Дипломатія та дипломатична служба Фінляндії в умовах нових викликів і загроз поліцентричного світу: історичні традиції, інституціоналізація, модель, національні особливості (досвід для України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломатія та дипломатична служба Фінляндії в умовах нових викликів і загроз поліцентричного світу: історичні традиції, інституціоналізація, модель, національні особливості (досвід для України)

Вячеслав Ціватий

Анотація

дипломатичний фінляндія європейський геополітичний

У статті розглянуто політико-дипломатичні орієнтири Фінляндії та її регіональний статус в умовах поліцентричного світоустрою ХХІ століття, а також становлення і розвиток українсько-фінських дипломатичних відносин у контексті минулого та реалій сьогодення. Увага акцентується на особливостях нового інструментарію дипломатії в умовах геополітичних реалій і перспектив на Європейському континенті та у світі в цілому. Аналізується, в історичній ретроспективі, політичний і політико-дипломатичний курс Фінляндії сьогодення, який з моменту досягнення нею незалежності був спрямований на розвиток двосторонніх відносин з усіма державами на основі повної й реальної рівноправності в міждержавному діалозі, поваги суверенітету та невтручання у внутрішні справи інших. Її дипломатія відрізнялася активністю, наполегливістю, цілеспрямованістю, займала дієві позиції з актуальних регіональних і міжнародних проблем. Автор показує, що аналіз основних питань еволюції головних напрямів зовнішньої політики й дипломатичної діяльності Фінляндії дає можливість глибше зрозуміти загальні для більшості сучасних держав процеси формування зовнішньої політики, дипломатії та вироблення зовнішньополітичних та інституціональних рішень у даній сфері.

Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, політичний розвиток, Європа, Україна, Фінляндія.

Аннотация

В статье рассмотрены политико-дипломатические ориентиры Финляндии и её региональный статус в условиях полицентричного мироустройства ХХІ века, а также становление и развитие украинско-финских дипломатических отношений в контексте прошлого и реалий современности. Внимание акцентируется на особенностях нового инструментария дипломатии в условиях геополитических реалий и перспектив на Европейском континенте и в мире в целом. Анализируется, в исторической ретроспективе, политический и политико-дипломатический курс современной Финляндии, который с момента достижения ею независимости был направлен на развитие двусторонних отношений со всеми государствами на основе полного и реального равноправия в межгосударственном диалоге, уважения суверенитета и невмешательства во внутренние дела других. Ее дипломатия отличалась активностью, настойчивостью, целеустремленностью, занимала действенные позиции по актуальным региональным и международным проблемам. Автор показывает, что анализ основных вопросов эволюции главных направлений внешней политики и дипломатической деятельности Финляндии дает возможность глубже понять общие для большинства современных государств процессы формирования внешней политики, дипломатии и выработки внешнеполитических и институциональных решений в данной сфере.

Ключевые слова: внешняя политика, дипломатия, институционализация, военные режимы, военные перевороты, политическое развитие, Европа, Украина, Финляндия.

Annotation

The political and diplomatic orientations of Finland and its regional status in the conditions of polycentric world order of the XXI century are at the article, and also becoming and development of the Ukrainian-Finnish diplomatic relations in the context of the past and realities of contemporaneity. Attention is focused on the features of the new tools of diplomacy in the conditions of geopolitical realities and prospects in Europa and the world at large. Its analyzed in historical, political and politico- diplomatic course of Finland today that since the achievement of independence was based on the principles of positive neutrality, non-alignment to blocks, support national liberation movements, was aimed at the development of bilateral relations with all countries on the basis of full and real equality in the intergovernmental dialogue, respect for sovereignty and non-interference in the internal affairs of others. Its diplomacy was different of active, perseverance, dedication, held effective positions on important regional and international issues. The author shows that the analysis of the main issues of the evolution of the main directions of foreign policy and diplomatic activity of Finland enables a deeper understanding common to most the formation of foreign policy, diplomacy and making foreign policy decisions in this area.

Keywords: foreign policy, diplomacy, institutionalization, political development, Europe, Ukraine, Finland.

Питання розвитку й становлення держав європейського простору в поліцентричному світі ХХІ століття є актуальним і потребує вивчення та узагальнення набутого ними досвіду¹.

Інституціонально-політична та етнічна еволюція європейських держав є однією з важливих тем сучасних історичних та політологічних досліджень. Зростаюче розмаїття моделей і форм політичних режимів та дипломатій європейського зразка стимулювало перегляд і уточнення багатьох сталих концептуальних схем і підходів до аналізу європейського розвитку, що мають практичний інтерес для України.

У більшості європейських держав демократизація передувала дуже складним і драматичним процесам раціонально-бюрократичної модернізації держав і національної консолідації. Перспективним напрямом вирішення численних суперечностей і парадоксів може бути застосування теорії історичного інституціоналізму, що акцентує увагу на часовій послідовності трансформацій та інституційних наслідках відповідного розходження соціально-політичних траєкторій розвитку. Європейські переходи до демократії мали ряд специфічних особливостей та відбулися за принципово відмінних внутрішніх і зовнішніх умов, ніж аналогічні процеси в державах пострадянського простору².

Спроба теоретико-методологічного синтезу структурного і процедурного підходів до демократизації не лише припустима, але й безумовно бажана, оскільки дозволила б враховувати більш широку сукупність факторів та змінних, а також побудувати більш багатовимірні моделі процесів, які досліджуються на прикладі європейських держав.

Для узагальненого, комплексного дослідження передумов, умов, контексту і обставин демократизації, очевидно, все ж таки є необхідним теоретико-методологічний синтез усіх підходів і рівнів аналізу. Лише за цієї умови можна розраховувати на більш або менш цілісний і систематизований опис та пояснення ключового моменту демократизації - встановлення демократичного політичного режиму і відповідних процедур.

Проблема глобального управління й політико-дипломатичного врегулювання, нерозривно пов'язана з питанням про статус, роль і місце кожної держави, зокрема - Фінляндії, у механізмах такого регулювання на сучасному етапі розвитку світової та регіональної спільноти. На перебіг трансформаційно-модернізаційних та інституціональних процесів у Фінляндії початку ХХІ століття суттєво впливає ціла низка вагомих чинників - геополітичні, глобалізаційні, цивілізаційні та історико-культурні чинники³.

Успішна еволюція подальшої демократизації у Фінляндії можлива лише за умови цілеспрямованої розбудови моделі сучасної ліберальної демократії, послідовного обстоювання демократичних цінностей, досягнення суспільного консенсусу щодо стратегічних пріоритетів розвитку держави, неухильного захисту прав і свобод громадян.

Об'єктом дослідження є міжнародно-політичний статус Фінляндії в умовах глобалізації. Предметом аналізу в даному досліджені є зовнішня політика Фінляндії та особливості інституційного розвитку її дипломатичної служби в умовах поліцентричного світу ХХІ століття.

Мета статті полягає в аналізі історичного досвіду, історико-політичних процесів та особливостей демократизації у Фінляндії в період 1995-20І8 років та з'ясуванні ролі дипломатичного інструментарію в зовнішньополітичній діяльності Фінляндії в контексті особливостей процесів міжнародно-політичного та етнічного розвитку Європейського Союзу.

Дана проблематика знайшла лише часткове своє відображення в працях зарубіжних дослідників, зокрема - фінських, та українських науковців (Осмо Юссіла, Сеппо Хентіля, Юкка Неваківі, Ханна Оянен, Фінн Лорсен, Тейя Тиилікайнен, Віктор Пилипенко, Ольга Романова, Вячеслав Ціватий, Людмила Чекаленко), і потребує свого узагальнення й подальшого аналізу практичних здобутків Фінляндської Республіки в умовах глобалізації сучасного світоустрою.

Фінляндію початку ХХІ століття почали сприймати у світовій спільноті як самостійну регіональну державу з курсом на проведення кардинальних ліберальних економічних реформ⁴.

Реформи внутрішнього життя держави не змогли не відобразитися й на зовнішній політиці і дипломатії Фінляндії. Переорієнтація зовнішніх інтересів і дипломатичних пріоритетів на зближення із державами Європейського Союзу та їх військово-політичними та економічними організаціями, активна участь Фінляндії у формуванні нового балансу сил у Європі та у світі на основі розширення НАТО і двосторонніх військових зв'язків зі США, західноєвропейськими країнами і сусідніми державами є основними характеристиками зовнішньополітичних і політико-дипломатичних пріоритетів Фінляндської Республіки у ХХІ столітті.

Політичне становище Фінляндії на сучасному етапі та основні напрями зовнішньої політики держави. На сьогоднішній день найважливішим фактором, що визначає політичне становище Фінляндії, є членство країни в Європейському Союзі (1995).

З урахуванням регіонального та світового контексту іншими важливими зовнішньополітичними пріоритетами Фінляндської Республіки є активна співпраця зі скандинавськими та балтійськими країнами, зокрема в рамках спільної політики ЄС, двостороннє співробітництво зі США, відносини особливого партнерства з НАТО, участь у роботі міжнародних організацій, миротворча діяльність. У короткостроковій перспективі та в залежності від ситуації на міжнародній арені деякі із зазначених напрямів зовнішньополітичної діяльності Фінляндії набувають посиленої динаміки.

У сфері Європейської політики сусідства (ЄПС) позиція Фінляндії полягає в підтримці політичних та економічних реформ у сусідніх з ЄС країнах на основі партнерства та спільних цінностей. Офіційний Гельсінкі виходить з того, що зміцнювати і розвивати ЄПС доцільно шляхом надання суттєвої підтримки сусіднім державам та встановлення з ними виключно тісних відносин, враховуючи при цьому стан виконання взятих зобов'язань у здійсненні реформ.

Постійним елементом зовнішньої політики та політики безпеки Фінляндії залишається дискусія стосовно можливого членства країни в НАТО, яка протягом кількох останніх років відбувається з перемінною інтенсивністю в залежності від подій на міжнародній арені. Залишаючи питання про членство у НАТО відкритим на середньострокову перспективу, Фінляндія бере активну участь у реалізації окремих програм Альянсу та виступає за розвиток євроатлантичного співробітництва з урахуванням потреб учасників програми «Партнерство заради миру». При цьому, на думку вищого державного керівництва країни, особлива увага має бути приділена питанням боротьби з тероризмом та поширенням зброї масового знищення⁵.

Уряд Фінляндії докладає значних зусиль з метою розвитку фінських оборонних спроможностей з тим, щоб Фінляндія була активним учасником реалізації операцій в рамках Європейської політики безпеки та оборони та могла виділити необхідні для цього військові ресурси. У період 2008-2018 років фінські військовослужбовці разом з представниками інших північноєвропейських країн сформували військовий підрозділ, який бере участь в операції ЄС з кризового врегулювання в державах Африки⁶.

Важливим пріоритетом зовнішньої політики Фінляндії є її участь у діяльності міжнародних організацій, у першу чергу ООН, Ради Європи та ОБСЄ. На цьому напрямі особливу увагу політичне керівництво держави надає допомозі країнам, що розвиваються, а також забезпеченню участі фінських миротворчих підрозділів у операціях з підтримання миру.

Фінляндія активно долучається до сприяння розвитку демократичних процесів в країнах, що розвиваються, вважаючи це одним із визначальних пріоритетів своєї зовнішньої політики на довгострокову перспективу. Фінляндія брала активну участь у діяльності Комісії ООН з прав людини, членом якої вона обиралася у хХі столітті. Серед фінських пріоритетів у цій сфері були захист прав жінок, дітей, національних меншин та інвалідів, а також сприяння зусиллям світової спільноти, спрямованим на попередження дискримінації та торгівлі людьми. У контексті головування в ОБСЄ Фінляндія робить наголос на підтримці загальнодемократичних цінностей та принципів.

Надаючи першочергового значення боротьбі з бідністю та покращенню становища жінок та дітей у країнах, що розвиваються, Фінляндія виступає за доцільність здійснення міжнародним співтовариством реальних кроків для стимулювання економік найбідніших країн, зокрема списання їхніх боргів.

Участь Фінляндії в миротворчій діяльності залишається серед основних зовнішньополітичних і дипломатичних пріоритетів країни. З метою сприяння розвитку громадянських суспільств та захисту прав людини у кризових регіонах Фінляндія у ХХІ столітті стала учасником міжнародних зусиль з цивільного кризового врегулювання у Боснії та Герцеговині, Афганістані, Шрі Ланці, Йорданії, а також направляла миротворців до Лівану. Можливо прогнозувати, що Фінляндія залишатиметься активним учасником міжнародних миротворчих операцій та заходів з цивільного кризового врегулювання у «гарячих точках» планети.

Важливим напрямом зовнішньої політики Фінляндії як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі є регіональна співпраця, зокрема участі країни в діяльності регіональних форумів. Фінляндія сподівається, що такий крок дасть можливість країнам-партнерам ефективніше вирішувати питання регіонального розвитку, зокрема транскордонного співробітництва, охорони навколишнього середовища, освіти, боротьби проти злочинності та нелегальної міграції, забезпечення безпеки на атомних електростанціях тощо⁷.

Великого значення Фінляндія надає підтриманню активного політичного діалогу на всіх рівнях зі США. Фінляндія уникає критичних оцінок дій США в міжнародно-регіональній сфері. Надаючи пріоритетного значення розвитку двосторонніх відносин зі США, офіційний Гельсінкі виступає також за більш тісні відносини Європейського Союзу зі Сполученими Штатами.

У процесі інституціональної розбудови державності будь-якої країни особливе місце займає мета визначення свого місця у світовій співдружності, створення і підтримка відносин з іншими державами та міжнародними організаціями. Ефективність участі в міжнародному житті багато в чому залежить від можливості Фінляндії впровадити відповідну забезпеченню національних інтересів зовнішню політику і дипломатію. Реалізація нового європейського курсу держави обумовлює організацію діяльності всіх органів влади та виконавчих структур відповідно до сучасних викликів світового масштабу. Так реформування адміністративного сектору державного управління не оминуло й провідну, з точки зору реалізації зовнішньої політики держави - дипломатичну службу Фінляндської Республіки.

Дипломатична служба Фінляндії зазнала у період 2004-2018 років певних інституціональних трансформацій співзвучних сучасним реаліям, зберігши при цьому класичні риси, притаманні більшості дипломатичних служб світу. її модель, форми, методи й засоби відповідають суспільному та економічному базису сучасної Фінляндії.

Фінляндська Республіка успішно подолала тернистий шлях до сучасної динамічної, інституціоналізованої, організованої структури з чіткими пріоритетами діяльності та ефективною організацією виконавчих елементів, вона стала свідченням можливості змін на користь забезпечення національних інтересів держави за умови політичної волі еліти.

Дипломатична служба Фінляндії у своєму інституціональному розвиткові пройшла тривалий історичний період і етапи реформування. Процес реформування сучасної дипломатичної служби Фінляндії можливо умовно розділити на чотири етапи: перший етап - 1992-1994 рр.; другий етап - січень 1995 р. - лютий 2000 р.; третій етап - з березня 2000 р. по 2004 рік; четвертий етап - 2005-2018 роки.

На початку 90-х років минулого століття зі створенням західноєвропейськими державами спільного ринку та закінченням епохи «холодної війни» економічна привабливість подальшого просування Фінляндії до об'єднуваної Європи доповнилася ще й політичною доцільністю.

У 1992 р. фінський уряд прийняв рішення про подання заявки на членство держави у Європейських Співтовариствах та одночасно розпочав реформування дипломатичної служби країни, якій відводилася ключова роль у забезпеченні переговорного процесу Фінляндії щодо вступу до ЄС.

Реформування моделі дипломатії та системи фінської дипломатичної служби здійснювалося з урахуванням не лише необхідності залучати її до сприяння реалізації економічних переваг від членства Фінляндії в ЄС, а й подальшої участі фінської дипломатії в діяльності інституцій Євросоюзу та забезпеченні внеску Фінляндії у розвиток ЄС. Реформованій дипломатичній службі Фінляндії ставилося також завдання зміцнювати міжнародні позиції держави в умовах нової геополітичної ситуації та посилення політичної ролі Фінляндії в Європі.

Другий етап реформування фінської дипломатичної служби розпочався після вступу Фінляндії до ЄС (з січня 1995 р.) і тривав до набуття чинності нової Конституції Фінляндії (з березня 2000 року). Упродовж цього періоду було завершено адаптування дипломатичної служби країни до умов роботи по участі Фінляндії в реалізації Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.

Третій етап реформування дипломатичної служби Фінляндії розпочався з березня 2000 р., коли нова Конституція Фінляндії звузила повноваження глави держави, зокрема, у процесі прийняття рішень з питань співпраці в рамках Євросоюзу, і тривав до 2004 року. Визначений фінською Конституцією механізм прийняття рішень з питань зовнішньої політики став основним фактором, який зумовив подальший напрям реформування дипломатичної служби Фінляндії.

У 2003 р. завершилася реструктуризація внутрішніх підрозділів МЗС Фінляндії, одним із завдань якої було зменшення ієрархічної структури у зовнішньополітичному відомстві з метою підвищення ефективності його діяльності. Унаслідок реструктуризації така проміжна структурна ланка як управління була ліквідована. У тому ж році до складу МЗС Фінляндії були введені посади міністра зовнішньої торгівлі та розвитку і міністра з питань співробітництва з Північними країнами. Координацію діяльності внутрішніх підрозділів зовнішньополітичного відомства Фінляндії та закордонних дипломатичних установ було покладено на державного секретаря і його заступників (з питань зовнішньої та безпекової політики, преси і культури; з питань зовнішніх економічних відносин; з адміністративних, правових та протокольних питань; з питань політики та співробітництва з міжнародного розвитку).

Генеральні директори департаментів мають у своєму підпорядкуванні не більше двох заступників, окремі генеральні директори мають також радників. Міністерство закордонних справ Фінляндії структурно поділене на дванадцять департаментів. З 2007 року в структурі МЗС Фінляндії з'явилася ще одна посада Державного секретаря.

Сучасна модель, система та структура дипломатичної служби Фінляндії (2013-2018 рр.). На чолі МЗС стоїть Міністр закордонних справ, який керує урядовим департаментом. Найвищими посадами службовців міністра є посада Державного Секретаря, який виконує функції голови Офісу Міністерства, і посади чотирьох державних віце-секретарів.

Обов'язки Міністерства розподілені між вісьмома департаментами: Департамент політики; Департамент Зовнішніх Економічних Відносин; Департамент стратегії розвитку (ці 3 вищевказані департаменти відповідають за проведення координаційної політики); Департамент у справах Європи; Департамент у справах Росії, Східної Європи та Центральної Азії; Департамент у справах Африки та Близького Сходу (ці 4 департаменти займаються регіональними справами); Департамент Комунікації та Культури.

Посли міністерства, яких постійно перепозиціоновують, зосереджені в структурі регіональних департаментів, які відповідають за географічний регіон, за яким вони закріплені.

Окрім департаментів існують такі структури як: Юридичний Центр; Консульський Центр; Протокольний Центр; Адміністративний Центр; Фінансовий Центр Менеджменту; Підрозділ Внутрішнього аудиту та оцінки; Підрозділ Планування та дослідження.

У нинішній структурі МЗС Фінляндії департаменти поділяються на відділи (центри, підрозділи, сектори), при цьому Відділ інспекції та внутрішнього аудиту і Відділ з питань політичного планування структуровані окремо. У складі кожного департаменту налічується від 3 до 7 відділів. Такий розподіл передбачає надання більшої ваги відділам, на які покладена відповідальність за конкретні напрями роботи та завдання. Начальники відділів можуть контактувати безпосередньо з відповідними заступниками державного секретаря.

Дипломатичні кадри Фінляндії. Після Другої світової війни у Фінляндії розпочав процес демократизації державного апарату, розширення його соціальної бази, а також розвиток дипломатичної служби.

У 90-х рр. кількість жінок, що приймались на роботу в Міністерство, перевищила кількість чоловіків. На сьогодні помітна тенденція до встановлення рівноправних прав на посаду при МЗС.

У Фінляндії, як і в інших європейських державах, ще з 70-80 рр. проводять конкурсний відбір для набрання кадрів до структур дипломатичної служби. Такий критерій як «Дипломат повинен бути освіченим джентльменом» залишається актуальним й сьогодні. Конкурс для вступу у вищий розряд приблизно позиціонує 103 людини на місце, а в інший розряд - «виконавчий» розряд - 69 людей на місце. Конкурс організовується комісією, участь в якій безпосередньо приймають вищі посадові особи МЗС країни. Сама процедура конкурсу є досить таки складною, але проводиться відповідно до стандартів Європи.

На сьогодні навчання дипломатичних кадрів охоплено систематичним проходженням відповідних тренінгових освітніх програм. Як зазначається на офіційному сайті МЗС Фінляндії - з 2000-х рр. при МЗС почало функціонувати управління з підготовки кадрів, а також сектор навчання, що включає в себе обов'язкове проходження курсів, які допоможуть альтернативним працівникам здобути кращі показники на конкурсі.

У ході реформування структури зовнішньополітичного відомства Фінляндії було значно спрощено порядок здійснення документообігу, скорочено обсяг внутрішньовідомчого погодження проектів документів та одночасно підвищено рівень відповідальності співробітників МЗС за якість опрацювання проектів документів.

Фінські посольства відкриті в 99 країнах світу, окрім цього діє сім постійних представництв країни при міжнародних організаціях та сім генеральних консульств Фінляндії за кордоном. Сфера відповідальності послів за сумісництвом та п'яти послів з резиденцією в м. Гельсінкі охоплює 61 країну.

Відповідно до рішення фінського уряду, Міністерство закордонних справ Фінляндії, серед іншого, наділене повноваженнями щодо координації зовнішньої та безпекової політики країни. До сфери компетенції зовнішньополітичного відомства належать питання, пов'язані з міжнародними договорами та міжнародними зобов'язаннями у сфері зовнішньої та безпекової політики. Зовнішньополітичне відомство здійснює розробку та координацію імплементації різних програм, стратегій та інших концептуальних документів щодо забезпечення зовнішньополітичних пріоритетів країни.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності фінського МЗС у 2005-2018 роках, в умовах четвертого етапу реформування - є інституціональна співпраця з дипломатичною службою ЄС та інформаційне забезпечення й взаємодія при підготовці та в процесі реалізації зовнішньополітичних рішень з представниками політичних партій, наукових кіл та неурядових організацій країни перебування. Безпосередньо ця робота здійснюється зусиллями співробітників відповідного департаменту. Серед форм такої діяльності фінським МЗС широко практикується проведення тематичних прес-конференцій, розповсюдження прес-релізів, опитування громадської думки з актуальних питань зовнішньої політики Фінляндії, проведення засідань у форматі «круглих столів» і семінарів, організація неформальних зустрічей з представниками ЗМІ та неурядових організацій тощо.

Як правило, додаткову інформацію та коментарі з приводу зовнішньополітичних ініціатив Фінляндії чи міжнародних подій бажаючі можуть отримати безпосередньо від співробітників зовнішньополітичного відомства (від заступників державного секретаря до аташе), контактні телефони яких надаються разом з офіційним повідомленням про ту чи іншу подію, оприлюдненим МЗС. У повсякденній роботі співробітники фінської дипломатичної служби широко використовують електронні засоби обігу інформації.

У XXI ст. чималу роль у зовнішній політиці відіграють такі речі як: непорушність суверенітету, цілі та інтереси суб'єктів на міжнародній арені, забезпечення регіональної безпеки та ін. Дипломатія, як один із засобів регулювання співпраці та дотримання миру між такими суб'єктами, відіграє не менш важливу роль⁸.

Через довготривале перебування Фінляндії (тоді ще Велике Князівство Фінляндське) у складі Шведського королівства, а пізніше Російської імперії, дипломатична служба країни не могла повноцінно розвиватися. Свої етнокультурні та міжнародно-політичні особливості зовнішня політика і дипломатія Фінляндії мала й у ХХ столітті⁹. З приходом XXI ст. Фінляндія провадить миролюбну та багатовекторну дипломатію, яка б дозволила їй зайняти позицію серед країн лідерів Європи¹⁰.

За останні десятиліття ХХ століття і у другому десятилітті ХХІ століття у Фінляндії з'явилась чимала кількість важливих для її подальшого розвитку стратегічних партнерів.

Не менш цікавим є й походження фрази «дипломатія по-фінськи, або переговори в сауні». Сауна у Фінляндії вважається майданчиком обговорення «гарячих» питань внутрішньої та зовнішньої політики. Сауна у Фінляндії - ключова платформа неформальних, але часто дуже важливих обговорень і переговорів. Кореспондент The Guardian повідомляє, як одного дня брав в сауні інтерв'ю у чиновника міністерства внутрішніх справ. Дипломатія сауни - давня фінська традиція. В усіх 99 фінських дипломатичних і консульських місіях по всьому світу є власна сауна.

Коротко можна згадати й про емблему МЗС Фінляндії. Традиційно на емблемі розміщена фігура лева на фоні глобуса (або Земної кулі), що безпосередньо стосується сфери функціонування Міністерства. Куля знаходиться на фоні жовтого кольору, того ж кольору, що й історично цінна будівля Міністерства. Будівля МЗС Фінляндії була спроектована Карлом Людвігом Енгелем у Катаяноці та на Рітарікату (розташування міністерства 1918 р.). Глобус та жовта стрічка репрезентують стабільність та надійність, так би мовити - Міністерство - надійний партнер для громадян Фінляндії за кордоном.

Якщо говорити про почесних послів Фінляндії, то варто сказати, що мережа почесних міністрів з'явилась у країні відразу після здобуття нею незалежності. На даному етапі дипломатичної служби Фінляндії почесні посли слідкують за дотриманням прав фінських громадян в їх сфері діяльності, а також розвивають економічні та культурні відносини між Фінляндією та її партнерами. У цій країні є чотири різні титули почесних послів: почесний генеральний посол, почесний посол, почесний віце-посол та почесний консульський агент. Почесним послом не обов'язково має бути громадянин Фінляндії. Це люди з престижних соціальних посад, які по сумісництву безплатно виконують почесні посольські обов'язки.

Сьогодні у Фінляндії, Гельсінкі, зосереджено понад 70 посольств, де влаштовано близько 400 іноземних дипломатів та приблизно 450 адміністративних працівників.

Стан та перспективи розвитку українсько-фінських відносин. Українсько-фінські відносини мають свої історичні традиції, партнерський та динамічний характер, відзначаються високим рівнем політичного взаєморозуміння, інтенсивними темпами нарощування торговельно-економічного та наукового співробітництва¹¹.

У торговельно-економічних відносинах між Україною та Фінляндією останнім часом спостерігаються позитивні тенденції нарощування обсягів двосторонньої торгівлі. Активного розвитку набувають українсько-фінські відносини у сфері науково-технічного співробітництва. У цьому напрямку Фінляндія є важливим і перспективним партнером для України, зважаючи на фінський досвід створення інноваційної моделі економічного розвитку.

Культурно-гуманітарне співробітництво України та Фінляндії має значні традиції, різноманітні форми реалізації та широке коло учасників. Головним чином, це - влаштування художніх виставок, гастролей творчих колективів, організація лекцій, семінарів, проведення Днів культури у Фінляндії та в Україні. Упродовж 2007-2018 років у Фінляндії та в Україні відбулася низка заходів, проведення яких стало імпульсом для подальшого розвитку двостороннього співробітництва у культурно-гуманітарній сфері. Важливу роль у розвитку культурного співробітництва і, зокрема, в ознайомленні фінської громадськості з українськими традиціями, культурою та мистецтвом відіграє Міжнародний український культурний центр, який діє в Фінляндії.

Посольство також продовжує активно співпрацювати з громадським об'єднанням «Товариство Українців у Фінляндії», яке значною мірою сприяє розвитку двостороннього співробітництва між Україною та Фінляндією в культурно-гуманітарній сфері. Продовжується робота в напрямку популяризації української мови та літератури у Фінляндії і відповідно фінської - в Україні. У 2007-2018 роках на кафедрі слов'янських і прибалтійських мов та літератури Гельсінського університету здійснюється викладання української мови на факультативній основі для студентів університету, а також всіх бажаючих. Фінська мова викладається в чотирьох українських ВНЗ: Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», Київському міжнародному університеті та Національному університеті Києво-Могилянська академія.

Ефективним інструментом поглиблення українсько-фінських відносин є співробітництво між містами України та Фінляндії. У Фінляндії налічується два українських історичних об'єкти: пам'ятна дошка на будинку, в якому у 1918-1921 рр. працювала перша дипломатична місія України у Фінляндії, та пам'ятник українським воїнам, загиблим під час бойових дій на півночі Фінляндії в ході Зимової війни 1939-1940 років.

Політичні відносини між Україною та Фінляндією: визнання України: 30 грудня 1991 р. Відновлення дипломатичних відносин: 26 лютого 1992 р. Дипломатичні установи: Посольство

України у Фінляндській Республіці (з 18 грудня 1992 р.), Посольство Фінляндії в Україні (з 01 квітня 1992 р.).

Діалог високого рівня у 2017-2018 роках: 23-24 січня 2017 р. - офіційний візит Президента України П. О. Порошенка до Фінляндії. 13-14 березня 2017 р. - візит Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І. О. Климпуш-Цинцадзе у Фінляндію. 19 вересня 2017 р. - зустріч Президента України П. О. Порошенка з Президентом Фінляндії С. Нііністьо у рамках 72-ї сесії ГА оОн (м. Нью-Йорк, США). 24 листопада 2017 р. - зустріч Президента України П.О. Порошенка з Прем'єр-міністром Фінляндії Ю. Сіпіля в рамках П'ятого Саміту Східного партнерства (м. Брюссель, Бельгія). 25 січня 2018 р. - зустріч Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І. О. Климпуш-Цинцадзе з Міністром закордонних справ Фінляндії Т Сойні у рамках Всесвітнього економічного Форуму в Давосі. 29 січня 2018 р. - телефонна розмова Президента України П. О. Порошенка з Президентом Фінляндії С. Нііністьо. 05 березня 2018 р. - зустріч Президента України П. О. Порошенка з Міністром закордонних справ Фінляндії Т Сойні в Києві.

Діалог на рівні зовнішньополітичних відомств у 2017-2018 роках: 19 вересня 2017 р. - зустріч Міністра закордонних справ України П.А. Клімкіна з Міністром закордонних справ Фінляндії Т Сойні у рамках 72-ої сесії ГА ООН (м. Нью-Йорк, США). 07 грудня 2017 р. - зустріч Міністра закордонних справ України П. А. Клімкіна з Міністром закордонних справ Фінляндії Т. Сойні у рамках засідання Ради Міністрів ОБСЄ (м. Відень, Австрія). 05-06 березня 2018 р. - робочий візит в Україну Міністра закордонних справ Фінляндії Т Сойні.

Висновки

Сучасна модель дипломатії та дипломатична служба Республіки Фінляндія заслуговують на високу оцінку й доцільність узагальнення її практичного досвіду та ефективності форм дипломатичного інструментарію. Цей досвід, особливо у сфері миротворчої та гуманітарної дипломатії, багато в чому може бути корисним й для України.

Фінляндія на сьогодні відстоює свій традиційно-історичний зовнішньополітичний підхід щодо проблеми формування Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) Європейського Союзу.

Фінляндія, після вступу до Європейського Союзу, активно виступила за формування свого особливого статусу у питаннях безпеки і оборони, а також зробила акцент на формування європейського потенціалу кризового регулювання, демонструючи при цьому власне прагнення чітко дотримуватися єдиних позицій Європейського Союзу в міжнародних питаннях.

У 2011році МЗС Фінляндської Республіки видало оглядові прогнози щодо розвитку пріоритетних напрямів у своїй зовнішній політиці до 2020 року. На сьогодні дипломатичні відомства Фінляндії відкриті майже у всіх куточках світу. За всю історію розвитку дипломатії Фінляндії, дипломати удосконалювати модель фінської дипломатії та намагалися провадити досить таки відкриту та миролюбну дипломатію, а зовнішньополітичний вектор країни зазвичай спрямовувала на співпрацю у сфері культури, науки, освіти, безпеки, економіки та ін.

Література

1 Ціватий В. Г., Громико О. А. Поліцентричність сучасного світоустрою: мегатренд ХХІ століття: (інститу- ційний контекст) // Зовнішні справи. - 2014. - № 8. - С. 26-29.

2 Циватый В. Г Институционально-исторические традиции политико-дипломатических систем и дипломатии: социологический аспект // Социология дипломатии: Гипотеза, структура и тематические исследования: Монография / Милан Язбец, Вячеслав Циватый и др. - К., 2015. - С. 269-280.

3 Finland at the top of WEF's Human Capital Index. Yle (англ). 15.05.2015.

4 Галушко К. Ю. Фінляндія // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. - К., 2013. - Т 10: Т-Я. - С. 303.

5 Романова О. В. Финляндия в процессе формирования Общей внешней политики и безопасности (ОВПБ) ЕС // Вісник Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. - Серія «Соціологія і політичні науки». - 2013. - Т 18. - Вип. 3 (19). - С. 163-170.

6 Tsivatyi V. G. National Security as a Component of Global Security: Lessons from Ukraine's Crises // Eastern Europe Regional Studies. - 2017. - № 2 (4). - P. 196-209.

7 Chekalenko L. D. Foreign Policy of Ukraine: monograph / Based on the scientific concept of Professor Lyudmyla D. Chekalenko / Scientific editor Rector of the Diplomatic Academy of Ukraine under the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine V. G. TsivatyL - tyiv, 2016. - 294 p.

8 International Relations / Edited by Stephen McGlinchey. - Bristol, England, 2017. - Part I: DIPLOMACY. - P. 26-36.

9 Див. дет.: Оллі Вехвіляйнен. Фінляндія в другій світовій війні: між Німеччиною і Росією. - К., 2010. - 248 с.; Генрік Мейнандер. Фінляндія, 1944: війна, суспільство, настрої. - К., 2010. - 296 с.

10 Генрик Мейнандер. Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти. - Львів, 2009. - 216 с.

11 Пилипенко В. З історії стосунків між Україною та Фінляндією (публікація брошури Германа Ґуммеруса «Самостійна Фінляндія» у Києві в 1918 році) // Етнічна історія народів Європи. - 2001. - № 8. - С. 92-99.

Размещено на Allbest.ru