В. Горбатенка «Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть» [5], А. Колодій «На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні» [6],

B. Кременя, Д. Табачника, В. Ткаченка «Україна: проблеми самоорганізації» [7], В. Паламарчука, О. Литвиненка, C. Янішевського «Трансформації демократії та пошук стратегії суспільно-політичного розвитку України» [8], І. Кресіної, Є. Перегуди «Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми» [9], Г. Зеленько «Навздогінна модернізація: досвід Польщі та України» [10], «Супільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід» / За ред. В. Танчера, В. Степаненка [11] та ін. Ґрунтовним дослідженням, що присвячене вивченню певних аспектів оптимізації відносин державної влади та політичної участі, є праця О. Чемшита «Державна влада і політична участь», де участь розглядається як історіософська проблема [12]. У монографії А. Романюка та Ю. Шведи «Партії та електоральна політика» узагальнений найсучасніший вітчизняний та зарубіжний досвід участі політичних партій у представницькій демократії [13].

Окремо слід відзначити монографію української дослідниці Н. Ротар «Політична участь громадян України у системних трансформаціях перехідного періоду», у якій не лише актуалізуються теоретичні проблеми політичної участі, а й здійснено спробу узагальнення досвіду політичної участі українських громадян на окремих етапах демократичної трансформації [14]. Автор аналізує логіку електоральних циклів в Україні у контексті формування трьох основних моделей участі громадян у політичних процесах - електоральної, дискурсивної і протестної. Акцентовано увагу на зміні парадигми політичного, соціального та економічного розвитку українського суспільства початку 1990-х рр., що відкрила перед громадянами України можливість автономної участі у процесах політичного управління, які, згідно з логікою демократичного правління, набули циклічного характеру. Висвітлено специфіку формування, функціонування та перспективи еволюції політичної участі громадян України в контексті англо-американської традиції вивчення електорального циклу як процесу від виборів до виборів.

Особливу увагу привертає монографія В. Бортнікова «Політична участь і демократія: українські реалії» [15]. Автор визначає специфіку та особливості політичної участі в Україні у контексті демократичного переходу. Складність термінологічної визначеності основних понять, пов'язаних з поведінкою людини у сфері суспільно-політичних відносин, потребувала з'ясування місця політичної участі серед інших категорій політичної активності. На думку автора, у попередніх дослідженнях зверталося недостатньо уваги на розкриття сутнісних характеристик політичної участі як різновиду соціальної дії, тому саме цій проблемі приділена відповідна увага. Також виявлено сукупність структурно-функціональних та соціокультурних чинників, що визначають динаміку і характер політичної участі в Україні, серед яких найважливішими є політичний режим, форми і методи взаємовідносин власності та бізнесу, інституційна спроможність громадянського суспільства, характеристики соціально-класової структури, зокрема середнього класу, параметри соціального розшарування, особливості суспільної свідомості та політичної культури тощо. політичний правовий суспільство

Всебічна демократизація суспільства перехідного типу потребує адаптації політичної системи через адекватне співвідношення правових, політичних і соціальних аспектів, тому В. Бортніков вважав за доцільне й необхідне проаналізувати правову основу однієї з найпоширеніших форм політичної участі, а саме - виборів. З цією метою був зроблений аналіз українського виборчого законодавства президентських та парламентських виборів, починаючи з 1993 року.

Вагомий вплив на розвиток політичного процесу здійснює регіональне, етнокультурне та ідейно- політичне розмаїття українського суспільства. Особливої значимості суспільно-політична ідентифікація набуває під час виборів. Саме тому відповідний розділ монографії присвячений аналізу електоральної поведінки громадян у контексті партійно-політичної ідентифікації. Автор прагнув зробити узагальнення та виробити рекомендації щодо оптимізації політичної участі на сучасному етапі демократичної трансформації України.

Праці В. Рубцова, В.Тимко, А. Чемериса присвячені вивченню активного суб'єкта політичних процесів та загального рівня політичної участі.

В. Климончук досліджує політичну участь громадян України як вияв антропологічного виміру свободи [16]. Широку політичну участь автор пов'язує з демократичною традицією. Для України важливо те, що свободи в їх політичному та громадянському сенсах у дослідницькому контексті визначаються не як вже сталі й історично здійснені, а як такі, що лише процесійно артикулюються. Відтак складним є визначення їхньої характеристики та особливості, відповідність нормам сучасних цивілізованих країн. Свободи в процесійному значенні - внутрішньо суперечливі за сутністю, не завжди однозначні у трактуванні та здійсненні, а головне - вони стають зачасту неадекватними декларативним ідеям, програмам, бажанням суспільств перехідного стану. В цьому автор вбачає складність дослідження феномену політичних свобод нового змісту в сучасній Українській державі.

Саме на транзитних формах політичних інститутів та інституцій як виявів процесійних політичних свобод В.Климончук зосереджує увагу. Такими інститутами є демократія - як нова форма політичної влади і суспільних відносин та форма впорядкування нового типу суспільних інтересів; держава - як засіб забезпечення демократичних основ суспільства, а отже, утвердження політичних і громадянських свобод як найважливішої норми демократії; політична система - як механізм впровадження передусім правових та управлінських норм забезпечення свобод; право - яке, з одного боку, є виявом рівня розвитку свободи та вимог до неї людини, а з іншого - стає гарантом, що унормовує акти дотримання і здійснення свобод на рівні всіх суб'єктів політичного процесу, зокрема на рівні індивіда як первинного суб'єкта політики; соціальна система - як своєрідна матерія, на тлі котрої свободи реально можуть здійснюватися як своєрідний механізм, що уможливлює свободи формуватися не випадково, локально, а всезагально й системно; громадянське суспільство - як особлива позаполітична сфера буття, в котрій людські свободи мають змогу не лише виявляти себе та реалізовуватись у повному обсязі, а є своєрідним експертом, що контролює, еталонно визначає межі, форми свобод у політичній сфері буття людини.

Згідно з висновками В. Горбатенка, сучасній Україні гармонізацію суспільних інтересів слід пов'язувати з необхідністю подолання трьох управлінських криз - участі, проникнення й розподілу. Завдання поступової ліквідації кризи участі в українському суспільстві має включати розв'язання таких проблем:

1) використання потенціалу асоційованих груп інтересів у зв'язку з їх орієнтацією на тривалі життєві інтереси людей та прагматичні особистісні запити індивідів, а також значно ширшими можливостями (порівняно з політичними партіями) щодо тривалості та стійкості утримання масової уваги на певних політичних об'єктах; створення організаційної інфраструктури громадського співробітництва, в якій можуть бути реалізовані потреби і запити індивідів, урегульовані гострополітичні проблеми, що є джерелом соціально- політичної напруги; недопущення асиметричного характеру діяльності груп інтересів у бік представництва і забезпечення інтересів окремих верств і груп населення (наприклад, груп з високими доходами або з високим рівнем освіти, представників окремих етнічних меншин тощо); забезпечення мінімізації діяльності протестуючих груп та домінування асоційованих груп інтересів, орієнтованих на співробітництво, визнання наявного соціального і політичного порядку, а не на конфронтацію;

2) створення необхідних передумов для вільної політичної конкуренції елітних груп, визначення таких правил змагальності еліт, які б гарантували необхідність дотримання демократичного принципу участі мас в управлінні суспільством; відпрацювання чіткої правової процедури змагальності за голоси виборців як єдиного способу завоювання влади;

3) досягнення соціокультурного «тонусу», що передбачає самоорганізацію участі в межах автономних, активно функціонуючих інститутів артикуляції інтересів; цілеспрямоване формування морально- культурних критеріїв політичної участі, таких як:

а) дотримання громадянської відповідальності, що передбачає активну громадянську участь, спрямовану на підтримання життєдіяльності суспільного організму;

б) довіра громадян одне до одного та до інститутів державного управління і місцевого самоврядування; в) соціальне партнерство, що включає готовність низової ланки суспільства підкорятися існуючим нормам і розпорядженням державної влади та використання останньою потенціалу масової участі у прийнятті політичних рішень; г) атмосфера довір'я представників влади до своїх громадян, а також лояльності останніх до уряду й держави в цілому;

4) широке запровадження громадянських свобод і доступність знань щодо організаційних умов участі, спрямованих на формування ефективних механізмів впливу громадян на процеси прийняття політичних рішень;

5) створення сприятливих можливостей для політичної участі опозиції з посиленням уваги на необхідності створення відповідної правової бази для її діяльності у формі законів про партії, доповнення до парламентського регламенту, де передбачаються цілі, функції, гарантії, механізм діяльності опозиції, її відповідальність перед суспільством, державою; створення нормативів і можливостей для конструктивної діяльності парламентської опозиції, пошук парламентської «технології консенсусу», що потребує, зокрема, передбачення в регламенті норм, згідно з якими деякі комітети мають очолювати депутати, що репрезентують опозиційні партії, а комітети повинні мати змогу виступати з альтернативними співдоповідями на засіданнях парламенту [17, с. 48-62].

Досліджуючи політичну участь як показник якості політичного режиму, Г. Зеленько розкриває природу і сутність політичної участі, аналізує політичне відчуження та особливості політичної участі громадян України [18, с. 156-169].

Посилаючись на дослідження деяких західних вчених, М.Лендьел стверджує, що для країн Центральної і Східної Європи формування учасницького підходу до політики не менш важливе, ніж зростання ВВП і реформування державного управління, оскільки без активної участі громадян неможлива консолідація демократії. Підставою для такого висновку стала низька політична участь у країнах цСЄ, зокрема зниження рівня виборчої активності. З-поміж чинників, які впливають на рівень політичної участі, виділяють, передусім, ресурси громадянина (знання, час, гроші) та соціалізацію особи шляхом участі в структурах громадянського суспільства. Для посткомуністичних суспільств додатковими є структурні фактори, зокрема вплив нових політичних інститутів і процедур на цінності і поведінку громадян. Другий фактор (вплив громадянського суспільства) розглядається крізь призму відносин, які формуються в його надрах як соціальний капітал. його основними взаємозалежними показниками є участь (громадянська) і довіра (міжособистісна та інституційна). Таким чином, рівень довіри, що формується у відносинах між громадянами, визначає і рівень іншого виду участі, а саме участі політичної [19, c. 37-41].

А. Романюк вважає, що головною формою політичної участі є участь у виборах. На основі порівняльного аналізу основних форм політичної участі громадян країн Західної Європи автор простежує тенденцію до зменшення частки громадян країн Західної Європи, які беруть участь у виборах. Вона з різною інтенсивністю властива всім європейським країнам, за винятком Греції. Інститут референдуму став традиційною формою прийняття рішень у багатьох із них, окрім ФРН [20, с. 44-47].

Н. Скоблик у своєму дослідженні зіставляє поняття «контролю громадян над лідерами» з найбільш поширеним значенням «політичної участі» (як дій громадян з метою впливу на органи влади) і доходить висновку, що перша з названих категорій включає і процес (тобто «контролювання»), але наголошує на результаті - «підконтрольності», «відповідальності лідерів» чи їх «підзвітності». У той же час, друга категорія - «політичної участі» - насамперед стосується процесу. Зрештою, «політична участь» громадян входить у «контроль громадян над лідерами» як процес і є передумовою цього контролю як результату. Аналізуючи теорію демократії Р. Даля, авторка стверджує, що Р. Даль застерігав проти механічного збільшення участі громадян у політиці і вказував передусім на необхідність підвищення моральної та інструментальної компетентності громадян. Передумовами досягнення цієї компетентності у Р. Даля є доступність громадянам інформації про політичний порядок денний та створення громадянам можливостей впливати на нього, а серед засобів досягнення компетентності він виділяє дискусії і маломасштабні експерименти [21].

Г Іовчу присвячує своє дослідження аналізу феномену «політична участь» та виявленню у компаративному вимірі основних тенденцій щодо політичної активності громадян країн ЄС та України [22]. Авторка доходить висновку, що на сучасному етапі політичного розвитку на рівні національних держав, включаючи й Україну, а особливо на рівні ЄС, існує певний дефіцит участі громадян у політиці та впливу на процес прийняття політичних рішень - «демократичний дефіцит». його подолання є важливим кроком убік встановлення належного рівня артикуляції, агрегації та представництва різноманітних інтересів громадян, забезпечення дієвих механізмів контролю громадян за інститутами влади та процесом прийняття важливих суспільно-політичних рішень.

Універсальні практичні заходи щодо підвищення рівня політичної участі громадян та, відповідно, подолання «демократичного дефіциту», які можуть бути застосовані як до національних політичних систем, так і до наднаціональної системи ЄС, включають більш широке застосування інструментів прямої демократії на всіх рівнях управління, розширення повноважень та консолідація ролі представницьких органів влади, впровадження дієвих механізмів підконтрольності та підзвітності обраних представників перед громадянами, забезпечення високого рівня інформування населення щодо демократичних принципів урядування тощо.

При цьому демократизація політичного процесу в Україні вимагає впровадження додаткових заходів, а саме: удосконалення національного законодавства у сфері проведення референдумів та організації виборів, впровадження механізмів підконтрольностітапідзвітності обраних представників громадянам як шляхом відкликання, дострокового припинення повноважень, так і шляхом впровадження преференційного голосування у рамках відкритих партійних списків тощо.

Важко переоцінити внесок у вивчення проблем політичної участі вчених Інституту соціології НАН України, в тому числі розробників і виконавців соціологічних моніторингів, які заклали емпіричний фундамент у дослідження різних аспектів політичної участі. Суттєву допомогу у вивчення проблеми надають щорічні збірники аналітичних оцінок стану справ в українському суспільстві, зроблені фахівцями Національного інституту стратегічних досліджень. Отримані результати дають можливість професійно оцінити політичну активність громадян як на рівні країни, так і порівняно з іншими європейськими державами. Означеним аспектам присвятили свої праці О. Вишняк, О. Резнік, М. Шульга, Н. Ходорівська, О. Владико, Н.Бойко, І. Костенок та ін.

Таким чином, проблема політичної участі в сучасних умовах перебуває під пильною увагою широкого кола вітчизняних дослідників. До причин, що обумовили особливий інтерес до даної проблеми, на наш погляд, варто віднести: переоцінку методологічних орієнтирів, що дозволила розглянути проблему більш широко, із залученням як вітчизняних, так і зарубіжних джерел; становлення демократичних начал у суспільстві, виявлення політичних інтересів різних партій, соціальних груп; необхідність активізації населення, зокрема молоді, у політичному житті України; криза довіри до владних структур та інших політичних інститутів; тенденції абсентеїзму, відчуження і нігілістичної поведінки.

Спираючись на широку теоретичну базу, розроблену зарубіжними і вітчизняними науковцями, політичну участь розглядаємо як легітимну систему цілеспрямованого впливу акторів на політичну систему суспільства. Подальші розвідки вбачаємо у вивченні інституціоналізації політичної участі молоді в сучасній України.

Бібліографічні посилання

1. Ротар Н. Ю. Участь громадян України у циклічних політичних процесах трансформаційного періоду [Текст] : дис. д-ра політ, наук : 23.00.02 / Н. Ю. Ротар. - Чернівці, 2007. - 517 с.

2. Verba S. Participation and political equality [Text] / S. Verba. - Chicago: The University of Chicago Press, 1987. - 394 p.

3. Даль Р. Демократия и ее критики [Текст] / под ред. М.В. Ильина. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. - 576 с.

4. Головаха Є. І. Демократизація суспільства і розвиток особистості. Від тоталітаризму до демократії [Текст] / Є.І. Головаха, І. Е. Бекешкіна, В. С. Небоженко. - К. : Наук. думка, 1992. - 267 с.

5. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть [Текст] : моногр. / В. П. Горбатенко. - К. : Видавничий центр «Академія», 1999. - 240 с.

6. Колодій А. Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні [Текст] : моногр. / А. Ф. Колодій. - Львів : Видавництво «Червона Калина». - 2002. - 276 с.

7. Кремень В. Україна : проблеми самоорганізації [Текст] : в 2-х т / В. Кремень, Д. Табачник, В. Ткаченко. - Т 2 : Десятиріччя суспільної трансформації. - Харків : Промінь, 2003. - 464 с.

8. Паламарчук В. М. Трансформації демократії та пошук стратегії суспільно-політичного розвитку України [Текст] : моногр. / В.М. Паламарчук, О.В. Литвиненко, С.О. Янішевський. - К. : НІСД, 2003. - 119 с.

9. Кресіна І. О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми [Текст] / І. О. Кресіна, Є. В. Перегуда. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - 366 с.

10. Зеленько Г І. «Навздогінна» модернізація: досвід Польщі та України [Текст] : моногр. / Г І. Зеленько. - К. : Критика, 2003. - 215 с.

11. Супільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід [Текст] / за ред. В. В. Танчера, В. П. Степаненка. - К. : Інститут соціології НАН України, 2004. - 244 с.

12. Чемшит А. А. Государственная власть и политическое участие [Текст] : моногр. / А. А. Чемшит. - К. : Укр. Центр духов. культуры, 2004. - 527 с.

13. Романюк А. Партії та електоральна політика [Текст] / А. Романюк, Ю. Шведа ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Центр політ, дослідж. - Л. : ЦПД «Астролябія», 2005. - 366 с.

14. Ротар Н. Ю. Політична участь громадян України у системних трансформаціях перехідного періоду [Текст] : моногр. / Н. Ю. Ротар ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. - Чернівці : Рута, 2007. - 472 с.

15. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії [Текст] : моногр. / В. І. Бортніков; Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : Вежа, 2007. - 524 с.

16. Климончук В. Й. Історичні форми політичних свобод: антропологічний та інституційний виміри (теоретико- методологічний аналіз) [Текст] : автореф. дис. ... д-ра політ, наук : 23.00.01 / В. Й. Климончук; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 2013. - 37 с.

17. Горбатенко В.П. Десять уроків політичного лідерства для пострадянських керманичів [Текст] / В.П. Горбатенко // Політ. менеджмент. - 2006. - Спец. вип. - С. 48-62.

18. Зеленько Г. І. Політична участь як показник якості політичного режиму [Текст] / Г. І. Зеленько // Прикладна політологія : навчальний посібник / ред. В. П. Горбатенко. - К. :Академія, 2008. - С. 156-169.

19. Лендьел М. Сучасні концептуальні підходи до аналізу політичної участі на місцевому рівні у суспільствах Центрально- Східної Європи [Текст] / М. Лендьел // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - 2009. - № 12. - С. 37-41.

20. Романюк А. С. Порівняльний аналіз основних форм політичної участі громадян країн Західної Європи [Текст] / А.С. Романюк // Віче. - 2008. - № 1. - C. 44-47.

21. Скоблик Н. В. Контроль громадян над лідерами в теорії демократії Р. Даля [Текст] : автореф. дис... канд. політ, наук: 23.00.01 / Н.В. Скоблик ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2005. - 20 с.

22. Іовчу Г. М. Політична участь громадян країн ЄС та України: порівняльний аналіз [Текст] : автореф. дис. ... канд. політ, наук : 23.00.02 / Г. М. Іовчу ; Держ. заклад «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського». - Одеса, 2011. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru