Системи місцевих виборів у країнах Східної Європи: досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системи місцевих виборів у країнах Східної Європи: досвід для України

Постановка проблеми. Побудова ефективної системи місцевої влади в країні, де розпочався процес децентралізації, потребує вивчення нових форм місцевого управління, нових механізмів формування органів місцевого самоврядування; дослідження досвіду формування місцевих фінансів та використання місцевих ресурсів тощо. Ці знання сприятимуть процесу утворення дієвих та самодостатніх територіальних громад. Важливо до цих процесів максимально залучати самих мешканців територіальних громад, використовуючи найсучасніші форми та методи їх активізації до участі у вирішенні питань місцевого життя та з метою розвитку територіальних громад. Без перегляду державної політики щодо розвитку територіальних громад тут не обійтись [16].

Розпочавши процес децентралізації влади, органи державної влади мають підтримати позитивну динаміку формування більш економічно спроможних об'єднаних територіальних громад. Цей процес давно розпочався у фактично всіх колишніх постсоціалістичних країнах Східної Європи, у них пройшла й модернізація власне системи місцевого самоврядування, у тому числі й шляхом удосконалення систем місцевих виборів та адміністративно-територіального устрою. Тому нам важливо провести аналіз цих процесів у згаданих країнах, а виокремлений позитивний досвід муніципальної розбудови врахувати в процесі реформування публічної влади, зокрема для уточнення власної стратегії реформ місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливою складовою механізму здійснення влади народом є встановлені законодавцем виборчі системи, зміст яких відіграє системоформуючу роль в організації як парламентських, так і місцевих виборів, які за своєю суттю є узаконеним способом відбору місцевих та національних еліт для управління країною, регіонами, громадами. Зарубіжні виборчі системи та особливості проведення місцевих і парламентських виборів досліджували: Р.В. Балабан (теорія виборчих систем) [2]; О.В. Батанов (муніципальні виборчі системи в зарубіжних країнах) [3]; Р.П. Безсмертний [4]; О.О. Галус (форми безпосереднього народовладдя) [5]; І.В. Козюра [8]; М.І. Лахижа [9]; В.В.Лісничий [10] (виборче законодавство й зарубіжний досвід місцевого самоврядування); Р.М. Максакова, О.В. Марцеляк, Р.П. Марчук (особливості організації місцевих виборів) [11-13]; А.О. Селіванов [16]; М.І. Ставнійчук (удосконалення виборчого законодавства та зарубіжний досвід місцевих виборів) [18]; Ю.С. Шемшученко (питання державного управління виборчим процесом) [19]; А.С. Чиркін [20] та ін. Багато зроблено для дослідження зарубіжного виборчого досвіду та його узагальнення й систематизації Лабораторією законодавчих ініціатив [1] і Національним інститутом стратегічних досліджень [17], які є провідними аналітичними центрами України. Проте окреслена вище проблематика дослідження країн Східної Європи ще мало опрацьована, а наукова інформація щодо місцевого розвитку багатьох із них є малодоступною і не узагальненою.

Метою цього дослідження є виявлення та узагальнення характерних рис виборчих систем на місцевих виборах у східноєвропейських країнах «постсоціалістичного табору», а також особливостей їх проведення та виокремлення тих механізмів, що можуть бути використані під час модернізації виборчої системи місцевих виборів в Україні.

Виклад основного матеріалу. У демократичному суспільстві в процесі формування місцевих органів влади необхідно забезпечити принцип балансу між представництвом загальнонаціональних політичних сил, що, в ідеалі, повинно забезпечити цілісність політичної системи та специфічними інтересами конкретних територіальних громад, що не завжди можуть чи бажають забезпечити партії. Водночас ефективність формування структур місцевого самоврядування - їх здатність поєднувати загальнодержавні та місцеві інтереси - залежить, у тому числі, від сталості правових норм, які регулюють проведення місцевих виборів [15]. Демократизм є питомою рисою політичної культури української нації, а демократична налаштованість українства є особливо характерною рисою сучасного розвитку Української держави, що виокремлює її серед інших пострадянських країн колишнього СРСР. Та все ж таки політична система країни є недосконалою і не сприяє формуванню системи ефективного управління. Ця система потребує змін - мусить увібрати в себе все найкраще, що виробили минулі покоління українців, ураховуючи й сьогоднішні реалії, але при цьому необхідно використати й європейський досвід місцевої демократії, що нараховує вже не одну сотню років. Тема вдосконалення виборчої процедури (виборчої системи) муніципальних виборів в Україні ще залишається актуальною і достатньо дискусійною, а сам процес достатньо динамічним, особливо з огляду на виникнення нового типу муніципальних утворень - об'єднаних територіальних громад.

Мінливість правил структуризації та проведення місцевих виборів в Україні (базові закони

і 691994, 1998, 2004, 2010, 2015 р.) пояснюється їх політичною доцільністю, зокрема бажанням політичних сил, представлених у Верховній Раді, забезпечити максимальну присутність своїх представників регіональних осередків у місцевій владі. Процедура організації останніх місцевих виборів (2015 р.) [6] викликала певну критику міжнародних спостерігачів, громадських організацій, різних політичних сил як така, що, насамперед, звузила доступ до виборних посад для місцевих лідерів, громадсько-політичних діячів, представників інших груп місцевих еліт, які не мають ресурсів чи бажання ідентифікувати себе через партійні структури. Ураховуючи потребу підвищення легітимності місцевих органів влади, оновлення структури та подальшої стабілізації політичної системи в Україні загалом, важливо проаналізувати існуючі системи виборів у країнах Європи і, взявши до уваги національний контекст, розробити рекомендації щодо модифікації виборчих правил в Україні [7; 14].

У різноманітті виборчих систем, що обслуговують місцеву демократію, важко зорієнтуватись, не систематизувавши їх особливості, у тому числі й територіальні та історико-етнічні. Україна є країною Європи, тому нам варто розглянути насамперед особливості європейських моделей. Ми обрали для дослідження моделі країн Східної Європи як тих, що, як і українська нація, відновлюють демократичні традиції, що були розірвані радянською тоталітарною машиною СРСР та понад 40 років вилучені з демократичного життя.

Умовно до країн Східної Європи нами віднесено всі країни постсоціалістичного простору. Їх межі майже збігаються з географічним визначенням Східної Європи. Ми свідомо не включили в дослідження країни, що входили до складу колишнього СРСР (які теж є частиною Східної Європи), - їм буде присвячене окреме монографічне дослідження.

Для цього регіону характерними є дві риси: тоталітарний комуністичний режим тут правив значно менше, ніж на пострадянському просторі й це справляло певний вплив на відновлення демократичної політичної системи; навіть у час «побудови соціалізму» в цих країнах було значно більше свободи і особливо автономії від КПРС, що теж дало можливість зберегти закладені раніше демократичні традиції і не дало перемогти патерналістським настроям серед мешканців територіальних громад.

Більшість країн Європи, як і Україна, під час вирішення питання вибору системи формування представницьких органів зазнають впливу політичної доцільності та кон'юнктури, що породжує стан їх політичної системи. Тобто виборча система має досягати тих цілей, які ставляться її розробниками, як правило, представниками політичних партій, що сформували більшість у національному парламенті. Серед таких цілей: забезпечення впливу на формування та реалізацію місцевої політики, ефективного функціонування системи органів публічної влади; забезпечення перемоги суб'єктів, «під яких» упроваджувалася виборча система, що буде використовуватися на наступних виборах; забезпечення представництва національних меншин та обох статей (питання гендерної рівності) в органах місцевого самоврядування, зв'язку між виборцями та обраними депутатами; зміцнення кадрових ресурсів партій та електоральна підготовка до парламентських чи президентських виборів. Саме вище наведені цілі визначають особливості виборчих систем для формування представницьких органів місцевого самоврядування. Цілеспрямовану роль відіграє і демократична традиція, що збереглась у цих країнах, де живе покоління тих, що мешкали до «впровадження соціалістичної ідеології» сталінською тоталітарною машиною.

Ураховуючи певну різноманітність виборчих систем, за якими формуються представницькі органи на базовому та регіональному рівнях у країнах Східної Європи, можемо виокремити певні їхні спільні риси.

1. У більшості країн Східної Європи передбачена можливість висунення не лише партійних кандидатів, а й позапартійних представників, у тому числі від громадських організацій. Хоча са - мовисування все ж таки переважає на базовому рівні місцевої демократії.

2. У більшості країн застосовується пропорційна або змішана виборча система з пропорційною складовою. На виборах голів територіальних громад використовується мажоритарна виборча система абсолютної більшості або вони обираються представницькими органами базового рівня.

3. У країнах Східної Європи не є характерною і поширеною практика блокування політичних партій на місцевих виборах. Практика блокування є швидше винятком. Як правило, партії на вибори йдуть самостійно.

4. Варто згадати ще одну загальноєвропейську тенденцію - забезпечення представництва національних меншин і жінок в органах місцевого самоврядування. Запроваджуються відповідні виборчі механізми.

5. У східноєвропейських державах пропорційні виборчі системи на місцевих виборах є персоніфікованими, тобто виборці голосують за «відкриті» або «напіввідкриті» виборчі списки. Закриті списки є винятком. У разі голосування за напівзакриті списки виборець може надавати преференцію кандидату в списку.

6. У цих країнах виборчі системи місцевих виборів прив'язуються до кількості виборців, а не до виду органу місцевого самоврядування [1; 17].

Проте і в країнах Східної Європи процес удосконалення виборчих систем є постійним і динамічним, а розуміння «оптимальності виборчої системи» для науковців, практиків, політиків та експертів є досить неоднозначним і дискусійним. У формуванні виборчих систем місцевих виборів у країнах Європи доволі вагому роль відіграв історичний фактор або національна історична традиція місцевих виборів - це є проявом потужного впливу генезису демократичної традиції країни. На підставі даних табл. 1 маємо змогу більш докладно ознайомитися з особливостями виборчих систем у східноєвропейських країнах постсоціалістичної демократії.

Таблиця 1. Виборчі системи для місцевих виборів постсоціалістичних країн Східної Європи

Крім політичної структуризаций посилення зв'язку партій із виборцями та інших цілей, виборчі системи мають забезпечувати ефективне функціонування системи публічної влади місцевого та регіонального рівнів, у нашому випадку - системи місцевого самоврядування. У зарубіжних країнах це завдання вирішується по-різному. По-перше, шляхом обрання мера більшістю від складу ради. По-друге, шляхом проведення виборів мера за МВС абсолютної більшості. Імовірність конфліктів між мером та радою в цій системі достатньо висока, однак і мер, і рада принаймні підтримуються більшістю виборців, що спонукує їх до пошуку компромісів.

Варто ознайомитись із зарубіжним досвідом виборчих систем для мерів в окремих країнах Східної Європи (див. табл. 2).

Таблиця 2. Виборчі системи для виборів мерів у країнах Східної Європи

Виходячи з результатів аналізу особливостей місцевих виборів мерів постсоціалістичних європейських країн варто зауважити, що все ж великого поширення набули прямі вибори з використанням МВС абсолютної більшості.

Структура проведення виборів залежить від цілей, які ставить перед собою політична еліта країни, від політичних інститутів та культури, притаманних певному суспільству, що означає неможливість та й недоцільність виокремлення багатьох об'єднуючих характеристик. Однак науковці стверджують, що формування структури проведення місцевих виборів у Східній Європі в постсоціалістичний період залежить від таких факторів: 1) територіального устрою держави: у федеративних утвореннях вибори регламентуються, крім загальнонаціональних органів влади, також субнаціональними, і тому часто відбуваються за різними системами та процедурами (Боснія та Герцеговина); 2) типу національної виборчої системи; 3) переважаючої кількості жителів у громадах, типу адміністративно-територіальних одиниць. У малих громадах перевага віддається мажоритарним засадам виборів, або ж - можливості кандитування об'єднанням громадян за місцем проживання. Також виборчі системи є зорієнтованими на персоніфікацію виборів, яка забезпечується, крім мажоритарності, преференційним голосуванням, помірною величиною округу, кількістю місць у радах [17].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Зазначаємо, що, і в європейських постсо - ціалістичних країнах, питання вибору виборчої системи представницьких органів є питанням формування ефективної системи місцевого самоврядування, яка розвивається достатньо динамічно і пройшла процес постсоціалістичного реформування. Є воно актуальним і для політичних еліт, які стоять перед вибором, що має дві площини: максимальне залучення до участі у виборах якомога ширших прошарків електо - рату (виборці, групи виборців, громадські організації, партії, виборчі групи або об'єднання) та партійної політичної доцільності - збереження монопольного впливу лише політичних партій на формування місцевої та центральної політики (яскравий адепт соціалістичної системи управління державою і противага позиціям громадянського суспільства).

Для обрання місцевих представницьких структур у постсоціалістичних країнах установлені більш ліберальні правила для потенційних кандидатів, ніж під час загальнонаціональних парламентських перегонів - передбачається можливість самовисування або висування позапартійних кандидатів об'єднаннями виборців, виборчими комітетами, громадськими організаціями, тобто не лише політичними партіями. Водночас задіяний механізм розподілу мандатів між суб'єктами виборів у більшості країн Східної Європи є спрямованим на просування великих, здебільшого, парламентських партій, чого можна досягти за допомогою пропорційної виборчої системи відносної більшості та системи єдиного голосу, що передається [1; 15; 17].

Список використаних джерел

кандидат політичний депутат вибори

1. Виборчі системи для місцевих виборів: європейський досвід та українське законодавство [Електронний ресурс] / Лабораторія законодавчих ініціатив. - Режим доступу: http://parlament.org.ua/ index.php? action=magazine&id=9&ar_id=1374&iar_ id=721&as=2.

2. Балабан Р В. Теорія виборчої системи: монографія / Р В. Балабан. - Київ: Либідь, 2007. - 112 с.

3. Батанов О.В. Місцеві вибори та муніципальні виборчі системи в зарубіжних країнах: досвід для України / О.В. Батанов // Упр. сучас. містом: наук. - практ. журн. - 2001. - №7-9. - С. 89-95.

4. Безсмертний Р П. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні / Р.П. Безсмертний // Реформа для людини: зб. матеріалів про шляхи реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні. - Київ: Вид-во «Геопринт», 2005. - С. 76-129.

5. Галус О.О. Форми безпосереднього народовладдя в Україні: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Галус О.О. - Київ, 2012.

6. Про місцеві вибори [Електронний ресурс]: Закон України. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/595-19.

7. Об организации и функционировании местного самоуправления [Электронный ресурс]: Закон Республики Албания. - Режим доступа: http://municipalkg. narod.ru/interlaw/ alblaw.htm.

8. Козюра І. В. Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Канаді: досвід для України: ав - тореф. дис…. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.04 / Козюра Ігор Валерійович. - Київ, 2013. - 36 с.

9. Лахижа М. І. Європеїзація публічної адміністрації: на прикладі Польщі / І. М. Лахижа // Менеджер. Вісн. Донец. держ. ун-ту упр. - 2008. - №1. - С. 85-89.

10. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: навч. посіб. для студентів ВНЗ / В.В. Лісничий. - 2-ге вид. - Київ: ВД Професіонал, 2004. - 336 с.

11. Максакова Р М. Вибори до органів місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики: дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Максакова Р М. - Київ, 2003.

12. Марцеляк О.В. Конституційна реформа і модернізація виборчої системи України в контексті світового досвіду / О.В. Марцеляк // Віче. - 2015. - №16. - С. 8-12.

Размещено на Allbest.ru