Концептуальні засади та понятійно-категоріальне визначення "гібридної війни" в контексті загроз національній безпеці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Концептуальні засади та понятійно-категоріальне визначення «гібридної війни» в контексті загроз національній безпеці України

здобувач Довженко А.А.

Анотація

Наукова стаття на концептуальних принципах і концептуально категоричному визначенні «гібридної війни» в контексті загроз державній безпеці України. Стаття включає міжнародне визначення «війни гібриду» терміну і його консолідації у військові доктрини світу.

Ключові слова: гібридна війна, військова агресія, озброєний конфлікт, дипломатичні стосунки.

Annotation

Scientific article on conceptual foundations and conceptually categorical definition of «hybrid war» in the context of threats to national security of Ukraine. The article includes the international definition of the term «hybrid war» and its consolidation in the military doctrines of the world.

Keywords: hybrid war, military aggression, armed conflict, diplomatic relations.

Найбільш складним завданням у вирішенні соціально-політичних та геополітичних конфліктів у XXI столітті залишається визначення понять та суті конфлікту, оскільки маніпуляція та підміна понять призводить до їх ескалації. У 2013 році Україну чекали нові виклики та загрози, а концептуальні засади ведення військових дій не містили доктрин щодо протидії військовій агресії Російській Федерації, оскільки країна-сусід завжди розглядалася як союзник у веденні бойових дій проти загарбників. У зв'язку з подіями 2013-2014 років, виникло правомірне питання як кваліфікувати дії Російської Федерації щодо анексії Автономної Республіки Крим та вторгнення на суверенні території України на Сході.

Так, відповідно до теоретичних засад, термін «війна» означає складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей між державами та народами, національними й соціальними групами з переходом до вжитку засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами.

Прусський генерал Карл фон Клаузевіц дав своє визначення терміну «війна» - це акт насильства, метою якого є змусити нашого противника виконати нашу волю» [1,с. 20].

Водночас, у міжнародно-правові акти 20 століття та науковці того часу прагнули показати певну різницю між поняттями «війна» і «збройний конфлікт». Такі спроби є наслідком заміни понять «право війни» та «війна» на «право збройних конфліктів» та «збройний конфлікт» у документах, що стосуються гуманітарного права. Як відомо, у перших міжнародно-правових актах, які закріплюють норми міжнародного гуманітарного права, вжито термін «війна». У Гаазьких конвенціях 1907 року йдеться про застосування норм права «на випадок війни». Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних чи інших подібних газів і бактеріологічних засобів 1925 році послуговується терміном «війна». Те саме стосується конвенцій, які регулюють ведення морської війни.

У Женевських конвенціях 1949 року поряд з терміном «війна» використовують вираз «міжнародний збройний конфлікт» (ст.2) і «неміжнародний збройний конфлікт» (ст.З). Таким чином, починаючи з 50-х років XX ст., термін «збройний конфлікт» вживають набагато частіше, ніж термін «війна». Ця зміна зумовлена передусім політичною та ідеологічною ситуацією, спробою змістити акценти у цих поняттях, а також забороною використання війни як законного засобу вирішення міжнародних спорів.

Зрозуміло, що межа відмінності між «війною» і «збройним конфліктом» досить умовна, хоча такий поділ має певне значення для права, яке застосовується під час збройних конфліктів. При цьому вважається, що поняття «збройний конфлікт» є ширшим і включає поняття «війна». Але не кожний збройний конфлікт можна називати війною, оскільки між ними існує суттєва відмінність. гібридний війна державний безпека

З юридичної точки зору війна має такі ознаки:

а) формальний акт оголошення, як цього вимагає VI Гаазька конвенція 1907 року;

б) розірвання дипломатичних відносин між воюючими державами, що є наслідком оголошення війни;

в) анулювання двосторонніх договорів, особливо політичних;

г) починає діяти спеціальний правовий режим, який характеризує часткові обмеження прав людини тощо.

Отже, лише держави або групи держав можуть проводити війну згідно з визначенням, прийнятим у міжнародному праві. Таким чином, «війна» - це збройна боротьба двох і більше держав, це характеризується формальним актом її оголошення.

Війна призводить до якісної зміни стану суспільства, тому що багато державних інститутів починають виконувати специфічні функції, зумовлені саме війною. Унаслідок цього життя суспільства, його економіку перебудовують для забезпечення перемоги над ворогом. Згідно з міжнародним правом, «війна» - це стан справ між двома державами, або між двома групами держав, або між державою і групою держав, який супроводжується здебільшого розірванням дипломатичних відносин, подальшим призупиненням застосування загальних норм міжнародного права мирного періоду і загальною рішучістю вчинити насильницькі дії, навіть якщо такі дії насправді не мають місця.

Процеси глобалізації, необхідність ведення війн за ресурси та у вирішенні геополітичних конфліктів неминуче призводять до юридичних наслідків країн-учасників війни у вигляді міжнародних санкцій. Тому зрозуміло, що у 21 столітті виникає гостра необхідність змін класичної у теоретичному плані «війни» на нове явище, яке у законодавстві країн учасників «війни» не визначено. Так, аналіз міжнародних правових актів не містить єдиного та чіткого визначення «гібридної війни», що дозволяє країнам-агресорам здійснювати апробацію нових форм і методів ведення збройних конфліктів на територіях суверенних держав, законодавство яких не містить нормативного визначення війни XXI століття.

Концептуальним обґрунтуванням цієї війни протягом XXI ст. займалися, насамперед, американські військові теоретики Р. Глен, Дж. Гордон, Д. Кілкаллен, Дж. Маккуен, Дж. Маттіс, Дж. Мацумура, У. Немет, Е. Сімпсон, Р. Уїлкі, Н. Фрейєр, Ф. Гоффман, норвезький фахівець Г. Карлсен, нідерландський - Франк ван Каппен та ін. [2, с. 5-17]. Хоча деякі зарубіжні вчені (К. Лоу, П. Мансур, У. Мюррей, Н. Ямагучі та інші) вважають, що нічого нового ця концепція для теорії військового мистецтва не дає, оскільки ті або інші гібридні загрози та форми військових дій вже існували у військовій практиці минулого [3, с. 329].

За словами підполковника корпусу морської піхоти США У. Немета, «гібридна війна» - це сучасний вид партизанської війни, який об'єднує сучасні технології та сучасні методи мобілізації [4]. Н. Фрейєр з Центру стратегічних і міжнародних досліджень (США) визначив чотири загрози гібридної війни: 1) традиційні; 2) нестандартні; 3) тероризм і 4) підривні, коли використовуються технології для протидії перевагам у військовій силі [5]. Д. Кілкаллен, автор книги «Випадкова герилья» («The Accidental Guerilla»), стверджує, що «гібридна війна» - це краще визначення сучасних конфліктів, але підкреслює, що вона є комбінацією партизанської та громадянської воєн, а також заколоту і тероризму [6, с. 4-6].

«Гібридна війна» - це поєднання класичного ведення війни з використанням нерегулярних збройних формувань. Держава, яка веде гібридну війну, укладає змову з недержавними виконавцями - бойовиками, групами місцевого населення, організаціями, зв'язок із якими формально повністю заперечується. Ці виконавці можуть робити такі речі, які сама держава робити не може, оскільки будь-яка держава зобов'язана дотримуватися Женевської та Гаазької конвенцій про закони сухопутної війни, домовленості з іншими країнами. Всю брудну роботу можна перекласти на плечі недержавних формувань», - роз'яснює генерал-майор у відставці Франк ван Каппен, колишній радник з безпеки в ООН і НАТО [7].

Так діяла Росія в Криму, так само - на Донбасі. Співробітник центру стратегічних досліджень при Університеті національної оборони (США) Ф. Гофманн характеризує гібридну війну як «повний арсенал різних видів бойових дій, включаючи конвенційні можливості, іррегулярні тактику та формування; терористичні акти (в тому числі безглузде насильство й примус) і кримінальний безлад» [8].

«Гібридні війни» можуть вестися як державою, так і різними недержавними акторами. Згідно з Гоффманом, «гібридна війна» поєднує п'ять елементів:

1. Модальність проти структури: чи має визначення фокусуватися на методах ведення бою противника або на його структурі (комбінації держав, недержавних акторів, іноземних бойовиків)?

2. Одночасність: чи використовують сили одночасно чотири різних режими конфлікту або демонструють здатність використовувати всі чотири в ході кампанії?

3. Злиття: чи повинні сили об'єднувати різні підрозділи (регулярні та нерегулярні) на арені бойових дій або змішувати різні режими конфлікту? Наскільки повинна вводитися координація і на якому рівні війни?

4. Комплексність: чи потрібно актору змішувати всі чотири режими, чи трьох із них достатньо, щоб зробити війну гібридною?

5. Злочинність: чи є злочином навмисний вибір режиму конфлікту, чи це просто джерело доходу або підтримка банд формувань? [8].

Аналізуючи поняття «гібридної війни» в України, треба особливу увагу приділити визначенню цього поняття українськими та російськими науковцями.

Відповідно, термін «гібридна війна» у російському баченні перетворився на позначення дій Заходу, спрямованих на підрив впливу Росії в регіоні її «законних інтересів». Беручи до уваги всі сумніви щодо термінології і визначень, не можна відкинути той факт, що агресія Росії проти України мала нову гібридну якість, яка стала несподіванкою для більшості сучасних військових теоретиків і змусила їх розглядати концепцію гібридних війн під новим кутом зору.

Росія ніколи не використовувала в своїх стратегічних документах і доктринах термін «гібридний». Більше того, у Росії переважає думка, що не вона, а проти неї Захід веде гібридну війну, і це саме західна концепція. Однак у російському військово-стратегічному мисленні і діях можна побачити відбиття того самого феномена, який на Заході позначається як гібридна війна. У Воєнній доктрині Росії міститься визначення характерної особливості сучасних воєнних конфліктів: «Комплексне застосування воєнної сили, політичних, економічних, інформаційних та інших заходів невійськового характеру, які реалізуються з широким використанням протестного потенціалу населення і сил спеціальних операцій» [9, с. 7-8].

Російське бачення гібридності було на початку 2013 року викладене начальником Генерального штабу Росії В. Герасимовим у такий спосіб: «Акцент методів протиборства, що використовуються, зміщується у бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів, які реалізуються із залученнями протестного потенціалу населення. Все це доповнюється воєнними заходами прихованого характеру, у тому числі, через реалізацію інструментів інформаційного протиборства і через дію сил спеціальних операцій. До відкритого застосування сили, зазвичай під виглядом миротворчої діяльності і кризового врегулювання, перехід робиться тільки на якомусь етапі, в основному, для досягнення остаточного успіху в конфлікті» [10]. Російський воєначальник говорив не про дії самої Росії. Він виклав конспірологічну російську версію про «арабську весну» і поставив завдання перед російською воєнною наукою знайти методи протидії. Помилкова оцінка призвела до розробки Росією власних методів гібридної війни, які вже невдовзі були застосовані проти України.

Водночас, український вчений В. Липкан дає своє визначення цьому складному терміну. «Гібридна війна» - це цілеспрямований процес встановлення зовнішнього управління альфа суб'єктом над об'єктом управління, встановлення тотального контролю над сферою державного управління, в якому вирішальну роль відіграють інформаційні засоби [11].

На думку В. Липкана, суть гібридної війни полягає у тому, щоб одна домінантна група управління (альфа група, незалежно від того держава це, чи могутня транснаціональна корпорація, синдикат) підкорила і створила необхідні та достатні умови для підкорення іншої соціальної групи (соціальної системи, громадянського суспільства, держави тощо), при цьому не встановлюючи повного та тотального контролю над суверенітетом та територією, іншими важливими, але не життєво необхідними атрибутами, що супроводжується також капітуляцією збройних сил.

Враховуючи вищезазначене, доцільно дати власне визначення поняттю «гібридна війна». Так, «гібридна війна» - це різновид збройного конфлікту, який включає у себе політичну, ідеологічну, економічну, інформаційну та військову складу, необхідні для досягнення поставлених цілей шляхом встановлення контролю над певною територією або соціальною групою.

Список використаних джерел

1. Клаузевиц К. О войне. - М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Изд-во Terra Fantastica, 2003.

2. Freier N. The Defense Identity Crisis: It's a Hybrid World / Nathan Freier ll Parameters. - 2009. - Vol. XXXIX. - Autumn. - P.5-17.

3. Hybrid Warfare: Fighting Complex Opponents from the Ancient World to the Present / Williamson Murray and Peter R. Mansoor, eds. - New York: Cambridge University Press, 2012. - 329 p.

4. Nemeth W. J. Future War and Chechnya: A Case for Hybrid Warfare [Електронний ресурс] / W. J. Nemeth. - Monterey, CA: Naval Postgraduate School, June 2002. - Режим доступу: http:// edocs.nps. edu/npspubs/scholarly/theses/2002/Jun/02Jun_Nemeth.pdf.

5. Freier N. Hybrid Threats and Challenges: Describe... Don't Define [Електронний ресурс] / Nathan Freier. - Режим доступу: http:// smallwarsjournal.com/blog/journal/docs-temp/343-freier.pdf.

6. Kilcullen D. The Accidental Guerilla. Fighting Small Wars in the Midst of a Big One / David Kilcullen. - New York: Oxford University Press, 2009. - 384 p.

7. Путін веде в Україні гібридну війну - генерал Каппен [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://geostrategy.org.ua/ua/komentari/item/409-putin-vede-v-ukrayini-gibridnuviynugeneral-kappen.

8. Hoffman F. G. «Hybrid Threats»: Neither Omnipotent Nor Unbeatable [Електронний ресурс] / F. G. Hoffman. - Режим доступу: http://operationaladaptation.com/unify_uploads/ files/Hoffman%20 2010%20Hybrid%20Threats.pdf.

9. Военная доктрина Российской Федерации [Електронний ресурс]. - 2014. - Декабрь. - С.7-8. - Режим доступу: http://static. kremlin.ru/media/events/files/41d527556bec8deb3530.pdf

10. Герасимов В. Ценность науки в предвидении. Новые вызовы требуют переосмыслить формы и способы ведения боевых действий // Военно-промышленный курьер. - 2013. - 27 февраля. - №8 (476). - Режим доступу: http://www.vpk-news.ru/ articles/14632

11. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. obozrevatel.com/my/life/47689-sutnist-gibridnoi-vijni-proti- ukraini.htm

Размещено на Allbest.ru