Конфліктогенність словенсько-хорватських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Конфліктогенність словенсько-хорватських відносин

УДК 327.56,327.57

Носенко С. Р., студент

gileya.org.ua@gmail.com

Анотація

Розглянуто невирішені конфлікти на території колишньої Югославії на прикладі Хорватії і Словенії, що актуально у зв'язку з процесом розширення ЄС за рахунок останніх. Наявність нерозв'язаних проблем у двосторонніх взаєминах досліджуваних держав негативно впливає на внутрішню єдність ЄС, що може завадити включенню нових членів до складу об'єднання. У зв'язку з цим автор розглядає конфліктні елементи хорватсько-словенських відносин у контексті їхньої еволюції і теоретичного бачення і пропонує шляхи конструктивного виходу із існуючої ситуації.

Ключові слова: Хорватія, Словенія, Конвенція ООН з морського права 1982 р., угода Дрновшек -- Рачан, Люблянска Банка, Європейський суд із прав людини, LNG--термінал, дворівнева ігрова теорія, Роберт 'Натнем.

Для політичного простору колишньої Югославії залишається характерним високий рівень конфліктності. Невирішені питання наявні навіть у відносинах держав-членів ЄС і НАТО, якими є Словенія і Хорватія. Своєю чергою, це зумовлює потребу в аналізі джерел конфліктності у двосторонніх відносинах цих держав, визначення можливих наслідків для міжнародно-політичної ситуації і пошуку шляхів вирішення проблем.

Об'єктом дослідження є відносини Хорватії і Словенії, їхні зовнішньополітичні цілі в контексті міжнародних відносин у Європі і зі США.

Предмет дослідження - територіальні та інші суперечки як складова цих відносин, а також концептуальні підходи до їхнього трактування і розв'язання.

Мета роботи - з'ясування впливу суперечливих компонентів хорватсько-словенських взаємин на регіональний політичний простір; формування теоретичного підходу до їхнього розуміння і розв'язання.

У ході роботи було розглянуто праці вітчизняних (С. Андрущенко, О. Чумаченко, Ю. Козловська) та зарубіжних (М. Качоровскі, Д. Відає, Р. Патнем) учених. При цьому слід сказати, що український науковий доробок лише опосередковано стосується обраної теми в контексті інтересів США і ЄС на Балканському півострові і не містить прикладів методу casestudy. Це зумовлює актуальність тематики, висвітленої в цій статті. Те саме слід сказати і про низьку частотність звернення до підходів теоретичної конфліктології як засобів пояснення і прогнозування досліджуваних подій у зазначених роботах.

Попри те, що як Хорватія, так і Словенія є членами ЄС і НАТО, їхні відносини не позбавлені багатьох конфліктних моментів, які позначаються на ситуації в регіоні. Досліджуваний комплекс двосторонніх взаємин у розрізі трьох вимірів: територіального, фінансового та економічного.

Проблематика кордонів у відносинах між Хорватією і Словенією виникла з набуттям ними незалежності 25 червня 1991 р. Тоді за підсумками роботи Арбітражної комісії Європейської мирної конференції з Югославії (комісії Бадінтера) було визначено, що кордони двох новоутворених держав мають відповідати тим, що існували за часів їхнього входження до складу єдиної федерації згідно з принципом utipossidetisjuris [1]. Однак специфіка ситуації полягала в тому, що морський кордон між Словенією і Хорватією ніколи раніше не встановлювався, а тому зазначений міжнародно-правовий принцип міг застосовуватися лише до сухопутного розмежування.

Перша спроба вирішення проблеми пов'язана з пропозицією офіційної Любляни делімітувати кордон виходячи з положень Конвенції ООН із морського права 1982 р., яка передбачає проведення серединної лінії і рівний розподіл акваторії. Проте з початком хорватської війни за незалежність 1991-1995 рр. словенський парламент зайняв більш жорстку позицію, що відобразилося в його меморандумі від 1993 р. [1]. Згідно з цим документом Любляна фіксує своє прагнення зберегти контроль над усією акваторією затоки і довколишніми поселеннями що, значною мірою, залишається незмінним до сьогодні. югославія хорватія словенія

На противагу, офіційний Загреб стоїть на позиціях його рівноправного вирішення за допомогою міжнародно-правових інструментів. Основою цієї стратегії є Угода про прикордонну торгівлю і співробітництво зі Словенією від 1997 р., яка, серед іншого, передбачає право словенських риболовецьких суден заходити в частину хорватських територіальних вод. Примирлива позиція Загреба в цей період відображена також у Декларації про міждержавні відносини 1999 р., згідно з якою до моменту укладення остаточної угоди Хорватія контролюватиме половину акваторії Піранської затоки [1]. При цьому слід додати, що такий розподіл акваторії фактично позбавляє Словенію виходу до міжнародних вод.

Етапним став 2001 р., коли між сторонами було укладено угоду Дрновшек - Рачан щодо врегулювання статусу останньої. Згідно з нею Хорватія повинна була отримати 30% акваторії і, таким чином, вийти на морський кордон з Італією. Натомість, Словенія мала отримати решту акваторії затоки і здобути доступ до відкритого моря через 2-мильний коридор разом із правом вилову риби в хорватських територіальних водах. При цьому лінія сухопутного кордону встановлювалася на користь Загреба [1].

Однак невдовзі угода була денонсована хорватською стороною, а перспективи вирішення конфлікту ставали все менш реалістичними. Ситуація загострилася 2004 р., коли Словенія увійшла до ЄС. На той момент Хорватія була лише офіційним кандидатом на членство і, розраховуючи на втручання європейських інституцій, вдалася до більш рішучих заходів. Так, того ж року Загреб в односторонньому порядку оголосив про створення прикордонно-захисної екологічної зони, що зачіпало економічні інтереси Словенії та Італії (зокрема, у питанні вилову риби) [2, с. 17]. Ситуація особливо загострилася 2008 р., коли хорватський парламент розповсюдив дію прикордонної зони на всі держави-члени ЄС. Як наслідок, користуючись статусом голови Ради ЄС, Словенія (на відміну від Хорватії)почала просувати серед членів об'єднання думку, що її територіальні суперечки мають не двосторонній, а міжнародний характер і є конфліктом не між нею і Загребом, а між останнім і ЄС у цілому. Спираючись на таку риторику, Любляна наклала вето на вступ Хорватії до ЄС, через що переговорний процес завершився лише 2013 р. Знаково, що протягом усього періоду розвитку конфлікту Загреб відкидає його вирішення за допомогою європейського посередництва чи міжнародних арбітражів, вважаючи це питанням двосторонніх відносин. Саме з огляду на це ініціатива тодішнього комісара ЄС з питань розширення О. Рена 2009 р. не була прийнята хорватською стороною [3].

На сьогодні стан досліджуваного комплексу двосторонніх відносин залишається невизначеним. Ще 16 серпня 2015 р. Хорватія припинила свою участь у договорі про арбітраж, звинувативши словенську сторону в грубому порушенні судового процесу через опублікування скандальних аудіозаписів переговорів між членом Постійної палати третейського суду і представником МЗС Словенії[4]. Це було сприйнято, як спроба незаконного лобіювання своїх інтересів. Незважаючи на це, 29 червня 2017 р. у Гаазі було винесено рішення, згідно з яким 75% акваторії затоки мають бути під контролем Словенії. Крім того, Хорватія зобов'язувалася надати своєму сусіду морський коридор для вільного доступу до міжнародних вод. Офіційний Загреб відмовився від виконання рішення, назвавши його заангажованим [4]. У відповідь 16 березня 2018 р. Словенія направила листа з викладом позову проти Хорватії до Єврокомісії [5]. Висловивши формальне прагнення взяти на себе посередницьку роль, остання не зайняла чіткої позиції згідно зі статтею 259 Лісабонського договору, розраховуючи на швидке вирішення конфлікту політичним шляхом.

Проблематичність двосторонніх взаємин між двома державами не обмежується суто територіальними питаннями. Фінансовий вимір конфліктності в даному випадку пов'язаний із тим, що у вересні 2016 року Словенія подала на Хорватію позов у Європейський суд із прав людини у зв'язку зі збитками, які були завдані хорватськими підприємствами наразі неіснуючому банку «Люблянска Банка» через несплачені борги часів колишньої Югославії в розмірі 360 млн. євро [6]. Причиною таких дій стало рішення ЄСПЛ, згідно з яким Любляна зобов'язувалася виплатити компенсацію вкладникам у Хорватії і Боснії, які втратили свої заощадження після 1991 р. Ситуація набула подальшого розвитку, коли 10 квітня 2018 р. з'явилися відомості про те, що Словенія запропонувала Європейській комісії роль посередника у цьому конфлікті [7].

Останнім проблемним виміром у відносинах між цими двома державами, який, на нашу думку, вартий окремої уваги, є економічний. Він пов'язаний із тим, що як Словенія, так і Хорватія із метою зменшення залежності від зовнішніх постачальників та одночасного підвищення своєї ролі в європейських міжнародних відносинах визначили елементом своєї зовнішньополітичної стратегії перетворення на регіональний газовий хаб. Так, Загреб прийняв рішення збудувати на о-ві Крк власний LNG-термінал потужністю 6 млрд. м³ щорічно, що дозволить не тільки покривати власні потреби, але й постачати газ транзитом до інших країн. Проект був включений до переліку пріоритетних в Європейській стратегії енергетичної безпеки та отримав фінансову підтримку ЄС в розмірі 4,9 млрд, евро, що становить половину його загальної вартості. Запуск нового LNG-терміналу в дію очікується наприкінці 2019 р. [8]. Характерно, що в тексті офіційної стратегії зовнішньої політики Словенії проголошується аналогічний намір. Він пов'язаний із планами побудови в портовому місті Копері аналогічного терміналу для прийому скрапленого газу [9]. Однак очікується, що відповідна інфраструктура буде створена лише до 2025 р.

Варто зазначити, що в даному контексті простежується важлива роль Сполучених Штатів і їхній вплив на європейську політику. Так, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, до 2022 р. частка США у світовому видобутку природного газу сягне 20% [10]. Справедливо припустити, що, орієнтуючись на ці тенденції, Словенія і Хорватія визначають певні риси своєї стратегії. Загалом на фоні ускладнення відносин між США і ЄС з приводу енергетичної політики з'являються підстави говорити про те, що Хорватія більш лояльно налаштована до Вашингтона, у той час як Словенія - до ЄС, чим пояснюється рішення арбітражного суду на користь Любляни.

Крім того, роль США не в останню чергу простежується і на політичному рівні. У листопаді 2016 р. словенські ЗМІ звинуватили Вашингтон у записуванні вищезгаданої розмови між арбітром Постійної палати третейського суду і представником МЗС Словенії і наступним переданням запису в руки хорватських посадовців, що спричинило вихід Загреба з судової процедури [11].

Із точки зору теоретичної конфліктології дана стаття є якісно новою спробою автора пояснити поточні події за допомогою методів моделювання міжнародних відносин, а також знайти за їх допомогою шляхи вирішення наявних проблем.

В якості підгрунтя для аналізу було обрано такий розділ теорії ігор, як дворівнева ігрова теорія, уведену в науковий обіг американським політологом Робертом Патнемом у 1988 р. Згідно з цією моделлю, процес міждержавних переговорів слід розглядати одразу на двох рівнях: внутрішньополітичному і міжнародному. На першому з них відбувається вироблення і консолідація позиції держави, а на другому вона намагається досягти угоди, яка задовольняє вимоги бажаного виграшу. На думку Р. Патнема, міжнародні угоди досягаються за умов перетину бажаних виграшів переговорних сторін [12].

Реалії двосторонніх взаємин Хорватії і Словенії виправдовують доцільність застосування цього підходу з метою отримання чіткої картини і вироблення прогнозів. На першому рівні аналізу обидві держави наразі зіштовхуються з проблемами різного роду. Так, після проведення першого раунду тендерів на будівництво терміналу скрапленого газу в Хорватії виявилося, що в ньому взяла участь лише одна компанія, що свідчить про низький інтерес до цього інфраструктурного проекту [13]. На противагу, у випадку зі Словенією проблеми є суто політичними: через непрозору процедуру проведення референдуму щодо будівництва залізної дороги з порту Копер прем'єр-міністр М. Церар був вимушений подати у відставку [14]. Своєю чергою, це значно зменшує шанси Словенії стати регіональним логістичним центром, що можна використати для досягнення компромісу принаймні в цьому питанні.

Міжнародний рівень моделі в даному випадку розкривається через вплив конфліктних моментів хорватсько-словенських відносин на процес розширення ЄС на Балканах. У даному контексті слід зазначити, що розбіжності в досліджуваному комплексі двосторонніх взаємин не є винятком для регіону. Так, існує можливість, що якщо Хорватія піде на поступки Словенії у питанні кордонів, це може підштовхнути до більш рішучих дій Сербію і Чорногорію, які теж мають територіальні претензії до першої; крім того, це твердження справедливе і у випадку Боснії і Герцеговини, яка прагне завадити Загребу побудувати міст через Неумську затоку, що є єдиним виходом держави до моря [4]. На додачу, наявність конфліктних моментів у відносинах зі Словенією є завадою на шляху входження Хорватії до Шенгенської зони. Окреме місце займають такі проблеми, як статус Косова і суперечка між Македонією і Грецією, а також центробіжні тенденції в Боснії і Герцеговині.

Висновки

Загострення словенсько-хорватських відносин є особливим прикладом внутрішнього розладу в рамках самого ЄС. У поєднанні з доволі пасивною позицією останнього по окресленому вище колу питань з огляду на інші відцентрові тенденції на європейському континенті і неефективність наявних міжнародних режимів,ситуація, що склалася, робить пошук оптимального розвитку подій неочевидним і складним. На нашу думку, ключову роль відіграватиме схильність Хорватії і Словенії до кооперативного або ж некооперативного варіанту стратегії. Разом із тим на даний момент найбільш вірогідною є перспектива того, що сторони вдаватимуться до тактики issuelinkage, тобто ув'язування і пакетного підходу до зазначених вимірів із метою максимально зменшити виграш супротивника, зберігаючи при цьому простір для досягнення компромісу. Слід також враховувати, що збереження єдності ЄС і НАТО є, по суті, постійною змінною зовнішньої політики обох держав, яка забезпечує перетин їхніх довгострокових інтересів, а отже - і високу вірогідність вирішення конфліктних питань.

Інструментарій дворівневої ігрової теорії диктує необхідність врегулювання одночасно на двох рівнях: двосторонньому і міжнародному. На першому найбільш доцільним буде поєднання підходів обох держав шляхом колективного звернення до Європейського суду на основі статті 273 Договору про функціонування ЄС, що дозволить цій установі винести рішення по даному питанню. На другому рівні досягнення компромісного варіанту розвитку подій можливе лише за двох умов: 1) конструктивного втручання глобальних гравців - США і ЄС; 2) застосування багатосторонніх майданчиків на противагу двостороннім для одночасного і комплексного вирішення всіх суперечок у західно-балканському регіоні і ліквідації джерел конфліктогенності. Позитивний досвід словенсько-хорватського врегулювання дасть США і ЄС аргументовані підстави для застосування наступальної дипломатії й досягнення компромісного рішення між усіма державами.

Список використаних джерел

1. Качоровски М. Хорватско-словенский спор о Пиранском заливе / Мацей Качоровски // Польский институт международных дел. - 2009. - №4. - С.101-120. И Kachorovski М. Horvatsko- slovenskij spor о Piranskom zalive / Macej Kachorovski // Pol'skij institut mezhdunarodnyh del. -2009.- №4. -S.101-120.

2. Vidas D. (2008).The UN Convention on the Law of the Sea, the EU and the Rule of Law: What is going on in the Adriatic Sea? / Davor Vidas // FridtjofNansens Institute Report. - 75 p.

3. ZGODOVINARESEVANJAMEJNEGA SPORA [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vlada.si/teme_in_projekti/ arbitraza/zgodovina_resevanja_mejnega_spora/ - Загол. з титул, екрану. - Мова: слов. - Перевірено: 16.04.2018.

4. К обострению готовы: Хорватия и Словения поднимают ставки в споре о границе // К obostreniju gotovy: Horvatija і Slovenija podnimajut stavki v spore о granice [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/rus/ articles/2017/09/5/7070486/view_print/ - Загол. з титул, екрану. - Мова: рос. - Перевірено: 15.04.2018.

5. Slovenia tells EC itisplanning to sue Croatia over border dispute [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://glashrvatske.hrt. hr/en/news/politics/slovenia-tells-ec-it-is-planning-to-sue-croatia- over-border-dispute/ - Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 17.04.2018.

6. Slovenia sues Croatia for 360 min euro over Ljubljanska Banka dispute-report [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// seenews.com/news/slovenia-sues-croatia-for-360-mln-euro-over- ljubljanska-banka-dispute-report-539870 - Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. -Перевірено: 17.04.2018.

7. Slovenia Asks EU to Mediate in Another Dispute with Croatia [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.total-croatia- news.com/politics/27361-slovenia-asks-eu-to-mediate-in-another- dispute-with-croatia - Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 17.04.2018.

8. Газова (не)залежність Балкан. Наслідки для України II Gazova (ne)zalezhnist' Balkan. Naslidky dlja Ukrai'ny [Електронний ресурс].

9. Режим доступу: https://glavcom.ua/publications/130723-gazova-ne- zalezhnist-balkan.-naslidki-dlja-ukrajini.html - Загол. з титул, екрану. - Мова: укр. - Перевірено: 14.04.2018.

10. Slovenia: Safe, Successful, Globally Respected. The Foreign Policy of the Republic of Slovenia [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mzz.gov.si/fileadmin/pageuploads/Zakonodaja_in_dokumenti/dokumenti/strategija_ZP_ang.pdf - Загол. з титул, екрану. -Мова: англ. -Перевірено: 15.04.2018.

11. ІЕА: U.S. Could Be World's Top LNG Exporter by 2022 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.energyindepth. org/iea-u-s-could-be-worlds-top-lng-exporter-2022/ - Загол. з титул, екрану. -Мова: англ. -Перевірено: 15.04.2018.

12. USA Deny Allegations of CIA Involvement in Croatian- Slovenian Border Dispute [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.total-croatia-news.com/politics/15003-usa-deny- allegations-of-cia-involvement-in-croatian-slovenian-border-dispute Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 16.04.2018.

13. Putnam R. (1988). Diplomacy and Domestic Politics: The Logic of Two-Level Games / Robert Putnam // International Organization. - №42. - P.427-460.

14. Croatia reportedly receives just one bid to lease capacity at planned LNG terminal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.intellinews.com/croatia-reportedly-receives-just-one-bid- to-lease-capacity-at-planned-lng-terminal-140000/ - Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 16.04.2018.

15. Slovenian PM Cerar resigns as pressure mounts ahead of election [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. reuters.com/article/us-slovenia-politics/slovenian-pm-cerar-resigns- as-pressure-mounts-ahead-of-election-idUSKCNlGQ358 - Загол. з титул, екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 14.04.2018.

Summary

NosenkoS R. student, Institute of lnternational Relations, Kyiv National University Taras Shevchenko (Ukraine, Kyiv), gileya.org.ua@gmail.com

Conflict of the Slovenian--Croatian relations

The article is devoted to examining unresolved conflicts in the territory of the former Yugoslavia on the example of Croatia and Slovenia -what is relevant due to the ongoing process of EU enlargement in the Balkans. The existence of unsettled issues in bilateral relations of the states in question affects the internal unity of the EU which might preclude the admission of new members into the community. In this regard, the author examines the disputable elements of the Croatian -- Slovenian relations in the context of their evolvement and theoretical vision as -well as offers the ways for constructive settlement of the current situation.

Keywords: Croatia, Slovenia, the 1982 UN Convention on the Eaw of the Sea, Drnovsek -- Racan agreement, Ljubljanska Banka, the European Court of Human Rights, LNG--terminal, two-level game theory, Robert Rutnam.

Размещено на Allbest.ru