До питання про виникнення технократизму як напряму політичної думки: промислово-наукове суспільство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про виникнення технократизму як напряму політичної думки: промислово-наукове суспільство

В рамках досліджень технократичних теорій, науковці акцентують увагу на тому, що ці ідеї мають глибоке історичне коріння, але власне технократизм як напрям суспільно-політичної думки пов'язують із ХХ століттям. Так, «батьком» технократизму називають Т. Веблена, проте значне місце у формуванні цієї доктрини відводять мислителям попередніх століть, зокрема К.А. Сен-Сімону. В той же час, серед дослідників є інша точка зору, наприклад В.А. Копилов у своїй статті «Технократія: пошуки соціального ідеалу в проблемному полі технологічного детермінізму (початок шляху)» висловлює думку, що «існують необхідні і достатні передумови стверджувати, що саме Сен-Сімон став основоположником технократизму»¹. Але навіть враховуючи те, що побудований Сен-Сімоном проект розвитку суспільства справив визначний вплив на майбутній розвиток технократизму, однією із ключових причин існуючих розбіжностей у трактуванні ролі мислителя на етапі розбудови нового напрямку політичної думки, є відсутність систематизованих та чітко визначених пояснень у науковій літературі стосовно недоцільності розгляду його концепції як першої власне технократичної. Тому метою статті є аналіз політичних поглядів Сен-Сімона в контексті розгляду його концепції як однієї з головних теоретичних засад формування технократизму. Один із дослідників творчості Сен-Сімона, В.П. Волгін, головною новизною ідейної спадщини мислителя називає те, що він «врахував два найбільші перевороти кінця XVIII і початку XIX століть: французької революції і промислового перевороту - політичної та економічної перемоги буржуазії»². Власне, взаємозв'язок промислових та політичних перетворень, розглянутий через призму детермінізму, керівного принципу наукової методології, що абсолютно беззаперечний в області фізичних наук, який також має застосовуватись до аналізу явищ соціальних, прослідковується в усій творчості Сен-Сімона.

Твори Ньютона, Локка, Декарта, Дідро, а також інших світил науки і філософії, справили значний вплив на формування світоглядних установок мислителя. Врешті, він обирає власний шлях дослідження - фізико-політичний метод. Уже у «Нарисі науки про людину» Сен-Сімоном обґрунтовується ідея про взаємообумовленість наукових та політичних революцій, які, на думку мислителя, чергуються між собою та виступають одні для інших то причиною, то наслідком. Проте і сама суть науки та її прогресу тісно пов'язана із розвитком релігії, адже для філософа всі «системи релігії, загальної політики, моралі, народної освіти суть не що інше, як застосування системи ідей, або, можна сказати, це система мислення, що розглядається з різних сторін»³. Загальна політика при цьому розглядається не у вузькому значенні, для Сен-Сімона вона також включає релігійну систему і організацію духовенства. Обумовлюється це тим, що шлях людства від ідолопоклонства, через політеїзм, до теїзму супроводжувався синкретизмом існування релігії, науки та політики. Чи не найяскравішим прикладом Сен-Сімон називає «корпорацію єгипетських вчених»⁴, яка виконувала обов'язки жерців та володіла необмеженою політичною владою.

Проте, як уже зазначалось вище, із розвитком релігійних уявлень, відбувались докорінні зрушення в науковій картині світу, які обумовлювали відповідні трансформації політичних порядків. Про них Сен-Сімон пише наприкінці «Нарисів.» під заголовком «Лист до фізіологів». Обґрунтуванням поглядів мислителя слугуєаналіз тенденцій історичного розвитку, точкою відліку слугує XV століття. Так, Сен-Сімон починає будувати логічну лінію із наукового перевороту, який здійснив Коперник. Коперник не лише перевернув картину світобудови, в якій Земля перестала бути центром Всесвіту, він підірвав всю будову християнської релігії. Одним із наслідків цього стала революційна зміна політичної системи Європи, здійснена Лютером. Останній послабив політичний зв'язок європейських народів. Далі мала місце наступна наукова революція, яка пов'язана насамперед з іменами Бекона та Галілея, одним із найяскравіших наслідків котрої стала політична революція в Англії. Після появи наукових робіт Ньютона і Локка, їх ідеї підхоплюють Енциклопедисти, що відстоюють ідеї про кращу політичну організацію, які пізніше знайдуть відображення в подіях Французької революції. Враховуючи означену направленість історичного процесу, Сен-Сімон передрікає, що на черзі науковий переворот, який неодмінно перетече у наступні політичні революції.

В «Роботі про всесвітнє тяжіння» він зазначає, що «нова політична система в Європі стане наслідком нової філософії, що базуватиметься на ідеї всесвітнього тяжіння»⁵. Всесвітнє тяжіння у мислителя, в даному контексті, пов'язане насамперед із уже згаданою ідеєю детермінізму. Характер детермінізму окреслюється чіткіше в контексті теорії промислової організації суспільно - політичних процесів, запропонованої Сен-Сімоном.

Аналізуючи реальність, яка сформувалась у тогочасній Франції, мислитель приходить до висновку, що роль промисловості і надалі буде зростати, «лише в промислових ідеях потрібно шукати спасіння і припинення революції»⁶. Промисловий клас повинен оволодіти суспільством, а політика має стати «наукою про виробництво, тобто наукою, яка ставить собі за мету встановлення порядку речей, найбільш сприятливого всім видам виробництва»⁷. Завданням майбутніх урядів Сен-Сімон бачив не управління людьми, а усунення всього, що заважає корисним роботам, які складають промисловість. Окрім зменшення обов'язків, уряди також обмежувались у владних повноваженнях та фінансових ресурсах, які мали забезпечувати

лише виконання безпосередніх функцій. Новий загальний принцип політики полягатиме в тому, що правителі-лише адміністрація суспільства, зобов'язана керувати ним згідно з інтересами та волею підлеглих.

Базовою основою промислового режиму має бути встановлення права власності та положення про повагу до неї. Одним із варіантів його встановлення Сен-Сімон бачить шлях виборів: «промисловість, отримавши більшість на виборах, здобула б у найближчому часі більшість і в палаті громад, яка володіє великою політичною силою»⁸. Проте існують сили, які стоять на заваді втіленню цінностей промисловців у функціонуванні всього суспільства, адже «інтереси промисловців явно протистоять інтересам військових та їх агентів юристів»⁹. Проте, в ранніх роботах мислителя, зокрема «Листах женевського жителя до сучасників», із положення про повагу до власності, витікали дещо відмінні висновки стосовно майбутньої соціально-політичної організації. Якщо Рада Ньютона проголошувалась верховною духовною владою (на противагу церковним інституціям), то світська влада в розробленому Сен-Сімоном проекті, передавалась власникам (незважаючи на численні ремарки стосовно освіченості власника, апелювання до раціональних начал у його діяльності), і лише пізніше центральною фігурою стає індустріал (aux industriels), промисловець.

На думку мислителя, насправді є та можуть бути лише дві системи соціальної організації, що дійсно відрізняються одна від одної: у політичній сфері - феодальна (військова) та промислова системи, в духовній - система вірувань та система позитивних доказів. У старій системі основними цілями політичного механізму були зміцнення позицій уряду та утвердження влади одних класів над іншими, з метою утримання суспільного порядку. Нова система повинна насамперед забезпечити складення «ясного та найбільш розумно комбінованого плану робіт, які повинні бути виконаними суспільством для поліпшення існування всіх його членів як в політичному, так і моральному відношеннях».

Незважаючи на те, що до часу написання Сен-Сімоном основних робіт, промисловці ще не виявили значної політичної активності, саме на них покладається відповідальність за правильне застосування отриманих наукових знань. Основою сучасних йому проблем, мислитель називає те, що соціальний устрій надає більшої уваги та впливу другорядній праці і навіть дозвіллю, аніж праці, яка приносить пряму користь. (Ці ідеї пізніше були розвинені Т. Вебленом, зокрема в його роботах «Теорія дозвільного класу» («The Theory of the Leisure Class») та «Інженери і система цін» («The Engineers and the Price System»)). Тобто промисловий клас, на думку Сен-Сімона, в сучасній суспільній організації посідає останнє місце.

В «Катехізисі промисловців» Сен-Сімон визначає промисловця як «людину, що працює для виробництва чи для доставки різним членам суспільства одного або декількох матеріальних засобів, які задовольняють їхні потреби чи фізичні схильності»¹¹. До класу промисловців, відповідно до цього визначення, відносяться землероби, ковалі, слюсарі, столяри, фабриканти, купці, перевізники, матроси торгового корабля - цей перелік широкий, але не вичерпний. Власне таке тлумачення промислового класу і є однією з ознак того, що Сен - Сімона не можна розглядати як засновника технократизму, а, скоріше, як одного із китів, на творчості яких сформувались базові положення цієї доктрини, представника «докласичного періоду» розвитку технократичних концепцій.

Хоча Сен-Сімон зазначає, що політичне прагнення більшості суспільства полягає у тому, щоб найбільш обдаровані люди управляли якомога дешевше, м'якше, забезпечивши суспільний спокій, в його теорії прослідковується відбиток того часу - мислитель не може відмовитися повністю від монархічних елементів в управлінні державою. А.В. Левандовський зазначає, що Луі де Сен-Сімон насамперед «рояліст та аристократ»¹³, і це прослідковується в тій чи іншій мірі в усій його творчості, в тому числі пізнього періоду. В Продовженні брошури «Про Бурбонів та Стюартів», на думку мислителя, лише активне втручання виробників дозволить уберегти короля, як і цілу націю від нещасть. З іншої сторони, він зазначає, що саме королівська влада була тією установою, яка слугувала точкою опори новаторам як в духовній, так і світській владі.

На його погляд «сучасне суспільство являє собою незвичайне явище: нація за сутністю промислова має уряд за сутністю феодальний»¹⁴, що у свою чергу породжує протиріччя між курсом уряду та прагненнями нації. Подібні протиріччя розглядають пізніше Веблен і Бьорнхем. Leasure class, юристи, військові, капітани бізнесу - коли ці групи, про які говоритимуть апологети технократизму ХХ ст., перебувають на політичній авансцені, слід говорити, за Сен-Сімоном, про існування урядового чи військового режиму. Але після досягнення суспільством успіхів у позитивних науках та промисловості, повинен відбутися перехід до адміністративного або промислового режиму.

Одним із ключових досягнень Великої французької революції, на думку мислителя, є те, що вона зруйнувала рабство, яке століттями тяжіло над промисловим класом. Власне тому, порівнюючи англійську та французьку революції, Сен-Сімон стверджує, що перша «змусила дворян, юристів, військових та державних чиновників керувати справами нації в інтересах промисловості»¹⁵, друга ж зробила більше: вона знищила інститут дворянства та підкорює вищеозначені класи велінням промисловців. Оскільки, на його погляд, революція ще не закінчилась, поки в доконаному вигляді про це ще не можна говорити, але кінець революції - справа найближчого майбутнього.

Якщо раніше в нації існувало лише два класи: клас керуючих та клас керованих, то утворення корпорації промисловців мало відмінну рису - від самого початку вони не прагнули ні панування, ні підкорення. Специфічними є і засоби, використання яких дозволить промисловцям прийти до влади - Сен-Сімон виступає противником насильницьких перетворень, які придатні «лише для того, щоб скидати та руйнувати»¹⁶, натомість використання мирних інструментів має творчу силу для побудови стабільних суспільно-політичних інституцій. Відповідно, промисловці покладатимуться на мирні засоби, зокрема переговори, докази та переконання. Але спочатку потрібно провести подальшу розробку а також поширення промислової доктрини, яка б дозволила об'єднати зусилля індустріалів на шляху побудови нової суспільно-політичної системи. Системи, в яких на зміну управлінню людьми прийде адміністрація, управління речами. В такому суспільстві, що за характером буде виглядати як велика складна майстерня, політика стане наукою про виробництво. Політичне врядування, таким чином, відповідатиме формулі «Все через промисловість, все для промисловості».

Проект майбутнього суспільства, розроблений Луі де Сен-Сімоном, носить характер промислово-наукового. Промисловці на його погляд мають управляти державними справами, вчені - сприяти правильному поєднанню приватних інтересів з загальними, враховуючи актуальний прогрес знань. Оскільки філософія є наукою про загальні поняття, завдання філософів полягає в осягненні найкращої для даної епохи системи суспільного устрою, «щоб спонукати керованих та керуючих прийняти її, щоб удосконалити її, оскільки вона здатна до вдосконалення, щоб відкинути її, коли вона дістанеться крайньої межі своєї досконалості, та побудувати із неї нову за допомогою матеріалів, зібраних вченими-спеціалістами в кожній окремій сфер»¹⁷. Відповідно, вони також мали долучитися до розбудови індустріальної доктрини, яка приведе промисловців до керівних позицій у структурі державної влади.

Проте, як уже було зазначено раніше, незважаючи на окремі елементи технократичних ідей у творчості Сен-Сімона, його теорія несе в собі багато протиріч. Одним із ключових аспектів, який не дозволяє говорити про те, що відлік технократизму як напряму політичної думки можна вести від Сен-Сімона, окрім протиріч та недостатньої обґрунтованості деяких ідей мислителя, є широке трактування промисловців як класу. Окрім того, філософ розбудовує свій політичний проект без виключення із вертикалі управління монархічних елементів, що у свою чергу входить у протиріччя із загальною спрямованістю викорінення архаїчних, невідповідних актуальному стану розвитку знань. Тому вірним є бачення його як передвісника технократизму, адже багато ідей Сен-Сімона були переосмислені в ХХ столітті представниками нового напрямку політичної думки.

Література

політичний технократичний промисловий суспільство

1. Копылов В.А. Технократия: поиски социального идеала в проблемном поле технологического детерминизма (начало пути) // Гуманітарний часопис. 2006. №3. С. 12-22. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/gumc_2006_3_4.pdf.

2. Сен-Симон А. Избранные сочинения / под ред. В.П. Волгина. Москва: Изд - во Акадимии НАУК СССР. Т. I / пер. с фр. Л.С. Цетлина; вступ. статья В.П. Волгина. 1948. С. 8.

3. Сен-Симон А. Очерк науки о человеке // Избранные сочинения / под ред. В.П. Волгина. Москва: Изд-во Акадимии НАУК СССР. Т. 1 / пер. с фр. Л.С. Цетлина; вступ. статья В.П. Волгина. 1948. С. 149.

4. Там же. С. 170.

5. Сен-Симон А. Труд о всемирном тяготении // Избранные сочинения; под ред. В.П. Волгина. Моква: Изд-во Акадимии НАУК СССР. Т. 1 / пер. с фр. Л.С. Цетлина; вступ. статья В.П. Волгина. 1948. С. 212.

Размещено на Allbest.ru