Поняття культури локальної демократії
Встановлення істотних ознак такого явища як культура локальної демократії, яка є особливою сферою локальної політичної культури, системою знань, переконань членів територіальної громади стосовно законодавчо визначених механізмів локальної демократії.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.10.2018 |
Размер файла | 33,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Поняття культури локальної демократії
Цумарєв М.І.
Актуальність дослідження культури локальної демократії обумовлена нагальною потребою усунення перешкод становленню громадянського суспільства в Україні, які постають саме на рівні місцевих громад (локальних спільнот) [8, с. 6].
Культура локальної демократії є найважливішим показником активного громадянства, ініціативної поведінки і практичної співучасті індивідів у громадських справах, частиною політичної культури (точніше, її «локального» різновиду). Численність існуючих досліджень політичної культури (в залежності від застосованого критерію) свідчить про надзвичайну багатогранність цього явища. Для дослідження культури локальної демократії необхідно виокремити її специфічні і типові ознаки, щоб таким чином встановити зміст цього явища.
Завдання статті - встановити зміст та істотні (специфічні і типові) ознаки такого явища як культура локальної демократії.
Культура локальної демократії є частиною локальної політичної культура, яка відображає специфіку знань, цінностей, переконань членів окремих територіальних громад як щодо політики в цілому, так і щодо політики місцевого (локального рівня), та особливості участі даних територіальних громад у політичних процесах на зазначених рівнях. Політична культура - як і культура в цілому - складне і багатоаспектне явище (Див.: [9]). Аналіз різноманітних досліджень, дотичних до проблематики культури локальної демократії, засвідчує три підходи до можливого трактування цього явища. В межах культурологічного підходу культура локальної демократії розглядається як одна з форм загальної культури суспільства, що становить систему матеріальних, духовних, психологічних та інших рис суспільства, які відображають суспільне ставлення до проблем розвитку демократії на місцевому рівні. З позицій політико-культурних досліджень, культура локальної демократії розуміється як частина політичної культури суспільства, що включає в себе комплекс політико-культурних, ідейно-теоретичних, поведінкових явищ, що формуються у сфері локальної демократії. Власне локально-політичний підхід трактує культуру локальної демократії як частину локальної політичної культури, що охоплює систему знань, цінностей, переконань, зразків діяльності територіальної громади або її частини та громадянина як члена територіальної громади відносно механізмів локальної демократії [1; 3; 5; 6; 14-20].
На думку авторитетних дослідників, найбільш стійкі політичні зв'язки (політичні субкультури) формуються на рівні територіальної громади (за місцем проживання) значною мірою обумовлені локальними чинниками, в межах населеного пункту або його частини), що зокрема обумовлено історичними, соціально-культурними, економічними та іншими чинниками місцевого політичного середовища, осягнення яких можливе в рамках комплексного дослідження згаданих чинників. Тобто комплексний підхід до дослідження культури локальної демократії як соціокультурного феномену, може дати найбільш повну характеристику формування культури локальної демократії в сучасній Україні (Див.: [7; 10]).
Як відомо, у процесі дефініції (лат. definitio - визначення) певного терміну має бути розкритим зміст (сенс) об'єкту (предмету або явища) за допомогою опису його характерних (істотних) ознак [4, с. 80].
Відтак культуру локальної демократії необхідно розглядати як частину соціокультурної системи, яка розвивається разом з еволюцією політичних, соціальних, культурних реалій. На процес формування культури локальної демократії впливає значна кількість чинників: політичні, релігійні, національні, соціально-економічні тощо. Проте повної тотожності між розвитком культури локальної демократії та історією суспільства бути не може: культура є продуктом творчої діяльності людини, а історія людства включає як конструктивні, так і деструктивні, регресивні види життєдіяльності [13].
Аналіз концептуальних підходів до тлумачення культури дає можливість виявити різні змістові інтерпретації феномену культури локальної демократії. В одному випадку культура локальної демократії може визначається як комплекс символів, церемоній та міфів, які повідомляють членам громади важливі уявлення про цінності і переконання, в іншому - як більш- менш тривала кон'юнктура сил, яка спонукає індивіда специфічно реагувати на певну мету [13].
Доцільно окреслити три модуси функціонування культури локальної демократії як феномену (як загального, особливого і одиничного), а саме: як сегменту культури людства (феномен самоорганізації ноосфери); як культури соціальної групи (громади; феномен самоорганізації певного сегмента суспільства навколо політичних цінностей); як культури особистості (феномен самоорганізації індивіда, одиничний вияв варіативного особливого та інваріантного загального)1.
На першому і другому рівнях функціонування культури локальної демократії репрезентують політичний (як основна сфера функціонування) та правовий (як регулятивна діяльність, що забезпечує всю сукупність відносин) аспекти. Кожен з цих аспектів не замикається в рамках зазначених сфер життєдіяльності суспільства. Політична культура передбачає наявність певних традицій, звичаїв, норм поведінки, які реалізуються у сфері політики, опосередкованих політичною діяльністю людей. «У контексті загальної культури суспільства політична культура постає як культура політичного мислення і політичної поведінки» [12].
Третій рівень функціонування культури локальної демократії - «персональний» її вимір - «якісні» характеристики позицій громадян, їх «політична свідомість». Культура локальної демократії як культура особистості виявляється у ціннісному і ментальному аспектах (тобто вона інтеріоризована в оцінках, відчуттях, знаннях, політичних орієнтаціях людини, що містять установки стосовно політичної системи та власної ролі в цій системі). Ціннісний її аспект виступає як культурний феномен, що може передаватися як традиція і визначає морально-етичну сторону відносин. Він є основою діяльності і включається автоматично завдяки знанням, умінням, досвіду. Цей шар виступає як стереотип, як звична службова, посадова поведінка, як конкретні, актуальні цінності і норми практичної діяльності. Ментальний вияв культури локальної демократії пов'язаний з реаліями функціонування політики. Теоретично сконструйовані цінності і норми культури локальної демократії, засновані на загальноприйнятих у «цивілізованому світі», не завжди можуть бути реалізовані в конкретних діях. Вони декларуються, але внутрішньо не завжди схвалюються і виконуються, створюється лише зовнішня видимість їхнього прийняття. Виникає внутрішній конфлікт. Це висуває проблему відповідності ідеальної моделі культури локальної демократії цінностям і нормам, які реально визначають дії і вчинки людей.
Всі згадані аспекти культури локальної демократії визначають формування власне інституту локальної демократії, ставлення суспільства до механізмів локальної демократії, усвідомлення необхідності їх застосування задля самостійного вирішення громадою проблем місцевого значення.
Еволюція політичних цінностей неминуче викликає до життя й еволюцію правових: вони взаємодоповнюють і взаємообумовлюють одне одного. В рамках становлення громадянського суспільства і правової держави формується модель правової поведінки індивіда, що полягає у діалозі влади і людини. З цієї точки зору політична культура як імманентна частина культури локальної демократії забезпечує функціонування 1 Зразком нам послугував системний аналіз культури, запропонований видатним філософом О. Лосевим: з'ясовувати закономірності виникнення і розвитку явищ культури через відношення загального і конкретного (одиничного), тобто системно. При цьому останнє розуміється діалектично: загальне не відірване від одиничного, але є законом його виникнення; одиничне не відірване від загального, але завжди є тим чи іншим його проявом і здійсненням [11, с. 219]. локальної демократії відповідно до норм цивілізованого суспільства, однією з головних складових якого є законність.
Важливим є те, що у кожному випадку наголошується на сукупності «певних людських відносин, ціннісних орієнтацій і пошуків» [9, с. 52], тобто - на архетипах культури. Це дає нам змогу виокремити такі три основні архетипи культури локальної демократії: ціннісні орієнтації, комунікативна взаємодія, інституції.
Ці архетипи в сукупності формують підсистеми культури локальної демократії, які цілком доречно назвати відповідно - світоглядною, діяльнісною, інституційною. Архетипи культури зберігаються впродовж десятків і сотень років і визначають особливості кожного типу культури (у нашому випадку - такого, як культура локальної демократії). Відносна стійкість цих форм дає змогу говорити про своєрідність (ідентичність) культури, що, однак, не виключає змінності, а передбачає лише стабільність форм існування у тривалому часовому інтервалі. Архетипи утворюють структуру культури, визначаючи в той же час її загальний вигляд і відмінність від інших культур (Див.: [9, с. 52].
Формування самого поняття культури локальної демократії обумовлене нормативними, організаційними та практичними чинниками, які окреслюються через діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, ініціативних представників громади, органів самоорганізації населення та засобів масової інформації. Поєднання даних чинників є передумовою демократичного розвитку суспільства в цілому, та активізації громад на локальному рівні.
До нормативних чинників належать:
- нормотворча діяльність Верховної Ради України та вищих органів виконавчої влади, результатом якої стало закріплення механізмів локальної демократії в: Конституції України; Законах України «Про місцеве самоврядування», «Про органи самоорганізації населення»; Постанові КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»; Постанові ВРУ «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні» тощо. Важливим чинником становлення культури локальної демократії стала Ратифікація Європейської хартії місцевого самоврядування;
- нормопроектна діяльність Верховної Ради України та вищих органів виконавчої влади щодо вдосконалення застосування механізмів локальної демократії та сприяння розвитку культури локальної демократії;
- нормотворча діяльність органів місцевого самоврядування, результатом якої є прийняття підзаконних актів що врегульовують особливості застосування механізмів локальної демократії на місцевому рівні, чільне місце серед яких посідають статути територіальних громад.
До організаційних чинників відносяться:
- розробка та впровадження загальнодержавних програм підтримки розвитку локальної демократії на рівні парламенту та вищих органів виконавчої влади;
- розробка та впровадження органами місцевого самоврядування місцевих програм підтримки розвитку локальної демократії, інформування ними громадськості щодо можливостей локальної демократії та проведення заходів спрямованих на їх популяризацію (круглі столи фокус групи, опитування громадської думки тощо);
- діяльність органів самоорганізації населення (як первинної ланки самоврядування та громадської представницької форми місцевого самоврядування) щодо інформування громади (що проживає на території відповідного ОСН) про можливості та здобутки у сфері вирішення питань місцевого значення;
- діяльність громадських організацій, політичних партій та засобів масової інформації щодо: реалізації проектів у сфері популяризації участі громади у врядуванні; формування громадської думки про можливості і перспективи застосування механізмів локальної демократії як ефективних інструментів вирішення питань місцевого значення; лобіювання прийняття та вдосконалення органами державної влади та місцевого самоврядування нормативних актів про врегулювання механізмів локальної демократії.
До практичних чинників належать:
- діяльність органів місцевого самоврядування щодо залучення громадян до участі в механізмах локальної демократії, проведення яких ініційовано органами місцевого самоврядування: громадських експертиз, зборів громадян, громадських слухань тощо;
- діяльність органів самоорганізації, громадських організацій, політичних партій, представників громади щодо ініціювання, організації та реалізації механізмів локальної демократії з метою ефективного з метою ефективного вирішення питань місцевого значення.
Спираючись на основні чинники формування культури локальної демократії, передусім доцільно визначити передумови її якісного розвитку, до яких належать:
1) згуртованість суспільства на рівні територіальної громади або її частини, усвідомлення можливості вирішення проблем місцевого значення шляхом застосування механізмів локальної демократії, готовність до мобілізації для їх здійснення;
2) розвиток елементів громадянського суспільства (громадських організацій, органів самоорганізації населення, засобів масової інформації, політичних партій тощо), діяльність яких спрямована на популяризацію та впровадження механізмів локальної демократії;
3) наявність нормативної бази на загальнодержавному рівні, що врегульовує можливість участі громадян як членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення;
4) наявність ефективного нормативно-правового регулювання механізмів локальної демократії на рівні органів місцевого самоврядування, які мають не тільки дублювати та тлумачити норми законів, але й вести цілеспрямовану нормотворчу діяльність, спрямовану на:
- подолання прогалин законодавства;
- спрощення механізмів залучення територіальної громади до вирішення питань місцевого значення;
- впровадження місцевих програм розвитку та популяризації механізмів локальної демократії з метою формування у громадян розуміння їх природи, доцільності та необхідності участі у вирішенні питань місцевого значення, залучення до процесу ухвалення рішень на рівні окремої громади;
5) цілеспрямована підтримка органами місцевого самоврядування ініціатив громади, громадських організацій, органів самоорганізації населення тощо, щодо застосування інструментів (механізмів) прямої демократії, що надасть можливість усвідомлення важливості активної позиції громадян та їх реальний вплив на місцеву політику.
Отже, наш аналіз змісту локалізації політичної культури за територіальною ознакою (в межах територіальної громади або її частини на мікрорівні), дає можливість з'ясувати сутність і зміст культури локальної демократії. Культура локальної демократії за своїм змістом є особливою, спеціалізованою сферою (частиною) локальної політичної культури, системою знань, цінностей, переконань членів територіальної громади стосовно законодавчо визначених механізмів локальної демократії (громадських слухань, зборів громадян за місцем проживання, діяльності органів самоорганізації населення, місцевих референдумів), а також форми політичної участі у згаданих механізмах, зразків поведінки, соціальних норм, фундаментальних принципів і суспільних інститутів, що орієнтують суб'єктів на ті чи інші форми активності у політиці, забезпечують передачу накопиченого досвіду, сприяють стійкості локальної демократії в часі.
Поняття громадянської культури локальної демократії передає насамперед рівень усвідомлення громадянином громадських завдань, його практичної активності у справі втілення їх в життя. У цьому сенсі вона є структурним елементом громадянського життя і виявом ступеню зрілості суспільства, здатності забезпечення загальногромадянських інтересів, форм і механізмів вироблення і реалізації спільних рішень, узгоджених дій.
Сутність культури локальної демократії як феномену та суспільно-політичного явища виявляється у розкритті взаємозв'язків між особливою групою суспільних відносин, з осягненням та реалізацією яких пов'язується виникнення та розвиток культури локальної демократії та суб'єктами (носіями) даної культури.
Список використаних джерел
культура локальний демократія політичний
1. Алмонд Г. Гражданская культура: политические установки и демократия в пяти странах / Г. Алмонд, С. Верба; пер. с англ. Е. Генделя. - Москва: Мысль, 2014. - 500 с.
2. Бабкіна О. В. Політологія. Навчальний посібник / Бабкі- на О. В., Горбатенко В. П.-К.: ВЦ, 2006. - 568 с.
3. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: монографія / Бебик В. М. - К., 2000.
4. Визначення // Філософський енциклопедичний словник [Текст] / Голова ред. В. І. Шинкарук; Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди. - К.: Абрис, 2002. - 744 с.
5. Вятр Е. Социология политических отношений/Е. Вятр. -М.: Прогресс, 1979.
6. Головатий М. Ф. Політична психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Головатий М. Ф. - К.: МАУП, 2006. - 400 с. - Бібліогр.: с.386-397.
7. Даймонд Л. Консолідація демократії і політична культура / Даймонд Л. // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко. - К.: Смолоскип, 2005. -С.882-942.
8. Куйбіда В. С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: монографія / Куйбіда В. С. -К.: МАУП, 2004. - 432 с.
9. Кулэ М. Философия. Экспериментальный ученик / Кулэ М., Кулис Р. / Пер. с латыш. 3. Осиповой. - Рига: «Zvaigzne АВС», 1998. -716 с.
10. Лендьєл М. Теоретико-методологічні засади аналізу локальної політичної культури / Мирослава Лендьєл // Політичний менеджмент. -2008.-№5 (32).-С.11-22.
11. Лосев А. Ф. Дерзание духа / Лосев А. Ф. - М.: Политиздат, 1988.-366 с.
12. Політологія: підручник /Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. К.: ВЦ «Академія», 2003. - 528 с.
13. Седых Н. И. Динамика политической культуры (социальнофилософский взгляд) /Н. И. Седых // Власть. - 2003. - №7. - С. 15-22.
14. Свідзинський А. Самоорганізація і культура / Свідзин- ський А. -К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. - 288 с.
15. Соловей А. М. Політична культура сучасного українського суспільства (теоретико-методологічні виміри та суспільна практика) / Соловей А. М., Штерн В. Ю. // Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. - 2012. -Вип.9.
16. Шварценберг Р. Политическая социология / Р. Шварценберг. -М.:РАУ, 1992.
17. Шрамко О. Духовні засади національного виховання / Шрамко О. // Рідна школа. - №8 (907). - С.36-39.
18. Elazar D. The Generational Rhythm of American Politics [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.jcpa.org/dje/ books/am-ch2.htm]
19. Huntington S. P. The Third Wave. Democratization in the Late Twentieth Century / S. P. Huntington. - Norman (Oklahoma), 1991. - 325 p.
20. Rosenbaum W. Political culture (Basic concepts in political science) / W. A. Rosenbaum. - London: Praeger, 1975 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.abebooks.com/book-search/ title/political-culture/author/rosenbaum-walter/
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Деомократія: ліберально-демократична та радикально-демократична теорії. Моделі демократії: модель конкурентної елітиської демократії, демократії Ліпсета-Лернера, "поліархічної демократії" Роберта Даля. Інституціональна модель "інтегративної демократії".
творческая работа [26,4 K], добавлен 17.10.2007Політичний зміст демократії. Доктрина ліберальної демократії, її універсальність. Чи була пролетарська демократія?. Новітні концепції демократії. Законодавче конституювання відповідних інститутів демократії.
реферат [26,9 K], добавлен 29.08.2007Форми електронних механізмів прямої демократії. Дослідження проблем впровадження е-демократії та е-урядування. Вирішення проблем впровадження електронних механізмів прямої демократії в Україні. Перебудова роботи держапарату на базі цифрових технологій.
курсовая работа [6,1 M], добавлен 25.05.2019Сучасні проблеми демократії і шляхи її розвитку. Урядова корупція як отрута для демократії. Головні механізми для упорядкування партійної системи. Суперечність між конфліктом і консенсусом як найбільша суперечність демократії. Етнічні й партійні поділи.
реферат [14,5 K], добавлен 05.05.2011Виникнення демократії в античний період, її ознаки. Класична теорія демократії Нового часу, сформульована утилітаристами і яка спиралася на важелі античності, її принципи. Значення шумпетерівської теорії демократії. Індивідуалістичні концепції сучасності.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 07.08.2012Демократія і народовладдя як нерозривно пов'язані сторони державності. Ознаки демократії, що характеризують її як форму організації і здійснення державної (політичної) влади народу. Демократія як загальнолюдська цінність. Функції і принципи демократії.
реферат [27,6 K], добавлен 21.01.2011Поняття демократії, умови її існування в суспільстві. Головні цінності демократії, переваги як політичного устрою. Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Вибори як один з інструментів демократії. Організація влади в Україні.
презентация [2,6 M], добавлен 21.05.2013Аналіз поняття демократії - форми державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють державу. Форми і моделі демократії.
реферат [31,5 K], добавлен 26.12.2010Поняття та сутність демократії як форми державного правління народу, вибраного народом і для народу. Взаємозв’язок нормативних і емпіричних означень демократії, її характерні риси. Особливості державних форм правління в Іраку, вплив релігійних цінностей.
реферат [18,9 K], добавлен 05.12.2010Поняття інформаційної демократії. Наукові розвідки американських фахівців-комунікативістів. Розвиток сучасних наукових течій у США, досягнення цієї країни у питаннях дослідження інформаційної демократії, які можна користати для досліджень в Україні.
статья [38,1 K], добавлен 11.09.2017