Застосування акторно-мережевої теорії для побудови моделі взаємозв’язку спорту і політики в Україні

Ніколайчук Г.Г.

Анотація

* Там само.

Таким чином, якщо поєднати наведені вище дві концептуальні таблиці взаємозв'язку спорту і політики за Баррі Хоуліханом, то можемо стверджувати, що політична наука здатна запропонувати концептуально та теоретично яскраву перспективу дослідження спорту через призму (1) ролі/важливості держави та (2) міжнародного виміру спортивних політик, а також (3) ідеологічних дебатів про цінності. Більше того, беручи до уваги ключову важливість використання сили, різноманітні дослідження артикулюють такі питання порядку денного розвитку цих політологічних сюжетів: хто володіє владою/силою в спорті на національному/міжнародному рівнях?; яким чином ця влада/сила використовується?; і як проблемні питання потрапляють в порядок денний уряду? Всі ці питання є вкрай важливими для тих дослідників, які досліджують публічну політику в сфері спорту, і в той же час акцентують увагу на процесові вироблення політики на "вході" до політичної системи/політії (policy-making process). Іншими словами - наша увага має бути спрямована на питаннях доступу/формування порядку денного політики в межах відповідної політної системи - яким чином доступ отримується і чому саме ці питання "завойовують" ключове значення/положення серед політичних акторів (публічні політики, медіа, групи тиску).

Варто наголосити на тому, що Баррі Хоуліхан пише: "Як Ґудін та Клінгеман (1996) припускають, політика стосується вимушеного застосування сили". Це примус, на основі якого політичні актори оперують, і стратегічні маневри, які виникають, власне формують сутність політики. Така концептуалізація відверта нас від ідеї щодо надконцентрації на формальних інститутах внутрішнього політичного процесу та заохочує прийняття ідеї того, що влада (сила) має джерела не лише в межах цих інститутів, але десь ще" [6].

Розглядаючи особливості взаємозв'язку спорту і політики в контексті українського політичного процесу на основі "акторно-мережевої теорії" Бруно Латура, зауважимо, що цей взаємозв'язок виступає, як вже зазначалося, цілісним гомогенним полем. На основі цього нами було побудовано авторську евристичну модель взаємодії спорту і політики в межах українського політичного процесу (Рис. 1).

Рис 1. Модель взаємодії спорту і політики в межах українського політичного процесу

Ця модель ґрунтується на трьох рівнях взаємодії спортивної сфери / спортивного простору та політичної системи / політії: (1) мікрорівні, що включає в себе питання інтеґрації спортсменів до політичного простору та частково інтеґрації політиків до управління спортивним простором через обіймання посад у відповідних спортивних структурах (спортивні федерації, міжнародні спортивні неурядові організації); (2) мезорівні, що включає в себе інституціональний вимір взаємодії: реалізацію державної політики в спорті через державні/ недержавні інститути; (3) макрорівні, що включає в себе політизацію Олімпійських ігор та проведення ґлобальних міжнародних змагань - формування позитивного бренду країни шляхом ефективного використання стратегії "розумної сили" за допомогою спорту.

Зауважимо, що такий поділ на три рівні аналізу взаємодії певним чином суперечить латурівській акторно-мережевій теорії (ANT), адже за французьким вченим існує органічне гомогенне поле взаємозв'язків акторів (актантів) та мережі як єдиного цілого, що продукує зв'язки (connections). Незважаючи на те, що ми виходимо саме з латурівського розуміння взаємозв'язку, однак, для спрощеного розуміння нами в цій статті було вирішено аналітично розділити його на три рівні - класичний підхід в соціальних науках за Н. Смелзером.

Кожен "умовний" рівень взаємозв'язку спорту і політики досліджується нами на прикладі сучасного українського політичного процесу: (1) мікрорівень - конвертація індивідуального спортивного капіталу Віталія Кличка в політичний капітал як політичного актора/лідера партії "УДАР"; (2) мезорівень - взаємодія спортивних та політичних інститутів, а також реалізація державної політики в сфері фізичної культури і спорту; (3) макрорівень - розгляд ЄВРО-2012 як спроби використання ґлобальної спортивної події як політичного інструменту реалізації державою м'якої сили (soft power) в контексті можливої довготривалої стратегії "розумної сили" (smart power).

Спробуємо більш докладно проаналізувати кожен рівень. На мікрорівні/індивідуальному рівні досягнення політичних цілей за допомогою спорту нами буде проаналізовано конвертацію спортивного капіталу в політичний відомим українським та світовим боксером, міським головою Києва та лідером партії "УДАР" (Український Демократичний Альянс За Реформи) Віталієм Кличко. Зауважимо, що відповідно до нашої моделі - це блок під назвою "інтеграція спортсменів до політичного простору".

Варто наголосити на тому, що партія "УДАР" виділялася сферою діяльності свого лідера Віталія Кличка. В українському політичному просторі не існує більше партій, що очолюються людиною, сферою діяльності якої є спорт, до того ж боксер зі світовим ім'ям. Таким чином, у цьому сенсі партія "УДАР" була унікальним "піонером" українського політичного процесу, відповідної ніші "політик-спортсмен", якій вдалося монополізуватися в українському полі політичних партій. Варто зауважити, що в українському політичному процесі були поодинокі випадки намагання конвертування спортивного капіталу відомих спортсменів в політичний, однак це відбувалося лише на рівні включення їх до виборчих списків політичних партій: футболіст Олег Блохін - "Опозиційний блок НЕ ТАК!" (парламентські вибори 2006 року, 10 номер виборчого списку); борець, олімпійський чемпіон Афін 2004 року Ельбрус Тедеєв - "Партія регіонів" (парламентські вибори 2006; 2007; 2012 рр. - відповідно 103; 132; 20 номер виборчого списку); баскетболіст Олександр Волков - "Партія регіонів" / Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" (парламентські вибори 2007, 2012, 2014 рр. - відповідно 42; 64; 9 номер виборчого списку); футболіст Андрій Шевченко - Партія Наталії Королевської "Україна - Вперед!" (парламентські вибори 2012 року - 2 номер виборчого списку); Денис Силантьєв - плавець, олімпійський призер - Радикальна Партія Олега Ляшка (парламентські вибори 2014 року - 12 номер виборчого списку) інформація подається за офіційним веб-сервером Центральної виборчої комісії. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua. Варто наголосити на тому, що включення спортсменів-чемпіонів виступає дієвою політичною технологією і, як правило, вона спрацьовує, додаючи додаткового електорального ефекту політичним партіям за рахунок маніпулюванню виборцем. Більше того, при включенні до списку політичних партій спортсмени-переможці розташовуються в прохідній частині списку, що підкреслює їх переможний дух не лише в спорті, а й в політиці. Таким чином, виборцю при включенні до виборчого списку спортсменів партійними босами / політичними технологами нав'язується ідея: "перший/ найкращий в спорті - перший/найкращий в політиці".

Специфікою трансформації спортивного капіталу Віталія Кличка в політичний є те, що на відміну від вищезазначених спортсменів йому вдалося стати "лідером-вождем" політичної партії "УДАР", визначаючи її магістральний шлях розвитку.

Віталій Кличко - це "ім'я-label" / "ім'я-бренд" України для світу було перенесено на "назву-label" / "назву-brand" партії для України. Зауважимо, що ефективним засобом кристалізації політичної ідентифікації виступає біографія лідера. Саме такий необхідний специфічний ресурс у вигляді виняткової життєвої історії Віталія Кличка був в наявності у партії "УДАР". Нагадаємо, що ключове гасло - "від успіху людини - до успіху країни" - було однією із складових популяризації партії. Завдяки імені лідера месседж гасла характеризувався значним позитивним потенціалом, що викликав довіру електорату на підсвідомому рівні.

На нашу думку, саме біографія та сфера зайнятості Віталія Кличка зумовили формування відповідного дискурсу у ЗМК. У певному сенсі лідер "УДАРу" став "заручником" власних індивідуальних якостей і здобутків свого Lebenswelt, тобто життєсвіту. Портретний дискурс Віталія Кличка як політичного лідера лежить у площині його чемпіонства з боксу. Назви заголовків іноземних видань після оголошення результатів парламентських виборів 2012 року наповнені відповідними метафорами політичної мови: "Боксер Кличко бачить "бій без правил" в українському парламенті", - пише відоме зарубіжне видання Reuters; "Українські виборці сподіваються на удар-нокаут", - The Financial Times; "Боксер, що перетворився в політика, розхитує українські вибори", - The New York Times; "Український боксер б'ється на політичному рингу", - Wall Street Journal; "Віталій Кличко: удар-нокаут по корупції в Україні", - Bad Left Hook; "Віталій Кличко: боксер, що став політиком, перед визначним боєм", - BBC Sport; "Протестний профіль

України: чи зможе чемпіон світу з боксу у важковаговій категорії Віталій Кличко стати рятівником майбутнього своєї держави?", - The Independent; "Від боксера до політика: Віталій Кличко", - CBS News. Крім того, ЗМК, цитуючи лідера, найчастіше акцентували увагу на тих висловлюваннях, в яких сам лідер підтримував існуючий дискурс: "Віталій Кличко: "Після перемоги на рингу ти - герой, в політиці все тільки починається". Зауважимо також на тому, що Віталій Кличко завдяки своїм політичним консультантам активно послуговується метафорами політичної мови, які пов'язані з його боксерською діяльністю. Варто лише згадати Гасло однієї з агітаційних листівок, яка розповсюджувалася виборчим штабом партії "УДАР" в місті Києві - "7 ударів по корупції". Зауважимо, що вся виборча риторика Партії "УДАР" та Віталія Кличка в 2012 році базувалася на тезі про нанесення нищівного удару-нокауту по корупції. Більше того, ця теза виступає однією із ключових у офіційній програмній платформі партії "УДАР": "... головний напрямок нашого УДАРУ - вибити з рук чиновника знаряддя корупції - розкрадання, здирництво та монополізацію" [5]. Зауважимо, що програма партії "УДАР" виписана таким чином, що наприкінці кожного проблемного поля суспільних відносин постулюється "напрямок головного удару", який в перспективі, на думку партійців, міг би вирішити ключові проблемні питання.

На мезорівні взаємодії спорту і політики в сучасному українському політичному процесі нами буде розглянуто реалізацію державної політики в сфері спорту. Зауважимо, що мезорівень окреслює діяльність інститутів спорту та їх взаємозв'язку з політикою.

Зауважимо, що в період російської агресії, Міністерство молоді та спорту України разом з Міністерством оборони України 10 липня 2015 року підписали Меморандуму про співпрацю, який покликаний об'єднати зусилля двох відомств для реалізації державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту України, сфері військово-патріотичного виховання громадян України. Окрім того сторони сприятимуть впровадженню громадських ініціатив, спрямованих на зміцнення фізичного і духовного здоров'я нації [3].

На нашу думку, ключовим положенням цього документу про співпрацю двох відомств виступає Стаття 1, яка окреслює, що метою Меморандуму є "взаємодія та координація діяльності Сторін для взаємодопомоги та отримання позитивного результату у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту України, сфері військового-патріотичного виховання громадян України" (курсив мій. - Г Н.) [3].

З огляду на проведення АТО задля припинення російської агресії військово-патріотичне виховання набуває особливої важливості. Міністр оборони України генерал-полковник Степан Полторак 10 липня 2015 року /після підписання Меморандуму про співпрацю з Міністерством молоді та спорту України/ під час вшанування військових спортсменів, що брали участь в Перших Європейських іграх в Баку (Азербайджан), заявив: "Ваш подвиг можна порівняти з подвигом військовослужбовців Збройних Сил України, які зараз виконують бойові завдання в зоні АТО. Вони теж роблять це заради своєї країни. Сьогодні близько тисячі спортсменів Збройних Сил України захищають незалежність України на Сході нашої держави, і є прикладом для усіх військовослужбовців. Ви справжні, герої, ви приносите честь і славу Україні, і заслуговуєте на увагу та підтримку" [1].

Відтак, можна стверджувати про наявність "спортивного фронту боротьби", окрім воєнного. Українські спортсмени та їхні здобутки під час різноманітних змагань підвищують військово-патріотичний дух нації, престиж держави, формують позитивний бренд "Україна", а перемоги в спорті якісно "пришвидшують" перемогу над агресором в цілому.

На макрорівні взаємодії спорту та політики в контексті українського сучасного політичного процесу необхідно розглянути спортивну мегаподію, що мала місце в Україні та її вплив на формування позитивного/ негативного політичного іміджу України - ЄВРО- 2012 - блок політизація Олімпійських ігор/ґлобальних спортивних подій, запропонованої нами авторської моделі. Проведення державами глобальних спортивних подій виступає елементом такого потужного політичного інструменту як "розумна сила" (smart power). Зауважимо, що стратегія "розумної сили" в контексті проведення Глобальних спортивних подій пов'язана, передусім, із формуванням бренду держави/території, його ефективної інтеграції до світового політичного простору.

У своїй статті "Подолати історію: бренд "Німеччина" та лідерство в Європі" (2012) Є. Піменова пише: "Перша значна міжнародна кампанія по створенню позитивного образу Німеччини була реалізована в 2006 році. Тоді серйозним приводом для цілеспрямованого застосування інструментів національного брендінгу став чемпіонат світу з футболу, який проходив в Німеччині. Він знову продемонстрував, наскільки складним та тривалим є процес подолання власного історичного минулого. Місце відкриття заходу (Баварія) та його масовість породжували серед зарубіжної Громадськості асоціації з періодом Третього Рейху. У Великій Британії, приміром, особливої Гостроти набула дискусія щодо ролі футболу в фашистській Німеччині, а чемпіонат британська преса нерідко називала "футболом над свастикою". Стадіони та площі навколо Нюрнбергу нагадували про спортивні паради Гітлерюгенду, а саме місто неухильно пов'язувалося в свідомості людей з міжнародним трибуналом над нацистськими злочинцями. Власне тому футбольний чемпіонат 2006 року керівництво Німеччини розглядало як привід ще раз підкреслити кінцевий розрив з фашистським минулим. Приміром, мер Нюрнбергу неодноразово підкреслював, що чемпіонат слугує прекрасною можливістю знищити подібні передрозсуди, і нею просто необхідно скористатися" (курсив мій. - Г Н.) [4, с. 26-27].

На відміну від чемпіонату світу з футболу 2006 року в Німеччині, чемпіонат Європи 2012 року в Україні/Польщі переслідував однозначно інші цілі в контексті формування політичного бренду "Україна". Зауважимо, що для України проведення такої спортивної мега-події було унікальним шансом інтеграції до європейського політичного простору, формування позитивного державного бренду та його просування до європейської/світової громадської думки. Проведення Євро-2012 для України означало першопочаткове позиціонування держави закордоном, демонстрування "торжества демократії" всередині/ ззовні країни (легітимізуючий аспект) і тому могло стати ефективною спробою використання політичного інструменту "розумної сили".

Євро-2012 в Польщі/Україні можна вважати першою спробою використання державою такого політичного інструменту як "розумна сила" (smart power). Саме спорт (футбол) виявився тією сферою, за допомогою якого було зроблено спробу посилити євроінтеґраційний процес та формування адекватного політичного бренду "Україна".

Висновок. Взявши за основу акторно-мережеву теорію Бруно Латура, нами в цій статті було запропоновано авторську модель взаємозв'язку спорту і політики в сучасному українському політичному процесі. Кожен смисловий блок цієї моделі було тематизовано на прикладі українського політичного процесу: (1) інтеґрація спортсменів до політичного простору - на прикладі конвертації спортивного капіталу в політичний капітал Віталія Кличка, а також політтехнологічного прийому включення спортсменів до виборчих списків партій; (2) реалізація державної політики в спорті - на прикладі діяльності Міністерства молоді та спорту та його взаємодії з Міністерством оборони України; (3) політизація Олімпійських ігор / ґлобальних міжнародних змагань - на прикладі специфіки проведення в Україні фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу УЕФА (ЄВРО-2012).

Модель взаємозв'язку спорту і політики в сучасному політичному процесі була нами "умовно" поділена на три евристичні рівні аналізу - мікро-, мезо- та макрорівень, які сукупно утворюють цілісне гомогенне поле цього взаємозв'язку (interconnection), що орґанічно вписується в акторно-мережеву теорію (ANT) Бруно Латура.

Список використаних джерел

1. "Неможливо уявити Збройні Сили України без спорту, так само, як і спорт без Збройних Сил України!", - генерал-полковник Степан Полторак // офіційний веб-сайт Міністерства оборони України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mil. gov.ua/news/2015/07/10/nemozhlivo-uyaviti-zbrojni-sili-ukraini-bez- sportu-tak-samo-yak-i-sport-bez-zbrojnih-sil-ukraini!--/

2. Латур Бруно. Пересборка социального: введение в акторно- сетевую теорию [Текст] / Бруно Латур // пер. с англ. И. Полонской; под ред. С. Гавриленко; Нац. исслед. ун-т "Высшая школа экономики". - М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2014. - 384 с. - (Социальная теория). - ISBN 978-5-7598-0819-0 (в пер.).

3. МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ між Міністерством молоді та спорту України і Міністерством оборони України // Офіційний веб-сайт Міністерства молоді та спорту України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dsmsu.gov.ua/ media/2015/07/11/2/memorandum.pdf

4. Пименова Е. Преодолеть историю: бренд "Германия" и лидерство в Европе / Евгения Пименова // Проблемы национальной стратегии. - 2012. - №3 (12). - С.22-33.

5. Програма партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://klichko.org/about/programma/

6. Houlihan B. Politics, Power, Policy and Sport / Barry Houlihan // Sport and Society: A Student Introduction [ed. Barry Houligan]. - SAGE Publications, London, 2008. - P.33-56.

Размещено на Allbest.ru