Політична самоорганізація громад: інструментально-технологічний вимір

Діалектика ентропійних і негентропійних (антиентропійних) тенденцій у процесах самоорганізації громади створює певний коридор ентропійних значень, перебуваючи в рамках якого ентропія громади як відкритої системи є адаптивним, конструктивним началом. Саме в періоди зростання ентропії громада переходить у стан, коли трансформація у середині системи неминуча. Проте під час динамічних змін людина живе й функціонує в нових умовах із підвищеним рівнем ризиків, що викликає відчуття незахищеності. У цей період громада відкривається як щось різноманітне, й передбачає різні напрямки (шляхи) розвитку, під час вибору яких відбувається зміна ентропії.

У контексті запровадження теорії самоорганізації до розгляду творення і розвитку громади ризики оцінюються через зміну ентропії системи. Історія динамічних змін і формування ризиків у громаді вказує на те, що ризики (як і багатства) в сучасному суспільстві розподіляються відповідно до класової схеми: багатства зосереджуються у верхніх прошарках, а ризики -- в нижніх. Тому тиск ризиків у громаді, загострений неправомірним розподілом накопичених багатств, істотно посилює класове розшарування суспільства.

Визначене, що для подолання неструктурованості, непередбачуваності та невизначеності в громаді формується антиентропійний механізм самоорганізації. У його основі лежать універсальні структурні схеми, які мають образно-міфологічну природу, зачіпають глибинні смисложиттєві орієнтації представника певної громади (етнічної, територіальної, релігійної тощо) та є ґрунтом відповідної ментальності.

У другому підрозділі «Складові антиентропійного механізму політичної самоорганізації громад» наведено розгорнуту характеристику способів подолання політичної неструктурованості, непередбачуваності та невизначеності в локалізованих спільнотах.

Як складові антиентропійного механізму політичної самоорганізації громад виступають натовп і гра. Виникаючи в точках високої соціальної нестійкості, точках виходу громади на кризові показники ентропії, натовп являє собою праструктуру-атрактор, яка передує стійкій самоорганізаційній структурованості. Для нього притаманна здатність до ритмічних, погоджених дій, внаслідок реалізації яких виникає когерентність самоорганізаційних структур -- необхідна умова для впорядкування системи. Гра як форма соціального об'єднання являє собою спосіб створення структури у власному середовищі; вона є порядком. Створені у громаді ігрові структури є низькоентропійними, високовпорядкованими соціальними цілісностями. Ігровий порядок зв'язує хаос, зв'язує ступені свободи окремих учасників, але це відбувається таким чином, що члени громади як учасники гри не прагнуть до зміни свого стану. У роботі наголошується, що ігрове співтовариство не можна утворити примусово, включивши до нього тих, хто не заангажований самою грою. Воно не створюється за попереднім планом, а виникає природно там, де починається гра.

У контексті політичної самоорганізації громад виділяють два класи управлінських стратегій: ігрові, орієнтовані на соціально-політичний простір, його нелінійні особливості, здатність притягуватися до атрактивних зон, технологічний арсенал яких становлять ігрові, міфологічні сюжети й прийоми ритуально-символічного змісту; авангардні, орієнтовані на глибинний, онтологічний рівень самоорганізації, в ході реалізації яких робиться спроба спрямувати динаміку розвитку громади в потрібне русло шляхом керування випадковістю або ланцюжком випадків.

Реалізуючи ігрову стратегію, когерентність, ритмічна погодженість, притаманна грі, уводить у резонанс індивідуальні цілі, направляючи їх до корпоративного успіху, тому ігровий колективізм не лише не придушує, але, навпаки, стимулює індивідуальну активність, індивідуальне начало, тісно пов'язуючи індивідуальний успіх із колективним.

Реалізуючи авангардну стратегію, людина («оператор»), опановуючи методиками цілеспрямованого формування і перетворення самоорганізаційних об'єктів, створює психічний аналог цих об'єктів та за допомогою відповідних прийомів і технік працює з ним.

Антиентропійний механізм політичної самоорганізації громади «запускається» під час потрапляння в зону біфуркації, коли відбувається зростання ентропії в громаді, ступеня її невпорядкованості, байдужності громади до особливостей елементів і байдужності елементів до свого становища в громаді, до інших елементів. По мірі проходження зони біфуркації з'являється перспектива появи нових впорядкованостей, нових кооперативних зв'язків.

Оскільки у будь-якій соціальній системі об'єктом ентропії виступає окрема людина, то сумарна ентропія громади залежатиме від ентропії (непрогнозованості дій) кожного її члена. Наростання зв'язаності (узгодженості) між членами громади приводить до зменшення її сумарної ентропії.

Шостий розділ «Базові технології самоорганізаційних процесів у зоні біфуркації громад» спрямовано на розкриття особливостей праксеологічних засад здійснення вибору шляхів розвитку місцевих колективів у кризові періоди.

У першому підрозділі «Біфуркація як кульмінаційний момент політичної самоорганізації громади» розкрито специфіку флуктуативного впливу на процеси встановлення політичного порядку в рамках певного локалітету.

Показано, що в ході політичної самоорганізації громади здійснення цілеспрямованого керуючого впливу можливо або в непрямий спосіб, коли змінюються керуючі параметри системи і відповідно спектр атрактивностей, які вона здатна породжувати, тим самим змінюється середовище системи; або шляхом малих дій у зоні біфуркації, які здатні спрямовувати майбутню еволюцію системи в потрібному руслі. У будь-якому випадку керуючі впливи можливі лише в зоні біфуркації, викликаній флуктуаціями, що породжують нестійкість системи.

Терміном «біфуркація» (від лат. bі -- подвійний і furca -- розвилка) означають розвилку, або розгалуження навпіл. У контексті політичної самоорганізації громад ситуація біфуркації породжує втрату стійкості наявної структури системи та стимулює появу одночасно декількох рівноможливих напрямків еволюції системи до стану нової структурної стійкості. У цих нових умовах система може або реагувати на нові атрактори, що встановлюють у системі новий порядок (біфуркація Тьюринга); або робити нерегулярні флуктуації, не віддаючи переваги жодному із варіантів упорядкування (біфуркація Хопфа); або відкривати «вікно» у стійкий динамічний режим. Саме через біфуркації еволюція систем набуває стрибкоподібного та нелінійного характеру.

Для громади як соціальної системи біфуркація виступає як відносно самостійний стан, зона переформування атрактивного простору, який знаходиться в патовому стані. У цій зоні, з одного боку, атрактивний простір остаточно оформлюється як патовий, а, з іншого боку, в цьому просторі відшукуються щілини, зазори або конструюються, «прорубуються» ходи для організації нового, організованого за новими правилами, простору. Тобто вихід («випадіння») на зону біфуркації відбувається в переломний, критичний період розвитку громади.

Ключову роль у біфуркаційних процесах відіграють флуктуації -- малі збурювання, які мають випадковий характер. У період рівноваги (гомеостазу) флуктуації виявляються статистично неважливими, проте в зоні біфуркації вони відкривають можливість впливу на подальшу долю громади, оскільки провокують втрату внутрішньої когерентності розвитку її структурних елементів, внаслідок чого посилюється взаємодія різнорівневих груп однорідних елементів (інтеграція) та одночасно послаблюється взаємодія різнорідних елементів у межах окремих підсистем. У цей період структура громади надзвичайно ускладнюється, оскільки з'являється низка потенційних (тобто готових до актуалізації) структур.

Флуктуації мають нейтральний характер -- вони можуть як породжувати самоорганізацію сприятливої ситуації, так й підштовхнути систему до хаосу, спрямувати систему на програшний атрактор або навіть зруйнувати її. У зоні біфуркації система може відреагувати на флуктуації по-різному: занадто слабкі збурювання можуть викликати сильні тенденції повернення системи до старого стану, структури або поведінки; занадто сильні впливи можуть привести до руйнування системи; середні за силою флуктуації можуть привести до формування нової дисипативної структури, зміни стану, поведінки та / або складу системи. У будь-якому випадку одна або декілька флуктуацій за сприятливих умов можуть стати «центрами кристалізації» -- їх вплив швидко наростає й поширюється на всю систему. При цьому утворений внаслідок цих процесів новий порядок відображає структурні й функціональні особливості тієї флуктуації, що стала центром кристалізації.

У контексті політичної самоорганізації громади флуктуаціями є практично всі явища й процеси, що провокують якісні метаморфози керівного параметра нелінійної системи -- влади, порушуючи попередньо існуючу «рівновагу», усталений спосіб взаємозв'язку компонентів цієї системи.

У другому підрозділі «Вибір шляхів розвитку громади в зоні біфуркації» наводено розгорнуту характеристику технологій «випадіння на атрактор», що застосовуються під час політичної самоорганізації громад.

Наголошується, що в сучасних демократичних суспільствах громади, перебуваючи в зоні біфуркації, максимально наближені до порога своєї стійкості. У цей період громада опиняється в ситуації вибору різних варіантів розвитку, перед неї відкривається декілька атрактивних станів, проте «випадіння на атрактор» (тобто вихід на певну траєкторію самоорганізації) відбувається, виходячи з певного набору можливостей, обумовлених притаманними для даного середовища «атракторами порядку».

Виділяються такі способи вибору шляхів розвитку громади: вибори місцевих органів влади; місцевий референдум; загальні збори громадян за місцем проживання; колективні та індивідуальні звернення (петиції) жителів населених пунктів до органів місцевої влади; громадські слухання; місцеві ініціативи тощо.

Місцеві вибори -- це особливий момент еволюції громади, якими завершується певний історичний період і розпочинається новий етап у розвитку локальної спільноти. Саме під час виборів громада перебуває в зоні біфуркації і в цивілізований спосіб обирає напрямок своєї подальшої еволюції, уникаючи насильницьких змін влади. По суті, місцеві вибори як інституціональний механізм громадянського контролю за діяльністю органів місцевої влади замінюють собою такі неформальні санкції, як непокора владі, існування підпільних (нелегальних) рухів тощо, і надають громадянам (членам відповідної громади) можливість впливати на поведінку муніципальних публічних політиків.

Лише в умовах демократичного процесу вибори у цивілізований, мирний і продуктивний спосіб забезпечують «випадіння на атрактор», коли стає можливим визначення власного майбутнього, досягнення громадської злагоди щодо очікуваних здобутків та їх подальшого використання. Саме через місцеві вибори найбільш яскраво й рельєфно виявляється статус громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування, оскільки за допомогою цієї процедури локальна спільнота формує місцеві органи влади, які потім діють від її імені, реалізуючи її функції та повноваження.

Місцеві референдуми і плебісцити також виступають як зони біфуркації громад. На відміну від виборів, на референдумі вирішуються не питання наділення владними повноваженнями публічних муніципальних політиків, а визначаються способи вирішення конкретних проблем місцевого значення, затверджуються результати нормотворчої діяльності відповідного органа місцевої влади.

У рамках демократичного процесу не менш важливими інструментами політичної самоорганізації громад виступають публічні обговорення, які є наслідком впровадження таких стратегій публічної політики, засновані на громадах (за Ґ. Батчером): «публічне громадянство» (стратегія спрямована на стимулювання демократичної участі, поширення демократії й відбирання повноважень щодо процесу вироблення політики у бюрократії, законодавчих і виконавчих органів); «повноважний громадянин» (стратегія спрямована на досягнення вищої соціальної й економічної справедливості через допомогу слабким і маргінальним членам громади); «відповідальний громадянин» (стратегія спрямована на зміцнення посередницьких організацій і органів у суспільстві та посиленні традиційних суспільних інституцій як альтернативи втручанню держави). Ці стратегії стали важливим досягненням у нових підходах до місцевого вироблення і впровадження політики. Наслідки цих нововведень мають важливе значення для політичної самоорганізації громад.

Публічні обговорення як деліберативна процедура відбуваються в аргументативній формі та через регульований інформаційний потік; є відкритими для участі та мають публічний характер; їх учасники рівні в правах, не залежать від будь-яких зовнішніх обмежень, самостійні.

Публічні обговорення конкретизуються у таких спеціальних формах безпосереднього волевиявлення громадян, як загальні збори, місцеві ініціативи та громадські слухання.

Загальні збори громадян скликаються для обговорення найважливіших питань місцевого життя. На відміну від місцевого референдуму, в якому беруть участь усі члени громади, загальні збори є формою участі окремих груп членів громади. Загальні збори надають громадянам реальну можливість поєднання колективного обговорення місцевих питань і ухвалення за його наслідками відповідних рішень.

Місцеві ініціативи також, як і загальні збори громадян, можна розглядати як спосіб здійснення вибору в зоні біфуркації. Для просування місцевої ініціативи створюється ініціативна група, члени якої присутні під час розгляду питання місцевої ініціативи на засіданні відповідної ради. За наслідками розгляду місцевої ініціативи місцевий представницький орган обов'язково приймає рішення, яке має бути оприлюднене.

Громадські слухання проводяться у формі зустрічей з місцевими депутатами та посадовими особами органів місцевої влади. Під час таких зустрічей члени громади можуть заслуховувати звіти (чи будь-яку іншу інформацію) публічних муніципальних політиків, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення.

Важливим напрямом поновлення когерентності елементів системи в рамках біфуркаційного процесу під час політичної самоорганізації громади є побудова консенсусу як цілі і цінності. Цей напрямок розвивається тоді, коли публічна політика стає джерелом публічного навчання. У контексті реалізації цього напрямку поширюється практика скликання «народних журі» (яка успішно впроваджена, зокрема, у Німеччині та США). В ігровій формі (наприклад, як поперечний допит судового типу) учасники обговорення беруть участь у виробленні рішень, які можуть мати важливий вплив на процес публічної політики. Крім того, місцева влада може використовувати «народні журі» для випробування пропозицій щодо вирішення локальних питань (наприклад, закриття чи відкриття школи, планування бюджету тощо).

Ще однією із інституційних форм участі членів громади в публічній політиці є проведення семінарів рішень і участь у роботі суспільних мозкових центрів. У такій спосіб громада залучається до оцінювання певних рішень. Специфічною формою відкритого обміну цінностями, ідеями, переконаннями, інформацією, страхами, надіями та мріями є «суспільні планетарії», у яких спільнота має змогу спостерігати сама за собою, уявляти можливості й досліджувати проблеми місцевого значення. У такій спосіб вироблення місцевої політики стає способом політизації (політичної самоорганізації) громади.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. За результатами проведеного дослідження, на основі опрацьованої літератури, використовуючи комплекс наукових методів, теоретико-методологічну основу якого становлять постулати синергетичного і технологічного підходів, дисертант дійшов важливих висновків.

По-перше, громада є системою, яка функціонує за нелінійною логікою. Згідно з постулатами синергетики, це означає, що нелінійна система не жорстко йде «запропонованими» їй шляхами, а блукає по полю можливого, актуалізує, виводить на поверхню (щоразу випадково) лише один зі шляхів. При цьому сама нестійкість не заміняє й не скасовує детермінізм, а доповнює, і можливо, видозмінює його. Крім того, в самоорганізованих системах, до яких належать і громади, об'єднання структур не зводиться до простого їх додавання: ціле вже не дорівнює сумі частин, воно не більше й не менше від суми частин, воно якісно інше. Згідно з цією логікою, будь-який елемент громади на будь-якому ієрархічному її рівні здатний за наявності сприятливих загальносистемних умов стати системотвірним чинником політичного життя спільноти, тому громаду варто розглядати не як ціле, що механічно складене з частин-підсистем, а як самоорганізовану цілісність, що формує у своєму розвитку або свій елементний склад, або частини -- із наявних елементів середовища.

По-друге, самоорганізаційні процеси в громадах варто розглядати як не лінійний необоротний процес самоформування їх компонентно-елементного складу через дисипативне (тобто пов'язане з використанням певних ресурсів чи благ) становлення із множини спонтанних кооперативних міжелементних взаємодій системного мікрорівня певних стійких структур-процесів -- параметрів порядку, які утворюють мезо- й макрорівень системи на певний період, визначаючи унікальну конфігурацію системно-структурної цілісності. Аналіз самоорганізаційних процесів громади має враховувати механізм появи соціально-політичних впорядкованостей, розглядаючи їх як безперервний потік соціально-політичних подій (політичних дій, взаємодій), що мають у своїй основі ігровий каркас. При цьому, якщо в традиційних підходах до проблем аналізу самоорганізаційних процесів громади в фокусі уваги зазвичай виявляються порядки формальні, а неформальні аспекти присутні лише у вигляді соціально-психологічного клімату, то самоорганізаційний підхід характеризує неформальні аспекти порядку як прояв усепроникаючих самоорганізаційних складових механізмів соціально-політичної зміни.

По-третє, політичну самоорганізацію громади можна зобразити як постійне підвищення стійкості певної громади до впливу зовнішнього середовища (інших громад -- вертикальний рівень; органів держави, місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства -- горизонтальний рівень), що дозволяє громаді як системі відкритого типу підтримувати свій гомеостаз -- стан, у якому вона не втрачає своєї цілісності. На рівні громади процеси самоорганізації «запускаються» шляхом залучення громадськості до спільного управління, тому громади варто розглядати як агенти політичної самоорганізації, оскільки вони є об'єднанням людей, згуртованих спільністю інтересів, завдань, цілей. У них домінує така форма спільності, як єднання, згуртування, однакове становище. У громаді людей об'єднують суттєві (корінні) настанови, інтереси, цілі, почуття солідарності, готовність до спільних дій -- а це, безперечно, є основою для політичної самоорганізації.

По-четверте, в контексті політичної самоорганізації громади соціально-політичні атрактори доцільно розглядати як своєрідні моделі, зразки (патерни) поведінки й розуміння, які утворюють простір епіфеноменів -- явищ, що супроводжують як побічні продукти інші, фундаментальні явища (феномени), але не чинять на них прямого впливу. Соціально-політичний атрактивний простір на глибинному рівні представлений укоріненими в суспільній свідомості архетипами колективного (соціального) несвідомого, міфами і символами; на рівні актуалізованої суспільної свідомості -- системою стереотипів, які розглядаються як упорядковані, більш-менш несуперечливі картини світу, у якій відображаються звички, смаки, здібності, задоволення й надії реципієнта, завдяки чому створюється відчуття комфортності, а також політичними доктринами та ідеями, персоніфікованими та інституційними суб'єктами політики (публічними муніціпальними політиками, партіями, рухами тощо). При цьому у громадах як нелінійних динамічних системах архетипам колективного несвідомого відповідають «дивні атрактори» або фрактальні атрактори, які визначають хаотичні режими. «Дивні атрактори», на противагу циклам або точковим атракторам, описують неперіодичний рух. Інформаційний комплекс стереотипу представлений такими перцептивними конструкціями, як образ-знання, образ-значення та образи майбутнього, які охоплюють всі можливі стани об'єкта стереотипу -- його минуле, теперішнє та майбутнє.

По-п'яте, самоорганізація громади (як її саморозвиток) передбачає як механізм самоуправління та самоконтролю моніторинг саморегулювання й коригування в залежності від зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Але коригування можливе лише на етапах, коли система переходить до стану зростання впорядкованості (негентропії). В основі негентропії -- антиентропійного механізму самоорганізації громади, лежать універсальні структурні схеми, які мають образно-міфологічну природу, зачіпають глибинні смисложиттєві орієнтації представника певної громади (етнічної, територіальної, релігійної тощо) та є ґрунтом відповідної ментальності. Громаді як відкритій системі притаманні режими, за якими система знаходиться у неврівноваженому або наближеному до рівноваги (квазіврівноваженому) стані. Відкритість громади та нелінійність її внутрішнього середовища зумовлюють високу чутливість її до різних зовнішніх і внутрішніх впливів -- флуктуацій, які визначаються як спонтанні відхилення значень певних параметрів системи від своїх середніх значень, що описують рівновагу системи як найбільш ймовірний стан її елементів.

По-шосте, громада в періоди зростання ентропії переходить у стан, коли йдеться про незворотність трансформаційних процесів. У зонах біфуркації, там, де універсум відкривається як щось різноманітне й передбачає різні напрямки (шляхи) розвитку, виникає ризик політичної самоорганізації громад. Під час такого вибору змінюється ентропія -- ступінь неструктурованості, непередбачуваності, невизначеності. Шлях зменшення ентропії у громаді полягає у зростанні взаємозв'язку елементів, погодженості їх дій. При цьому слід брати до уваги, що ентропія мінімальна в жорстко ієрархічній, передбачуваній, цілком визначеній системі, а максимальна -- в атомарній системі повністю незалежних елементів.

По-сьоме, культурно та психологічно обумовленими формами соціально-політичної атрактивності є спонтанно організований, діючий (каналізований) натовп, ігрова соціальна структура й соціальна структура, що виникає на основі загального міфологічного простору. Натовп можна розглядати як перше локальне структурне утворення, що виникає в точках високої соціальної нестійкості, точках виходу системи на кризові показники соціальної ентропії. Це праструктура-атрактор, що передує стійкій самоорганізаційній структурованості на перехідному етапі. Гра як форма соціального об'єднання становить собою певний іманентний, властивий соціальності спосіб створювати структури у власному середовищі. Міф є продуктом колективної єдності; людина, занурена в міфологічний простір, наскрізь соціалізована, вона цілком знаходиться під владою колективних уявлень.

По-восьме, існує безпосередній зв'язок між структурною самоорганізацію громадсько-політичного життя й електоральним процесом, оскільки саме через вибори конституюється (відтворюється) громада, головним наслідком чого є оновлення політичних відносин та інститутів, політичних норм і цінностей, знаків, символів, мови. У рамках електорального процесу самозберігається громада, самовідтворюються системно-інтегративні риси взаємопов'язаних елементів громадсько-політичного життя. У контексті політичної самоорганізації громади вибори відіграють роль зони біфуркації, які є завершенням певного історичного періоду й початком нового етапу розвитку громади як системного цілого.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

Березинський В. П. Політична самоорганізація громад: сутність явища, синергія ефектів, форми прояву [текст] : Монографія / В. П. Березинський. -- Д. : Освіта, 2013. -- 320 с.

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Березинський В. П. Аналітичний потенціал структурного підходу у дослідженні електоральної поведінки в перехідних суспільствах [текст] / В. П. Березинський // Філософія і політологія в контексті сучасної культурі. Науковий журнал. -- Д., 2012. -- Вип. 3. -- С. 178-185.

2. Березинський В. П. Антиентропійний механізм самоорганізації політичної системи [текст] / В. П. Березинський // Науковий вісник. Одеський національний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. -- Одеса, 2012. -- № 23 (175). -- С. 90-97.

3. Березинський В. П. Діалектика порядку і хаосу в процесах політичної самоорганізації [текст] / В. П. Березинський // Політологічний вісник: збірник наукових праць. -- К. : ІНТАС, 2012. -- Вип. 66. -- С. 286-296.

4. Березинський В. П. «Дивний аттрактор» як архетипна структура самоорганізації політичних систем [текст] / В. П. Березинський // Політологічний вісник: збірник наукових праць. -- К. : «ВАДЕКС», 2013. -- Вип. 69. -- С. 394-401.

5. Березинський В. П. До питання про політичну сутність місцевого самоврядування [текст] / В. П. Березинський // Філософія і політологія в контексті сучасної культурі. Науковий журнал. -- Д., 2012. -- Вип. 4, ч. 1. -- С. 34-38.

6. Березинський В. П. Європейська школа електоральних досліджень у сучасному дискурсі політичної науки [текст] / В. П. Березинський // Політологічний вісник: збірник наукових праць. -- К. : «ІНТАС», 2012. -- Вип. 59. -- С. 298-307.

7. Березинський В. П. Еволюція ідейних засад американської школи електоральних досліджень [текст] / В. П. Березинський // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- Д., 2012. -- № 4 (84). -- С. 135-139.

8. Березинський В. Культурно та психологічно обумовлені форми соціально-політичної аттрактивності [текст] / В. Березинський // Вісник Львівського університету. Сер. Філософсько-політологічні студії. -- 2013. -- № 3. -- С. 77-83.

9. Березинський В. П. Особливості аналізу самоорганізаційних процесів політичної системи [текст] / В. П. Березинський // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- Д., 2012. -- № 10 (90). -- С. 89-93.

10. Березинський В. П. Особливості розгортання самоорганізації демократичної політичної системи в зоні біфуркації [текст] / В. П. Березинський // Науковий вісник. Одеський національний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. -- Одеса, 2012. -- № 24 (176). -- С. 127-135.

11. Березинський В. П. Проблема самоорганізації соціально-політичних систем в умовах демократичного транзиту (теоретико-методологічний аспект) [текст] / В. П. Березинський // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. Філософія, соціологія, політологія. -- 2012. -- Т. 20, № 9/2. -- Вип. 22. -- С. 150-154.

12. Березинський В. П. Ризики політичної самоорганізації [текст] / В.П. Березинський // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. -- Одеса, 2013. -- Вип. 48. -- С. 30-39.

13. Березинський В. П. Синергетичний підхід у дослідженнях процесів самоорганізації територіальних громад [текст] / В. П. Березинський // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. -- К., 2012. -- Вип. 60. -- С. 709-713.

14. Березинський В. П. Соціально-політичні аттрактори як центри потенційних шляхів еволюції соціально-політичної системи у фазі її самоорганізації [текст] / В. П. Березинський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. -- К., 2012. -- Вип. 5 (61). -- С. 131-140.

15. Березинський В. П. Специфіка зворотного зв'язку як механізму самоорганізації політичних систем [текст] / В. П. Березинський // Вісник Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого». Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. -- Х. : Право, 2013. -- № 2 (16). -- С. 233-239.

16. Березинський В. П. Способи політичної самоорганізації територіальних громад [текст] / В. П. Березинський // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. -- К., 2013. -- Вип. 71. -- С. 788-793.

17. Березинський В. П. Стереотипна сутність соціально-політичного аттрактора [текст] / В. П. Березинський // Наукові праці: науково-методичний журнал. Сер. Політологія. -- Миколаїв: вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. -- Вип. 192, т. 204. -- С.10-14.

18. Березинський В. П. Стратегії та принципи політичної самоорганізації громад у контексті публічно-владних відносин [текст] / В. П. Березинський // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- Д., 2013. -- № 4 (96). -- С. 99-104.

19. Березинський В. П. Територіальна громада як агент політичної самоорганізації [текст] / В. П. Березинський // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. Філософія, соціологія, політологія. -- 2013. -- Т. 21, № 9/2. -- Вип. 23 (1). -- С. 77-84.

20. Березинський В. П. Трансформаційний потенціал флуктуацій у самоорганізаційних процесах політичної системи [текст] / В. П. Березинський // Вісник Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого». Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. -- Х. : Право, 2013. -- № 1 (15). -- С. 162-170.

21. Березинський В. П. Функції територіальної громади в ході політичної самоорганізації [текст] / В. П. Березинський // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. Науковий журнал. -- Д., 2013. -- Вип. 5. -- С. 86-90.

22. Березинський В. П. Цілісність як визначальна риса соціально-політичних систем: контекст самоорганізації [текст] / В. П. Березинський // Вісник СевНТУ. Сер. Політологія: збірник наукових праць. -- Севастополь, 2012. -- Вип. 136. -- С. 45-47.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

23. Березинський В. П. Вибори як ситуація біфуркації самоорганізаційних процесів політичної системи [текст] / В. П. Березинський // Проблеми територіальної організації публічної влади в Україні: Тези доповідей Регіональної науково-практичної конференції / за заг. ред. Л. М. Мудрієвської. - Д., 2010. - С. 38-42.

24. Березинський В. П. Класифікація громад за територіальною ознакою [текст] / В. П. Березинський // Матеріали Дніпропетровської сесії ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Придніпровські соціально-гуманітарні читання» (м. Дніпропетровськ, 22 лютого 2013 р.): у 6 ч. -- Д. : ТОВ «Інновація», 2013. -- Ч. 6. -- С. 34-36.

25. Березинський В. П. Культурно-психологічна обумовленість форми соціально-політичної аттрактивності [текст] / В. П. Березинський // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «ІІІ методологічні читання» (м. Львів, 20-21 лютого 2013 р.). -- Л. : вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2013. -- С. 76-78.

26. Березинський В. П. Культурні зразки як реплікатори соціально-політичної самоорганізації територіальної громади [текст] / В. П. Березинський // Матеріали Криворізької сесії І Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Придніпровські соціально-гуманітарні читання» (м. Кривий Ріг, 24 листопада 2012 р.): у 5 ч. -- Д. : ТОВ «Інновація», 2012. -- Ч. 3. -- С. 104-105.

27. Березинський В. П. Особливості електорального впливу провладних політичних партій у сучасній Україні [текст] / В. П. Березинський // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. 7-8 жовтня 2012 р., м. Дніпропетровськ. -- Д. : «Свідлер А.Л.», 2012. -- Ч. І. -- С. 95-97.

28. Березинський В. П. Політико-правовий статус територіальних громад й об'єднань громадян як агентів політичної самоорганізації: спільне та особливе [текст] / В. П. Березинський // Матеріали Бердянської сесії ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Придніпровські соціально-гуманітарні читання» (м. Бердянськ, 16 травня 2013 р.): у 2 ч. -- Д. : ТОВ «Інновація», 2013. -- Ч. 2. -- С. 94-96.

29. Березинський В. П. Структурна самоорганізація політичного життя й електоральний процес [текст] / В. П. Березинський // Друга Всеукраїнська наукова конференція «Досягнення соціально-гуманітарних наук в сучасній Україні» (м. Дніпропетровськ, 28 квітня 2012 р.): у 3 ч. -- Д. : ТОВ «Інновація», 2012. -- Ч. 2. -- С. 12-14.

АНОТАЦІЇ

Березинський В. П. Політична самоорганізація громад: інструментально-технологічний вимір. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Дніпропетровськ, 2013.

Дисертацію присвячено розкриттю особливостей впровадження технологій політичної самоорганізації громад. Виділено основні напрямки технологізації процесу політичної самоорганізації громад: інституціоналізація, соціалізація, структуризація та легітимація. Визначено, що творення атрактивних структур забезпечується на глибинному рівні архетипізацією, міфологізацією, символізацією; на рівні актуалізованої свідомості -- стереотипізацією, ідеологізацією, персоніфікацією. Охарактеризовано інструментальну основу антиентропійного механізму, яку складають технології, спрямовані на подолання ентропії у функціонуванні та розвитку громад як відкритих нелінійних систем. Зокрема, виділено такі складові антиентропійного механізму, як натовп та гра. Показано, що антиентропійний механізм політичної самоорганізації громади «запускається» під час потрапляння в зону біфуркації, коли відбувається зростання ентропії в громаді, ступеня її невпорядкованості, байдужності громади до особливостей елементів і байдужності елементів до свого становища в громаді, до інших елементів. Як базові технології самоорганізаційних процесів у зоні біфуркації громад проаналізовано особливості організації та проведення місцевих виборів, референдумів, публічних обговорень і навчання.

Ключові слова: громада, політична самоорганізація, соціально-політичний атрактор, дисипативні структури, антиентропійний механізм, біфуркація, флуктуація.

Березинский В. П. Политическая самоорганизация общин: инструментально-технологическое измерение. -- На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 -- политические институты и процессы. Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. Днепропетровск, 2013.

Диссертация посвящена раскрытию особенностей внедрения технологий политической самоорганизации общин. В работе показано, что политическая самоорганизация в общине ориентирована на самосохранении ее системного качества как политического целого, обусловленого потребностью в возобновлении равновесия (оптимального состояния) системы, изменении направлений ее эволюции, чередовании режимов ускорения и замедления процессов дифференциации и гомогенизации структуры системы. Община рассматривается как объединение людей, которые осознают общность интересов, ощущают солидарность друг с другом и готовы отстаивать свои интересы различными институциональными и внеинституциональными способами. В силу этого общины не обязательно должны быть привязаны к определенной территории, поэтому пропонуется классифицировать общины по территориальному, экстерриториальному и смешанному принципу.

В работе указывается, что в ходе политической самоорганизации общин формируются аттракторы с достаточно сложной структурой. Эти «чудные аттракторы» (или хаотичные аттракторы) представляют собой сферу, в которой происходят случайные блуждания, это -- клубок траекторий, поэтому прогнозировать их поведение на длительное время невозможно.

Выделены основные направления технологизации процесса политической самоорганизации общин: институционализация, социализация, структуризация и легитимация. Эти процессы когерентно связывают элементы общины в единое целое, синхронизируют темпы их развития, согласовуют их функциональную динамику.

Определяется, что аттрактивные структуры в фазе самоорганизации общины доминируют над всеми возможными другими состояниями и притягивают к себе эволюционные пути системного развития. Таким образом реализуется свойство нелинейных (самоорганизованных) систем, которые определяют как влияние будущих аттрактивных состояний на текущие значения определяющих координат и на траекторию их изменений. По существу, аттракторы в самоорганизационных процессах общины выступают как активные устойчивые центры потенциальных путей ее эволюции, способные притягивать и организовувать окружающую среду соответствующей общности. Определено, что создание аттрактивных структур обеспечивается на глубинном уровне архетипизацией, мифологизацией, символизацией; на уровне актуализованного сознания -- стереотипизацией, идеологизацией, персонификацией. В контексте политической самоорганизации общин персонифицированные (публичные муниципальные политики) и институциональные (органы государственной и самоуправленческой власти, политические партии, общественные организации и т.д.) субъекты политики призваны обеспечить поиск способов инициации -- «запуска» процессов самоорганизации в общине, а также построение аттрактивного пространства общины. В этих процессах институциональные субъекты политики более эффективны, поскольку они являются более однородными структурами.

Определено, что для преодоления неструктурированности, непредсказуемости и неопределенности в общине формируется антиэнтропийный механизм самоорганизации, в основе которого лежат универсальные структурные схемы, имеющие образно-мифологическую природу, касаются глубинных смысложизненных ориентаций представителя определенной общины (этнической, территориальной, религиозной и т.д.) и является основанием соответствующей ментальности. Охарактеризована инструментальная основа антиэнтропийного механизма, которую составляют технологии, направленные на преодоление энтропии в функционировании и развитии общин как открытых нелинейных систем. В частности, выделены такие составляющие антиэнтропийного механизма, как толпа и игра. Показано, что антиэнтропийный механизм политической самоорганизации общины «запускается» во время попадания в зону бифуркации, когда происходит увеличение энтропии в общине, степени ее неупорядоченности, безразличия общины к особенностям элементов и безразличия элементов к своей среде в общине, к другим элементам. В качестве базовых технологий самоорганизационных процессов в зоне бифуркации общин проанализированы особенности организации и проведения местных выборов, референдумов, публичных обсуждений и обучения.

Ключевые слова: община, политическая самоорганизация, социально-политический аттрактор, диссипативные структуры, антиэнтропийный механизм, бифуркация, флуктуация.

Bеrеzіnskіy V.P. Pоlіtіcal sеlf-оrganіzatіоn оf cоmmunіtіеs: іnstrumеntal and tеchnоlоgіcal dіmеnsіоn. -- Manuscrіpt cоpіrіght.

Thе thеsеs fоr оbtaіnіng thе Dоctоr оf Scіеncе dеgrее іn pоlіtіcal scіеncеs іn spеcіalty 23.00.02 -- pоlіtіcal іnstіtutіоns and prоcеssеs. Dnіprоpеtrоvs'k Natіоnal Unіvеrsіty namеd aftеr Оlеs' Hоnchar. Dnіprоpеtrоvs'k, 2013.

Dіssеrtatіоn іs dеvоtеd tо tеchnоlоgy оf pоlіtіcal sеlf-оrganіzatіоn оf cоmmunіtіеs adоptіоn dіsclоsurе fеaturеs. Thе basіc dіrеctіоn оn tеchnоlоgіzіng оf pоlіtіcal sеlf-оrganіzatіоn оf cоmmunіtіеs: іnstіtutіоnalіzatіоn, sоcіalіzatіоn, structurіng and lеgіtіmatіоn. Іt was dеtеrmіnеd that thе еstablіshmеnt оf attractоr' structurеs іs prоvіdеd at a dееp lеvеl archеtypіzatіоn, mythоlоgіzatіоn, symbоlіzatіоn; at thе lеvеl оf cоnscіоusnеss actualіzеd -- stеrеоtypіng, іdеоlоgіcalіzatіоn, pеrsоnіfіcatіоn. Charactеrіzеd by an іnstrumеntal basіs antі-еntrоpіc mеchanіsm, whіch іs madе up оf tеchnоlоgy tо оvеrcоmе еntrоpy іn thе functіоnіng and dеvеlоpmеnt оf thе cоmmunіty as оpеn nоnlіnеar systеms. Іn partіcular, thе antі-еntrоpіc mеchanіsm cоnsіsts оf such cоmpоnеnts as thе crоwd and thе gamе. Іt іs shоwn thе antі-еntrоpіc mеchanіsm оf pоlіtіcal sеlf-оrganіzatіоn оf cоmmunіtіеs `run' durіng a hіt іn thе arеa оf bіfurcatіоn, whеn thеrе іs an іncrеasе іn еntrоpy іn thе cоmmunіty, іts dеgrее оf dіsоrdеr , thе іndіffеrеncе оf thе cоmmunіty tо thе charactеrіstіcs оf thе еlеmеnts and thе еlеmеnts оf іndіffеrеncе tо thеіr еnvіrоnmеnt іn thе cоmmunіty, tо оthеr еlеmеnts. As thе cоrе tеchnоlоgy іn thе arеa оf sеlf-оrganіzatіоn prоcеssеs оf bіfurcatіоn cоmmunіtіеs analyzеd charactеrіstіcs оf thе оrganіzatіоn and cоnduct оf lоcal еlеctіоns and rеfеrеnda, publіc dіscussіоns and lеarnіng.

Kеywоrds: cоmmunіty, pоlіtіcal sеlf-оrganіzatіоn, sоcіal and pоlіtіcal attractоr, dіssіpatіvе structurеs antіеnthrоpy mеchanіsm, bіfurcatіоn, fluctuatіоn.

Размещено на Allbest.ru