Оцінка впливу аналітичних центрів на політичний процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка впливу аналітичних центрів на політичний процес

Досліджено проблему оцінки впливу аналітичних центрів на політичний процес. З'ясовано, що двома найбільш важливими цільовими групами, з якими аналітичні центри прагнуть налагодити тісні взаємовідносини є політики (політичні посадові особи) та журналісти, які, в свою чергу, є ключовими учасниками процесу розробки політики. Виокремлено та проаналізовано основні індикатори впливу АЦ: політико-бюрократичні, соціальні, організаційні, ресурсні, корисності, обсягу наукової продукції та впливу. Встановлено, що аналіз впливу аналітичних центрів також передбачає використання таких показників як: показники попиту, показники пропозиції та показники ефективності. Визначено, що для оцінки впливу аналітичних центрів необхідно залучати неурядові громадські організації, держчиновників і представників політичного керівництва країни, які, зі свого боку, дадуть можливість зрозуміти, в якій мірі продукція аналітичних центрів є затребуваною.

«Фабрики думок» (аналітичні центри) сприяють управлінню, залученню населення й інститутів громадянського суспільства в процес вироблення публічних рішень та публічної політики, розвитку та акумуляції національного інтелектуального потенціалу, використанню світового досвіду і запровадженню інновацій у різних сферах суспільного життя. З боку держави метою підтримки становлення та розвитку «фабрик думок» (ФД) є їх сприяння виробленню і реалізації ефективної публічної політики, спрямованої на досягнення стійкого безпечного розвитку в інтересах суспільства.

За таких умов сучасна держава повинна виробити принципово нову концепцію публічної політики, в основі якої повинна лежати ідея ефективної співпраці державних органів, ФД і громадянського суспільства, адже держава не має можливостей вирішувати всі проблеми і виконувати всі багатоманітні задачі самостійно. Здатність швидко реагувати на зміни, в будь-який момент отримувати повну інформацію про ситуацію та адекватно оцінювати зміни є запорукою успішної діяльності сучасних організацій державного і приватного секторів.

З огляду на значення аналітичних центрів для формування публічної політики та їх ролі у сприянні більш результативному управлінні державою, важливими практичними питаннями в дослідженні аналітичних центрів є визначення проблеми їх впливу на політичний процес, що і є метою даної статті.

Проблемі оцінці впливу аналітичних центрів на політичний процес присвячені праці таких відомих вчених як: Д. Абельсон, Ю. Беляева, К. Вайс, В. Лєдяєв, Дж. МакГанн, Е. Річ, Д. Стоун, К. Уівер та інші.

Двома найбільш важливими цільовими групами ФД, з якими їх співробітники прагнуть налагодити тісні взаємовідносини є політики (політичні посадові особи) та журналісти. Тому починати аналіз впливу ФД необхідно з дослідження їх сприйняття цими двома цільовими групами. В демократичних суспільствах політики та журналісти є ключовими учасниками процесу розробки політики. Політики потребують експертизи для підтвердження і підтримки їх позицій, в якості доказів для переконання колег тощо. Журналісти, як важливий посередник у політичному процесі, шукають експертні знання, щоб зрозуміти і пояснити політичні дебати [7, р. 74-75].

Е. Річ та К. Уівер виокремлюють три основні канали, за допомогою яких ФД отримують доступ до процесу вироблення політичних рішень: 1) офіційні канали; 2) неофіційні контакти; 3) засоби масової комунікації.

Використання каналів доступу і тим самим потенційного впливу можна спробувати оцінити. Наприклад, щоб виміряти такий параметр, як кількість загадувань в ЗМІ, необхідно здійснити підрахунок посилань певної кількості помітних ФД, за певний період часу, в певній кількості національних (авторитетних) газет [4, с. 82]. При цьому на кількість загадувань в ЗМІ впливає також і географічний чинник. ФД, які розташовані в столиці, як правило, фігурують в загальнонаціональних виданнях набагато частіше, ніж організації, які діють в інших містах і регіонах, навіть з урахуванням поправок на розмір бюджету, ідеологічну орієнтацію та інші чинники [Див.: 9]. Якщо тематика досліджень ФД обмежується певним регіоном, то в ЗМІ за межами цього регіону вона майже не буде згадуватись. Використання «офіційних» каналів доступу оцінюється шляхом підрахунку виступів на відповідних слуханнях в органах державної влади.

Д. Стоун зазначає, що існує необхідність реалізму в плануванні політики впливу. Шляхи доступу і стратегії впливу будуть варіюватись залежно від історичного та інституціонального контексту країни, а також від ступеня, в якому ФД є «інсайдером» або «аутсайдером» для політичної спільноти та можновладців. Крім того, дослідниця зазначає, що необхідно розрізняти більш широкі соціальні наслідки «актуальності досліджень» і більш стислу ідею «політичного впливу досліджень».

«Вплив на політику» може означати різні речі для різних груп та інститутів. Донори можуть захотіти побачити «докази» впливу ФД на розвиток політики. Для цього необхідно розробити низку індикаторів «впливу» або «релевантності політики».

Д. Стоун виокремлює три групи таких індикаторів:

1. Політико-бюрократичні:

- вплив на законодавство, написання законопроектів та промов;

- призначення співробітників інституту в офіційні комітети;

- політичні покровителі та зв'язки;

- патронаж міжнародних організацій та кооптація співробітників ФД.

2. Соціальні:

- визнання ЗМІ та висвітлення діяльності ФД в них;

- кількість реалізованих дослідницьких проектів від бізнесу;

- залучення зацікавлених сторін та спільні дослідження;

- членство та приналежність до мережі.

3. Організаційні:

- публікації;

- кваліфікація та досвід персоналу;

- потенціал у сфері підготовки політики;

- залучення зовнішніх коштів;

- контент, доступність та витонченість веб-сайту [8].

Тим не менше, показники часто не фіксують більш

витончені особливості впливу, які можуть мати місце через «лобіювання коридорів» і професійні контакти, які створюються з плином часу, розвиваються в довірливі відносини і створюють можливості для «інсайдерського» доступу до політичних спільнот. Наприклад, патрон-клієнтські відносини, феномен «обертових дверей» руху людей між урядом і ФД тягнуть за собою більш невловимий та непрямий шлях впливу.

Ще одним чинником впливу ФД є те, що вони виробляють людський капітал. Це не лише університетські інститути, що присвоюють вчені ступені з публічної політики І менеджменту, це також політичний тренінг і досвід роботи у ФД, які надають своїм співробітникам бюрократичні навички та політичні контакти для просування кар'єри в уряді чи міжнародних організаціях [8].

Дехто вважає, що вплив ФД є більш довгостроковим та тонким і реалізується через зміну культури дискусій та формування правлячих ідей й цінностей суспільства [Див.: 10].

Оцінка впливу ФД є досить складною справою через присутність в політичному процесі різноманітних і часом конфліктуючих акторів, подій і міркувань. Для аналізу впливу ФД та врахування їх внеску в політичний процес і діяльність громадянського суспільства можна використовувати низку інструментів, в тому числі такий критерій, як збільшення об'єму науково-аналітичної продукції. Очевидним є те, що поняття «об'єм продукції» та «вплив» не є тотожними, хоча взаємозв'язок простежити все таки можна. Об'єм наукової продукції - не єдиний критерій оцінки впливу ФД. Дж. МакГанн та його соратники розробили систему показників оцінки впливу ФД, яка, на їх думку, дозволяє пояснити різницю між об'ємом продукції та впливом. Ця система складається з наступних індикаторів.

- Індикатори ресурсів: здатність залучати і зберігати в складі центру провідних вчених і аналітиків; рівень, якість і стабільність фінансової підтримки; близькість і доступ до кіл, які приймають рішення, та іншим політичним елітам; наявність співробітників, які вміють проводити об'єктивні дослідження, своєчасно і глибоко аналізувати події; частота згадок установи; якість та надійність мереж; ключові контакти в політичній і науковій спільноті й ЗМІ.

- Індикатори корисності: репутація в якості «організації, до якої варто звертатися», в очах медіа і політичних еліт країни; кількість та якість публікацій і цитат в ЗМІ, відвідувань сайту, виступів на слуханнях в органах законодавчої та виконавчої влади, брифінгів, офіційних зустрічей, консультацій, даних державним чиновникам і установам І відомствам, число книг, що містять поради та рекомендації, поширених доповідей, посилань на дослідні та аналітичні матеріали центру в наукових й популярних виданнях, учасників організованих центром конференцій і семінарів.

- Індикатори обсягу наукової продукції: кількість і якість політичних рекомендацій та ідей, публікацій (книг, статей в журналах, інформаційних матеріалів тощо), інтерв'ю в ЗМІ, організованих центром брифінгів, конференцій та семінарів, число співробітників, призначених на державні посади або тих, що працюють в якості консультантів державних структур.

- Індикатори впливу: рекомендації, розглянуті або прийняті владою і організаціями громадянського суспільства; центральне положення в професійних мережах; консультаційні послуги, що надаються політичним партіям, кандидатам, структурам, які проводять реформи; нагороди; публікації центру або посилання на них в наукових журналах, виступи на громадських слуханнях та в ЗМІ, що впливають на політичні дискусії і прийняття політичних рішень; переважання матеріалів центру в списках розсипки і на інтернет-сайтах; успішне оскарження загальноприйнятих думок і стандартних процедур, що існують в колах призначених і обраних чиновників в країні [6].

Окрім вищезгаданих якісних показників для ефективного аналізу впливу ФД Дж. МакГанн про необхідність залучення НУО, держчиновників і представників політичного керівництва країни, які, зі свого боку, дадуть можливість зрозуміти, в якій мірі продукція ФД є затребуваною. їх участь в процесі можна забезпечити за допомогою інтерв'ю, усних і письмових опитувань, а також фокус-груп з використанням методу «картування результатів», який дозволяє перейти від оцінки продуктів тієї чи іншої діяльності або програми до аналізу змін в поведінці та взаємовідносинах (результатів), здатних привести до змін. Результат може розцінюватися як позитивний, якщо він змінює поведінку, відносини, діяльність та дії людей, груп і організацій, з якими програма працює безпосередньо [6]. Також, Дж. МакГанн зазначає, що якісний аналіз є дуже важливим, але без надання йому кількісного виразу визначення впливу ФД є не повним.

Для моніторингу та вимірювання впливу ФД через застосування прямих та непрямих показників використовують аналітичні методи Д. Абельсона. Запропоновані ним показники пов'язані в рамках політичного циклу з такими діями як:

1) артикуляція проблеми - адресація проблеми громадськості, ЗМІ, елітам, органам влади, розповсюдження політики різними каналами;

2) формулювання політики - дослідження, експертні оцінки, брифінги, докази, консультації, формування експертної мережі, демонстраційні ефекти;

3) впровадження політики - підписання договорів, консультування, медіа підтримка, підтримка чиновників, тренінги, підтримка бази даних.

Проте вимірювання впливу «фабрик думок» може бути не таким очевидним, тому за методикою Д. Абельсона в аналіз включають наступні показники:

1) показники попиту - доступність, рівень фінансування та укомплектованість, кількість донорів, рівень персоналу, розвиненість експертної мережі;

2) показники пропозиції - поширеність у ЗМІ, доказова база, брифінги, офіційні заяви, консультації з органами влади, сприйняття політичного середовища;

3) показники ефективності (виконання місії) - кількість сприйнятих та адаптованих рекомендацій чиновниками вищого рангу І політиками, сприйняття інформації користувачами, мережеве центрування, премії та нагороди, виконання замовлень для політичних партій, цитування та/або публікації в академічних журналах, домінування в Інтернет просторі, можливість прийняття протилежних позицій [Див.: 5]. Таким чином, використовуючи ці показники можна емпірично визначити рівень впливовості ФД на політичний процес в конкретній країні.

Цікавим у визначенні впливу аналітичних центрів є підхід «школи публічної політики» кафедри публічної політики ДУ-ВШЕ під керівництвом Ю. Бєляєвої, представники якої особливу увагу приділяють суб'єктам політики і політичним інститутам при аналізі різноманітних політичних акторів. Дані науковці використовують так званий суб'єктно-інституційний підхід [Див.: 2].

Суб'єктність даного підходу полягає в тому, що при слабкості політичних інститутів у Росії у «фокус аналізу» поміщаються саме ті суб'єкти політики, які реально впливають на політичний розвиток країни. До таких суб'єктів відносяться конкретні громадянські, політичні комерційні, «медійні» політичні актори. Інституційна складова розглянутого підходу полягає в тому, що у своїй сукупності суб'єкти політики можуть утворювати нові - але при цьому досить стійкі - інститути, наприклад «інститут регіонального лобіювання» або «інститут корпоративного представництва». Поєднання цих двох підходів дозволяє комплексно розглянути форми впливу, які даний політичний автор здійснює на політичний процес: і як суб'єкт, і як інститут.

Застосування такого підходу щодо аналітичних центрів дає можливість їх досліджувати як суб'єктів публічної політики (її формування) через аналіз їх ресурсів впливу («капіталу») та стратегій, так і як цілісний інститут інтелектуального забезпечення політичних рішень (аналіз функцій і форм участі політичних структур у процесі прийняття політичних рішень) [Див.: 3].

Російські дослідники при аналізі ролі та місця аналітичних спільнот, поєднуючи суб'єктивний та інституціональний підхід, виокремлюють список показників їх впливу. У першій таблиці представлені показники оцінки ресурсів та стратегій аналітичних

Таблиця 1

Аналізуючи вказані параметри можна зробити висновок, що серед можливих показників оцінки ресурсів аналітичних спільнот є ті, які досить легко можуть бути переведені в конкретні індикатори та оцінені (наприклад, розмір спільноти, обсяги фінансування діяльності), а є показники, подальша операціоналізація і оцінка яких вкрай ускладнена (наприклад, якість аналітичного продукту).

Також окремо дослідники групують показники інституційної активності аналітичних спільнот у політичному процесі, зокрема:

Таблиця 2

аналітичний центр політичний

Багато з перерахованих в таблиці показників досить важко піддаються подальшій операціоналізаціїї та оцінці, адже в ідеалі необхідно не тільки зафіксувати факт участі представників аналітичних спільнот в тій чи іншій формі активності, а й визначити «успішність» їх впливу на даній стадії політичного процесу. Тому при оцінці впливу ФД зазвичай обмежуються найменш трудомісткий індикаторами участі в політичному процесі (виступи аналітиків в ЗМІ і їх участь в парламентських слуханнях).

Серед основних параметрів оцінки політичного статусу, впливу аналітичних спільнот на політичний процес можна виокремити параметри оцінки позицій («ресурси впливу») і окремо параметри репутації (символічний капітал) аналітичних спільнот, а також параметри участі даних акторів в політиці. Також значна увага за даного підходу приділяється дослідженню параметрів і чинників зовнішнього середовища функціонування ФД, а саме: рівень політичної конкуренції і плюралізму; рівень інституціоналізації політичних процесі [1, с. 228-232].

Таким чином, двома найбільш важливими цільовими групами ФД, з якими їх співробітники прагнуть налагодити тісні взаємовідносини є політики (політичні посадові особи), які потребують експертизи для підтвердження і підтримки їх позицій та журналісти, яким потрібні експертні знання, щоб зрозуміти і пояснити політичні дебати. Шляхи доступу і стратегії впливу будуть варіюватись залежно від історичного та інституціонального контексту країни, а також від ступеня, в якому ФД є «інсайдером» або «аутсайдером» для політичної спільноти та можновладців.

«Вплив на політику» може означати різні речі для різних груп та інститутів. Оцінка вплив ФД є досить складною справою через присутність в політичному процесі різноманітних і часом конфліктуючих акторів, подій і міркувань. Індикатори впливу АЦ можна розподілити на три групи: політико-бюрократичні, соціальні та організаційні (Д. Стоун). До системи показників оцінки впливу ФД також можна віднести: індикатори ресурсів, індикатори корисності, індикатори обсягу наукової продукції, індикатори впливу (Дж. МакГанн). Аналіз впливу ФД також передбачає використання таких показників як: показники попиту, показники пропозиції та показники ефективності (Д. Абельсон). Для оцінки впливу ФД також варто залучати НУО, держчиновників і представників політичного керівництва країни, які, зі свого боку, дадуть можливість зрозуміти, в якій мірі продукція ФД є затребуваною.

Перспективами подальших наукових розвідок у даному напрямку є створення комплексної системи оцінки впливу аналітичних центрів на політичний процес.

Список використаних джерел

1.Аналитические сообщества в публичной политике: глобальный феномен и российские практики / [редкол.: Н. Ю. Беляева (отв. ред.), Ш. Ш. Какабадзе, Д. Г. Зайцев]. - М.: Российская ассоциация политической науки (РАПН); Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. - 253 с.

2.Беляева Н. Ю. Публичная политика в России: теория и практика. Формирование научных школ // Публичная политика в современной России: субъекты и институты: Сб. статей. - М.: ГУ- ВШЭ, ТЕИС, 2006. - С.7-26.

3.Ледяев В. Г. Классические методики определения субъектов политической власти: западный опыт // Политическая наука в современной России: время поиска и контуры эволюции. Ежегодник РАПН / отв. ред. А. И. Соловьев. -М.: РОССПЭН, 2004. - С.33-55.

4.Рич Э. Пропагандисты и аналитики: «мозговые центры» и политизация экспертов / Рич Э., К. Уивер // Pro et contra. - 2003. - Т.8,№2.-С.64-89.

5.Abelson D. Do Think Tanks Matter? Assessing the Impact of Public Policy Institutes. McGill-Queen's University Press; Revised, Expanded edition, 2009. - 360 p.

6.McGann J. G. 2016 Global Go To Think Tank Index Report / James G. McGann [Електронний ресурс].

7.Rich A. Think Tanks, Public Policy and the Politics of Expertise / A. Rich. - Cambridge; New York: Cambridge Univ. Press, 2004. - 258 p.

8.Stone D. Think Tanks and Policy Advice in Countries in Transition D. Stone.

Размещено на Allbest.ru