Размещено на http://www.allbest.ru/

Політико-орієнтаційні настрої молоді України напередодні президентських виборів 2010 року

Мороз Андрій

аспірант кафедри політичних наук Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова

В даній статті автор намагається проаналізувати наявність ймовірного кандидата на пост Президента України, якого б підтримала молодь на президентських виборах 2010р. та змалювати бажаний серед населення портрет політичного лідера загальнонаціонального масштабу.

Ключові слова:

політичні цінності, політичні орієнтації, політична ідеологія, влада, вибори, політична еліта, політичний лідер, харизма.

Політичні події 2008 року за підсумками соціально-економічної та політичної діяльності виявилися чиненайсуперечливішими після подій ?Помаранчевої революції? в контексті боротьби за владу українських політичних гравців. На сьогоднішній день, коли Україна перебуває на етапі трансформаційних перетворень та демократичних змін, коли є дуже важливим момент консолідації української нації, триває постійний конфлікт між гілками влади, а точніше між її лідерами - Президентом і Прем'єр-міністром України, який зводиться до брутальних звинувачень один одного. Прикладом тому може бути підписання газових контрактів між Росією та Україною, навколо яких точаться постійні суперечки серед представників різних гілок влади про доцільність чи недоцільність їх укладення. Причина конфлікту незмінна протягом останніх років - влада. Протистояння між гілками влади зумовлюється багатьма чинниками, а саме: болісним процесом перерозподілу повноважень, недосконалістю змін, внесених до Основного Закону, суб'єктивним фактором взаємовідносин між керівниками держави, їх оточенням і опозицією [10; ст.7].

Такий перебіг подій не тільки не сприяє консолідації української нації задля вирішення найбільш актуальних проблем сьогодення та цілеспрямованого виходу з соціально - економічної кризи, але й щораз поглиблює недовіру громадян до головних інститутів влади та державних установ. За таких обставин влучним є вислів українського дослідника М.Михальченка: ?В ситуації суспільного хаосу значно легше грабувати країну, посилаючись на об'єктивні обставини, маніпулювати громадською думкою, плекати надії на історичний реванш? [6; ст.9].

Процес демократичних перетворень, який триває після набуття Україною незалежності, та спрямований на демократизацію політичної системи держави характеризується наступними чинниками: формуються основи для розвитку громадянського суспільства, виникають нові громадські рухи та об'єднання, політичні партії, утверджуються демократичні інститути влади на місцях, формуються осередки політичної еліти та виділяються окремі лідери, які, нажаль, не є загальнонаціональними. Потенціал лідерських якостей сучасних політиків вичерпаний. На сьогоднішній день не існує сильної, вольової особистості, яка змогла б об'єднати втомлених від політики громадян та покласти край ?міжусобицям?. Результати соціологічного дослідження, яке проводиться соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова протягом 2008-2009 років, показують динаміку втрати лідерських позицій серед головних політичних претендентів на посаду Президента України:

Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008-2009)

Сьогодні нагальною потребою для українського народу є пошук загальнонаціонального лідера, наділеного широким спектром владних повноважень. Сила демократичної влади значною мірою ґрунтується на довірі народу, його активній, зацікавленій участі у здійсненні державної політики. Для здобуття такої довіри, поряд з іншими передумовами, вирішальними є дії самої держави, її владних структур, політичного лідера, правлячої політичної еліти, які мають бути етично мотивовані [10; ст.7].

В даному дослідженні автор спробує проаналізувати лідерський потенціал сучасних політиків та змалювати портрет загальнонаціонального лідера, який є актуальним в нинішній ситуації. Особливу увагу слід приділити поглядам молодих людей, адже як зазначав відомий український громадський діяч, голова Центральної Ради УНР М.Грушевський: ?молодь - це майбутнє нації і саме їй належить вирішальна роль у справі духовного оновлення нації, привнесення в українське життя інтелігентності, принциповості, ідейності.? [5; ст.232]. На думку відомого українського науковця, професора Телешуна С.О. системні зміни, участь в яких приймає молодь, неодмінно спрямовані на успіх.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді” із змінами, внесеними згідно із Законом від 23.03.2004р. ?молодими вважаються громадяни віком від 14 до 35 років [4]. Тому наше дослідження головним чином побудоване на соціологічних дослідженнях, які проводились серед цієї верстви населення.

Дослідженню питань політичного лідерства присвячено чимало праць зарубіжних та вітчизняних вчених. Так ще починаючи з часів Стародавніх Греції та Китаю дане питання піднімалось в працях Платона, Сократа, Конфуція, тощо. Більш детально проблему досліджували такі вчені як: Г.Моска ?Правлячий клас?, В.Паретто ?Трактат з загальної соціології?, Х.Ортега-і-Гасет ?Повстання мас?, М.Вебер та інші. В Україні проблемами політичного лідерства займаються Б.Кухта, М.Михальченко, М.Шульга, В.Бебик, тощо.

Щодо визначення поняття ?політичний лідер? серед науковців не існує суттєвих розбіжностей. В класичній світовій політологічній літературі лідерство визначається як ?процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство чи певну його частину, котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень?[7; ст.309].

Дещо інший підхід до визначення політичного лідера був у радянських вчених, які стверджували що «політичний лідер - це керівник політичної партії, громадської організації, тощо» [9; ст.718]. На сьогоднішній день більшість політичних лідерів загальнонаціонального масштабу є членами або керівниками політичних партій, завдяки яким вони прийшли до влади. Однак, таке твердження є дещо суперечливим та певною мірою обмежує поняття лідерства загалом, адже політичним лідером може бути і людина, яка не входить до будь-якої громадської чи політичної організації та, наприклад, призначена керівну посаду, завдяки якій, з часом, завоювала прихильність широкого кола громадян. Спільним у всіх підходах до визначення політичного лідера є наявність в такої особи харизми, особистих якостей, завдяки яким вона користується повагою серед оточення, та виправдовує довіру населення.

Питання наявності нового політичного лідера в сучасній Україні є надзвичайно актуальним, адже незабаром вибори і українським громадянам, а особливо молоді, вкотре потрібно буде зробити вибір таким чином, щоб це принесло користь кожному українцеві зокрема та загалом для держави. Тому напередодні чергових президентських виборів актуальним є питання про бажаний, сформований в свідомості громадян, портрет політичного лідера, який здатний сформулювати системну ідеологічну платформу своєї діяльності, спільну для всіх, без винятку, громадян України.

Аналізуючи головних акторів на політичній арені України, сьогодні можна стверджувати, що не існує реального загальнонаціонального лідера, який здатен консолідувати навколо своєї особистості всіх громадян нашої країни та вести їх до національної ідеї. Це одна з яскравих рис сучасної еліти - нездатність чітко артикулювати інтереси суспільства через відсутність хоч часткової внутрішньої згуртованості представників еліти стосовно вирішення найбільш хвилюючих для громадян питань[2; ст.554]. Навіть ті, хто ще недавно користувався повагою серед молоді, сьогодні втратили будь-яку довіру. Про це свідчать дані соціологічного дослідження стосовно рівня довіри громадян України до провідних політичних діячів, проведеного фондом «Демократичні ініціативи».

[3]

Існує ряд суб'єктивних та об'єктивних факторів, внаслідок яких політичні діячі втратили довіру населення. Серед об'єктивних можна виділити наступні:

- відсутність нових людей в політиці. У виборчих перегонах минулих років як до парламенту так і на пост Президента України вкотре беруть участь одні і ті ж люди, які вже вичерпали себе як політики;

- відсутність стабільності в соціально-економічній сфері, внаслідок чого не можуть продуктивно розвиватися галузі народного господарства та стає не можливим залучення іноземних інвесторів. Ситуація загострюється під впливом світової економічної кризи;

- падіння рівня життя населення як результат неузгодженої діяльності гілок влади, підвищення рівня безробіття та соціального незадоволення щодо внутрішньо-економічної політики держави;

- трансформація ціннісно-політичних орієнтацій громадян внаслідок відходу від старих командно-адміністративних до нових демократичних принципів владарювання;

Суб'єктивні фактори залежать від діяльності конкретної особистості в сфері публічної політики, та політико-правових наслідків цієї діяльності. Так втрата лідерських позицій В.Ющенком, лідером ?Нашої України?, який під час подій 2004р. отримав могутню підтримку тисяч громадян завдяки вдало вибудованій ідеології, що базувалась на принципах державності і національного відродження, зумовлена насамперед такими чинниками: відсутністю єдності всередині політичної сили, яку він очолює, неузгодженістю дій оточення чинного глави держави, та інформаційна пропаганда політичних опонентів, спрямована на дестабілізацію інституту президентства, тощо.

Падіння рейтингів народної довіри до діючого Прем'єр-міністра України Ю.Тимошенко зумовлена, насамперед, її бажанням зайняти пост Глави держави, внаслідок чого з боку її політичної сили відбувається інформаційна боротьба, яка спрямована на дестабілізацію політичних опонентів. Ще одним фактором є прийняття нею та членами її команди популістських та непрозорих рішень стосовно важливих питань соціально-економічного життя країни. Наприклад, немає прозорості та чіткого розуміння мотивів підписання газових контрактів між Росією та Україною, за якими наша держава купуватиме газ по європейських цінах при незмінній ставці на транзит, не існує одностайності серед експертів навколо питання повернення заощаджень вкладників Ощадбанку СРСР, тощо.

Лідер ?Партії Регіонів? В.Янукович, який на сьогоднішній день за даними центру ім. О.Разумкова має найбільше шансів посісти крісло президента в 2010 році, 19.8% напроти 15.8% Тимошенко та 4.5% Ющенко [12], не користується довірою громадян через те, що під час передвиборчих перегонів його політичною силою на загал виносяться питання, навколо яких не існує одностайної думки українців. Наприклад, питання введення в Україні російської мови як другої державної чи питання Чорноморського флоту, або вступу чи не вступу України до НАТО не сприяють об'єднанню українського суспільства. На нашу думку політик такого рівня не може використовувати під час виборчих перегонів питання, в яких заздалегідь закладені сепаратистські тенденції, адже вони можуть нанести шкоду державному суверенітету країни.

Цікавим з огляду на сучасну політичну ситуацію в Україні є поява політичної сили ?Фронт змін? на чолі з А. Яценюком. В умовах суспільної нестабільності та політичного протистояння ця політична сила отримує чималі шанси зайняти почесне місце у виборчому процесі. Однак, на наш погляд, А.Яценюк не є лідером загальнонаціонального масштабу з огляду на ряд причин, найголовнішою з яких є те, що він належить до так званого «помаранчевого електорального поля», тобто в разі можливих дочасних виборів дана політична сила розділила б симпатії з такими гравцями як БЮТ та НУНС при незмінній підтримці Партії Регіонів, що призвело б лідерства останньої у виборчому процесі.

В даній ситуації доречно змалювати портрет політичного лідера. Яким він повинен бути щоб відповідати настроям більшості молодого населення України. Очевидно, що політичний лідер загальнонаціонального масштабу повинен бути вольовою та харизматичною особистістю. Цілком закономірним в сучасній політичній ситуації видається той факт, що появу сильного лідера, який має широкі владні повноваження підтримують 62% громадян України, проти - 18.4% [11]. Очевидно що в ситуації нестабільності, коли більшість населення вже втомлена від постійних політичних чвар та відвертої брехні, люди прагнуть обрати стабільного державного діяча, який буде наділений широким спектром повноважень та буде здатний впливати на прийняття важливих політичних рішень.

Надзвичайно важливою характеристикою нового політичного лідера повинно стати наявність в нього чітко напрацьованої консолідуючої ідеології, яка відповідатиме поглядам широкого кола громадян України. Так на думку українського дослідника Ф.Рудича політичний лідер загальнонаціонального масштабу повинен:

По-перше, сміливо брати на себе політичну відповідальність і посідати активну позицію стосовно тих процесів, які відбуваються в країні.

По-друге, об'єднуючи націю, він має виходити з того, що інтереси і єдність політичної нації - це абсолютний пріоритет стосовно будь-яких інтересів. У цьому контексті важливо проявляти політичну коректність щодо питань, які не сприймаються нацією в цілому. Проблеми ОУН-УПА, голодомору, входження в НАТО мають вирішуватися на рівні вчених, експертів, широкої громадськості і лише потім пропонуватися владою суспільству в цілому. загальнонаціональний лідер політичний

По-третє, він повинен тримати на високому рівні планку інтелектуальних вимог до самого себе [10; ст.10-11].

Отже, підсумовуючи викладений матеріал приходимо до висновку що на сьогоднішній день не існує сильної, харизматичної особистості, яка могла б згуртувати молодь навколо загальноважливих питань політичної життя країни та стати єдиним кандидатом, якого б підтримала більшість громадян, незалежно від ?кольору політичних уподобань?. В такій ситуації дуже великі шанси отримати перемогу на виборах має новий кандидат з ?незаплямованою політичною біографією?, який до цього не брав участі у виборчих перегонах, та який:

· усвідомлює, дотримується і всіляко прагне зберегти національні традиції, культуру, мову, духовні орієнтири й цінності, розвинути їх у подальшому;

· скерований на поглиблення національно-демократичних ідей, їх утвердження і подальший розвиток;

· у кризових ситуаціях суспільного розвитку свідомо бере на себе відповідальність за стан справ у суспільстві [1; ст.62-63].

Список використаних джерел

1. Головатий М. Підготовка молодої політичної еліти як дієвий засіб розвитку політичного консенсусу // Політичний менеджмент. - 2007. - Спецвипуск.

2. Данилова В. Політична еліта України: характерні риси. // Історичні і політологічні дослідження. - 2007. - № ѕ

3. Динаміка рівня довіри громадян України до провідних політичних діячів України (червень 2006 - грудень 2008 р., у %). Фонд «Демократичні ініціативи» http://dif.org.ua/uploads/tablyci%20dlya%20pres-rel%2012_01_09%20red%20IB.doc

4. Закон України "Про внесення змін до Закону України: Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №4.

5. Корогод Л.П. М.Грушевський про місце і роль молоді в національному розвит-ку України. - Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології та ме-тодики. Матеріали міжнародної конференції, Київ, 11-13 жовтня 1995 р. - К.: А.Л.Д., 1996.

6. Михальченко М. Пошук лідерів: чесних, талановитих, справедливих, Політичний менеджмент // Політичний менеджмент. - 2006. - Спецвипуск.

7. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. 309с

8. Примуш М. Політична партія та її соціальна база // Віче. - 2008. - №21

9. Советский энциклопедический словарь. М., 1980

10. Фелікс Рудич Правляча еліта: її місце і роль в утвердженні української держави // Політичний менеджмент. - 2008. - №2(29)

11. Що є важливим для успішного розвитку країни? http://www.uceps.org/poll.php?poll_id=336

12. Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008) http://www.uceps.org/poll.php?poll_id=91

Размещено на Allbest.ru