Групи інтересів в Україні: етнополітичні виміри формування та діяльності (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК: 1 323.1(477.85+477.87) "1991/2014"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ В УКРАЇНІ: ЕТНОПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ТА ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ)

Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

Щербатюк Олег Валерійович

Чернівці - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Науковий керівник:

КРУГЛАШОВ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, доктор політичних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри політології та державного управління;

Офіційні опоненти:

РОМАНЮК АНАТОЛІЙ СЕМЕНОВИЧ, доктор політичних наук, професор, професор кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка (МОН України);

САКРІЄР ОКСАНА ЛЕОНІДІВНА, кандидат політичних наук, головний спеціаліст сектору координації діяльності вищих навчальних закладів та науки Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА.

Захист відбудеться 18 грудня 2015 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, ауд.18.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий _____ листопада 2015 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 П.М. Катеринчук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючим впливом груп інтересів в українському політичному процесі, які, володіючи значними фінансовими, економічними, природними та іншими ресурсами, активно впливають на суспільно-політичний розвиток держави, соціально-економічну ситуацію в ній. В умовах реформування політичної системи України групи інтересів відіграють роль як об'єктів, так і суб'єктів політичної взаємодії, а їхні етнополітичні орієнтації стали важливим елементом їхнього функціонування.

Формування сучасних груп інтересів в Україні розпочалося у другій половині ХХ століття. Поштовхом даного процесу став розпад СРСР та становлення суверенної Української держави в кінці 1980-х - на початку 1990-х років, яке призвело до зміни політичної системи. У колишньому СРСР діяла лише одна політична партія - комуністична, яка була одним із інститутів держави. Вона фактично уособлювала державну владу в СРСР. За часи існування СРСР партійна еліта пройшла довгий шлях від абсолютної залежності від держави (сталінський період) до спроб приватизувати державу, закріпити свою владу в ній, перетворити політичний капітал на власність (середина 1960-х - початок 1980-х років). Останнє, як зазначив видатний німецький філософ Г. Гегель: "... є шляхом до розпаду держави, до її знищення в якості сили" Цит. за: Крыштановская О. Анатомия российской элиты [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vrn-politstudies.nethouse.ru/static/doc/0000/0000/0134/134217.swusdlkvr.pdf., що і відбулося з радянською державою. Під час зміни політичного режиму представники колишньої партійної номенклатури та чиновники спробували конвертувати свій політичний капітал в інші форми капіталу, в тому числі економічні, що призвело до появи специфічних груп інтересів в Україні.

Період інституціоналізації груп інтересів в Україні припадає на початок 1990-х років. Він характеризується появою громадських організацій, неурядових об'єднань громадян, політичних партій, політико-економічних та промислово-фінансових груп тощо. Демократизація політичних інститутів, становлення багатопартійної системи стали виявом соціальних змін перехідного періоду. За роки незалежності "активістами" українського суспільства були створені тисячі різноманітних громадських організацій та об'єднань, 228 політичних партій тощо. У процесах формування економічних і політичних груп інтересів активну участь взяли й ті, хто безпосередньо приймав рішення (наприклад, найвищі високопосадовці, в тому числі і окремі президенти України, депутати Верховної Ради тощо), впливові в країні фінансисти, промисловці, землевласники та ін.

Від самого початку побудови незалежності і до сьогоднішнього дня характерною рисою українського суспільства є його поліетнічність, що не могло не вплинути на формування та подальше функціонування груп інтересів у нашій державі. В умовах політичних та економічних трансформацій етнічний зв'язок поступово виходить на перший план як один із найбільш стійких елементів ідентичності, що спостерігається в сучасній Україні. Остання стає основою для політичного самовираження представників етнічних і національних громад держави, які у своїй суспільно-політичній діяльності змушені лавірувати між прагненням зберегти власну етнічну та національну самобутність і вимогами лояльного ставлення до держави, в якій вони проживають. У своїй колективній активності представники етнічних громад, що проживають в Україні, реалізовують різноманітні цілі і завдання, намагаючись вплинути на владу з метою забезпечення власних конституційних прав і свобод. Саме тому аналіз діяльності етнічних груп інтересів, представлених у політичному процесі України є важливим елементом розуміння його багатовимірності, реальних і потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз Українській державності.

На сучасному етапі політичного розвитку в Україні гостро постала практична необхідність побудови такої моделі націєтворення, яка була б прийнятною для представників усіх її етнічних спільнот. Влада спільно з інститутами громадянського суспільства повинна сформулювати та реалізувати таку модель, за якої титульна більшість (українці) могла би створити інклюзивну національну політичну ідентичність, в якій представники національних меншин зберігати свою етнічну самобутність і одночасно були би включені у процес національно-державного будівництва. Практична реалізація подібної компромісної моделі неможлива без теоретичного осмислення та емпіричного аналізу діяльності груп інтересів в сучасній Україні в етнополітичному вимірі.

На сучасному етапі історичного розвитку групи інтересів відіграють дедалі зростаючу роль у виробленні та прийнятті рішень в Україні на державному рівні та на рівні місцевого самоврядування. Етнонаціональна основа тих чи інших груп визначає цілі та напрямки їхньої діяльності. В Україні склалася ситуація, коли національна самоідентичність представників групи не знаходить відкритого вияву у суспільно-політичній активності та економічній діяльності самої групи. Дане твердження стосується, у першу чергу, політико-економічних груп, об'єднаних спільними економічними і політичними інтересами. Саме тому при аналізі етнічного компоненту діяльності даних груп автор виходитиме у першу чергу від їхньої етнополітичної та економічної зорієнтованості, а не від їхньої національної самоідентифікації. Події кінця 2013 - початку 2014 років в Україні засвідчили, що активна взаємодія з чужоземним капіталом та включеність у сферу економічних інтересів політико-економічних груп іншої держави дає підстави для визначення впливовості етнополітичного аспекту діяльності політико-економічних груп в Україні.

Етнічний фактор відіграє суттєву роль у формуванні етнічних груп інтересів, до яких відносимо національно-культурні товариства, об'єднання, окремі політичні партії тощо. Політизація етнічності, що має місце в сучасній українській дійсності, знаходить свій вияв у колективній активності етнічних груп, найбільш активна частина представників яких обстоюють їх інтереси на місцевому і національному рівнях. Серед етносів, які найбільш потужно представлені у суспільно-політичному житті України етнічними групами інтересів є російський, кримськотатарський, угорський, румунський, польський, єврейський та інші. Аналіз особливостей формування та діяльності груп інтересів у Чернівецькій та Закарпатській областях в етнополітичному контексті є важливою складовою для глибшого розуміння етнополітичної ситуації в зазначених регіонах, вироблення науково-практичних рекомендацій для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо гармонізації міжетнічних відносин, запобігання міжетнічним конфліктам, включення етнічних громад до процесів націотворення та державного будівництва. З'ясування змісту інтересів, що рухають представниками даних груп, розкриває мотиви їхньої політичної активності та допомагає вирішити проблемні питання взаємодії влади з місцевими громадами.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною досліджень, які виконуються в межах комплексної наукової теми кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин імені Юрія Федьковича "Теорія і практика політичного розвитку та державного управління" та "Держава і суспільство: напрямки та політичні механізми взаємодії".

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні особливостей діяльності груп інтересів у Чернівецькій та Закарпатській областях в етнополітичному вимірі, вивченні політичних проявів їхнього становлення та діяльності в загальноукраїнському контексті.

Визначена мета зумовила постановку та вирішення таких дослідницьких завдань:

- вивчити та узагальнити стан наукової розробки проблем діяльності груп інтересів як учасників політичного процесу;

- визначити витоки та прослідкувати еволюцію груп інтересів в Україні;

- проаналізувати регіональні особливості становлення груп інтересів у Чернівецькій та Закарпатській областях;

- встановити зв'язок між політико-економічними групами, що вивчаються та їхніми етнополітичними орієнтаціями;

- здійснити аналіз процесу формування української політичної еліти в регіональному розрізі (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей);

- вивчити основні напрямки діяльності етнічних громад у Чернівецькій області та на Закарпатті;

- здійснити порівняльний аналіз публічних проявів діяльності етнічних груп інтересів Чернівецької та Закарпатської областей.

Об'єктом дослідження є групи інтересів як об'єднання громадян на ґрунті спільності їх потреб.

Предметом дослідження є етнополітичні виміри формування та діяльності груп інтересів в Україні (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей).

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період від 1991 року до 2014 року. Нижня межа дослідження - рік проголошення незалежності України. Верхня межа - вибори Президента України у травні 2014, формування складу нового уряду України та початок його діяльності.

Методологія і методи дослідження. Методологічна база дисертації ґрунтується на ряді теоретичних концепцій, в центрі яких перебуває питання "груп інтересів" та "колективної активності етнічних груп". Концепція плюралізму та концепція елітарності дають можливість розглянути етнічні групи як активних учасників політичного процесу. Так, у рамках плюралістичного підходу групи інтересів розглядаються як політичні актори, які не мають спільного розуміння "загальної волі", що спричинює постійні конфлікти інтересів та їхню екстраполяцію зі сфери приватного у сферу політичного.

Згідно з "елітаристським підходом" жодна група не може виражати інтереси інших груп, але всі групи, включаючи етнічні, зацікавлені у володінні різноманітними ресурсами та фінансовій, політичній та іншій підтримці зі сторони меценатів, спонсорів та інших впливових осіб. Однак інтереси групи та приватні інтереси правлячої еліти можуть входити у конфлікт, який знайде своє вираження на різних стадіях взаємодії уряду, бюрократії та груп інтересів. І саме завдяки даному конфлікту забезпечується демократичність політичного режиму.

Питання "колективної активності етнічних груп" залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної світової політичної науки. Американські науковці Б. Харфа та Т.Ґарра визначили суть колективної активності етнічних груп, звернувши особливу увагу на їх типологію. Відповідно до запропонованої авторами концепції, етнічні меншини є потенційним "викликом-загрозою" для внутрішньої єдності багатонаціональної держави, в якій вони проживають, оскільки можуть виступити про неї. Даний підхід був використаний автором при аналізі діяльності етнонаціональних груп, метою діяльності яких є зміна національного законодавства України щодо громадянства, зміна територіального устрою держави тощо.

Для розуміння процесу створення та основних напрямків функціонування сучасних груп інтересів корисним є звернення до моделі структурної дискримінації М. Ханнан та М. Хехтер. Відповідно до названої концепції, процес модернізації, який відбувається у сучасному світі, неминуче приведе до зниження важливості етнічної належності, оскільки основним інтересом діяльності груп визначається економічна вигода, а не визнання та популяризація власних етнічної (національної) ідентичності, етнополітичних орієнтацій тощо.

В ході дослідження автором було використано сучасний методологічний інструментарій політичної науки. Застосування аналітичного методу розкрило перед автором можливість аналізу та систематизації основних напрямків наукового дослідження груп інтересів та етнічних груп. Особливості функціонування та діяльності груп інтересів в етнополітичному вимірі були досліджені за допомогою структурного та структурно-функціонального методів.

Здійснене дослідження було би неповним без використання компаративного методу дослідження, який став одним із основних інструментів для визначення спільних і відмінних рис у діяльності політико-економічних та етнічних груп в Україні. Допоміжним засобом вивчення проблем дослідження стало також самостійне спостереження за етнополітичними процесами у Чернівецькій області, діями та взаємодією етнічних груп в краї, яке було здійснено на основі методу цілеспрямованого спостереження за невключеним типом, оскільки автор не брав участі у даних процесах і подіях.

Використання соціологічного методу дозволило автору прослідкувати вплив національних культур, етнічної самоідентифікації та економіки на політичні процеси в Україні, статистичного - зібрати та систематизувати факти щодо діяльності та взаємодії груп інтересів, біографічного - проаналізувати діяльність окремих представників груп інтересів та їхніх лідерів.

Автором дисертаційного дослідження був активно використаний контент-аналіз вітчизняних ЗМІ з метою визначення основних напрямів діяльності груп інтересів в Україні, Чернівецькій та Закарпатській областях, їхніх лідерів та ціннісних орієнтацій.

При формулюванні основних положень, висновків дослідження були використані загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція та метод аналогії. Серед методів, використаних автором у ході дослідження, особливе місце посідає діалектичний, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їхньої постійної зміни, взаємозв'язку компонентів та притаманних їм внутрішніх протиріч. Даний метод наголошує на визнанні прямого та оберненого впливу економічної сфери на політичне життя, що особливо актуально при вивченні особливостей становлення політико-економічних груп в Україні. Аналіз процесу формування цих груп неможливий без врахування взаємозв'язку економічної та політичної сфери буття. Автор прослідкував процес появи політико-економічних груп в Україні в цілому за допомогою історичного методу. Застосування останнього розкрило об'єктивну картину взаємозв'язку етнополітичних та економічних факторів у процесі становлення даних груп.

У вивченні еволюції становлення груп інтересів у Чернівецькій та Закарпатській областях, в цілому в Україні було використано також проблемно-хронологічний метод та метод вивчення документів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що

Вперше:

- проведено комплексне наукове дослідження теоретичних та практичних аспектів становлення та діяльності груп інтересів в сучасній Україні в етнополітичному контексті. Автор наголошує на тому, що політико-економічні групи відіграють важливу роль в етнополітичному розвитку держави, тому що їхня діяльність в економічній та, особливо, у політичній площині часто має яскраву етнонаціональну зорієнтованість, зумовлену економічними інтересами, що підтверджує розвиток подій в сучасній Україні;

- здійснено аналіз діяльності окремих політичних акторів - лідерів регіональних груп інтересів в етнополітичному вимірі, запропоновано визначення взаємозалежності їхньої економічної діяльності з етнополітичної самоідентифікацією;

- проаналізовано діяльність окремих фінансово-промислових груп (ФПГ/ПЕГ) в Україні в етнополітичному вимірі. Автор використовує функціональний підхід для даного дослідження, обґрунтовуючи етнополітичну спрямованість тієї чи іншої групи відповідно до основних векторів її економічної діяльності та політичної орієнтації.

Уточнено:

- роль центру у формуванні регіональних політичних еліт в Україні;

- особливості впливу політичних еліт на формування та діяльність етнічних груп інтересів;

- важливість ролі історичних батьківщин у формуванні політичного інтересу етнічних груп, активізації їхньої діяльності у політичній площині;

- роль етнічного фактору у формуванні та діяльності ФПГ/ПЕГ в Україні.

У дисертаційній роботі набули подальшого розвитку:

- ідеї важливості впливу регіональних та національних еліт на діяльність етнічних спільнот. Автором обґрунтовано вплив політичних трансформацій на формування регіональних політичних еліт у Чернівецькій та Закарпатській областях, наголошено на залежності процесу формування еліт від центру та, відповідно, самих груп та їхньої діяльності від політики Києва на місцях.

- вивчення процесів формування та діяльності регіональних еліт в Україні як зацікавленого у розвитку власного краю прошарку. У даному контексті регіональна еліта в Україні лише починає формуватися, що особливо відчутно у Чернівецькій та Закарпатській областях.

- ідеї пріоритетності освітньої, культурної та духовно-інформаційної складової у діяльності етнічних груп інтересів Чернівецької та Закарпатської областей як необхідної умови збереження національної ідентичності та культурної самобутності.

- дослідження процесів політизації етнічностей у названих областях в контексті політичної, фінансової, інформаційної та іншої активності історичних батьківщин національної меншини щодо захисту їхніх громадянських прав та свобод.

Практичне значення роботи полягає у можливості застосування її висновків і результатів при формуванні етнонаціональної, соціальної та економічної політики державними органами влади України на регіональному та національному рівнях. Особливого значення дослідження набуває у світлі останніх подій в Україні - антитерористичної операції на сході країни та необхідності формування нового типу відносин із РФ. Розуміння етнонаціональної спрямованості діяльності політико-економічних груп може сприяти зменшенню загроз для економічного та політичного розвитку країни.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальній, науковій, прикладній сферах, стати основою для подальших наукових розробок та пошуків у даному напрямку. Аналітичні матеріали, положення та висновки дисертації можуть стати корисними для роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, до повноважень яких відносяться питання вирішення міжетнічних суперечок, формування етнополітичної та економічної стратегії регіонального розвитку.

Апробація результатів дослідження. Апробацію основних положень дисертаційного дослідження було здійснено під час обговорень на наукових та методичних семінарах, наукових, науково-практичних конференціях, засіданнях кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Дисертант взяв участь у чотирьох міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, де виступав українською та румунською мовами. Апробація результатів дослідження відбулась на наукових заходах, що відбулися в Україні та Румунії: Щербатюк О.В. Діяльність груп інтересів як чинника демократизації: науково-теоретичні підходи / О.В. Щербатюк // Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи: матеріали II Міжнар. наук. конф. студ. та аспір. (Чернівці, 1 березня 2012 р.); Щербатюк О.В. Етнополітичні аспекти діяльності груп інтересів в Україні (на прикладі Чернівецької області) / О.В. Щербатюк // Міжнар. наук. практ. конф. (Херсон, 27-28 вересня 2013 р.); Щербатюк О.В Особливості етнічної структури Чернівецької області / О.В. Щербатюк // Міжнар. наук. практ. конф. Взаємодія молдавської та української культур: історія та сучасність (Чернівці, 27-28 вересня, 2013 р.); Shcherbatiuk O. The specific features of ethnic groups interaction in Bukovyna (in the context of the migration process) / O. Shcherbatiuk // Internation and European integration of minorities. (Romania, Oradea, 6-9 November, 2014); Shcherbatiuk O. The impact of foreign policy on the nationalinterest. / O. Shcherbatiuk // The Materials of International Scientific-Practical Conference. (Moldova, Chiєnгu, 15 May, 2015).

Особистий внесок здобувача. Одна стаття надрукована у співавторстві з професором Круглашовим А.М., в якій особисто автору належить 50 % матеріалу.

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження викладені у 11 публікаціях, 6 з яких надруковано у наукових фахових виданнях України та закордоном.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та завданням. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок. У роботі представлено 5 таблиць. Список використаних джерел налічує 211 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, його методологічну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, відображено зв'язок із науковою темою кафедри, апробацію результатів дослідження, охарактеризовано структуру дослідження.

У розділі І "Теоретико-методологічні підходи до дослідження груп інтересів" представлені концептуальні засади дослідження, проаналізовано використані під час написання роботи джерела.

У підрозділі І.1 "Концептуальні засади дослідження" наголошується на тому, що дане дисертаційне дослідження було здійснено в рамках структурно-функціонального підходу, суть якого полягає у виокремленні елементів соціальної взаємодії та соціокультурного підходу. Автор звертає увагу на той факт, що окремі елементи структурно-функціонального підходу знаходимо у працях Платона, Аристотеля, Гоббса, Руссо тощо. У ХХ століття найбільш яскравими представниками даного підходу стали Т. Парсонс та Р. Мертон, чиї концептуальні підходи до аналізу суспільства як особливого виду соціальної системи проаналізовані у даному підрозділі. Також у підрозділі розкриті основні положення соціокультурного підходу у викладі П. Сорокіна, М. Лапіна тощо. група інтерес етнополітичний регіональний

Важливим теоретичним елементом даного дисертаційного дослідження стало визначення поняття "групи інтересів", яке в сучасній політичній науці залишається одним із найбільш актуальних та дискусійних. У цьому контексті важливими є наукові надбання таких дослідників, як Ж.-Ж. Руссо, Дж. Медісона, А. Бентлі, Д. Трумена, Дж. Вілсона, А. Етціоні, М. Олсона, Г. Джордана. Дослідження груп інтересів перебуває у сфері наукового інтересу ряду українських дослідників: В. Кафарського, О. Семченка, Я. Боренько, Д. Виговського, О. Лісничука, В. Биковця, В. Гаврилова, О. Демченко.

У підрозділі 1.2 "Аналіз використаних джерел" звертається увага на той факт, що становлення та діяльність груп інтересів у сучасній Україні є однією з актуальних проблем вітчизняної політичної науки. Здійснення дослідження груп інтересів в етнополітичному вимірі можливе лише за умови ґрунтовного вивчення ряду нормативно-правових документів, які визначають правові засади функціонування груп інтересів в Україні, особливості діяльності громадських об'єднань, в тому числі політичних партій, гарантовані українським і світовим законодавством права національних меншин, представлення і захист яких є важливою складовою діяльності етнічних груп інтересів в Україні.

Ключове місце серед нормативно-правових документів, важливих для даного дослідження, займає Конституція України. Серед документів, які регламентують діяльність національних меншин і впливають на етнічні групи інтересів в Україні, виокремлено Закон України "Про національні меншини в Україні", Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту, Лундські рекомендації про ефекту участь національних меншин у суспільно-політичному житті, Європейську хартія регіональних мов або мов меншин, Закон "Про публічну інформацію" тощо.

Автором проаналізовано роботи українських науковців, присвячені проблемам становлення груп інтересів в Україні, визначенню їхньої ролі у суспільно-політичному розвитку незалежної України. Серед них праці О. Лісничука, О. Сушка, Д. Виговського, І. Кіянка, С. Левенця, В. Кафарського, І. Кураса, І. Рейтеровича, Я. Жаліло, В. Лупація, А. Сменковського. Діяльність окремих фінансових груп в Україні досліджена вже згаданими О. Лісничуком та О. Сушком.

З діяльністю груп інтересів безпосередньо пов'язані проблеми формування сучасної політичної еліти в контексті державотворчих процесів в Україні, що становить предмет досліджень Н. Попадюк, В. Лещенка, О. Ковалевського, І. Гринчука, І. Преснякова, В. Романова, М. Головатого, В. Петрецького. У регіональному розрізі особливості формування та трансформації політичних еліт досліджують М. Токар (Закарпатська область), В. Бурдяк, А. Круглашов, О. Колесников (Чернівецька область).

Сутність та перебіг етнополітичних процесів на Закарпатті та у Чернівецькій області, особливості діяльності неурядових організацій, національно-культурних товариств та інших етнічних груп інтересів входить у сферу наукових інтересів М. Зана, М. Токара, А. Круглашова, І. Буркута, В. Бурдяк, М. Гуйтора, Н. Ротар, І. Мельничука, П. Молочка, Н. Нечаєвої-Юрійчук, Ю. Юрійчука та ін.

Вивчення діяльності сучасних груп інтересів в Україні складно представити без аналізу медіа-контенту. На думку автора, окремої уваги заслуговують публікації у засобах масової інформації, наприклад журналістські розслідування інтернет порталу "Українська правда", проведені М. Наємом та С. Лещенком.

В той же час необхідно відзначити, що тема груп інтересів в етнополітичному вимірі залишається актуальною і не розкритою повною мірою. Значна частина сучасних українських науковців здійснює аналіз етнополітичної сфери у першу чергу через призму забезпечення прав національних меншин, їхньої взаємодії з владою, залишаючи осторонь уваги їх економічні інтереси та соціокультурні детермінанти діяльності груп інтересів. Ці прогалини у науковому вивченні дають певні підстави стверджувати, що даний напрямок дослідження є актуальним та перспективним для української політичної науки.

У розділі ІІ "Групи інтересів у політичному процесі України (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей" простежено процес інституційної еволюції груп інтересів в Україні в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття, проаналізовано особливості формування груп інтересів у Чернівецькій та Закарпатській областях.

У підрозділі ІІ.1 "Витоки та інституційна еволюція груп інтересів в Україні" проаналізовано основні етапи формування сучасних груп інтересів в Україні, запропоноване визначення їх етнополітичної складової у розрізі їхньої економічної діяльності та політичних орієнтацій.

Автором наголошено, що формування політичної та економічної системи сучасної України відбулося на основі командно-адміністративної системи колишнього СРСР, залишки якої помітні й до сьогодні. Особливий вплив на соціально-економічні та політичні трансформації нашої країни відіграла політика президентів України - Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка, В. Януковича, яка характеризувалась суперечливістю та непослідовністю.

У 1992 році, у результаті слабкості державних інститутів, відсутності сильного адміністративного контролю та тиску з боку Києва в Україні сформувалися дві основні фінансово-промислові групи (ФПГ): група Ю. Звягільського (Донбас) та група Л. Кучми (Дніпропетровськ), які дбали у першу чергу про власне збагачення. У цей час відбувається початковий етап приватизації, в результаті якого стара комуністична еліта змогла зберегти владні позиції і приватизувати колишню радянську власність. Також для даного етапу характерне зростання ролі олігархічних кланів в економіці, а пізніше і в політиці (групи Ю. Звягільського, В. Рабиновича, І. Бакая, В. Пінчука, І. Коломойського, П. Лазаренка та ін. Окремим з них вдалося розгорнути свою діяльність і посилити свої позиції не лише в економічному, але й в політичному секторі, вплинувши при цьому на формування етнополітичних цінностей та пріоритетів окремих сегментів українського суспільства.

Аналіз появи та діяльності фінансово-промислових груп в України здійснений відповідно до каденцій президентів України, що пояснюється зміною вектору їх зовнішньої політики та внутрішньополітичних орієнтацій після кожних президентських виборів, які вплинули на процес інституціоналізації ФПГ в нашій державі.

Автор звертає увагу, що формування етнополітичних пріоритетів ФПГ відбувалося під впливом, у першу чергу, економічних інтересів та економічної доцільності, що особливо яскраво проявилося за часів правління В. Януковича. У цей час відбулося посилення російської присутності в українській економічній системі, що призвело до зростання залежності українських політико-економічних груп від російського фактору, до зростання залежності України від Росії в політичній, енергетичній, етнонаціональній сферах життєдіяльності. Спроба тогочасної влади повністю переорієнтуватися на РФ призвела до революційних подій листопада 2013 - лютого 2014 років, в результаті яких українському суспільству вдалося домогтися зміни влади. Лідери провідних груп інтересів опинилися в непростій ситуації, коли довелося приймати непрості для себе рішення щодо підтримки колишнього президента. Як наслідок, частина представників ПЕГ залишила Україну, інші ж прийняли ідею європейського вибору України і намагаються перебудувати свою діяльність відповідно до нових умов.

У підрозділі ІІ.2 "Особливості формування груп інтересів у Чернівецькій області та на Закарпатті" відзначено, що формування груп інтересів у даних регіонах відбувалося у контексті загальноукраїнських тенденцій суспільно-політичного розвитку. Формування груп інтересів у Закарпатті відбувалось в умовах поліетнічного суспільства, адже ця область відрізняється етнічним різноманіттям. За офіційними даними, на території Закарпаття проживають представники 80 національностей, окремі з яких отримують підтримку з боку власних національних держав (наприклад, румуни, угорці, словаки).

У Закарпатській області, так само, як і в інших регіонах України, функціонування політико-економічних груп зорієнтовано в першу чергу на інтереси їх лідера - людини, що концентрує у своїх руках усі важелі фінансового впливу на представників самої групи та регіон (наприклад, В. Балоги). У публічній сфері група В. Балоги використовує "формальні" правила гри, а саме - активно здійснюючи партійне будівництво, законодавчу та виконавчу владу як на регіональному, так і на національному рівнях. Реалізація політичної репрезентації групи пов'язана з діяльністю таких партій, як СДПУ(о), "Наша Україна". Як лідер групи В. Балога виступив ініціатором створення ряду політичних проектів, серед яких - поява у партійному спектрі України політичної партії "Єдиний центр", підтриману цією групою. Дана група з однієї сторони намагається зберегти незалежність дій від столичних чиновників, а з іншої - зорієнтована на здобуття та утримання міцних позицій в адміністративному апараті на місцевому та загальнонаціональному рівнях. Діяльність В. Балоги та його групи засвідчує певне загравання з так званим русинством та русинського руху, який ставить за мету визнання русинів окремим народом та отримання ними статусу автономії у межах Української держави. Подальша підтримка В. Балогою русинства може відіграти негативну роль у збереженні етнополітичної стабільності у Закарпатській області та Україні в цілому.

У Чернівецькій області за часи незалежності сформувалося декілька основних груп інтересів, метою діяльності яких був захист від зовнішніх впливів. Серед них: група І. Плужнікова, О. Зінченка та М. Папієва, група В. Короля та Г. Москаля та група Є. Дмитрієва, а на сучасному етапі - група А. Яценюка. В цілому, становлення політико-економічних груп у Закарпатській та Чернівецькій областях відбувалося в умовах, відмінних від старопромислових регіонів України. Відсутність можливості використання природних ресурсів, таких, як донецьке вугілля, вплинуло на особливості економічної діяльності та фінансового забезпечення життєдіяльності цих груп. В той же час, одним із основних джерел їх фінансового зростання на Закарпатті та Буковині стало забезпечення регіонів енергетичними ресурсами. Крім того, висуванці груп реалізували власні політичні проекти (створення партії "Єдиний центр") або ж приєдналися до загальнонаціональних (СДПУ(о), "Наша Україна" тощо) для посилення своїх позицій на регіональному та загальнонаціональному рівнях.

Через відсутність можливостей радикального перерозподілу ресурсів потужних політико-економічних груп за час незалежності на території Закарпатської та Чернівецької областей не сформувалися повноцінні фінансово-промислові групи. Найбільш близькою до статусу ФПГ можна вважати групу В. Балоги у Закарпатській області, який протягом останніх десятиліть намагається сконцентрувати у своїх руках важелі фінансового, економічного, політичного, адміністративного та інформаційного капіталів на Закарпатті. Проте відсутність у краї високотехнологічних підприємств, покладів вугілля, газу та інших енергетичних ресурсів не дає можливості В. Балозі та його групі перетворитися на потужного актора у політичному та економічному житті України.

У розділі ІІІ "Етнічні фактори громадсько-політичної діяльності груп інтересів" проаналізовано процес формування та особливості діяльності української політичної еліти як контекст для визначення основних напрямків діяльності етнонаціональних груп інтересів на Закарпатті, характерні особливостей діяльності етнонаціональних груп інтересів Чернівецької області.

У підрозділі ІІІ.1 "Етнорегіональні аспекти формування та діяльності української політичної еліти" визначено витоки сучасної української політичної еліти, прослідковано її загальну еволюцію та особливості формування. Автор звертає увагу на те, що формування регіональної еліти в Україні має специфічні ознаки, характерні для кожного окремого регіону. На Закарпатті у перші роки незалежності велику роль відігравала радянська партійна еліта, але в останнє десятиріччя ключову роль посідають політики, які є представниками місцевого бізнесу в політиці. Зрощення бізнесових та політичних амбіцій найбільш яскраво проявляється в постаті В. Балоги, який продовжує відігравати важливу роль і в політичному, і в економічному житті краю. Політик активно відстоює інтереси русинів Закарпаття, що, на нашу думку, свідчить про його прагнення контролювати й етнополітичні процеси в краї, активно впливати на них, використовувати підтримку певних етнічних груп у своїй політичній та бізнесовій активності.

У Чернівецькій області, як і на Закарпатті, на початку незалежності України велику роль у суспільно-політичному житті відігравала колишня радянська номенклатура. Так, наприклад, перший голова Чернівецької обласної ради та обласного виконкому Іван Гнатишин - колишній член Комуністичної партії. Від 1991 року і до сьогодні характерною рисою формування виконавчої влади у Чернівецькій області стало прагнення кожного президента країни мати тут лояльного, навіть відданого собі керівника краю. Щодо органів місцевого самоврядування, то велику роль у діяльності обласної ради традиційно відіграє її голова, який має можливість скликати позачергові сесії обласної ради, формувати порядок денний тощо. За роки незалежності у даному аспекті діяльності регіональної влади також сформувалися певні закономірності - починаючи від президентства Л. Кучми і до сьогодні головою обласної ради, як правило, обирають представника президентської партії, що сприяє активній взаємодії виконавчої та законодавчої вертикалі у місцевих органах влади краю.

Для основних тенденцій формування регіональної еліти у Закарпатській та Чернівецькій областях характерний потужний вплив центральної української влади (призначення на посаду голів місцевих адміністрацій осіб, відданих президентові, а не інтересам регіону), зростання взаємодії між обласною державною адміністрацією та обласною радою, при першочерговій ролі першої з них, та активне проведення курсу діючого президента, нерідко навіть всупереч інтересам краю.

У підрозділі ІІІ.2 "Особливості діяльності етнонаціональних груп інтересів на Закарпатті" автор аналізує діяльність національно-культурних товариств як форм етнонаціональних інтересів. Наголошується, що у Закарпатській області національні меншини у належній мірі задовольняють свої культурні та освітні потреби. Найбільш активні представники спільнот організовуються у різноманітні національно-культурні та інші товариства, метою діяльності більшості з яких є захист освітньо-культурних потреб різних етнонаціональних груп, що проживають на території краю.

Особливе місце серед етнонаціональних груп краю належить угорцям, які відзначаються високим рівнем громадянської свідомості та активності. На Закарпатті угорці створили 13 національно-культурних товариств, які об'єднують представників науки, культури, охорони здоров'я тощо. Громадські організації угорців у своїй діяльності активно представляють і захищають інтереси угорської спільноти на всіх рівнях - від органів місцевої влади і до міжнародних структур. На відміну від угорців, німецька спільнота краю зорієнтована в першу чергу на задоволення власних національно-культурних потреб. Німецькі товариства Закарпаття ставлять на перше місце забезпечення культурних та освітніх прав німців, намагаються зберегти та поширити німецьку мову в краї, популяризують німецьку культури через діяльність фольклорних та інших колективів.

Закарпатські русини зацікавлені в першу чергу у своєму національному визнанні, а активні представники інституціалізованих груп інтересів русинів Закарпаття - навіть у здобутті автономії краю (або самостійно, або спільно з угорцями).

Щодо ромів Закарпаття - то з кожним роком питання про їхню інтеграцію в українське суспільство стає все більш актуальним. Роми Закарпаття дуже активні в культурній та правозахисній, юридичній сфері. У сфері інтересів ромської спільноти - збереження культурних традицій, музики, танців, ремесел циган, а також соціальний та правовий захист своїх співвітчизників. Відсутність єдиної (спільної для всіх) мови негативно впливає на можливість здобуття освіти ромами рідною мовою. Частина з них навчається в українських школах, частина - в румунських та угорських, причому останнім часом спостерігається тенденція збільшення кількості учнів-ромів саме у школах з румунською мовою навчання, що зумовлено визнанням значною частиною ромів себе волохами. Останнє певною мірою можна пояснити тією фінансовою підтримкою, яку надає сусідня Румунія даній етнографічній групі. Зроблено висновки щодо етнонаціональної основи діяльності цих спільнот і формування ними відповідних груп інтересів.

У підрозділі ІІІ.3 "Характерні риси діяльності етнонаціональних груп інтересів Чернівецької області" звертається увага на регіональні характеристики краю, наголошується, що етнонаціональні спільноти Чернівецької області за роки незалежності утворили значну кількість різноманітних інституціоналізованих груп інтересів, до яких ми відносимо їх національно-культурні товариства.

Особливістю сучасних етнополітичних відносин в області є те, що найбільшими етнонаціональними групами в ній є українці, румуни та молдовани, що зумовлює специфіку діяльності етнонаціональних груп на її території. Враховуючи той факт, що румуни та молдовани мають певну національно-культурну спорідненість, їх іноді розглядають як одну етнічну спільноту, що обґрунтовано викликає певні дискусії у наукових та політичних колах. Таким чином, в етнонаціональних реаліях початку ХХІ століття з певними застереженнями мова може йти про перехід від моделі регіональної полікультурності до бікультурності Буковини.

Найбільш потужними та діяльними в регіоні є групи інтересів румунської спільноти, в першу чергу їхні національно-культурні товариства, органи місцевого самоврядування у місцях їх компактного проживання, засоби масової інформації, релігійні організації тощо. Станом на сьогодні рівень задоволення національно-культурних потреб румунської та молдовської спільнот свідчить як про активну роботу груп інтересів цієї спільноти, так і про толерантну етнонаціональну політику з боку державної влади. Виокремлено проблемні питання взаємодії цих груп інтересів з місцевою владою.

ВИСНОВКИ

Упродовж декількох століть групи інтересів залишаються актуальною темою наукової дискусії. Місце та роль груп інтересів у суспільно-політичному житті суспільства неоднозначно оцінюються різними науковцями. У західній політичній науці тривають дискусії з цього приводу. Для української політичної науки на даному етапі характерне звернення до витоків груп інтересів, аналізу теоретико-методологічних підходів до їх вивчення, спроби їх класифікації та типологізації, а також вивчення практичних аспектів діяльності груп інтересів в Україні після 1991 року. Вивчення груп інтересів є актуальною темою наукових пошуків вітчизняних дослідників.

Групи інтересів відіграють особливе значення у сучасних політичних процесах в Україні. Вони виконують роль посередників між громадянським суспільством та владою, з однієї сторони, та лобістів власних корпоративних чи індивідуальних інтересів, з іншої. Становлення та формування груп інтересів в Україні розпочалося наприкінці радянського періоду. В цей час в країні з'явилися різноманітні організації, громадсько-політичні рухи, об'єднання, наукові, культурні, освітні товариства, членів яких були об'єднані спільною метою. Політична активність громадян сприяла їхній самоорганізації, а поліетнічність та полікультурність - появі об'єднань на основі спільної ідентичності, у першу чергу етнонаціональної. Таким чином постали національні, національно-культурні, мовні та інші товариства (товариство "Просвіта" на національному рівні, товариство "Україна - Румунія", Чернівецьке обласне товариство румунської культури ім. М. Емінеску тощо), які автор класифікує як етнічні групи інтересів.

Одночасно з етнічними групами інтересів з'являються групи, об'єднані у першу чергу економічним інтересом. Ці групи виникають з різною інтенсивністю в різних регіонах України. Частина з них поступово починає відігравати роль регіонального лідера, а пізніше - претендувати на ключові позиції в економічному та політичному житті усієї країни. Особливістю функціонування політико-економічних груп, що виникли у 1990-ті роки, стало те, що вони були переважно галузевими, тобто зорієнтованими на один-два напрямки в економіці. З проаналізованих у роботі груп лише діяльність групи В. Пінчука була різногалузевою - від металообробки до мас-медіа, що стало першим кроком до формування наступних подібних груп в Україні.

Характерною рисою становлення ПЕГ в Україні стало те, що на національний рівень вийшли переважно групи, чий економічний інтерес реалізовувався у галузях важкої промисловості, енергетики, банківській сфері. В той же час процес формування ПЕГ в Україні не обмежився так званими старопромисловими районами. У Закарпатській та Чернівецькій областях формуються власні політико-економічні групи, найбільш успішним з яких вдалося вийти за межі областей. Так само, як і Донецькій та Дніпропетровській областях, формування ПЕГ розпочалося з інтересів щодо приватизації державної та комунальної власності і відбувалося на основі клієнтсько-патрональних відносин. У Закарпатській області постаттю, якій вдалося об'єднати частину місцевої еліти на основі спільного економічного та політичного інтересу, став В. Балога. В етнополітичному контексті В. Балога зберігає публічний нейтралітет, однак члени його групи виявляють прихильність до підтримки русинського руху в Україні.

У Чернівецькій області за часи незалежності сформувалося декілька потужних груп, діяльність яких дає підстави ідентифікувати їх з цим краєм. У першу чергу мова іде про групу І. Плужнікова, до складу якої увійшли О. Зінченко та М. Папієв, група В. Короля і Г. Москаля. Щодо економічних структур, підконтрольних групі, то інформації про це практично немає у відкритих джерелах. В той же час у своїй публічній політичній діяльності члени групи, наприклад, В. Король, В. Чинуш, виявляють прихильність до національно орієнтованих політичних сил, зокрема до політичної партії "Наша Україна", "Самопоміч", хоча у своїх персональних виступах етнонаціональні питання не піднімають.

Одночасно з процесом формування груп інтересів в Україні відбувався і процес формування національної політичної еліти. Характерною для нього стала мімікрія представників колишньої радянської партійної еліти, частині якої вдалося зберегти свої позиції у незалежній Україні. Формування регіональної еліти у таких регіонах, як Закарпаття та Буковина, відбувається за активної участі місцевих етнічних громад, представники яких об'єднуються у різноманітні товариства та організації, покликані представляти, захищати та лобіювати їхні інтереси.

Специфікою етнічних груп інтересів на Закарпатті є їхня багатоманітність та галузевість. Національно-культурні товариства, організації та освітні установи спрямовані на вирішення завдань у різних сферах життєдіяльності і часто об'єднують працівників однієї галузі (наприклад, Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття, Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров'я тощо). Угорці Закарпаття звертають велику увагу на можливість здобуття освіти рідною мовою: для реалізації свого конституційного права вони організували угорський інститут ім. Ф. Ракоці. Аналіз діяльності етнічних груп угорців краю доводить, що угорці є однією з найбільш організованих етнічних груп Закарпаття, яка намагається реалізувати власні інтереси через різні механізми впливу на державну владу: від культурно-освітніх до політичних і дипломатичних. Організованими і структурованими у своїй діяльності виступають етнічні громади русинів, ромів, румунів, німців, чехів, словаків Закарпаття. Кожне товариство, яке об'єднує представників етносу, чітко визначає власні цілі та напрямки діяльності, активно взаємодіє з місцевою владою для реалізації власних потреб.

У Чернівецькій області найбільшими етнічними групами виступають румуни та молдовани. Характерною рисою етнічних груп інтересів краю є їхній спрямованість у першу чергу на культурні аспекти власної діяльності. Переважна більшість товариств є національно-культурними і визначає основною метою діяльності збереження національної самобутності, мови, культури тощо. Ще однією специфічною рисою діяльності окремих румунських етнічних груп інтересів є їхнє небажання визнавати поділ етнічної громади краю на молдованів та румунів, хоча відвертих конфліктів між цими громадами поки що не спостерігається.

Виходячи зі здійсненого аналізу, автор відзначає, що основним завданням регіональної та загальнодержавної влади є гармонізація політико-економічних та міжетнічних відносин шляхом формування нової моделі етнонаціональної політики. Одним із найперших кроків у даному напрямку є орієнтація політико-економічних груп в Україні на загальнонаціональні інтереси і перетворення їх на інституціолізованих учасників діяльності організованого громадянського суспільств, які працюють у правому полі України. В свою чергу, саме це правове поле потребує пришвидшеної модернізації та європеїзації правил поведінки груп інтересів. В регіонах, що розглядались у роботі, необхідно забезпечити системний перегляд здійснюваної етнонаціональної політики, яка тяжіє до запізнілої реактивності та немає чітко визначених цілей і завдань, відповідних особливостям умов Закарпатської та Чернівецької областей України.

СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Опубліковані у наукових фахових виданнях України та інших держав, а також виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз:

1. Щербатюк О.В. Теоретико-методологічні підходи до класифікації поняття "колективна активність етнічних груп" у зарубіжній політичній соціології / О.В. Щербатюк // Гілея. Сер. Історичні науки, філософські науки, політичні науки. - 2011. - Вип. 51 (№9). - С. 522-528;

2. Щербатюк О.В. Вивчення діяльності груп інтересів як чинника демократизації: науково-теоретичні підходи / О.В. Щербатюк // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. - Т. XI. - 2012. - С. 372-383;

3. Круглашов А.М., Щербатюк О.В. Регіональні аспекти діяльності груп інтересів в Україні (на прикладі Чернівецької області) / Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса ВНАН України. - 2013. - Вип 5 (67) - С. 290-305;

4. Щербатюк О.В. Особливості діяльності груп інтересів на Закарпатті / О.В. Щербатюк // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - 2014. Вип. 684-685. - С. 198-204;

5. Щербатюк О.В. Этнорегиональные особенности формирования украинской политической элиты (на примере Закарпатской области) / О.В. Щербатюк // Общество и этнополитика. - Новосибирск, 2014. - С. 276-283.