Еволюція українсько-американських відносин до анексії Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція українсько-американських відносин до анексії Криму

Леванчук І.В.,

аспірантка кафедри країнознавства, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ), irishkalev18@gmail.com

Проаналізовано становлення українсько-американських відносин, щодо стратегічного партнерства між США та Україною в період від незалежності України до анексії Криму. Дослідженням обґрунтовано, що незважаючи на молодий вік України, як незалежної держави, вона посіла вагоме місце в геополітичному просторі. Визначено, що одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики української держави є розвиток стратегічного партнерства між Україною та США.

У статті зазначено, що головним принципом американської політики протягом періоду розбудови України, як незалежної держави, було підтримати народ в прагненні його до суверенітету та територіальної цілісності України. Встановлено, що в еволюційний період політичних взаємовідносин Сполучені Штати Америки вважали своїм стратегічним завданням щодо України -- сприяння модернізації оборонних структур України та оптимізації тих напрямів економіки та побудови громадянського суспільства, які закріплять самостійність та незалежність держави. Проаналізовано і визначено, що США своїми діями засвідчили стратегічне партнерство щодо України в контексті тих глобальних викликів та загроз, які носять багатовекторний характер та впливають не тільки на політику чи економіку, але й на всю структуру міжнародних відносин в глобальних проявах.

Ключові слова: геополітика, стратегічне партнерство, відносини, США, Європа, Радянський Союз, Російська Федерація, Україна, глобалізаційні процеси. український американський анексія крим

The evolution of Ukrainian-American relations to the annexation of the Crimea. Levanchuk I.V.

The article analyzes the formation of Ukrainian--American relations, the strategic partnership between the United States and Ukraine in the periodfrom the independence of Ukraine to the annexation of Crimea. The research substantiates that, despite the young age of Ukraine as an independent state, it has occupied a significant place in the geopolitical space. It is determined that one of the key priorities of the foreign policy of the Ukrainian state is the development of a strategicpartnership between Ukraine andthe UnitedStates.

The article states that the main principle of American politics during the period of Ukraine's development as an independent state was to support the people in their questfor the sovereignty and territorial integrity of Ukraine. Itwas established that during the evolutionary period of political relations, the United States of America considered its strategic ta.sk with Ukraine to promote modernization of Ukraine's defense structures and optimize those areas ofthe economy and build a civil society thatwould consolidate the independence and independence ofthe state. It has been analyzed and determined that the US has demonstrated its strategic partnership with Ukraine in the context of those global challenges and threats that are multi- vectored and affect not only politics or the economy, but also the entire structure of international relations in its global manifestations.

Keywords: geopolitics, strategic partnership, relations, USA, Europe, Soviet Union, Russian Federation, Ukraine, globalization processes.

Геополітичне значення виникнення в Європі держави України важко переоцінити. Розміри її території, чисельність населення, значний (хоча певною мірою і структурно нераціональний) промисловий комплекс, науковий та інтелектуальний потенціали, природні багатства - усе це вже зараз змушує сприймати Україну як вагому європейську державу. Крім того, саме її розташування винятково вигідне, оскільки робить країну ключовим субрегіоном, що з'єднує своїми транспортними артеріями Захід і Схід, Північ і Південь континенту. Незамерзаючі чорноморські порти створюють сприятливі умови для безпосередніх зв'язків із країнами інших континентів [7].

Трансформація геополітичних відносин у світі та боротьба українського суспільства за свою незалежність і безпеку активізували стратегічне партнерство між Україною і США, яке має свої підвалини ще у період становлення української державності.

В ході українсько-американських відносин можна виділити кілька етапів, своєрідні «припливи і відливи». Всі вони відображають особливості внутрішньої і зовнішньої політичної ситуації в обох країнах і міжнародної ситуації в цілому. Стартовою точкою відліку вважають 1 серпня 1991 року, коли в Києві Президент США Дж. Буш виголосив промову, в якій він однозначно висловився за збереження СРСР та продемонстрував підтримку М. Горбачову. Для США це був період болісної переоцінки зовнішніх політичних пріоритетів. Державний департамент дотримувався «московоцентричної тенденції», демонстрував фатальне нерозуміння глибинних процесів, що відбу¬валися на пострадянському просторі. З іншого боку, політики, зокрема 3. Бжезінський, Г. Кісінджер та інші усвідомлювали необхідність визнання державної незалежності України, встановлення з нею повномасштабних міждержавних відносин. Відомо, що майже протягом всього періоду 1991-1993 років ці політики були в меншості. Визнавши Росію єдиною правонаступницею СРСР, США фактично блокували політичні й економічні контакти з Україною та іншими пострадянськими країнами [5].

Проблематика стратегічних відносин України та США, досліджується відомими американськими політологами 3. Бжезінським [1] і Г. Кіссінджером [8]. У своїх працях Збігнев Бжезінський, як представник концепції уніполярності в системі міжнародних відносин, розділяє наукові погляди С. Хантінгтона про багатополюсність світу, через його мультикультурність і тому постійно підкреслює важливість України як геостратегічного гравця на теренах світового політичного простору. Важливим чинником у становленні сучасних політичних відносин у світі вважає Україну і політолог Генрі Кісінджер, який одним з перших підтримав розвиток українсько-американських відносин.

Вагомий внесок в опрацювання теоретичних і методологічних засад геополітики, в аналіз досвіду реалізації геополітичного курсу України вносять українські науковці М. Дорошко [7], В. Горбулін [6], Н. Ржевська [10], Л. Чекаленко [12], Ю. Щербак [13] та ін. Українські дослідники Н. Ржевська та Л. Чекаленко в своїх працях вбачають США головним політичним партнером, який спроможний допомогти стати Україні на позиції європейського розвитку і гарантувати їй недоторканність й цілісність. Одночасно науковці зазначають, що вироблення стратегії відносин має відбуватися на двосторонній основі. Разом з тим, у працях цих та інших авторів не приділено належної уваги до проблем розвитку стратегічного партнерства між Україною та США в період незалежності України.

Метою роботи є визначити та проаналізувати становлення українсько-американських відносин, щодо стратегічного партнерства між США та Україною в період від незалежності України до анексії Криму.

Розпад Радянського Союзу й поява незалежної України змінили геополітичний простір Європи. 25 грудня 1991 року Сполучені Штати офіційно визнали незалежність України. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 3 січня 1992 року. У період незалежності України США постійно сприяють її практичному утвердженню як сучасної демократичної та економічно розвиненої європейської держави [18].

Варто зазначити, що наступним етапом встановлення українсько-американських відносин є підписання 23 травня 1992 року у Лісабоні протоколу до Договору про скорочення стратегічних озброєнь (СНВ) з Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном (ті держави, на території яких розташована стратегічна ядерна зброя колишнього Радянського Союзу). Цей протокол робить кожну державу учасницею Договору про СТАРТ і зобов'язує всіх підписантів скорочувати стратегічну ядерну зброю протягом 7-річного періоду, передбаченого договором. Україна, Білорусь та Казахстан також погодились приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як держави, що не володіють ядерною зброєю. Договір набув чинності 5 грудня 1994 року, того ж дня Україна приєдналася до ДНЯЗ [17].

Відомим фактом є те, що Україна до своєї незалеж¬ності мала «третій за величиною ядерний арсенал» у світі. Його денуклеаризація була передумовою нормалізації як незалежної пострадянської держави. Ядерна зброя, якої Україна була позбавлена за умовами Будапештського меморандуму в обмін на гарантію безпеки і недоторканності державних кордонів, збереження територіальної цілісності, - є стримуючим фактором для країн, які бажають здійснити інтервенцію у внутрішні справи нашої держави. Підписання цього документу ще у 1994 році викликало суттєвий резонанс в суспільстві. Незважаючи на бажання вірити у еволюцію засобів вирішення суперечливих ситуацій за посередництва міжнародних організацій та альянсів, створення платформи для мирного подолання конфліктів, воно чітко усвідомлювало існування можливості порушення основоположних принципів дипломатії кінця XX - початку XXI століття і відповідно положень Будапештського меморандуму [23]. Дискусії, які точаться навколо правового статусу цього документа не вщухають і донині. Чи має документ юридичну силу, можна вважати порушення положень Будапештському домовленостей порушенням міжнародного зобов'язання, добровільно взятого на себе державами, або ж цей договір має виключно декларативний характер. Меморандум, як міжнародно-правовий документ, не є обов'язковим для виконання сторонами, що його укладають. Це визначається, перш за все, завдяки ретельному аналізу формулювань документа, що уточнюють його характер, а також факту ратифікації. Останню особливість вважають найбільшою перевагою і, одночасно, найбільшим недоліком документів даного виду. У порівнянні з більш формальними інструментами, меморандуми можуть бути введені в дію в більшості країн, не вимагаючи схвалення парламенту, що дозволяє уникнути зобов'язання за міжнародним правом. Таким чином, Сполучені Штати домоглися зобов'язання України приєднатися до Договору про нерозповсюдження в якості держави, не має ядерного статусу в обмін на збільшення економічної допомоги. Україна також вдалося переконати розірвати укладений в останні дні існування Радянського Союзу контракт з Іраном про будівництво ядерного реактора в Бушері [4].

Цей факт підтверджує те, що завдання щодо ядерного роззброєння України були лише частиною загального плану США з досягнення безпеки у Центрально- Східному європейському регіоні. Після вирішення цього завдання природним є те, що американсько- українські відносини сильно послабились, а в контексті президентства Джорджа Буша молодшого тема України майже не згадується (згадується лише Помаранчева революція в хронології важливих подій світової політики з 2000 по 2007 рік).

«Помаранчева революція» у 2005 році призвела до тіснішої співпраці та більш відкритого діалогу між Україною та Сполученими Штатами. Варто зазначити, що у березні 2006 року Сполучені Штати припинили застосування поправки Джексона-Веніка до України, надаючи Україні статус постійно діючих торговельних відносин. Вже з 1 квітня 2008 року Сполучені Штати та Україна підписали нову Угоду про торгівлю та інвестиційну співпрацю (ТІСА- далі). ТІСА створила форум для обговорення двосторонніх торговельно- інвестиційних відносин і допоможе поглиблювати ці відносини. Політика США продовжує зосереджуватися на реалізації та зміцненні демократичної, процвітаючої та безпечної України.

Разом з тим Сполучені Штати приділяють велике значення переходу України до демократичної держави з процвітаючою ринковою економікою. Після періоду економічного спаду, який характеризується високою інфляцією та постійною залежністю від державного контролю, український уряд, очолюваний переобраним президентом Леонідом Кучмою, почав робити кроки восени 1999 року, щоб активізувати економічні реформи, які довгі роки були припинені за відсутності реформістської більшості в українському парламенті. У цей період загальна сума допомоги США з часу незалежності склала вже більше 2 мільярдів доларів. Допомога США Україні була спрямована на сприяння політичним та економічним реформам та вирішенню нагальних гуманітарних потреб. США послідовно заохочували перехід України до демократичного сус¬пільства з процвітаючою ринковою економікою [17].

Сприяння США трансформації демократії в Україні проходили також через підтримку програм за участю політичних систем, незалежних ЗМІ, верховенства права, місцевого самоврядування та громадянського суспільства, а також широкого кола обмінів та тренінгів. USAID надавав Україні технічну допомогу, пов'язану з виборами, розвиток політичних партій та громадських громад, а також розвиток незалежних ЗМІ. У 1990-х роках USAID працювала з українськими чиновниками та неприбутковими організаціями для створення правової системи, що підтримує демократичний уряд та ринкову економіку. Бюро з питань міжнародного співробітництва з наркотиками та правоохоронних питань (INL) Державного департаменту сприяє співпраці між правоохоронними органами США та їхніми українськими колегами з метою реформування кримінальної юстиції України. У 1997 році уряд США розпочав спеціальну ініціативу щодо боротьби з торгівлею жінками та дітьми з України, включаючи заходи щодо сприяння економічним альтернативам уразливих груп населення, підвищення обізнаності громадськості та надання підтримки жертвам.

Крім цього, США допомагали зусиллям України в 90-х роках, щоб максимізувати справедливість реформ та підтримувати соціальний добробут та стабільність в процесі економічного переходу до ринкової економіки та за її межами. З цією метою USAID надає допомогу органам місцевого самоврядування у переосмисленні ролі державного та приватного секторів в наданні соціальних послуг, щоб уряд міг зосередити обмежені ресурси на ключових соціальних сферах. Навчання та технічна допомога надаються українським установам та державним установам щодо реформування системи фінансування охорони Торговельна угода між Україною та США від 23 червня 1992 року передбачала взаємне митне регулювання товарів до кожної країни [22]. З січня 1994 року Міжнародна приватна інвестиційна корпорація (ОПІК) затвердила інвестиційну страховку загальною сумою понад 23 мільйонів доларів США для трьох проектів в Україні. ОРІС також виступила спонсором конференцій та обмінів для заохочення спільних підприємств між американськими та українськими компаніями. Експортно-імпортний банк США підписав у 1999 році угоду про стимулювання проекту, але ще не схвалив будь-які проекти в Україні. Договір про уникнення подвійного оподаткування наближається до завершення.

На думку посла США Пайфера (1998-2000 рр.), денуклеаризація України була занадто вузькою за пріоритетом в Америці. Це відбулося за рахунок підтримки реформ у країні, яка ніколи не мала революції в стилі 1989 року. Пайфер характеризує основну американську мету в таких словах: побачити Україну «як стабільну, незалежну, демократичну державу, що розвивається ринковою економікою та посиленням зв'язків із Заходом». Вашингтон хотів «збільшити зв'язки України з Заходом» допомогти «закріпити Україну на Заході», щоб керувати Україною на своєму «заході на захід», щоб бачити «інтеграцію в євроатлантичну спільноту», щоб допомогти їй в «європейських прагненнях» та шанувати «важливість» Україна наближається до Європи» [20].

Американське бачення України, закріпленої на Заході, висувається проти трьох окремих проблем.

По-перше: це бачення може ввести в оману мету реформування, створення добре функціонуючої держави, з геополітичною програмою, спрямованою на формування України у фортеці проти Росії.

По-друге, він має потенціал бути риторично великим, інституційним чи практично безглуздим, якщо інтеграція України в «євроатлантичну спільноту» не стане рівною членству в НАТО та Європейському Союзі.

І по-третє, це може посилити внутрішню напругу в Україні, яка постраждала від розколів між Сходом і Заходом, починаючи з 1991 року. В Україні західна Україна може бути скороченим для України, де панує націоналізм, більш україномовний, більше Європейська нахилилася західна половина.

Отже, Вашингтон ніколи не робив серйозних кроків, щоб побудувати фортецю Україну на кордоні Росії, але його мрія про Західну Україну зробила неприєднання непривабливим на американських очах. Перший президент України Леонід Кравчук мав спорідненість із Заходом, а «США» чиновники спокійно сподівалися на переобрання Кравчука «у 1994 році. Кравчук втратив ці вибори до Леоніда Кучми, орієнтація якого не така була західна, хоча він прагнув до майбутнього членства України в ЄС. Леонід Кучма створив «багатовекторну» зовнішню політику для України, що означав трикутник гідних відносин з Росією, Європою та Сполученими Штатами [20].

Україна стала однією з потужних осей світової геополітики. Геостратегія незалежної України визна¬чається взаємодією і перехрещенням євразійської, євроатлантичної і чорноморської (південно-східної) парадигм. Незалежна Україна, розташована на пере¬тині найпотужніших центрів світової геополітики, знаходиться у пошуках свого місця у світі, визначення власних національних геополітичних інтересів і зовнішньополітичних пріоритетів.

Сучасне геополітичне становище України характе¬ризують багатопланові та суперечливі чинники. Розташування її в Центрально-Східній Європі, в місці перетину трьох величезних геополітичних масивів - євроатлантичного, євразійського та ісламського - створює унікальний цивілізаційний простір, який дає Україні певні переваги, але водночас і величезні проблеми. З одного боку, Україна межує з Росією, з якою її об'єднує спільна доля, а з іншого - впритул контактує з Європою, з її демократичними традиціями.

Суттєвою обставиною, яка зміцнює позиції України на сучасній міжнародній арені, є її унікальне геополітичне розташування на стику трьох цивілізацій: православної, ісламської та західної, а це відкриває великі можливості взяти на себе безпосередню роль посередника у діалозі про зближення згаданих цивілізацій.

Незалежну Україну переважна більшість світової громадськості сприймає як новий і важливий чинник у світовому геополітичному просторі. Відомий американський політолог 3. Бжезинський назвав цю подію не лише центральним геополітичним фактором, але й геополітичним каталізатором [3].

Розглядаючи місце і роль України в геополітичному просторі сучасності, не можна не враховувати важливого значення її у становленні нової конфігурації геополітичного простору США. Це відмічали і відмічають політики, вчені науковці, державні діячі різних рівнів. Окремі визначення й оцінки місця і ролі України в геополітичному вимірі і реаліях євроінтеграційного сьогодення такі:

Захід, і особливо Сполучені Штати, - писав 3. Бжезинський, - запізнився визнати важливе з точки зору геополітики значення існування самостійної Української держави, яка є важливою «клітиною» на європейській шахівниці, геополітичним стержнем, тому що саме її існування як незалежної держави допомагає трансформувати Росію [2].

Важливість Росії і України для американського полі¬толога пояснюється не тільки тим, що вони є для нього важливими геостратегічним гравцем і геополітичним центром, а ще й тим що вони є важливою складовою «лейтмотиву» його наукової діяльності. 3. Бжезинський один з представників групи політологів, які пропагують уніполярну систему міжнародних відносин. Вона полягає у тому, що існує одна держава-гегемон, яка поширює свій вплив на інші, більш слабші держави. Особливістю уніполярної системи за 3. Бжезинського є те, що відносини між державою-гегемоном і рештою держав будуються на добровільному партнерстві. Держави переймають у гегемона спосіб повсякденного життя, політичний і економічний устрої тощо. Цікавою є алегорія 3. Бжезинського на цей рахунок - США (очевидним є те, що саме вони у працях 3. Бжезинського виступають світовим гегемоном і єдиною глобальною державою, що обгрунтовується у першій главі «Великої шахівниці») будуть виступати не в ролі міжнародного поліцейського як це є зараз, тобто коли всі накази якого є обов'язковими і не завжди особливо приємними для виконання, а у ролі дорожнього патрульного, накази якого сприймаються завжди як виважені і необхідні для нормального майбутнього існування держави [1].

3. Бжезинський розділяє наукові погляди С. Хан- тінгтона про багатополюсність світу, через його мультикультурність, як він вважає, гегемонії США не зможуть досягти в майбутні декілька десятиліть. Одним із засобів досягнення цього є демократія - виключно «західний» політичний режим. Її поширення на схід є шляхом до входження України і Росії, а отже, і більшої частини Євразії в сфері впливу США. Тут на думку політолога простежується ще одна залежність Росії від України.

Якщо Україна, цивілізаційно європейська держава, увійде в західний політичний простір, ставши членом НАТО або ЄС, Росії, щоб залишатися важливою геостратегічної фігурою, не залишається робити нічого іншого, як повторити український шлях. Автор влучно назвав його «дилемою єдиного вибору» [1].

Збігнев Бжезінський у своїй статті «НАТО та безпека світу», надрукованій в «The New York Times», констатував, що США здають своє глобальне лідерство країнам Азії, та зазначив, що для НАТО потрібна нова стратегія, довгостроковою метою якої повинно стати співробітництво з Російською Федерацією. На пострадянському просторі, що розглядається російською владою як зона особливих інтересів Росії, наслідки втілення цієї стратегії, як зазначає Ю. Щербак, відчуваються вже сьогодні [13].

Важливою згадкою у «Великій шахівниці» про Україну є проблема, яка не втратила своєї актуальності до сьогоднішнього часу, це проблема енергоресурсів. Політолог вказує, що вирішення цієї проблеми в майбутньому зробило б Україну ще більш незалежною від Росії. Для цього Україні варто заручитися підтримкою країн Закавказзя і Середньої Азії, а саме Грузії, Азербайджану і Туркменістану, які, як і Україна, прагнуть більшої незалежності від Росії. їхня кооперація мусить полягати у розвитку нафто і газотранспортної систем Грузії для транспортування по ній енергоресурсів до України і інших країн Центральної Європи [1].

Головним українсько-американським міждержавним органом, діяльність якого спрямована на реалізацію положень Хартії стратегічного партнерства, є дво¬стороння Комісія стратегічного партнерства (далі КСП), в якій співголовують Міністр закордонних справ України і Державний секретар США. її перше засідання відбулося в грудні 2009 року у Вашингтоні, всього відбулося три засідання. КСП координує діяльність шести міжгалузевих механізмів, до компетенції яких віднесено питання політичного діалогу і верховенства права, нерозповсюдження та експортного контролю, енергетичної і ядерної безпеки, науки і технологій, торгівлі й інвестицій, а також оборони. Діалог у торговельно-економічній сфері інституційно органі¬зований у формі двосторонньої Ради з питань торгівлі та інвестицій [18].

На думку Генрі Кісінджера, який вважає, що «Геополітичне розташування України на східному просторі... слід використати для забезпечення глобального балансу сил» [8].

Поглиблення процесів глобалізації так чи інакше спонукає провідні країни до певних компромісів в ім'я усунення глобальних проблем світової безпеки. Прикладом такого компромісу може служити укладення між США та Російською Федерацією Договору СНО-3, який передбачає подальший контроль і впровадження обмежень на стратегічні ядерні озброєння.

Якщо врахувати розширення фінансово-економічних і торговельних зв'язків між різними країнами, розвиток глобальних транспортних мереж і телекомунікаційних систем, то стає очевидним, що все це сприяє, з одного боку, зростанню світової економіки, а з іншого - створення передумов для виникнення масштабних фінансово-економічних криз, останній з яких вибухнула в 2008 році і до цього дня негативно позначається на економіці більшості країн.

Слід зазначити, що складність, динамічність і непе- редбачуваність військово-політичних та економічних процесів, що відбуваються в світі і позначаються на безпеці та інтересах України. Зараз, на жаль, в більшості своїй, всі ці процеси не сприяють поліпшенню становища навколо нашої держави, а навпаки - створюють нові виклики та загрози як світової та регіональної стабільності, так і безпосередньо Україні, яка фактично знаходиться в центрі геополітичного протистояння між Заходом і Сходом з їх цивілізаційними цінностями, політико-економічними і військовими системами [14].

У цій, по суті, вирішальній для України ситуації, визначальною її подальшу долю як незалежної країни, головні зусилля всіх небайдужих до майбутнього нашої держави громадян повинні зосереджуватися на консолідації української нації навколо єдиної національної ідеї. Як уже зазначалося, такою ідеєю має стати зміцнення та розвиток України як потужної регіональної держави, здатної впевнено відстоювати власні інтереси і забезпечувати свою безпеку. Це, в свою чергу, вимагає безумовного дотримання базових принципів української державності, зокрема, - збереження єдності національної самоідентифікації української нації і непорушність наших кордонів, недопущення федералізації країни і спроб надати державний статус інших мов, заборона подвійного громадянства, а також запобігання втрати українських духовних і культурних цінностей під впливом зовнішніх сил.

Зокрема, із зникненням Радянського Союзу Америка залишилася, мабуть, однією з небагатьох ідеологічно орієнтованих країн сучасного світу. Це, природно, накладає сильний відбиток на зовнішньополітичну стратегію її керівництва. Ідеологічна орієнтація проявляється насамперед у переконаності в перевазі американських цінностей, принципів, інститутів, їх придатності для всіх країн і народів [14].

Україна опинилася на перетині інтересів Заходу (США/НАТО та ЄС) і Сходу (Російської Федерації), і зазнає при цьому активного цілеспрямованого тиску з обох сторін, які намагаються залучити її до сфери свого впливу, розраховуючи на її потенційно потужний економічний, ресурсний, демографічний та військовий потенціал, який наведені вище центри сили не проти використати у власних геополітичних цілях.

У стратегічному відношенні це стосується:

- прагнення Російської Федерації встановити повний контроль над Україною, що є однією з основних передумов досягнення стратегічних цілей щодо відновлення ролі Росії як великої світової держави у вигляді (на цьому етапі) лідера так званого Євразійського союзу;

- намірів США/НАТО та ЄС не допустити реалізації таких намірів Російської Федерації, яка об'єктивно залишається їх головним геополітичним суперником. Одночасно європейські країни намагаються створити з України певну буферну зону між своєю територією та Росією [19].

Актуальним вбачається і той факт, що у грудні 2008 року Сполучені Штати підписали Хартію США про стратегічне партнерство. У Хартії підкреслюється важливість двосторонніх відносин і намічається поглиблена співпраця в галузі оборони, безпеки, економіки та торгівлі, енергетичної безпеки, демократії та культурних обмінів. У Хартії також підкреслюється постійне зобов'язання Сполучених Штатів підтримувати поглиблене співробітництво між НАТО та Україною.

Характерно, що у грудні 2009 року Україна завершила 3-річну угоду про поглиблене програмне забезпечення 45 мільйонів доларів корпорації «Виклики тисячоліття» (МСС). Ця програма спрямована на зменшення рівня корупції у державному секторі шляхом моніторингу та адвокації громадянського суспільства, судової реформи, посилення державного моніторингу та забезпечення дотримання етичних та адміністративних стандартів, раціоналізації та посилення регулювання та боротьби з корупцією у вищій освіті [17].

Водночас, відсутність чіткої та послідовної зовнішньої і внутрішньої політики України, а також фактичний розподіл українського суспільства на дві частини - західну та східну - створюють передумови для повного розколу нашої країни та, як наслідок, втрати нею державності. Про це яскраво свідчить безпрецедентне посилення російського тиску на Україну (політичного, економічного та інформаційного) в той момент, коли Захід повністю зосередився на розв'язанні власних проблем, викликаних світовою фінансово-економічною кризою. До того ж спостерігається фактична здача України США та країнами-членами НАТО і ЄС, які, підтримавши свого часу курс європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави, згодом по суті його реалізацію заблокували [19].

Існують підстави стверджувати, що окупація Криму та російська агресія на сході України, викликали велику увагу американських законодавців. Під час подій на Майдані сенатори та конгресмени засудили застосування сили та зброї проти демонстрантів, підтримавши європейські прагнення українського народу. Подальші незаконні спроби РФ щодо окупації Криму та російська військова агресія на Донбасі ще більше мобілізували Конгрес США у підтримці нашої держави. Так, з лютого 2014 року у Конгресі було представлено декілька десятків проектів законів та резолюцій щодо України.

Понад десять з них були схвалені, разом з тим закони «Підтримка суверенітету, територіальної цілісності, демократії та економічної стабільності в Україні», «Закордонне мовлення Сполучених Штатів в Україні та сусідніх регіонах», «Підтримка української свободи», а також «Закон про протидію супротивникам Америки через санкції» [18].

Дослідження еволюції українсько-американських відносин надало можливість зробити наступні висновки:

1. Незважаючи на молодий вік України, як незалежної держави вона посіла вагоме місце в геополітичному просторі. Розвиток стратегічного партнерства між Україною та США є одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

2. Головним принципом американської політики протягом періоду розбудови України, як незалежної держави, було підтримка народу в прагненні його до суверенітету та територіальної цілісності України.

3. Сполучені Штати Америки вважали своїм стратегічним завданням щодо України - сприяння модернізації оборонних структур України та оптимізації тих напрямів економіки та побудови громадянського суспільства, які закріплять самостійність та незалежність держави від зовнішніх викликів.

4. США своїми діями засвідчили стратегічне партнерство щодо України в контексті тих глобальних викликів та загроз які носять багатовекторний характер та впливають не тільки на політику чи економіку, але й на всю структуру міжнародних відносин в її глобальних проявах.

Список використаних джерел

1. Бжезінський Збіґнєв. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні перспективи / Перекл. з англ. О. Фешовець.

- Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000 - 354 с.

2. Бжезінський Збіґнєв. Вибір: світове панування чи світове лідерство / Перекл. з англ. А. Іщенка. - К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2006. - 203 с.

3. Бжезінський Збіґнєв. Стратегічне бачення: Америка і криза світової влади / Перекл. з англ. Г. Лелів. - Львів: Літопис, 2012. - 168 с.

4. Будапештський меморандум 1994 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.xn7sbabirvo2ammddtcfe8b2a. xnjlamh/ua/traditions/pisni/shchedryk-shchedryk-schedrivochka/172- history/ukraine/389-budapest-memorandum 1994.html

5. Галака С. П. Українсько-американська хартія партнерства, дружби і співробітництва 1994 // Українська дипломатична енциклопедія: у 2 т. / Л. В. Губерський (голова). - К.: Знання України, 2004. - Т.2. М-Я. -812 с. - ISBN 966-316-045-4.

6. ГорбулінВ. Європейська безпека: можливий шлях послабити виклики і загрози / В. Горбулін, О. Литвиненко // Дзеркало тижня. - 2009. - №43. - 7-13 листопада.

7. Дорошко М. С., Шпакова Н. В. Геополітичне середовище та геополітична орієнтація країн СНД. Навч. посіб. -К.: Центр учбової літератури, 2011. -204 с.

8. Киссинджер Генри. США и Россия должны совместно разрабатывать систему ПРО против Ирана («The Christian Science Monitor», США) / Генри Киссинджер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rus.ruvr.ru/2010/04/21/6696299.html.

9. Киссинджер Г. Мировой порядок / Г. Киссинджер; пер. с англ. В. Желнинова, А. Милюкова. -М.: ACT, 2015. -512 с.

10. Ржевська Н. Стратегічне партнерство Україна - США: становлення та прогноз / Н. Ржевська // Політичний менеджмент.

- 2013. - №1-2. - С.226-233. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/uploads/pm/pm_57_58/ rzhevska_ strategichne.pdf

11. Угода між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/840_007

12. Чекаленко Л. Україна - США: дилеми стратегічного парт¬нерства / Л. Чекаленко // Американська історія та політика. - 2016.

- №1. - С.122-127. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/ahp_2016_l_18

13. Щербак Юрій. Американський маршрут. Як спектакль під назвою «перезавантаження» вплине на ситуацію у Східно¬європейському регіоні / Юрій Щербак // День. - 6.07.2010.

14. Україна в сучасному геополітичному просторі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ridna.ua/2010/12/ukrajina-v- suchasnomu-heopolitychnomu-prostori/

15. Особливості розвитку сучасної геополітичної ситуації в світі. Роль України та її місце у світових і регіональних процесах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bintel.com.ua/uk/ article/osoblivosti_rozvitku/

16. Сайт «Глобал-аналітик» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.global-analityk.com

17. Ukraine - US Relations [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.globalsecurity.org/military/world/ukraine/forrel- us.htm. 2000-2017

18. History and modem context of Ukraine-U.S. relations [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://usa.mfa.gov.ua/en/ ukraine-us/diplomacy

19. Геополітична ситуація у світі та роль України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wartime.org.ua/5217-geopoltichna- situacyi-u-svt-ta-rol-ukrayini.html

20. Michael Kimmage. How Ukraine Got Caught Between East and West [Електронний ресурс]. - Режим до ступу :_https://newrepublic. com/article/145685/ukraine-got-caught-east-west

21. Хартія Україна-США про стратегічне партнерство // Верховна Рада України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим дocтyпy:_http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/840_140.

22. Угода про торговельні ВІДНОСИНИ МІЖ Україною і Сполученими Штатами Америки // Верховна Рада України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/840_008.

23. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї // Верховна Рада України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/998_158

References

1. Bzhezins'kyj Zbig'njev. Velyka shahivnycja. Amerykans'ka pershist' ta i'i' strategichni perspektyvy / Perekl. z angl. O. Feshovec'. -Ivano-Frankivs'k: Lileja-NV, 2000 - 354 s.

2. Bzhezins'kyj Zbig'njev. Vybir: svitove panuvannja chy svitove liderstvo / Perekl. z angl. A. Ishhenka. - K.: Vyd. dim «Kyjevo- Mogyljans'ka akademija», 2006. -203 s.

3. Bzhezins'kyj Zbig'njev. Strategichne bachennja: Ameryka і kryza svitovoi' vlady / Perekl. z angl. G. Leliv. - L'viv: Litopys, 2012. - 168 s.

4. Budapeshts'kyj memorandum 1994 roku [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.xn7sbabirvo2ammddtcfe8b2a.xnjlamh/ ua/traditions/pisni/shchedryk-shchedryk-schedrivochka/172-history/ ukraine/389-budapest-memorandum 1994.html

5. Galaka S. P. Ukrai'ns'ko-amerykans'ka hartija partnerstva, druzhby і spivrobitnyctva 1994 // Ukrai'ns'ka dyplomatychna encyklopedija: u 21. / L. V. Gubers'kyj (golova). - K.: Znannja Ukrai'ny, 2004. - T.2. M-Ja. -812s.- ISBN 966-316-045-4.

6. Gorbulin V. Jevropejs'ka bezpeka: mozhlyvyj shljah poslabyty vyklyky і zagrozy / V. Gorbulin, O. Lytvynenko // Dzerkalo tyzhnja. - 2009.- №43. -7-13 lystopada.

7. Doroshko M. S., Shpakova N. V. Geopolitychne seredovyshhe ta geopolitychna orijentacija krai'n SND. Navch. posib. - K.: Centr uchbovoi' literatury, 2011. - 204 s.

8. Kissindzher Genri. SShA і Rossija dolzhny sovmestno razrabatyvat' sistemu PRO protiv Irana («The Christian Science Monitor», SShA) / Genri Kissindzher [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://rus.ruvr.ru/2010/04/21/6696299.html.

9. Kissindzher G. Mirovoj porjadok / G. Kissindzher; per. s angl. V. Zhelninova, A. Miljukova. -M.: AST, 2015. - 512 s.

10. Rzhevs'ka N. Strategichne partnerstvo Ukrai'na - SShA: stanovlennja ta prognoz / N. Rzhevs'ka // Politychnyj menedzhment. - 2013. - №1-2. - S.226-233. [Elektronnyj resurs]. - Rezhym

dostupu: http://www.ipiend.gov.ua/uploads/pm/pm_57_58/ rzhevska_ strategichne.pdf

11. Ugoda mizh Ukrai'noju і Spoluchenymy Shtatamy Ameryky shhodo nadannja dopomogy Ukrai'ni v likvidacii' strategichnoi' jademoi' zbroi', a takozh zapobigannja rozpovsjudzhennju zbroi' masovogo znyshhennja [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/840_007

12. Chekalenko L. Ukrai'na - SShA: dylemy strategichnogo partnerstva / L. Chekalenko // Amerykans'ka istorija ta polityka. - 2016. - №1. - S.122-127. [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/ahp_2016_l_18

13. Shherbak Jurij. Amerykans'kyj marshrut. Jak spektakl' pid nazvoju «perezavantazhennja» vplyne na sytuaciju u Shidnojevropejs'komu regioni / Jurij Shherbak// Den'. - 6.07.2010.

14. Ukrai'na v suchasnomu geopolitychnomu prostori [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://ridna.ua/2010/12/ukrajina-v- suchasnomu-heopolitychnomu-prostori/

15. Osoblyvosti rozvytku suchasnoi' geopolitychnoi' sytuacii' v sviti. Rol' Ukrai'ny ta i'i' misce u svitovyh і regional'nyh procesah [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://bintel.com.ua/uk/article/ osoblivosti_rozvitku/

16. Cajt «Global-analityk» [Elektronnyj resurs]. -Rezhym dostupu: http://www.global-analityk.com

17. Ukraine - US Relations [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: https://www.globalsecurity.org/military/world/ukraine/forrel- us.htm. 2000-2017

18. History and modem context of Ukraine-U.S. relations [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://usa.mfa.gov.ua/en/ ukraine-us/diplomacy

19. Geopolitychna sytuacija' u sviti ta rol' Ukrai'ny [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: https://wartime.org.ua/5217-geopoltichna- situacyi-u-svt-ta-rol-ukrayini.html

20. Michael Kimmage. How Ukraine Got Caught Between East and West [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: https://newrepublic.com/ article/145685/ukraine-got-caught-east-west

21. Hartija Ukrai'na-SShApro strategichne partnerstvo // Verhovna Rada Ukrai'ny. Oficijnyj sajt [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/840_140.

22. Ugoda pro torgovel'ni vidnosyny mizh Ukrai'noju і Spoluchenymy Shtatamy Ameryky // Verhovna Rada Ukrai'ny. Oficijnyj sajt [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/840_008.

23. Memorandum pro garantii' bezpeky u zv'jazku z pryjednannjam Ukrai'ny do Dogovoru pro nerozpovsjudzhennja jadernoi' zbroi' // Verhovna Rada Ukrai'ny. Oficijnyj sajt [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/998_158

Размещено на Allbest.ru