Нові "обличчя" політичної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нові "обличчя" політичної влади

Каращук М. Г.,

кандидат політичних наук, доцент кафедри політології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченко (Україна, Київ)

Метою статті є аналіз трансформацій політичної влади в сучасному світі в контексті створеної С. Льюксом «тривимірної» моделі впади. Дослідження третього «обличчя» впади виходить із спільного ядра усіх розмов про владу, а саме уявлення про те, що А певним чином здійснює вплив на В. Втім, при застосуванні цього «примітивного» уявлення до аналізу політичного життя необхідно розуміти, що А здійснює свій вплив значимим чином. Саме критерії значимості впливу відрізняють погляди на владу. Всі погляди на владу можна розглядати як альтернативні інтерпретації одного й того ж поняття влади, відповідно до якого А здійснює владу над В, коли А впливає на В способом, що суперечить інтересам В. Важливою рисою «тривимірного» погляду на владу є припущення, що люди не завжди усвідомлюють власні інтереси. Третє «обличчя» влади полягає у здатності створювати ситуацію, коли суспільні конфлікти не можуть набути явного характеру. Така влада повинна бути невидимою, але одночасно вона є найбільш ефективною владою.

Ключові слова: влада, вплив, інтереси, конфлікт, насилля, соціальна система.

політичний влада тривимірний льюкс

Більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників наполягає на необхідності концептуального дослідження сутності політичної влади. На їх думку, важливість продовження наукових розвідок у даному напрямку обумовлена наступними моментами: по-перше, наявні концепції влади не позбавлені недоліків, простежується некоректність дефініцій, непослідовність у викладі, суперечності в логіці формулювання поняття; по-друге, за наявності значного обсягу літератури (насамперед, зарубіжної) з владознавчої тематики мало монографічних праць, спеціально присвячених концептуальному аналізу кратологічних знань взагалі. У науковій літературі переважає розгляд окремих аспектів політичної влади без аналізу всього спектру проблем, що стосуються змісту поняття, тому цим дослідженням властивий фрагментарний характер [1, с. 177-178]. З огляду на це, актуальним є звернення до нових зарубіжних напрацювань в сфері кратології. Метою статті є аналіз трансформацій політичної влади в сучасному світі в контексті створеної С. Льюксом «тривимірної» моделі влади.

Проблемам трансформації феномену влади присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Проте, у вітчизняному дискурсі політичної влади не достатньо представленим є доробок відомого в світі вченого С. Льюкса. Серед вітчизняних досліджень, присвячених «радикальному погляду» на владу, можна виділити праці Т. Лупула «Латентність преференційного конфлікту реальних інтересів «тривимірного обличчя влади» Стівена Льюкса» [2], Б. Дем'яненко «Транформація «обличчя» влади в сучасній зарубіжній кратології» [3] та «Розвиток кратологічних знань в Україні» [4], І. Жаровської «Теорія влади»[5], А. Зоткіна «Трансформація владних відносин: від примусу до інформаційного панування» [6], Є. Цукора «Політико- правові концепції феномену політичної влади» [7], І. Попової «Соціологічний підхід до дослідження легітимності талегітимації» [8, с. 21-41].

Серед зарубіжних дослідників істотний внесок у розуміння феномену влади взагалі здійснили Дж. Агамбен, Дж. Аррігі, А. Бадью, Ч. Барнард, Ж. Батай, Дж. Батлер, У. Бек, Р. Берштедт, М. Бланшо, Н. Боббіо, Т. Болл, П. Бурдьє, Д. Валадес, Б. Варні, Т. Вартенберг, В. Геллнер, А. Глетцмейер, А. Глюксман, Р. Грін, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Дж. Дебнем, Р. Жирар, Е. Канетті, Ф. Конноллі, С. Клегг, А. Кожев, Дж. Крамер, Ф. Лаку-Лабарт, Т. Маршалл, Ш. Муфф, Дж. Найджел, Ж-Л. Нансі, Ф. Ніцше, Р. Нозік, Ф. Оппенгейм, Г. Палермо, Ж.-К. Пассрон, Дж. Пфейфер, Ж. Рансьєр, М. Ротбарт, К. Скіннер, Е. Тоффлер, Ф. Федьє, М. Гайдеггер та багато інших вчених.

В свій час М. Вебер дав класичне визначення влади як можливість суб'єкта реалізувати власну волю всупереч опору інших учасників політичної взаємодії [9, с. 644645]. В цьому контексті політична влада пов'язується з людськими відносинами та конфліктами, що виникають всередині них. Ще одним важливим наслідком, що випливає з веберівського визначення, є розуміння політичної влади як можливості застосування насилля. На цій підставі деякі дослідники навіть заперечують обов'язковий зв'язок влади та насилля [10, с. 106-107]. Проте, необхідно нагадати, що у М. Вебера найвищим проявом політичної влади є державна влада, котра постає нічим іншим як легітимною можливістю застосовувати насилля.

В наш час політологічна теорія намагається відійти від тлумачення влади у його взаємозв'язку з можливістю прямого застосування фізичного насилля. Як зазначає Б. Дем'яненко, впродовж історії розвитку людство постійно створює нові механізми здійснення влади. Для захисту від зовнішніх ворогів та захоплення ресурсів у стародавні часи формуються держави. Починаючи з епохи Відродження, розгортається влада грошей та капіталу, що супроводжується ставленням дисциплінарних практик здійснення влади. На початку XX століття створюються різноманітні форми «символічної влади». В наш час трансформації форм влади призводять до формування суспільства споживання, котре визначає стилі життя як окремих індивідів, так і цілих народів та націй. Новітні інстанції влади, як вважає Б. Дем'яненко, тлумачаться як нові дійсності штучного й свідомого впорядкування життя людей, вони приходять на зміну традиційним формам влади [11, с. 78]. З огляду на зазначене, можна констатувати, що специфіка сучасної влади полягає у зосередженні уваги на детермінації перш за все свідомості, а не тіла. Якщо традиційна влада прагнула впливати на тіла, то сучасна залучає до сфери свого впливу сферу бажань, потреб, інтересів та світоглядних орієнтирів. Вона робить акцент не на примусі, а на згоді, не на фізичному насиллі, а на ідеологічному («символічному») насиллі.

Сучасний дослідник феномену влади С. Льюкс пропонує підхід, котрий не заперечує попередні, а доповнює їх. Він називає свій підхід до визначення сутності влади «тривимірним» та протиставляє його «одновимірному» та «двовимірному» підходам. На думку вченого, попередні способи дослідження влади були занадто вузькими. Так, наприклад, «одно- вимірний» підхід, котрий представлений у працях Р. Даля [12, р. 201-215], розглядає владу в контексті прийняття рішень, як об'єктивний процес, що підлягає спостереженню. Цей погляд на владу інколи позначається як «плюралістичний», втім з нього можуть випливати висновки, протилежні плюралізму. Якщо його застосовувати до плюралістичних структур, тоді і висновки можуть бути плюралістичними, але якщо його застосовувати до елітистських структур, тоді і висновки випливають елітистські. Головний акцент в цих межах здійснюється на вивченні конкретної поведінки. Спрямованість на виявлення влади за допомогою концентрації уваги на поведінці, котру можна спостерігати, «приводить плюралістів до того, що їх головним завданням стає вивчення прикладів прийняттярішень» [13, с. 31].

Окрім того, для Р. Даля та його послідовників характерним є ототожнення термінів «влада», «авторитет» або «вплив». В одній з своїх праць Р. Даль писав, що не заперечуючи важливість в певних випадках розведення цих термінів, в своєму дослідженні влади він буде намагатися віднайти деяке примітивне поняття, котре міститься в основі всіх перерахованих концептів [12, р. 202].

Важливим аспектом «плюралістичного» підходу є зосередження уваги на конфлікті. Останній тут має центральне значення внаслідок того, що саме він виступає критерієм визначення, кому належить влада. З огляду на це, складається уявлення, що саме в конфлікті відбувається репрезентація влади. Це, перш за все, конфлікт між преференціями, бажаннями, котрі свідомо виражаються у діях. Розуміючи преференції і бажання як інтереси, представники «одновимірного» підходу вважають, що інтереси виражаються у наданні переваги певній політиці. При цьому, зовсім не береться до уваги можливість того, що інтереси можуть бути невираженими і такими, що не піддаються спостереженню. Окрім цього, необхідно підкреслити, що люди можуть мати невірне уявлення про свої інтереси або не усвідомлювати їх. «таким чином, - писав щодо «одновимірного» підходу С. Льюкс, - я роблю висновок, що перший, одновимірний, погляд на владу передбачає зосередженість на поведінці при прийнятті рішень з приводу таких проблем, котрі породжують спостережуваний конфлікт (суб'єктивних) інтересів, що розуміється як бажання, котрі надаються певній політиці і проявляються завдяки політичній участі» [13, с. 34].

Натомість «двовимірний» підхід, прагнучи доповнити «одновимірний», проголошує тезу про «дволикість» влади. Якщо «перше» обличчя влади дійсно репрезентується у спрямованій на прийняття рішень діяльності, то «друге» виражається в тому, щоб не допустити до набуття політичної форми та публічного обговорення деяких інтересів людей. Представники «двовимірного» підходу до вивчення влади критикують концепцію «одновимірного» підходу за те, що вона надає занадто великого значення процесам ініціювання, вирішення та накладення вето та залишає поза увагою здатність влади звужувати спектр питань, з приводу яких можливе публічне обговорення. Внаслідок зазначеного, їх критика визначається як антибіхевіоралістьська. В цих межах увага зосереджується як на процесі прийняття рішень, так і на протилежній ситуації, тобто на утриманні від прийняття тих або інших рішень. Таким чином, відбувається розширення меж політичного, котре тепер включає в себе не тільки видимі конфлікти, але й ті конфлікти, що внаслідок різних причин не можуть набути публічної форми. «Двовимірний» погляд на владу вводить в сферу аналізу питання про форми контролю над політичним порядком денним та способами витіснення небажаних тем за межами публічного обговорення.

Як зазначає С. Льюкс, не дивлячись на важливу відмінність «двовимірного» підходу від «одновимірного», вони обидва мають одну спільну рису, тобто акцентують увагу на актуальному, явному або прихованому, конфлікті. Для обох підходів властиве тлумачення інтересів людей як свідомо репрезентованих та таких, що піддаються спостереженню. «Таким чином, - писав С. Льюкс, - я роблю висновок, що двомірний погляд на владу передбачає неповну критику біхевіоралістського акценту першого погляду (говорю неповну, тому що для нього утримання від рішень все ще залишається формою прийняття рішень), і він дозволяє розглядати способи, за допомогою яких створюються перепони для прийняття рішень з тих потенційних питань, котрі виступають предметом спостережуваного конфлікту (суб'єктивних) інтересів, які розуміються як прерогативи, що знаходять вираження у відкритому політичному просторі, і як незадоволення, що не вийшло на політичний рівень» [13, с. 41].

Переходячи до третього «обличчя» влади, необхідно зазначити, що його аналіз виходить із спільного ядра усіх розмов про владу, а саме уявлення про те, що А певним чином здійснює вплив на В. Втім, при застосуванні цього «примітивного» уявлення до аналізу політичного життя, необхідно розуміти, що А здійснює свій вплив значимим чином. Саме критерії значимості впливу відрізняють різні погляди на владу. В кінцевому підсумку, всі три погляди на владу можуть бути розглянуті як альтернативні інтерпретації одного й того ж поняття влади, «відповідно до якого А здійснює владу над В, коли А впливає на В способом, що суперечить інтересам В» [13, с. 49]. Згідно з подібним розумінням влади акцент робиться на прийнятті рішень і контролі над політичним порядком денним; на проблемах та потенційних проблемах; на латентних конфліктах та конфліктах, що можна спостерігати; на суб'єктивних та реальних інтересах.

Одним з найцікавіших моментів «тривимірного» погляду на владу є розуміння ролі інтересів у владних взаємозв'язках, відповідно до якого, люди не завжди усвідомлюють власні інтереси, адже бажання людей можуть бути детерміновані існуючою соціальною системою. Третє «обличчя» влади полягає у здатності створювати ситуацію, коли суспільні конфлікти можуть не набувати явного характеру та залишаються навіть не усвідомленими тими, хто нібито повинен бути зацікавлений в їх політичному вираженні. Дії влади можуть визначати, що людина буде вважати природним в соціальному устрої, а що ні. Така влада повинна бути невидимою, але одночасно вона є найбільш потужною владою. «Я вважаю, - писав С. Льюкс, - що ми повинні осмислити владу більш широко - у трьох вимірах, а не в одному або двох, і що нам потрібно враховувати ті її аспекти, котрі менш за все піддаються спостереженню, адже влада, без сумніву, тим ефективніша, чим менш вона помітна» [13, с. 9].

Через міркування С. Льюкса стосовно третього «обличчя» влади в політологічний дискурс повертається тема ідеології. Особливо відчутною вона є при обговоренні феномену політичної влади. Як відомо, для самого С. Льюкса термін «влада» є сутнісно суперечливим та оціночним. Різне тлумачення того, що є людськими інтересами, визначається різними моральними та політичними позиціями. Будь-який погляд на владу спирається на специфічні уявлення про інтереси людей. Таким чином, цінності людей, їх ідеологічні уподобання завжди впливають на розуміння влади. Так, кожному з трьох поглядів на владу притаманною є певна ідеологічна та моральна позиція. «Ліберальному» підходу властиве розуміння інтересів як того, що людина безпосередньо бажає та виражає в формі політичних преференцій у політичній участі. Натомість «реформістський» підхід, погоджуючись з попереднім тлумаченням інтересів, вважає, що не всі бажання людей можуть набути політичного вираження. Адже деякі інтереси замовчуються, витісняються та не допускаються в простір публічного обговорення. Нарешті, представники «радикального» погляду на владу схильні вважати, що дійсні інтереси людей проявляються в акті вільного, «автономного» вибору. Але в повсякденному існуванні людські бажання зазвичай виявляються детермінованими пануючою над ними системою.

Як зазначають вітчизняні дослідники виявлених С. Льюксом «облич» влади, його підхід зосереджує увагу на важливих елементах соціально-політичних процесів, які до нього були поза увагою дослідників. Заслуговує на увагу й те, що вчений не пропонує «звільнити» об'єкт влади від всіх структурних умов і створити штучну ситуацію влади в «ідеальному» світі. Він стверджує, що існують «автентичні» інтереси людей, оскільки не всі інтереси є продуктом здійснення влади. З точки зору дослідників, подібне прагнення уникнути об'єктивістського розуміння «реальних інтересів» є цілком раціональним, оскільки воно веде до розмивання відмінностей між «інтересами» та «ідеалами» і створює небезпеку виправдання «патерналізму», «авангардизму», «елітизму» і т.п. Тому подібна концепція інтересів зберігає зв'язок з суб'єктивними бажаннями і преференціями. Вчений наголошує, що визначення інтересів об'єкта проводиться самим об'єктом (а не суб'єктом) в умовах «відносної автономії», тобто він тлумачить інтереси як усвідомлені актором преференції. Проте, як вважає Т. Лупул, йому не вдалося добитися послідовного необ'єктивістського пояснення «реальних інтересів» (напевно, це неможливо в принципі). Зрозумілим є й те, що порівняно з тими формами влади, які містять відкритий конфлікт між суб'єктом і об'єктом, «третє обличчя влади» важче віднайти і дослідити. Але те, що поведінка легше піддається емпіричному аналізу, не означає, що влада обмежується тільки цією сферою [2,с. 76].

Не дивлячись на те, що більшість дослідників визнає значний внесок С. Льюкса в розвиток розуміння влади, його концепція була піддана критичному перегляду. Так, наприклад, відомий дослідник феномену влади Лєдяєв вважає, що необхідно переглянути адекватність визначення «реальних інтересів», правомірність використання поняття «короткотривала влада» та бачення влади як такої, що обов'язково несе шкоду об'єкту. Насправді, вважає він, влада може здійснюватись і в інтересах об'єкта, а в умовах «відносної автономії» ніщо не гарантує нам вибору саме наших «реальних» інтересів. «Чому, - запитує В. Лєдяєв, - приховане формування переконань та настанов об'єкта вважається «справжньою» формою влади («третє обличчя влади»), у той час як його дзеркальне відображення - дії суб'єкта в інтересах об'єкта, котрий не усвідомлює свої інтереси, лише її аберацією - владою «короткотерміновою? На наш погляд, Льюкс не зміг віднайти переконливі відповіді на ці питання» [14].

Висновки

Отже, можна стверджувати, що запропонований С. Люксом «тривимірний» погляд на феномен влади корисний не тільки тим, що дає певні відповіді та теоретичні моделі. Не менш важливою є здатність його концепції породжувати нові питання та розкривати приховані проблеми соціально-політичного життя. Однією з найважливіших таких проблем постає проблема можливості рівноправної участі у політичному житті всіх членів суспільства. Як показує аналіз влади Льюкса, така можливість не гарантується простим фактом проголошення демократичних цінностей. У цьому контексті можна пригадати напрацювання М. Фуко, Ж. Рансьєра або П. Бурдьє, в яких розкривається обумовленість світоглядних настанов індивіда існуючим соціально-культурним середовищем. В сучасних умовах влада виступає як прихована потуга. З огляду на це, стає очевидним, що деякі індивіди та цілі групи можуть бути витіснені за межі політичного простору поза застосуванням відкритого насилля. їх проблеми та інтереси залишаються латентними навіть для них самих. Тому, на нашу думку, постульовану С. Льюксом сутнісну суперечливість поняття «влада» слід розуміти як можливість для політики залишатися відкритим простором виявлення різних інтересів.

Список використаних джерел

Головченко В. Українське владознавство: історія та перспективи розвитку / Володимир Головченко П Політичний менеджмент. -2001.-№6.-С.177-180.

Лупул Т. Латентність преференційного конфлікту реальних інтересів «тривимірного обличчя влади» Стівена Льюкса / Тарас Лупул // Історико-політичні проблеми сучасного світу: зб. наук. ст.

Чернівці: ЧНУ, 2013,- Т.25/26. - С.70-76.

Дем'яненко Б. Л. Трансформація «обличчя» влади в сучасній зарубіжній кратології / Б. Л. Дем'яненко П Гілея: науковий вісник. 2013. - №72. - С.804-809. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/gileya_2013_72_156.

Дем'яненко Б. Розвиток кратологічних знань в Україні: Монографія / Б. Дем'яненко. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М.,2011.- 794 с.

Жаровська І. М. Теорія влади: навч. посіб. /1. М. Жаровська. X.: Право, 2016. - 240 с.

Зоткин А. Трансформация властных отношений: от принуждения к информационному господству / А. Зоткин // Соціальні виміри суспільства. - 2014. - №6. - С.70-80.

Цукор Є. Політико-правові концепції феномену політичної влади / Є. Цукор // Право України. - 2009. -№11.-С.132-138.

Попова И. Социологический подход к исследованию легитимности и легитимации / Ирина Попова II Социология: теория, методы, маркетинг. -2000. - №3. - С.21-41.

Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер; пер. с нем. / Сост. общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко. -М.: Прогресс, 1990. - 808 с. - (Социологическая мысль Запада).

Политология: Учебное пособие / Под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хренова. - СПб.: Питер, 2005. - 560 с. - (Серия «Учебное пособие»).

Дем'яненко Б. Л. Влада / Б. Л. Дем'яненко // Політологія: навчальний енциклопедичний словник довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації / за наук. ред. д.політ.н. Н. М. Хоми [В. М. Денисенко, О. М. Сорба, Л. Я. Угрин та ін.]. - Львів: Новий Світ-2000, 2014.-779 с.

Dahl Robert A. The concept of power / Robert A. Dahl // Systems Research and Behavioral Science. - Volume 2, Issue 3 (1957: July). - P.201-215.

Льюке С. Власть: Радикальный вигляд / Стивен Льюке; пер. с англ. А. И. Кырлежева; Гос. ун-т - Высшая школа экономики. - М.: Изд. Дом Гос. Ун-та - Высшая школа экономики, 2010. - 240 с. (Политическая теория).

Ледяев В. Г. Современные концепции власти: аналитический обзор / В. Г. Ледяев // Социологический журнал. - 1996. №3/4. - С.109-126. - Режим доступа: file:///C:/Users/Admin/ Downloads/292-510-l-SM.pdf.

Размещено на Allbest.ru