Поняття «політичний маркетинг» є одним із ключових у практичній політології. «Ринок влади» має свої особливості в тоталітарному, авторитарному й демократичному суспільствах.

Дослідження політичного ринку є важливою передумовою ефективності політичного маркетингу. Одним із найпоширеніших його видів у боротьбі за владу є виборча інженерія. Надзвичайно важливе значення у формуванні іміджу політичного лідера чи політичної організації, в їхній перемозі та оволодінні владою має політичне рекламування.

Політичний менеджмент -- це наука й мистецтво аналізу політичного розвитку суспільства, що ґрунтується на використанні форм, методів і технологій політичного маркетингу та правового менеджменту.

Однією з важливих проблем, яка вирішується за допомогою політичного менеджменту, є організація і проведення виборчої кампанії політичного лідера, формування легітимних владних структур.

Успіх роботи владної команди, яка перемогла, залежить від її інформаційного забезпечення, вибору моделі й технологій ухвалення урядових рішень, організації власної

3.2 Технології прийняття політичних рішень

Політичне рішення - це здійснюваний в індивідуальній чи колективній формі процес визначення завдань політичної дії, етапів, способів її досягнення.

Прикладом політичних рішень можуть бути закони, накази, розпорядження, постанови тощо. Вони бувають: загальнодержавні, регіональні та місцеві; колегіальні та одноосібні; стратегічні і тактичні.

Прийняття рішення може здійснюватися одноособово і колективно. Відповідно існують директивні технології одноособового прийняття рішення та технології колективного прийняття рішення.

Три технології способу прийняття одноосібного рішення: "формальна", "змагальна" і "колегіальна".

Формальна технологія прийняття політичного рішення характеризується ієрархічною побудовою системи комунікації, чіткими і відпрацьованими процедурами проходження інформації і прийняття рішень. Така технологія є ефективною у кризовій ситуації, оскільки основна її перевага -- економія часу. Крім-того, така модель не сприяє відкритому обговоренню проблеми, а тому деякі її сторони можуть залишитися неврахованими.

Змагальна технологія сприяє відкритому обговоренню політичної проблеми і появі альтернативних проектів її вирішення. Це є позитивною стороною даної технології. Серед негативних її аспектів можна назвати те, що вона потребує багато часу, уваги і затрат політичного лідера, і те, що принцип змагальності членів команди політичного лідера породжує ризик, що заради перемоги у конкуренції інформація може бути змінена.

Колегіальна технологія є найдемократичнішою, вона потребує колективної діяльності у пошуку оптимального рішення. Діяльність лідера полегшується діяльністю "колегіальних команд". Колегіальна модель прийняття одноосібного рішення радники пропонують, а Президент вирішує.

У практиці прийняття колективних (групових) політичних рішень найчастіше використовують дві технології: технологію консенсусу і технологію голосування за принципом більшості.

Використання консенсусу (згоди всіх) можливе тільки тоді, коли інтереси учасників значною мірою збігаються, коли є якісь цінності й цілі, що об'єднують усіх учасників процесу. Принцип консенсусу є одним із методів прийняття політичних рішень у міжнародних організаціях (Рада Безпеки ООН), у дипломатичних переговорах, взагалі у таких політичних співтовариствах, де суб'єкти не зобов'язані підпорядковуватися один одному.

Технологія голосування зводиться до уточнення різниці в позиціях учасників дебатів, а потім встановлення, за яку з позицій висловлюється більшість.

Размещено на Allbest.ru