Національні та міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму в Іспанії (на прикладі Каталонії)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Львівський національний університет ім. Івана Франка (Україна, Львів)

Національні та міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму в Іспанії (на прикладі Каталонії)

Шаран О.В., аспірант кафедри країнознавства і

міжнародного туризму, olyasharan@gmail.com

Анотація

Вперше визначено та розкрито суть національних і міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму, що були застосовані в Каталонії після проведення референдуму про незалежність автономії від Іспанії 1 жовтня 2017 р. До національних механізмів протидії належать правові, фінансові, адміністративні, інформаційні механізми, а до міжнародно-політичних -- міжнародно-правовий механізм, механізм визнання або невизнання незалежності Каталонії, міжнародні фінансово-економічні інструменти. Проаналізовано динаміку найважливіших подій, які відбувалися в регіоні впродовж осені 2017 р. -- весни 2018 р. Осмислено наслідки, які матиме де-юре здобуття незалежності Каталонією для Іспанії, ЄС та інших держав світу. Розглянуто досвід протидії сепаратизму Королівства Іспанія, можливості його використання в Україні та країнах, де панують сепаратистські настрої, для уникнення людських жертв, збереження територіальної цілісності та непорушності кордонів.

Ключові слова: сепаратизм, механізми протидії сепаратизму, Каталонія, Карлес-Пучдемон, Європейський Союз.

політичний сепаратизм каталонія незалежність

Annotation

Sharan О. V., PhD student of regional studies and international tourism department, Ivan Franko National University of Lviv (Ukraine, Lviv), olyasharan@gmail.com

National and international political mechanisms of suppression of separatism in Spain (exemplified by Catalonia)

The essence of national and international political mechanisms of suppression of separatism, which were applied in Catalonia after the referendum on the independence of autonomy from Spain on October 1, 2017, is determined and revealed in this article for the first time. The national mechanisms of suppression include legal, financial, administrative, information mechanisms, and among the international political mechanisms are the international legal mechanism, the mechanism of recognition or non-recognition of the independence of Catalonia, the international financial and economic instruments. The dynamics of the most important events that took place in the region during the fall of 2017 -- spring 2018 is analyzed. The consequences of de jure independence of Catalonia that would arise for Spain, the EU and other states, are comprehended. The experience of suppression of separatism in Spain, the possibilities of its use in Ukraine and the countries where the separatism flourishes, is considered in order to avoid human casualties, to preserve the territorial integrity and inviolability of the borders.

Keywords: separatism, mechanisms of suppression of separatism, Catalonia, Carles-Puigdemont, the European Union.

У сучасному світі зростає активність сепаратистських рухів у багатьох країнах світу, зокрема і в державах-членах ЄС. Зазначимо, що вони по-різному реагують на загрози і прояви сепаратизму та застосовують власні підходи і національні політико-правові механізми запобігання та протидії цьому небезпечному явищу. Його розгортання може призвести до дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в державі, зміни державних кордонів, втрати територіальної цілісності, виникнення нових державно-політичних утворень, а також загрожує міжнародній безпеці. Тому події в Каталонії та способи реагування на них в Іспанії і світі значною мірою впливають на суспільно-політичні процеси в Європі та світі загалом. Визнання незалежності Каталонії окремими суб'єктами міжнародних відносин посилило б активність сепаратистських рухів та розгортання дезінтеграційних процесів у інших, насамперед європейських, державах.

Аналізуючи еволюцію та прояви сепаратизму в Каталонії та Україні, зазначимо, що їхніми спільними рисами є те, що референдуми в Криму і Донбасі (2014 р.) та в Каталонії (2017 р.) невизнані, адже відбувалися усупереч національному законодавству та позиції центральної влади, без участі міжнародних спостерігачів. У цих так званих «волевиявленнях» брали участь переважно прихильники відокремлення, а противники бойкотували, тому в обох випадках ініціатори отримали високий відсоток підтримки. Щодо принципових відмінностей, то перша з них полягає в джерелах сепаратистських настроїв, зокрема внутрішніх у Каталонії та зовнішніх в Криму та Донбасі, а друга - у суб'єктах сепаратизму: в Каталонії це етнічна спільнота, яка згідно з Конституцією Іспанії має статус нації, яка ставила за мету повну незалежність, у випадку українських референдумів суб'єкта фактично не було, за мету ініціатори ставили відокремлення з перспективою приєднання до Росії. Отже, в Україні, на відміну від Іспанії, сепаратизм має гібридний характер, він інспірований і підтримуваний ззовні.

Розкриття суті національних та міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму в Іспанії дасть нам змогу спрогнозувати подальший розвиток подій в регіоні. Також можливим стане дослідження таких механізмів у різних державах Європи, пошук схожих та відмінних рис.

Загалом проблематиці сепаратизму присвячено чимало праць сучасних вітчизняних дослідників, зокрема М. Басараба, М. Дем'яненко, В. Дівак, О. Кучика, В. Наконечного, С. Римаренко, С. Савойської, І. Соболевої, О. Теленко, О. Шамари та ін. Міжнародний досвід боротьби із сепаратизмом вивчали К. Войтовський, С. Дрьомов, А. Місюра та О. Резнікова. Вони проаналізували ефективність застосування окремих способів протидії сепаратизму в різних державах. У статті «Міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму на пострадянському просторі» О. Цебенко та М. Здоровега розкривають суть міжнародно-політичних механізмів, які застосовували у Молдові, Україні, Грузії та Азербайджані з метою протидії сепаратизму за посередництва ООН, ОБСЄ, ЄС та НАТО.

Варто зазначити ряд зарубіжних науковців, які у своїх дослідженнях зверталися до різноманітних аспектів сепаратизму, а саме: Д. Горовіц, Дж. Лібл, Дж. Соренс, М. Коен, Дж. Кроуфорд, Р. Гангул, Дж. Макдафф, Дж.-П. Кабестан, А. Павкович. Серед вищезазначених іноземних дослідників власне американський політолог Д. Горовіц присвятив найбільше часу вивченню такого багатогранного явища як сепаратизм, під яким він розуміє вихід групи та її території з-під юрисдикції держави, частиною якої вона є. Незважаючи на значну кількість праць, в яких висвітлено проблематику сепаратизму у політологічному дискурсі в Україні та за її межами, досі не було чітко визначено та проаналізовано національні й міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму в Іспанії. Тому дослідження цієї теми потребують глибшого аналізу.

У контексті вивчення вищезгаданої проблеми ми ставимо за мету розкрити суть національних та міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму в Іспанії. Для виконання цієї мети необхідно виконати наступні завдання: розглянути еволюцію та чинники сепаратизму в Каталонії та проаналізувати зростання активності та інструменти, використані політичними лідерами автономії після 2010 р.; визначити й охарактеризувати національні та міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму в Іспанії; осмислити та спрогнозувати наслідки кризової ситуації у відносинах центру-автономії; вказати на ключові моменти, які можна використати як досвід для України.

Виникнення реальних загроз існування суверенної та неподільної Іспанії у 2017 р. спричинило застосування низки національних та міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму. Поняття «механізм» можна трактувати як систему функціонування будь-чого; сукупність проміжних станів або процесів будь-яких явищ; сукупність форм, методів та інструментів; систему засобів і форм; систему засобів та чинників тощо. Ми розуміємо міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму як систему послідовних дій і запобіжних заходів суб'єктів міжнародної політики, спрямованих на попередження розгортання сепаратистських рухів та боротьбу із сепаратизмом у різних формах і проявах. Під національними механізмами протидії сепаратизму слід розуміти комплекс цілеспрямованих заходів держави з метою запобігання поширенню сепаратистських настроїв, боротьби із проявами сепаратизму в окремих регіонах країни.

Ми переконані, що класифікувати національні механізми протидії сепаратизму, які були застосовані Іспанією в Каталонії у 2017-2018 рр., можна наступним чином: правові, фінансові, адміністративно-управлінські, інформаційні механізми.

До міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму в Іспанії належить міжнародно-правовий механізм, механізм визнання або невизнання незалежності Каталонії, міжнародні фінансово-економічні інструменти.

Розглянемо еволюцію та головні чинники сепаратизму в Каталонії, позицію та послідовну національну політику Іспанії, дії каталонських лідерів, а також відсутність міжнародної підтримки у прибічників сепаратизму.

Наприкінці XIX ст., на хвилі загального піднесення націоналізму на півдні Європи виникли потужні сепаратистські рухи, які досі залишаються активними. Насамперед, мова йде про Каталонію та Країну Басків. Недостатня централізація Іспанії та її слабкість на зовнішньополітичній арені сприяли розгортанню сепаратистських рухів.

Еволюція каталонського сепаратизму триває від початку XX ст. Уперше парламент Каталонії, яка мала статус політичної автономії, проголосував за незалежність 6 жовтня 1934 р. У відповідь на це республіканський уряд скасував автономію, яка була відновлена лише після приходу до влади демократів 1979 р. Тоді каталонська мова отримала офіційний статус на території регіону і на Балеарських островах. У 2006 р. Каталонія отримала право самостійно розпоряджатися місцевими податками. Загостренню каталонської кризи передувала низка важливих подій, які відбулися у Каталонії впродовж останнього десятиліття. 11 вересня 2012 р. понад 1 млн. прихильників незалежності взяли участь у демонстрації. Ця дата була обрана не випадково. 11 вересня 1714 р., наприкінці війни за іспанське правонаступництво, війська монархії Бурбонів після 11-місячної облоги захопили Барселону, і Каталонію було позбавлено всіх середньовічних інституцій самоврядування. Коли автономію провінції було поновлено згідно з іспанською конституцією 1978 р., каталонський уряд оголосив цю дату Національним днем.

На сучасному етапі Каталонія має статус автономної спільноти. Упродовж останніх років через етнічний, політичний, соціально-економічний чинники місцеве населення неодноразово висловлювало бажання відокремитись від Іспанії. Число прихильників незалежності регіону поступово зростало. Під час опитування 9 листопада 2014 р. 80% його учасників висловились за відокремлення від Іспанії. 1 жовтня 2017 р. каталонцям вдалося провести референдум про незалежність усупереч рішення Конституційного суду Іспанії. 90% виборців проголосували «за», у той час, як явка становила близько 40%. Після проведення референдуму прихильників незалежності регіону поменшало. Так, 24% опитаних досі підтримують подальше відокремлення Каталонії від Іспанії, а 71% місцевих жителів висловились за збереження автономії [1].

Парадокс каталонської ситуації полягає в тому, що попри прагнення потужних політичних сил здобути власну державність, регіональний уряд має величезні бюджетні борги і тому лідери каталонського сепаратистського руху вимагали від Мадриду значної фінансової підтримки, оскільки столиця забирає у провінції значно більше грошей, ніж повертає. Але ці вимоги не були задоволені.

Серед причин, що додали напруження між центральним і провінційним урядами, називають також події 2009-2010 рр., коли розроблений і ухвалений парламентом Каталонії новий статут здобув широку підтримку народного референдуму, але його положення (зокрема, вимогу офіційно визнати каталонців окремою нацією) були зведені нанівець рішенням Конституційного суду Іспанії. Розбіжності між іспанською законодавчою системою і легітимними прагненнями каталонців призвели до зростаючого відчуття того, що для збереження їхньої культурної ідентичності, єдина можливість полягає у демократичному та мирному переході до незалежності [3].

Невід'ємною ознакою каталонського сепаратистського руху є віковий чинник. Старше покоління, серед яких чимало іммігрантів з інших регіонів Іспанії, відчуває тісніший зв'язок з державою, ніж їхні нащадки. А молоді жителі провінції, навпаки, значно прихильніше ставляться до перспективи відокремлення від Іспанії.

Таким чином, спалах сепаратистських настроїв у Каталонії вмотивований не тільки соціально-економічними чинниками. Він є наслідком збігу обставин, серед яких найважливішим є усвідомлення власної культурної ідентичності й необхідності її збереження та захисту.

Президент Каталонії, лідер альянсу «Конвергенція і союз» Артур Мас пообіцяв, що у разі перемоги на дострокових виборах, призначених ним на 25 листопада 2012 р., він проведе референдум за незалежність. Мадрид одразу ж відреагував на це заявою, що подібний референдум буде незаконним. Іспанський прем'єр-міністр, консерватор Маріано Рахой попередив Маса, що будь-який регіон Іспанії у разі вибору на користь незалежності вийде зі складу ЄС, оскільки вступ нових членів потребує одностайної згоди урядів усіх країн-членів.

Але Мас таки не відступив від свого наміру і повідомив, що референдум про відокремлення Каталонії від Іспанії відбудеться восени 2014 р. Віце-президент іспанського уряду у відповідь заявила, що Мадрид може притягнути Маса до кримінальної відповідальності за сепаратизм і розпустити регіональний уряд, а у разі реальної підготовки до проведення референдуму, задіяти конституційні повноваження центральної влади для захисту загальнодержавних інтересів.

У грудні 2012 р. міністр освіти Іспанії розпочав посилення позицій іспанської мови у всіх провінціях включно з Каталонією, де усі основні предмети викладають каталонською мовою. Такі наміри викликали бурхливу реакцію населення і сприяли консолідації парламентської більшості навколо рішення щодо референдуму про незалежність.

Референдум про незалежність планували провести 9 листопада 2014 р., але 27 вересня 2014 р. Конституційний суд Іспанії зупинив підготовку до референдуму з причини його невідповідності конституції країни. 14 жовтня 2014 р. уряд Каталонії пішов на компроміс, вирішивши скасувати референдум про незалежність від Іспанії, бо голосування не може бути проведено через відсутність правових гарантій з боку центральної влади. 9 листопада 2014 р. замість повноцінного референдуму в Каталонії було проведено опитування, яке не має юридичної сили.

За його результатами понад 80% респондентів, які взяли участь в неформальному опитуванні в Каталонії, проголосували за незалежність провінції від Іспанії. У голосуванні 9 листопада 2014 р. взяло участь понад 2,25 млн. каталонців з 5,4 млн., які мають право голосу. На думку Президента Женералітету Каталонії, це опитування було дуже успішним.

16 жовтня 2015 р. міністр юстиції Іспанії Рафаель Катала заявив, що автономний статус Каталонії буде призупинено, якщо влада цього регіону продовжуватиме домагатися незалежності від Іспанії. Катала також зазначив, що Артура Маса можуть позбавити посади Президента Женералітету за вчинення протиправної дії, під якою мають на увазі проведення опитування щодо незалежності 9 листопада 2014 р.

Попри погрози центральної влади, 9 листопада 2015 р. парламент Каталонії ухвалив резолюцію на підтримку незалежності. Члени альянсу «Конвергенція і союз» були переконані, що декларація про сецесію буде початком процесу становлення незалежної Каталонії. Каталонці планували отримати незалежність впродовж 18 місяців, тобто навесні 2017 р. Проте, 11 листопада 2015 р. Конституційний суд Іспанії прийняв до розгляду позов уряду країни про незаконність резолюції про незалежність Каталонії та призупинив дію резолюції каталонського парламенту про початок процесу виходу зі складу Іспанії.

2017-й рік став знаковим для прихильників незалежності Каталонії. Незважаючи на заборону центральної влади, 1 жовтня 2017 р. проведений референдум про незалежність Каталонії з ініціативи глави місцевого уряду Карлеса Пучдемона. У відповідь Мадрид застосував поліцейські загони з метою унеможливити проведення референдуму. Іспанці та міжнародна спільнота засудили жорстокість правоохоронних органів. Відповідно до оприлюднених результатів народного волевиявлення, 90% його учасників (близько 2 млн. осіб) сказали «так» незалежності Каталонії, а 7,87% (приблизно 176 тис. осіб) висловились «проти». Десятки тисяч каталонців, що не брали участь у референдумі, вийшли на вулиці Барселони з протестами проти відокремлення провінції від Іспанії. Всупереч погрозам прем'єр-міністра Маріано Рахоя 11 жовтня Пучдемон підписав декларацію про незалежність Каталонії, і 27 жовтня місцевий парламент оголосив про незалежність від Іспанії. У відповідь на нелегітимні дії керівництва Женералітету іспанські сенатори ввели в дію ст. 155 Конституції, що передбачає позбавлення регіону статусу політичної автономії та запровадження прямого правління з центру у випадку, якщо він загрожує збереженню порядку в державі.

На нашу думку, призупинення автономії Каталонії та запровадження прямого правління з Мадриду є правовими механізмами протидії сепаратизму в Каталонії, застосування яких мало би покласти край незаконній діяльності місцевих посадових осіб, спрямованій на відокремлення провінції від держави-суверена та подальше проголошення її незалежності.

27 жовтня Мадрид також розпустив каталонський уряд та призначив дострокові місцеві парламентські вибори на 21 грудня. Сорайя Саенс де Сантамарія стала тимчасовим очільником Каталонії, а Карлес Пучдемон виїхав до Бельгії у пошуках політичного притулку. Саме розпуск регіонального парламенту та уряду, відсторонення від влади Пучдемона і призначення нової глави Каталонії варто розглядати як адміністративні механізми протидії сепаратизму.

Результати виборів до регіонального парламенту 21 грудня 2017 р. (явка 81,94% виборців, рекордна для цього регіону) довели, що політичні сили, які прагнуть відокремлення від Іспанії, знову здобули перемогу. Так, партія «Разом за Каталонію», яку раніше очолював Карлес Пучдемон, отримала 34 місця зі 135, «Республіканська лівиця Каталонії» -32 та «Кандидати народної єдності» - 4. Таким чином, було сформовано абсолютну більшість, для існування якої необхідно мати 68 місць. Опозиційні сили, зокрема Центристська партія «Громадяни» та каталонські соціалісти отримали 37 та 17 місць відповідно.

17 січня 2018 р., через три місяці після розпуску Женералітету, відбулася перша сесія нового каталонського парламенту. Спікером було обрано Роджера Торрента, члена партії «Республіканська лівиця Каталонії». Наступним кроком до відновлення політичної стабільності в автономії мало стати обрання голови уряду Каталонії. За словами прем'єр-міністра Іспанії Маріано Рахоя, Карлес Пучдемон не може претендувати на цю посаду, адже з часу видачі ордеру на його арешт політик перебуває у вигнанні в Брюсселі. На початку лютого 2018 р. стало відомо, що на рівні політичних партій автономії обговорюють можливість формування «законного та символічного» уряду в Брюсселі.

Вибори глави місцевого уряду вирішили відкласти на невизначений термін, оскільки Жорді Санчес, головний претендент на цю посаду, знаходиться під арештом за участь в організації референдуму у жовтні 2017 р. Каталонці, які не втрачають надії на те, що їм вдасться вийти зі складу Іспанії та проголосити суверенітет, 11 березня організували марш за незалежність Каталонії. Громадяни вимагали, щоб політичні партії домовилися про формування майбутнього уряду.

Розвинена економіка та добробут громадян свідчать про правильність та виваженість економічної політики будь-якої держави. У сучасному світі перспективи поповнення державного бюджету завжди беруть до уваги перед прийняттям важливих внутрішньо- та зовнішньополітичних рішень. У випадку з Каталонією фінансові механізми протидії сепаратизму мали чи не найбільше значення.

Згідно з даними іспанського уряду, щороку автономія недоотримує з державного бюджету приблизно 16 млрд. євро, незважаючи на те, що саме Каталонія створює близько 19% ВВП Іспанії, а її частку в експорті оцінюють у 25,6%. Також очевидною є різниця між ВВП на душу населення в середньому по країні та по Каталонії. Так, пересічні іспанці за рік заробляють 19 тис. евро, а каталонці - 28 тис. евро. Нерівномірність у розподілі державного бюджету між регіонами була найбільш помітною впродовж глобальної фінансово-економічної кризи 2007-2008 рр., коли відбулося падіння ринкової економіки, що, зокрема, спричинило встановлення високих цін на нафту та продукти харчування, збільшення рівня безробіття й банкрутство великих інвестиційних та комерційних банків [2].

Іншою проблемою, яка турбує каталонців, є національний борг. Протягом 2009-2016 рр. через непослідовну політику центральної влади державний борг збільшився з 39% до 100% ВВП Іспанії та складав приблизно 1,1 трлн. евро. Частка Каталонії у державному борзі становила 35% її ВВП, і щороку вона зростала. Каталонці не бажають затьмарювати майбутнє своїх нащадків виплатою державного боргу. Вони переконані, що незалежність Каталонії звільнить їх від відповідальності за ліквідацію боргів.

На відміну від каталонців, які вірять в успішне майбутнє незалежної Каталонії, більшість експертів прогнозують занепад її економіки та зубожіння громадян. Такої ж думки дотримується міністр економіки Іспанії Луїс де Гіндос. І це не дивно, адже офіційний Мадрид не бажає втрачати заможний регіон. Посадовець переконаний, що після здобуття незалежності Каталонія може втратити третину ВВП, а рівень безробіття серед місцевого населення збільшиться вдвічі. Цілком очевидним є і той факт, що Каталонія більше не матиме доступу до європейського ринку, оскільки відсутні реальні перспективи її членства у Євросоюзі. Сучасний експорт регіону до держав-членів ЄС становить близько 65% його продукції, і третину виробленого в Каталонії споживають на внутрішньому ринку Іспанії. Незалежна Каталонія втратить й інвесторів, 70% яких походять саме з Єврозони. Також каталонцям варто буде ввести в обіг нову національну валюту на зміну евро та вирішити проблему функціонування недержавного пенсійного накопичення, щоб громадяни не втратили свої накопичені пенсії.

Слід зауважити, що існування сильної та процвітаючою незалежної Каталонії як держави-члена Європейського Союзу є неможливим відповідно до доктрини Баррозу. Екс-президент Європейської Комісії Жозе Ману ель Баррозу ще в 2011 р. запропонував свою доктрину, щоб зробити Євросоюз сильнішим та більш інтегрованим. Згідно з доктриною Баррозу, будь-яка держава, що виникла внаслідок відокремлення від держави-члена ЄС, не може автоматично ввійти до його складу. їй необхідно самостійно пройти усі етапи євроінтеграційного процесу. Крім того, щоб певна держава приєдналася до Європейського Союзу, у неї не повинно бути жодних територіальних суперечок із сусідами. Цілком очевидно, що Іспанія не погодиться й надалі визнавати незалежність Каталонії, оскільки проведення референдуму та проголошення незалежності автономії в односторонньому порядку були нелегітимними.

З метою протидії та подолання сепаратизму в автономії Мадрид застосовував також низку адміністративно-управлінських, а саме: розпуск місцевого парламенту, звільнення посадових осіб, проведення нових місцевих виборів; силові механізми врегулювання кризових ситуацій (застосування поліції для протидії сепаратистам), переслідування, репресії проти лідерів сепаратистів. Одразу після проголошення Каталонією незалежності від Іспанії 27 жовтня 2017 р. Кабінет міністрів Іспанії прийняв рішення про розпуск уряду та парламенту Каталонії. Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой звільнив Карлеса Пучдемона з посади голови уряду Каталонії та призначив тимчасовим очільником автономії Сорайю Саенс де Сантамарію. Дострокові вибори в регіоні проведені 21 грудня 2017 р., на них здобули перемогу три партії, що прагнуть відокремлення від Іспанії.

Окрім проведення переговорів та прийняття важливих внутрішньополітичних рішень, які можна класифікувати як мирні засоби врегулювання конфліктних ситуацій, іспанській владі довелося задіяти й поліцію для протидії сепаратистам під час проведення референдуму про незалежність Каталонії та у наступні неспокійні місяці для автономії. Місцевим політикам, які пропагували ідеї незалежної Каталонії, не вдалося уникнути арештів. Так, Верховний суд Іспанії восени 2017 р. видав ордер на арешт Пучдемона, який відкликав у грудні минулого року. Повторний міжнародний ордер на арешт колишнього глави Каталонії було видано 23 березня 2018 р. після того, які він покинув територію Бельгії, де отримав політичний притулок, та прибув у Данію.

Оскільки у сучасному світі інформаційних та комп'ютерних технологій цитата Вінстона Черчилля: «Хто володіє інформацією, той володіє світом» є надзвичайно актуальною, для протидії сепаратизму в Каталонії були застосовані й інформаційні механізми, які забезпечували діалог центральної влади з населенням автономії за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Інформація про незаконність референдуму, його наслідки, відсутність перспективи членства Каталонії в ЄС та ін. мала істотний вплив на зменшення кількості прихильників відокремлення. Зі свого боку, ініціатори відокремлення Каталонії активно поширювали інформацію про національну ідентичність каталонської нації, про боротьбу Каталонії за незалежність, формуючи суспільну думку про переваги розвитку регіону без Іспанії, високі рейтинги сепаратистських політичних партій та високу частку прихильників відокремлення. Отже, обидві сторони конфлікту в свій спосіб використовували інформаційні механізми.

Крім того, політичні партії Каталонії, які прагнуть незалежності регіону від Іспанії, у своїх передвиборчих кампаніях та після обрання до місцевого парламенту активно агітували населення провести референдум про незалежність Каталонії. 1 жовтня 2017 р. відбувся вже не перший такий референдум. Йому передували референдуми 2009-2010 та 2014 рр.

Інформаційний вплив на ситуацію в Каталонії здійснювали не лише в межах регіону та держави, а й ззовні. Так, 14 листопада у Брюсселі міністри оборони та закордонних справ Іспанії звинуватили Російську Федерацію у втручанні в проведення референдуму про незалежність Каталонії. У них є докази того, що державні та приватні групи на території Росії, а також Венесуели використовували різноманітні сайти та соціальні мережі, зокрема Facebook і Twitter, щоб просувати сепаратистські ідеї та впливати на громадську думку напередодні каталонського референдуму 1 жовтня. Росіяни створювали фейкові профілі у соцмережах для поширення інформації про перебільшені переваги відокремлення Каталонії від Іспанії.

На думку голови іспанського оборонного відомства Марії Долорес де Коспедаль, таке втручання у проведення референдуму в Каталонії та політичну кризу в Іспанії мало на меті дестабілізацію ситуації в Європі.

Оскільки збереження територіальної цілісності держав та непорушності їхніх кордонів є важливими елементами мирного співіснування світової спільноти, найвпливовіші міжнародні організації та найрозвиненіші держави не залишили без уваги події в Каталонії восени 2017 р. - весни 2018 р. Актори сучасних міжнародних відносини застосовували наступні міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму в іспанській автономії: міжнародно-правові механізми, міжнародний тиск на політичних лідерів Каталонії, міжнародні фінансово--економічні механізми.

Механізм визнання або невизнання незалежності Каталонії є одним із найважливіших міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму у цьому регіоні. Обов'язок визнання нової держави покладено на уряди держав, і саме їм вирішувати, визнавати чи ні незалежність певної держави [4]. На міжнародному рівні досі немає уніфікованої процедури визнання нових держав. Оскільки Каталонія проголосила свою незалежність в односторонньому порядку 27 жовтня 2017 р., її доцільно розглядати як самопроголошену державу. Самопроголошеною державою є частина території певної держави, яка самовільно від неї від'єдналася та проголосила незалежність [6]. Акт проголошення незалежності Каталонії від Іспанії поділив світову спільноту на два табори: тих, хто визнав незалежність автономії, та тих, не визнав. Останніх є значно більше.

Незалежність Каталонії визнали уряди самопроголошених республік, а також високопосадовці з регіонів, що борються за відокремлення від своїх держав- суверенів. Так, міністр-президент Фландрії підтримав незалежність Каталонії, однак зауважив, що офіційне рішення про визнання повинен приймати бельгійський федеральний уряд. Президент Корсиканської Асамблеї також висловив підтримку каталонцям. Керівництво самопроголошених республік Абхазія та Південна Осетія заявило про готовність визнати незалежність Каталонії, якщо їх про це попросить уряд Каталонії.

Противників ідеї відокремлення автономії від Іспанії виявилося набагато більше, ніж прихильників. Серед них були усі держави-члени Європейського Союзу, Україна, США, Канада, Бразилія та Туреччина. Китай та Франція заявили, що це внутрішні справи Іспанії, а Велика Британія запевнила, що не визнає Декларацію про незалежність Каталонії. США та Палестина також переконані, що Каталонія є невід'ємною складовою Іспанії. Шотландія та Уельс сподіваються, що ситуацію вдасться врегулювати за допомогою мирних засобів і політичних компромісів.

Якщо ж у майбутньому на політичній карті світу виникне самопроголошена республіка Каталонія, міжнародне співтовариство може відреагувати на існування такого суб'єкта міжнародних відносин в один із трьох способів, обґрунтованих вітчизняним науковцем О. Теленко. Мова йде про ембарго та санкції; загальне ігнорування та відмову від співпраці; та певне обмежене схвалення і визнання її існування [6].

Іншими міжнародними механізмами протидії сепаратизму, що були застосовані в Каталонії, є міжнародні фінансово--економічні механізми. Насамперед, до них слід зараховувати відтік іноземного капіталу з автономії. Восени 2017 р. директор торгового реєстратора Іспанії Анна Дель Вальє заявила, що близько 700 компаній, а також великі банки, покинули Каталонію й перемістили свої представництва в інші регіони Іспанії з часу проведення референдуму 1 жовтня 2017 р. Звісно, прогнози експертів можуть й не справдитися щодо сумнівних перспектив існування економічно розвиненої незалежної Каталонії, проте факт залишається фактом: політична криза в автономії мала значний негативний вплив на стан економічної ситуації у регіоні.

Отже, якщо брати до уваги демократичний міжнародно-правовий принцип самовизначення націй, то проведення референдуму про незалежність у Каталонії є правом каталонців. Реалізувати його вони можуть виключно відповідно до правових норм, в інших випадках це призведе до політичного протистояння сторін, кризових ситуацій, що загрожуватиме національній безпеці Іспанії, а також стане каталізатором подібних процесів у сусідніх державах. Виклики національній безпеці окремих держав можуть спричинити дестабілізацію системи міжнародної безпеки не лише в Європі, але й у світі загалом [5]. Тому пріоритетом політики Євросоюзу та держав-членів є спільна протидія потенційним загрозам та формування європейського безпекового простору [7].

В умовах фінансово-економічної кризи 2008 р. каталонські націоналісти, які були незадоволені податковою та економічною політикою Мадрида, провели серію консультативних неофіційних референдумів щодо утворення незалежної держави Каталонія у 20092010 рр. Як відомо, кошти з державного бюджету Іспанії розподіляють між регіонами, а каталонці отримують значно менше, ніж дають у казну. Такий фінансовий механізм лише розпалював у каталонців відчуття несправедливості та бажання відокремитись, щоб позбавитися «васальної залежності». Наданий моменту Каталонії надалі здійснюється пряме правління з центру, і ймовірно, якщо виникне потреба, буде застосовано нові фінансові та інші механізми з метою чинення тиску на регіональний парламент та самих каталонців безпосередньо.

Отже, чітка позиція та послідовна політика Іспанського Королівства з метою збереження територіальної цілісності за підтримки міжнародної спільноти має позитивні результати. Застосування наведених національних і міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму в Іспанії певною мірою послабили амбіції каталонських політиків, зняли політичне напруження в країні, проте остаточно не вирішили кризової ситуації у відносинах центру та автономії. Залишається сподіватися, що аргументи іспанської влади та прогнози експертів-аналітиків вплинуть на позицію каталонців щодо відокремлення, оскільки на сучасному етапі реальні можливості існування суверенної Каталонії мінімальні. Крім того, національні механізми, застосовані Іспанією з метою протидії сепаратизму, можна використати в інших державах, де зростають сепаратистські настрої та активізуються рухи за відокремлення. Досвід Королівства Іспанії з протидії сепаратизму буде корисним і для України, адже сьогодні перед нашою державою постало складне завдання - відновити територіальну цілісність. Тому Україні з врахуванням досвіду європейських держав необхідно створити національну платформу протидії гібридним загрозам, а також у перспективі брати участь у програмах спільної безпеки та оборони у рамках Глобальної стратегії ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки від 13 листопада 2017 р.

Список використаних джерел

1. Баган О. Каталонія як виклик для Європи [Електронний ресурс] / О. Батан. - Режим доступу: http://vgolos.com.ua/blogs/ kataloniya_yak_vyklyk_dlya_yevropy_289959.html

2. Букатюк У. Каталонія - багатий регіон Іспанії. Та чи зможе її економіка існувати самостійно [Електронний ресурс] / У. Букатюк. - Режим доступу: https://espreso.tv/article/2017/10/04/chy_vytrymaye_ ekonomika_kataloniyi_rozluchennya_z_ispaniyeyu

3. Дем'яненко М. Сепаратистські настрої у Європі: причини, тенденції і прогнози [Електронний ресурс] / М. Дем'яненко // Україна: події, факти, коментарі. - 2017. - №20. - С.17-25. - Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr20.pdf.

4. Дівак В. Деякі проблеми міжнародно-правового визнання невизнаних держав / В. Дівак // Держава і право. - 2011. - Вип.52. -С.579-587.

5. Дівак В. Сепаратизм як геополітична зброя: виникнення нових квазідержав на карті світу. Пошук критеріїв міжнародного визнання невизнаних державних утворень / В. Дівак // Віче. - 2016. -№3-4.-С.43-47.

6. Теленко О. Невизнані держави сучасного світу: сутність поняття та проблема визнання / О. Теленко // Гілея: науковий вісник. -2016. -Вип.105. -С.314-318.

7. Шаран О. Референдуми про незалежність Каталонії та Шотландії як виклик міжнародній безпеці у Європі / О. Шаран // Трансформація міжнародної' безпеки: сучасні виклики та загрози. Матеріали міжнародної наукової конференції. Львів, 22-23 березня 2018 р. / Упорядники: М Маль- ський, Р. Вовк, О. Кучик, П. Байор. - Львів: Факультет міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка, 2018. -С.81-84.

References

1. Bagan О. Katalonijajak vyklyk dlja Jevropy [Elektronnyj resurs] / O. Bagan. - Rezhym dostupu: http://vgolos.com.ua/blogs/kataloniya_ yak_vyklyk_dlya_yevropy_289959.html

2. Bukatjuk U. Katalonija - bagatyj region Ispanii'. Та chy zmozhe i'i' ekonomika isnuvaty samostijno [Elektronnyj resurs] / U. Bukatjuk. - Rezhym dostupu: https://espreso.tv/article/2017/10/04/chy_vytrymaye_ ekonomika_kataloniyi_rozluchennya_z_ispaniyeyu

3. Dem'janenko M. Separatysts'ki nastroi' u Jevropi: prychyny, tendencii' і prognozy [Elektronnyj resurs] / M. Dem'janenko // Ukrai'na: podii', fakty, komentari. - 2017. - №20. - S.17-25. - Rezhym dostupu: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr20.pdf.

4. Divak V. Dejaki problemy mizhnarodno-pravovogo vyznannja nevyznanyh derzhav / V. Divak і і Derzhava і pravo. - 2011. - Vyp.52. -S.579-587.

5. Divak V. Separatyzm jak geopolitychna zbroja: vynyknennja novyh kvaziderzhav na karti svitu. Poshuk kryterii'v mizhnarodnogo vyznannja nevyznanyh derzhavnyh utvoren' / V. Divak // Viche. - 2016. -№3-4.-S.43-47.

6. Telenko O. Nevyznani derzhavy suchasnogo svitu: sutnist' ponjattja ta problema vyznannja / O. Telenko // Gileja: naukovyj visnyk. -2016. - Vyp.105. - S.314-318.

7. Sharan O. Referendumy pro nezalezhnist' Katalonii' ta Shot-landii' jak vyklyk mizhnarodnij bezpeci u Jevropi / O. Sharan // Transformacija mizhnarodnoi' bezpeky: suchasni vyklyky ta zagrozy. Materialy mizhnarodnoi' naukovoi' konferencii'. L'viv, 22-23 bereznja 2018 r. / Uporjadnyky: M. Mai's'kyj, R. Vovk, O. Kuchyk, P. Bajor. - L'viv: Fakul'tet mizhnarodnyh vidnosyn LNU imeni Ivana Franka, 2018. - S.81-84.

Размещено на Allbest.ru