Трендовість державних перетворень у Польщі у постсоціалістичний період кінця XX - початку XXI ст.: політичний ракурс проблеми

Размещено на http: //www. allbest. ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (Україна, Переяслав-Хмельницький),

Трендовість державних перетворень у Польщі у постсоціалістичний період кінця XX - початку XXI ст.: політичний ракурс проблеми

Лада О.В., кандидат історичних наук,

викладач кафедри політології,

oleksandr.lada88@gmail.com

Анотація

Тренд (статистика) -- загальна тенденція при різнонаправленому русі, визначена загальною спрямованістю змін показників у часовому просторі.

Автором у статті, на підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, розглянуто суспільно-політичні трансформації в Республіці Польща у постсоціалістичний період кінця ХХ -- початку ХХІ ст. Виокремлено головні тренди як фактори структурних перетворень Польщі та побудови її європейського типу. Науковцем, на підставі отриманих результатів, зроблено висновок про те, що головним й рушійним трендам трансформацій республіки, означеного періоду, стала політична зрілість польських лідерів -- реформаторів та їх готовність до структурних оновлень країни. А також, людиноцентриськість урядових програм, відображених у ліберально-демократичних реформах, серед яких чільне місце відведено адміністративно-територіальній (самоврядній), медичній, пенсійній та освітній.

Ключові слова: трансформація, тренд, тенденція, реформа, перетворення, «політичний феномен», «шокова терапія», макроекономічна стабілізація, мікроекономічна лібералізація.

Annotation

Lada О. V., PhD in Historical Sciences, lecturer of the Department of Politology, SHEI «Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University» (Ukraine, Pereiaslav-Khmelnytskyi), oleksandr. Iada88@gmail.com

Trends of political government transformations in the post socialist period of the late xx -- early xxi century: political racurs of problems

Author of the article, on the basis of the analysis of domestic and foreign literature, considered socio-political transformations in the Republic of Poland in the post-socialist period of the late XX -- early XXI century. The main trend? as factors of structural transformations of Poland and construction of its European type are singled out. The scientist, on the basis of the obtained results, concluded that the main and driving trend of the transformation of the republic, the designated period, was the political maturity of the Polish reformer leaders and their readiness for structural modernization of the country. Also, the human-centeredness of government program? reflected in liberal-democratic reforms, among 'which the main place is allocated to the administrative-territorial (self-governing), medical, pension and educational.

Keywords: transformation, trend, tendence, reform, metamorphosis, «political phenomenon», «shock therapy», macroeconomic stabilization, microeconomic liberalization.

Вже чверть століття Україна є незалежною, однак і до сьогодні вона не має успішної концепції свого розвитку. Відхід від радянської моделі державотворення залишив в умовах молодої країни свої найнегативніші елементи - бюрократизацію державної структури із властивими їй надбудовами та всеохоплюючу корупцію, а також прірву між командною та ліберальною економіками. Усі ці фактори проявилися економічним відставанням країни від провідного світу та анексією Криму й окупацією Донбасу північно-східним сусідом Російською Федерацією. Через те, досвід успішних країн у проведенні державних перетворень є надзвичайно важливим, а тому трансформація Республіки Польща у постсоціалістичний період кінця XX - на початку XXI ст., у розрізі означеної проблеми, є досить актуальною. трендовість політичний польща постсоціалістичний

Аналіз останніх публікацій з обраної теми свідчить про її актуальність в умовах сьогодення. Так, до питання реформ у Польщі у постсоціалістичний період XX - початку XXI ст. звертались такі вітчизняні науковці:Василюк, Л. Гриневич, Б. Зайчук, Е. Лібанова, Е. Лодзинська, О. Ляшенко, Б. Надточій, Т. Новікова, Пасічник, К. Савина, В.Скуратівський, Ф. Шльосек та ін. Серед зарубіжних дослідників слід виділити Н. Барру, Ж. Дюрозеля, М. Мареско, В. Мосейка, А. Новікову, Д. Нормана, Ф. Тоді та ін.

Мета статті - у політичному ракурсі дослідити трендовість реформ у Польщі у постсоціалістичний період кінця XX - початку XXI ст.

Республіка Польща була однією з перших країн в Центрально-Східній Європі, де були впроваджені радикальні реформи та першою, де відбулися позитивні результати застосування «шокової терапії» [1]. Наприкінці 1980-х рр. ситуація в Польщі була досить складною і загрожувала загальним економічним колапсом. Проте уміле застосування структурних, глибинних реформ в економіці сприяло стабільному розвитку країни та її швидкому входженню до Європейського Співтовариства.

Програма радикальних економічних змін впроваджувалася першим некомуністичним урядом, який очолив Т. Мазовецький. Проте у більшості інформаційних джерел вона відома під назвою «планом Бальцеровича», оскільки саме останній - віце-прем'єр та міністр фінансів - був ключовою постаттю у її розробці [2, с. 107].

На думку Л. Бальцеровича, вміла економічна політика та розв'язання поставлених цілей залежить, передусім, від загальнополітичних факторів через те, що політична нестабільність не дає можливості контролювати хід виконання програм. Успіхом економічних перетворень був проміжок часу між політичним проривом та початком реалізації реформи. Слід також відмітити згоду громадян Польщі на урізання їхніх доходів та заощаджень, адже це виглядало безпрецедентно як свого роду «політичний феномен» [9, с. 234].

Досвід країн Центральної та Східної Європи, а також Балтії підтвердив твердження, що саме цьому періоду притаманний особливий стан політичної системи та психології мас. Це створює необхідні сприятливі умови для втілення непопулярних заходів, котрі б в інший час ставали предметом тривалих дискусій. Л. Бальцерович визначив цей політичний період одним-двома роками, по закінченню якого приходить час «нормальної політики». З цього моменту різні політичні кола не так легко наважуються на проведення вкрай непопулярних економічних реформ, з огляду на їхні соціальні наслідки. Особливо якщо в ході перетворень більшість населення вкрай невдоволена їхніми результатами. Це призводить до політичної та соціальної нестабільності в суспільстві, що в кінцевому результаті веде до падіння кредиту довіри реформаторам.

Справді, радикальність реформ в Польщі викликала шок в суспільстві. За свідченням колишнього міністра праці Я. Куроня, «усе стале, надійне, багаторазово перевірене щезло просто миттєво... Ні в чому не можна було бути впевненим. Нічого не залишалося стабільним. У січні 1990 р. ніхто не міг сказати, чи вистачить йому до кінця місяця грошей, оскільки ніхто не знав, які будуть через тиждень ціни. І, тим більше, не знав, що його чекає через два, три, чотири місяці, через півроку, рік, через два роки» [10,с. 199-224].

Змінивши законодавство країни, провівши непопулярні ліберальні кроки, уряд вдався до скорочення та оновлення державного апарату. Історія постсоціалістичних країн свідчить, що влада чиновників та політиків значно посилює корупцію. Безумовно, неефективність соціалістичної держави є прямим наслідком безпосереднього втручання її в ділову активність бізнесу і навіть громадян, а також тотального одержавлення народного господарства, непрозорості державних органів. Ліквідація усіх цих недоліків потребує рішучих дій та витримки в часі.

У першій фазі перетворень Польща мала намір найперше стабілізувати ситуацію в країні (19901992 рр.). Спад промислової продукції, зростаюча інфляція, дефіцит товарів, банкрутства підприємств, незадовільний стан галузей промисловості та безробіття стали справжнім викликом перед урядом. З-поміж головних стратегій, які виділив уряд були:

1. Макроекономічна стабілізація за рахунок скорочення дефіциту державного бюджету [3, с. 100-117].

2. Мікроекономічна лібералізація - всеохоплююче сприяння розвитку підприємництва; створення конкурентного середовища за рахунок скасування пільг, скорочення субсидій, лібералізація цін; доступ в країну іноземних інвестицій й отримання ноу-хау, створення конкурентних ринків.

3. Інституційна структурна перебудова, яка передбачала проведення розукрупнення та приватизації основної частини державних підприємств, а також ліквідації вітчизняних монополій [8, с. 317-325].

Для досягнення стабілізації було застосовано інструмент «шокової терапії», результатом якої стало зниження інфляції та врівноваження внутрішнього ринку.

За рахунок успішного проведення реформ та всеохоплюючої трансформації країни Європейське Співтовариство закликало Польщу до якнайшвидшого укладення торговельної угоди з Європейським Союзом. Під час діалогу щодо членства Польщі була розроблена спеціальна програма (Phare), дії якої головним чином мали скеровуватися на стабілізації внутрішніх ринків. 16 грудня 1991 року в Брюсселі Польща підписала угоду про асоціацію, що наблизило її до членства в ЄС [9, с. 123]. Ця подія стала одним із ключових факторів, що сприяли виходу Польщі з кризи. Системні та інституційні реформи в межах «Плану Бальцеровича» містили наступні елементи: ліквідацію залишків центрально-командної система управління економікою, реактивацію місцевого самоврядування та муніципальної власності, приватизацію, відмову від принципу автоматичного фінансування комерційних підприємств, зміну податкової системи та ін.

«ФАРЕ» програма (англ. Poland and Hungary: Aid for Restructuring of the Economies, Phare) - один з трьох фінансових інструментів Європейського Союзу (разом з «САПАРД» та «ІСПА») на допомогу країнам-кандидатам з Центральної та Східної Європи у підготовці до вступу в ЄС. Започаткована 1989 року; спочатку стосувалася лише Польщі й Угорщини (звідки й назва - абревіатура з початкових букв «Poland Hungary: Action for Restructuring ofEconomies...

Важливим питанням для польської влади у 1990-х рр. була підготовка нової Конституції. Під час розробки якої у 1992 році було ухвалено Малу Конституцію, яка стала основою побудови ефективної законодавчої бази надалі. Нова Конституція Республіки Польща була ухвалена парламентом 2 квітня 1997 року. Вона містила положення про устрій держави, структуру та повноваження гілок влади, особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права громадян.

Після відносної стабілізації економіки Польща розпочала структурні перетворення, які відобразилися в адміністративно-територіальній, медичній, пенсійній та освітній реформах.

У 1998-99 рр. уряд розпочав втілювати адміністративно-територіальну реформу, метою якої було пристосування територіальної структури Польщі до загальноєвропейських стандартів напередодні вступу до ЄС. Протягом 90-х рр. було здійснено децентралізацію функцій й повноважень у системі державного управління. Найвищої точки цей процес досягнув у 1999 р., коли було впроваджено нову трирівневу систему державного управління - воєводство, повіт, гміна, керівним органом яких стала рада. Вона обирається

відкритим голосуванням, після чого призначає виконавчу колегію на кожному із зазначених рівнів. Центральний уряд здійснює свою діяльність у регіонах через своїх представників воєвод та їх офіси. Воєвода контролює дотримання законодавства й здійснює співпрацю з органами місцевого самоврядування з метою досягнення виконання цілей програми уряду в регіонах [7].

За підсумками адміністративно-територіальної реформи країна була поділена на 16 воєводств та 373 райони, сформувалась триступенева структура територіального поділу: самоврядні гміни, райони та воєводства [15].

Іншим завданням уряду була децентралізація влади, а також передача органам місцевого самоврядування значної частини повноважень [5, с. 199-205]. Система державної служби Польщі (з 1999 р.) була інтегрованою до стандартів Європейського Союзу. Через те, її головним критерієм стали відкритість і конкурентоспроможність при прийомі на роботу, заохочення й контроль, а також навчання і професійний розвиток. Щоб уникнути політизації процесу підбору персоналу в Польщі ретельно сформульовані жорсткі вимоги до кандидатів на посаду держслужбовця. Головними критеріями відбору на державну службу стали принципи професіоналізму, надійності, позапартійності й політичної нейтральності. До прикладу кандидати, перш ніж отримати статус державного службовця, зобов'язані пройти кваліфікаційні процедури протягом кількох років. Спочатку кандидата призначають на тимчасовій контрактній основі (до 3 років). Протягом цього часу службовець проходить шестимісячне стажування та отримує базову професійну підготовку. Якщо кандидатом підсумкові іспити складено успішно, він має диплом про вищу освіту та дворічний стаж роботи на державній службі, а також володіє щонайменше однією іноземною мовою, службовець отримує контракт на роботу у державному секторі на невизначений термін [13].

У 1998 році уряд країни розпочав реальні перетворення у системі охорони здоров'я. До пріоритетних напрямків у цій галузі було віднесено такі: створення недержавних та негромадських установ, приватизація закладів, впровадження контрактної системи медичного обслуговування, створення Реєстру хворих та розробка тарифів на медичні послуги, запровадження інституту сімейних лікарів тощо.

З 1 січня 1999 року були запроваджені внески соціального страхування, які стали основним механізмом фінансування системи охорони здоров'я. Такий підхід чітко демонструє орієнтацію країни на використання ринково орієнтованої моделі змін в медичній галузі. Це сприяло раціональному використанню фінансів, зорієнтованих на медичні потреби громадян. Під час реформи система охорони здоров'я зазнала значних структурних й функціональних змін. Передусім, медицину Польщі децентралізували - в країні були створені 16 регіональних фондів медичного страхування. Лише через чотири роки їх діяльності фонди були замінені єдиним Національним фондом охорони здоров'я (NFZ) з центральним офісом та 16 регіональними філіями у воєводствах.

У 2003 році в Польщі було прийнято Закон про загальне страхування та Національний фонд охорони здоров'я, яким і відрегульовано принципи загального медичного страхування, права й обов'язки застрахованої особи, організацію та принципи діяльності Фонду, порядок нагляду за виконанням завдань в галузі медичного страхування.

Головними й пріоритетними принципами функціонування медичної системи в Польщі стали вільний доступ застрахованої особи до медичної допомоги, а також її право вибирати лікаря та медичний заклад.

Із 1 січня 2013 року у Польщі впроваджено систему eWUS, яка забезпечує доступ медичних закладів до баз даних Фонду, через те під час візиту до лікаря пацієнту достатньо пред'явити документ, який засвідчує його особу та назвати свій код PESEr. eWUS -так звана електронна медична книга пацієнта, запроваджена в Польщі з 1 січня 2013 р. Дана система (eWUS) надає доступ медичним закладам до баз даних NFZ.

PESEL - державний ідентифікаційний номер особи, яка легально перебуває на території країни понад 3 місяці, в їх числі і громадяни країни, і резиденти, й іноземці.

Національний Фонд Республіки Польща визначає обсяги фінансування системи охорони здоров'я та ліміти для медичних установ, а також керує внесками громадян, планує та укладає договори з постачальниками послуг охорони здоров'я. Медичні установи та лікарі загальної практики можуть укладати договори з Фондом, що дає їм змогу надавати широкий спектр послуг населенню.

Важливим кроком у системі медичної реформи стало впровадження лікаря сімейної медицини. Кожен пацієнт має право вибрати лікаря первинної ланки. Для цього необхідно подати медичну декларацію в місцеве відділення Фонду. Також, окрім лікаря, можна вибрати медсестру й акушерку (не обов'язково, щоб усі ці фахівці працювали в одній установі).

Паралельно із медичною була впроваджена пенсійна реформа, актуальність якої на сучасному етапі постає навіть у найрозвиненіших країнах світу. У даному контексті доцільно відмітити, що першою повноцінною пенсійною системою стала впроваджена Отто Бісмарком в Німеччині система обов'язкового пенсійного забезпечення, яка спиралась на принцип солідарності поколінь (1889) [11].

У Польщі в умовах глобальних перетворень постсоціалістичного періоду пенсійна реформа розпочалася з 1 січня1999 р. З перших етапів її втілення уряд країни зіткнулася із складною демографічною ситуацією, яка значно ускладнювала заплановані перетворення. Найперше проблема проявилася в дефіциті Фонду Соціального страхування (ZUS), оскільки фінансування за солідарним принципом не забезпечувало покриття усіх його видатків. Через те, було здійснено реструктуризацію як пенсійної системи, так і системи соціального страхування загалом. З огляду на це було прийнято рішення диференціювати систему пенсійного фонду за зразком розвинених країн. Вона передбачала поділ фонду на три рівні: державний або як його ще називають «солідарний», корпоративний та приватний [16].

Щодо першого рівня - солідарний - слід відмітити, що тут вкладники накопичують так званий «віртуальний капітал», що корелюється у відповідності до зростання заробітної плати. Кошти, отримані від платників податків першого рівня, спрямовані на виплату пенсій теперішньому поколінню.

Другий рівень представлений накопичувальною системою. Кошти у даному рівні спрямовані до ліцензованих й регульованих державою капіталізованих приватних пенсійних фондів. Громадяни другого рівня на власний розсуд обирають фонд для накопичення приватних заощаджень. До прикладу, протягом 1999 р. усі поляки самостійно обради приватний фонд та повідомили про це Державний пенсійний Фонд. Який, отримавши кошти від платників податків, частину перерахував на особисті рахунки громадян до приватних фондів під накопичення [14].

Останній (третій) рівень представлений приватними недержавними фондами під добровільне накопичення коштів. Ці фонди були утворені потужними компаніями фінансового сектора, здебільшого іноземними [12].

Наступним етапом трансформацій в Польщі стала освітня реформа, розпочата у вересні 1999 р. Вона отримала назву нової шкільної системи, так як головний її орієнтир був спрямований на зміни в шкільництві. Однією з причин провадження реформи стало приєднання Польщі до Болонського процесу (1999 р.), а також перспективою інтеграції в Євросоюз [6].

Проведення освітньої реформи було розраховано на кілька років. Перетворення відбулися як у структурі закладів, програмі навчання, так і в уніфікації польської та європейської освітніх систем.

З 1 вересня 1999 року у Польщі запроваджена триступенева модель освіти «6+3+3». З цього часу польська шкільна система складається з шестирічної основної (початкової) школи, трирічної гімназії та трирічного профільного ліцею. Завдяки певної оптимізації роботи навчальних закладів вдалося збільшити кількість молодих людей із середньою і вищою освітою. Випускники шкіл отримали широкопрофільну підготовку, у якій особлива увага звернена на інформатику, іноземні мови, підготовку до самоосвіти, самостійне влаштування. Пріоритетним для польської освіти стали виховання людини, що легко використовує сучасні досягнення, розуміє світ та добре орієнтується в життєвих труднощах, а також розділяє погляди інших. Це особистість, яка засвоїла знання, що допомагають їй співіснувати з іншими людьми, культурна, высокогуманна, яка є частиною світу і займає в ньому своє місце, а також розвиває власні здібності й інтереси, удосконалюється фізично та духовно [4].

Особливий вплив на систему освіти в Польщі здійснила адміністративна реформа 90-х років XX ст., завдяки якій була впроваджена певна децентралізація. Відцентрові тенденції, в умовах реформи, зумовили передачу освітніх установ у підпорядкування місцевим органам, що значно полегшило їх функціонування як з точки зору адміністрування так і фінансово. Директори шкіл та педагоги отримали більше автономії, передусім у виборі змісту навчання, а також у створенні та реалізації власних напрацювань.

До позитивних сторін освітньої реформи експертами було віднесено передачу шкіл до відома органів місцевого самоврядування й відновлення інституції гімназії у системі освіти, а також уведення критеріїв щодо зовнішніх іспитів.

Отже, під час розробки проблеми вдалося дослідити трендовість реформ у Польщі у постсоціалістичний період кінця XX - початку XXI ст. та дійти висновку, що головним й рушійним трендом трансформацій республіки, означеного періоду, стала політична зрілість польських лідерів-реформаторів та їх готовність до структурних перетворень країни. А також, людиноцентриськість урядових програм, відображених у ліберально-демократичних реформах, серед яких чільне місце відведено адміністративно-територіальній (реформа самоврядування), медичній, пенсійній та освітній.

Список використаних джерел

1. Blaszczyk В. (1994). The Progress of Privatization in Poland. MOCT-MOST, 4, 187-211.

2. Koszel B. Umowastowarzyszeniowa Polska-Wspolnoty Europejskie. Geneza, struktura, bilans /В. Koszel. - Poznan, 2001.

3. Бальцерович Л., Гелб А. Макроэкономическая политика при переходе к рынку: опыт трех лет // МЭиМО. - 1995. - №3.

4. Бочаров С. В. Модернізація польської системи освіти на рубежі XX - XXI століть // «Наука. Релігія. Суспільство». -- 2009. -- №3.

5. Буглай Н. М. Внутрішня політика Польщі в світлі реформ другої половини 1990-х - початку 2000-х рр. / Буглай Н. М. // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського: Збірник наукових праць. -- Вип.З. 31: Історичні науки. -- Миколаїв: МНУ, 2011.

6. Василюк А., Ляшенко Л. Нові підходи до планування і реформування освіти (зарубіжний досвід) // Освіта і управління. --Т.5.-№1.

7. Гнидюк Н. Розвиток державної служби в Польщі. Елементи стратегії реформування державної служби та проблеми, пов'язані з її впровадженням / Н. Гнидюк, Г. Януш // Вісн. УАДУ. - 2007. - №3.

8. Козяк В. Д. Використання досвіду Республіки Польща у процесі трансформації господарської системи України / В. Д. Козяк,

O. Р. Саніна // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. -2013.- №767.

9. Кравчик Р. Распад и возрождение польской экономики. - М., 1991.-240 с.

10. Куронь Я., Жаковский Я. Семилетка или кто украл Польшу // Иностранная литература. - 1998. - №10.

11. Мосейко В. В. Генезис пенсионных систем как проявление социальной функции государства / В. В. Мосейко. - Режим доступа: www.rusrand.ru/Doklad5/Moseiko.pdf

12. Пелч П. Запровадження схем добровільного пенсійного забезпечення [Електронний ресурс] / Павел Пелч. - 2002. - Режим доступу до ст.: http://www.pension.kiev.ua/files/Pelcl_Ukr.pdf.

13. План модернізації державного управління: пропозиції щодо приведення державного управління та державної служби України у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування / А. Вишневський (кер. авт. кол.), В. Афанасьева,

P. Гекалюк та ін.; за заг. ред. Т. Мотренка. - К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2010. - 396 с.

14. Розвиток пенсійних систем країн Східної Європи // Цінні папери України. - 2009. -№11 (553). - 19 берез. - Режим доступу: Mhttp://www. securities.org.ua/securities_paper/review. php?id= 553&pub=3941

15. Фролов О. Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Польщі [Електронний ресурс] / Олександр Фролов // Віче. - 2011. - №14. - Режим доступу: www.viche.info/journal/2649/.

16. Якимів А. І. Формування і розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні: монографія / Якимів А. І. - Львів: Афіша, -448 с.

References

1. Blaszczyk В. (1994). The Progress of Privatization in Poland. MOCT-MOST, 4, 187-211.

2. Koszel B. Umowastowarzyszeniowa Polska-Wspolnoty Europejskie. Geneza, struktura, bilans /В. Koszel. - Poznan, 2001.

3. Bal'cerovich L., Gelb A. Makrojekonomicheskaja politika pri perehode k rynku: opyt treh let ll MJeiMO. - 1995. - №3.

4. Bocharov S. V. Modernizacija pol's'koi' systemy osvity na rubezhi XX - XXI stolit' I I «Nauka. Religija. Suspil'stvo». - 2009. - №3.

Buglaj N. M. Vnutrishnja polityka Pol'shhi v svitli reform drugoi' polovyny 1990-h - pochatku 2000-h rr. I Buglaj N. M. ll Naukovyj visnyk Mykolai'vs'kogo nacional'nogo universytetu imeni V. O. Suhomlyns'kogo: Zbirnyknaukovyhprac'. -Vyp.3. 31: Istorychni nauky. - Mykolai'v: MNU, 2011.

5. Vasyljuk A., Ljashenko L. Novi pidhody do planuvannja і reformuvannja osvity (zarubizhnyj dosvid) і і Osvita і upravlinnja. --Т.5.-№1.

6. Gnydjuk N. Rozvytok derzhavnoi' sluzhby v Pol'shhi. Elementy strategic reformuvannja derzhavnoi' sluzhby ta problemy, pov'jazani z i'i' vprovadzhennjam t N. Gnydjuk, G. Janush It Visn. UADU. - 2007. - №3.

7. Kozjak V. D. Vykorystannja dosvidu Respubliky Pol'shha u procesi transformacii' gospodars'koi' systemy Ukrai'ny / V. D. Kozjak, O. R. Sanina // Visnyk Nacional'nogo universytetu «L'vivs'ka politehnika». Menedzhment ta pidpryjemnyctvo v Ukrai'ni: etapy stanovlennja і problemy rozvytku. -2013. - №767.

8. Kravchik R. Raspad і vozrozhdenie pol'skoi iekonomiki. - M., 1991. - 240 s.

9. Kuron' Ja., Zhakovskij Ja. Semiletka ili kto ukral Pol'shu // Inostrannaja literatura. - 1998. -№10.

10. Mosejko V. V. Genezis pensionnyh sistem как projavlenie social'noj funkcii gosudarstva / V. V. Mosejko. - Rezhim dostupa: www. rusrand.ru/Doklad5/Moseiko.pdf

11. Pelch P. Zaprovadzhennja shem dobrovil'nogo pensijnogo zabezpechennja [Elektronnyj resurs] / Pavel Pelch. - 2002. - Rezhym dostupu do st.: http://www.pension.kiev.ua/files/Pelcl_Ukr.pdf.

12. Plan modemizacii' derzhavnogo upravlinnja: propozycii' shhodo pryvedennja derzhavnogo upravlinnja ta derzhavnoi' sluzhby Ukrai'ny u vidpovidnist' iz pryncypamy і praktykamy demokratychnogo urjaduvannja / A. Vyshnevs'kyj (ker. avt. kol.), V. Afanas'jeva, R. Gekaljuk ta in.; za zag. red. T. Motrenka. - K.: Centr adaptacii' derzhavnoi' sluzhby do standartiv Jevropejs'kogo Sojuzu, 2010. - 396 s.

13. Rozvytok pensijnyh system krai'n Shidnoi' Jevropy // Cinni papery Ukrai'ny. - 2009. -№11 (553). - 19 berez. - Rezhym dostupu: mhttp://www. securities.org.ua/securities_paper/review. php?id= 553&pub=3941

14. FrolovO. Stanovlennjatarozvytokmiscevogosamovrjaduvannja v Pol'shhi [Elektronnyj resurs] / Oleksandr Frolov // Viche. - 2011. - №14.- Rezhym dostupu: www.viche.info/joumal/2649/.

15. Jakymiv A. I. Formuvannja і rozvytok systemy pensijnogo zabezpechennja v Ukrai'ni: monografija / Jakymiv A. I. - L'viv: Afisha, - 448 s.

Размещено на Allbest.ru