Значення теледебатів для утвердження вибору політично заангажованого електорату (президентські вибори у Польщі 2005 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення теледебатів для утвердження вибору політично заангажованого електорату (президентські вибори у Польщі 2005 року)

Вступ. Теледебати - порівняно новий жанр у репертуарі сучасних європейських телевізійних мовників, що прийшов із американського телебачення. Дотепер теледебати функціонують в ефірі більшості країн світу як обов'язковий елемент президентської передвиборної кампанії. Часто їх результат може мати вирішальний вплив на вибір електорату. Результативність теледебатів великою мірою залежить від професіоналізму журналістів і ведучих, які займаються їх організацією. Зазвичай до такої відповідальної роботи залучаються досвідчені медійники.

Мета статті - показати жанрові особливості теледебатів та їх важливу суспільну роль у передвиборній кампанії та загалом у президентських виборах як вирішальному моменті суспільно-політичного життя кожної країни.

Вивченням жанрової специфіки теледебатів і їх дослідженням як ключового суспільно-політичного чинника сучасного громадського життя займалися такі зарубіжні та українські вчені, як І. Шарон, Б. Добек-Островска, М. Ільченко, І. Кукса та ін. Вони зосереджували свою увагу найбільшою мірою на мовленнєвому аспекті впливу учасників теледебатів на аудиторію та важливості підготовки вербального рівня цього журналістського жанру.

У процесі роботи над статтею використано загальнонаукові методи дослідження, зокрема метод аналізу. Для збору емпіричних даних застосовувався метод аналізу документів.

результати й обговорення. Про значення телевізійних дебатів для кандидатів у президенти, які змагаються за перемогу, можна говорити багато. Проте успіх дебатів як публіцистичної програми на телебаченні залежить від професіоналізму організаторів та учасників. Президентські дебати як певного роду шоу, видовище дуже добре вписується у формат публіцистичної програми. Дебати мають свою власну драматургію, постійне напруження. Проте існує завжди загроза їх перетворення © Гайковські С., 2016 у тривіальну «пискавку» чи розважальне шоу, якщо не дотримуватися усіх вимог жанру. Теледебати від початку появи на екранах приковують увагу мільйонів глядачів. Однак жанр телевізійного інтерв'ю і телевізійних дебатів зокрема вимагає дотримання засадничих норм і правил їх проведення.

У телевізійних дебатах, передвиборних передусім, крім дотримання правил самим журналістом і ведучим, важливим є встановлення принципів поведінки учасників та сценарію програми. йдеться насамперед про вибір форми проведення дебатів, їх тривалості, черговості відповідей, визначення часу на відповіді та запитання.

Ці деталі узгоджують між собою виборчі штаби кандидатів. Ведучі теледебатів не можуть дозволити, щоб кандидати не дотримувались затверджених правил, оскільки в протилежному разі дебати набудуть рис звичайного шоу і не принесуть успіху, тобто їх мета чи місія не буде виконана.

Варто відзначити, що зараз теледебати стали постійним елементом більшості виборних кампаній. Під час дебатів політики представляють свої програми, висловлюють власні думки та погляди перед найбільш численною аудиторією, яку не може гарантувати жодне інше медіа. Крім цих переваг, дебати мають й інший бік: переможцем стає лише один із учасників дебатів. Тому далеко не всі кандидати погоджуються брати участь у них. Часто кандидати у президенти применшують роль і значення теледебатів, відхиляючи їх або ж відкидаючи як другорядну подію в ході президентської кампанії. Зумовлене це загрозою і страхом втрати частини електо - рату, зазвичай тієї частини, яка ще не визначилась, або ж хиткої, не впевненої у своїх поглядах. Адже завжди є ризик, що у виборців може скластися враження, ніби кандидат не справився із завданням і в перехресному вогні запитань, конфронтації чи дискусії наживо з іншими кандидатами не зміг у належний спосіб себе подати і захистити свою програму [1].

Перші в історії телевізійні дебати між кандидатами на пост президента відбулися в США 26 вересня 1960 р. і це була дискусія Джона Фіцджеральда Кеннеді та Річарда Ніксона. Для Ніксона ті дебати закінчилися поразкою. З великим успіхом телевізійні дебати перейняли Німеччина і Франція.

У Польщі перші передвиборні телевізійні дебати відбулись у 1995 р. і мали дуже великий вплив на результати виборів [2]. Для поляків, які вперше у 1995 р. мали можливість побачити у прямому ефірі розмову, шоу, яким стали президентські дебати, це була атракційна подія. Глядачі мали можливість пізнати погляди кандидатів, порівняти їх, а також оцінити поведінку кандидатів під світлом прожекторів.

Для глядачів, які мали віддавна усталені політичні погляди, перегляд дебатів став нічим іншим, як часом, що дав можливість утвердитися їм у власному виборі. Серед них була і певна група палких прихильників, котрі своєю поведінкою нагадували фанів відомих людей, а їхнє ставлення до конкретного політика мало багато спільного з певного типу захопленням. Таких не потрібно переконувати шляхом дебати, вони завжди становитимуть залізне ядро електорату цього кандидата [3].

У 2005 р. Лех Качинський несподівано переміг Дональда Туска, одержавши близько 54% голосів, і це вдвічі більше, ніж партія «Право і Справедливість» отримала на попередніх виборах до Сейму, що відбувалися на місяць раніше. Сталося так незалежно від того факту, що він ділив своїх земляків на таких, що належать до системи, шкідливої для Польщі, й тих, які знаходяться поза нею.

Коментарі, що з'явилася одразу після дебатів на інтернет-форумах, дуже різнилися, однак серед інших був і такий: «Якраз закінчив переглядати президентські дебати Качинський-Туск на ТВН. На жаль, Качинський дебати виграв. Виграв не тому, що краще виступав чи краще підготувався. Качинський просто не відповідав на важкі запитання, трактуючи їх із посмішкою. У той же час йому вдавалося успішно кидати каміння в город Туска, який не зміг опанувати нервовість» [4].

Очевидний прихильник Дональда Туска з правдивим розчаруванням визнавав, що президентські дебати виграв Лех Качинський, якому вдалося дистанціюватися від прискіпливості й важких запитань та зберегти оптимістичну позицію. Із цієї точки зору важко не згадати для порівняння телевізійні дебати, що відбулися 30 листопада 1988 р. Тоді майже 2/5 дорослих поляків затамувавши подих, стежили за дебатами між очільником ПОПС (а також членом Політичного Бюро ЦК ПОРП) Альфредом Мьодовичем і лідером все ще нелегальної «Солідарності» Лехом Вален - сою. Наслідок того незвичайного для тодішньої Польщі поєдинку видавався дуже непевним. Мьодович, який захищався абсурдно, але через діючий у Польщі закон про те, що в одному працюючому колективі може бути лише одна профспілка, розпочинав дискусію впевнений у тому, що валенса вийде з неї скомпроментованим, постане перед мільйонами поляків як простак, як неосвічена людина, політичний авантюрист, не здатний до серйозної дискусії. Проте остаточний результат усієї події виявився зовсім іншим [5]. Наприкінці 1980-х рр. медіа не були так активно залучені до перебігу подій на політичній авансцені, як зараз Інтернет.

Проведені дослідження громадської думки щодо дискусії в соціальних мережах показали, що користувачі Інтернету частіше висловлювалися про Дональда Туска (1100 коментарів), ніж про Леха Качинського (993 коментарі). Водночас обидва кандидати одержали багато негативних оцінок, хоча Туск мав їх дещо менше. Аналіз проведився з 10 по 17 жовтня 2005 р. на 24 дискусійних форумах. Для дослідження застосовано авторську систему Media Explorer, що дає можливість вивчити думки інтернет-користувачів щодо особи, фірми, інституції, продукції чи послуг [6].

Зрозуміло, що результати дебатів спонукають до роздумів передусім журналістів та фахівців зі зв'язків із громадськістю. Цікаву позицію представив у цій справі Адам Лашин, прес-секретар Громадської Платформи у розмові з журналістом «Великого Формату», додатку видання «Газета Виборча», який вважав, що дебати стали успішними для Туска: «В дебатах Туска з Качинським на перемогу великою мірою вплинув випадок. На самому початку дебатів Качинський мав клопіт із відкриттям футляра для окулярів. Уже звучали запитання, а кандидат у президенти мучився з тією коробочкою. йому потрібні були окуляри, щоб зачитати необхідні матеріали. У той момент Туск здобув перевагу, яку прем'єр уже прогавив. Це Качинського здолало, адже початок є найважливішим. Люди дивляться перші три-п'ять хвилин і формують думку про учасників програми, яку потім важко змінити».

Також Адам Лашин розповідав журналістові, як долучився до «зміни Туска з «цямцярамсі» в боса»: «Спочатку треба було попрацювати над тим, щоб тримав зоровий контакт із журналістами під час розмови. раніше не дивився їм в очі, а ще Туска треба було відівчити говорити довгими реченнями, зі вставками».

На запитання Що Туск міг зробити краще, фахівець зі зв'язків із громадськістю відповів: «Краще розіграти пістолетика. Довго ми вагалися, чи це взагалі потрібно під час дебатів. Вирішили, що було б добре, аби поляки знали, хто ними керує. Я був переконаний у цьому. Ведучий, навпаки, сумнівався. І тому в ключовий момент без особливого переконання говорив про це. Спеціальний штаб також готував шпаргалки для діячів Громадської Платформи, що містити тлумачення того, як повинні поводитися політики, як реагувати на закиди конкурентів, чи відповідати на гострі дражливі запитання представників преси. Шпаргалки з'являлися двічі на день - близько п'ятої ранку, після перегляду газет та Інтернету, та о 18 годині, враховуючи найважливіші події дня. Кожен політик одержував рапорт електронною поштою» [7].

Дуже добре, коли партія, що підтримує політика, може дозволити собі запросити щиро прихильних до їх програми людей із громадськості для передвиборної кампанії, їх значення неоціненне для найпростіших ролей - розповсюдження листівок, коли важливий контакт очі в очі. Людина, захоплена ентузіазмом і прихильністю до цього кандидата, зможе запропонувати листівку так, що потенційний виборець не зможе відмовитися. Наприклад, для наклеювання плакатів можна винайняти спеціалістів, а для роздавання листівок не можна запрошувати випадкових людей, тому що їхня робота прирівнюється до так званої тихої пропаганди, а їх особиста зацікавленість має особливе значення.

У президентських дебатах такі люди є незамінною підтримкою для політика серед громадськості. Це формує атмосферу в телевізійній студії і дуже розслабляє кандидата, який може дозволити кидання погляду в аудиторію й навіть жарти. Натомість серед глядачів дебатів така група нагадує вболівальників чи фанатів і їх за - ангажованість має більше спільного із телезустріччю з улюбленим актором чи футболістом, а ніж політиком.

Віднедавна утвердилася традиція в усій Європі за американським прикладом організовувати телевізійні дебати кандидатів на найвищі урядові посади. Під час цих дебатів, за якими спостерігають мільйони людей, обговорюються внутрішні та міжнародні проблеми. Наступного дня медіа оприлюднюють оцінки та коментарі, визначають відсотки опонентів, а журналісти намагаються визначити у вигляді інтерв'ю чи теоретичного аналізу, хто виграв дебати. Телебачення має найбільший і вирішальний вплив на результати виборів. Це відбулося в останнє десятиліття XX ст., коли зникли телевізійні монополісти й настала ера приватизації та комерціалізації медій з усіма економічними та суспільно-культурними наслідками того процесу [8].

Сила телебачення використовується під час організації передвиборних дебатів, коли кандидати намагаються поставити одне одному проблемні запитання і презентувати свої програми. Як показують події останніх років, телевізійні дебати несуть великі ризики для фаворитів перегонів. Польський досвід телевізійних дебатів як змагання двох політичних лідерів невеликий порівняно з дебатами в країнах із давньою багаторічною традицією демократичного суспільства, в США або західноєвропейських або центральноєвропейських державах, як, наприклад, Німеччина.

Президентські теледебати в США дивляться кілька десятків мільйонів глядачів. Після них упродовж багатьох днів тривають дискусії про те, хто переміг. Це також єдина можливість для кандидатів, щоб запрезентуватися великій масовій аудиторії - на передвиборних вічах кандидати зустрічаються із десятками тисяч, а під час дебатів мають шанси представити свої погляди, свій стиль і свій образ кільком десяткам мільйонів виборців. У свою чергу, у західних країнах, зокрема Німеччині, зазвичай відбуваються одні дебати, що готуються спільно різними телеканалами. Німці переконані - одні добре підготовлені дебати мають кращий відголос у громадському середовищі, на них чекають мільйони телеглядачів. Одні теледебати у Німеччині - це вияв зовсім іншого підходу політиків до ролі німецьких медій. Вони не мають із ними безпосереднього контакту, як це є у Польщі. Політики мають своїх речників і радників. Виборна кампанія дуже добре фінансується, тому ЗМІ погоджуються на спільні теледебати, готують їх із великим розмахом. Вони стають великою імпрезою, на яку витрачаються великі кошти [9].

Кандидати готуються до дебатів задовго до ефіру. Зазвичай напередодні збираються всією командою і тренуються ставити запитання і відповідати на них. Експерт «мови тіла», тобто найнятий керівник проекту, аналізує, чи кандидат, до прикладу, має задовге волосся або занадто часто посміхається, стукає рукою об трибуну, крутиться на кріслі під час розмови тощо. Політичні радники рекомендують кандидатові не згадувати питання, про які в час випробувань люди не хочуть чути. Натомість рекомендують більше згадувати щоденні проблеми (наприклад, соціального забезпечення тощо).

Висновки. Результати теледебатів можуть мати вирішальний вплив на результати виборів у ситуації, коли кандидати мають однакову підтримку серед електорату і один із кандидатів виступить на дебатах гірше. Білл Зіммерман - американський політолог і керівник виборчих штабів - стверджував, що дебати можуть дуже нашкодити кандидатові, але не допоможуть напевно. «Достатньо одного прорахунку, одного мовного ляпу, невдалого вислову, як назавтра всі газети помножать їх у сотні тисяч екземплярів, закопавши мрію про перемогу» [9].

У Польщі лідери соціал-демократії і Громадської Платформи перед виборами 2005 року добре підготувалися до полеміки в телевізійних дискусіях з політиками правих. Це було виголошення урізаних реплік, лапідарних суджень і думок, що справляли враження спонтанності й дотепності учасників розмови. Проте насправді то був штучно створений образ, який у реальності готувався завчасно, на кожну ситуацію, за допомогою фахівців-медійників, піарників, політтехнологів і політичних маркетологів. Без їхньої участі успішне проведення теледебатів неможливе.

Отже, теледебати - це не що інше, як шоу або видовище, яке відповідає всіма своїми параметрами жанру телепубліцистики з драматичним сюжетом і напруженням. Вони привертають увагу мільйонів глядачів. У передвиборних теледебатах журналістами повинні бути витримані певні правила. У протилежному разі дебати можуть вийти з-під контролю ведучого. важливими є такі речі, як затвердження сценарію, тривалість, черговість відповідей, час на відповіді та запитання. Ці деталі узгоджують між собою виборчі штаби кандидатів.

Варто зазначити, що польський досвід теледебатів невеликий. Це період від занепаду ПНР, 25 років. Порівняно зі США та Німеччиною, де теледебати - це величезне шоу, яке переглядають мільйони телеглядачів, з вкладеними потужними фінансовими витратами і людськими ресурсами. У Польщі кандидати маргіналізують значення теледебатів, побоюючись не витримати випробування прямим ефіром і конфронтацією з іншими кандидатами. Цей факт підтверджує досвід останніх президентських виборів.

Література

дебати політичний вибори президентський

1. Charon Y. L'interview а la tйlйvision. - Paris 1989. - Ss. 15-24; Dobek-Ostrowska B. Komunikowanie polityczne i publiczne. - Warszawa, 2007. - S. 359.

2. Hajkowski S. Rola wywiadu telewizyjnego i dziennikarza w jego prowadzeniu we wspфlczesnych mediach. - Studia Humanistyczno-Spoleczne / red. Wojciech Saletra, Radoslaw Kubicki. - T. 8. - Kielce, 2014. - S. 109-118.

3. Hajkowski S. Studium teoretyczne wywiadu - debaty. - Studia Humanistyczno-Spoleczne / red. Wojciech Saletra, Radoslaw Kubicki. - T. 9. - Kielce, 2014. - S. 177-184.

4. Komentarze po debacie prezydenckiej Tusk Kaczynski transmitowanej przez TVN dostзpne na blogu Piotr Mikolajewski (27 pazdziernika 2005) [zrфdlo elektroniczne]. - Tryb dostзpu: http:// piotr.mikolajski.net/category/polska/page/12.

5. Koztowski B. Wiekopomne debaty, blog Salon24TV (26 wrzesnia 2007) [zrфdlo elektroniczne]. - Tryb dostзpu: http://wiadomosci.polska.pl/kalendarz/kalendarium/article.htm? id=82830.

6. Nowatorski sondaz prowadzony w dniach 10-17 pazdziernika 2005 r. na 24 wybranych grupach dyskusyjnych Internautфw w autorskim systemie Media Explorer (20 pazdziernika 2005) [zrфdlo elektroniczne]. - Tryb dostзpu: http://fakty.interia.pl/polska/news-w-sieci-mowi-sie-o - tusku, nId, 806864

7. taszyn A. Doradca PO: Kaczynski przegral debatз przez okulary (29 pazdziernika 2007) [zrфd - loelektroniczne]. - Tryb dostзpu: http://wiadomosci.gazeta.pl/Wiadomosci/1,80708,4621880. html.

8. Przyszlosc mediфw. Almanach // Materialy z konferencji «Czy media publiczne w Europie Srodkowo-Wschodniej maj^ szanse na przyszlosc?» і seminarium «Przyszlosc mediфw: zagrozenia» / pod red. K. Kopczynskiego i D. Roszkowskiej. - Warszawa, 2002. - S. 3.

Размещено на Allbest.ru