Політологія в системі суспільно-політичних знань

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.В. ДОКУЧАЄВА

Реферат

на тему: Політологія в системі суспільно-політичних знань

Студентки 2 курсу 1 групи

Факультету обліку і фінансів

Напряму підготовки «Облік і аудит»

Горлової Ірини

Харків 2016

Зміст

Вступ

Загальні поняття та відомості про політологію

Політика як соціальне явище, її види та залежність від різних соціальних факторів

Політологія і суспільстві

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Політичне життя є обґєктом вивчення багатьох суспільних наук, оскільки у суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення. Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є політичним. Певна специфіка політики, а також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища повґязані з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспільних наук. Водночас є науки, основне завдання яких - дослідження політичного життя. Провідною серед них є політологія.

Політологія (грец. politika - державні й суспільні справи і logos - слово, поняття, вчення) - наука, обґєктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.

Політична наука є одним із найважливіших здобутків людського розуму, її вагома значущість зумовлюється визначальною роллю політики в життєдіяльності суспільства. Оскільки люди осмислюють світ політики неоднаково, а проживати повинні спільно, то політична наука і покликана навчити людей знаходити між собою спільну мову і компроміс.

Загальні поняття та відомості про політологію

політологія суспільство наука

Як відносно самостійна галузь знань, політологія сягає своїми витоками сивої давнини, її розвиток тісно повґязаний з розвитком філософських знань. Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу. Знання про політику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох, незважаючи на відмінність їх емпіричного матеріалу, особливості історичного часу, розмаїття суспільно-політичних традицій у різних країн та народів.

Нітрохи не модернізуючи античну думку, політична філософія сприйняла політику як суспільне явище, що і є сутністю, провідним началом спільного життя людей, організованого державою. Античні мислителі започаткували вивчення політичної мови і політичного ораторства дослідили такі політичні, соціальні, моральні цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які отримали політичне, гуманістичне, фундаментально-соціологічне та економічне обґрунтування.

Розвиток соціально-орієнтованого філософського знання триває дві з половиною тисячі років, однак ще на початку XX ст. статус політичної філософії, як і політології, не був остаточно визначений. Упродовж XX століття поняття політичної філософії та політології цілком прижилися, а в 50-60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних досліджень. В останні десятиліття розширилися функції політичної філософії, сформувалися методи, структура філософського знання, окреслилося їхнє розмежування з наукою про політику.

Філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розумінням змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матеріал з одного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відміну від політичної науки, не звертається до практики безпосередньо. Політичні явища й процеси з урахуванням їх місця і ролі як соціального цілого вивчає політологія.

У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії (вивчення політичного життя, особливостей його функціонування та розвитку в окремих країнах та ін.). Для розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.

Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває політична економія та соціологія політики.

У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить, також, юридичній науці як системі знань про державу і право, про обґєктивні закономірності їх виникнення і розвитку. Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує.

Незважаючи на те, що науки про суспільство висвітлюють різні аспекти політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в науці, яка б критично осмислювала існуючі політичні системи, режими, механізми реалізації політичної влади, участь соціальних спільнот у політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму, коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і виправдання існуючих порядків, не було необхідності в розвитку політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості сучасного суспільства, становлення молодих незалежних держав. За цих умов посилюється взаємодія політичних процесів і політичних систем різних країн, що дає змогу бачити не тільки їх відмінність, а й схожість.

Спільні зусилля спеціалістів у різних галузях суспільствознавства, політичних наук, публіцистики, професійної журналістики і політиків-практиків покликані сформувати сучасне політичне знання. Як і всі інші галузі сучасного суспільствознавства, політологія має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

Отже, політологія як сфера професійної діяльності виникає лише в Новий час і її поява зумовлена низкою чинників:

а) настійна об'єктивна потреба суспільства в науковому пізнанні політики, в її раціональній організації, в ефективному управлінні державою. Реальне звернення політики до науки здійснилося разом із демократичним процесом Нового часу, коли ускладнилися політичні й соціальні структури і відносини в суспільстві, зросли чисельність населення та обсяг матеріального виробництва, ускладнилося духовне життя суспільства, з'явилися масштабніші міждержавні відносини, посилилася політична відповідальність влади за долю своєї країни, особливо в часи кривавих воєн, виникнення глобальних проблем, які поставали перед людством, тощо;

б) розвиток самого політичного знання в процесі руйнування початкового синтезу філософського, наукового та емпіричного знання про політику, поділ політичного знання на філософський і науковий рівні на функціональній основі.

в) загальний процес становлення наукового знання світу і суспільства, коли диференціація єдиного філософського знання про природу людини і про устрій суспільного життя спричинила необхідність науково висвітлювати сутність політики і влади, їхню роль і функції.

г) постійне пізнавання політичних подій неполітичними й ненауковими засобами. Тому виникнення науки про політику - це не тільки науковий процес, а й значне культурне явище.

Практично всі суспільні науки подають матеріал для аналізу політичних подій і явищ, усебічно висвітлюють різноманітні аспекти політичного життя суспільства, даючи політології свій інструментарій і результати досліджень.

Визначення політології просто як науки про політику побудовані на принципі самодостатності, самоцінності політичної сфери.

Політика як соціальне явище, її види та залежність від різних соціальних факторів

Політика як соціальне явище - багатобарвне та складне явище:

це мистецтво управління державою, участь громадян у справах держави, напрямок державного розвитку, завдань, змісту і діяльності держави; засіб чи інструмент, за допомогою якого в суспільстві досягаються інтереси тих чи інших соціальних груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знаходяться при владі.

Політика як соціальне явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення суспільних процесів, їх регулювання і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група

Об'єкт політики необмежений, тому її існує чимало видів:

- За сферою суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна);

- За орієнтацією (внутрішня і зовнішня);

- За масштабами дії (міжнародна, світова, локальна, регіональна);

- За носіями, суб'єктам (політика держави, партії, суспільних рухів, організацій);

- За терміном дії (постійна й тимчасова);

- За цілями (нейтральна, національне примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, політика однополюсного світу, багатополюсна політика).

Як одна із сфер суспільного життя, політика взаємодіє з іншими сферами. Вона залежить від них, і, в свою чергу, вона робить істотний вплив на все людське буття. Тому вивчення політичних явищ вимагає з'ясування економічних та ін. інтересів, якими ці явища визначаються, а також всієї системи соціальних факторів і протиріч. Соціальна структура безпосередньо становить підвалини політики, визначаючи її суб'єкти, імпульси, інтереси, характер і спрямування політичних процесів. Залежно від соціальної структури формуються пол. сили і рухи.

Специфічного спрямування набуває політика залежно від чисельності населення, його статевої структури. Демографічний фактор визначає певні риси і структуру суб'єктів політичного процесу. Що стосується національного складу населення, то це одна з домінант політичного життя.

Істотне місце посідають соціально-психологічні фактори. Саме вони позначаються на політичній поведінці мас та окремих індивідів.

Вибір політичних інститутів, методів функціонування, їх цілей значною мірою залежить від духовної культури. Саме духовна культура впливає на характер політичної соціалізації індивідів, систему їхніх політичних цінностей і політичної позиції.

Політологія і суспільство

Особливо складний питання про розмежування предметів дослідження політології та соціології. Зрозуміло, що соціальна сфера є об'єктом вивчення соціології, а світ політичного - політології. Однак при близькому розгляді виявляється, що вкрай важко, якщо взагалі можливо, визначити, де саме закінчується соціальна і починається політична підсистема.

Існують інститути і явища, які належать відповідно до громадянського суспільства (сім'я, група, соціальні верстви, класи) і до світу політичного (парламент, уряд, державно-адміністративний апарат). Але є й такі інститути та організації, які входять одночасно і в громадянське суспільство, і в підсистему політичного. До них відносяться, наприклад, політичні партії. Маючи своєю соціальною базою різні групи, верстви, класи, вони кореняться в громадянському суспільстві. У той же час головне їхнє завдання полягає в тому, щоб групувати, об'єднувати різнорідні, часто конфліктуючі, інтереси громадянського суспільства, представляти їх у владних структурах.

Але соціологія не має права претендувати на виняткову монополію у вивченні відповідно громадянського суспільства та політичних інститутів, процесів і явищ. Тому і виділився самостійний розділ суспільно-політичної науки - політологія, об'єктом дослідження якої є соціальні основи влади і політичних відносин; чинники, що визначають політичну поведінку людей, політичні установки, орієнтації і умонастрої широких мас населення.

Політологія шукає відповіді на питання: як виборці голосують на місцевих і загальнонаціональних виборах? Які чинники в першу чергу визначають їх політичні вподобання - вік, стать, соціальний статус, місце проживання, професія, рівень доходу або освіти? Які чинники впливають на зміну позицій виборців? Який вплив на політичну поведінку надають засоби інформації? У всіх цих випадках політологія цікавиться насамперед інститутами, організаціями, процесами, що розташовуються на стику цивільного суспільства і світу політичного.

Ще більш складним виявляється питання про те, де закінчується духовна сфера і починається світ політичного. Спробуємо пояснити це на конкретному прикладі. В якості центрального суб'єкта світу політичного виступає людина. Однак людина є істотою не тільки соціальним, політичним та економічним, але і духовним, носієм певних соціокультурних, політико-культурних, морально-етичних норм і цінностей.

Очевидно, що, звертаючись до людини, політологія вторгається в сферу інтересів філософії, етики, культурології, а вони, у свою чергу, - в сферу інтересів самої політології. На перетині цих сфер ми можемо говорити про політичну філософію, політичну психологію, політичну етику, політичну культуру як про особливі області дослідження і, з певними застереженнями, як про самостійні дисципліни або розділи політичної науки.

Політичну філософію цікавлять не стільки конкретні факти, що стосуються світу політичного, скільки значимість і сенс політики. Вона покликана осягати сутність політичного, природу влади, держави, політичних речей в найширшому і глибинному їх розумінні. Політична філософія розмірковує над критеріями поділу добра і зла, справедливого і несправедливого, досконалого і недосконалого, що підлягає збереження або зміни, схваленню чи осуду в політиці.

Політична психологія покликана вивчати роль настроїв, установок, орієнтації, переконань, очікувань, мотивацій в політичній поведінці людей. Особливо широко дослідження такого роду використовуються при вивченні громадської думки, політичної соціалізації, політичного конфлікту і співробітництва, поведінки виборців, їхніх політичних установок.

Висновки

Отже, у найзагальнішій формі політологія являє собою науку про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством. У цьому визначенні людина є суб'єктом, який започатковує дію, і, найголовніше, він є метою цієї дії. Таким підходом об'єкт політологічного дослідження нібито звужується до аспекту політичної антропології, але в даному випадку "людина в політиці" розглядається не просто і не лише як предмет вивчення поряд з іншими, а й є вихідною величиною, з якої починає конструюватися система знань про політичну дійсність і якою завершується, констатуючи цим свої засади, людина як мета.

Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади, закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню повґязувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-політичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання.

Узагальнюючи зміст і завдання науки про політику, можна дійти висновку, що предметом політології є вивчення закономірностей і випадковостей становлення та розвитку взаємовідносин соціальних суб'єктів (особи, соціальних груп, політичних партій, націй, держав тощо) з приводу політичної влади, організації політичних систем в окремих суспільствах та їхню взаємодію на міжнародній арені.

Список використаної літератури

1. Дробінка І. Г. Політологія: Навчальний посібник/ І. Г. Дробінка, Т. М. Кришталь, Ю. В. Підгорецький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 289 с.

2. Іщенко М. Політологія: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси : Видавництво ЧНУ, 2004. - 387с.

3. Кузь О. Політологія: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. - Х. : ХНЕУ, 2004. - 340с.

4. Політологія: Академічний курс: Підручник/ Л. М. Герасіна, В. С. Журавський, М. І. Панов та ін.; М-тво освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. - 519 с.

Размещено на Allbest.ru